| Сторінки (20/1965): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
В ранкову пору, тиша навкруги
Все піднебесся в сірій пелюшці
В зимовій сплячці ставу береги
З ними туманні клуби – зухвальці
Як охоронці, вони звисають
Вбирають в себе, смуту зимову
Сонливий промінь сонця - вплітають
Гамму відсвічують, кольорову
Білий сніг, ще відображав світло
По березі , в сухих травах, що снять
Хоча й днями, розплакавсь помітно
Не хтів, став інші кольори сприйнять
Ще не на часі весну стрічати
Хоч день й підкрався з теплим вітерцем
Туман срібливсь, став силу втрачати
В воді ховався… дрібненьким дощем
Тепла надмірність - дива погоди
Частіш свої правила диктує
Ні, не спитає вона в природи
Чи добре їй? Лиш наносить шкоди…
24.01.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
Зимонька... у білому кожушку,
Лиш на два тижні, до нас завітала,
Гарна, дівиця в капелюшку,
Зізнаюсь, вміло,сніг розсипала.
Гляне направо сипле сніжинки,
Прямо ж, в білих вуалях поле й ліс,
Зирить на ліво сяють стежинки,
Річка... виблискує, по ній вже міст.
Іній бринить - на стальних перилах,
З блакитно - лазуровим відтінком,
Відблиск вздовж річки на покривалах,
Ще й місяць, мов ліхтариком світить.
Річка люстерком, з сніжних кристалів,
Диво картини мороз малював,
Вирізав квіти , сипнув коралів,
Справжня чарівність, мене здивував.
Вечірня тиша… Вабить мій погляд,
Кущик калини, грона під пухом,
Мороз тріскоче, якась тривога,
Вітер підкрався, ледь теплом дмухав.
Похмурий ранок, сонливій пані,
У жмуток взяв й відніс блиск до річки,
Що ж ти красуня нині в омані,
В розчаруванні, збліднілі щічки.
Тож тримайсь люба, відкинь спокусу,
Не грайся з вітром, нині збережи,
Білосніжність, казкову окрасу,
Краще з морозом землю освіжи.
Хай я потішусь, то ж січень не спить,
Ще почаруй і хугу запроси,
Сяй мов веселка, всміхнись до зірниць,
Перлами знов, землю ороси.
19.01.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Це під вечір сталось, край неба палало
Так не передбачено, що воно віщало?
Розгулявся вітер, мов дух навіжений
На підмогу, йому мороз злий, скажений
Завмерла природа - зима закувала
Озера, водойми, мов зачарувала
В задзеркаллі місяць - водевіль гуляє
А чарівність красуні,аж звеселяє
Перламутром сірим, переливавсь нині
Посилав цілунки, сонливій калині
Яскраві зірниці - ревнощі принади
Їм вітер тужливо…. співав серенади
Снігова панянка вихрем закружляла
Простирадла білі в полі розстеляла
Пагорби під лісом, осяяні сріблом
А стежки- мережки покриті кристалом
Вечір у сповитку … шепотів вітриську
Друзі не показуйте - велич гетьманську
Землю не морозьте - поведіть у казку
Природа у сяйві, хай пізнає ласку.
17.01.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
Зима укрила поля снігами
Іскрить, сріблиться, мов розмовля
Як сонце ясне, ну а ночами
Ледь- ледь в дрімоті, як немовля.
То сон побачить, а то з морозом
По вікнах пензлем сріблить шибки
Водойми вкриє всі мимоходом
Люстерком сяють ті залюбки.
Бува з зірками веде розмову,
Позичить блиску, гне до землі
І ранком злата сипне росою
По полю срібла бринить наліт.
Вітрець до танцю запросить зиму
Як пташка крила та розправля
Раптово в небо зрине незримо
Кристалом сіє світ навмання.
А згодом б’ється в зимові хмари
- Просніться сонні, струсніть поля!
На радість людям розсипте чари,
Потішусь радо і я й земля.
Сприймаю зиму, як чарівницю,
Про цю панянку пишу вірші,
Мов з нею п`ю, я святу водицю
Її казковість – в моїй душі.
20.01.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Промінчик сонця приліг на фіранку,
І я радію… яскравому ранку,
Тож за віконцем, сніг легенький сіє,
Вітрець іскринки здійма, сміло віє.
В городі кущі в кожушках біленьких,
По них виблиски,смужки золотенькі,
З сріблясто - білим й лазуровим відтінком,
Здаля ввижались дивним, казковим замком.
Крислата груша від морозу, аж сіра,
У сподіванні, мороз відступить завтра,
Товсті гілки тримають пасма снігу,
Яскраве сонце всім принесе втіху.
Сповите поле… сяє в зимовім сні,
Сухенькі трави вкрились - в студенні дні,
Сховали в землю осінні печалі,
То тут, то десь, білосніжні вуалі.
Зима – чаклунка, фея, чарівниця,
Уже посвячена в храмах водиця,
В чудовий день ми відзначаємо свята,
Хай настають початком нового життя!
>
Шановні друзі, читачі!
З Богоявленням Вас та Водохрещем!
Щастя! Миру і добра!
Всіх земних благ!
19.01.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
Ну от, ми з вами, в новому році прожили більше двох тижнів. Збирались в родини, йшли до храмів, до церкви, виходили на площі до яскраво прикрашених ялинок.Хоч і погода нас не втішала
гуляв в`їдливий вітер і йшов нежаданий дощ та ми відсвяткували Різдво Христове. Хоча і ковід - 19 й війна на сході країни та на Маланку народ співав щедрівки й вітав з святом Василія Великого. За цей час багато новин, розчарувань; подожчання на комунальні послуги, збільшилися обстріли на Донбасі. В лікарнях зменшилась кількість хворих, але ковід продовжує заражати населення. Що гріха таїти, ввели локдаун ( жорстку форму карантину) та чи ми його дотримуємося? Зневіра до влади, чи байдужість, неповага до інших, що завадить нам набратися терпіння,зробити так, як це робиться в інших державах? Хоча можна зізнатися і там не все гаразд та люди більш відповідальні один перед одним. Чи в такий тяжкий час живемо, чи не мали належного виховання, чи апатія до життя? Ні- Ні, знаю, досягти порозуміння важко, бо в кожного різні погляди на життя та згуртованість і повага є серцевиною об`єднання. Важкі часи вже були, але вижили, переживемо й ці негаразди! Україна була, є і буде! Збережімо, шануймо, щедру землю! Прославляймо Творця нашого!
І ось сьогодні Хрещення Господнє - завершальне велике свято різдвяно – новорічного циклу. Досягши тридцятирічного віку Христос прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег, з небес почувся голос Бога - Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята - Богоявлення. За християнським вченням з`явився Бог у трьох іпостасях; Бог- Отець - в голосі, Син Божий - у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.
Вважається, що на Водохреща, з опівночі, до опівночі, вода набуває цілющих властивостей, символізує про початок життя та очищення.
Вона протягом цілого року зберігає властивості і ми з вірою п`ємо її, зцілюємо тілесні і душевні хвороби.
І нам православним, пращури у спадок передали звичаї. В цей день у містах і в селах, де є храми, церкви освятимо воду. Вип`ємо її, вмиємося та окропімо будинок, тварин. І вдома помолимося біля ікон, поставимо воду на збереження. Щоб принагоді вона нам придала віри і силоньки для життя.
Життя продовжується,тож збережемо нашу рідну Україну, нашу щедру , Богом дану землю! Дай Боже, щоб закінчилася війна! Щоб ми були здатні подолати всі віруси і ковід та його іммутацію! Шануймося, єднаймося! Попереду багато справ і ми маємо бути сильними,здолати всі негаразди. Дітям і онукам у спадок передати найкраще!
Дорогі друзі! Щиро вітаю Вас з Богоявленням і
Хрещенням Господа нашого Ісуса!
Рано- раненько проснися
До Боженьки помолися!
Умийся свяченою водою
Він буде поруч з тобою!
Помолімося до хреста
Хай омиється душа від гріха!
Хай вода захистить від всіх бід!
Придасть здоров`я на цілий рік!
Хай принесе мир і злагоду в кожен дім!
Щоб панувало щастя і добро в нім!
Шануймося, всміхаймося люди
Нехай світло й радість запанує всюди!
19.01.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
Я по стежці піду до безмежного поля,
В шовковистій мережці золотаві хліба
Сонцеграй, їх ніжить, відчувається воля
Радо ними… милуюсь, відлітає журба.
Хмари обрій цілують… у рожеві заграви,
При дорозі присяду, вдалині неба край,
Тут й повітря інакше, в срібних росах всі трави
Я ж люблю, тебе земле, прошу, пам'ятай
Є сонце на чужині та воно так не гріє
Душі дихати легше – надихає розмай
Сердечко, так тріпоче, повернутися мріє
Сяйво ллє з небосхилу, ти мене не втішай
Я садочок згадаю … спокусливі вишні,
Поріг батьківський вабить – милий серцю куток
І цвіт яблунь в рядочок й смородини винні
В білосніжнім суцвітті, зазвичай, гул бджілок
Рідне щастя з дитинства – мені снилося в котре
Я все йду по стежині, пестить ноги спориш
Вітер дме на волосся, ніжно й легко, комфортно
Та скотилась сльоза, прошу, спомин залиш
На гарніше життя – в серці віру лишаю
На шляху при дорозі не згірк щоб полин
Хай голками колючок чужина не шпигає
Тут сім*я… моя доля… все життя до сивин...
Хай нам сонце яскраве, золотить небо синє.
Я люблю, тебе серцем, моя Україно!
18.01.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
Ой, зима, зима дівиця
Навкруги, сніжок іскриться
Запалали ясні зорі
Ясний місяць на дозорі
Хмари дивні притаїлись
По край неба зажурились
Все ж скидають перли тихо
Всім приносять світло, втіху
Сад і ліс в зимовій сплячці
А сніжинки в легкім танці
Встеляють, плетуть мережки
В кущах, біленькі сережки
Дерев чубчики, у шапках
Калин грона, в вишиванках
В білосніжних і сріблястих
Ледь в червоних, попелястих
Тиха ніч, зимі шепоче
Вітерець землю лоскоче
Ледь здійме пушок легенький
Зирить місяць веселенький…
Йду, любуюсь зимнім дивом
Ковдри з золотистим сяйвом
У кристаликах - сніжинках
Наче в казці по стежинках
Ой, зима, зима дівиця
Дай мені, насолодиться
Краєвидами, красою
Та морозною росою.
16.01.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021
В Новый год салюты, вино
Оно словно дурманило
Твои губы, жгут и манят
Ну, а взгляды просто пьянят..
Я познал загадки любви
А виновны….Глаза твои
Знаешь, в них готов утонуть
Всю жизнь, буду любить одну.
1970г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901461
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2021
По снігу зайчик скік та скік
Провели нині Старий рік
Земля в пуховій хустині
Радіють всі хуртовині
Ой, як гарно і красиво
Зирить зайчик полохливо.
Усіх тішать подарунки
Дід Мороз приніс пакунки
Є капуста і морквина,
Тут й горішок, ще й калина.
Горобина і грибочки!
А ялинкам сніжиночки!
Їх прикрасили гарненько
Стрінем свята веселенько
Зібрав зайчик своїх друзів
Не бояться вже й морозів
Кругом ялинки жарт, сміх
Зі святом вітають всіх!
16.01.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Ой надворі завірюха
Так гарненько в вуха дмуха
Та й летять пухкі сніжинки
Чарівні, срібні пір`їнки.
Сяють,іскриться килими
Тож дочекались й ми зими
Ой, повсюди так біленько
Тішиться моє серденько
Порадіймо зимі й святам
Хай нам мир принесе й щастя!
Хай злагода по всій землі
Хай радість прийде в кожен дім.
14.01.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Добрий вечір! Щедрий вечір!
Між хмар й скрізь іскряться зорі,
Сніжок падає на плечі,
Виблискує й сяє в полі.
>
Сім`я святкує за столом,
Співа Маланка під вікном,
Щоби… Добрим людям усім,
Теплом… огорнуло душі.
Надія зігріла серця,
Бажає здоров’я, щастя!
Нехай, уродить пшениця!
Потішить, всяка пашниця!
Народ традиції зберіг,
Посій під Старий Новий рік,
І проси, гостей до хати,
Радість вміють дарувати.
Хай щедрівок заспівають,
Рідну землю прославляють,
Сійся – сійся, родись жито!
Щоб вдалося краще жити!
Рік бика - приніс удачу,
Здолав кОвід у придачу,
Вигнав зло із України,
Щоб втішалися родини.
Повернулись з війни сини,
Щоб засніжені всі лани,
Ранки з сонцем зустрічали!
Друзі! Часу не змарнуєм,
Гайда, разом пощедруєм,
Лети - лети щедрівонька,
Щоб не боліла голівонька!
І нам усім, у Новий рік,
Щоб було краще ніж торік,
Тож господарям співаймо,
З щедрим вечором вітаймо!
***
Шановні друзі з Маланкою Вас!
Та з святом Василія Великого!
12.01.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
Хмаринки, сонно пливуть у піднебессі,
І день і ніч, немов засекречені,
Крижинками розсипатися - на часі,
Немов листівки послать поетові.
На два дні поспіль розплакалося небо,
Можливо вилило, свій сердечний сум,
Та зима знає, що це все так ганебно,
Для неї краще б, нам принесла красу.
Який той настрій, як дріботіння дощу,
Хоч і мугичить… свою мелодію,
Мороз на землю, зиркне чорноволосу,
Веде осібну, ту хронологію.
Дрімає ліс, із ніччю мороз фліртує,
Вона прийняти, ладна в свої шати,
Зірниці сяють, ця зустріч їх втішає,
Тож краще зиму, за коханку мати.
І вмілість, показати, силу і любов,
Кинути виклик хмарам і вітриську,
Щоб всі залишки осені переборов,
Засипав снігом, землю українську.
Щоб заіскрилось, засіяло навкруги
Білі полотна, сяяли казково
В дивних сніжинках, засріблились береги
І в Новий рік,світились загадково.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Про що шепочуть нам зимові дні і ночі…
Зими початок… Несміливий місяць грудень, йому вчасно не вдалося провести панянку осінь. Минали дні, а рудоволоса настирно намагалася з ним домовитися і це їй вдалося. Часті дощі занадто надоїдливо тужливі.Чи місяць серпом, чи блідолиций тарілкою й ясноокі зірниці, заховалися в своїх казкових шатах. Майже щодня небо в сірій пелюшці.
І в Новий рік, і на Різдво Христове небо затягнуте хмарами.Чому сердите,чом насупило брови?І часом з смутком дивиться на землю.Та все ж комусь була нагода,помітити між хмар Благовістну зірку,про народження Ісуса.
А ранком… Небо посіяло на землю дрібний дощ; сумний, холодний, нежаданий. Дуже схожий на дощ примхливої осені. Ну ось,знову спомин про неї. Такий дощ може й затягнеться, але ж вже тиждень січня. По дорогах калабані води, а десь, навіть з багнюкою. На зораних полях земля, як пластилин, хоч й день похмурий та, аж виблискує. Доволі напилася вологи земля – матінка, але ж тепер в душу підкрадається тривога, хоча б не вдарив сильний мороз….
Себе спитаю; за чим сумує природа? За людську байдужість до неї? Не бережуть Божий дар, засмітили, на жаль вирубують дерева – легені землі. А можливо, що немає закінчення воїн? Та кожного разу іспити нової зброї, до чого приведуть? Звичайно ні до чого хорошого. Врешті – решт, вже рік, як живемо в хаосі. Розповсюдився «Ковід-19» - по всій планеті. Хто відповість на багато запитань, чи дочекаємося правди? Напевно ж ні! Доведено вченими, ми маємо більше двохсот вірусів. Страшно уявити здібність Ковіда імітувати з ними. Інші держави вже знову закривають кордони, на жаль знову відбувається сплеск захворюваності, що приводить до смертей. В новинах інколи поговорюють про новий вид ковіда. Хто в цьому винен? Напевно і ми частково, що гріха таїти. Покаятися, шанобливо ставитися до землі.
А що ж вона…. годувальниця наша? Як і кожного року, хоче себе прикрасити. Он, біля гойдалки, зморена розквітла фіалка. Бідолашна, не може зрозуміти, чи осінь, чи весна, адже спекотне літо далося в знаки. завмирала зелень, висихала й знову в боротьбі за життя, прагнула досягти мети.
І ось, вже минає другий день Різдва… Можливо небо й Всевишній почули каяття народу, молитви. Небо по обрію ховало хмари, посвітліло. Яскраве сонце промінням ласкало землю.
Тож і ми скинемо сум з душі, з сердець. В надії прислухаємося до зимових днів, що згодом покажуть свою силу. Земля вбереться в пухову білосніжну хустину, дерева й кущі в іній й в вуалі неймовірної мережкової краси. А вітер, що приносив тепло, сховається в долинах поміж гір,прислухатиметься до річкових пісень. І зима сміливо запросить в гості морозець. Вологе повітря охолоне, мороз на шибках вікон тихцем розмалює срібні візерунки, покаже свою майстерність. В природи буде міцнішим сон, під білосніжним простирадлом зігріються озимі , наберуться сили.
Нам так хочеться, щоб кожна пора року відповідала своїм критеріям. Навесні проснеться природа.З вирію повернуться птахи, зазеленіє все довкола.День стане довшим, теплішим,привітнішим. Хоча думаю; ми проснувшись, вже радіємо новому дню, бо це вже життя. А жити - це вже щастя. Думаю; влітку насолодимся його подарунками, різновидність, різний смак ягід, краса різнобарвних квітів придасть нам віри в щасливе майбутнє. А щедра осінь підтримає нас і кожну родину, кожну господиню нагородить врожаєм….
Та про все це - треба справжньої, сніжної зими з хурделицею, з чарівними сніжинками, щоб зловивши їх на долоні, відчути смак зими. Зліпити сніжку, заставити її заплакати і цим позбутися усіх сумлінь. І світлі мрії тримати при собі, нести людям добро і радість. І берегти нашу землю – матінку. Вірю, ми український народ - здатні це зробити!
А поки ж, температура за за вікном нуль градусів. Та пахне зимою, морозцем, а про що нашепочете нам зима - ще послухаємо з вами.
Всім гарного Різдвяного вечора за святковим столом !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Похмурий день… Дерева й кущі у росі.Хоча й оголені, але всі у своїй красі. Он, біля калюжі, скачуть горобці, веселі, вже й вміло миють крильця у воді, бач,як тішаться теплій погоді. Та в смутку, аж плаче зима. Мабуть на душі так гірко, тож снігу так і нема. Напевно сповитий у небесах, разом з морозом у сірих парусах.
Вщух вітерець, хоч і коханець нині, мо» десь зрадив, чи загубився в туманній імлі. Вже зовсім втратила надії, тож навіть іній не вкрив вії. Всі зрадили, десь поховались і сірі хмари не здригались. Сповили землю, як немовля, але ж вже вечір, чи засіяє зоря.
Настав Святвечір, тож є вже і кутя. Напевно всі приготувалися до свята. Й моя оселя раптово ожила - між хмарин Благовістна зірка - яскраво засвітила. І вже з хмаринок полетіло, ледь –ледь іскриться, побіліло. І так тихенько летять… летять пір`їнки, довкола сяє і навіть стежинки, прикрасилися в криштальні сніжинки. Земля радіє, зима іскриться, ось так і треба- все, як годиться. Може до ранку не розтане ця краса і врешті – решт, не розплачеться зима.
В Різдвяний вечір- не треба багато слів. Через молитву кожен покається за свої гріхи. Щоб Бог почув нас, приніс нам мир, радість і повсякчас, оберігав від хвороб, негараздів, на землі відродив справедливість!
Тож і ми з вами - порадіймо люди! Нехай колядки зазвучать повсюди! Нехай у кожній оселі достаток і любов запанує! І кожен - один одного з повагою почує. А погляд подарує тепло і від душі й серця подарує добро!
З Різдвом Христовим вітаю вас, шановні!
Миру! Здоров*я! Вірних друзів! Безмежної любові!
Шануймо один одного й життя!
Плекаймо надії на краще майбуття!
Достатку! Мудрості! Смачної куті! Веселих свят Вам!
06.01.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
Дощ лив, всю нічку – без зупинки,
Виблискують, в смутку ялинки,
Бринять, на голочках краплинки,
Стікають кожної хвилинки.
Вітерець…Ні звідки завітав,
Зимі оду, душевну співав,
Чом посварилася з морозом,
Хай засніжило б добре згодом.
Не квітнуть зорі. У полоні,
Мов провалились, у безодні,
Не зазиває і ніч в гості,
Ну не зима, а наче осінь.
Дрімають дерева і кущі,
Про зиму не пишуться вірші,
Хоч і Новий рік зустріли всі,
Не в сніжинках земля, а в росі.
Давненько спить.. зима фліртує
А я ж чекаю залютує,
Морозець, розмалює шибку,
І ялинки, одягнуть шубки,
Завіта віхола крадькома,
Тоді відчую, що це зима.
04.01.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
Говорила милка любит
Ой боюсь, меня погубит
Холодильник пуст - свищи
Не готовит мне борщи…
***
Приоделась - »при параде»
Правда губы в шоколаде
Это так сказать презент
Чтоб влюбился президент.
***
Говорила мне мамаша
Что нашей, не будет Даша
У неё рот, до ушей
Хоть верёвочку пришей
***
Вчера гнала самогонку
Утром вызвали в ментовку
Загорелся в глазах страх
Собой заплатила штраф.
*********
Ах, поёт моя душа
Страстна милка, хороша
Скажу завтра, что люблю
Да в ЗАКС её поведу.
***
Теперь узнал мой сосед
Сколько от женщин то бед
Как ночь - так и тормошу
Говорю еще хочу…
***
Я всю ночь её поил
Не помню, что говорил
А на утро - Боже мой
За мной прибежал конвой
***
Я сидела взаперти
Говорила мать - терпи
Потому, что много врёшь
На свиданье не пойдёшь.
***
Я в голубом платьице
Все листья на заднице
Вчера в лесок ходила
Миленочка любила
***
Начиталась берёт страсть
Как бы в девках не пропасть
Мне бы милёнка позвать
Да наверно сразу дать
***
Ой, видать- то свадьбе быть
Не могу её забыть
Он торчит как огурец
Надо идти под венец
***
Мне в любви поклялся Лель
Сразу затащил в постель
Но ведь пьяною была
Взяла сразу и дала.
***
С милым купили матрас
Пришлось испытать тотчас
Вспоминал младых портних
Любил меня за троих
***
Мы купили мерседес
И сразу погнали в лес
Пока травку топтали
Машину - то угнали.
***
Новый год уж на носу
А я ни в одном глазу
Не идут ко мне друзья
Ведь ковид- выпить нельзя
***
Закружила, завертела
Словно бабка на метле
Это осень прилетела
Всюду растопила снег…
***
Обуть валенки не смог
Нынче Дедушка Мороз
Ведёт с зимой диалог
Просит- Землю приморозь!
***
Нос припудрила слегка
Нынче в гости жду быка
Сможет ли развеселить
Да вирусы победить
***
За окном градусов пять
Нету зимушки опять
Проливной дождь, всем не мил
Но Новый год - встретим мы!
***
Я желаю всем Вам счастья.
Ковид - думаю удастся
Побороть, ведь мы сильны
Все трудности временны!
Пусть проходят дни не зря
С Новым годом Вас, друзья!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899636
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.12.2020
Вже так давно немає сонячних днів
Та світла думка, мов має два крила
Зірок не бачу і кольорових снів
Все ж ніч таємна стежку освітила
Кудись поділась білосніжна зима
Сором*язлива в сповитку туманнім
Легенький іній пригортає земля
Бачить мережки, стрічки в царстві соннім.
Свій край згадаю, зими волохаті
Всюди іскрилось, у очах зірниці
Під дах засіє, не зайдеш до хати
Всі приклонялись зимонці - цариці.
Веселим гуртом, всміхнені, щасливі
На санях мчали, в небо котився сміх
З дерев злітали бурульки вразливі
З дахів сріблястих розвіювався сніг.
Серед дерев, попав нібито в казку
Легенький вітер, мов посохом змахне
Зима покаже, вміло свою ласку
Так несподівано,вмить стрімко жахне
Накине білу, пухову рядюжку
Неначе струм, миттєво тіло пройме
Ото зима! Думки - сніжні крижинки
Як сніг вже тануть, адже плюс надворі
З рідного краю привели стежинки
Ховався спогад в піднебеснім морі.
26.12.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020
Пора весняна…. Птахів переспів… В пишній зелені потопало містечко.
Галя всміхалась, по клумбах квіти, в фату вдяглись красуні вишні. Душа співала, то весни подих, діяв на неї, молоденьку. Його побачила… ті карі очі, не дають спокою серденьку. А час пролітав, з поривом вітру. Невтіша й яснооке літо. Хотіла побачить, їй такий любий, здалось, лиш з ним по життю світло. В селі родина, брат, батько й мама. В душі віра - вона жадана. Віщала доля? Того не знала, ясніли очі, покохала. Сама ж, тендітна, світле волося, а очі сині - цвіт льоночку Думки й сни добрі, вже ледь всміхалась, якби ж пройтися по садочку.
Вже літо відчинило двері вересню…….
Птахи відлітали у вирій, як і світлії мрії, і сподівання. Повнились грона солодким соком, уста відчують смак кохання. Лінійка… дзвоник… Аудиторій так багато є, хоч вибирай. Вони по різних. Бажання разом, в душі пісні співав водограй. Тарас в надії… Йому навчатись залишилось лише один рік. В неї ж курс другий. Зустрічі… Кохання повіншували зорі. Вона, мов квітка - пелюстки ніжні. Недавно сімнадцять минуло. Перші поцілунки - солод, медові. У вирій спокуси затягнуло. Мабуть то доля, вже будуть разом, не до смаку, лиш господині. На тій квартирі, що винаймала. Куди піти? Сльози полинні…
Тарас сміливо,
-Знайшла проблему?! Я скажу мамі, підеш до нас. Моя лебідко, не покину, у нас попереду - весільний вальс. Як ти закінчиш, своє навчання, тоді й настане, для нас цей час. Що до роботи, не переймайся, завжди копійка буде в домі. Я ж будівельник, а ще дизайнер, ніколи не піддамся втомі.
Згущались темно-сірі хмари…
Волосся дибом, в сльозах мати. Та по при все, змирилась, що ж робить,-
-О, синку- синку!
Думки, як дощик, що по підвіконню дріботить. А в них різниця, нема й два роки. Туга, заламувала руки. Хто зна, як краще? Може вже й для неї, не будуть ночі - наче муки. В самої ж дівча, всього п`ять років та, ще два сини, трохи старші. А може лебедине вірне кохання, проживуть дружно, без фальші. Та і я буду спокійно спати, чим хвилюватись, виглядати. Чи повернеться посеред ночі, чи на світанку зустрічати.
На шибках вікон….мороз малює зимові розписні пейзажі…
Зима із вітром принесла звістку. Розчарування, чому так скоро? Потай взирала на невістку. Точно вагітна! Думки джмелині. Не сподівались, о діти – діти. Як же навчання й сім`ю зберегти? Як пережити, не посивіти?
Мов гурт пташиний - ненька на чолі. Настав час їхати до сватів. Чудова пара. Тільки не знати, по долі, ще скільки іспитів. Пройти прийдеться. Хата, як вулик. Тісно, краще б жити окремо. Журба й сумління душу терзає, чи й разом скрути проживемо?
В житті не тільки передсвяткова, але й просто постійна метушня….
Хліб - сіль… Дорога… Село далеко, ще й бездоріжжя, як та карма. Добрались добре, можна сказати, пусті розмови…. велись дарма. Радісна зустріч. Майбутня теща, просльозилась,
- Ой, зовсім дівча! Галинко люба, моя провина. Недодивилась, оце дива. Вже під сердечком дитятко носиш, тож вже одружуйтеся нині.
Трохи незручно … та зразу свасі,
- Мо» не завадять у хатині. Поки навчання. Їй самій важко без досвіду з дитям на руках.
Тарас червонів, розхвилювався, все ж подолав прихований страх.
-Які там гульки,- голос свекрухи,- Вагітна ж, зареєструють без вагань. Нині ж до Рагсу дали заяву, в такі часи не до святкувань!
Час поспішав… приносив перші розчарування …
Збулася мрія, попереду клопотливі дні… сімейне життя. Та не такого ж чекала, надіялася на радість та щастя. В злобі свекруха,
- Галасно в хаті, коли вже дасте відпочити?!Йдіть на квартиру, разом не жити, може навчитеся гроші цінити. Хазяйнувати будете самі, хай лиш народиться дитятко.
Та так не сталось. В день вересневий, Тарас тішився - він став татком. Часті конфлікти, сльози на очах, Галя що зробить - не догодить. Тарас й не думав зняти куточок. Зима куди йти? Біль відходить…. Лиш на якийсь час. Сонячний ранок висушить сльози. Ясна мрія… Душу зігріє. Підросте Максик, поїдем до бабці Надії.
Безхмарне небо… розцвів бузок…
Веснонька – втіха… Заліки здані. Навчатись один рік лишилось. Що робить далі ? Надумала їхати до мами, що ж залишилось. Вже й жалкувала, може в рожевих окулярах дивилась на життя? Чом покохала? Ще й так зарано?Обіцяв красиве майбуття.
Здавалось, він жив своїм життям, із друзями весь час на роботі. Лиш в пізній вечір тішився малим, розмову відкладав на потім.
Сина зібрала…. Поїхала в село, бо суперечки допекли. Наче й дрібниці. Принижень досить, нестерплю! Й почуття.... десь зникли.
Родина рада, онук підростав, маленьке сонце серця гріє. Тарас сердитий, рідко приїжджав, знов обіцянки - світлі мрії. Все ж на осінь у містечко забрав, тож винайняв малу хатину. Знову навчання, це ж останній рік та й він обожнював дитину. Не все так легко, пора холодна, в хаті по стінах – сирість, грибок. Хворіє Максик, тіка надія, в горлі тисне - образ клубок. По хаті схлипи, важко нині. Гнівний Тарас, слова докори,
-Що ти за мати, що дитя хворе.
У відчаї… нема опори….
Сама ж, як білка. Пічку палить, диплом писати, вночі не спати. Де сили взяти? Згубилась ласка, тепле слово. Як зупинити… ті сварки в хаті? Порозумітись чи й вже вдастся. Ждала весноньку. В душі таїла - треба тікати.Частіше згадувала неньку. Слова ті, щоб не спішила заміж, бо дуже важко мати сім`ю… Чи й встигнеш одночасно навчатися, загубиш молодість свою.
Та без лікарні не обійшлося. Страждання, сльози, під серцем щем. Бога просила , звала на поміч, здалося покрив своїм плащем.
«Килим життя» - це чорні і білі смуги…
Та час лікує душевні рани, диплом у руках - сяють зірниці. І на обличчі, давно забута усмішка, думала - це сниться. Й дякувать долі, синок тупцює, слова лепече – тато, мама. Та все ж щем й туга підкрались у серця, немов знову прийшла зима. Зібратись важко. Та всі вагання відштовхнула… подалась в село. Тарас вагався, на кращу квартиру не потягне, жаль не повезло. А тут й роботи, як на зло нема. Гризе сумління - любов була? Мов відірвався від реального життя. Мабуть, як сніг розтала.
З пекучим болем дивилася вслід, навіть грозився забрати сина. Галя ж в містечко їхати не хотіла. А тут, ще й така новина. Адже надумав, податись в обласне місто… там роботи вдосталь. Вона в обіймах з сином, самі сльози ллються, на серденьку печаль.
Не дочекалась ні грошей, ні дзвінків. Чомусь не відповідає. .. Майже пів року. .. Дитя підроста, як батька його забуває. Вже й одяг малий, за що купити? Заява в суд на аліменти. А чого ждати? Й на розірвання шлюбу… зібрала документи. Добре, що в батьків, молочко є, сметана, куряче яєчко. Погляд на сина… дуже схожий на Тараса, заболить сердечко. Темненька нічка… Де й в чому щастя? Між зірок й хмар ховала смуток. Сльоза стікала…. Повна відчаю, розпач й біль загрібала в жмуток. Треба змирись і далі жити, заради любого синочка. Ненька ж дивилась - душа журилась… «Ой, так в`яне моя квіточка…».
Час рікою пливе… минають дні. Друзі і робота в містечку. Відволікають від думок, журби. Є шанс вибрать нову стежечку. З другом Сергієм, що давно кохав, може зважитися, з ним щастя знайти? Непоспішати… А чи спроможний з сином спільну мову віднайти?!
А навесні квіти духмяні….
Вітерець запахи розносив, п`янив, часом бодрив, придавав сил. Про все забути надихала земна краса та синій небосхил. Йому б злетіти…Та куди?Де краще? Пошкодував немає крил.
В житті Тараса нове кохання. Зразу не мріяв стать на рушник. Теща хитренька і доня славна, нащо відкладать заручини? Бабця, як квочка,
- Онучка гарна! А чи й знайдеш за неї кращу?
Думки, як оси в грозові ночі, можливо шанс й справді упущу? Не прогадаю. Інше містечко, з роботою проблем немає. Таня красуня, каже кохає - хоча і за малого знає. Риба шукає, де глибше, а
людина – де краще. На виправдання…. Знайшов слова за свій вчинок. Ну й нехай, міркував і вагання… жбурнув подалі. То така доля!
Рідня в зборі… вінчання в храмі. І знову плани… Та обіцянки,
- Люба, поїдемо в Маямі. Навесні краще, коли ще не настав сезон дощів, тож почекай. Грошей зберемо. Заїдемо в Нью - Йорк, сходимо в музей, скуштуєм чай.
Але не склалось, як гадалось…
О мрії - мрії… Пусті надії… Грошей нема, марні розмови. Та все ж на плаву, думки сумбурні, на жаль губились лише в слові.
Кажуть притерлись, хоча й важко знайти спільну мову, жити вкупі. Тішивсь… удача, хоч і в клопотах , в хаті весело та й не скупі.
Так рік за роком, але ж хоча б одне дитятко втішало в хаті. Щоб сім`я міцна. В дружини ж думки, з друзями випить, погуляти. Зовсім не думав, що важким буде життя, але ж він з благородних. З усім змирився. Відволікався, бабці помічник на городі. Тільки й радості з нею поспілкуватись, сумні думки розвіять. Чи в комп`ютері, щось прочитати і просто відпочить, помріять. Життя слизьке, як на льодовій ковзанці, себе так почуваєш. Коли почуєш вирок лікаря - « Дітей не буде», вже й страждаєш.
Син далеченько … на жаль, три роки до нього не навідувався.Часто згадував. В Фейсбуці на фото поглянув, забідкався. Швидко час пролетів, скоро в школу, з грішми туго та їхати треба. І саме вчасно знайшов халтуру. Як гора з пліч, відійшла журба. Думок багато, як син зустріне? Чи впізнає, це моя вина. Довно не бачив, під серцем щемно. І як мене… зустріне вона?
Знайома стежка… бриніли в травах срібні роси...
Проснулись перші почуття.. . Він все згадав… ті довірливі очі. Обійми ніжні, поцілунки, та рана, на жаль, ще кровоточить.
Велосипед у подарунок ніс й повний пакунок солодощів. Їй хвилювання, так важко втримать, а Максик радів, аж розпашів. Очі хлопця блистіли невимовним захопленням, чи дозволить?
-Мамо, можна взяти?- запитав…
Гірко…. та сльози пересилить,
-Бери Максимко!
І вийшла з хати, щоби ніхто не побачив сліз. Їй так хтілось закричати, в очі сказать, багото недобрих слів. За мить, уже в хаті, є батько, мати і чайник, засвистів на кухні. І син - весело розповів віршик. Всміхнувсь, погляди сонячні. Тарас гладив його по голові, не знав, як мову розпочати. Для Галі дні були важкими, коли син умовляв поїхати. В містечко де живе його татко, все біль ховала під вербою. І умовляла,
- Синочку, ні - ні, чи нам не добре вдвох з тобою? Тут молочко є, яке ти дуже любиш, як же дідусь і бабця? Вони ж тебе так люблять і, як посаджені деревця? Без нас вони в засуху пропадуть, не буде кому їх полити. Змирися любцю, в татка друга сім`я, тож ми, тут будемо жити.
Сідало сонце – тонуло між червоних хмар…
Додому з думками… Прохолодна зустріч не гріла серце й душу. Вже й зажурився, але ж у церкві вінчані… тепер жити мушу. Згадав про старих, натяк про друга, що давно в Галі просить руки. То мабуть доля, йшов по трасі, прислухавсь до вітру, в його звуки. Запекло в грудях, все ж не зізнається нікому, певно й ніколи. Є сила волі, все сховає в собі, що принесло йому той біль. Думки
за сина… Мрія - може знов вирватись , через кілька тижнів.
Та по приїзду додому, думки, як попіл, розвіялись по всьому світу. Заочно вчився в інституті, в надії шукав нову роботу. Дружина ж за фахом перукарка, з роботи приходить запізно. Змінилась, стала справжня панянка, що не по ній погляне грізно. Нагадає, що обіцяв окремо жити й поїдуть за кордон,
-Дурепа, пішла за тебе, тож кращих мала не менше, як мільйон.
Після сварки Тарас тікав, шукав роботу, щоб десь, як подалі. Мав бажання усамітнитися, писав вірші, в яких ховав печалі.
Швидко рік проминув….
Тарас відпочивав… В Фейсбуці читав новини, побачив фото Максимки. Поруч Галя й якийсь чоловік, у них напевно свято? Та під фото, квіти, теплі вітання зі вступом у законний шлюб. Примружив очі, защеміло під серцем, потирав змокрілий чуб. Але згодом повеселішав, може й на краще, хай так і буде. Мабуть треба купить телефон, чого доброго… мене забуде.
Та думати не гріх… Але ж навіть аліменти не висилає. По скайпу за гроші мовчить, посміхнеться, смайликів надсилає. Й потішить словами,
- Гарний хлопчик! Слухняним будь!
На цьому і все. Після розмови, син заб`ється у куток, за мить червоне лице. В собі схова образу. Ненька каже, на іграшки грошей нема. Он треба теплий одяг придбати, скоро в вікно загляне зима.
Інколи тішився… Навчання у школі, забави з дідусем у теплій хаті. Часом й надворі… вже стоїть снігова баба, в шапці волохатій. З Сергієм у сніжки пограють, а іще покатає на санчатах. Веселий
відчим, у очі заглядав - в хлопчика загубився страх.
Весняний подих кружляє навкруги…
Тепло надворі… Неподалік від хати гніздилися лелеки. В хату забіг Максим,
- Ой мамо! Йди подивись, птахи недалеко. Такі красиві, а як розправили крила - пів неба закрили!
Сяючі очі, радісно сказав,
- Я бачив, як гілки носили.
Сергій посміхнувся, поцілував Галину в щічку,
-Ну от і добре, може й нам лелека принесе доньку Марічку.
Зустріли Новий рік… на Різдво, Галина народила сина. Юрком назвали. Він плакав, брала на руки чи нічка, чи днина. Принаймні так здалося Максу, до себе хотів привернути увагу. Як завжди
обійняти матусю. Вже частіше її бачив строгу,
«Те не чіпай, туди не лізь, йди погуляй, чуєш, он малий плаче»
Вона непомічала його сліз, він змахне рукою й поскаче. Немов той м`ячик? Підскочить до старого, очі сумні, обійме,
-Мама кричить - не маю часу. Діду скажи, а ти любиш мене?
Той тішиться, візьме на руки, приголубить,
- Ось підросте братик. Разом будете гратися і ти зможеш його угамувати.
Хай літо прийде, потепліє, забавлятимеш… його в колясці.
А сам зажуриться, двоє не одне, важкий тягар лежить на серці.
Інколи новини приносять розчарування…
Якось ввечері,Тарас в Фейсбуці … Фото Галі, з малям на руках. Ну от кому везе … У смутку… аж забриніли сльози на очах. Поїхати, дізнатися, як син? Та як? Пів року без роботи. Ще й пообіцяв телефон! До всього й домашні клопоти. В Тетяни проблеми з зором, треба нові окуляри і ліки. Була б хоч трохи серйозніша, в голові копошилися думки. У перукарні колеги… вино, сигарети. Напоумити? Та як? Скільки раз сварились!Нема віри, чи й зможу все змінити? Сам наламав дров, своє життя скалічив, а виправити пізно. Їхати треба, може знайду телефон, за тисяч три… приблизно. Подзвонив Галині, мав намір поспілкуватися з сином , марно. Відповіла ,
- Син не хоче говорити!» На приїзд дала добро. Хоча відчував незадоволеність від життя, відчай, образу. Не варто відтягувати час, як куплю, то треба їхати зразу.
Тільки небо на сході стає рожевим... птахи заводять… свої пісні….
Весна… тепліші ранки. Праця в городі. Побільшало й замовлень. Комусь перекрити дах, чи в хаті ремонт зробить.
Швидко збіг липень… Підпирали сроки здачі об`єктів, тож було не до поїздки. Взимку не обійшлися без боргів, життя - калинові ягідки. Наче й корисні. Але чомусь , не втішають душу, дуже гіркі. Часто роздумував…Чи в житті в когось бувають дні, світлі, райські?
Ясні світанки…. Спекотні дні… Без відпочинку заробляв гроші. Тарасу потрібні, адже Таня дуже хоче жити в розкоші. Вже думок екзальтованих рій, коли ж побачимося мій сину? Не раз згадував недоспані ночі, важко, відчував провину.
.З птахами відлетіло літо…
Максимко повернувся зі школи розчервонілий, знервований. Переступивши поріг, жбурнув ранець на стілець,
- Я що поганий? Мамо, скажи мені , я поганий син?
- Ні синочку, що ти любий!
- Тато Тарас обіцяв телефон. Так де ж він ? - приліг на груди. Приголубила своє пташеня,
- Синку тож в тебе свято скоро. Може й приїде на день народження. Я попрошу поводься мудро. Та дорослішай! Добре подумай. Гадаю має приїхати.
- Хай би вже привіз! Он у класі всі мають… ще так довго чекати.
Сіріло небо… Не спалось хлопцю, чекав тата - не дочекався. Тарас не забув. Та душили борги, тож до роботи дорвався. Поки є шанс грошей заробити, як покину? Часто думав він… Треба аліментів перевести хоч частину, хай почекає син.
Майже щодня, ідучи до школи, Макс придивлявся на дорогу. Інколи, аж пекло у очах, засмучений повертався додому. Уроки й розмови-– не втіха.Умовляння мами,
- Не журися! А може в нього щось трапилось. Мій любчику, почекай, змирися.
Минуло два тижні…
Ранок суботи… Діти, ще спали. Під вікном шум автомобіля.
- Ой, хтось приїхав,- підхопився Макс, - Можливо в когось весілля?
- Мамо… ти чуєш?
Хитнулась коляска. За мить стояв на порозі. Яскраве сонце засліпило очі, на повіках бринять сльози. Кілька раз кліпнув, руками витер все обличчя, помітив «Таксі». Радо підстибнув та відразу ж і зупинився, почув голоси. Як вітерець, тут був, тут вже й нема, посерйознішав, зник у хаті.
Яка то радість блиск у очах. Тож батько вручив йому телефон. Але в той же час, ніяковів. Йому невірилось, може це сон? Та ні, здається не сплю, глянув на маму,
- Нарешті дочекався….
Притулився до грудей, засоромився,
- Я вже й не сподівався.
Не забув Тарас і про малого, подарував махровий рушник. Й до сина звернувся,
- Ну розповідай, який ти мамі помічник. Чи бешкетуєш? І, як навчання? Покажи щоденник, оцінки.
Опустив очі, розчервонівся, мовчав. Галя подала малюнки,
- Та в нас все добре, ось бачиш, як гарно! Це успадкував від тебе.
- Молодець синку! –
Роздивлявся малюнки. Спитав,
- Ти любиш мене?
Та зразу, мов прикусив язика. Син в телефоні щось натискав. У розмову втрутилася Галина,
- Він на тебе дуже чекав! Підроста хлопчик, бачиш соромиться, ти мало спілкуєшся з ним!
Тарас зніяковів та все ж відповів,
- Якби ж життя було кращим . Весь час працюю, роблю ремонти, сама знаєш всі виживають….
Галю заділо,
- Мабуть працюючі аліменти висилають!
Вона сказала так гучно, що Максимко, аж зблід, встав із- за столу,
-Мамо, не сваріться!
Він, ще ніколи не бачив її таку злу. Настала тиша. Син взяв її за руку,
- Он… вже Юрко проснувся. Час годувати.
- Добре синку, йду.
Тарас мовчав, лиш посміхнувся. Поспіхом допив чай. Рознервувався, мріяв не про таку зустріч.
Дуже шкодував, що так сталось, йому б поговорити віч – на - віч. Одне втішало, що Сергій відразу зник з очей, пішов до батьків. Її ж батьки лише привітались, вдвох возилися біля бичків.
Прощались холодно. Галя знову нагадала за аліменти. Макс махнув рукою,
-Бувай!
Спішив до друга, взувався в чоботи.
Від`їжджало «Таксі»… Галя вийшла,задумано дивилася вслід. До неї ззаду підійшла мати,
- Що не розтопив у серці лід? Я все чула. Ти надто жорстко повелася з ним. А він змінився…
-Бачу…. Відчуваю шкодує... Цієї ночі знову наснився. Знала, що приїде, Максим мені за нього всі вуха прожужав. Сидить малює - очі сяють, на зауваження лиш поглядав. Я бачу тягнеться до нього, хоча сьогодні і не проводжав.
Надія на ходу,
-Що ти хочеш, рідна кров. Колись й ти пробачиш.
Як все безглуздо вийшло…
Думки, як вітер,то вривались, то відлітали… позаду село. Стискало серце. На душі гидко, сум, тривога… в грудях, аж пекло. Адже сам винен, сина про любов запитав, спитати навіщо? Хай грець тим грошам! Адже частину боргу переслав, це ж поки що. За місяць вишлю. Хіба не вірить, так прикро та я ж пообіцяв. Довіру важко заслужити.Тепер крутись - сам собі докоряв. Після пологів, ще покращала. Перед очима її погляд. Ой, Галю - Галю, що я накоїв, вже так шкодую, що не поряд.
Позаду засигналила автівка, відволікла від всіх думок
Водій сердито,
- Бач, як обганяє, не розумію цих жінок. Чи думає, що навчилася водити, то й можна так летіти.
- Так,- підтримав розмову, - Вони відважні, лише не мають вітрил,
- сказав й прихиливсь до вікна.Чорніло поле, далі багряний ліс.Чому й не знати, все здавалося в краплинах. О! Нехай йому біс! І вид такий, як моє життя. Чом до сина не їздив частіше? Колись була думка - пробачить. Адже жити хотілось гарніше. Згадав слова неньки - » Виправити помилку ніколи не пізно». Часто повторювала» До життя треба відноситись серйозно».
Йому хотілося кричати – « Я все зрозумів, як виправити? Ой, важко мені на душі!». Задивлявсь на небо, все ж треба жити!
Котилось сонце, змінювались пори року…
Догорало тепле літо.. . Ясне небо… Хмари пливли мов човни. Тарас з автомобіля позирав на них, ой, а красиві ж вони!
То, як натхнення, для нього бажання відірватись від всіх проблем. Зануритися в любиму роботу , його думки – солодкий щем. Нехай в нових будинках, люди радіють .Тішиться, адже це добре. Погляне на сади, на колоски в полі, звідти енергію бере. Свіже повітря придає сили. Чарує небо … синє – синє. Відразу про її очі спогад й про кохання те, незабутнє. В душі картає, гаряча молодість, ще й гордість, хотілось волі. У друзів жінки, як жінки, я ж кинутий, як будяк в полі. Ні зварити, ні спекти. Згадалось,
-«Хочеш їсти - зготуй сам собі! І я біля тебе посмакую.»
Чи були мої очі сліпі? Шкодував Тарас і не раз, особливо після розмов із сином. Відчував, що Галі не до нього, тож має, ще одну дитину.
Пора гаряча… в селі збирання урожаю…
Вставало сонце.. . Галина принесла чоловікові «тормозок»,
- Ну, я поїхав! Порвернуся пізно, подзвоню, як буде зв`язок.
Загудів трактор, ривком зірвався з місця, поїхав по дорозі.
-Мамо йди сюди!- з хати гукав Максим, вмить стояв на порозі,
-Юрко знов плаче!
Галя поспіхом,
- От біда! І чого не спати? Всю ніч на руках. Чи знов на зуби? Я й не знаю, що йому дати.
Як завжди, весь день пройшов у клопотах. Сонце схилялося до низу. Максимко, повертався з долини, за ціпок міцно тримав козу. Біля літньої кухні дід й бабця плівкою накривали сіно.
-От молодець, розумник,
- сказав дід. І Галя похвалила сина. Вона саме вийшла з хати. Й кивнувши рукою,
- Он прислухайся… Здалеку добре гуркотить. В сарай її веди і сам ховайся.
Зірвався вітер, лиш кілька хвилин, небо затягнулось хмарами. Розлютилася гроза, земля, аж здригалася під ударами. Старенькі в сараї, молились, причитали,
- Оце ллє, як з відра!
Все обійстя у воді….. Посередині, під дощем плавала ковдра. Дивлячись у вікно, Галя звернулась до сина,
- Бач, забули зняти…
-Та вона ж стара, після дощу витягнемо.Та не хвилюйся ти! Літо ж, висохне. Ми з дідом на ніч, нею накривали телятко.
- Ой мамо, поглянь, біля вил, прямо у воді маленьке ластів`ятко.
Вона відійшла,
- Воно випливе, присядь, пора вечеряти.
Огорнув смуток. Ой, треба ж вийти поглянути до пташеняти. З гнізда випало, погана прикмета, з думками вийшла на подвір`я. А дощ періщив… Але пташеняти вже не було, одне пір`я. Певно кіт схопив. За мить геть взмокла, скоро повернулась до хати. В душі неспокій - зони немає.… вже й час вкладати дітей спати.
Хмари, як зграя воронів, кружляли над селом….
Накрапав дощик….. Зовсім стемніло, Галя придивлялася у вікно. Що там на полі? Чого чекати, вже б пішки повернувся давно.
Старі вже спали…. Ясніло небо, між хмар де-не-де виднілись зірки. Думки, як оси, дуже розхвилювалась, аж почервоніли щоки. Уже прислухалась, вловила звуки, із скрипом відчинилась хвіртка. Два чоловіки поспішали до хати. Хто б це? Напевно якась звістка.
За мить зустрічала на порозі,
- А де Сергій? Зайдіть, як прийшли….
Сусід до неї,
-Тримайся Галю, гроза попала, вбитим знайшли.
Сходило сонце…. Максим почув метушню.
- Й тобі неспиться синку?, – спитала мати… крізь сльози.
- Сергій помер, вдягну чорну хустинку.
Здригнувся, зірвався з ліжка, кліпав очима,
- А від чого, мамо?
-В трактор влучила блискавка.
– Ой та без батька ж так погано. Мамо не плач, я вже підріс. Як треба, я буду допомагати!
Ніжно обійняла сина,
- Пішли, спочатку треба поховати.
Три тижні село відірване від світу. Печаль,розчарування.Максимко хотів додзвонитись до батька. Та замало бажання. Бідкався, на жаль, весь час мобільний телефон не ловив мережу.
Похорон, мати сумна… Всі були повбирані в чорну одежу. Хлопець дивився на брата, грається, нічого не розуміє. А тут хоч й відчим та жалко, мама в розпачі, страждає, блідніє.
Огорнув смуток… неспокійно на душі….
Тарас не знаходив собі місця, не міг додзвонитись до сина. Дзвонив до Галини, йшов збій зв`язку. Як дізнатись в чому причина? Але ж вже третій тиждень минає. Можливо захворіли діти. З такими думками їхав у село. Не дай Боже якоїсь біди….
Макс був на подвір`ї, побачивши «Таксі»,, зразу вибіг назустріч.
Тату,- зі сльозами кинувся до нього.
- Я теж радий зустрічі.
Здивувався поведінці сина,
- Розповідай, що тут трапилось?
Підійшла Галя,
- Це ти… Бачиш, тепер сама, мабуть так судилось.
Поправивши на голові чорну хустку, запросила до хати.
Пробачити ніколи не пізно
Ця думка мулила його серце, попрощавшись, йшов до автівки. Так, шкода Сергія й малого хлопця, нині й їй непереливки.
Гіркі думки гризли голову. Як із цим жити?! Провину визнав. Тепер маю допомагати. За все минуле, себе проклинав.
Тарас із червоними очима сідав в авто, водій розумів… Не до захоплюючих розмов. Порушити мовчання не посмів. Ой, до чого доводить любов…
Уже вдома…. На душі важко….
Згадував сина, його очі повні сліз,
- Татусю, ти ж приїдеш ?
- Аякже, обов`язково будемо разом, знаю, ти мене ждеш.
Минув рік… Він був не простим, але подавав надії.
«Пора набиратися розуму» - частенько говорила мати, коли знов в гості їхав до неї . »Образи треба заховати!».
Одного разу, стала свідком, його довгої розмови з сином,
-Ой, Тарасе, не рви душу хлопцю, а то опинишся під тином. Не давай ніяких обіцянок, яких не можеш виконати. Дивлюсь на тебе, їздиш до Галі, любиш, тож зумій це визнати. Як серце не лежить,то постав крапку у відношеннях з Тетяною. Адже скоро зима, думай,повинен бути чесним сам з собою.
За вікном пролітав сніг. Та він не помічав його, пригадував; літо, як косив траву. Веселий галас, як малих розгойдував . Та гойдалка… Ні, не забути сонячні усмішки, той блиск у очах. Як Юрко їв, мусив допомогти, він очутився в його руках. Відкинув голову на спинку сидіння, закрив очі лиш на мить. Перед очима трава їй по пояс, з букетом квітів, він біжить. Всміхається… В сонячних променях ромашки, маки і волошки. А на траві кошик з суницями, поруч усміхнені хлопчики.
Щось немилосердно стиснуло груди. Ой, що це, чому так погано? Вже витирав піт з обличчя…. поборю страх, поїду завтра, рано.
Він вже вдома, жінка у кав`ярні, не чекав, провалився у сон.
Ранок…за вікном пролітали пухкі сніжинки…
Усміхнений встав з ліжка… Враз думка, маю жінку, чи живу один?! Зібрав валізу, спішив. Написав записку -»Вибач, мене жде син ».
Дорога здавалася занадто довгою. Він не знав, що на нього чекає попереду. Любов, надія, віра - зігрівали серце. Часто згадував мамині слова, ту пораду. Хоча важко впоратися з тривогою та він їхав;
Ми зустрілись ранньою весною
В бузково- рожевому суцвітті
Поряд прожити, мріяв з тобою
Ти єдина, найкраща на світі!
Їду… Спішу… шкодую, що не птах
Чи пробачиш? Жаль… цього не знаю
Знов прагну … утопитися в очах
Зізнатися.. . кричати – кохаю
Так шкодую, витру сльози тобі
Моя вина … пройшов тернистий шлях
Пробач люба! В пекельному вогні
Душа горить. Підкрадається страх…
Як згадую, аж серденько тремтить
Для мене - ти зіронька жадана
Спаси любов! Без неї нам не жить!
Надіюсь, ти пробачиш… кохана.
В руках букет пишних білих хризантем, часто позирав на одометр. Хвилювання терзали душу, до села залишивсь один кілометр.
Все довкола, вкрите снігом, виблискувало проти сонця…
Максим віником підмітав від снігу прохід у двір та до хати. Побачивши «Таксі», підняв віник догори, почав ним махати. І радісно погукав,
- Мамо! Йди сюди! Подивись, хто приїхав!
За мить була поруч. В очах зірниці,
- Як добре, що ти завітав.
Із- за паркану, весь у снігу, вийшов Юрко ,
- Тату,- протягнув руки.
- Кохана, думаю не пізно повернувся, навіщо нам муки ?!
Сказав й радо підхопив на руки Юрка, обійняв Галину. Макс тішився, підходив до них,
- Ей! Забули, ще одну дитину!
25.11.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2020
Веселенько, втіха дітям
Скрізь біліє, засріблилось
Так яскраво заіскрилось
Миколай… поспіша світом.
Надворі мороз гарненький
Йде в валянках, у кожусі
Вже так близько на узліссі
Мішечок несе повненький
А в ньому смачні гостинці
Ляльки, книжки , телефони
Кульки, автівки, смартфони
Роздасть, він кожній дитинці.
Зоріє ніч … настав той час
Усіх з святом привітати
Та здоров*я побажати
Дід Миколай прийшов до нас
Будем радо святкувати!
Шановні друзі!
Вітаю з наступаючим святом Святого Миколая!
Бажаю вам здоров*я! Щастя і любові!
Достатку, радості, душевного тепла і щирості!
18.12.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020
Хочу зустрітися та не можу,
Розповісти, що в мене на душі,
Тільки даремно серце тривожу,
Чомусь раптово… ми стали чужі.
Туманні ранки, сльози на очах,
Принесла осінь розчарування,
Весь час шукаю зорі по ночах,
Скажи навіщо, обом страждання?
Холодний листопад, знов спогади,
І вже птахи в вирій відлетіли,
До тебе... проводжаю потяги,
Давно б зустрілись, якби хотіли.
Я дзвоню… Чомусь здається мариш,
Як той, листок, що припав до землі,
Зрозумій, що ти мене втратиш,
Розстанеш, із спомином у імлі.
24.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
Я тебя давно, так хотела встрелить,
Лишь бы увидев, в миг затрепетала,
Как земля с рассветом, смогла ответить,
В ласке купалась, как птица взлетала…
Ты согревал бы, как солнце, но не сжёг,
Чтоб горел костёр, тот костёр желаний,
А в нём заманчиво сверкал огонёк,
Чтобы не было… разочарований.
Уж тихий вечер…. мне нежность подари,
Миг страсти, познаем любовь хмельную
Я в поцелуях…. растаю до зари
Меня ты возьми, сладкую… земную.
27.05.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898145
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2020
Знов наберу… у долоню, листків жмуток
Майже сухі… кольори втратили красу
Сховаю в них, в`їдливий осінній смуток
І підпалю… хай в полі згубляться сліди..
Вітер полум`я, шмагав так гонористо
І шаленів вогонь із димом гуготів
Вверх піднявся, витанцьовував іскристо
Здалось мені…. прогріти душу захотів…
Останній лист… летів, безнадійно крутивсь
По ньому жар…. то завершальна надія
Що смуток весь…. врешті полум`ю підкоривсь
Свободи дух… моє серце й душу гріє…
10.11.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Белая крыса у окошка,
Жаль осталось, совсем немножко,
Мне встретиться, придётся с быком,
Пускай, не вспомнил бы о былом…
Когда то, пригрелась на спине,
Но место, сердитый.. уступил мне,
Свинья всем, преподнесла навоз,
Вот я, уж тянула этот воз..
Победить ковид не су мела,
Честно сознаюсь… постарела,
Быку, может сделать удастся,
Найти, не глупого мудреца.
Чтобы он, сумел снять корону,
Да вручить, в руки гегемону,
Пускай этот, разрешит вопрос,
С меня думаю, не большой спрос.
Каким был год - уж люди скажут,
По стенке может, не размажут,
Добро,. ведь так делать хотела,
Простите, просто не успела.
10.12.2020г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897747
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2020
Пеший день зими… Сонячний ранок... У повітрі відчувається легенький морозець. Голі дерева й кущі.... і на клумбі жовті хрезантеми, все покрите інієм. Рита поспіхом пройшла біля клумби, але тут же на мить зупинилася, звернула увагу на жовті хризантеми. Чи забули про них, дивно, хай би у вазі потішили чиїсь очі, шкода бідолашних. При вході привітався охоронець. Вона, як старому знайомому, у відповідь підняла руку,
- Доброго ранку! І зайшла в офіс.
Привітавшись з коллегами, зняла з плечей в`язану червону шаль і демонстративно, любуючись нею, повісила на спинку свого стільчика. Округлилися очі, розчарувано позирала на всіх, чи сліпі, хай йому грець! Що то за робота в банківській сфері, весь час зайняті. Хоча б хтось один та щось сказав, сама ж зв`язала, ще й такими чудовими квітами. Знявши чорного кольору осіннє пальто, кахикнула. Але ніхто не звернув уваги. Вадим - програміст, майже прилип до манітора, водив очима, напевно, щось читав. Завідуючий офісом - Володимир Іванович, теж працював за комп`ютером, вводячи текст, щось бурчав про себе. Ой, такі всі зайняті, шкода Тетяни немає, у відпустці, якби вона була, то вже точно б розхвалювала. А цим, як не ткнеш під ніс, то й не помітять.
Рита уважно подивилася на Вадима. Роїлися думки, два роки, майже щодня поруч,чому так і не зрозумів, що я тебе давно кохаю. Окрім усмішки нічого не подарував, навіть в день народження, лише кліпнув очима і демонстративно вручив букет квітів. А потім, як пили шампанське, торкнулись келихи, лише сказав,- »За тебе!». Якби ж то знав, як я сохну за тобою, кожного ранку радію, коли зустрічаю на роботі, тоді й працюється з натхненням.
Раптом Вадим відчинив кватирку,
- Щось сирістю несе, давайте приміщення провітримо.
І знову занурився в комп’ютер.
Рита дивилася у вікно; на оголених гілочках горобини - злегка іскриться срібний іній, а червоно- оранжеві грона неначе в пуху. Красиво, добре,що морозець тримається. Дивно, вчорашній день й не віщував, що сьогодні буде такий славний день.Задивилася у синє небо… Пливли більші і менші пухнасті хмари, вони інколи доганяли одна одну, а іноді скупчувалися. Цікаво, адже надворі майже немає вітру, а туди вище, стрімко пливуть, як кораблі. Ледь посміхнулася, от би мені політати так, як хмари. А небо синє, як твої очі… На якусь мить прикрила балухаті сірі очі й уявила,що обійняла його і цілує.О, якби ті хмари сказали мені, чи зверне він на мене увагу, ну хоч коли небуть. Я чекатиму рік, два, три….
Думки, як вітер, не могла припустити, що в нього є кохана дівчина. Міркувала - то напевно доля, адже живемо в одному п`ятиповерховому будинку, тільки під`їзди різні. Майже кожного ранку бачила, як поспішав на роботу і як повертався. Потай, слідила за ним. А він навіть не припускав такого, немов десь літав. Байдужий до оточення, на якусь мить підійме голову вище, здвигне плечима і йде далі. А на роботі по телефону ніколи й ні з ким з дівчат не спілкувався, хіба що з мамою та сестрою.
Рита симпатична дівчина, русява, коротка зачіска їй дуже пасувала.Одне часто бентежило, що лікар попередив за комп*ютером треба працювати в окулярах. А вони часто не хотіли триматися на її кирпатому носику.
Раптово Вадим повернувся до неї,
-Ну що мала, ти ще не замерзла, може заченити кватирку?
Й відразу, зачинивши її, присів на свій стілець. І навіщо було запитувати? Адже відразу кинувся звчиняти. Це слово «мала» на неї діяло, як громовиця. І нащо рвати серце? Скільки раз, мабуть з мільйон, не менше, йому говорила, щоб так не називав. Терпець увірвався. Хай йому грець! Знервовано зняла окуляри, жбурнула в бік, але не розрахувала, вони впали на підлогу.
Вадим здригнувся,
-Тю, це чого раптом?,
Але, як джельтмен, відразу підняв окуляри,
- Добре, що не розбилися.
Прямим поглядом подивилася на нього, махнула рукою,
- Та не розрахувала, слизький стіл, тому і впали. Дякую!
Сказала і почервоніла. А очі - в них блиск і надія. Хотілося крикнути » Зверни ще раз на мене увагу! Посміхнися… твій погляд, як ковточок свіжого повітря для життя.» Але він цього не помічав.Запала тиша, знову всі занурилися в роботу.
Через години дві, Вадим вертівся на стільці, позирав на неї, на шефа. Рита ховала очі, розуміла чому, адже в цей час, завжди запарювала чай і кожен мав можливість насолодитися ним.
Та в неї не той настрій, бачила погляди, але вирішила дочекатися, щоб попросив. Та де ж тут, як закон підлості - невдача, Володимир Іванович, басистим голосом порушив тишу,
- Так… Рито, а де наш чай? Моя дружина спекла печиво, що даремно? Якщо я не помиляюся, сьогодні мій день пригощати.
Через декілька хвилин, в приміщенні запахло м`ятою, від кожної чашки гарячого чаю підіймалася пара. Тож не відмовить шефові, тут, як кажуть, нікуди не подінишся. Це добре, роїлися думки, м`ята заспокоює. І тут же знову думки про нього. Бач… мовчав, гордість не дозволила попросити. Але ж окуляри підняв, вже й образа минулася, наче її й не було.
Знову всі займалися своїми справами. Рита дивилася на манітор, таблиці, рахунки, мишкою пересувала, але не помічала їх, знову підкралася думка. Отака тонка натура, свою чашку завжди побіжить помиє, а взяти інші не наважиться. Знає, що я мию свою і шефа. Чи то хоче показати свою незалежність, чи жаліє?! Але ж помічала, що йому подобалося коли приносила чашку чаю. Світліло обличчя, задоволено морщив ніс, посміхався.
В обідній час всі поспішали у кав`ярню. Легкий обід підіймав настрій. І трохи жвавіше спілкувалися. Але спілкувалися знов про роботу. Інколи Рита, себе і інших, про себе називала банківськими крисами. Які весь час вели тихий образ життя. Любили, щоб їх ніхто не відволікав від роботи.
За вікном сутеніло… Робочий день збігав до кінця. На якісь секунди, її увагу привернув горобець, сів на підвіконня, зазирнув у вікно, за мить перелетів на грону горобини, охоче дзьобав ягоди і час від часу вертів головою. Вона поневолі посміхнулася й вголос,
-Ви бачили таку красу, кажуть полохливий горобець, але не побоявся подивитися до нас.
Шеф щось пробурчав, але зрозуміти було важко,що хотів сказати.. Вадим повернувся й весело,
- Ти перевіряєш рахунки,чи любуєшся природою та що коїться за вікном, кумедна… Закінчився місяць, день - два треба про все прозвітувати.
- Я вже закінчую, не хвилюйся!
Знервовано, пальцями однієї руки постукувала по столі й кліпнувши очима,
- Що скажеш Вадиме, перший день зими, може разом підемо додому, прогуляємося, полюбуємося першим інієм, маленькими бурульками. Хоч сонце й світило, але не розтопило цю красу.
Здалося знервовано засіпався на стільці, позирнув на шефа, але промовчав. Володимир Івановия цю розмову пропустив поза вуха, щось записував у блокнот.
До закінчення робочого дня залишалося хвилин п`ятнадцять. Рита вкотре подивлялася в його строну.В душі запитувала, що нічого не скажеш?! Хоча б один єдиний вечір залишитися наодинці, торкнутися волосся, очей, губ. Шкода… Та все ж надіялася, відразу за ним вийде, підхопить під руку й скаже - Я готова, йдем, погуляєм, адже перший день зими, свіже повітря нас підбадьорить.
Майже о вісімнадцятій годині, у двері постукав охоронець,
-Вадиме, вас просять вийти.
Очі Рити забігали, немов щось шукали, цікавість розпинала душу. Хто б це? Вона, саме в цей час, виключила свій комп`ютер, хотіла одягатися. Вадим зірвався з місця, на ходу одягав чорну шкіряну курточку,
- Бувайте! До завтра!
Володимир Іванович махнув рукою,
- Бувай! Я ще трохи попрацюю.
Тільки всигла поглянула в спину, як вітром здуло. До кого б це так поспішав?
Вона уже стояла в пальто, на плечах поправляла шаль, в душі мала бажання йти за ним, але щось зупинило. Підійшла до вікна.
Ліхтар добре освічував територію біля офісу. Вадим підбіг до якоїсь дівчини, обійнявши, поцілував в щоку. Вона білявка , на зріст ледь нижча за нього, підхопила його під руку і вони попрямували по тротуару. Дивилася вслід, помічала, як він розмахував рукою, напевно їй про щось розповідав. Чому не мені? Стиснуло у горлі, на вії забриніла сльоза. Легенько рукою гладила шаль, про себе тихо,
- Марні надії… Чому мене не помітив? Як шкода… Чому нерозділене кохання? Як важко на душі…
01.12.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
Я знову думками… лину в рідний край
Де небо блакитне… мене, зустрічай
З волошками полечко, рівненькі стежки
Босонога бігала все навпружки
Ясне сонце в позолоту сповива
Під промінням вся природа ожива
Павучок, плете мережки, узори
Всіх чарують, неосяжні простори
Я ниць, упаду серед пахучих трав
Послухаю, як соловейко співав
Від щастя, оброню сльозину й печаль
Розвіє, лагідний вітерець – скрипаль
У спокої душа й птахи радіють
Ці спогади мої -серденько гріють
Я поговію в глибокій тишині
За все подякую батьківській землі.
04.12.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
Загадка
Ледь овальний і кругленький
Із зернини проростаю
Є великий і маленький
Теплим літом виростаю.
Співа в лісі жайворонок
Сонечко гріє яскраво
На баштані в ясний ранок
Мене голубить ласкаво
Почервонів всередині
Кажуть, що я солоденький
Є на базарі й донині
Мабуть сподобавсь гадзині
Хвалить - сочний і добренький
Буде діток пригощати
Хто зуміє розгадати?
Хто впізнав, як мене звати?
( Кавун)
***
Равлик на листочку
На листочку, гойдавсь равлик
Мав уяву – я кораблик
Пливе в морі, в пінних хвилях
Світлі мрії… В сподіваннях…
Дно уздріть - морське таємне
Й на плаву сонце чарівне.
Розгойдався, як в колисці
Посміхнувсь білій хмаринці
У дрімоті на листочку
Як дитятко в сповиточку
Стих вітрець…. ледь - ледь лоскоче
Вже й відкрив равличок очі
Озирнувся - снилось море
Світло - синє, ледь прозоре
От би й справді все пізнати
Та з сонечком попірнати
***
Упав горішок…
Упав горішок до землі…
Вмітила мишка - це мені
Взялась тягнути під гірку
Заволокти, як у нірку?
Ледь здвинула, тут ворона
Чекай, гей - це моя зона
Вмить у нірці наша мишка
Вже й лишилась без горішка.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Осінній день… Небо затягнула сіра пелена. Здалеку, наче за білою ширмою, проглядало сонце, наближалося до обрію. По парку хазяйнував прохолодний вітер. То набирав розгін, то на якусь мить вщухав, ховався у купу опалого листя. Незабаром, немов просинався, з новою силою підіймав декілька листочків і крутив ними й крутив. Деяке листя припадало до асфальту, а деяке, ще на якісь секунди танцювало в повільному танці. Інколи вітер так війне, що листя немов один одного доганяє. Згодом задріботить в танці під музику «Лебединого озера». Згодом, мов у змові, маленькими купками припадало до землі.
Роза вкотре задивлялася на листя і відчувала на душі тривову. Мабуть й з нами так станеться, ти підеш в одну сторону, я в іншу. Як немає порозуміння, який може бути вихід? За три дні вирішиться наша доля. О,Павле … Павле… Зробити важко, щоб в такому віці розлучатись. Але ж, скільки печалі налив у душу, скільки недоспаних ночей. Та мабуть досить… Вкотре журилася, пригадувала своє життя.
У селі гучне весілля… Хтось за спинами шепотів - »Ой, не буде щаслива, от точно, побачите». Їй, всупереч тим словам так хотілося крикнути, що вони кохають один одного, будуть щасливі. Навіть неповірила тим словам, що сказала бабуся,
-У них в сім`ї всі випивають. Боюся, щоб і тобі Павло не споганив життя. Хочеш бути щаслива, перш за все не втрать свою гідність, люби себе, щоб він не посмів витерти об тебе ноги.
Рожеві окуляри і світла мрія. Намагалася, щоб все було, як у людей. Її батьки розміняли трикімнатну квартиру. Звичайно ж , заради доньки на все готові, собі однокімнатну квартиру, для молодих двокімнатну. Ще й інколи допомагали грішми.
Павло працював на ЖВРз, у плановому відділі. Вона ж касиром на пошті. Перші два роки, як лагідний погляд сонця, то тепер, як сон. Все було добре, злагода й повага, поцілунки, кохання. З надією, що життя й надалі буде, мов навесні квітучий сад. Роза народили двох хлопчиків блезнюків. Поки перебувала в дикретній відпустці, все було добре. Справлялася майже сама, рідко Павло мав настрій на свіжому повітрі погуляти з дітьми.Хоча ж було дуже важко їх двоє, а вона одна. Все рідше приходив з роботи вчасно, бідкався, що на роботі завал. Та час спливав. Коли ж діти пішли в садочок, життя змінилося. Павло став часто приходити на підпитку. - Причини які?- іншим разом запитувала його.
Очі наче в тумані,
- Та ми по маленькій чарчині.
Інколи змовчувала, а інколи з ним діти сварилися, говорили, щоб не соромив їх своєю поведінкою. Та з нього, як з гусака вода. Коли діти навчалися в старших класах, часто проводили з ним бесіди, але на жаль, це не допомагало.
В Державі криза, невчасна виплата зарплати, скорочення штату. Все це пережили. Хоча він все ж знаходив гроші і час, щоб вкотре прийти на підпитку.Терпіла, як з`являвся в мокрих штанах, не приходив, а майже прилазив накарячки. Ще важче стало, коли синів визвали в військкомат. Згодом, обоє проходити строкову службу в морфлоті. Молила Бога, щоб у них все було добре.За себе, що не може дати ради з чоловіком, мовчала. Материнське серце ховало все в собі. Навіщо дітям про таке писати.Жила надією, що Павло таки остепениться і змінить життя. Але він наче, як на зло їй, частіше приходив на підпитку. Намагалася напоумити; коли невчасно дають зарплату, від відчаю не треба свою душу заливати горілкою. Просто, як всі набратися терпіння. Але не так сталося, як гадалося, він не прислухався до її порад. Одну надію плекала у душі, приїдуть сини, проведуть з ним бесіду і він нарешті зрозуміє, що пити, це не вихід.
Як сонця чекала кожного ранку так і синів виглядала у вікно, з дня на день мали приїхати.
Тепла зустріч, обійми поцілунки. Й Павло протримався три дні, вчасно приходив з роботи. Але намагався якнайшвидше зникнути з очей. Роза ж не хотіла відразу розповідати їм про батька. Аж тут така звістка, сини повідомили, що за тиждень їдуть в Одесу. Вже домовилися працевлаштуватися на роботу в Одеську судноплавну компанію. На наступний день Павло прийшов на підпитку. Тепер сини і побачили, який батько приходить з роботи. Роза коротко повідала синам, як вони живуть останнім часом. Наступного дня, не світ не зоря, сини розбудили Павла. Роза збиралася на роботу, чула крики, погрози.Але втручатися не наважилася, сини вже дорослі, може трохи поправлять татові мізки.
Сини поїхали, а проблема залишилася. Їй дивувалися на роботі, що терпелива.Вона вже й сивіти почала від думок, як бути далі? Та втішала себе, але ж руки не підіймає. І вкотре прощала. Прийшовши з роботи та приготувавши вечерю, йшла гуляти в парк. Щоб не бачити його запухлого обличчя. Крутилися думки, як ще не вигнали з роботи? Були прогули, але він весь час викручувався. Чи то напевно того, бо ж на заводі був непоганим спеціалістом.
Кажуть дальше в ліс, більше дров… Павло вже й замав друзів безхатченків, інколи у вихідні дні, коли Роза була на роботі, приводив їх до себе додому, пиячили.. Це вже й було напевно не раз, помічала, що все зникало з холодильника. На кухні пусті пляшки з під горілки та сміття.
Пройшло три роки, сини були в гостях лише три дні, запросили в Одесу на весілля. Вони в один і той же день брали шлюб. Роза плакала і раділа, може хоч діти не будуть пиячити, а житимуть щасливо. Як було не поїхати, але Павло категорично відмовився, тож благословляти поїхала одна.Три дні поспіль гостювала,то в одного сина, то в другого і вже на вокзалі прощалися. Невісточки,теж близнючки, славні дівчата. Дивилася на них і тішилася, не з бідної сім`ї, вже в обох є двокімнатні квартири, тож, як кажуть, жити і радіти життю.
Уже, сідаючи у вагон, майже на ходу, син подав пакет,
- Мамо це тобі, ти подивися там, тільки відразу, все зрозумієш.
Потяг набирав швидкість, вона подивилася в пакет, подумала, що продукти. Але там лежала невеличка коробка з під турецьких солодощів. Вирішила не витягувати, прямо в пакеті зазирнула в неї. Від несподіванки затрусилися руки, в ній лежали долари. О Господи, що це і навіщо?! У валізі ж везу подарунки від невісток, а це ж до чого? З думками добираля додому, хоча б Павло не побачив.
Ввечері … вже вдома.У квартирі сморід і пусті пляшки. Сміття і безлад, розкиданий одяг, наче хтось рився у шафах. Павло в ліжку спав одягнений. Від нього дуже неприємно пахло.Як горошини,по щоках стікали сльози.. Але ж тривожно на душі, для чого ці гроші? Хвилюючись, ще й знайшла лист.
«Мамо, так, як ти живеш, цього більше не можна допустити. Ці гроші від нас тобі на квартиру. Придбай собі і ми приїдемо на новосілля. На днях маємо відбувати в рейс, будемо через пів року. Цілуємо.
І підписи синів. Зачинилася в своїй кімнаті, дуже плакала. Їй би порадіти, але так щеміло під серцем, здавалося воно зараз розірветься на шматки.
Кілька днів поспіль, носила ці гроші з собою. Адже прибираючи той безлад в квартирі, зрозуміла, хтось шастав по всіх закутках, напевно шукав гроші, чи коштовності. Ранком намагалася з Павлом поговорити, але він з кімнати прошмигнув в душ. На пропозицію,-
»Давай поговоримо», махнув рукою,- »Зараз не до тебе.»
На ходу натягував светра, в руці тримав жакет, пулею вилетів з квартири. Поглянула на годинник, мабуть на заводі летучка.
Цього дня він повернувся з роботи дуже пізно. Але знову встиг добряче набратися. Видно десь падав, бо одяг був у багнюці.
Нарешті Роза дочекалася неділі. Боляче дивитися на того, кого колись кохала. На кого став схожий! Хоча кожного ранку приймав душ, в чистому одязі йшов на роботу, але приходив звідти, смердючий, як безхатько. Весь одяг пропитаний горілкою, кефаліями, де він був, не розуміла і коли встигав так набратися,теж не розуміла.Але йти до нього на роботу не посміла, вважала, це занадто низько, навіть для себе. Завжди намагалася з ним говорити спокійно, але він без галасу не міг, починав кричати, що зовсім мало випив, немає чого чіплятися.
Так було й цього разу тільки почала просити, щоб перестав пити, він відразу знервовано перед нею замахав руками, обличчя почервоніло, очі, аж іскрилися від злоби,
-Замовкни! Замовкни, я сказав! Я що не маю права запросити друзів, чи пригостити?!
Вона не очікувала такої реакції, блідла і біліла. У відповідь, схиливши голову сказала,
-Не лякай мене, грозишся кулаками, чи вже так низько впав, що зможеш на мене руку підняти.
Лише мить, він вдарив її по голові, вона втратила свідомість.
Прийшла до тями…З вікна, їй прямо в очі, світило сонце. Поворухнувшись зрозуміла, що весь одяг, що на ній змоклий. В хаті тихо. Біля столу її сумка,з якою вона ходить на роботу. Крізь сльози посміхнулася, як добре, що вчора на роботі долари залишила у сейфі. На голові намацала гулю, знову заплакала…
Павло з`явився ввечері… Побачивши її, тільки й сказав,
- Відглегала…. Ха, хотіла мене налякати…
Це були останні слова для неї,вона відчувала, обірвалася остання нитка, яка ще поєднувала їх. Скільки до нього було любові, які останні надії мала, все пропало.
Наступного дня, Роза на роботі порадилася з своєю керівницею і її відпустили за адресами, подивитися, а можливо й вибрати квартиру. Остаточно вирішила, адже іншого виходу немає.
За три дні вже була в новій квартирі. І знову плакала,чи від біди, чи від радості, що в неї такі розумні діти. Що характером вдалися до неї, а не до Павла.
Вона складала свої речі у сумку і потай, по дорозі на роботу, заносила речі в свою нову квартиру. Павло все продовжував приходити на підпитку, але добре хоч не ліз, як п`яниця. Ховалася в своїй кімнаті, він лише помітивши її, посміхався, грав у мовчанку.
Їй знадобився лише один тиждень, щоб все обдумати. В п`ятницю вона зустріла його з роботи. На заводській прохідній когось чекали два чоловіки, спілкувалися, розмахували руками. Один з них топтався на місці, іноді ним похитувало. Видно вже заправилися - подумала Роза - точно його чекають. Павло здивувався, коли побачив її, але відразу кивнув рукою до них, ледь прихилившись.
Озираючись,чоловіки відразу поспішили до виходу.
Вже підійшов до неї,- Чого тут? Щось сталося?
Тільки й вимовила, - Пішли додому.
Їй би скинути тягар з душі, викричатися. Але вгамовуючи хвилювання, завела розмову.
Сідало сонце…. Роза забирала валізу,
-Не знаю чи зрозумів ти мене, чи ні, але я тобі даю три дні на роздуми. Буду чекати в парку на нашій лавці.
Похабно посміхнувся, трохи здивовано запитав,
-Що верзеш? Ну і куди ти подінешся?
-Ти не хвилюйся за мене, я без тебе не пропаду. А от ти без мене зовсім зіп`єшся.
Павло навіть не встав з стільця, коли вона направилася до дверей. Колотилося серце, але вона не показала сліз, спускалася по сходах. За мить гучно зачинилися двері.
Очі дивилися в нікуди, рукою витерала непрохані сльози. В цю мить підлетіла зграйка горобців, її відволікла від думок. Вони скакали один поперед одного, крутили голівками, цвірінькали, позирали на неї.Уже й посміхнулася й тихо,
- Мої маленькі…Подумали, що вам щось кидаю…
І тут же, пригадавши, з сумочки дістала печиво. Розкришила і кинула до горобців. Це відволікання від думок, як віддушина для неї. Озиралася, придивлялася вдалину, чекала, але він так і не прийшов. Можливо й на краще, досить калічити мені життя.
З центральної алеї повернула на стежку, а там недалеко вже й її нова квартира. Вітерець пестив обличчя, в душі надія і віра, що все що відбувається, це на краще. Йшла навпростець, вітер підносив листя, вертів ним, воно припадало до землі, немов шукало захисту, збиралося до купки.
30.11.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Впевнені кроки… давно в чобітках осінь
Легенький іній…. листя спада з горіха
Але у небі, сьогодні знову просинь
Промінь надії, то для душі, як втіха
Коли я бачу сонце поміж хмаринок
В калини грона налились стиглим соком
Іскрять під сонцем вже декілька краплинок
Як ті сльозинки, скотяться ненароком
В опале листя, помітно зеленаве
Але змарніле з прожилками багрянцю
Примхлива осінь…. хоч сонечко й ласкаве
Все приховає землиця у скарбницю
В ці дні останні… Скажу, осене бувай!
Візьми з собою, всі сумління й печалі
Та вже запрошуй, до нас зимоньку на чай
Вона прикрасить й моє життя надалі.
29.11.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
«Голодомор - це страшне слово,
сім мільйонів загиблих.»
<
Схилилась хата, скрізь вибиті шибки,
Гуляє вітер. Засипає снігом,
Тіла оголені, старі рушники,
Які давно, вже і не пахнуть хлібом.
А ні зернини, ні крихт, ні скоринки,
Не залишилось, лише одне дитя,
Голодні очі… Діряві ботинки,
Живіт опухлий, крики, аж до виття.
Зірка не в небі, в когось на пілотці,
Погляд суворий - голодного вовка,
По кутках шастав, під руками мертві,
Хлопчик родився… напевно в сорочці.
Він все бачив, але ж доля на життя,
Згадував з болем, вмивався сльозами,
Щастя вижити, зустріти майбуття,
Страх не забути… навіть і з роками.
***
Ми запалимо свічку пам`яті, вшануємо,
невинно убитих та померлих від голоду.
28.11. 2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
Ой лети птица, ты лети
Да к милому на сеновал
Ко мне вернись, да расскажи
Кого он страстно целовал
<
В автобусе… все сердиты
Лица под маской - не видать
Не привыкли одесситы
Ведь анекдот не рассказать
<
Царю батюшке приснилось
Что всей землёй он завладел
Лишь к утру всё прояснилось
Как от прохлады протрезвел
<
Загляделся… раз парнишка
Увидев, сразу дала в глаз
Гордо к нему,- Слышь,мальчишка
Ведь я пришла не на показ
<
Мы с подругой сторговались
За богатого мужика
Дело было уж подрались
А он слабак, дал драпака
Пила с милёнком, я вино
До тех пор - пьяною стала
А ему было всё равно
Лишь бы позами давала...
<
Душа пьяная в парнишки
Хочет сразу всех любить
Проиграл штаны в картишки
Просится, не будет пить.
>
Я люблю свою гармошку
А жёнушку ещё больше
Выкопала всю картошку
Говорит проживу дольше
Вот настали времена
Не пойти к подруге в гости
На тоску обречена
Уж и не с кем помыть кости
************
Мой муженёк ковбоем стал
Ну, как с другим меня застал
Я больною притворилась
Встреча мирно завершилась
<
Попал под дождь, лил как с ведра
Пророчили мне доктора
Дела худо…у вас цистит
Пропадёт… к бабам аппетит
<
Я на приём пошла к врачу
Уж говорю дитя хочу
А он мне, иди помойся
Сделаю, меня не бойся
<
Потрудилась я на славу
В баньке выпарила Славу
Едва яйца не сварились
Охлаждать вдвоем решились
<
Нынче погладил старуху
Уж получил оплеуху
Обозвала меня чёртом
За кроватью, как за бортом
<
Ух лодочка раскачалась
Когда с милым я ласкалась
Но где то взялся «Рыбнадзор»
В лодке качаюсь до сих пор
<
Дед Мороз стучит в ворота
Живу сам, бабы охота
Сердито,-Слышь ведь я не гей
Уноси ноги поскорей….
<
Вчера Верка вышла замуж
Говорит, что плохой муж
Он не выдержал экзамен
Переспать с нею не дюж…
<
По дорожке прямо баня
В ней яички моет Ваня
Он Снегурочку там ждёт
Ведь скоро придёт Новый год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896369
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2020
Стройная берёзка под моим окном
К ней серая стёжка, сердечко болит
Грусть её подружка... Тихим вечерком
Подойти прижаться - душа не велит…
Нам печаль развеять - я ведь не смогу
Но хочу с тобою тихо пошептать
С другими общаться совсем ни к чему
Только ты родная, сможешь всё понять
По небу зарницы, месяц молодой
Ведь отойдёт осень, погрузишься в сон
Раздели берёзка, все мысли со мной
Уж вдвоём зимою обретём покой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896227
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.11.2020
Чи то морда,чи лице,
Чи, як міх, товсте пузце,
Аж труситься - підгорля,
Язик, наче щось муля.
Ой, послухати, аж жах,
Раптом бабу узяв страх,
Що твориться, це у нас?
В телевізорі, мов сказ,
Ресторани у біді!
А що ж бідним тоді?
Хазяї ж – олігархи,
Потайні вовкодухи,
Статки в доларах лежать,
Тож їх досить, примножать!
Хай потрусять гаманці,
У лихоманці страшній,,
Поки ковід відійде.
Пузо - хай, трішки спаде,
Ледь в телевізор влазить,
По всіх каналах лазить,
Їх би, на пенсію ту,
Та зарплату мінімум.
Хай пізнали б те життя,
Що доводить до виття,
Тих сиріт і каліків,
За що, купити ліків?
Людоньки-де ж тут правда?
Нашої країни зрада,
Народу знищення йде
До провалля всіх веде,
Течуть сльози – не спинить,
Як на світі…далі жить?
24.11.1010р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
Хай кохання… не припаде сивиною
Любий знаю, ми завжди вірні з тобою
Як земля наша й сонце в неба сині
Почуй, коханий, мусимо стати сильні.
Хоч дощ проливний та страшна громовиця
Ти дужий, поглянь - я ж славна молодиця
Не зрадь жадану, ніжну, жіночу красу
Пригадай милий… ти розчісував косу….
Немов дитя, обнявши тихо колисав
А соловей… Нам вкотре, весело співав!
В небесній колисці … Зірниці яскраві
Надіюсь, чекаю…. Ті слова ласкаві
Хоча й пані осінь до нас завітала
В серцях чи бажаєм? Нас не запитала.
Розстеля тумани, осінь при дорозі
Я тебе зустріну,всміхнусь на порозі
Не хочу щоб ним, кохання покривалось
Хай би назавждИ, весною залишалось
22.08. 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Тікала ніч… Світанок немов птах, наперекір темноті, розправив крила. Мережки сині, зелені, фіолетові й золоті вигравали по краю неба, освічували частинки землі, в осінньому вбранні.
Їх мерехтіння проникало через скло вікна. Падало на ліжко в кімнаті, де спав Сергій. Торкалися його очей, пробуджували, пестили обличчя. Очі не хотіли відкритися, потягнувся. А чи він спав, чи не спав так і не міг зрозуміти, хвилювався, боявся проспати. Але відчув в собі силу, як добре, все ж таки трохи відпочив. Відкривши очі, вслухався в тишу. За зачиненим вікном просиналося село. Линув тихий переспів півнів, за мить вже голосніший, напевно під самим вікном. Таке воно сільське життя, зовсім інакше чим міське - тільки подумав, як з іншої кімнати донеслося тихе шарудіння. Вмить, крізь щілину дверей, пробилося світло, видно хтось проснувся. Ледь відчинивши двері, показалася голова Миколи, тихо гукнув,
-Гей друзяко! Пора вставати. Підйом! Автобус не чекатиме. Ти не дивися, що темно, перший автобус о п`ятій сорок. Чи передумав? А може й справді поїдеш пізніше?
Сергій, поверх блакитної сорочки, натягував синій светр, як хлопчисько, підскакував то на одній нозі, то на другій.
-Н і - ні, де ти бачив, запізнюся в інститут, студенти скажуть - загуляв.
Микола посміхаючись, запитав,
-Що таку думку про тебе мають? Цікаво і чого це? А може ти змінився? Мовчиш про свої холостяцькі походеньки.
У відповідь, зішуривши носа, усміхнено, протяжно,
-Так кожен по собі судить, після бурних вихідних, в аудиторію часто приходять напівсонні.
Вони прощалися надворі. Сергій в дипломат для документів поклав « тормозок».
- Дякую! Та я б в їдальні перекусив...
Микола заперечив,
-Чого ти? Це ж все домашнє. Шкода, ні яблук, ні груш не хочеш взяти. Досить скромнічать, ми ж як рідня, за плечима шість років навчання. Сам вчора згадував , як останній шматочок сала та одне яйце ділили на двох. Таке було студентське життя у гуртожитку, інші й не повірять, що інколи навіть недоїдали.
Поклавши на плече руку, продовжив,
-Ти вже наступного разу приїжджай з коханою! Скільки можна жити одному, дивуєш, скромний, як дівчисько. Вперед козаче, будь сміливішим, час летить, запам`ятай,його не повернути!
Теплі обійми, стискання рук. На прощання, Сергій махнув рукою, придивлявся на стежку.
Микола - дивився вслід. Так – так у кожного своє життя. У мене дім є, сім`я, землі добрий шмат, господарство на славу, а що він? Все сам та й сам, хоча й від інституту кімнату має та все ж напевно сумно одному, а роки летять. Щось не так в ньому, можливо тому, що виріс в дитбудинку. Боїться одружитися, узяти відповідальність за сім`ю. І їсть так мало, як ота кицька. Такий, як був скромний , такий і залишився. Дивно, он студенток в інституті, яку хочеш вибирай . Невже жодна з них не могла спокусити? Тьфу ти, що за думки лізуть...
По тілу відчув легке тремтіння, озирнувся назад, навкруги окинув оком.
-Ух … прохолодні ночі, що значить осінь.
Посміхнувся від думки, що догнала його, йду до Світланки, нехай зігріє. І все ж краще коли в ліжку не один, як перст, а таки вдвох тепліше.
Сергій поспішав… Час від часу, ліхтариком телефона освічував стежку, по якій йшов. До траси кілометра два, не менше. Дорогу знає, коли навчалися в інституті, влітку не раз гостював. Вставали раненько, коли, ще на сонці переливалася роса веселковими кольорами, косили сіно.
Час підганяв йти швидко, а думка думку опережає, одна одну доганяє. А Микола молодець, директор школи й математику викладає. Гарну дружину собі знайшов, ще й з будинком. Славна жінка, вчителька початкових класів. Ще й ім`я таке гарне – Світлана. Вона і справді, як світло, яке іще й несе тепло . Саме так він відчував своє тіло при спілкуванні з нею. А очі, як волошки, красиві, балухаті. Молодець Микола! Немов підводив риску.Як добре, що я навідався, приймають як рідного. Та й молодість приємно згадати!
На душі стало тепло, переводячи подих, зупинився, відволікся від думок. На мить задивився на край неба, світанок вигравав світло фіолетовим і синім з золотистим кольорами.Тоненьке сонячне проміння здіймалося вище, освітлювало небо. Мов щастям наповнилася душа, кивнув рукою, наче привітався з світанком й прискорив ходу.
Біля зупинки людей багато. Автобус - ПАЗ під`їжджав на невеликій швидкості. Люди юрбою кинулися до відчинених дверей. Сергій стояв в стороні, спостерігав за посадкою пасажирів.. Подивитися.... поневолі посміхнешся, люди один поперед одного, товкаючись, заходили в автобус. В місті теж автобуси їдуть битком набиті, але люди поводяться більш стримано. Мабуть, якби записав на телефон та згодом показав їм, напевно б самі з себе сміялися. Правда товкалися, поспішали люди та в той же час їх обличчя усміхнені й задоволені. Напевно знають один одного,підсумував роздуми. Майже всі віталися з худорлявим, привітним водієм, років п`ятидесяти.
У автобус зайшов останнім. Залишилося лише два вільних місця, що навпроти всіх пасажирів. Всупереч бажанню, не комфортно, але вибору немав, Мусив присісти на одне з них і відразу відчув на собі пронизливі погляди оточуючих. Мабуть дивуються, хто я і звідки? Видно для них чужий, ще й всівся перед всіма, як більмо на оці. Навпроти нього, в чорній пошарпаній курточці, сидів щупленький дідусь з ясними очима, лівою рукою тримався за опухлу щоку. Напевно до стоматолога, ледь скривившись, поспівчував старому. А поряд з ним, в світло-коричневій курточці, сиділа пишненька жіночка років тридцяти. Вона двома руками тримала кошик з червоними, пахучими яблуками. Між її ногами стояла сумка, з пластиковими пляшками молока. Вона весь час смикалася, намагалася ногами притримувати її, щоби часом не впала. Сергій зніяковіло дивився у вікно, але запах яблук приваблював до себе. І він знову любувався ними. Не можливо було не помітити з під курточки пишні груди жінки, сяючу шкіру, красиву шию. Раптово відчув прилив крові до обличчя, стало жарко. Зненацька жінка кахикнула, від несподіванки, аж здригнувся. От йолоп, куди дивлюся, напевно помітила, ото осоромився. Вона поправила комір курточки і трохи нахилившись до нього, запитала,
-Вас пригостити яблучком?
На мить розгубився. Очі забігали, як в полохливого зайця, під носом виступив піт. Зніяковів, боявся заперечити, прямим поглядом подивився й до неї, тихо,
- Дякую, ні! – витерши хустинкою піт під носом, продовжив,
- Просто вони так пахнуть, поневолі подивишся. Такі великі, ще й з блиском, немов у них заховалась якась частка сонячного проміння, видно стиглі, напевно соковитий сорт.
Сказав і відразу ж повернув голову до вікна. Але не помічав, що за вікном, замислився. Красива жінка, як соковита ягідка, якомусь чоловіку пощастило. Волосся блонд з ледь рудуватим відтінком підходить до її кольору очей. Очі кольору світлого горіха, дивно, але ж і в мене такий самий колір очей. Тільки в її очах є зірниці, напевно весела молодиця. Мені б таку дружину, нехай і сільську, навіть з дитям, якщо доля не склалася. Адже в житті всього буває.. Серед студенток такої і не бачив.
Водій різко зупинив автобус, відчинив передні двері. Повна жінка циганської зовнішності, з маленькою чорною сумочкою в руках, ледьве спромоглася піднятися по сходах в автобус. Вона відразу привернула до себе увагу. Доволі великі, золоті сережки кільцями торкалися коміра чорної курточки. Піднявшись, грубим голом, обурюючись пробурчала,
-І чого гнатися? Тож зупинка! Чи ти мене не помітив?
І продовжила бурчати про щось на своїй мові. За мить рукою товкнула Сергія в плече,
-Пропустіть, я хочу біля вікна сидіти.
Відразу до неї відчув неприязнь; от циганка, наглість – це перше, на що здатні такі люди. Здвигнувши плечима, хотів встати, жіночка навпроти нього віддвинула ноги. Її сумка з пляшками молока впала йому на ноги. Вона миттєво посунула кошик до дідуся,
- Ой!- вирвалося з її уст і кинулася до сумки.
Сергій не міг залишитися байдужим, майже одночасно з нею, ледь нахиляючись, потягнувся рукою до сумки. Саме в цей час сіпнувся автобус, вони стукнулися головами.
Дідусь тихенько засміявся.
Ой,- жіночка подалася назад, приклавши пальці правої руки до своїх пишних губ,
-Вибачте!
І приснула сміхом. Мусила долонею затулити уста, щоб не розсміятися вголос. У відповідь позирнув, усміхнений, підняв сумку. Циганка, чимось схожа на квочку, сідаючи на сидіння, підіймала курточку щось бурчала під ніс.
Сергій взяв сумку і поставив між своїми ногами,
-Хай тут стоїть, так надійніше, а ви краще кошик тримайте, нагрузили дідуся, він же такий немічний.
Кров кинулася до її обличчя, почервоніла, подякувала. Цікаво – подумав - не заперечила і чого червоніти, чого соромитися?
Через пару зупинок автобус був переповнений. Людей напхалося, мов оселедці в бочці. Сергій на собі відчував її погляд . Поневолі й сам, час від часу, немов вивчаючи, дивився на неї. Раптово загарчав мотор автобуса , від зупинки всі різко сіпнулися.
Водій рукою погладив лисину й голосно,
-Цього тільки бракувало!
Він вийшов з автобуса, за допомогою важеля відкрив капот. Декілька секунд роздивлявся, щось мацав руками й захлопнувши його, повернувся на місце. Знову намагався запустити двигун, але той не піддавався, гарчав і знову глух.
Водій із заклопотаним видом обличчя, попросив всіх вийти. Попередив, що великі речі можна залишити на місцях, йому треба хвилин двадцять - тридцять, щоб розібратися в чому справа.
Люди закопошилися, один перед одним поспіхом виходили з автобуса.Хтось хустинками витирав обличчя, хтось позираючи на інших, застібав одяг на ґудзики. З натовпу, якийсь чоловік сказав,
-Оце так поїздка! В автобусі - ніби в бані побував. Добре, що зупинилися, хоч свіжим повітрям подихаємо .
Неподалік від автобуса, Сергій очима шукав, десь в метушні загубив ті красиві очі. У діші відчув легеньке хвилювання. Роздивився довкола.
На заході в небесній далі, як валики, виднілися білі хмари. Зазолотився схід, посміхалось ранкове сонце,легенький вітерець пестив обличчя. По обіч траси невеличкі пагорби покриті майже сухою травою. А далі кювет, за ним чорніло зоране поле.
Раптово згадав чиїсь слова- »Кажуть життя мудре, само все ставить на свої місця».І в чей же момент побачив її. Немов гора скотилася з плечей, дала перевести подих. Вона на пагорбку розстелила ряднину і озираючись, присіла на неї. Здивувався, адже не тільки вона , а й інші сідали прямо на траву. Щоб до себе не привернути уваги, йшов не поспішаючи.
Вона вже кусала бутерброд з смаженим яйцем. Побачивши його перед собою, зашарілася. Від здивування кліпала округленими добрими очима, швидко проковтнула їжу й до нього,
-О, ви теж вийшли! Присідайте, в мене і для вас знайдеться бутерброд,
З кишені курточки витягнула прозорий поліетиленовий пакет з бутербродом, поклала на ряднину Сміливо позирнула в очі й мило посміхнувшись, запропонувала,
-Беріть! Не соромтеся, я - Ольга з Кудієвець, не бійтеся… він без чарів.
Хіба встоїш перед такою спокусою, адже не снідав, добряче зголоднів. Ще в автобусі на нього подіяв запах яблук, якби ще раз запропонувала, можливо б і не відмовивився. Догнала думка - цікаво, поводиться, як незаміжня, ще й мова про чари. Але взяти не наважився. Вона з апетитом жувала свій бутерброд, іншою рукою, наполегливо подала йому пакет з бутербродом.Помітив, що вона без обручки, надія охопила його,з неприхованою радістю, запитав..
- Де ж тут присісти?
-Та не бійтеся, я ж не кусаюся, ось поруч, на ряднину. Ви не дивіться, що вона старенька, але ж чиста. Це я, навсяк випадок, при собі в сумці з молоком ношу.
Задоволений запрошенням, присідаючи поруч,
- Тоді вже й познайомимося.
Витягнув шию, як журавель, озираючись, взяв пакет,
- Дякую! А ви смілива жінка Олю, мене ж звати Сергій.
І несподівано для самого себе випалив,
- Попереджаю я неодружений, а ви?
В обличчя вдарила кров і розтеклась по жилах, не зміг сказати більше й слова.Оце так учудив.
Голос подібний пташці - весело заговорила,
- Ой, де в селі порядного знайти… гарні чоловіки давно потікали. Залишилися вдівці та чоловіки бальзаківського віку. Ви напевно в гостях побували, їдете з дипломатом, мабуть прямо на роботу.
Вона помітила з яким задоволенням він з`їв бутерброд. Подякував й похапцем здійнявся на ноги,
-О, вибачте, добре, що нагадали, мені треба передзвонити.
Неподалік, поспілкувався з колегою по кафедрі, попросив підмінити. На якусь мить замріявся, погляд ліг на траву. В ній копошився павук, швидко снував гніздо. Його думки, мов осіннє павутиння під краплинами роси й поривчатого вітру.Чи зможу я нарешті зважитися, зробити пропозицію, її провести, чи попросити номер телефона. Згадав слова Миколи й ледь посміхнувшись, підійшов до неї, подав руку,
-Думаю пора вставати, бачу наш водій руки витирає.
Вона відразу подала руку. За мить стояла навпроти нього, подарувала усмішку й примруживши очі,
-Ну то пішли, в такому разі треба поспішати. Мене мають зустріти, я на замовлення везу молоко і ці яблука. Якось на базарі продавала молоко,одна панянка скуштувала, сподобалось. Уже пів року спілкуюся з нею. Інколи яйця та дещо з городини замовляє. От і катаюся, трохи далеченько, але нічого, воно того варте.
Він рішуче взяв її за руку,
-Олю, а якщо я вас сьогодні вкраду?
Вмить розвернулася, пильно подивилася, заперечила,
-Та ні! Я в них сьогодні маю бути.
Люди не товкалися біля автобуса, йшли один за одним вервечкою, поглядом підбадьорювали один одного.
Нарешті автобус рушив з місця. Дивлячись у вікно, Сергій розмірковував - цікава жіночка. Все сама розповіла, а от чому в них має бути сьогодні, не сказала.
Циганка помітила, що він часом подивляється на Ольгу. Ліктем ледь товкнула його й нахилившись, над вухом тихо прошепотіла,
-Твоя удача!Дивись не впусти щастя, сміливіше хлопче!
Він лише посміхнувся й знову повернув голову до вікна. В осінньому вбранні мелькали дерева, кущі і багатоповерхові будинки. Цього всього не помічав, думав, як непомітно попросити в неї номер телефона. Відмовить – ні? А, як відмовить? Як наполягти? Тож при всіх не буду кричати, зачекай, не тікай! .
Автобус плавно знизив швидкість, зупинився біля зупинки. Його хтось товкнув в плече, відволік від думок. Люди вже виходили з автобуса. Тільки тепер він помітив, що вони приїхали в місто. Ольга вже стояла біля дверей, за нею, розставивши руки, приготувалась до виходу циганка.
Почервонів від обурення до себе. От йолоп, прогавив! Як тут сміливіше діяти, тож не полізу по головах людей.
Нарешті вийшов з автобуса, циганка немов чекала на нього,
-Доганяй своє щастя. Сьогодні твій день.
Роздивлявся довкола, шукав очима… Помітив через дорогу, коли вона вже сідала в чорний Mercedes – Benz.
- Мій день кажеш, - тихо сказав про себе.
Йому пощастило, відразу зупинив проїжджаюче таксі,
- Будь ласка за чорним мерседесом, якщо можна.
Молодий білявий водій привітно посміхнувся,
- Гаразд! Дивлячись який ти розчервонілий, емоційний,таке враження, що ти в гонитві за щастям.
Сергій хустинкою витирав змокріле чоло,
-Мені сказали , що сьогодні мій день.Тожвсе можливо, прошу не відставай!
Ольга в розпачі, через силу посміхалася до знайомого водія, дядька Василя, як вона його називала. А думки про Сергія - ну-ну,навіть номер телефона не запитав. Ой чоловіки - чоловіки, а говорив неодружений. На обличчі славний, чомусь здався заторможений, несміливий чи що? Але якби хотів краще дізнатися про мене,то б не дивився весь час у вікно. Фу -ти і чого придала значення цьому знайомству.Чи й варто міським вірити?
-У вас щось сталося?- перервав думки дядько Василь?
-Та ні, - вже відповіла веселіше і запитала,
-Ви мене на автовокзал завезете чи ні?
- О! Цього не знаю. Це залежить від того скільки часу пробудете в гостях. Маю їх сина до стоматолога завести, в який час, не знаю.
Через хвилин п`ятнадцять, чорний мерседес заїхав на одну з вулиць на околиці міста. Зупинився біля красивого кованого паркану. За високими кущами троянд , виднівся двоповерховий будинок з білої цегли, з великими напів круглими вікнами, покритий черепицею з червоним відтінком.
Водій таксі присвиснув крізь зуби,
-Ого ця панянка з багатеньких. То, що тут зупинятись ?
Сергій розхвилювався,
- Так – так, почекаємо її тут. Але вона не з багатеньких, проста сільська дівчина, чи жіночка. Ти не хвилюйся, я розрахуюся.
- Вибач, але я довго стояти не зможу, за годину маю їхати на замовлення.
Вони обоє прилипли до вікна, Ольга швидко йшла вперед, за нею поспішав водій, в руках ніс торбу і кошик з яблуками.
Сергій розрахувався з водієм таксі, вирішив зачекати Ольгу. Він рухався по тротуару вперед і назад, розмірковував, як краще підійти до неї коли повертатиметься додому. Приблизно через хвилин п`ять, водій повернувся і мерседес швидко зник з очей. Мабуть безглуздо поводжуся, критикував себе. І чому було не покликати її ?
Ольга в цей час, від господарки Олени отримала гроші, які вона була їй винна за два місяці. Жінка середньої статури, за віком трохи старша за неї, розповідала про сина, пригощала чаєм з тістечками.
Пройшло більше години. Від думок, йому стало незручно, можливо хтось слідкує, а я петляю майже на одному місці. І сам непомітив, як відійшов на метрів п`ятдесят. Саме в цей час з`явився чорний мерседес, різко зупинився біля воріт. Він тільки й помітив, як Ольга рукою комусь кивнула, сідала в автомобіль.
На якусь мить оторопів, наче на нього хто вилив окріп. Закліпав очима, біг по тротуару, махав дипломатом і кивав рукою, але його ніхто не побачив. Завертівся дзигою, де знайти таксі? Але ж по таких вулицях рух автомобілів мінімальний, де тут йому взятися.
Трохи заспокоївшись, розмірковував - мабуть виглядаю немічним ідіотом, це ж треба такого. Задавав собі запитання - де вона швидше за все має бути? Вирішив добратися до автовокзалу. Майже через пів години, нарешті спіймав таксі. Він на скільки був схвильований, розчервонілий, що таксист,чоловік років сорока, здивовано подивився на нього. Зміряв з голови до ніг підозрілим і не дуже доброзичливим поглядом , запитав?
-Ви, що від когось тікаєте, чи когось доганяєте ?
- Ні шановний, давай швидше, доганяю своє щастя.
Обличчя водія відразу змінилося, засяяло усмішкою й веселим голосом,
- Проходили таку школу. Кажи куди їхати.
Сергій вже ні про що не думав, тільки про неї. Ото заінтригувала, можливо й справді сьогодні мій день, змінити своє холостяцьке життя на сімейне.
В пошуках, навкруги обійшовши автовокзал, придивлявся до людей, що сиділи на лавках. Намірився зайти в зал відпочинку та раптом, за плечима почув її голос. Ледь опустивши голову, з під лоба позирнув позад себе. Вона підходила до автовокзалу з тим самим худеньким дідусем, що їхав з ними в автобусі. Став, як укопаний, прислухався до її слів,
- То ви тепер до доньки їдете, це добре. А я тут почекаю, може наш автобус відремонтують, то хоч останнім рейсом доберуся додому.
Перевівши подих, він різко розвернувся до них,
- Олю, а я думаю де ви пропали?
Вона не чекала на нього. Здивований погляд, лише одна мить відчула, як величезна усмішка розплилася по її обличчю, очі засвітилися щастям.
Вони в кав`ярні… неподалік від автовокзалу. Обоє усміхнені, смакували Сергіїв »тормозок». Він розповів про себе, про друга Миколу. Трохи ділився поглядами на молодь, яким в інституті викладав математику. Дізнавшись, хто він за фахом, вона здивувалася. Цікаво, як це студентки загубили такий шанс? Після думки емоційно сказала,
-А я закінчила педагогічне училище, але в нашому селі школу закрили так і недовелося мені повчителювати. Але не шкодую, вдома стала швачкою. Моя мама рукодільниця й мене навчила шити й вишивати, можна сказати - свій маленький бізнес.
Мило посміхнувшись, відвела погляд до вікна. Вона підносила до губ чашку з кавою, смакувала її, від задоволення закривала очі. А він вже мріяв, що вона так само буде закривати, ці красиві, загадкові очі, після поцілунку.
Сутеніло… Автобус так і не виїхав на маршрут. Ольга намагалася вмовити таксиста, щоб завіз в село, але жоден не погодився. Сергій розумів, що безглуздо відразу запросити до себе, але в той же час, не хотів відпустити. Вона з кишені дістала телефон, мала намір набрати номер. Саме в цей момент, він ніжно взяв її за руку,
- Олю зачекайте! Думаю найкращий варіант - це поїхати до мене. В мене дві кімнати, обіцяю бути чемним, оберігатиму ваш сон. Не відмовляйте відразу, подумайте.
По ній було видно, що розхвилювалася,ледь розпашіла. То пристально дивилася на нього, немов вивчала, то відводила погляд на ліхтарі, що горіли вздовж алеї.
А він не міг відвести від неї очей, знову пригадав слова Миколи – «Сміливіше!». Ну і нехай, як у вир головою, що буде,то буде. Лише одна мить, ніжно обійняв, притулив до себе,
-Олічко, ви мені дуже сподобалися.То може варто поїхати до мене? Здається, що нам доля дає шанс влаштувати сімейне життя. Подумайте.ми ж не діти.В житті так буває,що один крок може бути вирішальним.
Вона ледь звільнилася від обіймів, задумливо дивилася в його очі, перевівши подих, прошепотіла,
-Ну гаразд.
Від радості, він довгим поцілунком припав до її вуст.
Минуло майже два роки…. Закінчувалось літо… Автомобіль BMW синього кольору звернув з траси, по ґрунтовій дорозі їхав на малій швидкості. За кілька хвилин, Сергій вирулював автомобіль під дерев`яний паркан. Відразу відчинилися ворота, назустріч поспішав Микола. Підхопив за руки сина й доньку, які вибігли поперед нього,
-Ану побачимо, що за гості приїхали до нас…
Сергій, швидкий, як хлопчисько, за мить з іншої сторони автомобіля подав руку дружині. Ольга після пологів, стала ще більш привабливою, принаймні так здавалося йому.
-Ну, а малого, що в баби з дідом залишили ?- запитав Микола.
-Та ні, він так солодко спить ,- з усмішкою на обличчі відповіла Ольга.
Діти вирвалися з рук батька, за мить з цікавстю заглядали на заднє сидіння автомобіля.
З будинку вийшла усміхнена Світлана,
-Ну що гості дорогі, забирайте своє чадо, запрошую до хати!
Микола з Сергієм, як два брати, після обіймів, поклавши, один одному руку на плече, спостерігали, як всі заходили в будинок.
10.11.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Мабуть старію та не хочу
Про себе тихо прошепочу
Я люблю осінь, листопади
Коли листочки у таночку
Летять униз, як зорепади....
Вітрець заводить співаночку….
То колискова… пісня ніжна
Як в сповиточку задрімає
Трава шовкова. Білосніжна
Вуаль з морозцем накриває.
Така на вид... й моя сивина
В дзеркалі бачу. І з роками
Біліє більше й недивина
Хоч і втішаюсь, часом днями
Та в душі холод, скоро зима
Відкинь печаль, листя шурхоче
Всміхнусь, о, осінь - тебе люблю
РозповістИ... певно щось хоче
Розвеселить доленьку мою…
15.11.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Кліпав очима обрій неба,
Пробивавсь промінь,перешкоди,
Чи й спочивати хмарам треба,
Не було іншої, нагоди.
Вляглися.. перед самим ранком,
Стрічки малює в піднебессі,
То ледь, все ж туманні, то в златі,
Вставало сонце, то ж на часі.
Протистояти, смутку, темноті,
І дуб в багрянім капелюсі,
Вже спіймав першим, поцілунок,
Його листочки наче в вальсі,
Кружляють… Від холоду в русі.
Мабуть, зі мною зустрічають,
Цей день осінній, ледь багряний,
Блакитне небо привітають,
І свіжий подих, ледь духмяний,
Омріяні, іще літають,
Як я… хай серденько, втішають.
13.11.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Тікав вечір… встелив дорогу ночі,
Десь чулось… гомінкі джмелі гуділи
Це кохання… ніжність… цілував очі,
Спокуса… Соловей знов трелі завів.
Він насолоджувався її тілом,
Вуста гарячі, серця шаленіють,
П`янкі цілунки – як пив вино сміло,
Моя жадана… вдвох в примані мліють.
Дотики персів… Тонули в гріхові,
З зірок небесних розсипались чари,
Скарбів дістались… схованих в любові,
А місяць свідок, котивсь поміж хмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Вона спішила, мов запізнювалась на потяг,
Панянка осінь - кожен день змінювала погляд,
То гляне ясно, теплим днем, сонячним завітає,
Насупить брови - міленький дощик накрапає.
Так поспішала й серед прохолодної ночі,
Як зірка в небі, місяцю заглядала в очі,
Немов прохала, ти освіти мені стежинку,
Вдягну землицю, я в бурштинову одежинку.
Ну, а світанок, сипне не одну жменьку роси,
І на ставочку, від краси заніміють лози,
Втішались лісом, що поруч. Мережка засріблить,
По всіх листочках… краплини, мов веселкова нить.
Забринять в тиші, як із смичком скрипка з любов`ю,
Й впадуть зненацька і поєднаються з водою,
Дощу стрімкого. Що напередодні погуляв,
О, такий збоченець, давно панянку полюбляв.
Завжди годив їй, знав характером норовиста,
Любить розсипать, по всій землі різні намиста,
Вдягне червоні, в дарунок красуні калині,
Ще й з ясним сонцем, солодкій ягідці малині,
Під ранок з вітром, сміливо в вальсі закружляє,
Листопад пісню, душевну, ніжну заспіває.
Майстриня – осінь, щоб згодом непошкодувати
Тому й спішить, так завчасно, все розфарбувати.
Ми любуємось, чарівною красою ,
Запалав багряний вечір для нас з тобою.
10.11.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Я знаю… с осенью подружусь
Как в вальсе, с ней тихо покружусь
Голубь… с подружкою воркует
Ветер… моё сердце волнует
Уж кружатся, падают листья
Разбрызгала, повсюду кистью
Краски, ну словно жар птица
Осень… наряд чуден, искрится…
Солнышко золота добавит
Нас призадуматься заставит
Ах, как мила, прекрасна она!
Лишь попрошу, не будь холодна!
02.09 2017р
З
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894355
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2020
На узліссі, під горбочком, мишка нору риє глибшу. Здаля тішилась ставочком, настрій гарний, не полишу. Треба все зробить до діла, хоч й пристала,трохи впріла. Та то пусте, зумію швидко, вхід закрити, щоб не видко. Хто проживає в цій норі, кажуть прийдуть дні суворі. Любий звір прийде - голодний! Хитрий, злющий, геть огидний. Шкода, покинула поле, злякав трактор, землю оре. Тож мусю попрацювати, нове житло змайструвати. Щоб тепленько і сухенько, відпочивала гарненько.
Бігла мишка вздовж стежинки, підбира малі зернинки. - Ой, без запасів пропаду , все в схованочку покладу.
Потрудилася на славу, тішилася, добру справу… Оце я зробила нині, будуть в мене щасливі дні. Напевно все ж збігаю в ліс, туди де клен молодий ріс. Він мій друг - весною втішав, як кріт нору зруйнував. У лісі - шукала їжу, вже й розповіла про біду.
Шур-шур-шур під листям мишка,- О!- раптом знайшла горішка. Радо в нірку повернулась, щурить носик, посміхнулась. Ну, а тепер, швидко вперед… і знов замегтіла між дерев. Вже на мить і зупинилась ,
- Ой,чи я й не заблудилась?! На двох лапках, догори ніс, здивувалась,чом такий ліс? Летить листя, де ж красень клен?Угледіла - поруч ясен.
-Це ліворуч, – пропищала-, - Мабуть трішки заблукала. Враз округлилися очі, потемніла гірше ночі. Бачить клена - просльозилась, напівголий – зажурилась. Від відчаю, тихо- тихо,
- Мій кленочок, яке лихо! Жовте листя - це хвороба? Чи коріннячко хтось шкряба?Що сталось, з тобою друже? Я ж тебе, так люблю – дуже.Ти був красень молоденький, деж жупан твій зелененький?
Раптом гілочка торкнула, мишка з страхом позирнула. Шепіт - майже їй на вушко,
- Чуєш, мила говорушко! Не сумуй пора осіння, це природи повеління.Скину вбрання, взимку посплю, навесні розкрию вволю… нове листя зеленаве. Мені сонечко ласкаве, допоможе одягнутись, тож нема чого журитись. А ти мишка молоденька, хоч доволі і хитренька.Та народилась навесні, не пам`ятаєш зимні дні. Дерева - соснові не сплять, а інші - всі голі стоять. Про весну сни, бачать гарні, твої хвилювання марні! А зима прийде - білий сніг, ляже всюди й тобі до ніг. Не лякайся,він розтане,як повсюди тепло стане.
-Ну, провідала, радий тобі.
-Чекай- чекай, тобі спасибі! Що розповів. Та знай що мені… Довелося пережити, добре, що вдалося вижити!
Хоча колотилось серце, мишка повідала про все. Словами її утішав, ледь гілочками колихав.
- Біжи додому вже вечір, холод обійме за плечі! Знаєш так прикро, все це мені та побачимось навесні ! Бувай - бувай,
- гукнув їй вслід. Від смутку в серці наче лід. Вона ж, як нишпорка в лісі, за мить в норі на узліссі. Скрутилася клубочком… в надії… Зустрінемось з клиночком - світлі мрії…. Хай швидко пролетять зимові дні….
31.10.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
В обіймах Листопада, моя берізка,
Дарує.... зовсім поруч,всю красу мені,
Давненько, до неї, стоптана доріжка,
Листочки - ніжні припадають до землі.
Прийшов його час, хоче повеселитись,
У змові з вітром, під музику цимбалів,
Своєю вдачою бажав насолодитись,
Вже чутно танго, захмелів у танці.
Немов джельтмен торкнеться усіх листочків,
Та тож цілунок, давно її кохає,
Спливе час швидко і дивних віт – дзвіночків,
Той, місяць грудень вві сні заколисає.
Раненько- вранці в прохолоді берізка,
Немов в намисті помарнілі листочки,
І так нежданно, вниз покотиться слізка,
Один з них скине, поведеться мовчки.
І засрібляться всі трави, що довкола,
Погляну люба, прикрашаєш нам цей світ,
Із златом жовті, листочки зроблять коло,
Ти ж наче в сонці, в чарах, усім шлеш привіт.
02.11.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Похмуре небо, прохолода… Осінній ранок... росянистий… Багрове листя під ногами, старенька притопчує по стежці. Чобітки старі продірявилися, в пальцях відчува вогкість, згодом холод. Їй якби тільки дійти до містечка та здати ці горішки, що набила. Мала б свіженьку копійку, то хоч низенькі чобітки б собі купила. Два тижні поспіль прибирала сухі бур`яни на городі. Добру частину землі займає горіх; високий, крислатий, хоч і не дуже старий та дуже схожий на старого дуба. Тішилася, любувалася ним, горіх вродив на славу, стерегла його. Часом скоса кидала сердитий погляд на ворон, що шастали по ньому та під ним. Розставить руки, немов метеликом стане і ледь зашпортуючись,все ж бігає під горіхом, проганяє їх. А іншим разом, налітала ціла зграя ворон . Бабця, цупко брала в руки граблі, чи мітлу з довгою ручкою, здіймала догори, махала й кричала,
- Ну гей - гей... із - за вас не куплю чоботи. Он зима, не за горами.
Як приставала, заправить сиве волосся під вилинялу хусточку на голові і бубонить під носа,
- Чи я складу з цієї мізерної пенсії на ті чобітки.
А то- цеглинами розіб`є горішки, зніме тоненьку плівочку, на долоні розімне на крихти й поклавши в рот, довго смакує на язиці. Потішиться,
- Навіть гірчинки немає, солоденькі.
Погляне до неба, помолиться до Бога й скаже,
- Забрав би ти мене, чи що , скільки іще страждатиму? Як перст одна, немає до кого голівку прикласти. Таке життя, був один синок і той інвалід. Хворів на цукровий діабет, десь взявся цей ковід, від нього й помер бідолаха. Ой, доле - доленько моя, чому ж мене, отой вірус не візьме?!
Жилисті руки, тремтять від безсилля. Біль у очах... скотиться сльоза. Руки замурзані, трусне головою, щоб впала до землі. Й декілька раз кліпне очима. В душі дає собі наказ, ні - ні, тож тільки не зараз, ще ж на смерть капці й одяг не придбала.
Попід посадку стежка пролягла. З однієї сторони зоране поле, з іншої листяні дерева. Тут вільха і акація, ясени і клени, і рідко поміж них можна побачити ліщину і старі пишні черешні. Сонце засліпило очі, старенька поневолі зупинилася, кліпнула ними декілька раз і повернула голову до дерев. Яка краса! Сонячні промені зайчиками скакали по листках. А роса по них, ніби веселка вигравала різними кольорами. Вона потягнула хустку нижче, щоб сонце не потрапляло на очі. Під ногами стежка звузилася й потонула поміж дерев. Крехтячи, старенька з плечей зняла торбу, поклала на засохлу траву. Знявши стареньку коричневу курточку та склавши її вдвоє, постелила і всілася простягнувши ноги. Із- за пазухи дістала маленьку хустинку, розвернула, в ній лежав шматок хліба,
- Ну, от тепер поснідаю. Ах, пахне олійка, аж слинка тече.
Відламувала по маленькому шматочку й клала в рот. Запавшими устами чмокала, закінчивши свій сніданок, посміхнулась,
- Ну от заправилась, як той автомобіль,тепер і сили прибавилось.
Встаючи, пожартувала сама до себе. Так часто робить,коли пристане.Завдяки сили волі й тримається на цьому світ.
Їй залишилося йти, приблизно з кілометр, якщо йти навпростець, через поле.Добре, що ще не зоране, потішилася. Хоча по всьому полю тирчали стовбури від соняхів. Це ж не по багнюці йти, якось доберуся, шморгаючи носом - роздумувала вона. Якщо ж йти далі посеред посадки, кілометрів три буде. Хай йому грець, поки дотопаю, той не буде кому здавати. Шкода, вже тиждень ,як поламався маршрутний автобус, що возив людей в містечко. Коли зремонтують не знати, ще й по селі розмови ходили, що водій захворів. Ото на людей така біда прийшла,то запалення легенів,то вмирають і не знати від чого. Раптом біля неї стрімко пробігла білочка, якесь шарудіння позаду, стара призупинилася,
-Ой, маленька, чого так злякано шмигнула і хто ж міг тебе так налякати.
Тільки проговорила, як по заду себе почула шурхотіння листя.
- Тю, хто б це мене догнав? Наче й нікого не було,- сказала вголос.
Тільки обернулася, перед нею стояли два молодих чоловіки, років тридцяти. Ой, це не цигани, якісь монголи, може з тюрми втекли - майнула думка. Обоє одягнені в чорні курточки і темно- сині джинси, коренасті, середньої статури, чорняві. Один худіший, в його чорних очах немов полум`я палахкотіло, обличчя нагадало вовка. Старенька, аж жахнулася від його погляду, зробила крок назад. Другий товстіший, схиливши чубату голову, з її рук сміливо висмикнув торбу,
- Ану показуй, що несеш?
В серце немов хто стрілу пустив, не могла зробити подиху. Затремтіла, як листок під сильним вітром. Від відчаю, злякано наставила перед собою руки,
- Діточки, це не вкрала… Не вкрала, свої горішки. Оце набила, несу в містечко, хочу здати.
- Цить!- сказав худіший, не нервуй мене, бо я злий. А злий, бо голодний.
Бабця склала докупи руки, немов до Бога й заплакала, хриплуватим голосом до них,
- Побійтесь Бога, діти! Це ж гріх. Візьміть поїсти, а останні мені віддайте.
Чоловіки гучно засміялися, здалося, від сміху, аж деяке листя злетіло з дерев.
Вона продовжила,
- Знайшли в кого забрати. Он капців не маю, зима на носі. Краще вбийте мене!
Товстіший, примруживши вузькі чорні очі, засміявся,
- Ні, ми на мокруху не підемо. Тішся стара, вважай тобі повезло.
Вона впала на коліна, гучно заридала. Вони й не звернули уваги на її прохання. Худіший витягнув з кишені курточки клітчату торбу,
- Нам таке діло підходить, а ти собі ще наб`єш, тож жива залишаєшся.
Вони пересипали горіхи в свою торбу. Другий зло подивився в її бік,
- Ти і не подумай комусь пожалітися. Хочеш жити - мовчи. Бо, як треба, то й і в селі тебе знайдемо.Ти нас не бачила, а ми тебе не знаємо.
Побіліла на обличчі, немов зробилася німа, не промовила й слова. Тіло задерев`яніло, в голові шуміло, по щоках річкою текли сльози, ледь- ледь повернувся язик,-
- А, як же чобітки…
Дві постаті швидко зникли поміж дерев. Рукою витирала сльози. Душа страждала, відчуття болі. На вустах гірко, солоно,тихо прошепотіла,
- Горішки мої… Солоденькі мої.. . Чому ж для мене, стали такими гіркими…
31.10.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Шурхоче листя, під ногами,
Один із них вітер підносить,
Це певно, зв`язок є між нами,
Тебе душа - побачить просить.
Спіймала я…. гріє долоню,
Мені здається від тебе лист,
Щемні думки - серце холоне,
Печаль навіяв цей падолист.
Шурхоче листя під ногами,
Багровий лист кружляв у вальсі,
Ти на війні, не спиш ночами,
Тож нам зустрітись не на часі.
26.10.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Ой кукушечка - кукушка
Ой, кукушечка - кукушка
Спой мне песенку - на ушко
Да научи быстро считать
Один, два, три, четыре, пять.
Ой, кукушечка - кукушка
Теперь ты моя подрушка
Поспеши, кукуй смелее
Ведь вдвоем нам веселее.
Ой, кукушечка - кукушка
А я мамина дочушка
Хоть упряма и строптива
Говорит, что не ленива.
Я благодарна кукушке
Слышу, поёт на опушке
В глазах блеск, как днём зарницы
Нет умнее ученицы.
***
Про їжачка
Голки носить їжачок
В нього носик - п`ятачок
Ледь чорненький і маленький
Звірок цей дуже хитренький
Як загроза вмить в в клубочок
Скрутиться, не видно очок.
***
Порада
Киця Мура йшла з городу, на обійсті песик
Він до неї, - От красуня, так схожа на персик
Дуже файну шубку маєш, чому там гуляла?
-Та дарма оце сходила, мишку виглядала
Розмахався песик хвостом й так до неї мило
Та вночі ж, вони гуляють, занадто сміливо
Тож порада, не будь соня, треба хитрість мати
Ти не ніжся на дивані, йди вночі гуляти…
***
Сумний їжачок
Початок осені... Ліс ледь жовтіє …
Чалап – чалап, сумний їжачок…
Несе листочки, немов мішок.
Зібрав докупи, всі на спині….
Змайструє лігво, поспіша нині.
Поки сухенько, тож не дощить.
Треба ловити тепленьку мить.
Вересень бравий, як на коні…
Скоро примчався, коротші дні.
І щось птахів давно не чути….
Чорненькі очі, зирять всюди…
Під який кущик, де сховатись?
Щоби нікому не дістатись!
Й проспати міцно, аж до весни…
Про літо бачить гарненькі сни.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
По підвіконню великого вікна мерехтіння сонячних променів. Вони майже без перешкод пробивалися в клас. Біла, тоненька шовкова тюль, для них лише ледь помітне розсіювання. По склі вікон деінде, ще трималися маленькі краплини, на сонці переливалися веселкою.
Ну, ось - подумав Олег - добре що за вікном минувся дощик і знову сонячно й на душі краще. Замріяно дивився вдалину та шкільний дзвінок порушив думки. Відразу заметушилися учні, захлопали кришками парт, збирали речі. Щоб привернути до себе увагу, в кахикнув. Прямий погляд поверх окулярів, на якусь мить призупинив метушню, тихі розмови.
- Так закінчили твір, час вийшов. Мені на стіл кладіть зошити і ви вільні. До побачення.
П`ятикласники у відповідь загуділи, як бджоли,- До побачення! Зривалися з місць й на ходу, виходячи з класу, на столі залишали зошити. Дивлячись на немаленьку купу зошитів, промайнула думка - буде чим зайняти себе ввечері.
Знявши окуляри, прямував в учительську кімнату, раптовий телефонний дзвінок відзразу нагадав про маму. Так, це вона дзвонила, за мить відповів,
- Я чую мамо,чую! Ні, не забув, вже йду.
Ось так майже щодня він виконує її прохання. І в педінститут навчатися пішов за її бажанням. Тепер продовжує вчительську династію. Батько викладач фізики, а йому доля - пішов по материнських стопах, викладає українську мову та літературу.
Не звик до швидкої ходи, але нині поспішав додому, з мамою має йти в лікарню. Вона два рази на рік проходить курс лікування, часто підвищується цукор в крові. Вперше це сталося п`ять років назад, після смерті батька, напевно стрес подіяв. Шкода, не такий і старий, а вже пішов в інший світ. Часто жалівся на болі в області серця. Приймав пігулки, які виписав лікар, але одного осіннього вечора його серце зупинилося. Ще й був старшим за маму на дев`ять років. Важко перенесли втрату, але життя продовжується.
Оце й від сьогодні, треба п`ять днів поспіль мамі прийняти крапельниці. Раніше тільки проводжав її, сам йшов по справах, а через три години забирав.
Інколи заходив в парк, який знаходився за парканом лікарні. Ковток свіжого повітря придавав сили, краса дерев в осінньому вбранні, відволікала від смутку, який заповнював душу. Йшовши по алеї, любувався столітніми дубами, пишними ялинами, соснами. Чарували берези… від вітру гойдалися віти, шелестіли, немов віталися з ним. В очі кидався строкатий клен, а біля нього кущ шипшини, вже злегка притрушений листям. Часом відволікали полохливі горобці, які зграйкою перелітали з одного місця на інше, шукаючи поміж травою й опалим листям якесь насіння та комах. Він поневолі посміхався, чомусь нагадували дітей в його класі, дружні, веселенькі.
Тепер уже прийдеться посидіти в коридорі, почекати маму. Вона піддалася останнім часом, почувала себе недобре, а син для неї єдина опора. Все розумів, вже ж не парубок, а за плечима тридцять два роки. Й коли вони пролетіли?
Навчання дітей – клопітка, відповідальна робота, скільки хвилювань, недоспаних ночей. Прийшовши в колектив, де в основному одні жінки, причин почувати себе, як не у своїй тарілці - було чимало. Інколи відчував незручність, соромився, червонів. Це на ньому відразу відображалося, мав світлу шкіру, ще й біляве волосся. Але згодом звик до жіночої уваги, хвилювання зникало, обличчя приймало звичайний вигляд. Його карі очі, інколи уважний погляд, виводили жінок з рівноваги, у відповідь більшість вчителів щиро і по- доброму посміхалися.
Воно вже й роки сім`ю мати, але не було такої нагоди, щоб зустріти ту, яка до серця. От коли навчався в інституті, не одна задивлялася в його сторону. Одного разу навідь взяв гріх на душу.В гуртожитку другові святкували день народження, спокусила одна дівиця. То була її короткотривала інтрижка, для чого він так і не зрозумів, бо більше й не бачилися. Хлопці з кімнати дивувалися, що не бігав на побачення, як вони. В першу чергу його бажання – вивчитися. Час спливав, згодом змирився, вбив собі в голову, мабуть одружуся пізно, як батько. В інтернеті не наважився познайомитися з ким небуть. А в школі всі заміжні, одна Євгенія - розвідниця, славна, але має шестирічного сина. Матері тільки про неї заїкнувся, відразу, категорично заперечила,
- А, це та … Ні! Ніяких з дітьми…ти не розумієш, як це мати поруч чужу дитину. Це така відповідальність! Своїх замаєте, ще встигнеш одружитися.
Вона сподобалася йому, тиха, розумна, струнка, як берізка,теж білявка, тільки з блакитними очима. Майже рік маму вмовляв, пропонував запросити її на вечерю, але вона стояла на своєму. І з другого під`їзду, їхнього ж п`ятиповерхового будинку, теж сподобалася дівчина, правда на вигляд зовсім молоденька, але видно вже десь працювала. Ненасмілився підійти познайомитися, навіть її ім`я не знав. Якось стояв на балконі, побачивши її, гукнув,
- Мамо подивися, он пішла дівчина з сусіднього під`їзду, симпатична. Вона відразу різко обірвала,
- Тобі не пара, ти набагато старший за неї. Я знаю її батьків, буде так, як ми з татом. Зле залишатися одній, хіба ти не бачиш. В цей момент треба думати не тільки про свої почуття, а й про те, як ти з нею маєш прожити, ну приблизно з півстоліття.
Йому ж залишалося тільки зі сторони спостерігати за цими красунями. За одною на роботі і зітхати. Євгенія помічала ці ніжні погляди, мило посміхалася. А часом і підморгувала, здавалося чекала, що він її запросить на побачення. За іншою ж спостерігав з балкону, як вона йде по алеї, інколи озирнеться, наче відчуває, що на неї хтось дивиться. Скільки раз задавав собі запитання, як умовити маму? Вона ж холодна, як айсберг в океані, ото характер!
А ввечері дивлячись на зірниці, шукав, яка з них світить ясніше. І змирившись, лише посміхнеться, мабуть, ще не прийшов мій час знайти шлях до однієї з них.
З дому до лікарні недалеко… Триповерхова будівля, вже доволі стара, незручні кабінети, але іншої в містечку немає, тож треба змиритися з тим, що є.
Пахло хлоркою…Сонячні промені пробивалися через невеликі вікна, мерехтіли, ще по мокрій підлозі. Олег підтримував маму, коли вони підіймалася по сходах. Звичайно зайва вага діяла на ноги й серце. Вона запихавшись, присіла на стілець біля вивіски -
» Відділення денного стаціонару». За мить в дверях з`явилася молода медсестра, від несподіванки, закліпав очима. З під її білої шапочки виглядало темно-каштанове волосся. З цікавістю роздивлявся, увагу привернули пишні груди, з лівої сторони бейджик, великими буквами ім`я - Ольга і меншими призвіще та по – батькові. Але він не встиг прочитати. На мить зазирнув в красиві великі блакитні очі й зупинив погляд на її губах, вони наче були покриті вишневим варенням. Серце так заколотилося, здавалося ось - ось вискочить, до обличчя відчув прилив крові.. Мати помітила, що син миттєво почервонів, їй стало моторошно, забігала очима й різко торкнулася його руки,
- Синку,чуєш - допоможи піднятися!
- А ви до нас?- запитала медсестра й продовжила, - Пішли в палату, давайте свою картку й ліки.
Взявши її під руку, звернулась до Олега,
- А ви можете йти!
- Ні- ні, хай мене тут зачекає, можливо щось треба буде, -
- заперечила й незадоволено зміряла дівчину з голови до ніг.
Медсестра уважно скоса зиркнула на Олега й ледь піднявши брови, посміхнулась, на згоду кивнула головою.
Зачинились двері, Олег відчув полегшення, хустинкою витирав спітніле обличчя. І що це зі мною, чи гормони діють. Я десь ці очі бачив, а може колись уві сні? Уговтавшись, з пакета витягнув книгу »Кобзар», намагався в неї зануритися, читати, але перед очима її очі і та мила усмішка. Не зміг довго всидіти, уже спускався по сходах,мав намір вийти надвір. Виникло бажання запалити цигарку, але ж вже років п`ять, як не палить. Хололи, а згодом потіли долоні. Ой ні мамо, душа палає, в жилах кипить кров, тебе треба умовити, мені вже треба одружитися. Чого чекати, одна краще другої, всі милі, привітні, пізнати б їх краще.Та, як тебе, рідненьку, умовити? Чому така вперта, чи роки діють,чи що?
Після лікарні йшли мовчки. Вона помітила, якийсь відтінок на обличчі сина, незадоволеність. Порушити мовчанку ненасмілилася.
На другий день, її записали на чотирнадцяту годину, щоб в сина закінчилися уроки. Їх знову зустріла Ольга. Заклопотано привіталася й взявши її під руку запитала,
- Ну, як ви?
У відповідь пробурчала,
- Як – як, жива бачиш. Добре колиш, синців на руці немає, тож претензій до тебе ніяких.
Й відразу до сина,
- Олеже, ти мабуть підійди через години дві, чого тут нудьгуватимеш….
Він задоволено кивнув головою, за мить спускався сходами.
Свіже повітря вдарило в обличчя. Як вільно дихається тут, що зі мною коїться? І вчора довго не міг заснути, і сьогодні, здається б гори звернув. А вона… Вона ж така славна…Ольга… Ти перевершила всіх .Ти, як княгиня Ольга. Пригадав слова, які про неї писали - » Як денниця перед сонцем, як зоря перед світанком. Сяяла, як місяць в ночі, так і світилася серед язичників, як перли в бруді». Як відволіктися від думок про неї?
Ноги самі повели в парк. Але не втішали ні дерева, ні навіть ті полохливі горобчики, що цвірінькали й раз- по-раз скакали перед ним. Раптом зупинився і здивовано звів брови, от телепень, вони мабуть голодні, просять допомоги. Ой, а хто ж мені допоможе? Ой, мамо - мамо кепсько на душі, важко з тобою, де доброта твоя, чому така холодна? Саме в цей час, крізь гілки дерев пробилося сонячне проміння, засліпило очі. Чи від нього, чи від думки, посміхнувся, -мамо, але ж і айсберги згодом тануть.
Повертаючись в лікарню, зустрів однокурсника, Вадима, з доволі молодою дівчиною, здивувався. Здається ж він одружився з Аллою з протилежної групи. Як старі знайомі обійнялися, поплескали один одного по плечах. Чорнява дівчина в короткій червоній курточці і в чорних джинсах, крутнула головою, наче ховала обличчя. Й прямуючи вперед , голосно до Вадима,
- Ти поговори, не поспішай, я до лавки піду, погодую горобців.
Про Вадима в групі говорили -»Жо дної спідниці не пропустить». Живий, енергійний хлопець, жартівник, умів згуртувати групу, дівчата його надихали, захоплювалися ним.
Вадим перший запитав,
- А ти, що все холостякуєш?
В цей момент Олег трохи зніяковів, але все ж поцікавився,
- А ти що не з Аллою?
Зморщивши носа, посміхаючись, тихо відповів,
- З Аллою звичайно і сина маю, вже чотори роки парубку.
Олег намірився дещо запитати та Вадим продовжив,
- Твоє щастя старина, що ти не народився в рік півня. Ну, думаю ти зрозумів мене. Вони всі такі гарні, ну це між нами звичайно. Та я поспішаю вибач, заходь до мене на сторінку в Фейсбуці, поговоримо.
Й торкнувши рукою плеча,
- Бувай!
У відповідь, Олег розвів руками й трохи розчаровано,
- Бувай!
В голові мов блискавка, промайнула думка,- яким був таким і залишився. Ні, я свою дружину зраджувати не стану, це гидко і низько. Й похапцем глянув на годинник, поспішив до лікарні.
Наступного дня мати записалася на шістнадцяту годину, її мав оглянути лікар. Олег надіявся побачити Ольгу, час очікування був напруженим. Та коли двері відчинила повна, років п`ятидесяти медсестра ( на бейжику прочитав Марина), здивувався, але й полегшено перевів подих. Не знав, чи мати спеціально на цю годину домовилася чи ні, але помітив - в її очах світилася єхидна посмішка.
Медсестра запитала басовитим голосом,
- Це ви до лікаря на шістнадцяту?
- Так- так! - різко підійняла з стільця мати й продовжила,
- Пішли! І крапельницю треба поставити, ліки при мені.
В Олега затіпалось праве око, що вона задумала? Різко розвернувшись поспішив надвір.
Він часто дивися на годинник й вкотре по алеї рахував кроки. Це чекання здалося вічністю. Хоча й прохолодний вітер зривав листя й підносив його догори та часом куйовдив йому волосся, він наче й не помічав і не відчував цього.
Сутиніло… Вони вийшли з лікарні, мати відразу обурено пробурчала,
- Наче й з досвідом медсестра, але ледве вену знайшла, видно синяк буде.
Ці слова, як шанс для розмови. Взявши її під руку, тихо запитав,
- Мамо, а що Оля краще уколи робить?
- Краще - краще, а воно тобі нащо? Ти ж наче не хворий, дякувати Богу.
Заговорив голосніше, швидко, мов чогось боявся,
- Хворий мамо, хворий. Душа болить, побачив Олю, вона ж, як ясна зірка. Хіба ти не помітила, привітна і славна. Ти пам`ятаєш портрет княгині Ольги? Мені здається вони схожі. Зверни увагу на її красиві очі…
Й миттєво стиснувши губи замовчав. Чекав, хоч якусь реакцію на його слова, але вона мовчала. Поправила свого капелюха і задумливо дивилася просто вперед.
Чомусь запершило у горлі, він тричі кахикнув тихо і продовжив,
- Ти забуваєш, що мені пішов четвертий десяток. Досить холостякувати, напевно завтра її запрошу в кафе.
Мати миттєво звільнилася від його руки, різко розвела двома руками,
- Ага! Ти з своєю зарплатою… Вона з мізерною зарплатою, заживете - закачайся! А задивився на неї, щось знайшов красиве?! Сину, я скажу – красива! Але ж з личка не п`ють молочка. Однак не варто думати, що світ зійшовся клином саме на ній. Чи ти вже моїх порад непотребуєш?
- Мамо!,-Він знову взяв її під руку,
- Матусю, я вдячний тобі за коханнячко, за піклування. Ти ж мене викохала, як утя на воді, та людям – не собі.
Вона перебила його,
- Ну, досить, досить, знаю начитаний!
Олег знервовано ,
- Я вже дорослий, он в під`їзді, мене діти дядьком називають. Ну не будь така холодна, як айсберг! Ти ж добра душа, чи в твоєму серці не залищило тепла?
І вже засміявшись, тихо,
- Чуєш мамо, пригадав казку « Сніжна королева ». Не думаю, що ти такою стала.
Запала тиша… Мати задумано подивилася на нього змовчала.
Вони підходили до свого будинку, на мить призупинила його,
- Ну от, ти кажеш дорослий, а розмови дитячі. Ну і знайшов з чим та з ким мене порівняти, то я айсберг, то сніжна королева.
Довго сперечатися з мамою ненасмілився, не таке виховання має.. Ніжно взяв її за плечі,
- Добре мамо, тільки не нервуйся, на цю тему більше ніяких розмов.
Новий день, як ковток свіжого повітря. Олег після роботи, в надії, що поговорить з Ольгою, з мамою йшов в лікарню. По стежці, з дерев попід ноги облітало листя. З ним загравав вітер, то підносив вверх, то вертів й воно декілька раз перекрутившись, прилягало до землі. На небо наче хтось накинув сіру хустину - все затягнуте хмарами. Почав накрати дощ, Олег відразу з пакета витягнув парасолю,
- Ось так краще мамо!
За Олю більше ні слова, ні вона, ні він. Адже вчора ввечері бачив, як вона довго не могла заснути, все охала й охала, пила ліки.
Біля самого входу в будівлю лікарні, пустився сильний дощ. Мати трохи незадоволено,
- Ого дощ , як злива! Ще й вітер зривається, похолодало, тобі прийдеться мене тут почекати.
Під дверима відділення стояла чорнява жінка похилого віку, коли вони наблизилися, емоційно запитала,
- Ви теж до лікарки?
- Ні ми на крапельницю,-- віразу відповів Олег.
За дверима лунали жіночі голоси, різко відчинилися двері.
Він вперше побачив Олю без головного убору, каштанове волосся ледь торкалося плечей. Світло - коричнева курточка їй дуже пасувала. Коричневі брюки підчеркували струнку, витончену фігуру. Зніяковіло закліпав очима, за мить, обличчя розпливлося в усмішці. Звівши тоненькі брови, машинально повела очами і ледь посміхнувшись привіталася. І відразу ж звернулася до Марини,
- Все що треба, я списала , тож я пішла. До побачення!
Олег задоволено потер руки. Мати теж задоволено поглянула на дівчину. В думках вміщалася - йди - йди, менше мелькатимеш перед очима, менше розмов буде про тебе. Й поспіхом прослизнула у відділення, швидко зачинила за собою двері.
Олег полегшено перевів подих. З сяючими очима, як хлопчисько, наче перелітав через дві сходинки, догнав її,
- Олю там дощ, а ви без парасольки,
Вона мило посміхнулася,
- Та в мене ж курточка з капішоном, чи не бачите.
Злегка почервонівший, сміливо взяв її під руку,
- Думаю так краще, чи ви проти?
Дівчина все ж накинула капішон,
- Та ні…. вдвох веселіше, а ви що тут недалечко живите ?
- П`ятнадцять хвилин ходу, якщо йти швидко. Але тут така справа, я хочу вас запросити до кав`ярні. В таку осінню погоду незавадило б зігрітися. Чи ви попішаєте?
У відповідь, тихо,
- Ні, вдома нікого.... Мама й тато на роботі, вони на залізниці в ПЧ працюють. Мама позмінно, а тато нині на виїзді з бригадою.
О, скільки відразу інформації - мелькнула думка - значить сьогодні мій день.
В кав`ярні людно, в кутку єдиний вільний столик на двох був їхнім. Вони захоплено смакували каву з морозивом, спілкувалися близько двох годин. При розмові Оля слухала його доволі уважно, не перебивала. В голосі відчувала хвилювання і чомусь сама,час від часу, хвилювалася. А він вкотре ловив її погляд, в очах шукав зірницю. Час швидко пролетів... Вона наполягла, щоб не проводжав
додому, а йшов в лікарню за мамою. Обмінялися номерами телефонів, ото радість, віііід щастя, він був на сьомому небі.
Сьогодні останній день, як Олег йшов з мамою до лікарні. Й словом не нагадував їй про Олю. Вона ж тішилася; ну от і добре, здається минулося захоплення. Та не знала, що вчора, лише сказав їй, що пішов до бібліотеки в читальний зал, насправді ж, поспішав на побачення.
Вони зустрілися біля кав`ярні…
В цей вечір, він про неї дізнався все. Їй минуло двадцять шість років, два роки назад був сільський хлопець, мали одружитися, але поїхав до Москви. Й відтоді, » Так і з кінцями», як висловилася вона.Та все нічого- майнула думка- я теж не без гріха.
Пройшов час… Олег два рази на тиждень, потай від матері, зустрічався з Олею. Вже й познайомився з її батьками, інколи ввечері разом чаювали.
Та все таємне колись стає явним... Одного вечора мати помітила, як він в прихожій кімнаті затримався біля дзеркала, посміхався, кропився парфумами. Підійшла до нього,
- Синку, а чи часом не на побачення ти йдеш? Хто вона?
Його очі засяяли щастям,
- Йду мамо, побачення з Ольгою. Хочеш ти цього, чи не хочеш, але мій вибір маєш прийняти. Думаю, ти ж не в захваті будеш, якщо залишися сама в трикімнатній квартирі. Я ж маю право на особисте життя. Чи в неї будемо жити, чи знімемо квартиру на визначений термін.
Вона ледь зблідла,
- Не поспішай, зваж всі за і проти, це життя.
- Я закохався мамо і вже все зважив. Познайомився з її батьками, працьовиті, щирі, добрі люди, мене тепло приняли. На Новий рік хотів до нас Олю запросити, в надії отримати від тебе благословення.
Вона повільно присіла на крісло,
- Ти поспішаєш сину, ще…
Не дав їй договорити,
- Ми з тобою не один раз розмовляли на цю тему. Подумай добре мамо. Невже твого тепла в цій квартирі не стане для нас з нею?!
Й різко розвернувшись,
- Я пішов, прийду пізно.
Минали дні… Не спиться матері і не лежиться. Її думка жахалася дальшої перспективи його життя. Щодня в магазинах все дорожчає, як можна змиритися, жити з такою малою зарплатою. Ну навіть, як він і займеться репетиторством, що ті копійки.
Олег з Ольгою, все частіше разом, проводили вільний час. Прогулянки по сніжному парку, поцілунки під місячним сяйвом, розмови про майбуття, вселяли надію, що будуть разом.
Уже вдома, в ліжку часто згадував її очі. Фантазував про спокусливу ніч, в думках цілував і засинав.
Напевно, давно б запропонував разом жити, але ж це приклад для інших. У вчителя велика місія на землі, він має бути взірцем, для наслідування з боку дітей.
За тиждень до Нового року, Олег таки придбав каблучку для заручин, хоча брав сумнів, що без серйозної розмови з мамою не обійдеться. Але в новорічну ніч хотів їй освідчитися, запропонувати руку й серце.
Під вечір пустився невеличкий сніг… Вони заходили в парк, немов потрапили в зимову казку. У царство кучугур, сонних дерев, припудрених пишних ялинок, на центральну алею з оригінальними ліхтарями. Їх світло розсівалося навкруги, все виблискувало, іскрилося, переливалося сріблом.
Олег обережно підтримував Олю під руку, щоб часом не підслизнулася, не втратила рівновагу. Вона, посміхаючись, задерала голову догори, намагалася розгледіти новорічну ялинку. Пишна, прекрашена ігрушками, під сніжинками, немов у шовковій білій вуалі, крутилася, сяяла, переливалася від різнокольорових гірлянд. Сніг іскрився, сліпив очі, вона закривала їх і тулилася до нього, зваблювала до поцілунку. Її ніжні обійми, відчуття щирості й тепла вселяли надію - вони кохають один одного.
Провівши її додому повертався, розмірковував. Це ж треба, яка доля.... піти з мамою в лікарню і там зустріти своє кохання. Мабуть не завжди від людини все зележить, але хто знає.
До нового року залишалося два дні. Олег вже одягнений, з пакунком куплених ялинкових іграшок, збирався до Олі, гукнув,
- Мамо! Я йду, напевно прийду пізно, адже наряджатимемо ялинку. Вона поспішила до нього й роставивши руки перед ним, голосно,
- Ти присядь на хвилинку.
Здивувався, але слухняний, як ягня, присів на стілець, побачивши, що дуже розхвилювалася, запропонував,
-Ти теж присядь, не поспішай мамо, я маю час….
Округлені очі, ніби дивилася в нікуди, мати продовжила,
- Я тут довго думала про твоє майбутнє.Ти назвав мене айсбергом. Нехай і так… Але в мене ж є душа, материнська любов і мрія. Відчуваю, що вже зрушилася з місця й мабуть скоро зовсім розтану. Та поки ж живу, пливтиму, як по океану та вже за твоєю течією. Ти ж моя надія і опора.
На очах забриніли сльози, повільно покотилися по щоках,
-Синку, я прийму твій вибір. На Новий рік запроси Олю до нас. Моя мрія бачити тебе здоровим, життєрадісним і щасливим.
25.10.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
Україна в калиновім віночку,
Життя виборює в житніх колосках,
Вдягла дівчина вишиту сорочку,
І прославляє наш український стяг.
З ним відстоювали волю і красу,
Наші мужні козаченьки на війні,
Часом чорні стрічки вплітали в косу,
Щоб щасливе, майбуття дати мені.
Немає тиші, біль, земля змарніла,
Та на кордоні стоять до загину,
Сини - герої, спиняють свавілля,
Оберігають неньку- Україну.
Сьогодні, в день Покрови приклонюся,
Попрошу Бога- синочків борони,
За них, до щему в серці помолюся,
Цей світ Господній - нам рятують вони.
***
О Діво Маріє - матір Господня,
Прошу, благаю, воїнам поможи,
Принести на нашу, святу землю МИР!
Шановні друзі!
Приймінь щирі вітання зі святом Покрови Пресвятої Богородиці!
З Днем українського козацтва! З Днем захисника Вітчизни!
Миру, здоров`я, щастя, достатку, світлих мрій і любові Вам!
14.10.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Колос загубився… в полі на стерні,
Зерна приховались в краплях дощових,
Моторошно, холод… шанси у весні,
Жити залишатись, між трав польових.
День за днем минає…Золоте тепло,
Забирає осінь у вечірній схов,
І лежать краплини немов чорне скло,
Зігріває зерна, до землі любов.
Смуту розвіяв у багнюці сірій,
Насниться весна, спів птахів звабливих,
Лине… колискова, змінився настрій,
В надії серденько - зникнуть сумніви,
Понесе їх вітер, наче у вирій,
.
Ось так і люди, виживають нині,
Тож з вірою всі - омине їх ковід.
12.10.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020
Світанок крила розправляє
Мережки сині і золоті
Червоним небо вишиває
Наперекір нічній темноті
Вже досить, люба навтішалась
Із хмарами бешкетувала
Та з вітром, залюбки награлась
Осінню вроду прославляла
Прийшла, може пора спинитись
Земля втомилась від дощів, злив
Тож сонечку, дай прояснитись
Щоб ранок встав - срібла розстелив
Між хмар зірниці ясноокі
Вже відпливали в свої шати
По небу стрічечки всілякі
Почав світанок малювати…
11.10.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
( трохи з минулого)
Невеличке селище….. Понад хати чепурненькі, плинуть хмари волохаті… Порозкидані по небу , ледь- ледь ближче й ген – ген далі, наче відстань відміряють, одна одну доганяють.
Сонце вишкірилось в очі, розганяло їй печалі. І не тільки сонце нині, а ще й радість розпирала груди. Ну ось і все, закінчився навчальний рік, ще один рік, а потім до нових досягнень. Тоня поверталася зі школи в старенькій формі й в такому ж біленькому фартушкові, що залишились у спадок від старшої сестри. Стомлена й виснажена, напевно перенервувалася, із- зі екзаменів пів ночі не спала. Ну от нарешті все позаду. Здавалося сьогодні і сонце світило яскравіше, і вітерець лагідніший, тепліший. Ковток свіжого повітря, придавав сили. Хотілося, як семирічній дівчинці, розставити руки в різні сторони, кружляти і кричати- позаду навчальний рік! Ура!
Вона неначе на роздоріжжі між небом і землею та всі емоції намагалася приховати, тож попереду широке залізничне полотно. Набравши за щоки повітря, голова, як у пташки, верть в одну сторону, верть в іншу, який сигнал горить? Чи часом потяг не летить? Де-де, а тут не можна гав ловити. Напружена, розчервоніла, обличчя схоже на червону кульку. Вже перейшовши залізничне полотно, склавши пишненькі губи в трубочку, випустила повітря, наче тягар скинула з душі. І обережно по вузенькій стежці,що між насипним щебнем і ракушняком спустилася до посадки.
Густенько, рядочком, стрункі берізки молоді, немов дівчата в плямистих, білих з чорним, сарафанах, що задивляються у височінь. Іх підпирали пишні кущі шипшини, на них деінде майорів рожевий цвіт. Далі шеренгою до себе приваблював бузок. Темно - зелене листя, ледь колихалося від вітру, жадало сонячного поцілунку. Хоча він уже й відцвів, а листя так виблискувало на сонці, що цього просто не можна було не помітити. Тут і пишні кущі глоду й стрункі гостролисті клени, є більші й менші. Де –не – де густіше, між них, ще зовсім молоденькі. На кущах акації виграє оркестр, то бджіл гудіння. Ті жовтенькі квіточки пахучі, в них солод, інколи діти навіть їх смакували. При виході з посадки з обох сторін крислаті вузьколисті ( дикі) маслини. Вона ніколи не могла прийти мимо них, щоб не налюбуватися. Сріблясто - білі продовгуваті листочки на гілочках і купками бруньки дивують очі. День чи два бруньки розкриють жовтенькі ( медові ) пелюсточки. І на них весело загудуть бджоли. Який той п`янкий запах, коли розкриваються всі квіточки разом. А насолода буде восени, йдучи зі школи часто зупинялися і по кілька штук ягід відправляли в рот. А згодом брали кісточки і заклавши між пальці, стріляли ними. Наче на змаганні, хто вцілить далі. І линув сміх над всією посадкою, здіймався вверх й губився вдалині над залізничним полотном.
Ну ось, стежка вперлася в пагорбок, а далі через дорогу близько й додому. Та гавкіт собаки - дворняшки, кожного разу її попереджає; не підходь близько, я охоронець обійстя. Це тут, вздовж посадки, новобудови. З червоної цегли одноповерхові будинки на чотири господаря. Це житло побудували для працівників електропідстанції, яка регулює напругу на електрифікованих ділянках залізниці. Ці працівники; монтери, контактники, сигналісти, яких можно часто бачити на залізничному полотні, на дрезині з довгими драбинами.
Це так добре, що тепер до Харкова їздять електрички, багато людей там собі знайшли роботу. А то колгосп далеко, а радгосп зовсім маленький, в основному там працюють всі приїжджі, живуть в бараках. Хоч до Харкова електричкою їхати майже годину та люди з задоволенням знаходять роботу, по – перше, можна більше грошей заробити ніж в колгоспі, по –друге, змінна робота більше приваблива ніж щоденна. Про це не раз роздумувала Тоня, мріяла, закінчить школу й теж буде працювати в Харкові.
Вона, махнула рукою до пса,
-Та не гавкай ти, пора вже й запам`ятати тих хто тут часто ходить.
Вмить неподалік, біля паркану з штахет, побачила Романа. Це хлопець – кавалер, так називає його батько. Залицяється до старшої сестри. Славний, високий, коренастий, з білокурим чубом, який чомусь весь час спадає на лоб, ще більше округлює обличчя. Його балухаті блакитні очі подобалися всім дівчатам з вулиці. Вдома, під дерев`яним парканом, лежало декілька штук давно зрубаних тополів, ось там і збиралися хлопці й дівчата. Щоб веселіше було, хтось приносив приймача, на максимум включали гучність, щоб допитливі люди, похилого віку, не підслуховували розмов.
Роман, взрівши її, махнув рукою,
-Зачекай!
Він напевно був вихідний, бо одягнутий зовсім по – літньому. Яскраво зелена сорочка з коротким рукавом пасувала йому. Широко шагав в літніх сандалях, без шкарпеток під час ходьби, аж підскакував, напевно цим показував веселий стан душі. Темно - коричневі спортивні штани з закатаними штанинами, не облягали тіло, злегка надувалися вітерцем. Здалеку здавався доволі кумедним. Кілька секунд і він вже був поряд, обличчя сяяло, як сонце,
- Привіт мала, а я до вас.
-Тю… Привіт!,- й трохи задумавшись,
- А… це ж Надя вдома,- нагадала,- Це ж в неї практика.
Роман нагнувся, закатав штанину спортивних штанів, яка раптово обвисла й підморгнувши,
-Думаю сестричка не приревнує, що я йду з тобою.
Миттєво скривила губи, наче з`їла кислицю й гордовито,
-Ото нема про що поговорити,
Швидкою ходою пішла вперед. А він йшов слідом по стежці, чомусь човгав сандалями і в той же час , намагався не відставати. Зайшовши зі сторони городу й саду, вона побачила батька й до Романа тихо,
- Дивися, тато дивиться до бджіл. Бачиш, один вулик зовсім відкритий, чуєш, як бджоли гудуть, ото розліталися. Так- так, ти, як хочеш, а я тікаю в хату.
Навздогін вигукнув,
-То ти Наді скажи, що я прийшов, хай вийде!
Слова відволікли батька від бджіл. Уздрівши Романа, на голові поправив антимоскидну шляпу й вигукнув,
-О! Іванович прийшов!
Хлопець сміливо попрямував до вулика, привітався. Тоня ж затрималася, від цікавості, аж рота роздявила. Головна інтрига в тому, про що ж говоритимуть?
Батько кивнув рукою,
-То добре, що прийшов та ти краще відійди від вулика, бо бджола є бджола, це не дівчина, не цілувати буде, а кусати. Так почастує медом, що його й їсти не захочеш.
На обличчі Тоні розплевлася усмішка, от видав, ледь не сказала вголос. Береже хлопця, напевно майбутнього зятя. Бач, як до нього - з повагою ставиться. От тільки сестра, як пава ходить. І чого спитати… здається хлопець не поганий, симпатичний і до того ж привітний, веселий. Правда западенець, як мама каже, але ж перспектива, після технікуму, як молодий спеціаліст отримає квартиру.
Дівоча хитрість не має меж, вже на веранді. Біля відчиненої кватирки бджіл не було, вирішила підслухати, про що йтиме розмова.
Роман і не подумав відійти від вулика, нахилився над ним і час від часу махав рукою, відганяв бджіл. Цікавість - розпирала дівчині душу, спостерігала. Ото сміливець!
Батько щіткою струшував бджіл і уважно роздивлявся медові рамки й до нього,
--Та ти краще йди в хату, бо й справді покусають.
Він задравши голову,обома руками взявся в боки й гордовито, наче хвастався,
- Та ні, мене бджоли люблять. У нас в горах, у дідуся, теж пасіка є, десь вуликів п`ятнадцять.Частенько там був і бджоли мене кусали, але нічого страшного в цьому нема, трохи червоніло і все.
Раптово скрипнули двері, мама стала на порозі й сердито до батька,
- Що ти там хлопця тримаєш. Покусають бджоли, біди не обберешся, ще запухне чого доброго, чи алергія візьметься не дай Бог!
І за мить до Тоні,
- Ти вже є, ну, що здала екзамен?
-Здала на четвірку. Все, тепер вже відісплюся, - відразу відповіла і зникла в хаті.
Надя сиділа біля вікна й посміхалася,
- Диви і не боїться.
- То ти бачиш, що він прийшов, чого не вийдеш?
- Ой, біжу й падаю, треба помаринувати, хай знає наших. Може скажеш при всіх йому кинутися в обійми.
- Тю, чи тебе бджола вкусила,чого така сердита…..
- І чого вдень приходити, ну ввечері, ще зрозуміло.
- Та ну тебе,- сказавши,Тоня пішла в другу кімнату переодягтися.
Мама повернулася в хату заклопотана, з каструлі в банку наливала паруючий кампот,
- Ось вистигне, пригостите хлопця, а я піду в літню кухню, доварю борщ. Вже й пора пообідати.
Дівчата біля вікна - спостерігали, як Роман розмахував руками, щось розповідав. Аж раптом привернув увагу вулик, що стояв майже поруч. З нього вилетіла купа бджіл. Очі, ледь не повилазили на лоба,Тоня заверещала на всю хату,
- Ой! Тато напевно не бачить, дивися, це ж рій!
Мов темна хмара оскаженілих бджіл, з дзижчанням підійнялась над старою високою грушоу й на одній із гілок сіла. Тоня вибігла надвір та лише махнула рукою і вмить заспокоїлася. Батько вже закрив вулик і ніс драбину. Вони помітили рій. Роман відкачав штани,
-Давайте я полізу зніму бджіл.
Батько, здалеку здавався квочкою. Розмахував руками, метушився,
- Ой якби не злякати, щоб далеко не полетіли, бо ж шкода, це ж ціла сім`я. Ой, подивися, як їх багато.
А бджоли, дзижчали, як сказилися . Довкола літали і вкотре намагалися хоч когось вкусити. За кілька секунд, Надя, з біленькою хустинкою в руці, підійшла до Тоні. Вони підійняли хустку догори і розтягнули її, як парасольку, підійшли ближче до вуликів. Надя намагалася вгамувати емоції, все ж голосно сказала,
-Ну справжній цирк. Роман, ти на голову одягни татового капелюха, тож бачиш, як бджоли до обличчя.липнуть.
Йому напевно стало дуже приємно, що вона потурбувалася за нього. Повернувся до них напрочуд веселий, в очах витанцьовували іскринки. Ледь посміхаючись, підморгнув,
-Ну, я ж сказав вони мене люблять. Завтра побачиш, зі мною буде все гаразд.
Мама, почувши галас, вибігла з літньої кухні. Роман вже намірився лізти по драбині, вона за мить зірвала з себе хустину,
- Ой Боже куди ж ти лізиш! Ходи сюди зав`яжу на голову.
Він трохи зніяковів та все ж спустився. За декілька секунд, вже в хустці, в робочих рукавицях, з віником і темним полотном, що дала мама, піднявся до бджіл. Намагався віником зігнати бджіл до купи і вже накривав їх полотном. Скрутив їх разом з гілочками й декілька раз труснув. Батько подав маленьку пилку,
- Ой Іванович, ось так- так, хутко по гілочках, збери до купи і ми їх разом з гілочками в посилочний ящик відправимо. А я потім в літній кухні розберуся з ними, там пустий вулик є. І, як це я прогавив, нічого не розумію. Чи вже сліпий став.Тож пару днів назад дивився.
Десь за годину, вся ця тривожна метушня закінчилася і всі разом обідали в хаті. На апетит ніхто не скаржився, не відмовлявся від пахучого борщу з сметаною. Батько чистив часник, клопотався за рій, тішився, що не пропали бджоли. А дівчата позирали на Романа і зажимали губи, щоб не засміятися, бо розчервонівся, став схожим на червоний буряк, із насінням. Його білявий чуб, після того, як він вмився мав саме такий вигляд. Він не соромився, лише час від часу з під лоба позирав на Надю. Вона ж незадоволено поглянула на батька й надула свої пухкенькі губи, коли він запросив його на обід. Вона сиділа за столом між Тонею і мамою, показувала характер, що вона проти. А Тоня, поклавши в свою тарілку сметану,запросила хлопця,
-Чуєш Романе, бери сметанки, свіженька й корисна.
Надя в цю ж мить, дотовкнулася її руки й пронизала суровим поглядом.
Після обіду батько провів рукою по своїй напівлисій голові, кахикнув і з серванту витягнув термометр. Підійшов до Романа , підморгнув правим оком,
- Ану Іванович, поміряй температуру, щось ти розчервонівся, як варений рак. Чи то дівчат соромишся, чи нас, дякую, що допоміг, не бідкайся, ми люди прості.
Дівчата, немов домовилися, водночас стиснули губи й закатали балухаті блакитні очі догори, стримували сміх.
І що тут смішного, миттєво пролетіла думка, Роман зашарівся,
-Та все буде добре… ну, як ви так дуже хочете, то поміряю….
Пройшло декілька хвилин Надя проводжала Романа до хвіртки,
-А голова не болить?
-Та ні, за мене не переймайся. Температура ж нормальна. Що червоний, не звертай уваги, минеться. Я тобі кажу мене бджоли люблять. Пару укусів для годиться, то не біда, завтра побачиш.
День збіг до кінця… По обрію до купи зібралися сірі й білі хмари, їх наче навпіл розрізали червоні смужки. На подвір`ї ґелґотіли гуси, вкладалися спати. Надя перед сном, все ж не витримала, за ту сметану, що пропонувала Роману, сестрі прочитала мораль.Та з відповіддю не забарилася,
- Могла б і сама запропонувати, чи то така гордість,чи до неї жадібність?
І наче ховаючись від неприємностей, примруживши очі й відкопиливши нижню губу, залізла під ковдру. Але швидко заснути не вдалося, все ж тягар з душі вирішила зняти,
-Надь,ти не спиш?
Надя у відповідь повернулася до неї.Тоня продовжила,
-Ти не ображайся, що я так сказала. Але ж він тобі подобається. Як на мене, то й була б з ним лагіднішою, привітною.
- Спи вже! Ха –ха! Яйця будуть курей вчити.Чого маю ображатися? На твою балаканину, я зовсім не звертаю уваги.
Наступний день пройшов без пригод. Так, звичайні щоденні домашні клопоти. Надя з самого ранку, сидячи за столом, зводила дебіт з кредітом, тож навчалася на бухгалтера. А Тоня з задоволенням годувала своїх любимчиків, тобто гусей. Любов привита з самого дитинства, завжди з гарним настроєм спілкувалася з ними, на долоні подавала зерно. А вони милі, сірі й біленькі, мов довірливі діти, дивилися в її очі, один поперед одного ґелґотали і смакували його. Холодненькі дзьобики лоскотали долоню, дівчина примружувала очі й посміхалася до них. Гуси відчували її настрій і доброту схиляли донизу голови і знов ґелґотали, немов дякували. Навіть гусак, до неї ставився шанобливо, довірив свою сім`ю. А півень, напевно ревнував, бо знервовано закидав ноги, підскакував. Як охоронець, спостерігав за цим дійством. Кури вже давно наїлися й займалися своєю улюбленою справою, порпалися на подвір`ї, шукали черв`ячків та іншу живність. Мама на кухні рехтувала вечерю. В літній кухні батько возився з бджолами, щось гомонів про себе. Бідкався, що вже закінчується відпустка й скоро треба йти на роботу. А робота та, як поїде потягом, то може й тиждень чи два вдома не бути. Тож працював монтером на залізниці, в потягах далекого сполучення.
Вечоріло… Дівчата, як ті дівиці в казках, визирали у вікно, погляд на стежку, що проходила через сад й город. Хоча й після подій з роєм, намагалися сховати свої емоції, більше мовчали, але обох турбував Роман.
Вже й виплив уповні ясний місяць, заглядав у вікна. Розмальовував по підлозі, в`язаних килимах і стінах якісь узори. Здавалося намагався кожну з дівчат попестити в ліжку, показати свою любов до навколишнього світу, але все було навпаки, чомусь бентежив, не давав заснути.
Сонячний ранок пробудив дівчат. Через скло вікон проникали сонячні зайчики, часом попадали на очі. За мить, відчуваючи теплий дотик, очі поневолі моргали. Сон тікав… Тоня вкотре переверталася в ліжку, легкий скрип порушував тишу. Надя теж вже не спала, кліпаючи очима, раз- по- раз потягувалася,
-Хоча довго не могли заснути та здається спали непогано. Відчини вікно, ти ж ближче до нього.
Тоня - похапцем зірвалася з ліжка, швидко відчинила й висунулася з нього,
-Сьогодні теж день буде гарний. О, це ж нині субота, напевно мама на базарі.
Й відразу метнулася в ліжко, вкрилася ковдрою.
За мить, батько розмовляв з Дружком, якесь, ледь чутне торохтіння, наче по залізу. Напевно насипав йому їсти. Побачивши відчинене вікно, гукнув,
-Дівчата, досить ніжитися! Мати на базарі, годуйте гусей, курей та й для нас сніданок.
Тут заперечень не може бути. Він всіх тримав наче в їжакових рукавицях. Так в сім`ї повелося, його слово, як залізний кремінь.
Ближче до обіду, з літньої кухні батько виніс літрову банку меду й й вікно до дівчат,
-Так є свіженький. Тільки ж не накидайтеся дуже, а то животи болітимуть.
Тут і мама задоволена, посміхнулась,
-Не баріться, гайда смородини нарвіть. До меду вареничків наліпимо, на пару зготуємо.
Хоча стиглої ягоди було мало, але заради вареників, можна й терпіння набратися. Батько метушився біля вуликів. А дівчата, за одним махом, вирішили позасмагати. А чому б і ні? Погода сприяла бажанню. В коротких спідницях та майках повсідалися, на стареньку ряднину, біля кущів смородини. До вуликів й до стежки не маленька відстань, ще й розділяв їх ряд яблунь. Вони мовчки обривали ягоди і часом, як ті пташечки по кілька штук відправляли в рота. Надя ж інколи здіймалася на ноги, позирала в кінець городу й на стежку. Ну, звичайно подумки тішилася Тоня, бач не звертає уваги на мої слова, а сама хвилюється, Романа виглядає. Задоволено позирала на сестру, так - так люба, точно закохалася.
Пройшло трохи часу… Дівчата почули човгання, по стежці йшов Роман. Як партизанки, пригиналися за кущами, визирали з-за них, спостерігали, що ж буде далі. Вийти й зустріти не наважилися, адже в майках сором показатися. Він був одягнений в морську смугасту тільняшку.
- Тю, - тихо вирвалося з уст Наді,- Чого раптом в тільняшці?
Тоня вирячила оченята, прошепотіла,
--Що тут незрозумілого, напевно приховує сліди бджолиних укусів. Але ж прийшов, значить все в нормі. Мабуть тепер не буде хвастатися, що його бджоли люблять. Але ж хода яка дивна… зверни увагу, як він йде!
Роман йшов повільно, широко розставляв ноги й одночасно позирав навкруги. Коли до них повернувся обличчям, в дівчат ледь не повідпадали челюсті від того видовища. Обличчя не було червоним, але добряче запухшим.
Й пари з уст, на якусь мить язики заціпило, жодна з них й слова не змогла промовити. В очах скакали бісики, бажання розсміятися розпирало щоки. Стискаючи губи дивилися одна на одну, ледь стримували свої емоції, тож себе не можна видати.
Хлопець, не поспішаючи, підійшов до батька. Той першим подав руку, привітався і прикипів до його обличчя. Дівчатам було не до смородини, уважно придивлялися, що ж буде далі. Батько рукою, обережно торкнувся його лоба,
-Так, тут трішки підпух, а от на обличчі більше. Хоч температури не було? Ти нині трохи схожий на китайця.
Після цих слів дівчата схопилися за животи, щоб часом не засміятися.
- Та ні, міряв вчора й сьогодні. Вчора трохи морозило, але минулося, - сказавши, відійшов в сторону.
Батько помітив, як ступаючи, він широко розставляв ноги. Посміхнувся, правою рукою декілька раз підтер свого носа й хитро озираючись, запитав,
-Ти так ноги широко розставляєш, ото біда! Що там теж покусали?
Роман миттєво зніяковів, почервонів, його очі забігали, як миші, озирав все навкруги, чи часом ніхто не чує. Звичайно, хлопець не ждав такого прямого запитання. Але врешті, задер голову догори, трохи соромлячись заперечив,
-Та ні, там не покусали, то ноги трохи попухли. Сам не розумію, як вони туди залізли, штани ж наче з щільної тканини.
Батько по - дружньому поплескав його по плечу,
-Отака любов бджолина! Думаю саме страшне позаду. Добре,що прийшов,бо всі хвилювалися за тебе. То пішли в літню кухню, побачиш, як я мед качаю. А там і вареничків з смородиною скуштуєш, напевно вже дівчата наліпили.
В очах наче палахкотів вогонь, ледь стримуючи емоції, дівчата потайки проходили за сараєм, щоб непомітними прослизнути до хати.
09.10.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
Плакучий жовтень скаржиться на долю -
Вже зранку дощик, а з обіду - злива
Подарувала Осінь парасолю -
Його втішала, що вона щаслива…
Та недовіра шарпала під серцем:
Озолотитись в сонячнім промінні,
Змішати б фарби в срібному озерці,
А не дрімати в сонячнім сумлінні….
В глибокій тиші - ледь в поклоні трави,
Як перли краплі осявали кругом.
Тож вже на небі виграють заграви
Відблиск зірничок… протягнувсь ланцюгом.
Одна лиш втіха - нічка-чарівниця
Шепоче жовтню, що пливуть хмаринки
Багрянець ляже в гаю й в чорнобривцях,
Цілунки ранні - сонячні жаринки…
Радіє жовтень й осінь та, блудниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Усе минуло, як вчорашній день
Зів'яло літо, осінь на коні
Вже ліс не чує голосних пісень
Біжать хмарки хвилююче-сумні…
Геть спорожніло полечко давно,
Бо крила має, кінь той вороний,
Побагровіло помахом воно,
Хоч золотий, пейзаж, але сумний…
І тішиться, миготливій зорі
Те листя, що несе живу красу
У зачісках берізки нестарі
Жаринки, чорноброві п'ють росу
Всім травам, фарби підбирає кінь -
Червоний… та жовто-зелений квіт
Мереживо, з тендітних павутинь
Від літа, жовтню передасть привіт.
Осіння радість лине в небосинь...
15.09.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Ой, скажіть ромале, що маю робити
Горю, закохався, всі думки про неї
Лебідка- красуня, я ж не зможу жити
Уві сні щоночі, несу орхідеї
Ой, як би ж то знала, що причарувала
То може б кохала, як нічка зоріла
То б, соловей співав… і ти цілувала
Щоб ми йшли пліч о пліч - доленька веліла
Думка немов хвиля, море лазурове
Мо» зірку спитати, світить ясно - ясно
Сни чому тривожиш, що ж робиш любове!
Душеньку бентежиш - ти мені навмисно?
Вишневий світанок, умлівають роси
Подарую квіти й серденько в придачу
Бажанням горю я, розплітати коси
Ні, з горя нап`юся та й гірко заплачу
Схил крутий, долина, вогнище палає
Зорі між хмар чорних - розбрелися долі.
Циган у спокусі, гітара ридає
Нам разом не бути - ми різні по крові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
Сміливий вітрисько, вихором літав
Над лісом, в гаєчку, впевнено вештав
Та втратив, при долині свою силу
Стрів осінь - панянку, красуню милу
Ніжно, тихенько, грайливо заводив
В танець і такт, між нотами знаходив
Вона вуаллю вишитою вкрила
Ніжно і впевнено, тож замала крила
Всюди мереживо багряне ткала
В золоті фарби, землю прикрашала
Ховала погляд, свій сором`язливо
Червоний колір, раптом так сміливо
Під ноги вітру впевнено стелила
Йому моргала та й розвеселила
В міцних обіймах задоволено співав
У поцілунку….. Сховався поміж трав…
01.10.20р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Пролітала птаха, низько над водою
Приспустила крила, вмилася сльозою
Зарябила річка, хвилі в жабуринні
Ой, щемить під серцем - день розлуки нині
Вітерець гойдає, серденько тріпоче…
Далека дорога,відлітать не хоче
Й покидать гніздечко, де зросла,раділа
Де посеред ночі, зіронька ясніла.
Як стрічала ранки, весело співала
Злітала до неба,землю прославляла
Їй рясніли роси, мережки сріблясті
Добре тут жилося, купалася в щасті
Чарівній калині й сонечку всміхалась
Привітно віталась… і в промінні гралась
Тішилась землиці в пишнобарвних квітах
Сумніви ховала… в зависоких злетах
Пролетіло літо, осінь сизокрила
З хмарами густими небеса накрила
Прийшов час прощатись - відліта в зажурі
Вірю - знов прилинеш, пройдуть зими - бурі
Пролітала птаха,низько над водою
Приспустила крила…. вмилася сльозою
Зарябіла річка, хвилі в жабуринні
Ой,щемить під серцем - день розлуки нині.
13.09.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
Звабливе небо.. витівкам тішусь
Хмари мурують величний замок,
Сонце грайливе… всміхнулась свіжість,
Ми ідемо вдвох, стрічаєм ранок.
Лише миттєвість і блискавиця,
Сплела мережку з вогню й злата,
І громовиця - млада дівиця,
Пронеслась ехом, немов соната.
Хмар дивний замок, розбивсь на дрізки,
Пелена сіра - дощова злива,
На коні наче, тримає віжки,
Десь там далеко, стрімка, смілива.
Міниться небо і ми радієм,
Білі хмаринки- пінисті хвилі,
Веселка грає, серденько мліє,
В золоті лиця, дуже щасливі.
Ненько природо, ми немов в казці,
Сонце ласкаве взяло в обійми,
Хмари будують нові фортеці,
Й в нас дощик пІде, зігрілось серце.
26.09.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
Курсанти проснулись, ще на світанні,
Емоції , розмови про навчання,
Політ для них, так прикро, став останнім,
Відлунням пронеслось чиєсь ридання.
Скажи Боже, за що соколів забрав?
Які ж провини в них….зовсім молоді,
Батьківщині служити кожен з батьків навчав,
Не чекав ніхто, тих печальних подій.
Схилила голову, сльози полинні
Мати у відчаї, не вернеться син
За катастрофу, чи й знайдуться винні
Хто відповість за біль й неспокійні сни?
Скажіть, як далі,без сина жити їй?!
27.09.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Зріжу троянди… я на світанку,
Всупереч долі, маєш коханку,
Якби ж відчув, так боляче нині,
Всі сподівання тепер марні.
Захопивсь, скажеш… Як той хлопчисько,
Більш не спитаю,чому так низько
В очах впав й гаснеш,то ж це блюзнірство,
Де ж те кохання, гордість, партнерство?
Чоловік скажеш? Схоже ганчірка,
Тебе оцінить, з часом й та жінка,
За брехню й зраду, теж не пробачить,
Між нас навік… ниті обірвались.
Сумнів відкину… зріжу троянди,
Сенячним ранком, всміхнусь, як завжди,
В чарівних квітах моя надія,
Пощастить, вірю, не знасне мрія,
Ще покохаю… серце зігрію,
Не уярмить в полон ейфорія!
13.09.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
Храм Божий, виден у речушки….
Вьётся узкая тропа, средь деревьев, густых трав,
Ветер воет, рвёт так жесток - показывал свой нрав,
Со щеки слёзы стирая, не печалься уж ты,
Словно рядом вздыхает, в уши режет- не грусти!
Как печаль унять в душе? Ведь Она, совсем рядом,
Он влюблён, так давно, покорила его взглядом.
А её взгляд, так нежен, словно наваждение,
Если бы знала, ведь так тяжело терпение.
Прекрасна, словно нимфа, с зелёными глазами,
Греховны мысли, иль что может быть между нами?
Мужскую похоть, как стерпеть? В жилах закипает кров,
Так опуститься! О, Боже, ведь это грех какой!
В забвение упасть бы, тело пылает вновь и вновь,
Молодушка, летний цветок, с ней грех познать любовь.
Он алтарник, не молод, знает, ведь надо устоять,
Уж увидев, вздохи, как притяжение унять?
Наверняка, ей лет двадцать, может чуть побольше,
О, что за мысли блудные, прости меня Боже!
Признаться стыдно? Да, ведь мне уж давно тридцать пять,
До поры этой - одинок…. увы, девственник я.
Летний вечер, тёплый, дремлет в лёгком тумане,
Проходит служба и людей нынче много в храме,
Он озабочен, для батюшки правая рука
Здесь и она, для него же это просто мука.
Стройна как берёзка, стояла в уголочке,
Желанна, красива в летнем, белом платочке,
Шептали губы, а взор устремлён к иконе,
На миг какой –то, уж застывшая в поклоне,
Казалась, совсем хрупкой, очень одинокой,
Прошу, судьба моя, ну не будь же жестокой!
Не уж - то ты, так и не сможешь меня понять,
Ведь я страдаю - горю желанием обнять.
Довольно странным было, ему сегодня принят,
Одна сегодня, без мамы, очаровывал взгляд,
Греховны мысли, может после службы, мне вдруг взять,
Да подойти, к ней смело? О, Всевышний, нет - нет – нет!
Давно в душе бушует ураган, цунами,
Но я на службе, это пропасть между нами.
Отслужив службу, молился, покаяние,
Увы, но ведь нельзя позвать на свидание,
Переодевшись, всё же торопился за ней,
Коварны мысли, Он вновь, как среди двух огней.
Едва догнал её, нежно руки коснулся,
Сиянье глаз, стесняясь, слегка улыбнулся,
Оторопевшая, чуть – чуть, уж рядом Она.
-Ты не боишься, вот так идёшь, совсем одна?!
Сегодня служба, уж довольно долго длилась.
Глазами хлопая, пред ним слегка склонилась,
-Я знаю, завтра отмечаем праздник большой,
Вблизи мой дом, ну уж коль пришёл, пойдём со мной,
Сегодня мама, в ночную смену на работе,
Боюсь немного… не горит свет на повороте.
Вдруг замолчала, словно ждала, что скажет Он,
Но очень близко, зазвонил чей - то телефон,
Слегка вздрогнула, плечом коснулась его плеча,
Он так разволновался… поцеловал сгоряча.
Нет - нет, Она не сопротивлялась, поддалась,
Желала страстно, ну же, наконец дождалась,
В руках растаяла, как белый снег под солнцем,
Пускай что будет, бать может всё обойдётся.
А Он, уж так голоден, что забыл о грехах
Тонул, в её счастливых, удивлённых глазах.
Узка тропинка, губы слегка касались губ,
Какая нежность… невзначай охмелела вдруг,
Тишину в улочке нарушил стук калитки,
Чтоб дверь открыть, ей ведь не надобно визитки,
Уже в глаза, не боясь, посмотреть посмела,
Того не зная, что на лице побледнела,
Манящие губы, уж тихо прошептали,
- Но мы, ведь хотели этого, давно ждали,
О, эти чувства, намного посильнее нас,
Он восторгался ею, не мог отвести глаз.
Чуть растерялся, ему рубашку расстегнула
Ладонью тёплой, провела по лбу, улыбнулась
Вся задрожала, как оторвавший лист на ветру
Лишь только миг - с себя сбрасывала всю одежду.
Два чуть твёрдых соска, ощупь волосатой груди,
-Ты не бойся, любовью нынче, меня награди.
Лёгкий румянец на лице, уж коснулась плоти,
В его руках изнемогала, душа в полёте.
Он понял, его хотела, ждала, совсем не прочь,
Не знал женщин, бурен порыв, прекратить уж невмочь.
К бедру притронулся, возбуждал, ласкал рукой,
Тихо шептала, - О , мой милый, мой дорогой.
В объятиях, Он едва смог к кровати поднести.
Слова, чуть слышно,-Я знаю что грех, меня прости,
Давно ждала, буду любима только тобой,
Не бойся ты, делай, что пожелаешь со мной,
Смелее, наверняка уж давно мужчина,
Так в чём же дело, милый, какая причина?
-Я же алтарник, ты правда доверяешь мне?
-Согласна я, может не веришь в нашу любовь?
Он к её плоти, ласково коснулся рукой.
Уж блеск в глазах и страстный, манящий, нежный взгляд,
-Ты наслаждение, ведь нам, не до слов сейчас.
И под влиянием блаженства и сильных чувств,
Жаждущих тел слияние и влюблённых душ,
Извивался, в соблазне дрожал, в голове шум, звон,
Дождалась, уж словно в тумане, её тихий стон,
Достиг желанного, сорвал цветок весенний,
Словно в неволе, уж подобна Жар птице в клетке,
Изнемогая от неги, слегка трепетала.
Как сладостны минуты любовных влечений!
И шепот, -Любимый, ты лучший всех на свете!
Любуясь младым телом, Он страстно целовал,
Хмелея, улыбаясь, снова привлекал.
В который раз, казался пьян, шептал,-О ты мой свет!
Ни обещаний, ни слов, любя встречали рассвет,
Груди касаясь, с невероятной страстью ласкал,
От поцелуев, Он, уж в какой раз изнемогал,
От тёплых, нежных слов, в нем словно растворялась,
Казалось, как дитя - сильнее прижималась.
Но вдруг, будильник, двоим о времени напомнил,
Звонок, ну совсем не кстати, нарушил их покой,
Но губы её, ведь так сладостны как мёд. И Он,
Еще … с новым азартом желание исполнил.
Уж лёжа рядом, так взволновано произнёс,
- Я счастлив -хочу, чтобы ты об этом знала,
Давно собою – на всю жизнь очаровала.
Вдруг, пальцами касаясь его губ, сказала,
-Знаю, в праздник согрешили – себя спасала.
Ведь в храм ходила, всегда только ради тебя.
Тебя ждала. Думала уже сойду с ума,
Если хоть раз, милый, не поцелуешь меня,
Не обратишь внимания и не коснёшься рук,
О, если бы ты знал, какие это муки!
Теперь знаю, какой ты нежный, мной любимый,
И эту ночь, и вечер наш, неповторимый,
Давно в моей душе совсем нету сомнений!
Люблю! Поэтому тебя прошу поверь,
Так нежен, я твоя, до конца своих дней,
Ведь ты, сегодня в мир любви, открыл мне дверь.
Он одевался, - Да, знаю, вдвоём грешны,
Но пусть нас Бог…только услышит и простит,
Уж настрадались… он с небес это видит,
Ведь каждый из нас, по жизни, свой крест несёт,
Не уж не милостив, думаю нас поймёт.
Поцеловав, не торопясь, он уходил,
-Мой дорогой, меня собой ты покорил,
Пусть Бог простит и оградит от всяких бед,
Слезу уронив…. нежно посмотрела вслед.
Не посмела пойти в храм Божий помолиться,
После бурной ночи, ведь надо освежиться,
У иконы просила прощения за грех,
Волновалась, уж в доме убиралась наспех.
Ведь мама придёт, ах, только бы не узнала,
Всё вспоминая, в душе каясь, уж страдала,
Как сладок грех, вряд ли сможет меня понять,
Терпеть так тяжело, желание унять,
Уж так старалась, принять вид спокойной лани.
В храме так празднично - украшено цветами,
Уж весь пол устлан, ароматными травами,
В нарядной одежде, радостны прихожане,
Есть знакомые, почти все односельчане.
Сияют лица и в руках ветки берёзы
В серебряных вазах, тёмно- красные розы.
Батюшка, всех поздравлял и кропил водицей,
Люди из храма, выходили вереницей.
Сегодня, всё вовремя, сделать не успевал,
С хором в мольбе, прощения просил, подпевал.
По нему видно, всё же что- то с ним случилось,
Дитя моё….Но неужели ты влюбилось?
Уж в какой раз, на него батюшка посмотрел,
Всё держишь в тайне? Ну погоди, как же посмел?
Коснуться женщины, надо разрешение
Иль ты забыл? Боже, что за поведение?
Уж в храме… совсем пусто, догорают свечи,
Озлоблен батюшка, вдруг взял его за плечи,
- Дитя сознайся, ты нынче дома ночевал?
-Прости я грешен… Уж ему руку целовал.
Покраснев сильно, пал на колени перед ним,
-Прости я каюсь! Не сдержался – был победим.
За этот грех, я молиться буду день и ночь!
-Что любишь, от меня посмел скрыть! Да пошёл прочь!
Скажи, как искупить пред Богом, тобой вину?
Прошу! Не рви мне душу, как тонкую струну,
Грех этот - буду нести до конца дней своих,
Поверь, я все грехи, отмолю за нас двоих.
О, Боже! Подскажи как научить молодых?!
Попросишь у Всевышнего и у всех святых
Прощения. Лишь вода, ни соков, ни борщей!
-Тебя, я закрою на сорок дней и ночей!
Одно окошко, не поглядеть, так высоко,
В душе тревога и на сердце так нелегко,
Молился Он и всё время библию читал,
И мысль о ней, не покидала, больно страдал,
Надо бороться за любовь - это понимал,
Не думал, что предстоит долгая разлука,
Её не видеть сколько дней, какая мука.
А может время очень быстро пронесётся?
Кричать, просить, этим ничего не добьётся.
Брали сомнения за всё, тяжело дышал,
Как там она? Снова о поцелуях мечтал.
Увы, но почему ночи так темны и длинны,
У нас, все намерения благие, чисты,
Любимая, хоть на миг бы, увидеть тебя,
Во всём, что случилось, пойми, я виню себя.
Он в полумраке, как оторваться от смуты?
Такие долгие секунды и минуты,
Где же ты солнце? И день как ночь, и ночь как день,
Душа болит, а от свечи содрогалась тень.
Как всегда, утром ясно солнышко вставало,
Уходил день, слегка сердечко ликовало,
Читая библию, чуть эхо разносилось,
Но сон краток, совсем ничего не приснилось.
В полнолуние, душа рвалась на части
Боже, скажи мне, почему я несчастен?
В отчаянии поклоны бил, уставал,
И снова в руки, брал «Божье слово», читал.
С утра в окошке немного посветлело,
Услышал шорох…уж дверь тихо заскрипела,
Всю ночь не спал, от мыслей в жилах кровь кипела,
В надежде… сегодня день - был сорок первым,
Уж очень похудевший, выглядел бледным.
Уставший взор на дверь, батюшка на пороге,
-Сознаюсь честно, тебя просто от в восторге,
Молись дитя! Как дела? Ну что скажешь теперь?
Ты … испытание выдержал образцово,
Думаю всё понял, читая Божье Слово.
Их разговор длился примерно часа два,
В глазах туман, вдруг закружилась голова,
Умылся потом, на ногах едва держался,
Но устоял, кивнув головой, соглашался.
Руки коснулся, не отводя от него глаз,
-Так что пошли!, тебя прощаю, на первый раз,
Речей довольно…поспешим, все давно ждут нас.
Летело время…..И вот, Он на службе снова,
Ну, что поделаешь, коль судьба так сурова,
Горечь разлуки… Душа страдает, так больна,
В храме так пусто, часто пугает тишина.
Началась служба, искал глазами, где Она?
И вот, в который раз её не находил,
Я бы, всю жизнь, только одну ценил, любил,
Страдал, часто при с книгами свечах, дружил,
Себя, даже иногда, невзначай жалел,
Но мать, спросить о ней, Он просто не помел.
Но, Он не знал, что ей младой пришлось пережить,
Мать бы узнала позже, ведь нельзя было бы скрыть,
Ей бы сквозь землю провалиться, просто не жить!
В храм ей, идти не хотелось, в себе закрылась,
Она бы мышкой, в одиночестве, зарилась,
Сколь унижений выслушать? Вот бы поплакать,
Молча слушала, на душе горько однако.
Со временем… уж путь далёк, ждала родня,
Ведь под сердцем, Она дитятко носила,
Вот потому, всё мать так и решила,
Дитя от кого? Молчала, в тайне держала,
Вот так вдали, четыре года проживала.
Какая радость, мальчонка родился на свет,
Еще прошло, казалось быстро, так пару лет,
И так похож на него, те глазки, улыбка,
Но Он не знал, что где - то подрастал сынишка.
Давно домой пора, - тихо сказала себе,
Но сын от кого, сберегу - пусть будет секрет,
Ведь мысленно, всегда любимый, я с тобою,
И часто плачу по ночам, правду не скрою.
Но вдруг, словно стрела пронзила её сердце,
А может, ты совсем не был, уверен во мне?
Давно другую, в тёплой постели ласкаешь,
И обо мне, даже совсем не вспоминаешь.
Приеду… в храм уже с сынишкой я приду,
Не знаю, иль на радость будет, иль на беду,
Но ведь, нашему сыну, скоро идти в школу.
Его… ты сам увидишь, думаю все поймешь,
В один из вечеров, может к нам в гости придёшь,
И коль судьба - звёзды в небе соединятся,
Я ещё верю…. мы найдём с тобою счастье.
Но время шло… и Он уже стал совсем другим,
Ему казалось, что Бог его давно простил,
Переболел, уж всё бурной рекой отнесло,
Любить решил, ОН лишь Бога, больше никого.
Поездка в Харьков, довольно изменила жизнь,
В дорогу батюшка благословил,- Ну трудись!
И проучившись в духовной семинарии,
Казалось ожил, понял, что не в изгнании,
И такой радостный, уж возвратившись домой,
В служение в храме, окунулся с головой.
Нынче заканчивалось солнечное лето,
Её сердечко, всё ещё прошлым согрето,
Уж с пол часа, как слышны колоколов звуки,
Благословение получить на науки,
Держа за руку сына, Она в храм спешила,
И ведь сюда, сама раньше, ходить любила.
Вот с тропинки, они сошли у ворот храма,
На мгновение, ей показалось, Он замер.
Но с машины, не озираясь, вышел смело,
Уж увидала, его лицо побледнело,
Глаза блестели, вспомнилось искушение.
Казалось, сердце едва не выскочит с груди,
Но мысленно сдержался, себе твердил – иди!
Ты библию читал, нас Бог учит- потерпи!
Ведь люди смотрят на тебя, нынче ждут в храме,
Ты батюшка, они со всей душой в поклоне,
Даже если душа, пылает в адском огне,
И закрыв дверь машины, поклонился ко всем,
Он так торопился и со словами,- Мир Вам!
По ступенькам, словно убегал, поднялся в храм.
Он проводил службу, вскользь посматривал на всех,
Она прекрасна, уж стояла в уголочке,
Пышна маленько, в том же беленьком платочке,
А совсем рядом, стоял небольшой парнишка,
Мучила мысль, а может это мой сынишка?
Продержаться смог, не показал волнение,
Ребятишек - благословлял на учение.
Причастились хлебом, вином, все расходились.
Её мысли терзали, словно раздвоились.
Идти иль может остаться, с ним наедине?
Узнал ли сына? О Боже, а если вдруг нет?
Уж горьки слёзы от волнений и печали,
Мы будем вместе? Какой путь звёзды избрали?
А Он, после службы, уехал на машине,
Смотрела вслед, но остановив взгляд на сыне,
Терзали мысли и душу рвали на части,
Бог не простил? Не уж мы потеряли счастье?
Но вскоре, домой спешила с библиотеки,
Сигнал машины, Он резко открыл две дверцы,
Остановился, её заставил встрепенуться,
-Не думал, что дороги, вновь пересекутся,
Хотя я очень часто тебя видел во сне,
Разволновавшись,- Поговорим наедине?!
Присела, терялся взгляд, спрятала гордыню.
Машина двигалась, ехал к реке поближе,
-Ты так, уж не гони, прошу чуть -чуть потише,
А хочешь, мы можем поехать прямо ко мне!
Сжав руль, удивился, но вдруг густо покраснел,
Словно, что -то поднял, повернуться не помел,
Остановив машину, так страстно поглядел,
-Ты так прекрасна, как цветок. Но скажу в ответ,
-Прошу прости, любимая! Мне так жаль, но нет!
Как гром слова, - Тогда пропала, так внезапно,
Батюшка был зол, в комнатушке меня запер,
Я так страдал, за своё непослушание,
Ночью и днём, в полутьме читал Слово Божье,
Имел наказание, на долгих сорок дней,
Всё для того, чтобы стать ответственным, мудрей,
Ведь за двоих, просил прощение у Бога.
Она слушала, голову склонив, как же я?
Он серьёзен, словно все её мысли читал,
Говорил, уж совсем не торопясь, продолжал,
-Я страдал и в надежде почти два года ждал,
Ведь в храме, очень часто мать, в здравии видал,
Прости, но поэтому за тебя не спросил,
Пережить разлуку, мне едва хватило сил.
Затем учеба и вот теперь на службе я,
Но ты пойми я не отрекаюсь от тебя,
Одну любил и клянусь, я век буду любить,
Посмел с тобою, один бокал вины испить,
Теперь за грех, расплачиваться я буду один!
Вдруг резкий жест и она, за руку его взяв,
-Ты что ослеп, иль рядом мальчонку не видал?
-Но ведь у нас с тобой, подрастает сынишка!
Двумя руками, её нежно взял за плечи,
-Я не могу! Любимая, к чему все речи,
Пойми, женщин не иметь, я Богу поклялся,
Только ему, уж навеки верным остался,
Спелой вишней ты стала - ещё будет семья!
Но вдруг, покатились слёзы по его щекам,
-Прости! Я знаю, очень больно пережить нам,
Но мне, дороги назад нет, я прошу пойми,
Сына, лучше в церковную школу приведи,
Знай, я не откажусь от кровушки то своей,
В жизни встретишь - хорошего человека, друзей!
-Ну, отпусти, зачем ты нас обеих мучишь!?
-Как снести боль, от человека когда любишь?
Вдруг очень громко, так злобно крикнула она,
Сказав так резко, словно оборвалась струна.
Он в этот миг, руками, её прижал к себе,
-Пойми, я благодарен тебе, нашей судьбе,
Любовь моя! Если я вознесусь в небеса,
Ты в моей памяти, останешься навсегда,
Даже когда, душа будет среди тёмных туч,
Как светлый, тёплый, желанный, нежный солнца луч!
Но сейчас, призирай меня, перестань любить,
Так обеим, нам будет легче всё пережить,
Сын подрастёт, ведь я всегда помогать буду!
А он пойдёт, уж по своей жизненной тропе,
Уж повзрослев, я надеюсь, не попрекнёт мне,
Всё же надеюсь, меня узнает и поймёт.
Освободилась от объятий, уж поняла,
Вместе не быть, в шоке, вдоль дороги побрела,
Все же машина , медленно ехала за ней,
Он до сих пор влюблён. Тот голос словно ручей,
-Такова жизнь! Но встречей остался доволен.
Прошло три года….
Он в храме, весел, радуется душа,
Ведь нынче, крестил славного малыша,
Родного брата сынишки своего,
И это, уж стало счастьем для него,
Сиянье глаз и на сердце так легко,
Она любима - значит всё хорошо!
-Спасибо Боже! Что меня услышал ты!
А я твой раб, навеки!
И за всех буду, отмаливать грехи!
***
Алта́рник (служитель алтаря) — именование мужчины-мирянина,
помогающего священнослужителям в алтаре.
От автора;
Прошу меня простить,
за мысли откровенные
Из жизни, ведь не выбросишь,
чувства сокровенные
И кто любил, был любим,
думаю не осудит
Мы все грешны…
не живём без прелюдий.
22. 09. 2020 г .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889424
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2020
Панянка осінь, пришвидшує ходу,
Плескає фарби по всій землі,
А я неначе, в літі живу,
Купаюсь у сонячній імлі.
Й молодий ясен, зеленавий,
Змінить не хоче, одежину,
Хоч й обійма, туман ласкавий,
І сповива, немов дитину.
А на бузочку… всі листочки,
Від сонця зайчиків, гойдають,
Павук - завада… плів ни́тки,
Та все ж цілуночки сприймають.
А осінь, пришвидшує ходу,
Піддавсь спокусі старенький клен,
Все ж зранку приховував журбу,
Почервонів, присоромивсь вщент.
Чарівна осінь сипле злато,
Із зорями в тихеньку нічку,
Адже ще планів, так багато,
Ще ліс, розмалює строкато,
А я потішусь, цій майстрині.
20.09.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
До чого йдемо, любі друзі?
Гуляє привид по окрузі,
Зневіра, настрій до життя ,
Довіку змарніле майбуття?
В минулому станки гуділи,
Всміхнені лиця,так раділи,
Люди трудились і старались,
На життя краще, сподівались.
А нині ж вітер завиває,
Немов голодний вовк шукає,
Що розтрощити в його силі?
Старим спинити… не в їх стилі.
Задивляться, з сумом на зорі,
Що творите, прокляті морди ?!
І защемить серденько в когось,
А хтось загне, матюк, аж вголос.
Це все здійметься в піднебесся,
Розвіє вітер з перессердя,
Були часи, співав з станками,
А хто загоїть, людям рани?
А трудівниця в фартушкові,
Шука надію в кожнім слові,
Мо» не зруйнують,а відновлять,
Напевно ні, то все лукавлять.
І скотиться гірка сльозина,
Мабуть покине дім дитина,
Й поїде в найми виживати,
А, як же батько, як же мати?
Династія ж, як і надія?
Не збудеться, батьківська мрія,
Зморена ненька, аж заплаче,
Життя набридло, як собаче.
Здригнуться хмари, темно сині,
По цехах всюди, чорні тіні,
Стечуть з дощем, підмиють стіни,
Прийме земля - цей жах, руїни.
Як зламане, чиєсь життя,
Немає в ньому майбуття,
За все це, хто відповість, скажіть?
Хто країну, вчив зненАвидіть?
Щоби довести все до краху,
Чому не йдем, ми іншим шляхом?
А вітер чує, притих, мовчить,
Народ в тумані, неначе спить,
Скажіть, як можна, так далі жить?
Люди просніться, врешті від сну!
Себе спасіть і всю родину!
І нашу славну Україну!
12.09.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
Ясний сонячний день… Блакитно – синє небо…. деінде по ньому пливуть пухкі білі хмаринки. Траса, мов чорне полотно, залишалась позаду. Вздовж посадки, на невеликій швидкості по ґрунтовій дорозі їхав автомобіль. Блиск дерев приваблював погляд, торкавсь душі, придавав радості. По іншу сторону дороги хлібне поле, вже доволі налиті, ледь – ледь, ще зеленаві колоски. Від вітру, вони гойдались наче морські хвилі.
Роман задивлявся вдалину… Яка ж краса! Ото б зупинитись, насолодитись цією красою…та він поспішав.. Спогади гріли серце, хоча часом чомусь навіювали печаль. Добре, що на сьогодні і на два дні поспіль, дощів не передбачалось. Чийсь потаємний голос звав туди, де зріс. Де дід і бабця, і рибалка. І річка з тихою течією, що переливається перламутром. Й вражаючі півметрові соми та швидкі, спритні карасики, карпи, плотва. Де вздовж річки очерет, як охоронець з пахучим зіллям, а між ним на одній нозі дрімаючий чорногуз. А попід самий берег, веселі балухаті жаби каламутять воду. До чого ж сміливі й непосидючи. Інколи, випускаючи бульки з води, дивним звуком порушують тишу. Та лише хтось з`явиться на березі, за мить, в воді наче їх і не було. А пізні вечори пахучі свіжістю, нектаром квітів, трав, то насолода, немов дурман охоплював,сповивав душу й тіло. Приваблювало дивне явище земної краси, коли ясноокий місяць купається в річці. Чи й втримаєш бажання, вже там, з ним наче за компанію, плескався, насолоджувався ніжними дотиками води.
Ну ось нарешті…. побачив старі, покинуті хати, садки з напівсухими деревами. Хоча пройшли роки та все ж неподалік від річки, ще є лелече гніздо на стовпі. Як в ті часи…. ось, хто не зраджує рідного краю.Та де ж поділась та широка річка? Геть перехопив подих від напруги,чи й вже висохла? Аж серце йокнуло… зміліла, звузилась, стрічкою сховалась серед високої трави.
Ледь видніється, в густому спориші дорога. По обіч вклоняються красуні – рожі. Стежка, де та стежка до цвинтаря? Чи може заросла? Розгледівши, ні –ні, при вході все ж викошена трава та вже й помітно суха. Що то літо, зранку сонце з вітерцем попрацювало, а можливо тут дощик меншим був. Відстань сто кілометрів, здається й недалеко.
Чомусь несміливо, з хвилюванням, відкрив двері автомобіля і зробив перший крок на рідну, батьківську землю. Стара… сіро - попельнаста з коричневими прожилками, напізгнила огорожа потопала в травах й в високих ромашках і синіх сокирках.
Окинувши поглядом навколо, скотилася сльоза…. Згадав, як колись, неподалік, крав в полі кукурудзу, ще зовсім молоденьку. Було зубами здавиш молоді зерна, а там молоко… таке дивне на смак. Бабуся сварилася, нащо так зарано наламав качанів та бажання перевершило всі сумніви, хотілося посмакувати якнайшвидше. А дідусь хитро водив веселими очима й підморгнувши шепотів,
-Хай покричить… нічого, таку вже можна зварити, збити охоту.
Добрячий був, але ввечері повчав, що красти не годиться. Розповідав,що колись і він мав такий гріх та тож все голодні, сім`ї великі. Було й таке, що за качан кукурудзи запроторювали за грати. А об`їждчики навіть стріляли по людях. А зараз… де ті хазяї? Хто, що хоче й тягне собі, все мало й мало, хоча й живуть не в такій бідності, як раніше.
Лише де –не –де видно вцілілі хрести, а то все більше травою заросші горбики. Якби не цвинтар, то й не подумав, що то могилки. Ледве знайшов два хрести з портретами бабці й діда. Невстояти перед тими добрими поглядами з фото. Низько – низько схиливши голову, припав на одне коліно до землі. Привітався, за якусь мить скам`яніле обличчя. Тиснуло у грудях… погляд в нікуди, вголос прочитав молитву і кілька раз перехрестився.
Думки – птахи здіймалися в дитинство… стікали сльози по щоках. А руки, свою справу робили, поспіхом зривали бур`яни. Здалось вже й посвітліло навкруги, то наче з неба бабця посміхалась.Ті ніжні, теплі руки, що пахли хлібом, немов торкнулися його. А поряд сивенький дідусь, в руці тримає ложку з медом. Та чомусь гірко на душі, стискало в горлі, все ж тихо пролунали слова,
- Простіть…простіть, що рідко приїжджаю….Рідненькі… я вас пам`ятаю…
Думки роїлись…. спогади, як кіно з екрану. Та наче, хто на рану насипав сіль. Чому так сплинув час? Здається і не жив…
До заходу хилилось сонце… підказувало - час повертатись. На сході темні хмари збивались в справжні гори… чи грозі бути? Тож не мало бути опадів. Подумки з вітром розмовляв, ну от вже бачиш, я таки дістався села. А то скілька років тільки й думки, що треба з`їздити, провідати старих.
Іти по стежці, якої майже не видно, важко та все ж дістався до свого авто. Це вже три роки, як залишився сам, давно нема батьків й пішла дружина в інший світ. А діти… діти, що? В Європі, в наймах, вже й мають дозвіл на постійне проживання. А чи хто й думав, що таке з Україною може статися? Що виїжджатимуть діти, покидатимуть рідну землю, батьків, родину. А чи й знайдуть вони ту стежку, де буду спочивати я. Шкода, що рідня похована не на одному цвинтарі… розкидала доля.
Чомусь не заводилась автівка. Вкотре мотор гарчав, як тигр та все марно. З пакету дістав пляшку води, умився, долонею хлюпнув собі за шию. Так- так, чого рознервувався, втішав себе, ще підніметься тиск. Провозився з нею майже дві години…. Нарешті доїхав до села… накрапав дощ і вдалині , раз - по - раз блискала блискавиця. Та грім доходив до вух не зразу, тому й гріла душу світла надія - все буде добре. Ще декілька хат і він виїде на трасу. А блискавиця розгулялась… ой,що ж ти, вгамуйся громова сестрице! Чом не даєш безпечно виїхати мені? Чого доброго поцілиш в автівку, тож поруч ні дерева, ні кущів. Гей, куди ж тікати? Поспіхом покинув авто, з парасолею у руці, прямував до хат. Вже майже зовсім темно, в хатах не видно світла. Не може бути, щоб нікого не залишилося в селі. Поміж дерев, в одній із хат, в вікні побачив випромінювання, мигтіння світла. Полегшено перевів подих, напевно телевізор працює. Пройшло хвилини дві – три, стукав у вікно. Раптово, де й взялося, під ногами, заскавуліло маленьке цуценя й тут же сховалося в свою комірку. Дзвінкий жіночий голос топився в гуркоті грому,
- Хто там?
- Це я,- за мить стояв перед нею.
Обоє придивлялися, не могли повірити очам. Наталя злегка посміхнулась і запросила в хату,
- Заходь… Якщо не помиляюсь,ти Романе?
Й веселим голосом до чоловіка,
- Чуєш, Григорію, однокласник мій прийшов…Це ж треба в таку пору…. Добре,що не змок.
Сільська хатина пахла м’ятою і чебрецем. І, як в старі часи, самовар на столі і кілька бубликів в закусочній тарілці.
За мить на електричній пічці, на пательні смажилось, шкварчало пахуче сало з цибулею. Напевнно свіжина, бо в роті, аж накопичувалась слина, вже так хотілося посмакувати. Господар чемно запрошував до столу й ледь примружував до дружини очі. На обличчі усмішка,
-Ти подивися, як моя дружина засяяла, напевно згадала молоді роки.
Жінка зашарілась, поправиле сиве волосся. Ай справді, в душі на якусь мить відчула себе зовсім молодою. Розчервонілась,чи то від пательні, на якій вже смажились яйця, чи від несподіваної зустрічі.
Та ніч, наче солов`їна, скрізь блискало і гуркотіло. Вже й ніхто на погоду не звертав уваги. Щасливий, бо немов потрапив на стежку дитинства. Веселі, теплі спогади зігріли серце й душу. Час від часу по кімнаті лунав сміх, ніби зустрілися в білий день. Лягти поспати і думки не було. Після чарчини домашнього вина та смачної закуски, приємний запах чаю спонукав до довгої розмови.
Ледь - ледь сіріло… Вщухла громовиця… За вікном вишневий світанок… Роман вкотре підійшов до вікна,
-Таку красу й не пам`ятаю коли вже бачив… Ви тут на батьківщині, вам добре. Та я не заздрю, бо напевно теж проблем багато.
Шмат сала й запеченого м`яса Наталя клала в пакет, задумуючись підтримала розмову,
- А це тобі від нас гостинець. Знаєш, кажуть, добре там, де нас немає. Тож доживатимемо тут, хоч по селі сім хат залишилось, де хтось зимує. Є й замість дач тримають, шкода, все більше просто покидають. Ніхто з молоді не хоче важко працювати. Все шукають легшого хліба та чи воно того варте. Хто знає, хто вигадає, хто прогадає…
Вологе повітря пестило обличчя. На якусь мить відчув себе щасливим птахом, що побував на волі, злітав в дитинство. Окидав поглядом рідне село і тішився його красі.
Ширі усмішки, теплі погляди, найкращі побажання при прощанні. Роман відчував чітке серцебиття. На світі все ж є миті щастя такі непередбачувані, як ці. Біля автівки дякував… стискання рук, обійми. Наталя намагалася сховати сльозу, що раптово, повільно котилася по щоці,
-Ти приїжджай Романе! Ми в своїй оселі завжди радо зустрічаємо гостей. Не забувай дорогу до дитинства.
Після цих слів, примружив очі з налитими сльозами. На якусь мить заколотилось серце, мов виривалося з грудей. Не поспішаючи присів за кермо, зробивши глибокий вдих, намагався вгамувати хвилювання, що вирувало з душі наче вулкан.
Наталя побачила в очах сльози, смуток, закрила двері автівки. І, як в молоді роки, дзвінким голосом сказала,
-Щасливої дороги, Романе! Не забувай рідне село і нас!
У відповідь усмішка на обличчі, підморгнув правим оком й махнув рукою,
-Бувайте здорові!
Автівка зрушила з місця… колеса злегка ковзали по мокрій траві. Лише декілька хвилин, виїхав на трасу. З піднесеним настроєм, час від часу позирав у вікно, любувався рідними просторами. В душі розлилося тепло, відчуття вдячності долі. Вдалась поїздка… Знову і знову мимо волі зринали спогади про бабусю й дідуся, про дитинство й друзів. …
10.07.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2020
Через поле, навпростець, скаче сірий комірець.( Зайчик)
-Літо,! - плеще у долонці, маленький зайчисько.
Має силу скаче вміло, то високо, за мить низько. Усмішка,примружить очки, сонечку моргає. Біля нього низесенько, метелик літає.
-Гей привіт,- гука зайчисько,- Не боїшся летіть низько?
А метелик, як пір*їнка,вверх та вниз, вниз та вверх. Красень, крильця барвисті, його злету нема меж. Розважався, веселився, не звернув уваги, швидко полетів до яру, заради розваги. Тішивсь квіточками, синенькі і білі. По травичці вітерець ледь здіймає хвилі.
А зайчисько скік та скік, скаче над травою. І незчувся,як за мить летів, униз головою. Ще й кілька раз перевернувся, хлюп, прямо в багнюку.
- Оце так- так… Оце біда, матиму науку…
-Рот роздявив! От халепа,чи то я, отак загрався?!
Від страху й розчарування швидко на ніжки здійнявся.
Зникли жабки балухаті, кожна з них тремтить у хаті. Де поглибше,в очереті, дрімав дядько Чорногуз,несподівано для себе, аж по колінця загруз. Геть замовк цвіркун в траві, ледь шуміло в голові. Озирнувся навкруги, в очах веселки круги. Та все ж носом нюх –нюх-нюх, в різні боки вуса, я в болоті, оце так- так, настала житуха. І позирнув на небеса, а там пливуть паруса. Білі хмарки чепурненькі, з сонечком вже не гойдались,всі комахи, що літали на травичку повсідались. От недоумок, оце попався, вдача, що міленько, лапкою підтерав носик,позирав хитренько.Хоча і настрій кепський, швидко вимивав хутро. Добре,що поруч джерельце, водичка тече бадьоро. Немов пісеньку співає, весело дзюрчить,настрій підіймає.
І він лапками , старанно вже вичистив шубку і маленький хвостик. Несподівано відчув до носика дотик. Задзижчав комарик, вороже до нього,
- Гей ти хто лохматик?
Намагавсь сміливо, присісти на носик.
- От нахаба, чи не бачиш, я попав в халепу,бо роздявив рота. Тож тепер буду уважним, не здижчи ти наді мно, як оса та злюща!
І піднявши уверх вушка, позирнув суворо,
- Ану, гайда ти від мене, бо получиш скоро!
Замахали лапки вміло, комара прогнали сміло. Скік уліво, скік управо, поскакав зайчисько жваво. Біля лісу відчув втому,мабуть вже пора й додому. Догори здіймав голівку,не розкажу про мандрівку. Добре, літечко, тепленько, і я вимився гарненько. Суха шубка на мені, от, що значить літні дні.Та тепер уважним буду, цю пригоду не забуду.
08.07.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2020
Вересень – господар, збігло літо,
В кошик збирає літню красу,
Погляд стрімкий, між хмар далеко,
Й кине всякчас холод, росу.
Роса - намисто, ледь багряніє,
Між квітів й трав, наче корали,
Раненько вітер, ледь- ледь повіє,
Від щастя квіти, аж завмирали.
Шаленну спеку осінь тримає,
Не зве на поміч хмари дощові,
Яскраве сонце часу не гає,
Безжально палить трави степові.
Ромашка цвітінь схиля донизу,
Ясне проміння, не дає дихать,
Таке палюче, мов через лінзу,
Як не пропасти, - шелестить стиха.
04.09.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
Гей, збираймось молоденькі, дружно на долині
Хай сопілочка заграє, потанцюєм нині
Нехай зазвучать цимбали, разом звеселимся
Нас почують велич гори, танцюй не соромся!
Гей- гей - гей, а в небі зорі… мигтять золотії
Хай в веселих, в відчайдушних, збуваються мрії!
Гей- гей – гей, линуть музики, з співом солов`їним
Хай народ наш, український, завжди буде вільним!
Хай освітить місяченько, всі шляхи й дороги
Нехай путь в нас, світлим буде, обійдем пороги
Славні хлопці і дівиці, в вишитих сорочках
Прославимо Україну в квітучих віночках
Гей- гей -гей, а в небі зорі… мигтять золотії
Хай в веселих, в відчайдушних, збуваються мрії!
Гей- гей – гей, линуть музики, з співом солов`їним
Хай народ наш, український, завжди буде вільним!
Гей ,збираймось молоденькі, при долині квіти
Хай в дружелюбній родині підростають діти
Хай шанують і цінують, матусю і батька
Й традиції поважають, і дядька, і брата
Гей- гей - гей, а в небі зорі… мигтять золотії
Хай в веселих, в відчайдушних, збуваються мрії!
Гей- гей – гей, линуть музики, з співом солов`їним
Хай народ наш, український, завжди буде вільним!
Земля - ненька, поля щедрі, в закромах пшениця
Нехай з нами порадіє нічка - чарівниця
Зарябить водиця в річці, веселкові хвилі
Та щоб старі й молоденькі, всі були щасливі!
Гей- гей -гей, а в небі зорі… мигтять золотії
Хай в веселих, в відчайдушних, збуваються мрії…..
Гей- гей – гей, линуть музики, з співом солов`їним
Хай народ наш, український! Завжди буде вільним!
11.09.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
Збігли секунди і хвилини,
Спливає час, вже й прийшла осінь,
Ділиться небо на частини,
Все більше сизе,зника просинь.
Вночі збирає з зорей злато,
І розсипає по землиці,
На ранок ліс, вбраний строкато,
Торкнулись трав, що при долині.
В саду черешня в сарафані,
Жовті листочки,як стан душі,
Засумувала на світанні,
Вже скоро прийдуть, холод й дощі.
Години лічить місяць в сяйві,
Сприя панянці, хай гуляє,
Птахи принишкли… галасливі,
В сон впали квіти… чорнобриві,
Мов колискову всім співає.
08.09.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Холодний вітер обпікає плечі
Вкотре розгойдав лаштунки моїх дум
Журливі крики…лунають лелечі
Немов під музику, всіх небесних струн
Хмарин торкнулись, як пух тополинний
Сонце всміхнулось, грайливо цій порі
Лелечий погляд, ніжний і безвинний
Не раз почуєм, ми крики угорі.
Ясне проміння – ниточки шовкові
Летять у вирій - мов сапфірів хвилі
Хай щезнуть хмари, чорні випадкові
Птахи бадьоро, подолають милі!
Вітре сміливцю, вгомонись нарешті
Хоч й пройшло літо та є тепло в серцях
В душах з любов’ю, їх життя в круговерті
Тож повернуться, в хмарах полишать страх.
07.09.20220р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Зберу букет квітів, в вазочку поставлю,
Волошки, ромашки, як частинки неба,
Затамую подих… літечко прославлю,
Мов сонце й хмаринки, що мені, ще треба.
Нам душі зігріла духовита м’ята,
Пригадаю нічку, той спів солов’їний,
Вона пахне літом, зведу бровенята,
Поцілунки, ваба і трав запах пряний.
Зваба, погляд ніжний, теплий і ласкавий,
Й в небі блискавицю, хмари звели чвари,
Ні, я не забуду настій чебрецевий,
З медом у прикуску, по хаті мов чари.
У обіймах міцних й барвінкове літо,
Світанок…заграви… Гілочка жасмину,
Як кохання спомин, ми ж давно не діти,
Ще прийдеш, я знаю й надії зернину.
Вкладу в букет квітів і заберу в осінь,
Нам серця зігріють, наче літнє сонце,
Розійдуться хмари, заясніє просинь,
Бо кохання вічне - щастячка джерельце.
05.07.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020
Річок тьмяніють береги
Пожовклі трави …. сум в росі
В дрімоті марять, вже й луги
Ще сняться сни, що всі в красі
Її давно серпень украв
Сховавши в казку, в кошик свій
Мов договір з літом уклав
За друга їм, був суховій
Спекотні дні, а час летить
Він, відкрив двері осені
Відкину сум… Щасливу мить
Я, віднайду у просині…
31. 08.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Вечір…тиша…ясні зорі
Нині я, як надозорі
До віконця, все лип та й лип
Щось не чути хвірточки скрип
Вже й віконце відчинила
Тож чекаю на Данила
Хлопець бравий, мене любить
Зацілує, приголубить
Лиш матуся заважає
На жаль дурником вважає
Його погляд, наче ліки
Добре знаю, вдвох навіки
Чорні очі, карі брови
Ждані пристрасті в діброві
І сердець шалений стук
То кохання гучний звук
Основне,щоб не програти
Мабуть досить вибирати!
Я калина, він дубочок
Буде славний вечорочок
Разом зорі порахуєм
Про весілля поворкуєм
Аж раптово, світло зникло
Наче милий, шепіт хрипло
- Я прихворів, лягай в ліжко
- Та полікуй , мене ніжно
Тепер не запалюй свічку
Кохатиму цілу нічку
Лиш халатик, зняти встигла
Пора близькості настигла
Мене називав (княжною)
Просив, не бути смутною
Пози різні, тих й не знала
Навпомацки цілувала
Де хтів, любила мов п`яна
Товклися, аж до світання.
Геть знесилена, капець
Кричить ненька - Під вінець
З ним ти підеш, моя воля
Посміхнулась тобі доля
Важкі очі, наче скриня
Чи не я, тут господиня
Собою розпоряджатись
Хотіла ще покохатись
Руки в боки, ходить мати
Справді досить вибирати!
І стягнула простирадло
Там Грицько, зир й похабно
Я ж казав моєю будеш
А Данила позабудеш.
На лоба вилазять очі
Не мала такої ночі
Не робить ненька погоди
Дізналася що догодить
Може й варто, гризе сумнів
Поступить треба розумно
Спомин… грудей він торкався
Як ріп`яшок цілувався
Знайшов ключ, до мого тіла
І за зятя ненька хтіла
Язик в неї, як помело
Ще ославить, на все село
Та зазирнуть в очі правді
Я й нагулялась насправді
Перевела подих доня
Та все неначе спросоння
-Ця затія, твоя нене
Щоб й робила б я без тебе
Сміла в відповідь сказати
Нехай шле, сватів до хати
Тепер йди і не заважай
На сніданок зготуй чай
Я ж прийматиму екзамен
Перевірю, на що здатен
Чи є в нього те, що хочу
Хай, ще трішки полоскочу
Посміхнулась, як лисиця
Над ним буду, я цариця
До весілля треба знати
Чи його варто кохати…
05.05.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Чи краще згубитись? Чи читати й писати,
Чи може закритись, в світлих мріях літати,
Прийшов час… безвихідь – заховатись, змовчати,
В безпросвітній імлі, як можна виживати?
В травах заховатись, де цвіркун стрекоче?
Думка шаленіє… тож політати хоче,
І тисне на скроні – як річкові пороги,
Сумління б розвіять, вже й віднайти дороги.
Та, яку, з них вибрать, лине спів мелодійний
Хто ж мені, підкаже, який той шлях, надійний
Де мла, тумани, під ногами пил і брили?
Підошви зранені, навіки б засмутили.
Чи вибрати стежку, де сонце й диво - квіти?
Нехай не в багатстві, кожному дню радіти,
Стрічати світанки, де хліба колосяться,
Можливо й зустріти… друга і своє щастя.
Щось мовчить цвіркунчик, вирішить дає змогу,
Все думки лукаві та маю вдачу строгу,
Нехай ручка й аркуш, завжди ліки для душі,
Й цвіркуна пісня, проллється в новому вірші.
Де, я знайду вихід! Дорога рівна й стежина,
Близько біля дому, де збиреться родина,
Де щебет пташини, в лісах, в саду, в суцвітті,
Щоб дихалось вільно й жилося краще в світі.
01.09.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Небо синее.... летят журавли…
Треугольником, в дальние края
Что несут с собой, ведь мечту они
Берегут в сердцах, знаю не таят
Ах вы журавли, птицы добрые
Красота земли, всегда гордые
Не прощаюсь я, ведь вернётесь вы
Время пролетит, Родине верны…
Той сторонушке, там где родились
Где ручей звучал, воды напились
Где румян рассвет, облака белы
Там где мать, отец, не будет беды
Ах вы журавли, птицы добрые
Красота земли, всегда гордые
Не прощаюсь я, ведь вернётесь вы
Время пролетит, Родине верны…
Небо синее.... летят журавли
Слышен взмах крыла, даже издали
Ни к чему печаль, возвратитесь вы
Лишь бы не было на земле войны
Ах вы журавли птицы вольные
Символ мудрости, всегда гордые
Не прощаюсь я, возвратитесь вы
Ведь нельзя прожить без земной любви…
23.08 2020г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886902
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2020
За що й за кого стоїш воїн?
За рідну неньку Україну,
Живим, чи згинеш у двобої?
Ти не покинеш цю країну.
Бо тут родився і навчався,
Зустрічав ранки і вечори,
Інколи й плакав, посміхався,
В родиннім колі пізнав щастя.
Ти ж пам`ятаєш ненькі очі,
Ясний світанок в них і ласка,
І колискову серед ночі,
Той ніжний погляд, була й казка.
Вела у мандри, до веселки,
До поля, в луки, в ліс й до Дніпра,
Де є чаклунки і русалки,
Здається, була вчорашня гра.
Тьмяний світанок, приліг смуток,
Чекати бою? Ніхто не знає,
Всі хвилювання зібрать в жмуток,
Хай краще пташка заспіває.
Тих хто загинув, не повернуть,
Героям слава!Не забудем!
Свій шлях цінуєм! Тож не звернуть,
Не втратим честі, дружні будем!
За що й за кого стоїш воїн?
За рідну неньку Україну!
За Незалежність! За свободу!
За свою мову солов*їну,
За мир і щастя для народу!
****
Шановні друзі!
Щиро вітаю всіх з Днем Незалежності!
Щастя, миру і достатку! Поваги і любові!
Наснаги, тепла і добра Вам!
24.08.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Коли спів пташинний лунає на волі,
Чи то в полі, в лісі, голосний доволі,
ТодІ й жага жити, не скаржиться долі,
МенЕ співом заворожить й хліба в полі.
Як сумний полине, частенькі октави,
Наче серце крає… грозові заграви,
Заніміє душа, від болю й страждання,
Не залічить рани й ранкове світання.
Та легше на душі, як дощик, краплини,
І ти, вже загубиш…нежданні сльозини,
Мов крайнеба, уже майорить надія,
Веселкове нині, моя й птахів мрія.
Ранковий вітер, візьме у руки скрипку,
Заграє весело й душу одиноку,
Від болі позбудить і поведе в казку,
То долі дарунок, маю божу ласку.
Коли спів пташиний, в неба синь злітає
Тоді й квітка в полі з сонцем розмовляє
І жити хочеться, сміятись, співати
Життя, свободу навіки прославляти.
23.08.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Птахи притихли… на порозі осінь,
Їх доленосна чекає дорога,
Ні, не забудуть, приманливу просинь,
Де рідний край. На серці тривога.
В блакитнім небі упевнений змах крил,
Білі лелеки, зберуться у групи,
Туди де сонце, милує небосхил,
В степах широких злетяться докупи.
І гучні крики -Кру- кру, подадуть знак,
Шикуйтесь друзі! Вже пора настала,
Прощай край милий… будемо бачить в снах,
У височінь,зграя лелек злітала.
Слова молитви, для них, як оберіг,
Хай на шляху… теплом зігрівають всіх,
Діждусь й весною, буду стрічати їх,
А поки ж любі- щасливої дороги!
21.08.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Кожне життя - як особиста скриня,
Цінності всі…..Здається господиня,
Чи в ній господар,часом і не знаєш,
Що мабуть долі, завжди довіряєш.
А в скрині тій дитинство босоноге,
Чи й тепла пічка,бо життя убоге,
Пісня матусі ллється колискова,
Добра і ніжна, як рідненька мова.
Щоб не посмів забуть батьківський поріг,
Хоч і нехай, буде багато доріг,
Запам`ятай,це в житті найцінніше,
Вертай назад, знай,вдома завше ліпше.
Підтримають… тебе і батько й мати,
В чужім світі, важко виживати,
Бо по житті є смужка біла й чорна,
Скрутні часи, наче попадеш в жорна.
Диво мальви, згадаєш коло хати,
Добре думай, навіщо десь блукати,
Візьми рушник,що ненька вишивала,
То все вночі, як ростила й плекала.
Як оберіг, на щастя, самостійність,
Та знай же ти, цінуй і май сміливість,
Іти вперед! Прислухайся до серця,
Тож повернись, ти до свого озерця!
Буває , що й проживав в достатку,
Завжди, ситий, носив модну краватку,
То фундамент, ще з батьківського роду,
Спекулянтів. Прийняв, як в нагороду.
В родині тій, завжди хліб – сіль на столі,
Та чи навчивсь ти дякувати долі?
Чи спромігся, той народ поважати?
Який в шахті,в полі, не вміє красти.
Круте авто, гидишся сусідів,
Сите життя… ти відразу розгледів,
Тоді і їхать… думаєш не варто?
Купи - продай... і тут живеш пухнасто.
Життя кожне - як особиста скриня,
В наших душах, ховається гординя,
Хоч на одній землі попідростали
На жаль, чомусь, ми такі різні стали.
Жорстокий світ…. Та чи навчились любити,
Чи рідну землю здатні захистити?
Не загубить, честь і совість людини,
І не продать, дідів, батьків зернини?
Не дай зробить з свого краю руїну!
Тож збережем, матінку Україну!
20.07. 2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Уж третий день подряд, моросит осенний дождь… За окном первого этажа пятиэтажного дома, слегка склонился молодой клён. Он почти голый, но несколько красных и желтоватых листьев, еще принимают на себя мелкие капли дождя. Продолжают сопротивляться порывам холодного ветра. Оконное стекло в мелких каплях дождя, но это лишь на мгновение. Они быстро соединялись, увеличивались и стекали по стеклу.
Валя смотрела на них, они, как бы, старались догнать её мысли. Одна за другой, вмиг освежали память, а некоторые, словно подали знак задержаться, вспомнить о прожитом.
В небольшой квартире тихо. Мебель семидесятых годов прошлого века, хранила в себе её тайну жизни. На столе, у стеклянной конференции на ножке, стояло фото. Фото любимого человека, который в своё время изменил её жизнь.
-Лёня, - она прошептала тихим голосом. И взмахом руки вытерла щёки, от уже застывших слёз. Нежданной волной, на неё нахлынули воспоминания.
По коридору института суета, поток людей, то в одну, то в противоположную сторону. Она стояла у большого окна. Смотрела на дома, что за окном и на своё отражение. Вдруг, ей внимание привлёк высокий парень, он в это время подошёл к окну. Его взгляд скользнул по её лицу, ей показалось, что он улыбнулся. Красивые черные волосы и цвет васильковых глаз на какое-то мгновение заворожили её. О, да он же в нашей аудитории был, значит будем вместе учиться. Но увы, он кажется помоложе…
Валя, девчонка небольшого роста с голубыми глазами красивой формы. Белая кожа и россыпь слегка заметных веснушек на курносом носу, привлекали внимание. Волнистые волосы пшеничного цвета спадали на плечи – они восхищали многих. Она с небольшого городка Свердловской области. Её мечта выучиться и работать на железной дороге. Хотя и закончила школу с отличием, но мать не сразу отпустила её из домашнего гнёздышка. Они уж несколько лет жили вдвоём, отец ушёл к другой. Ей было больно перенести разлуку с ним, но она себе слово дала, что и без него добьётся успеха в жизни. Настырность, уверенность в себе, в своих способностях, дали в жизни зелёный огонёк, вперед и только вперед.
Однажды в институтской библиотеке, она всё- таки познакомилась с ним. В библиотекарши спросила книгу
» Проектирование и строительство железных дорог». Она, кивнув рукой, сказала, что последнюю книгу взял тот парень. Он, склонившись над книгой, сидел за столом, в самом углу читального зала. Подойдя к нему, не успела и слова сказать, он поднял голову, улыбаясь спросил,
-Что тоже за этой книгой?
Немного стесняясь, в ответ кивнула головой. Он, указав на стул, сразу представился,
- Меня зовут Леонид, садись рядом.
После нескольких разговоров с ним, она сделала выводы, это имя ему подходило. Он высоко ценил моральные принципы, дипломатичен, гибок в общении. Такой парень не позволит себя обманывать - ложь сразу чует. Довольно умный, обходительный, в тоже время заметила, что большое внимание обращает на интеллектуальные способности.
При подготовке курсовых работ, их взгляды в чём –то совпадали. Но это были сугубо рабочие моменты. Тайно наблюдала за ним, но пригласить на чай не хватило смелости. Если бы жили в одном общежитии, другое дело, было бы попроще. Но узнав, что он моложе на четыре годы, её надежды продолжить дружбу рухнули. С лёгким волнение рассуждала, да и даже после окончания института смогут ли где то встретится. Ведь он из Красноярского края и кто знает как сложится жизнь дальше?
Время - оно как река, не стоит на месте. Мысли о нём, не покидали её светлую головушку. Лёгкость общения притягивало друг друга. Но это были дружеские отношения студенческих дней. Мысли о разлуке часто ей не давали спать.
Но время шло и уж последний вечер в шумном зале волновал каждого. Вручение дипломов, тёплые слова преподавателям и последние обсуждения, кто и куда получил направление на работу. Леонид, улыбаясь, сообщил, что едет в Украину, но куда конкретно не сказал. Ведь сам был шокирован, что будет так далеко от родителей. Правда дома еще был брат, это немного успокаивало его. Валя же должна была явиться в Киев, в Управление Юго- западной железной дороги, для дальнейшего распределения.
Она приехав домой, сообщила маме, что направление получила в Киев. Та, от волнений расплакалась, обнимала и прижимала к себе,
-А как же я, дочь? Ты меня одну оставишь?
Но вопрос долго не обсуждался, ведь им только месяц дали, чтобы по направлению, обязательно все были устроены.
Большой, красивый город приветливо встретил Валентину. Она осталась в Киеве, в Управлении Юго-Западной железной дороги. В одном из технических отделов, занималась схемами по строительству новых железнодорожных веток, с автоматическими стрелками. Вскоре познакомилась с парнем с их отдела и у них закрутился роман. Долго времени не тянули. Ведь ей, как молодому специалисту дали квартиру. К небольшой вечеринке, по поводу росписи, на постоянное жительство к себе забрала маму. Через год она родила дочурку Людмилу. Казалось, фортуна улыбнулась ей, но не всё было гладко. Спустя шесть лет они разошлись. Она вынуждена была уйти с техотдела, не смогла простить мужу измену, каждая встреча с ним, вызывала отвращение. Перевелась в плановый отдел движения поездов, совмещала работу с навыками диспетчерской службы.
Жизнь Леонида сложилась настолько неожиданной, непривычной для него. По приезду на большую узловую станцию его направили работать электромехаником по обслуживанию автоматических стрелок по распределению вагонов. Жизнь в небольшом общежитии, не предвещала ничего хорошего. Но спустя два года, он был направлен в Киев в школу по обмену опытом. Где вносил свои предложения по работе СЦБ. Его заметили в службе связи железной дороги и он был назначен зам. начальником. Здесь в небольшом городке он и встретил свою любовь. Светлана красива и стройна. Распустив тёмные, с каштановым оттенком волосы, напоминала красивый, пышный цветок пиона. Они познакомились в бухгалтерии, она вела дела по технической документации. Ему предоставили служебную квартиру и он не стал откладывать женитьбу. Жили в согласии. Радовались семейной жизни и очередным успехам на работе. Через год у них родился сын Виктор. Они были безмерно счастливы. Несмотря на то, что он много времени проводил на работе, она всегда была ему поддержкой. Он любовался её красотой и иной раз не смог сдержатся, желал её любить. Ведь так очарован её карими глазами, желал испить сладость её губ, познав поглубже тайны естества.
Время летело, через семь лет после рождения Виктора, родился сын, его назвали Серёжей.
У Вали семейная жизнь не складывалась. Казалось и характер имела не сложный. Но ей не удавалось встретить такого мужчину, чтобы покорил её сердце. Чтобы почувствовала к нему, то что чувствовала к Леониду. Уже прошло столько лет, она уж и смирилась с тем, что ей не нужен мужчина. Смотрела на дочь и радовалась, вот уж заканчивает техникум. А там гляди и замуж захочет, ведь встречается с Павлом. Хотя он немного и старше, но видно надёжный парень. Еще и в цирке акробатом работает, а Людмила в школе занималась акробатикой. В перспективе думала попасть в цирк, работать вместе с ним.
Прошло время… Однажды Леонид, у двери большого зала увидел Валю. Они встретились на торжественном собрании посвященное Дню железнодорожника. Взгляд глаза в глаза, в душе радость, на лицах улыбки. Он слегка обнял её за плечи,
-Я так рад тебя видеть. Валюша, сколько лет… сколько лет … А ты почти не изменилась. И тут же, наклонившись, на ухо прошептал ,
-Ты так похорошела! Я тебя едва узнал.
Она пыталась смотреть в сторону, на ресницах мерцали слёзы радости. Какое счастье его увидеть вновь. Затрепетало сердце, от неожиданности приятных слов, к лицу нахлынула кровь. Покраснев, нежно взяла за локоть, отвела в сторону,
-На нас смотрят. .. Лёня, ты так возмужал. Ну давай рассказывай, как жизнь, где ты сейчас, кем работаешь?
Вдруг заиграла музыка и он шепнул ей,
-Я, после собрания, буду ждать у входа. Давай не будем оставаться на концерт.
В кафе играла спокойная музыка с элементами джаза и блюза. Она кратко рассказала о своей жизни, о работе. О дочери, которой вчера парень сделал предложение выйти замуж. Не задумываясь сказала,
- Вот видишь, я наверное уж старая стала, а ты говоришь похорошела. Дочь відам замуж, а там и внуки пойдут. Время летит и нам за ним не угнаться. Ну теперь поделись, расскажи о себе.
Он также был красив, да повезло кому – то , проницательно смотрела на него. Услышав её просьбу, его всегда сияющим живым блеском, глаза потускнели. Он вдруг поник. Это придало лицу серьёзный и задумчивый вид. В руке теребил салфетку, слегка наклонив голову, не спеша заговорил,
- Знаешь, я не знаю что меня ждёт.. . Я так был счастлив…. встретил любимую женщину, она мне родила двух сыновей. И на работе всё отлично, сейчас тружусь на узловой станции, занимаю хорошую должность. Мои мечты сбылись, ведь ты же знаешь, я любил разрабатывать рациональные предложения в этом направлении.
Она смотрела на него, внимательно слушала, в какой уж раз хотела увидеть его глаза. Но он не подымая головы, слегка волнуясь, говорил всё тише и тише. Она уж наклонилась к столу и взяла его за руку,
- Лёня, если очень больно, может не надо вспоминать.
Он, слегка встрепенулся, сжал её руку,
- Знаешь, у моей Светланы онкология. Вот уж почти год мы боремся с этим. Но увы, результата нет. А у нас мальчики, одному тринадцать, а другому шесть лет. Как они без неё, не представляю. Уж о себе ничего не говорю. Но им же в этом возрасте так нужна мать, им надо дать дорогу в жизнь, надо выучить.
Она обе его руки взяла в свои. Он словно не заметил, снова опустил голову, продолжил рассказывать.Они беседовали около двух часов. Поджимало время, ему надо было идти на поезд. Она, с нежностью посмотрев не него, тихо сказала,
- Лёня. А ты знаешь, ведь я сейчас диспетчером работаю. Ты не стесняйся, позванивай. Может нужна помощь. Я готова тебе помогать, конечно чем смогу. Может быть деньги нужны?
Подняв голову, не отрываясь, смотрел в её глаза,
-Нет- нет. Деньги есть. Спасибо.
Они расстались на остановке метро. Ей было больно за его неудачу. Это надо же такое горе. Как жаль ведь еще так молода, а дети? Тяжело ему будет с ними.
В этот вечер, придя домой, никак не могла успокоиться. Всё время ходила по комнате, словно измеряла расстояние от угла к углу. Мать не могла не заметить, что дочь чем –то встревожена. Валя вышла на балкон, хотела мысленно затеряться в городском шуме машин, к ней подошла мама,
-Дочь, чем встревожена, поделись.
Дверь на балкон не была закрыта. От лёгкого ветерка, время от времени покачивалась нарядная белая тюль. В это время Люда, с пакетом семечек в руке, вышла со своей комнаты. Увидев, что мать и бабушка на балконе, в серванте взяла тарелку и закинув ногу на ногу, присела в кресло. Она словно растягивала удовольствие, руками обирала каждое зернышко и не спеша, отправляла его в рот. Совсем случайно стала свидетелем этого разговора.
Валя облокотившись смотрела в никуда,
- Думаю не стоит, зачем тебя нагружать своими проблемами.
Мать нежно обняла за плечи,
-Ты не смотри, что я уж старой стала, поделись… как в детстве. Ведь знаешь, поделишься, снимешь груз с души, авось да полегчает.
Около получаса, Люда боялась пошевелиться, боялась глубоко дышать, ловила каждое слово матери. Уж понимала, что разговор подходил к концу, мысленно удивилась. Ну, это надо же, столько лет молчала, держала в тайне свои чувства. Удивительно, даже бабушка об этом ничего не знает. Надо будет посмотреть на фото, кажется, там вся группа есть. И кто это тот, такой красивый, как она описывает бабушке? Вдруг опять услышала голос бабушки,
-Да, неизвестно сколько времени она протянет. К сожаление тяжёлая болезнь, она всем приносит много страданий и горе.
Голос матери едва слышен, казалось, что она плачет,
-Не знаю как его поддержать.
-Да Валюша, ему очень тяжело будет. Но здесь я тебе не советчик,- мать заговорила громче,
- Да и ты не слушай ничьих советов, действуй по зову сердца. Прислушайся к нему, прислушайся к своей душе. Спешить – то некуда, ещё есть время. Кто знает, а может быть у него кто-то есть на примете.
Уверенный, но тихий голос Валентины,
-Ну что ты такое говоришь. Он чист, настолько я его знаю, он не терпел, ни кривляний, ни подлости, ни обмана. Любит, что бы ни соринки, ни единой фальши. Такие люди в жизни, редко встречаются.
Люда услышала шорох и мгновенно скрылась в своей комнате. Она долго не могла уснуть. Но взглянув на фото Павла, улыбнулась. Ну и пускай едет к нему. Пусть в конце концов устроит свою жизнь, конечно если захочет. А мы уж с бабушкой, как-то сладим.
Прошло пол года, Леонид приезжал в Киев по делам и навестил её на работе. Был очень рад, что попал в её смену. Где- то бы отой ти, поговорить, но увы, работа есть работа. Несколько слов и при расставании лишь задумчивые взгляды.
На улице ранняя весна… Пахнет талым снегом, лёгкий ветерок подбадривал, нёс запах свежести. В этот день, Валя, как всегда, на работу пришла рано. Начальник службы проводил селекторное совещание. Услышав о соболезновании Леониду, она неожиданно для себя ойкнула и присела на стул. Это надо же. От неприятной неожиданности, всё тело покрылось гусиной кожей.
От Управления дороги, несколько человек ехало на похорон. Валя не могла не поехать. Одна мысль, сейчас его надо поддержать. Родные далеко, вряд ли кто в это время приедет с Красноярска….
Леонид ошеломлен случившимся. Хотя и знал, что это случится, как бы старался быть подготовленным к этому, но ему это не удалось. В его глазах таилась боль. Увидев его, Вале показалось, что за это время, что не виделись, он очень постарел. Где подевалась его стройность? Опущены плечи, густые чёрные волосы с проблесками седины свисали на лоб. По обеим щекам, одна за одной катились крупные слёзы, он не в состоянии был их сдержать. Сжимая кулаки, не шелохнувшись, стоял у изголовья гроба. Возле него стояли родственники мужа Светланы и мальчик, она поняла, это был старший сын Леонида. Младшего сына на похоронах не было. Колона людей шла пешком до самого кладбища. Последний путь - путь боли и печали. Путь с которого не возвращаются, но оставляет о себе воспоминания.
После поминок, когда все благодарили за обед и прощались с ним, он только теперь заметил её. Не смог сдержаться, затряслись плечи, положив голову ей на плечо, тихо заплакал. В недоумении некто спросил,
-Это, кто –то из родных?
-Нет - нет, - чьи то слова в ответ,
- Они вместе учились, это с Киева.
Время очень долго тянулось. Каждое утро младший сын спрашивал о маме. С болью в душе, уж сколько раз говорил сыну, что она уже никогда не вернётся. Леонид спал в сутки по три часа, разрывался на части; домашние хлопоты, работа, детсад. Иногда и ночью приходилось быть на работе. Хорошо, что старший сын всё понимал и вёл себя хорошо, поддерживал его. Но как –то вечером, спросил,
-Что так и будем втроём жить? Мне надо вечером на волейбол, а ты с работы приходишь поздно. Мне надоедает Серёжу таскать за собой. Да и ведь ему скоро идти в первый класс.
- Погоди сын, скоро лето, я вас обеих завезу в Красноярск,- задумываясь, ответил он.
- Ну, да ладно, тебе решать. Но учти, я после окончания школы, насовсем перееду в Красноярск. Там есть техникум, думаю бабушка с дедушкой только будут рады.
Леонид удивился, но ничего не ответил на слова сына. Довольно тяжело расставаться с детьми. Ему было даже страшно подумать, что он один останется в квартире. Но другого выхода просто не было. И после окончание учебного года он отвез детей к родителям.
Лето было в самом разгаре. Он с головой окунулся в работу. Приходил домой на какие –то четыре часа, не больше. Да и что его держало в пустой квартире? Воспоминание о любимой жене забирало сон, иногда чувствовал боль в области грудной клетки. Успокаивал себя, это нервы, это всё нервы. Тишина в комнате давила , раздражала. Но каждое воскресенье, как всегда с цветами, он ходил на кладбище. По дороге оттуда, заходил на дачу. Хотя в этом году он ничего не успел посадить, но всё же клубника и смородина уродили. Каждую минуту вспоминал жену. Перетёр ягоды с сахаром, как она это делала, поставил в холодильник. Последние дни, только проснувшись, посматривал на настенный календарь, планировал поездку к родителям.
Прошло немного времени. Леонид ехал с пересадкой по Киеву, хотел увидеться с Валей. Она была очень рада, что позвонил за день до приезда. Готовилась к встрече, словно шла на свидание. Даже купила красивое голубое платье. Оно подчёркивало её фигуру и очень подходило к цвету глаз. С волнением, оправилась в парикмахерскую, хорошо бы, чтобы большой очереди не было.
Уж с улыбкой на лице, посмотрела в зеркало, любовалась причёской. Ну вот, мысли догоняли её, уж теперь можно идти на свидание. И взглянув на часы, поторопилась на железнодорожный вокзал.
Она, увидев его издалека, по неволе улыбнулась. В одной руке держал три белых розы, в другой дипломат. Увидев её, ей показалось он растерялся, но тут же поспешил навстречу,
-Я очень благодарен, что ты пришла.
И как мальчишка, немного покраснев, вручил ей цветы,
-Это тебе. Мой поезд через два часа, давай зайдем в кафе.
Поблагодарив, она слегка покраснела. Внезапно на неё нахлынуло странное ощущение, услышала учащенное сердцебиение. Да, она разволновалась, он разбудил в ней женщину. Но пыталась скрыть своё волнение и взмахнув рукой в сторону, громко сказала,
-Давай перейдём на ту сторону, в метрах ста от сюда, есть кафе.
Он поддержал разговор,
-Да, заметно, что уж вторая половина августа. Людей много, шум, гам, разговоры. Почти все, впопыхах, тащат чемоданы и куда-то торопятся.
В кафе было очень людно и шумно, поэтому они не сидели долго. Ведь пообщаться практически не было возможности. Выпив по чашечке кофе, отправились побродить у вокзала. Он очень эмоционально рассказывал о успехах на работе. Внимательно слушая его, она иногда поворачивалась к нему, посматривала на лицо. Да, а кажется на висках не было седины, что горе делает с людьми. И как быстро летит время. Он строил планы забрать детей, рассказывал о старшем сыне, что тот после школы хочет уехать жить к его родителям. Вдруг остановился и взял её за руку. Его взгляд утонул в глубине её глаз. Тепло и нежность проникли к сердцу. Ах, столько лет она ждала этого взгляда. Они на несколько секунд словно замерли. Внезапно вздрогнули от звука резкого торможения машины. Он растеряно заговорил,
-Валя, ты кажется собиралась в отпуск. Хочу тебя пригласить в гости. Скоро первое сентября, Серёжа пойдёт в первый класс. Может ты мне поможешь его собрать?
Она улыбнулась. Да, а ведь она ждала этого момента, давно была к нему готова. В душе переживала, услышит ли когда нибудь эти слова? Да, уж не те годы, чтобы не понимать друг друга с полуслова. Он улыбнулся, мгновенно повеселев, одной рукой обнял её за плечи и слегка наклонившись,,
-Я по улыбке понял….Ты не против? Иль я не прав?
За три дня до школы, рано утром , Леонид привёз её к себе домой. Дети еще спали. Он только переступил порог, обнял её и нежно поцеловал. Отчаянно забилось сердце, волнение переполнило её. Она тихо прошептала,
-Лёня, нам не по двадцать лет. Хотя время летит, но не торопи события. Я пока не готова к таким отношениям.
Пока она в шкаф складывала свои вещи, Леонид готовил завтрак. Несмотря на его уговоры, что всё будет хорошо, она все же очень волновалась. Тот первый поцелуй, словно стрела пронзила тело. Да столько лет она не чувствовала мужчину. Но не сейчас, не время, твердила себе. Что скажут люди? Начнутся разговоры, ведь после похорон прошло только пол года. Как бы он не хотел, но я пока надолго здесь не останусь. Ведь он так любил жену. С его стороны это не порядочно, как-то надо протянуть время.
Уж несколько минут Леонид находился в детской комнате. У неё даже и в мыслях не было, чтобы подслушать, что там происходит. Понимала, за дверью серьёзный разговор. Она на кухне не спеша разрезала батон поперёк и порционно намазывала его маслом. Ей доходили звуки уже с ванной комнаты. За несколько минут Леонид взял её за руку,
- Пойдём.
Да, она очень волновалась. Дети встретили её приветливо, но с опаской. И начались домашние хлопоты. Поход в магазины, совместные покупки, у детей слегка снимали напряжённость. Виктор называл её по имени отчеству, а Серёжа был более нежен, больше улыбался. Его глазки с любопытством бегали по её лицу. Когда, она это замечала, он просто улыбался и уходил в детскую комнату.
Сколько радости надо ребёнку? Ведь каждый знает из нас. Когда такой большой праздник в школе. Когда ребёнок переступит порог к знаниям и почувствует, что у него есть поддержка, ему это намного легче принять. Ведь с одной стороны это стресс для ребёнка. Пойти в неведомое, познакомиться с другими детьми и вместо мамы рядом учительница.
Пробыв целый месяц с детьми, Валя со спокойной душой уезжала в Киев. Дети приняли её и это дало надежду, что они скоро будут вместе. Все вместе ходили на кладбище, возможно это и дало такой результат. Серёжа обращался к ней на «вы», узнав, что она уедет даже заплакал.
Леонид готовил документы, чтобы с Нового года она работала у них диспетчером, но все документы были готовы только в марте месяце.
Они не спешили оформить брак, ведь не дети. Но она приняла его как мужчину. Всё же ласка, уговоры, нежные слова и трепет души позволили окунуться в страсть любви. Им обоим казалось, что они совсем еще молоды. Она пылала алым цветком и он любовался ею. Вдыхал её аромат нежных объятий –лепестков. Он чувствовал, что был любим, в душе пылал огонь любви. Даже слегка старался страсть унять, ведь так давно не хмелел от искушения. И как вином наслаждался её поцелуями, которые сводили с ума.
Солнце всходило и заходило… так проходили дни. Она часто приезжала на выходные дни, дети радовались, ведь в доме всегда нужна женщина. И постирать и убраться, иногда помочь сделать уроки. Особенно дети любили, когда она готовила торт. Вообще Серёжа обожал любую домашнюю выпечку, но особенно с масленым кремом. Леонид много времени проводил на работе, но она понимала, что нужна ему, нужна детям.
Перед Новым годом заболел Серёжа и ей пришлось взять внеочередной отпуск. Доброе сердце, к мальчику не могло остаться равнодушным. Температура подымалась до тридцати девяти градусов, казалось он временами бредил. Едва открывал глаза и просил пить. Иль невзначай, иль по зову сердца, стал называть её мамой.
Прошло время… Валя переехала на постоянное место жительства, вышла на работу. Конечно, работать в одной организации с мужем не просто, ей казалось ответственность вдвойне ложилась на её хрупкие плечи. Работа диспетчера, это в первую очередь ответственность за безопасность движение поездов, за жизни людей. Новый коллектив, где больше женщин, с интересом посматривал в её сторону. Ведь не каждая решиться пойти на двое детей. Но в то же время все понимали, занимать такую должность и одному воспитывать детей нелегко. Её терпение, уравновешенность и мудрость много значила в воспитании детей. Леонид был счастлив. Он видел, как она всем сердцем пыталась всегда уделить внимание и ему, и детям. Две семьи породнились. Они ездили в Киев к её маме и к дочери. Семейная жизнь Люды сложилась хорошо. Они со временем купили квартиру и вскоре родилась внучка.
Вале было приятно, что у Леонида не было разделения детей. Он сам предложил на каждого в банке открыть счёт. И они ежемесячно откладывали туда деньги. Дети об этом даже не знали.
А время летело… После окончания школы, Леонид отвез Виктора к родителям . Парень был смышлёным, грамотным, он в этом же году поступил в техникум.
Прошло три года… Выходные, будни, жизнь продолжалась. Валя чувствовала себя хозяйкой, хранительницей семейного очага. Серёжа подрастал и радовал её любознательностью. Он внешностью очень похож на Леонида. Знания мальчику давались не сложно. Все таки есть фундамент. Она иногда была в восторге от его умения самому разобраться в физике, электронике. Да, а ведь и удивляться ни к чему, наверняка гены в жизни очень много значат.
После техникума, Виктор отслужил в армии, а вскоре приглашал на свадьбу. Конечно, задумываясь, рассуждала Валя, надо поехать. Уж сколько раз они собирались поехать вместе, но всё как - то не получалось. И они, взяв отпуск, втроём поехали в гости. Их встретили очень тепло. Особенно свекровь, всё обнимала и благодарила за внуков. Она понимала, что такое воспитывать детей.
И свадьба удалась и еще две недели гостили. А погулять и отдохнуть было где. Красноярский край славился лесами. Они собирали грибы, ягоды и даже орехи.
Дни текли чередой, менялись времена года. Время шло… За эти годы из жизни ушла её мама. В дочери было всё хорошо. За это время, уж подрос внук. И тоже мечтал выступать в цирке. Как хорошо, что была мама, успокаивала себя, как бы я смогла помочь дочери в воспитании внуков. И у Виктора, на родине Леонида, было уже двое сыновей. Они ездили туда через каждые три года.
Вале до пенсии оставалось немного меньше года. Она смотрела на Серёжу, ну вот и он уже заканчивает школу. Уравновешенный, симпатичный парень, наверное тоже не одной девчонке вскружит голову. Но последнее время она увидела напряжённость в отношениях с Леонидом. Словно между ними пробежала чёрная кошка. В душе оправдывала мужа, это всё связано с работой. Ведь недавно он пошёл на повышение. Последнее время и даже в выходные дни, уж совсем мало времени проводил дома. Она же работала в смене, чаще ездила на дачу, здесь ей помощником был Серёжа. Она заметила в нём какую - то непонятную скованность, но решила, что это возрастное, не стоит над этим ломать голову.
Утро…. яркие лучи солнца проникли в спальню. Валя проснулась и бросив взгляд на Леонида улыбнулась. У нас всё будет хорошо, ведь пришла весна, а она всегда приносит радость и мудрость. И слегка рукой коснулась мужа,
-Вставай дорогой. Время собираться на работу.
Набросив на себя халат, отправилась в прихожую, включила утюг.
Она гладила для мужа рубашку, в это время, с ванны вышел Серёжа, поздоровался и как бы мимоходом сказал,
-Ну мам, ты его так разбаловала. Вы с отцом меня научили вещи гладить, а ему самому, что слабо? Тебе и так работы хватает.
Леонид уже позавтракав, вышел с кухни, он услышал слова сына, грубо ответил,
-Не тебе меня учить….
От сына долго не пришлось ждать ответа,
-Слышь пап, я не собираюсь тебя учить. Но думаю тебе стоит прислушаться к некоторым моим советам и не только в этом.
Сказав это, он сразу отправился в свою комнату. Когда в семье такие моменты случаются, уж лучше уйти. Валя всегда так поступала. Слегка покраснев ушла на кухню. Но тут же вернулась, в руках держала кожаную папку,
-Леня, вот ты забыл.
Она протянула ему папку и слегка задержав его руку спросила,
-У нас с тобой всё в порядке? Его взгляд забегал по её лицу, немного растеряно ответил,
- Тебя что –то не устраивает? Мне кажется ты просто устала. А если ты о нём, не обращай внимания. Я с ним поговорю, о чём это он. И уж у двери сказал громче,
-Да спасибо за завтрак… И за рубашку тоже.
Дверь захлопнулась… Словно оборвалась струна на музыкальном инструменте. Её стало себя жаль. А ведь раньше, когда уходил, всегда улыбался и часто, даже при сыне, позволял себе поцеловать её в щеку.
Серёжа слышал их разговор, ухмыльнулся, во даёт. А всю жизнь учил меня быть честным. Он в себе держал тайну о отце, ему было больно за мать. Два дня назад, он с ребятами гулял по городу. Уже было поздно, домой идти не хотелось. Валя была в ночую смену, а отец как всегда приходил ближе к ночи. Идя по аллее, у подъезда пятиэтажного дома привлёк внимание женский смех. У входа подъезда свет падал на белокурую женщину и рядом с ней стоял его отец. Он приостановился, вытаращил глаза, а время то какое… во даёт! И он сразу попрощался с ребятами, но не пошёл домой. А стал из-за угла следить за отцом. Казалось, что здесь такого, но его это здорово насторожило. При одной мысли стало неприятно, неужели у него другая женщина? Да нет, какая –то чушь лезет в голову. Подожду его здесь, пойдём вместе домой. Но вдруг, он увидел как отец приблизился к ней, она засмеялась и резко зашла в подъезд. Отец кинулся за ней. Серёжа ничего не думая, как мышь проник за ними. Он обрадовался, что здесь был полумрак, свет горел где –то повыше. На втором этаже звук замка привлёк его внимание. Сделав несколько шагов вверх, он увидел как она забросила руки на плечи отца и припала к его губам. Дверь медленно закрылась, щелкнул замок.
Сергей был готов рвать и метать. Как он посмел? Он что превратился в бабника? Боже мой, иметь такую заботливую жену и творить чёрт знает что. В подъезде, прокараулив до полуночи, так и не дождался отца. Придя домой, принял холодный душ и выпил молоко с мёдом. От размышлений стали волосы дыбом. Нет, я мать в обиду не дам. Он еле уснул, казалось, всю ночь слышал тот заразительный смех.
Ранним утром собирался в школу, но настроения совсем не было. Все мысли о отце, интересно давно он с ней ? И ночевать не пришёл. Он только сейчас обратил внимание, ведь он часто не ночевал дома, когда мать работала в ночую смену. Недавно говорил, что ездил в Киев. Да, наверное иногда надо больше внимания уделять родителям. Сделав такие выводы, он отправился в школу. Едва отсидел два урока, волновался. Наверное мать дома, может он у себя? Всё- таки решил зайти к нему на работу. Поймал себя на мысли, хорошо, что от школы идти минуты три, не больше.
Секретарши на месте не было и он, слегка склоняясь, тихо приоткрыл дверь, отец читал какие - то бумаги. Кроме него в кабинете больше никого не было.. Сжав кулаки, это как поддержка для себя, зашёл в кабинет и резко закрыл дверь. Только теперь Леонид услышал, что кто-то зашёл. Он удивился его появлению,
-Что на что- то деньги нужны?
Серёжа, от длинного стола отодвинул стул,
- Можно я присяду? Хочу с тобой поговорить.
- А дома этого сделать нельзя?- смотрел поверх очков.
- Ты мне скажи, у тебя эта женщина как давно?
- Ты о чём сын? Та белокурая, с которой ты вчера хохотал у подъезда.
- Что за чушь, это мы просто вместе шли з работы. Она пошла домой, а я вернулся на работу, на маневровой горке было повреждение, мне пришлось туда поехать. Кстати, эта женщина председатель нашего месткома уже три года, если ты этого не знаешь. И нам приходится иногда решать некоторые вопросы.
- Так решать как вчера. Я не маленький мальчик, отец. Я вырос, а ты просто не заметил. Ты вечно на работе, а мы с мамой и на даче, и на кладбище ездим без тебя, она как пчёлка пашет. Наверное скажешь низко с моей стороны, что я следил и всё видел, на что способна эта женщина. Думай как хочешь, но я мать в обиду не дам . Поэтому я пришел на работу к тебе, хорошо, что в приёмной никого нету. Я боюсь, не хочу чтобы она об этом узнала. Так что прекращай это безумство. Иначе, я тебе на выпускном вечере видеть не желаю!
-Прекрати!- вдруг громко, остановил его..
Сын уходя, -Запомни, я мать в обиду не дам.
Да, он пережил всё это, поэтому стал малость задумчивым. Поэтому утром, так разговаривал с отцом. В выходной день Валя занималась генеральной уборкой. Не заметила как прошло время. Серёжа пришел со школы, поев, закрылся в своей комнате. Да у сына тяжёлое время, ведь на носу экзамены. Леонид пришёл домой около десяти часов вечера, она его не дождалась, уснула. Серёжа, увидев отца в прихожей, тихо вышел к нему,
- Я прошу тебя, пока она ничего не замечает, прекращай этот бред, Отец, мне за тебя стыдно!
И резко развернулся, ушёл в свою комнату, сразу выключил свет.
После выходного Валя на работе готовила отчет о повреждениях за квартал, чертила график дежурств на следующий месяц. Это была пятница, перед выходными днями всегда меньше людей в дистанции.
Она в обеденный перерыв, закрыв дверь в диспетчерскую, зашла в подсобку набрать в чайник воды. По лестнице услышала чьи -то шаги, за собой плотно прикрыла дверь. Набрав воды , вдруг услышала женский голос,
-Да, уж сколько лет, как он привёз её с Киева. Она добрая душа, говорят, ради детей за него пошла. И такая, всегда в хорошем настроении, приветливая, добрая ко всем, грамотная. А он неблагодарный, на старости лет сходит с ума. Крутит роман с этой. Вон только вышла с бухгалтерии, не пошла, а поплыла к нему в кабинет. А секретарши - то сейчас там нету.
Другой голос грубее, словно шёпотом,
- Да я её знаю, это Оксана, у неё двое сыновей, давно оба женаты. У неё уж трое мужей было, никак не остановится. Ей - сорок пять лет, а она всё корчит из себя молодушку. Её как женщину жалко. А он при такой должности, фу… Да ни стыда ни совести. Если хотя бы не вместе работали, а здесь же всё как на ладони.
- Говорят, пару дней назад, Серёжа с его кабинета вышел, красный как рак. В это время кто-то в приёмной был. Говорят, в кабинете громко разговаривали, ссорились. Только когда дверь открылась, уходил, услышали слова,- «Я мать в обиду не отдам!». После разговора никого не принимал. Помню жену его, красавица была, а как он её любил… как любил, прям лелеял.
Валентине казалось она замерла, слушала разговор и не верила. Разве может быть, чтобы Леонид ей изменял, да ещё в такие годы. Пыталась эту мысль отогнать, нет- нет, всё сплетни. Желание выбежать с подсобки, словно птицей с клетки, не хватало воздуха. Боясь, взялась за дверную ручку, но слова остановили её.
- Да, все таки Серёжа молодец. Такую женщину ценить надо. Видать всё же она хорошо воспитывала его детей. Ну да ладно, побежала, мне ещё в доставку идти. Пока.
Частое сердцебиение не давало ей сделать вдох. Последние слова шокировали. Ручьём потекли слёзы. Хотела на пол поставить чайник, но не рассчитала, почти уронила его. Умывшись холодной водой, все же нашла силы успокоиться. Резко открыла дверь. Но в коридоре, уже никого не было.
Она, выпив лекарство от давления, взяла в руки график дежурств, стала считать часы. В голове гудело, едва удавалось сосредоточиться.
Рабочий день подходил к концу, звонки, записи о работе отвлекли от всех мыслей. Посмотрев на часы, она решила занести ему на подпись месячный график дежурств. Перед тем как пойти, посмотрела в зеркало. Ну что же… надо держаться. И слегка припудрив нос и поправив седые волосы направилась в кабинет. В приёмной никого не было. А может он ушёл, резко открыла дверь. Он сидел за столом, от неожиданности вытаращил глаза. В полуметре от него на столе сидела Оксана. Увидев её, сощурив глаза, ехидно улыбнулась и соскочила со стола. Отошла к окну, словно там что-то увидела .
Валя уверенно направилась к нему,
-Извините, я без стука, думала здесь никого нет..
И положив график на стол, сразу вышла.
Сердце стучало бешеными молотками, в голове словно что- то щелкало, она поняла, это давление. Зайдя в диспетчерскую, снова выпила таблетку. Успокаивала себя, надо держаться.- А ну Валюша, возьми себя в руки, ведь ты же сильная. И словно кто-то шептал на ухо, подумай о Серёже, ведь ты ему нужна, хотя бы в институт поступил. А уж потом…. Она знала, в любом случае, если что- то пойдёт не так, у неё в Киеве есть квартира. Там друзья, которые всегда поддержат, помогут.
Открыв ключом дверь, она поняла, что дома никого нет. На кухне всё валилось с рук. Желание от боли завыть волчицей. На глазах выступали слёзы, но она успокаивала себя. Нет- нет, я сильная, уж лучше как мышь забиться в угол и никого не слышать, не видеть. Уж сколько раз воспоминания тревожили душу. Тогда была ему нужна, попросил помочь, поднять на ноги сыновей. Ну вот и дождалась благодарности…
Где -то ближе к одиннадцати часам вечера, в квартиру тихо вошёл сын. Он видел, что в спальне горел светильник, понял, что дома отца нет. Несколько движений на кухне и ушёл в свою комнату.
Ей почему –то вспомнилась » Сказка о золотой рыбке», старушка у разбитого корыта. И тут же успокоила себя. Да разве мне так много надо было, нет – нет. Звук щелчка замка прервал мысли. Ну вот, пришёл, пусть уж лучше думает, что я сплю.
Дни в напряжении. Замечала взгляды сотрудников в её сторону, но она держалась. Не в её характере ссориться, что – то выяснять, доказывать.
Весна всегда приносит хорошее настроение. Тёплый ветерок, словно ласкал, подбадривал её. А яркое солнце дарило тепло и надежду. Всё будет хорошо, она успокаивала себя, ведь в жизни так бывает. Надо время… и только время расставит всё на свои места. Весенние хлопоты, подготовка к выпускному, поездки на дачу, в семье снизился градус напряжения.
Настежь открытое окно… Солнечные лучи пробивались сквозь шторы – на улице хорошая погода. Она способствовала хорошему настроению. Ведь сегодня вручение аттестатов, выпускной бал. Леонид с сыном, улыбаясь, завязывали друг другу галстуки. Ну вот, она смотрела со стороны, кажется отношения наладились. Её успокоило то, что он не очень на долго задерживался на работе, в выходные дни, чаще был дома. Стал как и раньше, внимательно относиться к ней.
Но ведь она не знала того, что три недели назад, сын имел очень серьёзный разговор с отцом. Это случилось в выходной день. Валя была на дежурстве. Сергей, случайно по телефону, услышал разговор. Слова отца поразили его,- «Хорошо моя кошечка, я скоро буду.» Почувствовал, как гнев воспалил разум. Ярость удушливыми волнами накатила на него. Не уж - то пойдёт? Мать на работе... Ну, погоди…. Ведь я тебя предупреждал…
Леонид, словно мальчишка торопился, подходил к её дому. Сергей, сжав кулаки, шёл следом. Странно, хотя бы раз оглянулся по сторонам. Не уж-то в них такая любовь? Или помрачение ума на старости лет?
У подъезда, он пробыл около полу часа. Нервно курил, хотя очень редко себе это позволял. Но молодая кровь кипела в жилах. Взволнован, слегка растерян, но всё же поднялся на этаж , нажал кнопку звонка. Нервно смотрел на часы, пять минут показались вечностью.
В конце - концов дверь открылась. Оксана стояла перед ним с распущенными волосами ниже плеч, в шикарном розовом пеньюаре. Увидев его презрительный взгляд, побледнела, только и смогла выдавить слова,
-Ты успокойся, успокойся….
Он резко вдохнул, слегка дрожащей рукой, отвёл её в сторону, стремительно направился в другую комнату. Казалось, от брани и криков содрогались стены. Краткий миг тишины. Леонид от волнения, от стыда выскочил, весь красный как рак. Он сразу поспешил, открыл входную дверь квартиры. За ним вышел, от гнева, побледневший сын, мгновенно прикрыл за ним дверь. Лёгкий румянец покрыл красивое лицо парня. Он взорвался вулканом, наговорил много гадостей в её сторону и у выхода, глядя в глаза сказал,
-Где совесть твоя? Я тебя предупредил! Коль не прекратите это, он навсегда потеряет сына. И тебе совет дам, поищи себе помоложе.
По дороге домой, Сергей переживал, неужели не поймёт? Да, пусть я жёстко говорил с ним, но ведь это так подло с его стороны. Такую жену, какую имеет, надо ценить, лелеять. А тем более на старости лет. Ведь для меня она мать, мать с большой буквы. Я счастлив, что она есть в моей жизни. Пусть только посмеет снова переступить её порог!
Прошло время… Серёжа после первого курса института женился. Первое время молодые жили с родителями невесты. Спустя два года с помощью родителей купили двухкомнатную квартиру. Со временем родилась дочь Руслана, очень похожа на Серёжу. Леонид уж был на пенсии, радовался жизни, радовался внучке, но много уделять внимания не мог. Его здоровье пошатнулось. Валя и дни, и ночи возле него, как возле маленького ребёнка. Мучило высокое давление, беспокоило сердце. Он несколько раз лежал в больнице, но лечение результата не давало.
Как –то ночью Серёжу разбудил звонок телефона. Увидев, кто звонит, он всё понял. В дом пришла беда и здесь уж ничего не поделаешь. Он сразу позвонил и на всякий случай дал телеграмму. Но в Красноярске на три дня объявили штормовое предупреждение. Да, начиналась осень, а это время дождей.
После похорон прошло семь дней. Только сейчас Виктор добрался в Киев. Уж оттуда приехал электричкой. В квартире хозяйничала Людмила. Она, с семьёй, приехала ещё вчера вечером. Они с Валей планировали завтра в кафе провести поминальный день на девять дней после смерти.
На второй день после поминок, все съездили на кладбище. По возвращению , Валя попросила зайти в квартиру. Когда все дружно расселись за столом, она со своей спальни вынесла папку. Слегка дрожали руки, обронив слезу, открыла её,
-Вот дети, всем поровну. Это мы вам с отцом приготовили. Уж сколько смогли, не обессудьте.
Она на стол выкладывала пачки денег. От неожиданности наступила тишина. Слегка опустив голову к стулу, хотела присесть, пошатнулась, к ней сразу кинулся Серёжа,
-Мама не волнуйся. Присядь. Может лекарство дать?
Он торопясь, принёс стакан с водой и борсетку, в которой она всегда хранила свои лекарства. Люда накапав сердечные капли, положила руку на плечо,
- Мама, а может всё же поедешь с нами?
- Да нет же, я тебе сказала, не уговаривай, всё будет хорошо.
Она перед этим имела разговор с дочерью. Сказала, что она ещё здесь нужна сыну. Руслана пойдёт в первый класс, уж может быть тогда вернётся в Киев, в свою квартиру.
Да, она и правда устала… не те уж годы, не те…. Никогда не думала, что он уйдёт первым. Болело сердце и душа, но её что – то звало в Киев. Уж на вокзале, провожая дочь, тихо прошептала,
- Я давненько не была на кладбище у мамы. Но уж нету здоровья ездить туда - сюда. Ты сходи на могилку, положи цветы от меня.
Отправился поезд. Она с сыном возвращалась домой.
И вот, прошло почти три года после смерти мужа. Она вчера с Серёжей ездила на кладбище. Поправив цветы на могиле, роняла к земле слёзы. Благодарила Бога, что он был в её жизни. Благодарила за любовь, за счастливые дни и ночи, за все радости и печали, что пережили вместе.
В квартире настежь открытое окно. Резкий сигнал машины прервал её вспоминания. Она в который раз посмотрела на фото мужа,
-Ну вот Лёня, я уезжаю. Я выполнила свой долг, долг женщины, долг матери, сколько могла помогла сыну. Ты меня уж прости, ведь я не знаю, смогу ли еще на могилку приехать к тебе.
Серёжа с дочуркой вошёл в квартиру. Нежный, тёплый взгляд сына скользнул по её лицу. Внучка расставив ручки подбежала к ней, обнимала и ласкалась. В полупустой квартире раздался звонкий, серебристый голосок,
-Бабушка, а мы на такси приехали. На таком... жёлтом.
-Ну вот и хорошо, -ответила, поцеловав её в лоб.
Склонив голову, внучка сразу возразила,
- И вовсе ничего хорошего в этом нет, ведь ты уезжаешь. А я буду за тобой очень - очень скучать.
- Пошли уж, время ехать, нас поезд ждать не будет… Быстрее,- заботливо поторопил Сергей.
И взяв чемоданы, обратился к дочери,
-Ты бабушку не расстраивай, ведь мы будем к ней в гости приезжать. Время скоро пролетит, даже не заметишь. Ведь у неё, через месяц день рождения и мы обязательно поедем к ней.
Июнь- июль 2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886153
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2020
Пусть говорят… вот так походка!
Но для меня… знаю находка,
Пусть говорят очень строптива,
Но ты скромна, чуть - чуть ревнива.
Всё судачат... что не пара мы,
Нет не слушаю, ну не томи,
Я уверен под сияньем звёзд,
Подарю прекрасный букет роз.
Моя будешь- ангел хранитель,
Хозяйкою в мою обитель,
Войдёшь навек! Я обещаю,
Ценить, любить! Ты любишь, знаю.
Пусть говорят … к чему печали,
Луна и солнце - повенчали,
У нас любовь - в этом весь секрет,
Воркуют, пусть! Нам к ним дела нет!
14.08.2020г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885884
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.08.2020
Постукай в двері… лишній раз
Прошу, мій сокіл, не цурайся
Не треба квітів, дивних прикрас
Любий, на краще сподівайся
Не примхлива…. немов осінь
В душі несу… весни надії
Хоч на скронях…давно просинь
Плекаю я… світлії мрії
Кохання те - струмок життя
З тобою нами пережите
Вдалось пізнать... і нам щастя
Дай Бог здоров`я - по вІнця
Ще в полі, не раз, зберем жито…
Постукай в двері … лишний раз
Й до мене… ніжно посміхнися
Не пам`ятаймо…. ми образ
Вогонь кохання, ще не погас
Не розлучити… і бідам нас…
Вже промінь перший виграє
Віджене хмари і печалі
День новий… сили придає
Златі трави в срібній вуалі
І ми будем - так жити далі
Лиш хай Бог, допомагає…
Яскравій зірці, як завжди
Мені даруй… ласкавий погляд
Життя рікою… чисті води
Твоя опора …. я назАвжди
Разом поборем негаразди.
12.08.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
По підвіконню хлюпоче дощ… Великі прозорі краплі потрапляють на скло, подібні тихому тупотінню. По небу хмари метушились, за мить летіли, немов коні вороні. Під тиском вітру, клубилися, кружляли колом, замали вигляд виру. Раптовий блиск блискавиці, скував ті хмари темнокрилі, освітив все навкруги. Й різкий барабанний удар, наче хтось різко забив кола в землю й за мить луною, ніби з розгону, віддалився вдалину. Хмари штовхались між собою, частий, тихіший, барабанний бій рознісся над землею.
Думки - думки… Їх не зміг позбутися Євген. Вкотре рукою торкався чорного, густого кучерявого чуба. Чи й це на радість, чи й на біду ця прикмета. Олександра ж приголомшила його, з`явилася, як ця громовиця.
Два роки розлуки, лише через три дні після зникнення, прийшла СМС » Я в Польщі. Все буде добре.» А потім, ні дзвінків, ні СМС. Дзвонив на цей телефон, але голос оператора весь час повторював одне й те саме -»Цей номер не є дійсним». Згодом, через три місяці, знову СМС « Уклала договір на два роки. До мене не дозвонишся. Все буде добре. Цілую». Так легко сказала. Та нащо ж поїхала в найми? А, як же я ? І чому не попередила ? Мабуть була впевнена, що я буду проти поїздки. Сто «але» та вже там, на жаль нічим не здатен завадити.
Напередодні повернення, нічого й не снилось. Різкий дзвінок в двері спантеличив його, хто б міг бути в таку пору? Пройшло лише пару хвилин, як він присів за стіл, домальовував, вже майже готовий проєкт нового житлового дев`ятиповерхового будинку. Архітектура, це одне, що він вміє добре робити. Мрія дитинства - будувати комфортні дома, їх цілі комплекси. Кажуть везіння гарна штука, фортуна посміхнулася. Після навчання в інституті, працював замом головного архітектора міста. Його тільки це й підтримало після раптового зникнення Олександри.
Влітку, випадкове знайомство в магазині »Книгарня Є », продовжилося дружбою, а згодом переросло в кохання. Вже більше трьох років жили разом, здавалося й вирішили одружитися. Та в неї не було бажання жити з ним в двокімнатній квартирі, хоч і кажуть, - « З милим рай і в курені «. Мріяла, щоб він за власним проектом на околиці міста, побудував приватний, просторий будинок. Їй у спадок давно дідусь залишив тридцять соток приватної землі. Вона й сама за професією дизайнер. Уміла гарно малювати, підібрати кольори фасадій й дахів будинків, їх гармонійне поєднування з розмішенням дерев, клумб, парків, дитячих майданчиків, тощо….
Приблизно за пів години до грози, Олександра ввійшовши в квартиру тільки й сказала,
- Привіт! Я така виснажена». Залишила валізу біля дверей й з чорної невеличкої сумки поклала на журнальний столик дві пачки долларів і банкоматну картку,
-Ось, я все ж таки це зробила. Це додаток до наших збережень. Тепер в нас є гроші, тож ми втілимо мою мрію в життя. Не ображайся, що так раптово зникла, ти б мене не відпустив. Я пішла у ванну кімнату.
Ось так просто, примруживши стомлені волошкові очі, чмокнула в щоку й зникла за дверима. Її погляд, каштанове волосся розсипане по тендітних плечах, пробудило в нього чоловіка. Нагадали про чарівні, безсонні ночі, наскільки вони були спокусливими, приємними для них.
Пару хвилин…. вона вже у ванній кімнаті. Вода тече, хлюпоче… напливають думки. Така ж тендітна, як і була, здається за ці два роки і не змінилась. Може зайти до неї…. та ні. Хоча й жвава та видно, що стомлена. Але в той же час підступали інші думки. Яка впевненість?! Не бентежили думки, чи я тут сам? Чи то така довіра? І скільки часу мовчала й чому? Сто запитань,чи й буде відповіть. А може вже й собі там мала коханця ? Але в той же час в душі протиріччя, заспокоював себе. Та ні, ми ж знаємо один одного та й вона ж так присягалася в коханні. На мить закрив очі й тут же їх відкрив, прислухався до свого дихання, здається зняв напругу. І все ж, довіра в житті багато значить. Приїхала і це тільки на краще. Я ж стільки днів і ночей чекав дзвінка, чекав і вірив, що повернеться, не покохає іншого.Та й знавши її брезгливість до інших чоловіків, вірніше до випадкових знайомств, що нав`язуються всупереч бажанням, напевно ще й це розвіювало сумнів.
Вона, розслаблена після купеля, бажала одного, впасти в своє рідне ліжко, відіспатися. Як миша, крадучись проникла в спальню. Все ж помітив, ледь посміхнувся. Хай відпочине, я ж все розумію, ми ж не діти. Як важко вгамувати бажання, щоб поруч бути з нею. Швидкоруч склав всі речі, потирав руки. Довгі хвилини в чеканні, швидше б час пройшов. Мила моя, люба моя квітко ясноока, якби ж ти знала, як я за тобою сумував.
Де там довго всидиш, минуло не більше десяти хвилин, тихою ходою зайшов до спальні. За вікном минулася гроза і поміж хмар визирав ясноокий повний місяць. Він освічував, її білизну, синій атлас переливався. Вона спала на спині…. глибоке декольте й ледь приспущені плечики пеньюара, подовжують шию, виділяють прекрасну область ключиць. Напівоголені пухкенькі груди і тіло млосно – молоде, так вабили доторкнутись. Чи й можна бути біля неї байдужим? Все ж не посмів порушити той сон. Вона ж, як та квітка волошка, певно бачила ясний сон… адже вже вдома. Біля вікна присів на стілець, любувався нею. Тільки від уяви огортала чарівність, як він торкнеться її жаданого, п`янкого тіла. Легенький піт виступив на чолі. Так важко втриматись. Якби вже відволіктися, зняти напругу. Це відчуття, як вогонь, що гріє серце та все ж спалахує, здається, аж закипає в жилах кров й бентежить душу.
Терпіння…. повернувся до вікна… Мала хмарина ледь приховала місяць, накрапав дощ, падав донизу - на кущі червоних троянд. Раніше був до них байдужий та наче ненароком , зірвався з стільця. Ой,що ж це я та в мне ж вдома конем грай, ні випити, ні закусити….
Швидкою ходою повертався з нічного магазину. В руках тримав букет червоних оксамитових троянд, пакет з продуктами і пляшку шампанського вина «Біссер». Боявся порушити її сон, крадькома, босоніж, на пальцях, ледь торкаючись підлоги пробрався до ліжка. Затамувавши подих, вже лише в білизні приліг біля неї. Не наваживсь торкнутись її тіла, порив одвічний…. стримував в собі. Її знову освітив місяць. Здавалось, він не міг відвести від неї очей. Вона ж наче відчувала його поряд. Уві сні чарівно посміхнулась . Напевно бачить рожевий сон. І він склавши дві долоні підсунув під свою щоку, тихо приліг поряд. Спи моя Богиня! Спи кохана! Моя половиночко, рідненька душа… Нам до щастя один крок, я дочекаюсь ранку….
Липень 2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Любуюсь … уранішньою красою,
Шепоче вітер в шовковистих травах,
В обіймах… із сріблястою росою,
Іскриться промінь, ніжно у забавах.
Золота парасолька…. лягла, до ніг,
Сонечко щедре… всім роздає тепло,
Впертий місяць в небі, висить, наче ріг,
Давно й його добренько припекло.
Казкове літечко.... в маках червоних,
В рясних ромашках, все думки літають,
Квітнуть троянди, в спогадах раптових,
Про тебе любий, віночки сплітають …
19.07.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Ой летять, летять хмаринки
Славні, різні балеринки
І я б небо підкорила
Якби ж мала чудо – крила
Ой летять, так поспішають
З вітерцем весь час гуляють
Маленькі сірі й біленькі
Ой, справді всі та й гарненькі
Й таке сонечко миленьке
Здається на вид м`ягеньке
Під ним, я зазолотилась
Яскравим промінням вмилась
Ой, летять, летять хмаринки
Дуже схожі на пір`їнки
Всміхаюсь красі я й літу
Барвистому, диво світу!
Липень 2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Я піду до житнього поля
Пригадаю, як ми гуляли
Між ромашок сховалась доля
В небі зорі, ніжно сіяли
Та навіщось… Розлучилися
Не змогли вберегти, ми любов
Коси сріблом…. Притрусилися
Туди йду, спішу, я знов і знов
І думки про тебе коханий
Блукаю, під місячним сяйвом
Біль, щем в серці, невгамований
Нам бути, не судилось разом…
Вірш зі скрині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Скупчились хмари, про щось шепотіли,
Спочатку тихо , згодом голосніше,
Та й чомусь квіти під вікном тремтіли,
Не зник мій смуток й нікому не ліпше.
Чому коротка, твоя стежка мамо?
Тепер ніколи, ти не поллєш квіти,
Чом пішла рано? Нам дуже погано,
Поглянь рідненька, це ж ми твої діти.
Ти так хотіла, щоби пішов вчитись,
Я це зробив, то ж провчився один рік,
Та це ж так мало, хто буде тішитись?
Вірила в Бога…. він чомусь не вберіг.
Пекуче сонце, спалило барвінок,
Отруйні жала, у серце впивались,
Від сліз на личко, лягає відтінок,
Чорної смерті. А ми ж сподівались.
Ти чуєш мамо, гримить, плачуть хмари
Хлюпоче дощик по твоїй стежині
Пізні краплини, для життя не чари,
Не посміхнешся, ти своїй дитині.
Й доньку з онуком, вже не приголубиш,
Стіл не накриєш, не даси поради,
І мого чуба, ранком не погладиш,
Люба матусю, де знайти розради?
Ридало небо, руйнувало стежку,
Вмивались слізьмИ…. понурі квіточки,
А у куточку, павук в`є мережку,
Ховав негатив… у тонкі ниточки.
07.07.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Йшла по стежині, вітер розвіював коси…. У ногах холод, в травах морозні роси… Лиш кілька кроків, до річки спустилась… Тут, зовсім близько, вербичка похилилась… З сумом в очах задивлялася у воду… А чи погана? Тож маю гарну вроду! Чом не помітить, в зіницях блиск кохання, увесь би вік для нього зірка рання. Світила б я і пестила щоночі… Якби ж тільки заглянув в ясні очі. Та все чомусь обходиш стороною, а я ж в душі борюся із журбою…
Спокійна річка наче відчула ті страждання, ледь зарябила, плеском води передала вітання… Переливалась сріблом з відтінком зеленавим. Легенький шепіт, голосом проникливим, тужливим,
-» Не переймайся він того не вартий! І не ховай, мила, себе за грати. Не там ти нині долю шукаєш, хоч боляче, знаю кохаєш. Послухай, люба…. Пройдися нині до старого дуба. Не край серце й душу, за те, що побачиш, її очистиш, як тихенько поплачеш… «
Вона ж відразу, неначе проснулась… Плескіт води, біла лілія посміхнулась. Над нею бджілка тихенько дзижчала, на якусь мить здалося, печаль відлітала. Вітер підносив звуки здаля, мов обривались струни в скрипаля. Та тож старезний дуб так заскрипів, музично підзивав, мов підійти велів.
А під ногами білі ромашки, ледь - ледь схилились, чому ж такі, чи з нею зажурились? Чи вони знають, те , чого вона не знає? Хода швидка, від відчаю страждає. Із трепетом в душі, зривала пелюсточки. Та хай там що, тож ще сплету віночки, куди ця річка понесе там і кохання, вона права, треба часу , мо» притихнуть страждання?
Могутній, крислатий дуб, гілля до низу, а біля нього гора гілок і хмизу. І звідти сміх вразливий, голосний… Та, що ж це, Боже?! Перед очима спалах, вогняний. Це блискавиця відвела її погляд, зайнялась полум`ям шовковиця поряд. Миттєво страх, змусив відступити, в руках ромашки - прийшлося розтрусити. Позаду чула гучні, веселі голоси і знову сміх. І озирнулась, о ненько рідна, ти ж навчала, що це гріх! Він із другою спостерігав за вогнем, що спалював шовковицю ущент. Яка жорстокість! Чи серця він не має? Адже шкода, деревце палає! Гірка сльозина уст дісталась, холодила… Невже не бачила, кого кохала і любила?! Вже й вітер вщух, спопелив жар травицю навкруги. Вона зашпортувалась та все ж бігла, дихала на повні груди.
Всміхалось сонце, пестив обличчя вітерець, як вибігла до поля. І сум, геть відлітав, згорів, розсіявсь, так вирішила доля! Пройти той шлях їй було важко, так боліло. Та повернути все назад -сердечко не хотіло. І відчуття сховатися від всіх. В душі стримувала різкий, болючий сміх… А чи дикий крик, зрадженої вовчиці? Тікала до своєї вербички, сховати смуток у водиці…
Сп`янілий погляд, від всіх переживань, питає свою річка сприйняла, забрала в себе, в стрімкий потік понесла. І різко закрутила у вирі й сховала все, лише поверху хвилі…. Підносили темні краплини й навік сховали у глибини.
Знесилена упала на стежині… Ой, ненько - ненько, як боляче нині… Здалося лиш на мить закрила очі. Та вже почула спів соловейка - серед ночі. По небу зоряно, а місяця не видно… Згадалось все, на душі огидно. В клубок скрутилась, куди йти така темінь, образа душить, неначе важкий кремінь. Й сльозам нестерпно дала волю. Ой,що ж ти робиш? Питає свою долю…
Тепле проміння торкалося обличчя, нині проснулась, в душі протиріччя. А чи я вірно поступила? І нащо його відпустила? Мо» треба було поборотись за кохання? Впала сльоза, важко та розвіялось таке бажання. І вгамувавши бурхливі почуття, йшла по стежині, в надії знайти щастя…
Грайливий вітер копошится у волоссі. А під ногами трави у покосі. По них росинки ясні, жовтоокі. Й нескошені червоні маки не високі. Їх не скосили, радістю очі засвітились. Така їм доля, лише похилились. Чи я не сильна зраду пережити? Ні - ні, буду з криниці святу воду пити. Й зглянеться доля, хай Бог благословить! Стріну коханого, буду щасливо жить.
Червень 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Зацвіти ромашки, пригорну до себе
Все погляд до поля.... А думки про тебе
Пелюстки біленькі, торкнусь ніжні- ніжні
Ой краса ж довкола, лани білосніжні
Золотисті плямки, сонечка маленькі
Пригадаю милий, ми любі й рідненькі
Як стрічали ранки, удвох босоногі
Зайчатам втішались, бігли довгоногі
Та хто ж тоді думав,підеш на війноньку
Що й мене залишиш,свою голубоньку
Відцвітають маки,волошки синіють
Птахи на узліссі, про діточок мріють
Броджу шосте літо, на тебе чекаю
Плекаю надію, в серці колисаю…
Повернешся вірю, ромашка ясніла
То ознака долі, душеньку зігріла
Обійму ромашки, пригорну до себе
Розгулявся вітер… Знов думки про тебе
Пелюстки біленькі, торкнусь ніжні - ніжні
Ой краса ж довкола, лани білосніжні
Пташеня по травах, ще вчиться літати
Знаю, тобі важко, мене захищати
Помолюся Богу, подякую долі
Ранком йду зустріти тебе й щастя в полі….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
Коли біда.. приходить в дім....
Одна печаль панує в нім...
На жаль прожив, він небагато літ...
Пішов раптово та все ж залишив слід....
Дружив із Музою ,таїв любов в душі
Писав яскраві і сердечні вірші
Чому то доля дозволила забрати....
Це лише Бог, єдиний має знати...
Земля пухом...Рідним співчуття...
Для нас всіх, це завелика втрата
Життя прожив, наш сокіл, красень- птах...
Хай спочиває, з Богом в небесах...
03.07.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
На море буря бушевала
И крики чаек доносились
Её я встретил - не узнала
Так чудны глазки! Часто снились
Она смотрела, на брызги волн
На лице строгость, беспокойство
И вдруг всё вспомнил, как ночной шторм
Душа пылает, одно расстройство
К кому пришла же ? Задал вопрос
Изнемогая, уж сам себе
И захватил бы…. Я штук сто роз
Всю жизнь улыбку, хранил в душе.
Прошли года, ты словно рядом
Вдвоем делили парту в школе
Слегка скользнув, обычным взглядом
Нет не узнала… Недоволен..
Но не посмею, словно море
Тревожить сердце, ведь так люблю
Под тихой гладью, спрячу вскоре
Свою горячность.... я утоплю
Стих из сундука
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881522
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2020
Чуєш любий, пригорни сьогодні,
Мо» мене витягнеш, з порожнечі?
Чом з тобою, ці нічки холодні,
Тож обійми, міцніше за плечі.
Можливо згаснув, порив кохання?
Як дощ химерний, січе надворі,
Знаю одне, лиш твоє бажання,
Нехай навіють пристрасті зорі.
Казкова ніч… перли розсипає,
Запалює, в наших серцях, вогонь,
В міцних обіймах, душа співає,
Розтану… я поміж теплих долонь.
2000р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020
Синіє небо… Чудеса…. Пливуть сіренькі паруса . А куди й самі не знають, вони ж літо зустрічають. Купчаться, летять сміливо, вітерець, гойдав грайливо. Тепленький дощик крап-крап-крап, дуже злякався, тікав цап. Я ж дивився в піднебесся, репетую, -Ти ж не сердься! Виросте славна травичка, в бурячка висока гичка. Для мене ж, в гаю суничка й хай дощик, всім вмиє личка! Тож спекотно, от тварина, ну і справді, як дитина….
Під вербичкою, ліг цапок, дятел по стовбурі ,-- Цок-цок –цок. Й занадто гучно,- Цік-цік-цік, він зякався, додому втік. Вдогін кричу, нащо тікать, хто ж буде літо зустрічать?
Летять хмаринки, от краса! Легенько вітер колеса…. Між них сонечко гойдалось, ніжно й мило посміхалось… В лузі літечко купалось…
05.06.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Я дощик благаю… Ой скажи чому,
Частенько шепочеш, за моїм вікном,
І нащо приносиш навкруги пітьму,
В душі – вгомонися, потайки кричу.
Хмари, як чаклунки, навіюють сум,
Погляд, очей карих, мов п`янкий туман,
Спогади, про тебе, аж по тілу струм,
Серце… шаленіє, в голові дурман.
Прошу, дощ уймися, не тривож душі,
В очах таємних, тих - послання,-« Не жди»,
Де й сльози взялися, знов дощик по склі,
Напевно знає, що ми давно чужі.
20.06.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
І я колись, була зовсім малою,
Як босонога,втішалась собою,
Вуста липкі, від цукру- рафінаду,
Неньки слова- То замість мармеладу.
Та смакота, неначе нагорода,
Осет, бур`ян , я рвала по городах,
Мов змій кусав, худі ручки й ніжки
Вже й залюбки, поспішала до річки.
Той зуд, вгамувати по всьому тілі,
Й нестримний біль, вбирали срібні хвилі,
А ще, в яр, випасала гусенят,
Такі миленькі, торкались рученят.
Ждали зерна, з долонь їх годувала,
Було й пісні, веселенькі співала,
Вже прислухались…за мить ґелґотіння,
Яке ж це добре, боже сотворіння.
Мов тямили, про що лунають пісні,
Міцна дружба, тепло й радісно мені,
В садку часто, тато грав на гармошці,,
Я скакала і плескала в долонці,
Й гусенятам, літо радість, як усім,
Мов втопали, ми в промінні золотім….
Я колись, теж була зовсім малою.
19.06.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Ліс… долина… Деінде пагорби видніються здаля… Село розкидане, старе, старезне… Хати, далеко одна від одної, якась під соломою, якась під листками ржавого заліза. А деякі покриті толем, всі потопають серед густо насаджених дерев. Все і всюди має темні, холодні кольори. Вологе літо і осінь не барилися, майже щодня кропила землю невеличкими дощами. Восени частіше зливи, омиють все довкола, стежки з рудоою травою покриті водою. Земля вже не спроможна ввібрати в себе кількість води. А по дорозі, що йшла в інше село, рядном багнюка, без гумових чобіт не пройдеш. Що вже говорити за якийсь транспорт, щоб проїхати, з початку осені, ніхто й носа не показав.
Похмуре небо, не обіцяло гарної погоди… Майже під самим лісом, можна сказати - на відшибі, стара хатина, скривлений дах, покритий толем. Перекошені вікна, вросли в землю, фарба від сонця вигоріла, не зрозуміти коли вони й фарбувалися. А неподалік, під столітнім дубом дерев`яний сарай. Двері збиті, абияк, з щілинами, зверху весіла стара ряднина, довгі нитки торкалися землі.
Баба Орина, одягнена в стару фуфайку, копошилася в сараї, вкотре висипала з фартуха дрова. Веселі очі старенької вказували на хороший настрій. На обличчі, то з`являлася усмішка, то вкотре зникала. Часто поправляючи біленку хустинку на голові, щось бубоніла про себе. Та згодом наче розмовляла сама з собою, тихо раділа й журилася,
-От добре, гарно виграла закваска, буде в хаті самогон, може хто зайде купити, скоро ж Жовтневі свята. Охо-хо-хо-хо…
Одна біда, ніхто з родини не навідується, вже років три, племінників не було, що вже говорити за інших. А нині пізня осінь, хто сюди заїде, щоб щось привезти, може якраз з села прийде покупець.
Вона зазирала в банку з самогоном, придивлялася,
-Ото трасця, така чиста, що не бачу, чи повна банка чи ні.
Вмочила пальця, облизавши його, прицмокнула,
-Міцненька й без запаху, дякувати Богу. Ну, ще літру візьму та й досить.
Раптом на обійсті почула шарудіння. Чи це вітер здійнявся, чи хтось прийшов? Злякано присіла біля дверей, підкрадаючись, через щілину дивилася на обійстя, затамувавши подих, тихо – тихо шепотіла,
-Тю хто б це міг бути? О! Чиясь постать…
За мить, щоб зручніше, стала на коліна, хвилюючись придивлялася. Незнайомий, патлатий чоловік, згорбившись, роздивлявся навкруги. На ньому гумові чорні чоботи й штани в багнюці. Темне волосся чоловіка, лягало на широкий комір старого, коричневого кожуха. На голові чорна в`язана шапка, натягнута, аж на очі.
От халепа, літали думки, якби ж роки молодші, то можливо краще б бачила. З боку й не розгледієш хто це. Тю, здається, ще й невеличка борідка є, чи то непоголений.
Він, добре схилившись, пішов за хату. Не знати, що там робив, але де видно було бабці, бачила, як заглядав у вікна. Озирнувся й наче підкрадаючись, тихо відчинив вхідні двері хати й зник з очей.
Стара поправила хустинку, перехрестилася, тішилася, от добре, що вся самогонка біля неї. А то б напевно забрав та й пішов. А в хаті, там дуля з маком, грошей немає, що візьме? Хіба пряників, що тиждень назад приніс сусід. Нічого – нічого, потираючи руки та трохи хвилюючись бабця чекала, що буде далі. Гадала, що довго в хаті не буде сидіти, дні короткі. Хай Бог милує, не додумається ж залишатися тут ночувати.
Коліна геть затерпли, прийшлося встати…. І скільки його бісова душа там буде сидіти, задавала собі запитання. Шкода Барсика немає, то хоча б налякав. Минуло три дні, як пропав. П`ятнадцять років відслужив, шкода. Часто закліпала очима, підкралася думка - може хто спеціально його забрав і отравив. От стара дурепа, нащо знімала з ланцюга.
Почула скрип вхідних дверей… Чоловік вийшов з хати, повернувся до хвіртки, потягнувся, щось пробурчав про себе й зник за хатою.
Дивина, вид і одяг вказує на безхатька. Та здається не дуже старий, жвавий, шкода боком стоїть, як роздивитися обличчя? Бабця, аж впріла від думок і хвилювання. Та за хвилину, він знову зник в хаті.
Орина, зі злості, набрала в рот самогону, потримала трохи й проковтнула, а потім пошепки,
-Ось так може краще, не так буду хвилюватися. Он,як в молоді роки, щоб сміливішою бути, допомагало. Нехай цей стрес зніму, щось придумаю.
Пройшло з пів години, в бабці урвався терпець, вона крадучись, ледь не на карачках, вилізла з сараю. Присіла біля вікна, подивитися, що ж він там робить? Здивувалася, він в одязі, сидів за столом, в руці тримав пряник, підносив собі до рота.
От , біс тобі в ребро, мої пряники, ледве втрималася, щоб не закричати. От, хай би розвернувся чи що, нехай би його пику побачила. І чого це чудовисько до мене прилізло?
Повернулася в сарай, вирішила йти на пролом, що буде то буде. Взяла в руки товсту мотузку, колись нею бичка водила та маленьку совкову лопату з довгою ручкою, якою завжди з печі вигортала залишки дров та попілу. Відчувши в руці, що таки нелегенька, посміхнулася. А ось, я тебе провчу, бісову душу, як по чужих хатах лазити.
Душа холола, підкралася до дверей хати, відчинила їх, тихо, мов та миша, притаївшись стала біля стіни, позаду нього. Вирячила очі, слідкувала за ним, а він, так і сидів на стільці за столом. Тільки змінив позу, нічого не жував, облокотившись, рукою підтримував голову. Бабця різко розмахнулася й вдарила його по голові,
-Ось тобі!
Та не вдалося дуже вдарити, вже не ті сили в неї, лопатка відскочила. Але чоловік напевно хотів піднятися на ноги, з голови впала шапка, він обома руками схопився за голову і разом з стільцем кубарем полетів на підлогу, впав ниць. Стара швидко скумекала, звалилася йому на спину, мабуть таки трохи подіяв удар, бо він мовчав. Тремтячими руками, стільки стало сили, стягувала мотузку, зв`язала руки. Він ледь - ледь зашевелився, намагався, щось сказати, вона ж взяла, ще й ноги зв`язала. Зненацька повернув голову в сторону, волосся сповзло на обличчя.
Так- так, а борідка, як у цапка молодого, чекай - чекай, я на тебе управу знайду . Вискочила з хати , здавалося б полетіла на крилах.Та де там, ті крила в вісімдесят років, але намагалася йти, настільки сили достаньо, аби швидше. Але ж сусід Микола, далеченько живе. Два городи по тридцять соток треба пройти, а це ж багнюкою. Вологий вітерець придавав сили, не відчувала втоми. Але, все ж запихавшись, різко відчинила хвіртку й тут же присіла на кругляк зрізаного дерева, що лежав біля паркану. Загавкав пес, але бабця, ще не могла заговорити. Хапала повітря, наче їй щось заважало дихати. Здавалося – ось- ось вискочить серце, руки трусилися.
Микола в цей час був у хаті. Як тільки загавкав пес, відразу подивився у вікно, за мить стояв біля Орини,
-Тітко, що з вами? Такі червоні на обличчі, що погано?
Старенька, кілька раз, глибого вдихнула й видихнула повітря, кивнула рукою й ледь ворочачи язиком, хриплим голосом,
-Та ні, зараз все розкажу….
Вони вдвох підходили до обійстя Орини. Микола в руці тримав рушницю, бабця вгамувала свої хвилювання, просила,
-Ти ж тільки не стріляй, налякаєш і все. Вияснемо хто він, а далі видно буде, можливо треба сходити до бригадира. Та тільки я не піду, ти підеш, це ж далеченько.
Чоловік, почувши, що відчиняються двері, почав кричати,
- Гей, хто там! Допоможіть…
Обоє здивовані, за мить стояли перед ним, побачивши молоде обличчя, відняло мову.
Він заволав,
- Бабцю Орино, це ж я…. Віталій..
Старенька, як квочка ходила кругом нього, мов кудахкала,
- Багато Віталиків на світі є.. І яка я тобі бабця, опудало патлате. В обдертому кожусі, чоботи й штани в багнюці, як пес бродячий…
Микола взяв стареньку за плечі,
-Ось, зачекайте, тітко присядьте на стільчик, давайте розберемося…
Розв`язав хлопцю ноги й посадив на стілець, навпроти бабці.
Усміхнено позирав, то на Орину, то на молодика,
-Ну хай нам цей гість, чи казку розкаже, чи правду розповість. З яких країв цей птах прилетів…
Хлопець, раз - по - раз кивав головою, з обличчя відкидав волосся,
-Та ви мене розв` яжіть, я ж нічого у вас не крав і не збираюся це робити. Оце своїй бабці розповім, як мене тут зустріли та чим пригостили.
Микола, махнув рукою,
-Так- так, давай докладніше все… Хто ти і звідки?
-Та , я ж з Межирова… Оце їхав на мотоциклі, все по - під ліс та під посадки, а тут, на початку села, застряг у багнюці. Мотоцикл підтягнув до першої хати, обіцяли подивитися, щоб ніхто не чіпав.
Він з хвилюванням переводив подих,
- Пригадайте, я ж з бабцею Катериною тут був, дванадцять років назад. Ну, з вашою сестрою ж , влітку, ще з вашим дідом Іваном ходили на рибалку. Ви не дивіться, що маю довге волосся. Я граю на гітарі в ансамблі, в нас вся команда така, це зараз модно.
Старенька підійшла до серванта,
- Чекай – чекай, не гони вороних коней….
Дістала окуляри й старі, руді фото, примруживши очі, хитро запитала,
-І скільки тобі нині років? Ось, покажи де моя сестра і хто тут, ще є?
Микола , розв`язуючи хлопцю руки, ледь стримував сміх. Віталій, потираючи затерплі руки, кліпаючи очима, відповів з легким тремтіння в голосі,
-А років мені, оце в жовтні минуло двадцять три …
Під самий ніс, Орина хлопцю тикала фото. Той пальцем показував і всіх називав по імені.
Микола, стримуючи сміх, почервонів, як рак, лоб покрився потом. Та згодом здригалися груди, вирвалося хіхікання, весело до бабці,
-Так, наливайте нам по сто грам тітко Орино, будемо знімати стрес.
Старенька, похапцем поклала фото на стіл, зі сльозами на очах, до себе притулила голову хлопця,
- Ой - ой, Боженьку, яке ж непорозуміння. Добре, що голову не розбила.Ти, Віталику, вже пробач мене стару дурепу. Не признала, чомусь не признала….
Уже виправдовуючись,
- Ти б напевно теж не впізнав мене, якби десь зустрілися, скільки років пройшло, давно бачилися.
Й відійшовши від нього до стільця,
- І не знаю, чи й побачуся з родиною, все вдома, діда давненько нема, мабуть Катерина ж всім розповіла.
Хлопець, поправляв розпатлане волосся,
-Та тепер точно побачитися, я ж приїхав за вами. Я ж це… Одружуюся. Побачите, яка в мене гарненька дівчина...
Заясніли сонцем очі, усмішка на все обличчя, навіть трохи почервонів.
Орина вдивлялася в очі хлопця, на обличчя, з надією знайти схожість. Знявся тягар з душі, раділа, що все обійшлося без тяжких наслідків. Раз - у - раз посміхалася, тішилася, як добре, що не забули її, що ще таки, комусь потрібна на цьому світі.
2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Він домовлявся, з ними сором`язливо,
Не був рішучий, як всі його начвали,
Хмарин торкався ніжненько, жартівливо,
Брати вітриська, лише спостерігали.
То й що, бешкетникам зимовий, весняний,
Ім погуляти, зверхньо розвеселитись,
Він добрий, літній….Повинен буть духмяний,
Сонячним, теплим, не хоче зла навчитись.
Так квіти любить! І трави шовковисті,
Й вишневий ранок, ледь розшитий золотом,
Не доторкнеться, до суцвіття в намисті,
Не струсить роси… не повіє холодом.
Такий він, літній… Хоча й трохи ревнивий,
Коли зухвалі , по небу темні хмари,
Печаль навіють, вже й зірветься вразливий,
Їх різко зрушить, розсиплять теплі чари.
Тихеньким вітром ... Сердечним має бути,
Троянді шепіт, зізнання у коханні,
В душі таїна,чи й в змозі він забути,
Як зорі в небі, лиш соннеє зітхання…
Такий він, літній.
14.05.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
Крап- крап- крап по шибці…
Яке красиве явище природи,
Ми все чекаємо, як нагороди,
Від неї маєм в душах світлі мрії,
Терпке бажання, щоб збулись надії.
Для душі втіха …
Як мирне й ніжне дощику плескання,
Мов колискова, до самого рання,
Цікаве явище вночі стрічала,
Все дивувалась… Так довго не спала.
Розряд атмосфери...
То блискавиця, раптом різко сяйвом,
Збудила землю. Й громовиці разом,
Перекотились, наче морські хвилі,
Шовкові трави, всміхнені, щасливі.
Дні пережиті….
Так довго спека, випивала соки,
Здавалось краще, наче й мали спокій,
Суховій часто, співав серенади,
Раптово чулись й вривались рулади.
Ховались в житі….
Птахи терплячі і в цю ніч задушну,
Зраділий шепіт - збив дощик посуху,
Вона ж тремтіла, від несподіванки,
Скрізь заясніють земні вишиванки.
Троянди пишні...
В себе ввібрали частиночку сонця,
Вкотре погляну, потішусь до віконця,
По пелюсточках срібні намистини,
Крап - крап – крап по шибці, течуть краплини.
14.06.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
Ой, як гарно ж , літо нині
Є струмочок при долині
Його сонечко дістало
Веселіше й мені стало
Так тепленько! Гусенята
Мов готуються до свята
Тож помили крильця й лапки
Примостились біля липки.
Голоси чую лелечі…
Пече сонечко на плечі
Я ж з проміннячком пограюсь
І теж з ними заховаюсь..
З лісу чути соловейка
В мене є - гарна сімейка
Маленькі, радо шепочуть
Вони співати теж хочуть
А літо й справді чудове
Таке... Різнокольорове
Краса всюди, ясний розмай
При долині маленький рай
Мій казковий, подільський край.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Зустрічав літо
Ой, гойда, гойда, гойдався
Метеличок розгойдався
На квіточці веселенько
Зустрів літечко раненько.
***
Ранком
З джерельця водичка
Я вмию, в ній личко
Мов в дзеркальці бачу
Вже дівчинку кращу
Раденько всміхнуся
Мене звать Ганнуся
Сонечком засяю
З ранком привітаю
І маму, і тата
Бабусю і брата
Сімейка дружненька
І я в ній гарненька!
***
Хоч маленький хлопчик
Ой, я люблю літо
Сонце через сито
Засяє іскристо
Всміхнусь променисто
Рясно… рясно квітів
Бджілки у суцвітті
Жу… жу - жу співають
Літо прославляють.
Піде, рясний дощик
Я, хоч й малий хлопчик
Зберу букет мамі
Слова, тут всі зайві!
Дуже її люблю
В щічку поцілую
Цвіте літо красне
Світить сонце ясне!
***
Козенятко
Вечір сонечко сховав
Туман землю накривав
Козенятко ме-ме ме-
Гей забули ви мене
Копитцями туп, туп – туп
Й ланцюгові стук - стук- стук
Бабця швидко, вже й тут
Не могла його забуть
Біжить козлик ме-ме-ме
Бабця любить ме – не- е….
Пасу каченяток
Каченятка на долині
Пасу зранку. Я ж в малині
Поряд маленький гайочок
Близько дзюркотить струмочок
Пахнуть ягоди в долоні
Смакота, вуста червоні
Вийшла,- Кря-кря,- невпізнали
Подають гучні сигнали
Рада, вмилася в струмочку
Відпочинок на горбочку
Тут пасу, я каченяток
Порахую - сім близняток
Як сонечко всі жовтенькі
Які ж веселі й гарненькі!
***
Коли ж це настане
/Для розвитку дитини /
В зимоньки срібляста шубка
А в ялинки шапка з хутра
Як сонце добре припече...
Струмочком шапка потече....
Дітки, скажіть коли ж це настане?
Дружно - Коли ж сніг розтане
В яку пору? - ( Як весна прийде).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
Ну ось й весна з зимою попрощались біля поля. Та хтіла,чи не хтіла, а все ж полетіла, залишивши вологість всюди. Весна ж ясноока дівиця, вдиха повітря на повні груди. Засяяв обрій, золоті промені цілують землю, ведуть дерева й трави в спокусу. Ні, то вже все насправді, не уві сні. А в світанковім сизим тумані. Лиш де - не - де прихований кришталь в бурій траві і паморозь поблизу річки й на долині. Без гомону, без звуку, вітерець принишк, чи ще можливо не проснувся.
Вода в ставочку ледь - ледь рябить, часом, риба несміло виплесне доверху й знову у воду - розведе кола. Вода,то переливається, то знову прозора, то кольорами синім й зеленим й неначе дзеркало для неба. Ледь сизуваті хмари ближче до заходу. Зі сходу білі хмаринки – перлинки, купаються в золотистих променях. Ледь сизуваті навіюють сум та в той же час, проводжають зиму на спочинок.
Торкнулись промені дерев, кущів, в пробуджені світлії мрії. Вже відлітають сни сумні, весни цілунок, несе надію. Що вже позаду, той невеличкий морозець, а часом й сніг місцями по країні, а то пороші злегка вкривали землю. І часом лихий вітер наспівував серенади.
Серед людей панічний настрій – коноровірус розлітається по світу. Ну, а природа навесні все ж має свою волю. Останні сніги розплакалися по полю і ті, що приховались по ярах, стекли струмками., забрали зимовий сум, землі додали вологи. Вже й шпак озирається навкруги, у шпаківню ховає голівку. І ніжний погляд до подруги, веселим співом про кохання вселяє надію. Воркують веселіше голуби, птахи злітаються до лісу. Стрімкі річки порушили береги, в собі втіху несуть, розлитися, відчути волю. Останні груди снігу скидають пагорби і гори, величний погляд світліше до небес. І ось вже скоро квітень. Ведуть розмову квітучі котики вербички і розсипають довкола пахкий, сонячний пилок. Нагадуючи нам, що принесе свято Вербної неділі і згодом зустрінемо Паску і пролунає Христос Воскрес! Воістино Воскрес!
І ми в весняній метушні, радо сприйняли весну з первоцвітами.І поспішає бузок, розкриває повні бруньки, а під ним мати й мачуха, як краплі сонця, переливається, виблискує, дарує оку сонячний привіт. А в лісі пробуджуються кущі і дерева, берізка – білявка тягне віти, в бажанні відчути поцілунок сонця. І вздовж дороги проснулися, випнулися перші зеленаві травинки і заблистіли по них ранні роси. Весна, як пташка, розправивши крила, з вітром, мов під музику скрипаля зазиває народ до весняних робіт.
Вже й травень місяць впевнено зустрівся з сонцем. Але ж забракло сили, чи порозуміння з ним. Частіше хмари заглядали до віконця, а то бешкетував суховій. А там, у величних горах Карпатах, де вершини підпирають небо,часто сніги прикрашали, вдягали шапки - вушанки. І хизувалась зима, що, ще здатна навідатися в гості. Та все ж весна з сонцем домовлялась. І руйнувала забаганки зими. Вже гуркотіло скрізь довкола, зривалися з вершин гір лавини снігу, струмки води в стрімкі ріки впадали й ледь - ледь пробившим травам приносили втіху. Та все ж часом морозець встеляв дорогу, сріблив стежини, вже й підкрадався до малини. Яка в журбі позирала вдалину, де сонце на хмари одягало золотисту одежину. І вже лунали перші грози. Блискавиця навпіл розрізала небо, і грім гримів, розносив звістку, про впевненність весни. А частково схід і центр країни в цю пору стогнав, чекав дощу, бажав умитись після зими. Донбас, Луганск все ще палає, ніяк не може позбутися війни. На жаль там шостий рік гинуть герої, відважні доньки і сини.
Здавалось згодом потепліло, та то лише на якийсь час. Бо неначе квітень, так зачастив у гості, що принишкли вже квітучі черешні й вишні. Й на якийсь час завмерли бруньки пишні. А, як розкритися й для кого? Бджолиного оркестру, нуде не чути, лиш часом джміль зненацька загуде. Та й той тікає в свою хатину, на жаль тоненьку має одежину. А там, в селі, давно вже вулики надворі. На вході кожного, як на дозорі, кілька бджолинок, мов вимірюють температуру, чи й полетіти? Хоча б на мить красу дерев і квітів уздріти. Та холод крильця припікає, вже й кожна у вулику зникає.
І зажурилася весна - дівиця. Як холодний вітер вгамувати? Й злетіла в небо, до хмар поближче. Ану гайда, спустіться нижче! І врешті – решт, змийте з землі журбу. Нехай здіймаються трави шовкові від зимового сну. Й потішила весна трошки. Відцвіли вже весняні квіти, а в полі підростає стебло волошки. Озимина доволі підросла, вбралася в силу. В надії долю матиме щасливу. Черешні, сливи, вишні по них ягідки зеленуваті. Вже й зав`язалися яблучка й грушки. Й пташки, що повернулися з вирію у захваті. В садах, гаях, лісах, лунають веселіші пісні й гомінкі звуки.
На жаль не скрізь по Україні так відбулося. Холод і дощ надовго покрили землю. Тепла замало, ховає пташка яйця у гнізді. А друг її співом зазиває сонце у вирії надій. Щоби нарешті, весна стала тепліша і добріша.
І кожен з нас чекав ранку і тепла. Вважав, що весна має бути красива й добра. Та не вдалось їй все до ладу зробити. А, що ж нам залишилось? Надіятися й жити. Зустрічати літо, хоч є прохолода. Та все ж кожен з нас в надії - буде краща погода. І дай нам Бог дожити до літа. Щоб було більше тепла і світла. Щоби, що росте в садах, лісах, гаях і те, що зійшло в полі й на городі втішало нас. Бо й справді ми живемо в важкий час.
З Початком літа Вас, шановні!
Хай кожен з нас зустріне Зелені свята! Хай запанує скрізь мир і доброта! Хай підростає жито, хліба й буде щедрим урожай! Щоб процвітала ненька - Україна! І наш квітучий, рідний, солов`їний край!
31.05.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
Лоскоче вітер, щипа мороз,
Моє обличчя червоніє,
Немов попала, я під гіпноз,
Раптовий вітер, злегка віє.
Іскрять сніжинки – діаманти,
До серця холод проникає,
Далеко ти, а я з думками,
В душі журба… сніг пролітає.
…
Тебе кохаю… ту стежину,
Хоч й під снігом, таки знайду,
Блистить кришталь, снує ряднину,
Вітер несе голос, - Я іду!
Віру не втрачу, хоч заметіль,
Давно пече, тіло холоне,
Та я вгамую увесь цей біль,
Відстань здолаю й перепони…
Ти там, на сході… та я прийду!
Лютий 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Мене забув? Чи смієш сприймати,
Колись казав очі діаманти,
Чому сьогодні, подався в світи,
Знов знаю будеш, себе картати.
Ранкове сонечко, хоч й засяє,
Та я вкотре, ввижатимусь тобі,
Кохає серце, душа страждає,
Не наваживсь розібратись в собі.
Чом поспішав? Вже й остигла кава,
Розтривожив , аж закипіла кров,
Невже тобі, стала не цікава?
Чом не випив, ти цнотливу любов.
Мене забути, чи й посмієш ти?
У спогадах чарівність вечорів,
Серденько зранив, як посмів піти?
Зникала постать… між прожекторів…
2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2020