Кумедно, правда, навіть іронічно -
Як у житті буває, хто би знав?
Я все зробила тихо й лаконічно:
Без зайвих почестей, зітхання і прохань.
Без шуму, зойку, пакостей публічних.
У серці листя жовтого жмути.
Бо я не з тих, хто бавиться в «дотичних»,
І винним подаровує кути.
Не з мстивих теж. І більше того, досі
Лишається для мене дорогим
Все те, про що нам вірна пізня осінь
Й рятунком послуговує від зим.
Кумедно, правда? Навіть іронічно…
Зима пройде́ і весни стануть в моді,
Вплетуть у сум яскраво-білі стрічки
Без мо́їх запитань, твоєї згоди.
Марічко - суперовий вірш, в мене цей вірш перегукуєтсья із віршем Симоненка "Ну скажи, хіба не фантастично" Просто без слів, образність, впевненість, лаконічність, мелодика, ліричність - все тут. все так зрозуіло описано
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ого, дякую, Тарасе! Не сподівалася навіть, що Тобі так цей вірш міг би сподобатися..Мені дуже приємно
Хотілося трохи відійти від звичного свого стилю чомусь
