Кумедно, правда, навіть іронічно -
Як у житті буває, хто би знав?
Я все зробила тихо й лаконічно:
Без зайвих почестей, зітхання і прохань.
Без шуму, зойку, пакостей публічних.
У серці листя жовтого жмути.
Бо я не з тих, хто бавиться в «дотичних»,
І винним подаровує кути.
Не з мстивих теж. І більше того, досі
Лишається для мене дорогим
Все те, про що нам вірна пізня осінь
Й рятунком послуговує від зим.
Кумедно, правда? Навіть іронічно…
Зима пройде́ і весни стануть в моді,
Вплетуть у сум яскраво-білі стрічки
Без мо́їх запитань, твоєї згоди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227422
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2010
автор: Марічка9