Ревність...Була, є і буде...Я все такий же,- і люблю, і ніжний-
Підозрами ти мене не діймай,-
Бо охолодять словеса оближні
Тих, наших вірних, чай-ночей розмай…
Навіть думок не ткали про щось схоже,-
Співала гімн розпущена коса
Коханню двох…І навіть рай не зможе
Більш любим бути…Раптом,- словеса!..
Оті,- смішні… Отруйніші цикути,-
І що ж?.. Зів’яли всі наші мости…
За цим - питання,- бути чи не бути
Тим ніжностям…Чи просто,- відійти…
Та куди йти,- кордон же десь по серцю,-
А поруч серце любляче твоє...
Забудем все... Зійдімося у герці
Цілунків ніжних... Щастя ти моє!..
Гарний вiрш, Яноше. Точно ви вiдзначили, що у нашому життi зовсiм рiзнi ситуацii бувають, у взаемовiдносинах мiж людьми не завжди приемнi моменти виникають.
Тiльки от в украiнськiй мовi набагато правильнiше вживати слово "зiйдемося", а не "зiйдiмося".
ось і рецепт ув одній фразі сховали, поставивши на початках такі дилеми: "забудем все, зійдімося у герці цілунків ніжних!" - на всі випадки життя, Яноше!