Не відпускай…ти не маєш її відпускати…
Її очі не мають ніякого впливу на тебе…
Але…просто не відпускай….
Вона тобі багато чого скаже…багато чого збреше…просто не відпускай..
Візьми її крепко…притисни до себе…
Почуй її запах…він не квітковий і навіть не фіалковий…
Він….якийсь….чарівний?
Ні!
Він – звичайний!
Запах ранньої осені, змішаної з дешевим кондиціонером для прання….
То й що???
Можливо, той кондиціонер і дешевий.
Можливо, її речі куплені в секонд – хенді…але….
Вона дорога…
Її почуття не можуть бути дешевими….
Вони не можуть бути іншими…
Вони просто її…
Дуже вдало підібрані…
Своєю простотою підкреслюють незвичайність…
Жаль, шо тобі цього не зрозуміти…..
Її усмішка не ховає в собі веселок…
Але просто пускає дощі….кладе туман на опустівши землю…
Посилає людям думки…
Вбиває їх…
Одного разу вона вбила і тебе…
Знаєш,чому?
Тому, шо сильніша за тебе!
Ні!Не її усмішка!
А вона сама!
Хоча…знаєш!Відпускай!
Потім пожалкуєш…
Буде пізно..
А вона…вона тебе більше не кохатиме…
Так!Відпусти її!
Відпусти так, шоб не було боляче!
Аби просто відпустити, скажи «НЕНАВИДЖУ!»
Вона зрозуміє, що ти її кохаєш, хоча й не хочеш цього, і піде сама…
Прощай!!!!
Скажи їй «Прощай» крізь себе…крізь неї…
Крізь ВСЕСВІТ!
Ну давай!зроби вже це нарешті!!!!
Відкрийся своїм почуттям!
Скажи, шо вона тобі непотрібна!!!
Шо,важко???Неможливо????
А ти думав, буде просто???
Хм…ти помилявся….
І хто в цьому винний???
Мое вона???
Вона ж завжди в усьому винна!!!!
Що, ні????
Мабуть, совість прокинулась?????
Пізно!
Але…їй байдуже!
Знаєш, чому????
Бо вона ЩАСЛИВА!!!!
все таки ми самі творимо навколишній світ
