Ніна Незламна

Я просто живу

Не  все  змогла,  ще  не  все  встигла,
Я  зробити,    на  своєму  віку,
Не  птаха  так,  не  маю  крила,
Не  літаю,  а  просто  живу.

Живу,  як  всі,  тішусь  природі,
Роки  спішать,  не  повернути,
Та  озирнусь,  я  при  нагоді,
Нині  в  минуле,  хочу  пірнути.

Як  вишенька,  теж  підростала,
Мабуть  схожа  на  родинний  сад,
Була..  і    радість  й  бід  зазнала,
А  молодість  –  солод,  виноград.

Вино    вишні  -  п`янить    кохання,
Доля  така,  стежка  чужинна,
Спів  пташиний,    чи    зірка  рання,
В  душі  тягар,  стекла  сльозина.

А  час  летів,  укоренилась,
Й  зарясніла  вишенька  цвітом,
Що  мала  й  тим,  задовольнялась,
В  буття  погляд,  втішалась  світом.

Три  вишеньки,  вже  й  наречені,
Батькам  втіха,  журба  позаду,
Роки-    не  дармові,  шаленні,
Онучата…  несуть  розраду.

Було  в  житті,  усяке  –  різне,
Та  я  живу,  вдихаю  нектар,
Із    квітів  в  полі.  Часом  дивне,
Те  відчуття,    мов  пила  узвар.

Маю    силу,  дякую  Богу,
Адже  живу,    ще  топчу  спориш,
Світла  мрія,  вклонюсь  порогу,
Живеться  легше,  як  щось  твориш.

 Не  могла,  іще    не  все  встигла,
Я  зробить,  на  своєму  віку,
Так,  не  птаха,  не  маю  крила,
Не  літаю,  а  просто  живу.


                           24.05.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020

Не зуміла закохати ( з гумором)

Чогось  встала  спозаранку
Чи  вдягати  вишиванку
Нині  ж  свято,  кажуть  люди
Та  чи  всуну  свої  груди
Лип  у  вікно,  до  Івана
Клявся  єдина,  кохана
Сусід  бравий,  молоденький
А  цілує,  солоденький
Ще  й  торкнеться  грудей    ніжно
Вдвох  на  ліжку  надто  тісно
Дуже  любить,  щоб  був  знизу
Спокушає  до  стрептизу
Лиш    ліфчик  в  мене    й  спідниця
Вгодована  молодиця
Каже  любить,  бо  пишненька
Де  торкнеться,  скрізь  м`якенька
Напівгола  по  стежині
Хай  зрадіє,  то  ж  йду  нині
Попід  вікна  та  й  у  двері
На  порозі  чую    -  Мері
Я  давно,  жінок  не  маю
Лиш  одну…  Тебе  кохаю
Крок  назад,    держу  спідницю
Ой    так  мабуть  не  годиться
Крик,-  Це  хто?  Секс-  робітниця?
Мене  вздріла,-  Чи  мо»сниться?
А  сама  ж  немов  та  тріска
По  мені  очами  блиска
В  душі  біль,  взяла  образа
Ой  Іван,  ах  ти  ж  зараза
Вчора  в  ліжку  обіймався
Мені  клявся  закохався
Та  мовчу  роки  завада
Я  до  неї,  вдаю  рада
Кажу  замок  поламався
 Він    за  столом  десь  ховався
-Ой  тітко  Віро,  -  вже  за  мить
Мовчу,  під  серденьком    щемить
Вдав    на  мені  чинить  замок
Впрів,  як  козел  від  дощу  змок
Очі  бігали  ховались
Отак  мовчки  й  попрощались
Вже  доплентала  додому
От  так  свято!  Мала  втому
Основне,  я  зрозуміла
Закохати  не  зуміла
Мо»  в  двадцять  років  різниця
Допетрала,  не  дівиця
А  вона,  то  справжня  квітка
Буде  в  нього,    славна    жінка
Попередить,  я  хочу  всіх
 Молодь  зваблювать  -  мабуть  гріх.

                                               21.05.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020

Одяглась у вишиванку

Ой,  сьогодні  справжнє  свято
Подивись  на  мене  -  Тато!
Бач,  яка  з  самого  ранку
Одяглась  у    вишиванку.
Пахощі,  розцвів  бузочок
Та  не  йду,    нині  в  садочок
Знову  усіх  стривожили
Тож  карантин  продовжили
За  вікном    сонячний  ранок
 Сумувать  точно    не  стану
Мамі,    посміхнуся  мило
Справді,  вишиванка  –  диво!
Їй  подякую  за  працю
Поцілую  іще  бабцю
Фартушок,    її  робота
Танцювать,    взяла  охота
Пригадала    свій  садочок
Гоп-  гоп-гоп,    піду  в  таночок
Мов  мак  червоний,    спідниця
Хай  звеселиться,  світлиця!
Щоб  по  личку,  аж  рум`янці
Справді  ж  гарна  в  вишиванці!


***
ШАНОВНІ  ДРУЗІ,  ЧИТАЧІ!

ВІТАЮ  ВСІХ  З  СВЯТОМ  ВИШИВАНКИ  !
МИРУ!  ЗЛАГОДИ!  ЗДОРОВ*Я!
ДОСТАТКУ!  ЩАСТЯ  В  КОЖНУ  ДОМІВКУ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020

Как предсказание (проза)

         Начало  лета…    За  окном  уже  светло.  Солнечные  лучи    пробивались  сквозь  тонкие  голубые  шторы,  достигли  кровати.  Некоторые  из  них  касались  милого  личика    с    задорным  курносым  носиком,    ласкали  светлые    кудряшки  волос.  Лучи  солнца    касались  её  век,    заставляли  открыть  глаза.    Она  едва  открыла  их  и  потягиваясь,  повернулась  на  бок.  
     Вот  уже  и  утро,  наверняка    будет  хороший  день.  Лето,    красное  солнышко,  голубое  небо  и  много  -  много  всяких  цветов,  вот  что  теперь    буду  рисовать.  Интересно,  мама  спит,  или  уже  проснулась?  Наверняка  проснулась,  но    скорее  всего,  еще  нежится    в  постели.  А  так  хочется  к  ней,  залезть  под  тёплое  одеяло,обнять  её.
Она,  вдруг  вспомнив,  улыбнулась  …  О!  И  мне    так    же  хочется,    как,  наверное,    хотелось  маленькому  птенцу    под    мамино    крылышко.  Вчера    с  мамой  ходили  в  парк,  случайно,  у  куста  услышали  чириканье  птенца.  От  любопытства    заглянули  в  куст,  а  там….  В  гнёздышке  чирикал    взъерошенный  маленький  воробушек.  Он  едва  открывал  глаза  и  чирикал,  звал  на  помощь.  Потом    мы  быстро    отошли  подальше.  Присев  на  скамью,  следили,  скоро  ли  прилетит  его  мама?  Но  нам  не  пришлось  долго    ждать.  Как  только    отошли,  она  сразу    слетела  з  дерева,  попрыгала  у  куста  и  исчезла    среди  веток.  Он  больше  не  пищал.  И  я  так  хочу,  но  я  же  не  птенец,  пищать    не  буду.
   Её  голубые  глазки  засветились  радостным  блеском.  Встав  с  постели  и  подтянув  штанишки  пижамы,  слегка  покачиваясь,  направилась  в  спальную  комнату  родителей.  
   В  это  время  Светлана  уже  не  спала.  Она  пересматривала  журнал  «Мама  и  малыш».    Ведь  ей  до  родов    осталось  два  месяца.  Когда  родилась  Вика  они  жили  в  поселке,  ей  помогала  мама.  Сейчас  же  как  всё    будет?  Лёгкое  волнение  теребило  душу,  сможет  ли  справиться  одна.  На  мужа  надежда  маленькая,  с  утра    и  до  ночи,  каждый  день  на  своей  фирме;  по  техническому  обслуживанию  и  ремонту  машин.  Приходит  домой  вечно  уставший,  голодный  как  волк.    С  одной  стороны,  хорошо,  что    с  дочкой  всё  время  дома,  есть  время  приготовить    кушать.    С  другой  стороны,  все  же  плохо,  что  дочь  не  ходит  в  садик,  ведь  ей  осенью  идти  в  школу.  Лягу  в  больницу,  опять  придётся  нагрузить  маму.  Если  бы  помоложе,  а  то  ведь  года  берут  своё.  Да  еще,    эта  гипертония    её    мучит.
   Под    дверью,  Вика  прислушиваясь,  сделала  несколько  шагов,  приоткрыла    её.
-Мама,    к  тебе  можно?
Дочь  прервала  её  мысли.  Отложив  журнал  в  сторону,  улыбнулась,
-Ты  уже  проснулась?    Ну  хорошо,  иди  приляг  возле  меня.
Дочь  ,  поправив  рукой  свои  волосы,    подошла  к  кровати.  
-  Да  только  осторожно!-    отодвигаясь,  заметила  Светлана.    И  гладя  её  по  голове,    продолжила,    
-  Будь  осторожна.  Смотри    не  толкни  меня.
И  всё  же,  ещё  немного  отодвинулась.  Дочь    мило  улыбнулась,  прилегла  рядышком,  заглядывала  в  глаза,  
-А  что,  тебе  братик  не  дал  поспать?  Опять  толкался.  Мам,  дай  я  послушаю  какой  он  вредный.  
-Ну,  что  ты  дочурка,  он  совсем  не  вредный.  Это  так  должно  быть.  Это  он  даёт  понять,  что  с  ним  всё  в  порядке.  
-Вот  видишь,  ведь  я  не  зря  у  нашего  дома  рисовала    аиста.  Ты  мне  тогда  рассказала,  что  есть  такая  примета,  что  если  аист  прилетит  к  кому  –  то,  значит  родится  ребёнок.  А  я  знала,  что  у  меня  будет  братик.
 -Откуда,  солнышко?-  внимательно,  немного  с  удивлением,  заглянула  в    её  глаза.
-Вот  знаю  и  всё,-  она  обняла  её,  поцеловала  в  щеку,  хитро  посмотрев,
-  О  мам,    дай  я  послушаю  как  он  стучит.
Слегка  улыбаясь,    взяла  руку  дочери,  легонько  прислонила  к    себе.  
Затаив  дыхание,  хлопала  глазами,  прислушивалась.  За  несколько  секунд      отодвинулась,
 -Нет,    ничего  не  слышу.  Он  не  хочет  чтобы  я  его  послушала.
-Наверное  уснул,    вот    ты    его  и  не  слышишь,-    сразу  возразила,  хотела  обнять  дочь.  Но  она,  надув  губы,    слезла  с  кровати,  
-Пойду  к  себе.  Ты  всё  равно  его  будешь  больше  любить,  чем  меня.  Я  знаю….    Да,    ты  сегодня    сможешь  мне  заточить  карандаши?  Почти  совсем  стёрлись,
-Ну  конечно,  моя  маленькая  художница.  Только    сначала  позавтракаем.
     Провожая    её  взглядом,задумалась  -      вот    странно,  почему  так  часто  говорит,  я  знаю.  И  этот  её  рисунок  с  аистом,    ещё    до  зачатия  ребенка.  Твердила,  что  будет  братик.  Вдруг    вспомнила,  что  недавно,  стоя  за  спиной  дочурки,  увидела  рисунок.  Девочка    с  жёлтыми  кудряшками  стоит  на  кладке  у  реки  и  подписано-  «это  я».  Странно,  а  ведь    мы  одну    к  реке  никогда  не  пускали  и  откуда  взялась  кладка?  Фантазии…  А  может    соскучилась  за  рекой,  хочет  к  бабушке,  в  поселок.  Да  там  красиво  и  мне  бы  туда  поехать,  ведь  воздух  свежее,  да  и  спокойнее,  чем  в  городе.  Но  ведь  Руслана  одного  оставить  нельзя,    ему  сразу  даст  о  себе  знать  гастрит.
       На  кухне  свистел  чайник…    Вика,  уже  одета  в  синие  шорты  и  жёлтую  футболку,  ела  овсяную  кашу  на  молоке.  Немного    задумываясь,  обратилась  к  ней,
-А  ты  мне    сказку  прочитаешь?
Мать,    выключив    чайник,      удивилась,
-Что    сейчас?
-Угу!  А  что  нельзя.  Мне  так  хочется  рисовать,  но  тишина  меня  пугает.  А  мультики  надоели.  И  вообще  ,  разве  сказки  можно  читать  только  на  ночь?
В  ответ,  слегка  сдвинув  брови,  возразила,
-Ну  почему?  Я  просто  должна  приготовить  кушать,  а  уж  потом…
Дочь  встала  из  –за  стола,  слегка  закрыла  глаза  и  тут  же  их  открыла,  
 -Спасибо,  всё  было  очень  вкусно.  Мама,  я  тебя  жду.  
И  слегка  наклонилась.  Сдвинув  плечами,  расставив  руки  в  стороны,
-Я  как  самолёт  полечу  и  с  высоты    брошу  зернышек  воробушкам.
-Хорошо,  будь  добра,  только  осторожно  на  балконе!  
-  Не  волнуйся,  там,  мне  ничего  не  грозит.  Я  им  в  коробочку  насыплю,  а  сама  спрячусь  за  дверью.    Буду  любоваться,  как  они  будут  один  за  другим    прилетать,  чирикать    и  клевать  зернышки.  Потом  я  их  нарисую.
         Прошёл  месяц,  дни  проходили  без  приключений.  В  хорошую  погоду,    после  обеда  ходили  в  парк.  Вика  -  почти  каждый  день  рисовала  цветы,  солнышко,  безоблачное  небо  и  даже  пыталась  красиво  нарисовать  птиц.
       А  время  спешило….  Светлана  не  очень    хорошо    себя  чувствовала,  отекали  ноги,  поэтому  последнее  время  в  парк  не  ходили.  Большую  часть  времени,  дочь  на  балконе  занималась  рисованием.
     Однажды  в  обед,  Светлана,    насыпав      для  дочери  гречневый  суп  ,  погладила  по  голове,
-Я    кушать  не  хочу,  пойду  прилягу.  А  ты,  моя  умница,  сама  поешь  и  может    мультики  посмотришь?
В  глазах  дочери  грусть,  унылое  лицо,  тяжело  вздохнув,
-Иди  мамочка.  Не  волнуйся  за  меня.  Я  уже  большая.  А  у  тебя  ножки  пухнут  из-  за  братика?  Это  что  навсегда?
-Ну  что  ты,  солнышко,  это  иногда  так  бывает,  со  временем  всё  пройдет.
 Она  ушла,  но  не  в  спальню,  вышла  на  балкон.  Грустное  лицо  дочери  её  взволновало.  Ведь  пару  дней  назад,  еще    весёлая    была,  хохотушка,    а  это  ходит,  как    в  воду  опущенная.  Интересно,  что  она  сегодня  нарисовала?  На  маленьком  столике  лежало  два  рисунка.  На  одном  из  них,  изображена    зелёная  высокая  трава  и  голубое    небо  с  оранжевым  солнцем.  И    три  фигуры,  подписано;  папа,  мама,  братик.    Интересно,  а  почему  себя  не  нарисовала?  Второй  рисунок  ,  ещё  больше  удивил.  Река  разукрашена  в  серый  и  темно  синий  цвет,  а  небо  почти  всё  затянуто    чёрными  тучами,  вдалеке,  в  самом  уголке,  красная  стрела.  Такой  представила  грозу?  Странно,  буквально  три  дня  прошло,    как  была  гроза,    небо  не  было    таким.
Она  с  балкона  смотрела  вдаль.  Охота  прилечь,    совсем  отпала,  хотя  чувствовала  себя  неважно.    В  это  время  услышала,  как  дочь  включила  телевизор.  Шёл  мультик    -  «  Губка  Боб  Квадратные  Штаны».  Войдя  в  комнату,  увидела,  что    она  полулёжа  на  диване,    простым  карандашом  что  –  то  в  альбоме  пыталась    навертить.  Она,  слегка  торкнулась  её    кудряшек,    строго  сделала    замечание,
-Вика,  ты  же  знаешь,  я  запрещаю  тебе  рисовать  в  таком  положении.  Ну  отдохни  малость,    ведь  у  тебя  уже  и  так  много  рисунков.
 Не  перечила,  она  сразу  удобно  уселась,  улыбнулась,
-    Ничего,  зато  это    будет  память  о  моём    детстве.  Разве  не  так?  Ты  же  их  не  выбросишь?  
-Ну,    что  ты,  они  всегда  будут  в  твоей  комнате.    Мы  расставим  по  полочкам,будем  любоваться..  Скоро  пойдёшь  в  школу,  будет  меньше  времени  для  рисования.  Подрастёшь,    взрослой  станешь,  сама  будешь  удивляться  своему  таланту.  Вот  только    к  тебе  вопрос.  Почему  на  рисунках  река  такая  темная?  И  на  другом  рисунке  подписала  нас,  а  себя  что,  забыла  нарисовать?
Дочь  вдруг  изменилась  на  лице,  её  взгляд  показался  задумчивым,    смотрела  в  окно,
-А  меня  там  нет….  А  я  у  бабушки  буду,  что  здесь  непонятного?  Мам,  а  как  вы  назовёте  братика?
-  Ну  вот  родится,  тогда  все  втроём  и  выберем  ему  имя,  -  погладив  её  по  голове  и  поцеловав  в  лоб,  продолжила,-  Ну  я  пойду,  что  –то  устала.
     Прошло  около  недели,  Светлана  поглядывала  на  дочь,  удивлялась.  Всё  таки  семь  лет  не  пять.  Может  так  взрослеет?  Стала  замкнутой  и  уж  очень  послушной.  Но  может  это  и  к  лучшему.  
 Она,  в  который  раз,  хотела    дозвонится  к  маме,  но  телефон  находился  вне  зоны.  Да  связь  конечно,  не  лучшего  качества.  Смотрела  на  календарь,  а  ведь    ещё  день  -  два  и    малыш  появится  на  свет.
Буквально  на  второй  день,  Вику  разбудил  отец,
-Дочурка,  открой  глазки,  просыпайся!    Я    уже    готов    отвезти  тебя    к  бабушке.  
-  А  что  мама  уже  в  больнице?-  резко  сорвалась  с  кровати.
Обеими  руками    протёрла  глаза.  Поправив  волосы,    внимательно  смотрела    на  него.
-Нет,  она    дома.  Вот  в  рюкзаке  твои  вещи.  Мы  так  решили,  она  завтра  поедет  в  больницу,  а    я  тебя  отвезу  сегодня.
Она    вдруг  часто  –  часто  заморгала  глазами,  немного  щурясь,  словно  вспоминая,
-А  альбом  и    карандаши  положила?
-Ну  конечно,  не  волнуйся!    И  сказки    положила,  там    тебе  бабушка    будет  читать.  И  сама  больше  учись  читать.  Ничего  не  забыли,  не  волнуйся.
Одевшись,  она  побежала  в  спальню.  Светлана  лежала  в  постели,
-Я  не  очень  себя  хорошо  чувствую,  провожать  не  буду.  Ты  же  знаешь,  мне  тяжело  подыматься  на  пятый  этаж.
Дочь,  расставив  руки  в  стороны,  потянулась  к  ней,  в  желании  обнять.  Она,  наклоняясь  к  ней,    прошептала  на  ушко,
-Ты  моя  умница,  всё  понимаешь,  я  думаю,  ты  и  бабушку  не  будешь  расстраивать.    Будь  послушной,    аккуратной  девочкой  и    одна  от  дома  далеко  не  уходи.
Они  обнявшись,  поцеловались.  Вика,  отойдя  в  сторону,
-Мама  ты  такая  красивая,  я  тебя  очень  люблю.  У  меня    к  тебе  есть  просьба,  когда    родится    братик,  ты  сразу  назови  его  Димой.
Светлана,  нежно  посмотрев,  улыбнулась,
-  Приедешь  от  бабушки  тогда  и  выберем  имя,  я  же    уже  тебе  об  этом  говорила.
 Она,  убрав  рукой  красивые  кудряшки,  наклонила  голову  в  сторону,
-    Если  честно,  мне  почему  –то  не  очень  хочется  к  бабушке  ехать  одной,    вот  если  бы    с    тобой.  Но  если  надо,  значит  надо,  потерплю.  Правда,  долго  ли    пробудешь  в  больнице,  ведь    неизвестно.    Я  тебя    очень  прошу  назови  его  Димой.
 Погладив  дочь  по  голове,    внимательно  посмотрела  в    глаза,
-И  от  чего,    эти  синие    глазки    стали  грустные?  Я  обещаю,  ты  там  долго  не  будешь.
-Ну  всё  мам,  пока,  -  махнув  рукой  и  слегка  нагнув  голову,  пошла  к  отцу.  
Отчего  такая  грустная?  Смотря  ей    вслед,  думала  Светлана.  Ведь  раньше    только  и  разговоров,  что  поеду    к    бабушке,  ведь  там  очень  хорошо,  так  красиво.
           По  дороге    в  село,    Вика  с  машины    выглядывала  в  окно.    Все  больше  засматривалась  в  небо,  вдруг  спросила,
-Па-а  –п,  а  к  бабушке  дозвонились?
-  Нет,  это  будет  сюрприз.  Даже  не  знаем,    как  она  сейчас?  Чем  занимается?  Как  её  здоровье?
-Да  если  бы  я  стала  птицей,    взлетела  в  облака,    точно  бы  увидела  бабушку.  Пусть  даже  крохотной,  зато  знала  бы,  что  она  делает.  Или  уточек    кормит    или    в  огороде  бурьян  вырывает.
-Ох,  ты  и    выдумщица  у  нас  ,  -  он      слегка  повернул  руль  в  сторону,  продолжил,
-  Вот  и  село….  Смотри  в  саду  яблони  все  в  яблоках,  вот  это  урожай!  Только  ты  не  больно  прикладывайся  к  яблокам,  особенно,  если  будешь  пить    свежее  молоко.  Знай,  тогда    яблоки    нельзя    есть.  
Она,  задумываясь  смотрела  в  окно,  не  спеша  заговорила,
-Да    мама    мне    целую  лекцию    прочитала,  как  надо  себя    вести.  Да  и  мы  с  бабушкой  как  бы    и  не  ссорились.  Наконец-то  дождётся  меня…    Раньше,  когда  говорили  по  телефону,  говорила    что  соскучилась.    Обрадуется  моему  приезду….
   Машина  слегка  покачивалась…    Дочь,  с  заднего  сидения,  смотрела  вперёд,
-Вот  качает!  Ужас    какие  ямы  по  дороге,  как  здесь  машины  ездят?  И  почему  так  далеко  забралась  наша  бабушка.
Он  засмеялся,
-Мы  в  дороге  ровно  один  час.  Не  так  уж  и  далеко,  зато    лес    и  река  почти  рядом.  Мама    очень  скучает  по  селу,  всё  вспоминает  как  в  детстве    с  дедушкой  по  грибы  ходила  да  в  реке  купалась.
         Мария  Петровна    не  была  удивлена  приезду  гостей,  поскольку  знала,  что  дочь  скоро  должна  родить.  Обнимая  и  целуя  внучку,  сказала,
-Уж  пять  дней,  как    что-то  со  связью,  никто  из  села,    ни  к  кому  не  может  дозвониться.  Говорят  -  идут  работы…    Со  дня  на  день  обещают  сделать,    вот    уж  посмотрим.
   Она,  сложив  гостинцы  в  сумку,    поднесла  к  машине,  
-Ты  смотри  там,    Руслан,  езжай  осторожно,  не  гони  машину.  Когда  родит,  постарайся  дозвониться  к  нам.  Да  я  и  сама  буду  пробовать  вас  набрать.
Вика  подошла  к  отцу,
-Папочка  я  тебя  очень  люблю.  Нагнись  я  тебя  поцелую.
Улыбаясь,  взял    на  руки,
-Ну  что,  моя  принцесса,    придумала  чем  будешь    бабушку  развлекать?
Она  поцеловала  его  в  щеку  и    одновременно  моргнув    двумя  глазами.  Лбом  коснулась  его  лба  и    тихо  ,  почти  шепотом,  
-Чем  -  чем,  как  будто  ты  не  знаешь,  она  любит  мои  рисунки.  Слушай,  я  говорила  маме,  хочу  что  бы  братика  Димой  назвали.  Это  красивое  имя,  пусть  знает,  что  это  имя  я  предложила.
Он,  погладив  её  по  голове,  поставил  на  землю,
-Ты  сама  ему  скажешь.  Ну  я  поехал,  думаю,    через  дней  пять  ты  будешь    дома
   Вечером  они  с  бабушкой  пошли  к  реке,  напомнили  уткам,  что  пора  возвращаться  домой.  И  те,  подавая  звуки,  взмахивая  крыльями,  один  за  другим,      выходили  из  воды.  Они  пропустили  их  вперёд,  Вика  весело,  помахивая  обеими  руками,  подбадривала  их,
-Ах  вы  хорошие,    травки  наелись,  вдоволь    накупались,  пора  уж  и  баеньки.
Мария  Петровна  шла  чуть  сзади,  любовалась  внучкой.  Какое  милое  дитя,  скоро  начнётся  школа,  начнутся  мучения.  Да,  это  время    быстро  пролетит.  Иль  дождусь  увидеть  её  счастливой,  иль  доживу  я  со  своим  давлением,    до  её  свадьбы,  а  так  бы  хотелось..  
       Возле  своей  конуры  лежал  старый  пёс  Серый,  он  внимательно  смотрел  за  всем,  что  происходило    во  дворе.    Вику  он  любил,    но  подняться  ему,  наверное,    было    лень.  Хотя  очень  любил,  что  бы  его  погладили  по  голове,  дали  кусочек  хлеба.  Внучке  не  надо  было  напоминать,  она  знала,  что  каждый  вечер  его  надо  покормить  хлебушком.  И  сейчас,  перед  тем  как  ему  дать,  маленький  кусочек  оторвала  себе,  хитро  посмотрев,  подошла  к  нему,
-Ну  что,  не  сердишься  на  меня?  Ну  ты  же  не  жадный,  бабушка  и  мама  говорят,  надо  делиться.
Мария  Петровна  засмеялась,    
-Вот  уж  хитрая.  Ну  -  ка    на  ещё  этот  кусочек,    дай  ему.  Я  тоже  поделюсь  и    я  не  жадная….
       На  столе  альбом  и  карандаши.  Вика,  присев  на  стул,  складывала  карандаши  в  коробочку,
-Бабуль,  а  пойдём  завтра  к  реке,  я  хочу    нарисовать  уточек  в  воде.    
-Ну  почему  не  пойдём?  Пойдём…  У  нас,  немного  далее,  за  камышами,  кладка  есть,  рыбаки  сделали.  Я  ноги  помою,  а  ты    у  берега  маленько  искупаешься.  Если  вода  не  будет  холодной.  Только  без  меня  ни-ни,  в  реку  не  входи.  Песок  только  по  краюшке,  а  далее  глубоко.  Ну  всё,    пора  молоко  пить,  чистить  зубы  да  будем    спать  ложиться.  А    сказку  тебе  прочту  -    маленькую.    Уж  вижу  глазки  усталые,  намаялась  за  целый  день.
       Утром  Вика  проснулась  от  крика  петуха.    Улыбаясь,    хихикнула  и    встала,  как    Ванька    -  встань  ка.  Сразу  забралась  на  стул  у  открытого  окна.  Едва  не  вываливаясь  с  него,
-Эй!  Что  поёшь,  спать  не  даёшь?  А  ты  наверное  пшенички  хочешь?  
 И  сняв  ночую  рубашонку,  всунулась  в  летнее  платьице  розового  цвета.
В  это  время    Мария  Петровна  варила  овсяную  кашу  на  молоке,    услышав  внучку,  громко  позвала,
-Вика,  я  здесь…  на  кухне.
Она    в  при  прыжку  забежала  к  ней.  Увидев    внучку,  приветливо  улыбнулась,
-Ну,  ты  как  принцесса  в  этом  платьице,  а  кудряшки  запутались,  надо  привести  себя  в  порядок.  
Она  сразу  повернулась  уходить,
 -  Это  я  знаю,  пойду  всё  сделаю.
Буквально  через  пять  минут,  уже  умытая  и  причёсанная  сидела  за  столом.    Набирая    в  рот  воздух,    дула  в  кашу,  облизывала  ложку,  
-А  курочкам  и  петушку  ты  дала    пшенички?
-Конечно  дала.  И  Серого  без  тебя  накормила.  Ты  так  сладко  спала.  А  кудри  твои  шелковые  на  подушке,  ну  точно,    как  у  принцессы.  
В  ответ  довольно  посматривала  на  неё.  Прищурив  глаза,  морщила  нос,
-Ну  прям  таки  принцесса….
И  сразу  приумолкла.  Доела  кашу,  встав  из-за  стола,
-А  где  телефон,?  Я  папу    наберу,  скажу,  что  у  меня  всё  нормально.
Мария  удивилась,,
-А  почему  не  маму?
В  ответ  сдвинув  плечами,
-Ты  что  не  понимаешь,  маму  сейчас    тревожить  нельзя.  Папа  сказал,  если  что  надо,  чтобы  ему  звонила.
 Она  несколько  раз  набирала  номер,  но  так  и  не  дозвонилась.  Показав  телефон    бабушке,  она  сказала,  что  нету  зоны.  Внучка  разочарованным  голосом,  
-Я  пойду  воробушкам  дам  зернышек,  я  дома  всегда  их  кормлю.
Мария  возразила,
-Да  они  возле  кур  уже  наелись,  посмотри  на  крыше  сарая  как  весело  чирикают  да  свои    пёрышки  чистят.  Сходи-  ка    лучше  в  сад,  чёрной  смородины  поешь,  она  с  куста  вкуснее.
     После  обеда  они  пошли  к  реке.  Идти  –  то,    по  тропинке  через  огороды,    не  более  пяти  минут.  Она    отдала  бабушке  карандаши  и  альбом,  вырвалась  вперёд.  Стоя    на  кладке,  подняв  руки  вверх,  произнесла,  
-Ах  ,  какая  красота!  Мне    кажется,  я  руками  достаю  голубое  небо!  
Опустив  руки  и  слегка  опустив  голову,  засмотрелась  на  воду,
-Посмотри  как  блестит  вода  в  реке!  Лучи  солнца  так  глубоко  светят,  что  даже  рыбок  видать.
     Этот  день  был  прекрасным,  солнечным  и  тёплым.  Вика  два  раза  плескалась  в  реке.    Бабушка  стояла    по  колена  в  воде,    недалеко  от  неё,  прищуриваясь  от  солнца,    каждый  раз  напоминала,  
-Далеко  не  иди,  там  глубоко.
 После  купания,  с  наслаждением  ели  варёные  яички  и  пили  молоко.  Затем,    Вика,  сидя  на  кладке,    что-  то  рисовала  в  альбоме.
 Под  вечер  собирались  домой.  Мария  Петровна    выйдя  на  кладку,  подняла  телефон  вверх,
-Вика!  Кажется  сейчас  дозвонимся.
Она  поговорила  с  зятем  и  дала  телефон  внучке.  Та,  соловьиным  голосом,  рассказала  как  у  неё  прошёл  день.  Руслан  им  сообщил,  что  завёз  жену  в  больницу.
     Прошло  три  дня…  Они  были  на  кладке,  уже  собирались  идти  домой,  внезапно  раздался  звонок.  Мария  Петровна  улыбаясь,  на  телефоне  нажала  зелёную  кнопку.  Вика  в  это  время  собирала  карандаши  в  коробку  и  поглядывала  на  бабушку.  Удивилась,  что  она  сначала  разговаривала  весело,  а  потом  вдруг,  её  лицо  изменилось,  стало  серьёзным.
-Я  всё  поняла.  Ну  как  она  ?    Ну  хорошо,  звони,  может  как  раз  дозвонишься.  Нет.  Хорошо.  Пока.  
Вика  смотрела  на  неё,  в  недоумении,  спросила,
-А  что  со  мной  говорить  не  будет?
 -Я  тебя  поздравляю,  у  тебя  есть  братик,  а  у  меня  внучек.
 Она    поспешила  к  ней,  обняв  за  талию,  
-Ура  бабуля!  А  я  ему  уже  имя  придумала,  назовём  его  Димой.
Она,  обняв  двумя  руками  плечи  девочки,  старалась  спрятать  слёзы.  Шутка  ли,    кесарево  сечение.  Хотя  бы  всё  нормально  было.  Конечно,  мальчик  четыре  кило  и  восемьсот  грамм,  богатырь!  Как,  она  бедная,    теперь  на  руки  его  сможет  взять,  коль  так  порезанная?  Господи,  помоги  ей  в  эту  трудную  минуту!  Пряча  глаза,  посмотрела  в  сторону.  Вдруг,    у  тросника,  увидела  лодку,  отвлекла  внучку,
 -Смотри,  вон  там,-  она  показывала  рукой,  -    Гляди,  а  мы  и  не  заметили  рыбаков,  и  они  молчат,    не  признаются.
Она  громко    спросила,
-Эй,    дед  Федор!    Ты  что  ли?  Чего  не  признаётесь?  Хотя  бы  поздоровались….
Дед  крутил  спиннинг,  к  ней  громко,
-Уж  домой    собираемся…    Боялись  рыбу  распугать.  А  я  гляжу,  это  что  внучка  приехала?  
Она,  немного  покраснев  на  лице,  почти  прокричала,
-Да,    а  что  не  узнал?
В  ответ,    он  кивнул  рукой,
-Не  узнал,  подросла  за  год...
 Вика,  задрав  голову  доверху,  спросила,
-  Дед  Федор,  это  тот  который  меня  в  том  году  угощал  ранней  черешней?  А  с  ним,  что  за  мужчина  такой  высокий?
Она  погладив  её  по  голове,
-  Этот  мужчина,  его  сын  Андрей.  Они  здесь,    недалеко  живут,  третий  дом  от  дороги.
-  Ого,  дед  такой  низенький,  а  сын  такой  высокий!
Мария,  взяв  её  за  руку,
--  Да,    так  бывает,  старенькие  растут  вниз,  а  молодые  вверх.
 Вика  хихикнула,
-Ну  бабушка,    скажешь  такое…
     Прошло  несколько  дней…    Она  хозяйничала  вместе  с  бабушкой.    Мария    днём,  хоть  немного,  но  ложилась  отдыхать.  Просила  её,  чтобы    тихонько  рисовала,  жаловалась,  что  плохо  себя  чувствует,  хотя  это  скрывала  от  детей.  Но  у  девочки    пропало  желание  рисовать.  Она  набрасывала  эскиз  быстрыми  уверенными  штрихами,  но  красиво    разукрасить  не  удавалось.  Всё  казалось    хмурым,  облака  почти  касались  реки  и  никак  не  могла  подобрать  цвета,  чтобы  вода  была  посветлее.  Хотя  и  рисовала  на  ней  белые  лилии,  но  листья  получались  довольно  темными.  В  который  раз,  посматривала    на  телефон.  Ей  так  хотелось  услышать  голос  мамы  и  папы.  Но  бабушка  предупредила  её,  что  мама  задержится  в  больнице  и  еще  придется  немного  подождать.  Что  возможно  и  мама  с  братиком    после  больницы,  сразу  приедут  сюда.
           Со  связью    снова  были  проблемы  и  это  раздражало  и  Светлану  с  Русланом,      и  их  обеих,  ведь  они  ждали  звонка.  И  Мария  пыталась  набрать,  но  ничего  не  получалось.
         С  утра    стояла  чудная  летняя  погода,  хотя  был  август,  но    было  довольно  тепло  и  днём,    и  ночью.  Но  ближе  к  полудню  по  небу  собирались  темные  тучи.  Мария  Петровна  с  утра  капала  сердечные  капли,
-Знаешь  это  видно  погода  так  на  меня    действует.  Видать  снова    давление.  Я  прилягу…
Вика    испуганными  глазами  смотрела  на  неё,-
-  А  может  скорую  надо  вызвать,  бабуль  ?  Здесь  тоже  набирают  сто  три?
-Да  нет,  я  полежу  и  всё  пройдёт.  Тем  более  зоны    опять  нету,    разве  что  попробовать  пойти  на  кладку,  подальше  от  леса,    там  появится.
 Она  возле  неё    сидела  на  маленьком  стульчике,  взяв      за  руку,
-Ну  полежи  маленько,  может  и  правда  пройдёт.
       В  это  время,  Руслан    с  роддома  встречал  жену  с  сыном.  Они  решили,  что  он  сразу  отвезёт  её  к  маме.  Хотя  бы  на  пару  недель,  чтобы  после  больницы  немного  окрепла.  Да  и  дочь  будет  рядышком,  будет  помощницей,  всем  будет  спокойнее.
       Вика  рассматривала  книгу  со  сказками,  в  который  уж  раз,  беспокойно  посмотрела  на  бабушку.  Она  лежала  с  закрытыми  глазами.  Глазки  забегали  по  её  лицу,  показалось,очто  она  не  дышит.    Рукой    дотронулась  щеки  и  тихо  к  ней,
-Бабушка….  Бабушка!
 Но  она  не  реагировала  ни  на  её  руку,  ни  на  слова.  Уже  громко  позвала,
-Ты  слышишь  меня?
Маленькая  рука  потянулась  к  телефону.  В  голове  гудело,  по  телу  расходился  холод.  Позвоню  папе.  Нет,  наверное    вызову  скорую.  Она  пыталась  несколько  раз  набрать  номер  скорой,  но  связи  не  было.  Словно  птица  из  клетки,  выскочила  на  улицу,  несколько  дождевых  капель  попало  ей  на  лицо.  Волнуясь,  бросила  взгляд  на  небо,  со  всех  сторон  надвигались  тёмные  тучи.  Ею  овладевал  страх  неизвестности.
-  Надо  идти  на  кладку,  там  дозвонюсь,-  уговаривала  себя,    шептала    по  дороге,
-      Погоди  бабуля,  погоди  родимая,  я  быстро,  я  успею.
Холодные  крупные  капли  попадали  на  лицо,    на  шею,  стекали  на  хрупкие  маленькие  плечи,  мочили  платьице.    Запыхавшись,  она  подбегала    к  кладке,  навстречу  ей    шли,  те  же,  рыбаки.  Дед    удивился,
-Ты  что  под  грозу  искупаться  пришла?  А  бабушка  где?
Она  сдерживая  слёзы,    на  ходу  ответила,
-Надо    бабушке  скорую  вызвать,  ей  очень  плохо,  она  лежит  и  молчит.
Быстро    двигалась  по  мокрой  кладке,  подошла  к  середине  и  подняла  руку  с  телефоном  вверх.  Но  на  телефоне  было  всего  две  полоски.  
Дед  Федор  остановился  и    к  сыну,
-Кажется  дождь  утих.  Погоди  малость,  ей  надо  помочь.  Вон  гроза  будет,  а  она  с  телефоном,  это  же  опасно.  Иди  к  ней,  ты  же  повыше  меня,  я  подожду  и    все  вместе  пойдём.  Потом  ты  домой,  а  я  с  ней  пойду,  посмотрю,  что  там  с  Марией.
В  это  время,  Вика  подалась  вперёд,  не  замечая,  стала    на  краю  кладки  и  вдруг  поскользнулась,  выпустила  телефон.
-  Ой!-  вырвалось  с  груди.  Пыталась  поймать,  но  пошатнулась,  снова  поскользнулась  и  упала    в  реку.
       На  кладке  лежал  телефон.  Андрей    нёс  девочку  на  руках,  положил  на  траву.  Федор  быстро  подбежал,  но  ужаснулся.  На  виске  сочилась  кровь,  тело  несколько  раз  дрогнуло  и  вытянулось.  
   В  это  время  Андрей  уже    был  на  кладке,  вызвал  скорую  помощь    и  сразу  выключил  телефон,  возвратился  к  ним.    Небо  побагровело,  ослепительная  молния  вспорола  его  пополам.  Мгновенный    взрыв  пламени  на  другой  стороне  реки,  молния  попала  в  дерево.  Федор  упал  на  колени  перед    девочкой,  не  мог  сдержатся,  рыдал  навзрыд.  Андрей    на  руке  послушав  пульс,  удушливым  голосом  произнёс,  
-Нет  уже  поздно,  она  мертва.
       Гроза  снова  разрезала  небо  пополам,  сильный  грохот  раскатился    и  понёсся  вдаль.  Они  оба  плакали.  И  заплакало  небо,  пустился  сильный  ливневый  дождь.  Из  ниоткуда    взялся  сильный  ветер,  он  дождю  придавал  силы.  Им  казалось,    ему  не  будет  конца,  промокшие  насквозь,  её  тело  прикрывали    собой.  Минут  двадцать  лило,  как  из  ведра.  Когда  дождь  утих  и    одновременно  приутих  ветер.    Андрей  из  под    перевёрнутого  ведра  достал  тряпку,    с  неё  вытащил  телефон.
-  Надо  милицию  вызвать.  Ой,  по  этой  дороге  попробуй  добраться.    А  скорая  в  соседнем  селе,  так,  что    должна  скоро  быть.  Я  указал  адрес  Марии.
 Дед,  с  опухшими  глазами,    охрипшим  голосом    едва  заговорил,  
-Ты  здесь  сиди,  а  я  пойду  к  Марии,  на  минуту  заскочу  домой,  штаны  переодену,  а  то  худо  мне  будет,  не  молодой  же.
           Когда  всё  небо  засверкало  от  грозы,  внезапно  заплакал  малыш.  Они    успели  доехать  до  села,    у  сада,  Руслан  остановил  машину,    
-  Подождём  малость,  пусть  гроза  да  дождь  пройдёт,  почти    ничего    видно,  еще  в  яму  попадём.
-Вот  непогода,  а  гром,  можно  оглохнуть  -  поддержала  разговор  Светлана    и  продолжила,
-Он  есть  хочет.  Как  раз  покормлю.  Она  к  груди  приложила  сына.
После  дождя,  Руслан  завёл  машину,  не  спеша    тронулись  с  места.  Хотя    колёса  скользили,  но  всё  же    потихоньку    подъехали  к  дому  Марии.  Малыш  уже  спал  в  люльке  -  колыбельке.
     Серый,  не  сидел  в    конуре,  он  помахивая  хвостом    метался  по  двору.  Руслан  вылез  с  машины,  открыл  ворота.
 В  этот  момент,  из  дома  вышел  дед  Фёдор,
-А  вам  кто  позвонил?
Светлана  в  недоумении  смотрела,    то  на  мужа,  то  на  деда.  Почему  он  здесь?  Что  с  мамой?  Где  Вика?  Она  вылезла  из  машины,  ничего  не  спрашивая,    вбежала  в  дом.  Сразу  кинулась  в  комнату,  где  спала  Вика.  По  дивану,  в  глаза  кинулись  рисунки,  такие  же  как  дома.  Небо  в  тучах,    гроза,  черные  птицы  над  тёмной  рекой.  А  на  полу  лежал  рисунок,  на  котором  она  с  мужем  и  мальчик,  внизу  надпись  братик  Дима.  Сгоряча  схватила  рисунки,  влетела  в  спальню  мамы.  Мать  лежала  бледная,  как  стена.  Увидев  дочь,  в    её  глазах  появились  слёзы.  Светлана  лишь    успела  спросить,
-  Что  с  тобой?
Но  сию  секунду,  к  ней  подошёл  Руслан.  Сзади    него  зашли  двое  мужчин  в  белых  халатах.
 Руслан  вывел    её    во  двор,
-Иди  к  сыну!  У  мамы  наверное  инсульт.  Я  пойду  к  врачам.
 Ведь  дед  Федор  уже  успел  ему  рассказать,  что  случилось    на  реке.  Сжав  руки  в  кулаки,    до  боли,  он  не  знал  как  лучше  поступить.  Едва  сдерживая  волнение,    он  решил,  жене    о  дочери  пока  не  говорить.    Приедет  милиция,  пусть  уж  потом.  Один  за  другим  удар,  как  это  можно  пережить.  Ему  хотелось  кричать,  желание  завыть,  как  заблудившемуся    волку,  среди  пылающего  леса.
     Врачи    вошли  в  положении  молодых,  забрали  Марию  в  больницу.  Она  так  и  не  узнала  о  случившемся.
     Прошло  два  дня.  В  доме  тихо  –  тихо.    Запах  свечи  разносился  по  комнате.  У  входа,  на  лавке  сидело  несколько  старушек.  Зеркало  трюмо  завешено  белой  простынёй.  На  тумбочке  карандаши  и  альбом.  Светлана  сидела    на  стуле,  смотрела  на  останки  дочери.  В  белом  платьице,  она  лежала  как    спящая  принцесса.  Над  головой,  из  крупных  белых  ромашек,  лежал  венок.  Ручки  и  ножки  прикрыты  полевыми  ромашками.
   Убитая  горем,  она  словно  пьяная,  напичкана  медикаментами,  держала  в  руках  рисунки.  Уж  не  было  слёз.    Губы  не  уставали  шептать,
-  Если  бы  я  знала…  Если  бы  я  знала.  Эти  же  рисунки,  были    как  предсказание  мне,  почему  я  недоглядела…
                                                                                                                                                                                                                                                         
                                                                                                                                                                 19.05.  2020.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876501
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.05.2020

Підкрався світанок

Подібний  колібрі,  підкрався  світанок,
Кортить  подивитись,  поспішу  на  ґанок,
   Барвистість…чарує  веселкова  гамма,
На  мить…  то  замре,  а  то  сонно,  ледь  блима,
Пробудить  роси,  срібні  сховані  у  імлі,
Й  таємним  поглядом,  сипне  чар  до  землі.

Ясні  зорі  зблідли,  місяць  молоденький,
Зачепився…  наче  ріжок  золотенький,
В  поклоні  світанку,  то  немов  вітання,
 Зникає  на  небі,  зіронька  остання.

 Світанок…підкрався,  мов  тепло  магічне,
Бажання  -    потяг  до  свободи  одвічне,
Проникло    в    душеньку..  Чародійство  п`янить
Скажіть,  як    можна,  світанки    не  любить?

                                                                       16.05.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020

Ты мне любим

В  твоих  глазах,  я  не  увидела  луча,
Но  всё  же  шла,  на  свидание,  не  спеша,
Увы  так  быстро,  время  пролетело,
Уж  оказалась,    ты  вишенкой  спелой.

В  душе  сомнение,  таила  всегда,
Женою  быть  иль  нет…  Но  видно  судьба,
За  нас  решила,  в  прекрасный  вечер,
Ты  улыбаясь,  нежно  взял  за  плечи.

 Силёнок  нет,  тебе  противоречить,
Знаю  давно,  ведь  ты  не  бессердечен,
Хотя  в  глазах,  не  увидела  лучей,
Но  я  же    знала,  навек  буду  твоей,
Ведь  трепетало  сердечко  при  встрече,
Ты  мне  любим,  один  на  этом  свете.
                                                                           
                                 15.05.2020  г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875989
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.05.2020

Оце так зустріч ( проза 7, 8 ч. )

         7ч

   Тіло    Сашка  подалося  назад,  але  все  ж  втримався  на  ногах,  в  руці    відчув  біль.  В  тетяни    звідки  й  взялася  хоробрість,сила.  Як  пантера  кинулася  на  Богдана,  пальці  її  рук,  як  кігті,  вп`ялися  в  його  шию.  Руслан  теж    всім  тілом  навалився  на  нього,  притискав  донизу.  Нарешті,    вони  таки  змогли  його  звалити  на  коліна.  Богдан  заскреготав  зубами,  зажавшивши  ножа  в  руці,  з  горла  вирвався  дикий    голосний  звук,
-  А-а-а!
 Від  звуку  наче  здригалася  земля.  Руслану  все  ж  вдалося  скрутити  йому  руки  й  забрати  ножа,  
-Ти,  що  з  глузду  з`їхав!  У  нас  же,  ще  тут  є  замовлення.  Батько  дізнається,  тобі  ж  не  поздоровиться…  Що  твориш,  бовдуре?  Зовсім  з  глузду  з`їхав!
-Відпусти,-  прохрипів  Богдан,  -Я  піду,  відпусти!
 Вона  дуже  збентежена  та  все  ж  помітила,  що  Сашко  скривився,  лівою  рукою  схопився  за  праву  руку,  в  якій  був  ключ.  Заклопотано  прихилилася  над  нею,
-Давай  подивлюся,  здається  поранив.
 Розірвала  рукав  сорочки,  з  невеликої  рани  сочилася  кров.Руки  від  хвилювання  неслухалися,  тремтіли,  все  ж  маленькою  хустинкою  вдалося    перев*язати.
 -  Дякувати  Богу,  ледь  зачепив  тебе.
 Руслан  в  цей  час    майже  сидів  на  братові,
-Охолов?  Охолов  питаю!
 -Так!Сказав  відпусти!
Таня  з  Сашком  стояли  з  боку,  весь  час  спостерігали  за  ними.
 -  Полеж,  герой!  -  відповів  Руслан,  кашлянув  й  заговорив,
-Таню  пробач  цього  дурня.  Розумієш,  попали  до  таких  господарів,  що  нам  ніяк  не  вдалося  відмовитися  від  горілки.  Ми  й  випили  лише  по  чарці,  на  жаль  маємо,  що  маємо.  Він  обіцяв  з  тобою  тільки  поговорити,  тому  я  з  ним  і  пішов.Якщо  батько  дізнається,  то  …..
Вона,  хвилюючись,  голосно  перебила,
-Ти    у  Олександра    проси  вибачення,  он  йому  руку  поранив,  добре,  що  не  глибоко  зачепив.  А  ні,  то  зараз  передзвоню  в  Поліцейський  відділок.
Богдан  намагався  піднятися,  прохрипів  пригніченим  голосом,
-Відпусти!  Я  сам  вибачусь.  Відпусти  сказав!
Сашко  обійняв  її,
-Пішли  до    автівки!  Ну  їх  до  біса!
 Й  махнувши  рукою  до  них,
-Хай  знають  нашу  доброту.  Тільки  щоб  не  з`являлися  на  очі  ні  мені,  ні  тобі.
Руслан,  ще  тримав  брата,  заговорив  здавленим  голосом,
-  Ми  зрозуміли…  Ми  все  зрозуміли….  Тільки,  щоб  ніхто  не  знав,  бо  нам  буде  кришка.
   Вони  за  кілька  кроків  озирнулися,  брати  сиділи  під  деревом,  палахкотіли  вогники  цигарок.  
 В  автівці  замастила  рану  зеленкою,
-Болить?
Він    полегшено  перевів  подих,
-Здається  обійшлося…  Ти  знаєш,  я  от  думаю,  щоб  було,  якби  я  не  помітив    ті  вогні  від  цигарок?
-Ой,  не  кажи…  Страшно  й  подумати.  В  мене  до  цієї  пори  коліна  трусяться  й  серце  калатає.  Але  ж  тепер  сама  дивуюся,  як  я  на  нього  накинулася…    
Задумуючись,  поклав  руку  на  її  плече,
-Шкода,  я    на  два  тижні  щезну,  їду  в  місто  на  практику.  Оце  думаю,  хто  тебе  буде  захищати?  Я  ж    Олегу  обіцяв    охороняти  оце  чадо.
Й  ледь  посміхнувшись,
-Знаєш,  давай    на  якийсь  час  це  від  усіх  приховаємо.  Здається  нас  ніхто  не  бачив.  Хай    це  буде  нашим  секретом.  А  то,  як  дізнаються,  будуть  дошкуляти  запитаннями  та  хвилюватися  і  Олег,  і  твої  батьки.  Хай  потім,  колись,  або,  як  Олег  приїде.  Думаю  вони  більше  не  з`являться  на  нашій  дорозі.
-  Ой,  -    з  сумки  дістала  телефон,-  А  котра  ж  година?
 Позирнувши  на  екран  телефону,
-  Вже  майже  двадцять  друга.  Можливо    ти  й  правильно  думаєш.  Я  вже    потроху  заспокоююсь…
Наче  трохи  замислившись,  хитнув  головою,  
-  Ой  життя  –  життя,  в  ньому    і  таке  буває….  Ну  то  поїхали.  Від  нині  мені    буде  наука,  наступного  разу,  я    тебе,  як  найцінніший  скарб  оберігатиму,  підвозитиму  під  саму  хвіртку.  Уже  весело  позирнувши,  засміявся.
   Наче  підкрадаючись,  Таня  йшла  до  хати,  можливо  сплять.  В  буді  заворушився  Дружок,  потріпався  й  притих.  Раптово  з  веранди  почула  голос  батька,  йшов    назустріч,
-Ну  нарешті,  а  ми  вже  й  не  знаємо,  що  думати…  
-О!  Тату,  а  чого  в  темноті  сидиш,  що  світла  немає?
-Та  ні,  не  хотів  уваги  сусідів  привертати.
Обіймаючи,  поцілувала  в  щоку,
-Запізнилася  на  автобус.  Ой,  такий  останній  клієнт  попався,  років  шестидесяти,  наче  й  нормальний  мужик,  а  заріс,  як  бомж.  А  можливо  звідкись  приїхав,  ще  захотів  щоб  побрила.  До  траси  доїхала  міжміським  автобусом,  а  тут,    вже  пішком  добралася.
-  Ого,  тож  до  траси  майже  п`ять  кілометрів.  Ну  не  піду  ж  на  автовокзал  ночувати.
-  Та  з  цього  автобуса,  теж  зійшли  жінка    й  чоловік,  йшли  попереду.  Згодом  вони    звернули  до  короварні,  а  тут  вже  стільки  йти...  Ноги,  аж  гудуть,  -  як  пташка  цьвірінькала  й  морщила  носа.      В  душі  ж  освідомлювала,  що  брехати    не  годиться,  але  ж  треба  було,  щось  придумати.  Сама  здивувалася  своїм  здібностям.  Зайшовши  до  хати,  батько  кивнув  рукою,
-Я  пішов  спати,  напевно,  вже  мама  почула,  що  ти  є.
   В  ліжку,  огорнувшись  ковдрою,  вона  довго  не  могла  заснути.  Вкотре,  закривши  очі,  ввижався  розпатланий  Богдан    і  наче  здалеку  чула    відлуння  його  крику.  Нарешті  втома  приборкала  до  сну.  
   Пройшло  два  тижні….  Всі  ці  дні,  Таня    в  містечко  їздила  автобусом.  Працювала  в  чоловічому  залі,  від  клієнтів  тільки  слова  вдячності.  Особливо  від  молодих,  які  кидали  пронизливі  погляди  й  часто  посміхалися.  Друга  зміна  не  дуже  втішала  її,  весь  час  в  напрузі,  щоб  не  запізнитися  на  автобус  та  без  пригод  дістатися  додому.  Але  нині  тішилася,  тож  завтра  субота,  а    в  неділю  Великдень.  Під  кінець  зміни,  позирала  на  настінний  годинник,    поспішала.
   За  вікнами  вже  стемніло…  В  перукарню,    з  букетом  білих  троянд,  зайшов    білявий  високий  хлопець.  Сірий  костюм,  вдало  сидів  на  його  статурі.  Біла  сорочка,  бордового  кольору  краватка  вказувала  на  солідність  і  вишуканий  смак.  Він  озирнувся  і    рішуче  направився  до  неї,  вона  в  цей  час  клієнту  підбривала  потилицю.  Хлопець  ввічливо  привітався,
-Я  до  вас!
-А  ви  на  годинник  дивилися?  В  мене  останній  клієнт.-  зняла  рушник  з  плечей  чоловіка,  якого  вона  обслуговувала.  Він    відразу  піднявся,  подякував,  поклав  гроші  на  тумбочку  й  поспішив  до  виходу.
-Та  ви  розумієте,  -    розгублено  топтався  на  місці,  тримав  букет,  наче  не  знав  куди  його  подіти.
-Ану  покажіться,-    уважно  подивилася  на  його  зачіску,  -  Та  вам  же  можна,  ще  кілька  днів  так  походити.  Ви  ж  здається  в  мене  недавно  були.
-Та  я…  Це  для  Вас,-  несміливо  подав  квіти.
Здвигнувши  плечима,  відчула  прилив  крові  до  обличчя.  Подякувавши,  все  ж    взяла  квіти.
Він  спалахнув  від  її  погляду,  дивився  в  очі,    наче  просив  допомоги,
-Я  хочу    запросити    прогулятися  по  весняному  парку.
   Несподівано  в  дверях    з`явився  Олександр,  кахикнув.  Вони  обоє  звернули  увагу  до  дверей.  Її    розгубленість  не  приховалася  від  очей  хлопця,  відразу  зрозумів,  що  він  тут  зайвий,
-Я  прийду  іншим  разом,  -    не  пооспішаючи,  йшов  до  виходу.
Олександр  з    єхидною  усмішкою  дивився  вслід.  Дочекався  поки  той  вийшов  з  салону  і  дрібними  кроками,  хитаючись,  наблизився  до  неї.  Розчаровано  розвів  руками,  пристально  придивляючись  в  її  сполохані  очі,
-Що  за  один?
-  Може  не  повіриш  та  це  був  клієнт.  Я  йому  відмовила  постригтися,  тож  робочий  день  закінчився.
 -А  що,  всі  клієнти  квіти  приносять?
Вона    намагалася  весело  відповісти,  дзвінким  голосом,  
-Та  не  зациклюйся  ти!  Чесно,  я  його  вдруге  бачу,  якось  стригла…    То  ти  вже  повернувся.  Та  чого  так  пізно  їдеш?
-В  справах,  затримався  Таню…  В  справах…    Знаю  ти  на  другій  зміні,  вирішив  забрати,  вдвох  їхати  веселіше.  Та  бачу,    тут  би  Олегу  було  не  до  веселощів.
-Не  мили  дурниць,  я  за  мить  буду  готова.    
     Не  наважилася  взяти  з  собою  квіти,  навіщо  лишні  розмови.  Але  ж  такі  гарні,  на  ходу  квіти  всунула  в  чотиригранну  скляну    вазу,  що  стояла  на  підвіконні.
   В    містечку    їхали  мовчки.  Вона  не  мала  наміру  виправдовуватися,  бо  не  було  за  що.  Він  витримував  паузу.  Тільки  інколи  відривав  погляд  від  дороги,  підіймав  брови,  прицмокував  і  косо  позирав  на  неї.
   Та    тільки  виїхали  на  трасу,  торкнувся  її  плеча,
-Та  не  журися  ти,  я  Олегові  нічого  не  скажу…  Ще  не  один  залицяльник  буде…  Я  ж  знаю  ти  не  вертихвістка,  тож  й  немає  причини  для  занепокоїння.  Танічко,  в  сімейному  житті  принцип  довіри  відіграє  велику  роль.  А  життя  каверзне,    не  дарма  кажуть  «  життя  прожити  -  не  поле  перейти».  Та    не  вішай  носа,  все  буде  добре,  Олег  по  вуха  закохався  в  тебе,  значить  довіряє.  
Цими  словами  він  розвіяв  напругу.  По  дорозі,  для  підняття  настрою,  декілька  анекдотів,  а  він  умів  їх  розповідати,  в  автівці  лунав  гучний  сміх.  Та  згодом  посерйознішав,  розповідав,  як  в  місті,  в  одній  їз  полікліннік,  проходив  практику.  
     А  час  спішив…  За  вікном  сутеніло…  Не  завжди  ж  везе  в  житті,  думала  Таня,  тримаючи  в  руці  чашку  з  паруючою  кавою.  Бувають  і  розчарування,  друга  зміна  не  до  душі,  але,  що  поробиш,  мусиш  змиритися.  В  кімнаті  відпочинку  затишно,  але  ж    треба  йти  до  роботи.  Зробивши  крок,  за  вікном    привернув  увагу  білий    Мерседес,  що  щойно    під`їхав  під  салон.  Ого  нічого  собі  авто!  З  нього  виліз    білявий  хлопець.  Хитнула  головою,  це  ж  здається  той  хлопець,  що  мені  квіти  приніс.  Він  на  мить  пригнувся,  уже  в  руках    тримав    букет  червоних  троянд.  Закривши  двері,  направився  до  салону.  Відчула  гучне  серцебиття,  ой,  чого  це  я?    Та,  що  ж  робити?  Це  ж  напевно  до  мене.  Від  несподіванки  розхвилювалася,  злегка  тремтіло  тіло.  Пару  хвилин  постояла,  потирала  холодні,  як  лід  руки.  От  дурепа,  чого  це  я  така  до  біса  збуджена.  Але  ж  теж  красень,  ще  й  така  автівка.  Ні  треба  зібратися!.  Зробила  глибокий  вдих  і  дуже  повільний  видих.  Миттєво  озирнулася  назад,  наче  почула  чоловічий  шепіт  -«Таню».  Ледь  контролюючи  себе,  відійшла  від  дверей,  приклала  руку  до  губ,  дмухнула,  наче  хотіла  погріти.  Та  тут  же,  пригадала  поцілунок  Олега.  Ой,  що  це  зі  мною  коїться.    Раптово,  з    зали,  її  позвала  майстриня,
-Таню  до  тебе  клієнт.
 А  може,  хтось  інший?  Так,  треба  зосередитися  на  роботі,  заспокоїла  себе.  Все  ж  невпевнено  відчинила  двері…                                                                                                                                                                                  
8ч
Чомусь  відчувала  важкість  у  ногах,  як  би  зробити  крок?  В  голові  борюкався  острах,  як  поступити?  Як  сказати,  щоб  не  образити?!  Треба  вирішити.  А,  хай  буде,  як  буде,  візьму  гріх  на  душу.  Кілька  кроків  і  вона  в  салоні.    На  її  тумбочці  лежали  червоні  троянди.  Побачивши  її,  він  відразу  підвівся  з  крісла,
-Я  до  вас.  Мене  звати  Вадим.
-Добре!  Приємно  здивована,  присядьте.
         Уже  тригла  волосся,  вдаючи,  що  не  впізнала  його.  Не  могла  не  помічати,  як  він  часто  затримував  подих,  від    дотику  її  руки  наче  завмирав.  І  весь  час  намагався  зазирнути  в  дзеркало,    милувався  кожним    її  рухом.    
         Скропивши  зачіску  парфумами,  зняла  з    плечей    рушник,  ледь  посміхаючись  запитала,
-Все  добре?
-Так  –  так,-  підійнявся  з  крісла,  біля  дзеркала  поклав  гроші.  Й  нахилившись  до  неї,  тихо,
-  Таню,  ви  така  чарівна.  Ті  квіти  для  вас.  Я  наважуся  у  вас  попросити  номер  телефона,  а  ні,  то    зараз  біля  салона  почекаю.    Звівши  брови,  повела  очами,  так  же  тихо  до  нього,
-Ого,  сміливий  крок.  Добре,  що  тоді  чоловік  не  приревнував.
Збрехала  й  зажавши  губи,  відійшла  до    вікна.  От  життя  знову  вимушена  брехати.
Він  ледь  двигнув  плечима,    озирнувшись,  розгублено  подякував  і  вийшов.  Наче  скинула  камінь  з  душі,  полегшено  зітхнула.  Господи  пробач  за  гріх,  але  інакше,  як  було  викрутитися.
   Від  тієї  пори,  вона  його  більше  не  бачила.  
   А  час  летів….  Минуло  три  тижні  від  Великодня.    Таня  кожного  дня  з  задоволенням    зустрічала  ранок  і  поспішала  в  містечко.  Вихідним  днем  була  неділя  та  їй  інколи  і  в  цей  день,  приходилося  брати  ножиці  в  руки.  Хоча  мама  й  бурчала,  що  в  такий  день  не  годиться  стригтися,  але  односельчани  приходили,  не  могла  відмовити.  З  Олегом  спілкувалася  через  кожні  три  дні.  То  наче  за  графіком,  пізно  ввечері  зачиняла  двері  і  батьки  чули  радісний  голос,  веселий,  заразний  сміх.    
   Микола  впорався  з  польовими  роботами  та  городами.  В  неділю  встав  раненько,  відправився  на  рибалку.  Як  завжди  з  ним  був  Дружок.  Лащився,  зазирав  в  очі  й  біг  вперед.  Та  озираючись  знову  повертався,  задоволено  бігав  кругом  нього.  Підходячи  до  ставу,  Дружок  гучно  загавкав.  Зовсім  близько,  з  очерету  подала  голос  качка,  здалеку,    долинула  відповідь.  На  кладці  метушилася  трохи  згорблена  постать..  Він  відізвав  пса,
-Дружок  ходи  сюди,  не  смій  зачепати!  
Підійшовши  ближче,  впізнав  односельчанина  діда  Федора.  Подаючи  руку,  привітався  з  ним  бадьорим  голосом.  Той,  погладжуючи  сиві  козацькі  вуса,  посміхнувся,
-Давно  тебе  не  бачив.  Сідай  поруч,  всім  рибки  достатньо.  Та  не  будем  галдіти,  ще  злякаємо.  
         Пройшло  три  години,  сонце  вище  підійнялось,  добре  пригрівало.  У  відрах  хлюпалися  карасі.
-Добре  клює,-  порушив  дід  тишу,  -  А  що…  може  поснідаємо?  Я  маю    консерву  й  до  консерви.
 Микола  примружив  очі  від  сонця,  ледь  посміхнувся,
-    Так  і  в  мене  дещо  є.
   Біля  куща  шипшини  накрили  поляну.  Дід  розповідав  про  своїх  дітей.  Микола  уважно  слухав,  підтримував  розмову.  Коли    по  другій  чарці  випили,  дід  хитро  позирнув,  
-Ти  чув,  що    Олійники  будують  два  білі  будинки?    Молодець  Степан,  справжніх  козаків  виховав.  Славні,  роботящі,  ото  комусь  з  дівок  повезе.  Микола  вже  й  сім`ю  має  й  маленький  бізнес,  приватний  магазин.  Олександр  на  зубного  лікаря  вчиться,  молодий  веселун,  але  толковий.  А  Олег  наче  місця  не  може  нагріти,  вже  й  пора  гніздо  звити.  А  він  то  тут,  то  в  Москві,  але  будинок  тут  будує.  Видно  в  селі  збирається  жити.
Микола  слухав  мовчки,  тільки  інколи  кивав  головою.  Дід  відламував  шматок  хліба,  рвав  його  на  маленькі  шматочки,  клав    до  рота.  Раптом  закашлявся,  похапцем,  витираючи  сльози,  хіхікнув,
-Так  сміх  душе,  ледь  не  вдавився.  Я  оце  думаю,  як  вони  мають  поряд  жити?
-Як,-засміявся  Микола,-    Як  всі  люди  живуть.  Тим  паче  брати,  родина  буде  дружніша.
-Тю  на  тебе,-  здивовано  дід,
-По    селі  ж  всі  знають,  що  твоя  Тетяна  крутила  любов  з  Олегом,  а    тепер  вечорами  з  Олександром  на  авто  роз`їжджає.  Як  одного  не  обкрутила  -    за  іншого  взялася.  От,  зараз  молодь…
Миколі,  як  обухом  по  голові,  відразу  почервонів,  як  варений  рак.  Ладен  був  крізь  землю    провалитися.  Оце  так  новини.  Почухав  рукою  голову  й  задумливо  до  діда,
-Та  ти,  що  діду,  сам  це  бачив?
 Той  зморщив  носа,  кліпав  вузькими  очима,
-Та  люди…
Микола  не  дав  договорити,
-Менше  людей  слухай!  Як  сам  не  бачив,  то  навіщо  плітки  розпускаєш?!
В  діда  захмелілі  очі,  ледь  здійнявся  на  ноги.  Перед  самим  носом,  рукою  заперечив,
-Ха!  Плітки  кажеш.  Їх  в    містечку  у  кав`ярні  бачили,  кажуть,  як  голубки  сиділи.  А  вона  така  весела,  все  посміхається  та  все  щебече  й  щебече  до  нього.  Це  ж  треба  так  уміти…
-  Та  хай  там  поляпають  язиками,-  Микола  знервовано  збирав  речі.  
Чи  й  правда?  Треба  поговорити.  Нащо  славитися  на  все  село?.  Закинув  вудочки  на  плече,  підхопив  відро,
-Ну    бувай    здоровий    діду,  я  пішов,
Старий,  прилігши  на  траву,  кивнув  рукою,
-Йди  з  Богом.  А  я  передрімаю,  щось  ця  горілка  мене  підкосила.
       Ввечері    за  вечерею,  батько    розповів  про  розмову  з  дідом.  Таня  сміялася,  мати  хапалася  за  голову.  Та  в  кінці  розмови,  сердито  подивився,  стукав  вказівним  пальцем  по  столі,
-І  чого  сміятися.  Славлять  тебе  на  все  село,  кості  миють.І  нас  славлять,  скажуть  люди,  оце  виховали.  Одну  мають  і  ту  розуму  не  навчили.  Ти  вже  розбирися  з  ними  і  подумай,  що  коїш!
Вона,  стиснувши  губи,  мовчала,  як  риба.  Нині  не  варто  щось  доводити.  Адже  добре  знала  батька.  Навіщо  у  вогонь  дрова  підкидати.
       В  цей  же  вечір    під  час  розмови  запитала  в  Олега,
-То  ти,  коли  збираєшся  додому?
 -О!  Це  мені  вже  подобається,  що  ластівонько,  може  й  справді  засумувала  за  мною.
 На  душі  кепсько  після  розмови  з  батьком,  але  ж  не  стане  розповідати.  Тільки  важко  перевівши  подих,  
-Ну-  ну…  Загалом,  це  мені  не  подобається.  Казав  на  Івана  Купала  вінок  для  тебе  сплести…  Тут  часу  вже  стільки  залишилося?  А  ти  навіть  не  знаєш  коли  закінчите  об`єкт.  
 Він  мовчав,  розумів  її.  А  після  того,  як  брат  розповів  про  кавалера  з  білими  трояндами  й  так  душа  була  не  на  місці.  Розумів,  що  в  селі  йому  ніхто  дорогу  не  перейде,  але  в  містечку  можуть  і  перейти.  Молоденька,  а  міські  ж    вміють  голову  задурманити.  Треба  поспішати.
     Після  цієї  розмови  Таня  з    Олександром  не  бачилася.  Копошилися  думки  -    звичайно,  село  є  село.  Як  в  тому  вислові  -»  Теля  в  ср*ці,  а  баба  довбнею  маха»,  вміють  люди  паніку  наводити,  прибріхувати,  оббріхувати.  Чи  то  заздрощі,  чи    просто  не  мають  кому  кості  помити..  
   До  Зелених  свят  залишався  тиждень.  В  суботній  день  Таня  мала  вихідний.  Потягуючись  в  ліжку,  в  роздумах  позирала  до  вікна.  Сонячний  день,  навіть  гілочки  дерев  не  гойдаються.  Ось  і  червень,  вже    б  до  ставу  побігти  скупатися,  так  вода  холодна.  Та  й  з  ким?  Звичайно  дітлашня  є,  а  старші  десь  поїхали  в  пошуках  професії,  в  технікуми,  в  інститути.  Так,  міське  життя,  не  сільське.  Але  ж,  якщо  село  значитиметься  -  містечко  сільського  типу,  як  нам  обіцяють,  то  й  ми  заживе  по  –  людськи.
-Таню,  ти  проснулася?  -  з  кімнати  голосно  запитала  мати.  
-Угу!  Так  точно!  А  що-о-о-о?
Зайшовши  до  неї  в  кімнату,  посміхнулася,
-Так  сонечко,  мені  самій  не  справитися.  Корова  з  телям  на  пасовищі,  тож  займемося  сараєм.  Дах  перекрили,  гарне  діло.  Але  треба  з  середини  підмастити,    до  самих  піддашок,  щоб  взимку  снігу  не  навіяло.
-Добре  мамо.  Але  ж  це  болото,  вода  холодна.
-Та  ні,  я  воду  в  літній  кухні  на  пічці  нагріла.  Та  й  погода    тепла.  А  ногами  скоро  вимісиш,  потанцюєш,  а    я  валькувати  буду.
-А  тато  де?-  зіваючи  запитала  й  встала  з  ліжка.
-Пішов  до    Зінченків,  там  в  хаті  стелю  валькують.  Вони  нам  допомагали,  тепер    наша  черга.
   Таня  одягалася  в  коротку  легку  чотирьох  клешну  спідницю  гірчичного    кольору,  
-Нащо  валькувати,  он  зараз  гіпсокартон  кладуть.
-Хто  кладе,  а  хто  й  ні,  так  тепліше,  не  всім  подобаються  євроремонти.
     Поки  поснідали,  вже  й  сонце  піднялося  вище.    Таня  відром  носила  глину,  пісок,  мати  підсипала  триння,  солому  й  тирсу.  Донька  старанно,  перемішуючи  сапою,  спохопилася,    
 -Мам,  що  скажеш,  якшо  я  приймач  включу?  Мені  б  веселіше  місилося,
-А  що  заважатиме?  Включай  свою  музику  й  мені  буде  веселіше.Тільки  ж  не  дуже  гучно,  а  то  люди  подумають  тут  якась  гулянка.
 -Я  за  одним  махом  одягну    купальник,    трохи  засмажуся,  сонечко  гарно  припікає.  
Мати  піднесла  відро  з    паруючою  водою,  добавляла  в  неї  холодну.
 -Ти    що  з  глузду  з`їхала,  в  купальнику?  Вся  ср*ка  буде  в  болоті.
 -Так  мені  ж  все  рівно  прийдеться  помитися  в  балії,  хіба  я  не  замурзаюся,  як  порося.  В  ставку  вода  ще  холодна…
Мати  засміялася,  хитнула  головою,
 -То    погана  ідея,-Ну  добре,-  кивнула  головою.
-  То  я  тільки  ліфчик  від  купальника  одягну,  хоч  плечі  засмагнуть.
За  кілька  хвилин  вона  вийшла  з  хати..  Мати,  позирнуши,  посміхнулася,  сплеснула  в  долоні,
-Ой,  як  же  ти  виросла,  ще  й  поправилась  так.
-Ага,    в  ліфик  ледве    влізла,  -сказала  й  складала  косу  віночком,  закріпила  шпильками.
-  А  не  випадуть  груди,  коли  нахилятимешся?  -  любувалася  донькою.
У  відповідь  посміхнулась,
-Не  випадуть,  він  добре  притискає,
 Включений  приймач  налаштувала  на  хвилю  «Радио  Пятница»  й  поставила  на  підвіконня,  поруч  поклала  телефон.  Мати  помітивши  примружила  очі,
-Що  ти,  весь  час,  його  за  собою  носиш?
-Тож  має  Олег  подзвонити,  обіцяв  в  обід,  як  не  вийде,тоді  вже  ввечері.  Хай    лежить,  а  раптом…
 Мати  підливала    воду,    вона  тупцювалася  в  глиняному  замісі,
 -Долий  сюди  води,  бо  не  можу  ногою  влізти,  таке  густюще.  
Та  з  розмаху  вилила  пів  відра  води,  бризки  з  частками  глини  потрапили  на  тіло  й  на  спідницю.
-  Ой  мамо!  -  похапцем  підняла  спідницю,-  Мабуть  таки  треба  було  зняти.
Розчипіривши  пальці,  підняла  руки  догори.  Лупнула  очима    і  глузлива  усмішка  розпливлася  на  її  обличчі,  хіхікнула,
-Ма-а-ам,  який  вигляд  в  мене?  Мабуть,  схожа  на  первісну  забруднену  індіанку?  Тільки  треба  в  косу  декілька  пір`їн  з  гусей  взяти.
Позирнувши  на  неї,  враз  залилася  дзвінким  сміхом,  аж  закашлялася.  На  очах  з`явилися  сльози  й  голосно,
-Ой,  дитино.  Ото  розсмішила!  Ну  таке  вже  скажеш!  До  індіанки  далеко,  треба  мати  засмагу.  
 Рукою  витерла  сльози,  задоволено  дивилася,
-Спідницю  в  поясі  підбери,  щоб  коротша  була,  все  ж  не  те,  що  в  одних  плавках,  -  запропонувала    і    на  приймачі  прикрутила  звук,
-Щось    майже  нічого  не  чую,  дуже  горлопанить.
 Таня,  повернулася  в  сторону  хати,  стоячи  в  замісі,  рукою  дотягувалася  до  приймача,  хотіла  зробити  гучніше.  В  цей  час  різко  й  гучно  відчинилася  хвіртка,  гавкнув  Дружок.  Вона  поспішила  розвернутися,  раптом    підсковзнулася  й    ледь  не  гепнулася  в  заміс,  але  однією  рукою  таки  торкнулася  глини.
 Мати  теж  звернула  увагу,  побачила  Олега.  Він  одягнений  в  джинсові  штани  й  білу  футболку,  вже  біг  до  них  з  букетом  червоних  троянд.  Від  несподіванки  оторопіла,  очі    мало  не  вилізли  на  лоб,  кинулася  до  доньки.  Лише  кілька  секунд,  він  всунув  квіти  в  руки  матері,  взяв    Таню  на  руки.
Здивовано  кліпаючи  широко  відкритими  очима,    дивилася  на  нього..  Тіло  тремтіло  більше  від  несподіванки,  чим  від  того,  що  ледь  не  впала.
 Як  не  помітити  ті  пишні,  ледь  прикриті  груди.  Він  дивився  на  неї  закоханими  очима,
-Ти  не    вдарилася?  Добре  хоч  не  впала…
В  очах  сяючі  іскринки,  вона  ледь  стримувала  сміх,  обіймаючи  прошепотіла,
-Оце  так  зустріч!  Я  так  сумувала  за  твоїми  вусами…  
Вона  обома  руками  пригорнула  його  до  себе,  ніжно  торкнулася  своїми  губами  до  його  губ.  
Після  солодкого  поцілунку  сором`язливо  опустила    очі  та  за  мить  різко  озирнулася,  
-  Ой,  тут  же  мама!
А    її  наче  й  не  було….  Біля  приймача  лежали  троянди.  Вдвох  гучно  засміялися.
Погляд  очі    в    очі,  своїм  чолом  торкався  її  чола,
-А    що?  Хай  навіть  і  така  зустріч.  Ти  моє  сонце,  ти  моє  небо.  Ти  моє  життя,  моя  кохана…
Ловив  її  уста,  вона  відхилялася,  намагалася  вивільнитись  з  рук.  Урешті  -  решт  поставив  її  на  ноги.    Дивлячись  прямим  поглядом  в  очі,  став  перед  нею  на  одне  коліно,  за  мить  з  кишені  дістав  коробочку  й  відкрив  її,
-То  ти  підеш  за  мене?
 Золота  каблучка  виблискувала  на  сонці,  від  щирого  здивування  перехопило  подих.
 Задоволена,  топилась  в  його  очах.  Розпашіла,  немов  сонцем  пригріта  квітка  в  росі,  в  очах  забриніли  сльози  радості,
-  Звичайно  піду.
                                                                                                                                                                             13.05  2020р
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020

З Днем Перемоги

Зустріла  ранок…Сонце  не  ясне,
Вже  чую  вітру  виття  голосне,
Спішать  хмаринки,  плачуть  на  льоту,
Вкотре  помиють  земленьку  святу.

На  мить,  уже  затихла  пташина,
Їх  не  багато,  немов  родина,
Зажурені,  стоять  у  поклоні,
Війну,  згадують,  наші  герої.

День  Перемоги…  Сльози  на  очах,
Срібляться  роси,  скрізь  по  листках,
Прожив  народ  страшні  часи,  страждав,
Тих  не  забути,  хто  життя  віддав.

Хто  МИР  відстояв  для  нас  і  щастя!
Уклін  до  землі,  вам  ветерани!
За  подвиги  всі  і  болючі  рани,
Щоб    ми  бачили,  небо  голубе,
Й  шанували,  це    життя  дороге!

Всіх  нема…  згадаємо  з  сльозою,
 Та  хто  тут…  обіймемо  з  любов`ю,
Здоров`я  вам  дорогі    і  подяка!
За  чисте  небо,  за  світле  завтра!


***
 Шановні  друзі  !
Вітаю  всіх  з  Днем  перемоги!
           І  дай  Бог,  Україні  спинити  війну  на  сході!  
Побороти  всі  віруси,  розчарування!
Здоров`я  Вам,  наснаги    і  щастя!

                                                     09.05.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020

Оце так зустріч / проза 5, 6 ч. /

       5ч

         Олег  зненацька  оступився…  Ой,  ця  темінь,  ні  місяця,  ні  зірок.  Ще  й  ця,  як  курка  на    яйцях,    передзвони….  Та  ще  й  терміново.  В  душі  обурювався,  все  ж  набрав  номер  телефона.  Відповів  жіночий  голос,-  Ало!
Голосно,  -  Привіт!,  що  за  пожар  Наталю?
-Терміново    приїжджай,  є  халтура.  Двоповерховий  дачний  будинок  під  ключ.  Я  знаю  тобі  потрібні  гроші.  Та  й  нам  дають  малий  строк  для  будівництва,  без  тебе  не  обійтися.
-Добре,  я    завтра  виїду.  Дякую,  гроші  зайвими  не  бувають.  Бувай!
     Поспішав,  планував  поїздку.  А  Наталя  молодець,  щира  молодиця  й  чого  її  ніхто  заміж  не  бере.  Не  білоручка,  наче  й  з  личка  непогана.  Та  ті  карі  очі  холодні,  як  айсберг.  Їй  до  Тані  далеко.  Зелені  очі,  зводять  з  розуму,  я  вже  за  ними  сумую.  В  них  сонце  й  ніжність    -  приваблюють  до  себе,  гріють.  В  них  доброта  і  ласка.  Роїлися  думки  в  голові,  за  мить,    вже  себе  сварив.    От  бовдур,  я  ж  телефон  їй  не  заніс,  шкода,  невдалося  сюрприз  зробити.  Хай  би  побачив  її  здивовані  оченята.  Та  іще  й  пообіцяв  дізнатися  про  курси  перукарів  й    наче  доганяючи  думку,  вголос,
-  Добре,  що  завтра  субота,  десь  –  то  Сашко  мав  приїхати.  Що  братику,  знову  без  тебе  ніяк,  мені  ж  треба  якось  викрутитись.…
     По    небу  мерехтіли  перші  сонячні  промені…  В  напівпустому  автобусі,  Олег  з  Сашком  їхали    в  містечко.
Сашко,  позираючи  у  вікно,  схилився  до  брата,
-От  їде  повільно,  шкода  автівка  не  на  ходу.  
 Та  Олег  не  відповів.  Думки,  то  гризли  мозок,  то  відступали,  тихо  до  брата,
-  Мабуть  Таня    образиться,  що  поїхав  не  попрощавшись.
Той  озираючись,  нахилився  ближче  до  нього,
-  Та    не  їж  ти  себе.  Вона  ж  не  маленька.  Сказав  зроблю  все,  значить  зроблю.  Тим  паче  завідуюча  цим  салоном    нам  знайома.
     Таня    проснулася  від  торохкотіння  трактора….  Повернулася    до  вікна,  от    в  тата  й  починаються  трудові  дні.  Добре,  що    за  один  день  перекрили  сарай,  тепер  можна  й  поніжитися.
   Звичайний  день,  в  домашніх  клопотах,  тягнувся  довго.  Вона  чекала  вечора,  чекала  на  Олега.
   Сутеніло…  Гуси  в  загорожі  подавали  тихі  звуки,  вкладалися  спати.Таня  сиділа  на  лавці  біля  криниці,  чистила  часник  до  дерунів.  В  голові  багато  думок,  які  новини  принесе  Олег?  Чи  відповісти  сьогодні,  чи  краще  зачекати?    Сімейне  життя…  Яким  воно  буде?  І  де  жити?  Тож  до  свекрухи  не  піду.  Он,  маю  свою  кімнату,  але  жити  разом  з  батьками,  теж  не  хочу.  Може  запропонувати  не  поспішати,  але  ж  гарячий  який.  А  поцілунки,  як  магніт  притягують,  аж  голова  обертом  йде.  Від  думок  відволікло  торохкотіння  трактора,  голосно  до  матері,
-  Мамо,  здалеку  чути  трактор,  напевно  тато  повертається.
В  цей  час  Ольга  на  веранді    на  тертці  терла  картоплю,
-Ну  от  і  добре,  саме  вчасно,  попаде  на  теплі  деруни…
   Після  вечері    мати  збирала  посуд,    з  під  лоба  ражурливо  позирала  на  доньку.  Не  прийшов  Олег,  напевно  розчарована,  хвилюється,  виглядає.  Така  вона  любов…  То  радість,  то  сльози…
   Наступала  ніч…  З  кватирки  віяло  прохолодою,  легенько  погойдувалась  фіранка.  Лежачи  в  ліжку,задумливий  погляд  на  стелю.  Можливо  щось  сталося,  не  дай  Боже  проблеми  з  спиною.  Чомусь  такий  невезучий.То  гусак  вкусив,  то  мама  вчудила.Чомусь  так  неспокійно  на  душі.  Прикривши  кватирку,  замоталася  в  ковдру  намагалася  заснути.
 Ранкове  сонце  яскраво  освітлювало  кімнату.  Таня  лежала  в  ліжку,  як  сповите  дитя,  з  під    ковдри  віднілося  лише  обличчя..  Проснулась  з    відчуттям  задоволеності,  не  відкриваючи  очей,  дивувалась,  наче  й  виспалася.  Та  вилазити  з  під  ковдри  не  мала  бажання.  Але  ж  треба  вставати.  Нарешті,  відкрила  очі  й  одразу    прикрила  їх  від  сонячних  променів,  потягуючись  посміхнулася.  Раптом  загавкав  Дружок.  Це  на  кого?  Може  хтось  з  клієнтів  прийшов.  Мами  не  чути.  Ой  вона  ж    в  магазин  збиралася,  напевно,  ще  не  повернулася.
Швидко  вскочила  в  спортивні  штани,  накинула  халат  й  поспішила  надвір.
За  хвірткою  стояв  Сашко.  Побачивши  її,  гукнув,
-Щаслива  людина.  Ти  напевно,  ще  спала.  Нам  треба  поговорити…    Я  зайду?
Майже  закричала,  -Заходь,  тільки  Дружка  закрию,  почекай!
З  цікавстю  позирала  на  нього.  Що  ж  він  хоче  сказати  мені,  про  що  поговорити?  В    школі  був  веселунчиком,  а  тут  такий  серьозний,  навіть  не  посміхнеться.  За  мить  підкрався  сумнів,  може  щось  сталося?  Відчула  посилене  серцебиття,  трохи  схвильовано,
-Що,  щось  з  Олегом?
 -Та  ні.  Чого  ти?  Бачу,  аж  почервоніла.  Все  в  нормі.  Тут  такі  справи…
   В  хаті  пахло  м`ятою,  Таня  запропонувала  чай,  але  він  відмовився.    Спілкувалися  майже  годину.  Сашко  віддав  їй  телефон,  попередив,  що  Олег  перезвонить  ввечері.  Сяюче  обличчя  від  звістки,  що    завтра  разом  поїдуть  в  містечко.  Адже  він  виконав  прохання  брата,  домовився,  що  її  візьмуть  в  перукарню  на  навчання  зараз,  якщо  вона  покаже  свої  здібності.
   Ольга  повернулася  з  магазину,  здивувалася,  що    закритий  пес.  Кого  б  це  принесло…  Таня  саме  піднялася  з-за  столу,  провести  Сашка.  
-О,  гостя  маємо,-    сказала  мати,  заходячи  в  хату    й  привіталася.
Він  привітався,  ледь  почервонів,
-Та  я  це…  Доручення  виконував.  Мені  час  йти,  вибачте.  До    побачення,-    поспішив  до  дверей.
 Здивовано  подивилася  на  доньку,  наче    щось  хотіла  запитати.  Донька  спохмурнівши,  враз  звела  брови  й  махнула  рукою,  
-  Мам,  я  проведу  й  зараз  повернуся.  
       Мати  не  була  в  захваті  від  тих  новин,  що  повідала  донька.  Клопоталася,  що  не  хоче    її  відпускати  з  дому  та    й  із  грошима  скрутно.  Таня  хвилюючись,  з  тумбочки    дістала  коробку  з-  під  взуття  й    відкрила  її,
-  Ось  подивися,  тут  майже  дві  тисячі.  Думаю  досить  і  на  проїзд,  і  за  навчання  заплатити.  Мамочко,  мені  ж    Свідоцтво  перукаря  треба.  Що  я  буду  значити  в  житті  без  професії.
 У  відповідь,  схиливши  голову,    мати  мовчала.  Мовчала  й  вона,  адже  знаючи    її  характер,  що    та  згаряче  може  не  погодитися,  згодом    передумає.  
 Крехтячи,  підіймалася  з-за  стола,  ніжно  поглянула  на  доньку,  кивнула  головою,
-Згода.  Тепер  удвох  будемо  умовляти  тата,  почуємо,  що  він  скаже.
В  очах  сльози  і  радість,  вона  обійняла  її,  поцілувала  в  щоку,
-Мамочко,  все  буде  добре.  Я  тобі  щось  покажу,  ось,  зараз,  подивися.
 Скільки  радості  в  голосі-    подумала  мати  -  відривається  пташка  з  гнізда,  а  згодом  й  покине.
 Вона  бачила  коробочку  на  столі,  але  подумала  можливо  якісь  парфуми.  Та  донька    звідти  дістала  телефон  й  весело,  як  синичка  зацвірінькала.  Хвалилася,  що  передав  Олег.  Показувала  й  розповідала,  як  ним  користуватися.  Адже  допіру  її  навчав    Сашко,  хоча    вона  мала  нагоду  бачити  телефон  в  дівчат,  які  приходили  до  неї  стригтися.
Мати  задумливо  запитала,
 -А  чому  сам  не  приніс,    що  з  спиною  проблеми?
 Де  й  поділася  та  радість,  розчаровано,
-В  Москву  визвали.  Сказав  Сашко,  що  він  мені  передзвонить  на  цей  телефон.  Будемо  спілкуватися,  можливо  й  на  краще,  чого  поспішати  з  заміжжям.
Приховуючи  стурбованість,    мати  дивилася  на  неї  великими  очима,
-Не  зрозуміла….  Вже  такі  відношення,  що  навіть  про  це  була  розмова,  а  незарано?
 За  мить,  доня  почервоніла,  винуватий  погляд,  стояла  перед  нею,  як  першокласниця.  Тихо  видавлювала  слово  за  словом,  
-Він  вчора  освідчився.  Хотів    на  Івана  купала  сватів  прислати…  Запитував  чи  я  згодна…
Мати  розчервонілася,чоло  покрилося  краплинами,  знімаючи  хустку,
-Щось,  аж  в  жар  кинуло  від  твоїх  несподіванок.І  ти  дала  згоду?  
 Дивлячись  прямо  в  очі,  заперечила,
-  Та  ні,  я  сказала,  що  спочатку  хочу    закінчити  курси  перукарів.
 Материнські  слова  прозвучали  вже  не  так  тривожно,
-Ой  доню,  дивися  сама.  Хлопець  непоганий,  але  ж  різниця  у  віці  немаленька.  Та    й  що  то  буде  за  життя,  як  він  в  Москву  їздитиме,  а  ти  тут?
Невиразно    двигнула  плечима,
-Та  він  вже  не  збирався  їхати,  говорив,  планує  жити  в  селі.  Сказав  і  тут  для  будівельників  є  робота.
Мати  позирнула  на  настінний  годинник,  різко  встала  з-  за  столу
-Ой,  теляті  ж    пора  їсти,  а    ми  тут  з  тобою….
Біля  дверей  озирнулася,
-Ти  ввечері  краще  посидь  в  кімнаті,  чи  раніше  спати  ляж.  Я    з  батьком  сама  поговорю.  В  цей  момент  краще  на  очі  не  з`являтися.
На  згоду,  стиснувши  губи,  кивнула  головою.  Від  розмови,  аж  мурашки  по  шкірі.  Ой,  чи  так  краще  мамо.  Може  б,  як  завжди,  підійшла,  обійняла,  цмокнула  в  щоку  та  він  би  й  погодився.
   Колеса    потяга  відстукували    свій  звичайний  ритм,  інколи  збивали  з  думок.  Олег,  вкотре  дивився  в  маленький  календар,  рахував  дні,  журився,  чи  встигнуть  зробити    все  до  літа.
 От,  якби  вже  фундамент  був,  тоді  б  і  не  викручував    мозок,  як  встигнути.  На  худий  кінець,    встигнути  хоча  б  за  пару  днів  до  Івана  Купала.    Тільки  під  вечір  він  добрався  до  Підмосков`я.  За  адресою  в  вагончику  на  нього  чекали  друзі.  Привітне  рукостискання,  обійми.  А  Наталя,  підморгнувши  поцілувала  в  шоку.
     Цього  ж  вечора  Олег  занурився  в  телефон,  відіслав  СМС
«  Танічко,  вибач,  що  не  зайшов  попрощатися.  Вночі  не  наважився  будити.  Якби  затримався,  то  б  не  встиг  на  потяг.
О,  Танічко  люба  -  снишся  щоночі
Посміхаєшся  дивно.  Дивлюся  в  очі
Вкотре  бажаю…  Я    в  них    утопитись
Нині  ж  кохана,  маємо  змиритись
Це  розставання,  лише  на  якийсь  час
Я  так  сумую  та  це  ж  іспит  для  нас….
Маю  надію,  що  діждеся  мене
Ти  мое  сонце…..Обожнюю  тебе
Пора  весняна  -    так  скоро  минеться
А  там  і  летечко  нам  посміхнеться
Будемо  разом,  я  тебе  кохаю
Ти…  промовчала,  я  ж  дуже  страждаю…
Дзвонити  буду  сам,  знаєш,  не  зручно  спілкуватися,  коли  десь  на  даху,  чи  руки  в  цементному  у  розчині.  Працюємо  з  п`яти  ранку  до  смеркання.  На  добраніч  люба.  Цілую  в  щічку.  А  коли  даси  відповідь,тоді  буду  цілувати  в  уста,  щоб  вкорте  нагадати    тобі  про  наші  поцілунки.»
   Частинами  писав  і  відсилав.  А  неподалік  сиділа  Наталя,  стискала  кулаки.  Ну  й  чого  добилася,  що  визвала  його  -  запитувала  себе.  Он  поцілувала  в  щоку,  навіть  не  звернув  уваги.  
 Побачивши,  що  ховає  телефон  в  кишеню,  підійшла  ззаду.  Обома  руками  ніжно  торкнулася  плечей.  Це  його    збентежило,  різко  підвівся  й  наставивши  руку  перед  собою,  
-  Наталю,  я  вдячний,  що  ти  потурбувалася  про  мене.  Але  ж  ми    з  тобою  все  з’ясували,  вибач  до  інтиму  не  дійшло,  як  ти  хотіла.  Та  це  ж  на  краще,  я  перед  тобою  нічим  не  зобов`язаний.  Тож  вибачай  і  зрозумій,  нав`язливість  може  розрушити  і  дружбу.
Різко  розвернувся  і  пішов.
 Закривши    обличчя  руками,  вона  тихо  заплакала,  
-  А  я  ж  надіялася…  ти  за  мною  сумуватимеш…
Та  він  не  почув  цих  слів,  навіть  не  озирнувся.
   Лежачи  в  ліжку,  Таня  отримувала  СМС.  В  захваті  читала  шматочки,  раз  -    у    –  раз  її  обличчя  розпливалося  в  широкій  усмішці.  Прочитавши,    з  кімнати  ривками  почула  розмову,  згодом  розбірливо  слова  батька,
-Коли  встигла  вирости?
Тихіше  говорила  мати,
 -  Дівчина,  як  квітка…  Заміж  віддавати,  коли  цвіте.
Далі  незрозуміло.  Як  не  намагалася  склеїти    окремі  слова,  їй  це  не  вдалося.  Втішало  те,  що  без  крику,а  це  вже  добре.  З  головою  залізла  під  ковдру,  пригадувала  текст  СМС.
   Дзвінкий  звук  будильника  нагадав,  що  ранок  й  треба  вставати.  Водночас  почула  торохтіння  трактора,  примруживши  очі,  посміхнулася.  На  мене  не  чекав,  значить  все  добре.  
     Таня,  одягнена  в  джинсові  штани  та    в    легеньку    курточку  синього  кольору,  вийшла  з  хати.  В  цей  час  перед  обійстям  зупинилася  й  засигналила    автівка.  Гучно  загавкав  пес.
Здивуванню  не  було  меж,  поспішила  до  хвіртки,  за  нею  поспішала  мати,  вона  щойно  вийшла  з  сараю.  За  кермом  Ниви  сидів  усміхнений  Сашко,  побачивши  Ольгу,  виліз  з    автівки.  Злегка  прихилився  й  привітався.  Відкривши  передні  двері,  до  Тані,
-  Батько    на  сьогодні  дав  свою,  тож  чого  трястися,  мучитися  в  автобусі.  Сідай,  думаю  за  водія  тобі  підійду…  
І  з  самовпевненим  поглядом  звернувся  до  Ольги,
-  Ви  тітко  не  хвилюйтеся.  Все  під  контролем,  привезу  в  цілісності  і  схоронності.
Закривши  за  Танею  двері,  поспішав  сісти  за  кермо.
-  Дивіться  обережно  по  трасі,  там  все  байкери  ганяють.Щасливої  дороги!  -    гукнула  мати  й    рукою  махнула  вслід.  
Нива  плавно  рушила  з  місця,  набирала  швидкість.  Ольга,  з  опущеними  плечима,  поверталася  до  хвіртки.  Ой,  доню  -доню,  дай  Боже,  щоб  всі    твої  мрії  збулися.  Щоб  ти,  моя  єдина  ластівонька  та  й  була  щаслива.                                                                                                                                                              
6  ч
       Автівка  стояла  біля  салону  краси….  Таня,  від  хвилювання,  раз  –  по  –  раз  великими  ковтками  пила  газовану  воду.  Чому  так  довго  не  виходить?  Можливо  тієї  жінки  немає?  Вкотре  виглядала  з  вікна,  від  нетерпіння  часто  постукувала  ногами.  Нарешті  побачила  його  біля  входу,  він  махнув  рукою,  щоб    підійшла  до  нього.
   Вони  зайшли  в  одну  із  кімнат  салону,  за  столом  сиділа  повна,  років  п`ятидесяти  жінка.  З  голови  до  ніг,  привітним  поглядом  зміряла  її,  відразу  заговорила,
-Сашко,    погукай  Надю    з  салону.  
За  мить,  дівчина,  років  двадцяти,  привіталася  й  поклала  на  стіл  набір  ножиць  для  стрижки  та  ще  деякі  речі.  Таня,  затамувавши  подих,  спостерігала  за  всіма.  Сашко,  підморгнувши  їй,  присів  на  стілець,  що  стояв  неподалік.  Легенько  торкнувся  руки,  посміхаючись,
-Я  твій  перший  клієнт.  Віддаю  себе  в  жертву,  давай,  покажи  їм  свої  здібності.
Миттєво  почервоніла  та  все  ж  змогла  приборкати  своє  хвилювання,  взялася  за  рушник.
     На  дозволеній  швидкості  автівка  рухалася  в  сторону  села.  Весняний  сонячний  день    дівчині  приніс  задоволення,,  виглядаючи  в  відкрите  вікно,
-  Я  ж  не  знала,  що  вона  тобі  якась  родина.  Хоча  б  попередив  мене,  що  маю  стригти.  Ти  не  уявляєш,  для  мене,  це  ж  просто  визуха.  Ще  й    навчатиме  мене  молода  перукарка.  Бачила,  як  вона  одній  дамі  робила  зачіску,  є  чому  повчитися.  
Він  уважно  дивився  на  дорогу  й    весело,  
-Спостерігати  легко,  насиділася  сьогодні,  поки  я  по  справах  їздив.    Все  ж    нелегку  професію    ти  вибрала,  це  ж  цілий  день  на  ногах,  ще  й  попробуй    кожному  догодити.  Два  тижні  побудеш  в  жіночому  залі,  потім  підеш  в  чоловічий.  Згодом  матимеш  своїх  клієнтів.  Дівчата  йтимуть  у  відпустку,  будеш    на  підміні.  Марія  Петрівна  похвалила  тебе,  ти  сподобалась  їй.  Ну  це  між  нами…  Тільки    ж  носа,  свого  курносого  не  задирай!
-Ой  прямо  таки  курносого,  здається  нормальний,  скажеш  таке!
 Відкопиливши  губу,  усміхнено  позирала  на  нього.  Як  добре,  що  Олег  має  такого  брата.  Такий  простий,  як  дрова,  ще  й  веселий.  На  душі  так  тепло  й  легко,  ну  все  одно,  як  в  шкільні  роки.
Не  могла  вгамувати  радість,  від  задоволення  підставляла  своє  красиве  личко  сонцю,  яке  зазирало  у  вікно,  примружувала    й  кліпала  очима.  Уже  немов  щось    нагадала,  різко    повернулась,
-  Мабуть  сьогодні  Олегові  найбільше  гикається,  бо  так  хочеться  повідомити  йому  новини.
 Сашко,  з  усміхненим  лицем,  підморгнув,
-Не  журися,  я  перед  ним  відчитаюся.
   Життя  дівчини  зовсім  змінилося.  Вдома  батьки  змирилися,  що  їй  треба  їхати  в  містечко.    Після  того,  як  отримала  СМС,  Олег  подзвонив  через  два  дні.  Пізно  ввечері  почула  його  зморений  голос.  Про  роботу  нічого  не  розповідав,    відкривав  серце  і  душу,  немов  сповідався  до  нею  про  своє  кохання.  Нагадав,  що  чекає  відповіді.  Вона  ж  обіцяла  відповісти,  коли  він  повернеться  додому.  Щоб  менше  витрачав  грошей  на  переговори,  намагалася  коротко  говорити,  хоча  бажання  було  слухати  й  слухати  його  ласкаві  слова.  А  він  називав  її,  то  дзвінкоголосою  пташечкою,  то  ясноокою  квіточкою,  то  сонечком,  що  навіть  на  відстані  дарує  тепло.  
   Три  дні  поспіль,  автобусом  їздила    в  містечко.  А  в  п`ятницю,  вийшовши  з  салону,  побачила  Сашка.  Він,  обпершись  на  капот  автівки,  спостерігав  за  перехожими.  Вони  нагадували  йому  мурах,  які  весь  час  кудись  поспішають.  Побачивши  її,  махнув  рукою  спішив  назустріч.  Наче  збитошний  хлопчисько,  піднявши  брови,  подарував  усмішку  й  весело,
-О!  Привіт!  А  я  боявся,  що  не  встигну  тебе  забрати.
Від  здивування  в  неї  округлилися  очі,
--  Привіт!  Яким  вітром?
-Та  я    проспав    на  автобус,батько  дозволив  свою  взяти.Раніше  впорався,  подумав,  одним  махом  тебе  заберу.  Слухай,  я  такий  голодний,  може  в  кав`ярню  зайдемо.
Ледь  усміхнулася,  двигнула  плечима,  нерішуче,
-Я  знаю…
-Та  чого,  ще  ж  допіру  шістнадцята  година,  батькам  скажеш,  що  затрималась  на  роботі.  Сідай,  тут  же  недалеко.
   В  кав`ярні  за  столом,  він  поправивши  краватку,  нахилився  до  неї,  підморгнув  й  ледь  посміхнувшись,
-Я  вдома  Сашко,  а  тут  Олександр.  Майбутнього  стоматолога  мають  таким  знати  в  містечку.
-За  мить  на  стіл    офіціантка  поставила  келихи  наповнені  виноградним  соком.  І  тут  же,  через    хвилину  на  столі  парували  гарячі  пелімені.
     Уже  зовсім  стемніло…  В  гарному  настрої  поверталися  додому.  В  автівці  комфортно,  звучала  тиха  музика.  Під`їжджаючи  до  роздоріжжя,  натиснув  на  гальма.
Сашко,  виліз  з  авто,  поозирнув  навкруги.  По  приколу,  низько  нахилився,  подав  їй  руку  й  голосно,
-Ну  паняночко,  от  ми  і  дісталися.  Думаю  тепер  трохи  пройдетеся.
Таня    подавши  руку,  засміялася,
-Що  ти  таке  говориш,  досить  приколюватися,  знайшов  панянку.    Та,  ще  й  так  голосно,  люди  почують.  Ото  сміятимуться.
 Сашко  тихо  заперечив,
-А  чом  не  панянка,    сама  чарівність.  Ой  заздрю  я  брату,  білою  заздрістю.  Тільки  йому  і  вступлю  тебе,  більше  нікому.
І  раптом  легкий  поцілунок  в  щоку  і  відскочив.  Вона  вирячивши  очі,  зробила  крок  вперед,  намірилася  сумкою  дістати  і  вдарити  його.  Та  він  голосно,  вигукнув,
-Та    це  за  брата  Таню,  за  брата…    Їй  богу  більше  не  буду,  ми  ж  скоро  родиною  станемо.
 Вона  ж  знервувалася  й  сердито,
-Ой  Сашко,  пожаліюся  Олегу.  Коли  ти  виростиш,  це  ж  тобі  не  в  школі.  Я  думала  ти  вже  подорослішав.
Різко  розвернулася,  поспішила  стежкою  вздовж  дороги.
   Сашко  сідаючи  в  автівку,  позирнув  їй  вслід  й  відразу  став  уважно  придивлятися.  Далі  до  дерев,  попереду  неї,  палахкотіли  два  вогники.  Вони  майже  не  рухалися,  його  це    насторожило.  Що  ж  то  за    курці  ?    На  всяк  випадок,  з  салону  взяв  в  руку  найбільший  ключ  для  гайок.    Прикривши  двері,  широкими  кроками  поспішив  за  нею.  
Таня  не  озиралася,  пройшла,  буквально  метрів  сто,  як  з  під  дерев  їй  назустріч  вийшли  два  брати.  Богдан,  перегородивши  їй  дорогу,  відкинув  цигарку,  рішуче  взяв  її  за  плече,    
-Стій!  Що  павочко,  така  чесна,  то  перед  одним  хвоста  розпускаєш,  то  перед  іншим.  А  вдаєш  з  себе  недоторкану.  Ми  вже  кілька  днів  тебе  чатуємо,  нарешті  діждалися.  Вона  рішуче  зробила  крок  назад,  намагалася  звільнитися.  Руслан  викинувши  цигарку,  штовхнув  його  в  плече  й  хотів  схопити  за  руку,
-Богдан,  ти  ж  обіцяв,  що  будеш  поводитися  чемно.
Він  відкинув  його  руку,
-Ти  ж  знаєш,  я  не  люблю  коли  мені  відмовляють…Чи  тобі  братику  теж  кортить  спробувати  цієї  панянки?  
Дівчина  стояла  ні  жива,  ні  мертва.  Від  несподіванки,  голову  наче  що  руками  здавило,  відразу  пересохло  в  горлі.  Кричати?  Та  кому?  Сашко    ж  напевно  поїхав.  Треба  шукати  вихід.    Шаленно  колотилося  серце.  Зіжавши  губи  дивилася  в  його  очі,  поклала  свою  руку  на  його  плече.  Відчула,  що    тиск  зменшився,  повільно  прибрала  руку  з  свого  плеча.  Намагалася  посміхнутися,  голосно  тремтячим  голосом,
 -О!  Привіт  хлопці!  А  ви  ще  в  селі!
 Її  пронизав  холодний,  єхидний  погляд,
-Що  мозок  мені  пудриш,  чи  не  бачиш?!  А  голосочок  тремтить..
 Зненацька  різко,  обома  руками,    притиснув  її  до  себе,  намагався  поцілувати.  
Вона  виверталася,  махала  сумкою,  намагалася  вдарити  його,
-Ти,  що  здурів!  Не  смій!  Чуєш  не  смій!
Руслан  засміявся,
 -Та  не  кричи,  не  бійся,  він  тільки  поцілує.
 Хлопці  не  помітили,  змієм  підікрався  Сашко…  Хоча  зростом  і  був  менший    за  них  та  за  мить  від  неї  відірвав  Богдана,  той,    з  розпростертими  руками,  звалився  на  землю.
-Таню  йди  додому,-  крикнув  Сашко.
 Вона  вся  тремтіла,  відійшла  на  кілька  кроків,
-Як  піду,  а  ти?
 Руслан  відразу  підняв  брата.  Той  штовхав  його,  намагався  підійти  ближче.  
-О!  ти  диви,  якийсь  салага  мені  буде  перечити?!
 Руслан    в  Сашка  помітив  інструмент,
-  Богдане  заспокойся,  тобі,  таки  справді,  навіть  сто  грам  не  можна  пити.  Пішли  звідси,  бачу  це  до  добра    не  доведе.
Та  Богдан  раптово  вирвався    вперед.  Вирячивши  очі,  мав  вигляд  розлюченого  медведя.  В  руці  блиснув  ніж.  Сашко  стрілою  відскочив  в  сторону,  перед  собою  наставив  ключ.  За  мить  Руслан  і  Таня    намагалися    схопити  його  за  плечі.  Сашко  ухилявся  від  ножа,    ледь  підслизнувся,  Богдан  розмахнувся  ножем….

                                                                                                                                                           Далі  буде

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020

Оце так зустріч ( проза 3, 4 ч. )

   3  ч
Весняна  ніч….  У  вікно  кімнати  зазирав  місяць,  великий,  майже  уповні.  Його  світло  здалося  не  таким  розсипчастим,  як  завжди.  А  чаруючим,  теплим,  ніжним,  оксамитовим,  хотілося  доторкнутися,  відчути  його.  Чи  й  справді    сьогодні  все  було    зі  мною.  Таня  відчувала  себе  принцесою,  немов  в  казці  побувала.А  він    -  ну    наче  принц  біля  неї.  Не  спалося,  переверталася  з  боку  на  бік.  Легке  зітхання  розходилося  по  кутках  кімнати.  Задивлялася  у  вікно  на  мерехтіння  зірок,  вони  наче  вальсували,  то  далі,  то  ближче.  Уявляла  себе  з  ним  у  вальсі,  ніжний  дотик  рук,  солодкий  поцілунок,  вже  відчувала,  як  частішало  серцебиття,  пульсувала  кров  по  жилах.  Чи  й  справді  я  закохуюсь  в  нього.  Дивно…  Мабуть  треба  собі  зізнатися,  той  перший  поцілунок,  був  бажаним.  Краще  цілується,  чим  Олексій,  правда  було  один    єдиний  раз.  Хоча  в  роках  в  них  і  невелика  різниця  та  старші  ж,  напевно  не  першу  дівку  цілували  обоє.  Ні,  таки  тут,  все  інакше…  З  розсердя  на  себе,  легенько  підпушувала  подушку,  вкотре  перевертала  її,  призирливо  позирнула  у  вікно,  прошепотіла,
-О  ніченько  -  нічко,  допоможи  заснути…  Якщо  це  так  приходить  кохання,  то  чому  так  бентежить,  чому  забирає  сон  і  весь  час  ввижаються  його  ясні  очі?
   Наступав  новий  день…  Тихий  шурхіт  по  хаті  розбудив  її.  Ледь  відкривши  очі  повернулася  до  вікна.  В  вишині  небесній  виднілися  більші  й  менші  білі  хмари.  Пролунав  спів  півня,  заґелґотали  гуси.  Поневолі  закрилися  очі  та    всупереч  бажаню  поспати  ще,  розставивши  руки  догори  потягнулася,  мов  немовля.  Та  ні,  треба  вставати,  ото  трясця    і  запитав  би  хто,  чого  не  спалося,  адже  все  добре.  Так,  а  котра  година?  Раптово  донісся  голос  батька,
   -  Та  все  добре,  що  поробиш  нині  ціни  такі.  Он  інші  правлять  скільки  коштує  лист  шифера,  скільки  й  беруть  за  те,  щоб  його  покласти.  Добре,  що  шифер  раніше  придбали,  дешевше  обійдеться.  Я  цвяхи  заказав  сусіду,  він  поїхав  в  містечко,  тож  привезе.Зараз  в  магазинах  все  є,  тільки  давай  гроші.  Основне,  щоб  добре  та  швидко  зробити  до  дощу.
 -  А  ти  на  верх  не  лізь,  не  ті  роки,  беруть  гроші,  хай  працюють.  Кажуть  люди,  вони    з  початку  березня  в  селі,  в  Осядчуків  у  літній  кухні  живуть.  То  така  сім`я,  ніде  не  прогавить  прибутку,  напевно  й  ціну  загнули  за  проживання.  Добре,  що  їх  Олексій  з  січня  місяця  до  нас  не  з`являється.  Він  то,  так  хлопець  непоганий,  йому  б  і  одружитися  пора  та  така    скупа  сім`я,  чи  й  знайде  собі    дівку  в  селі.  Я    б    йому  Тетянку  недовірила,  -  хриплуватим  голосом,не  поспішаючи  говорила  мати.
Він  тихо  засміявся,
-Скоро  прийде  побачиш…  Заросте,  прийде  патлате.  В  містечко  стригтися  не  поїде,  на  бензин  грошей  шкода,  окрім  Тані    в  селі,    хто  його  постреже?  В  сільраді  обіцяли  побудувати  Будинок  побуту  та  то  тільки  пусті  розмови.  Хай  би  перукарню  зробили,  була  б  і      Тані  робота  та  й    іншим.Он    в  селі  скільки  безробітних.
-Можливо  колись  і  розбагатіє  село,  поживемо  побачимо.
   Таня  прислухалася  до  кожного  слова.  А  може  щось  за  Олега  скажуть,  не  дочекалася.  Запахло  вареною  бараболею  та  смаженини  яйцями.  Цікаво…  тато  на  рибалку  не  пішов,  тож  не  сьогодні  прийдуть  ті  робітники.  А  один,  той,    трохи  вищий  так  вилуплювався  на  мене,  справді    на  лице  обоє  непогані  та    очі  темні,  немов  магніт,  притягують  подивитися.
   Вона  підійнялася  з  ліжка,  кілька  раз  повигиналася,  одягалась.
   А  час  поспішав....    День  пройшов,  як  завжди,  без  сюрпризів.  Прийшла  сусідка  тітка  Олена    -  постригтися,    за  роботу,  принесла  два  десятки  яєць.  Дівчина  тішилася,  що  перед  жіночим  днем  мала  більше  клієнтів.  Як  не  як,  а  люди  знають  не  тільки  релігійні  свята,  тож  є  щанс  заробити  грошенят.  А  влітку,  восени  почнуться  весілля.  Якби  ж  курси  парукарів  закінчити  -  інколи  задумувалась  над  цим.  Та  в  містечко  не  відпустять,  а  щоб  їздити  щодня,  чи  хтось  возив,  дорогувато.  Гроші,  які  їй  давали  люди,  батьки  не  брали,  сказали  складай,  треба  буде,  як  знайдеш.  Мала  надію,  складе  грошенят,  вирветься  в  містечко,  нехай  би  навіть  щодня  автобусом  їздити.
   Землю  вкривала  темінь…  Ввімкнутий  телевізор  освітлював  кімнату,  тихий  звук  наче  заспокоював  її.  Та  вона  час    від    часу  зривалася  з  крісла,  позирала  у  вікно,  слідила  за  Дружком,  прислухалася,  чи  часом  не  подасть  голос.
 Він  не  прийшов…  А  мав  прийти,  стверджено  переслідували  джмелині  думки.  Може,  щось  не  так?  Чи,  хтось    та  щось  сказав?  Задавала  собі  запитання,  сумуючи,  обійнявши  подушку,  кліпала  очима,  затискала  їх,  намагалася  заснути.
   Два  дні  поспіль,  буденні  дні,  тягнулися  довго…  Хоч  і  погода    не  така  вже  й  холодна.  Та  настрій  був  кепський.  Батько  за  ці  дні,  ні  разу  непомітив,  щоб  донька  хоч  раз  посміхнулася.  За  вечерею,  важкувато  перевівши  подих,  не  витримав,  запитав,
-А,  що  Олег  знову  до  Москви  подався?  Зробив  візит  і  зник.  
Мати  штовкнула    рукою,
-Воно  тобі  треба!  Помовчати  не  можеш,  куди  коні  гониш?  Хай  погуляє  дівчина,  ще  встигне    одягти  ярмо.
У  відповідь,    донька  лише  нагнулася  й  криво  всміхнулася.  А  думка  все  ж  догнала  -    каже  ярмо,  а  сама,  он  недавно  розповідала,  як  з  татом  чекала  побачення.  Раділа  тій,  нещасній  цукерці.  І  він  розповідав  про  неї,  згадуючи,  аж  сяяв  і  весь  час  такий  веселий,  з  усмішкою  на  обличчі.
Батко    продовжив,
-  Завтра  прийдуть  працівники  замінити  крокви  та  перекрити  дах,  тож  мамі  на  кухні  допоможеш.  Та    й  так,  якщо  треба  щось  допомогти,  щоб  була  поруч,  може  води  хлопцям  піднести,  не  гордися.  Ці  западенці  роботящі.  Правда  дуже  віруючі,  але  нашої  віри,  православної.  То  добре,  що  горілки  не  п`ють.  Але  ж    трохи  дивно,    наче  Україна  й  одна  та  ми  всі  такі  різні.  Чоловіка  Роман  звати,  а  то    його  сини,  ще  не  одружені.  Вищий  Богдан,  а  нижчий  Руслан,  це  мені  сусід  розповів,  як    цвяхи  привіз.
 Мати  торкнулася  його  руки,
-  Ну  досить  теревенити,  лягаймо  відпочивати!
   Цього  вечора  Олег  теж  не  прийшов.  Підкрадалася  ніч…  Все  небо  поступово  затягувала  темна  пелена.  Таня  надувши  губи,    з  розчарованим  і  ображеним  обличчям,  сиділа  навпроти  включеного  телевізора,  час  -  від  –  часу    позирала  до  вікна.  Помітивши,  що  в  небі  ні  місяця,  ні  зірок  -  настрій  зовсім  зіпсувався.  Ой,  навіть  помилуватися  немає  чим.  Швидше  б  зануритися  в  ліжко  й  з  голови  викинути    всі  думки.  Як  вже  завтра  не  прийде,  то  й  надіятися  не  буду.  Нехай  тільки  спробує  завтра  не  прийти!  Стиснувши  губи,  різко  кивнула  рукою  й  вимкнула  телевізор.  
 Батьки  в  своїй  кімнаті  тихенько  про  щось  гомоніли.  Почувши,  що  запала  тиша,  теж  втихомирилися.
   -Це  безглуздя  -  і  чого  не  прийшов?!  ,-  пробурчала  Таня,  лягаючи  в  ліжко  й  залізла  з  головою  під  ковдру,
-  Та  я  добра…  На  добраніч,  Олеже!  А  я    сьогодні,  так  чекала  тебе.
Міцно  тулилася  до  подушки  й  подумки;  ти  моя  єдина  подружка,  тільки  ти  знаєш    мої  таємниці.  Тільки  ти  пухкенька,  мене  зігрієш.
   Похмурий  світанок  пробуджував  село…  Ні  світ  ні  зоря,  Микола  поспішав  на  рибалку.  Навпомацки,  тихо,  як  миша  пробрався  до  вхідних  дверей,  зник  за  ними.  Одягався  на  веранді,  шкода  порушувати  ранковий  солодкий  сон,  що  дружині  так  і  донці.  Взявши  вудочки,  принади  та  відро,  поспішив  до  хвіртки.    Дружок  тільки  й  чекав  цього,  вирвався  вперед.    Микола,    попереду  себе,  ліхтариком  освічував  дорогу.  Він,  ще  вчора  все  приготував,  намірився  швидко  справитися,  щоб  до  восьмої  години  ранку  повернутися  додому.
   Дзвінкоголосі  півні  вже  заводили  не  перші  пісні  по  селі.  Яскраве    сонячне    проміння  торкалося,  припадало  до  землі.    По  блакитному  небі  розкидані  осяяні  сонцем  маленькі  білі  хмаринки.  Легеньки  вітерець  пестив  Олегові  обличчя.  Дивувався,  вчора  так  пасмурно  було,  а  сьогодні,  наче  літній  ранок,  видно  славний  день  буде.  Він    одягнений  у  старий  робочий  одяг  та  взутий    в  старі  кеди,  на  ходу  натягував    вицвівший  кептур.  Втішав  себе  -    наче  так  буде  краще,  це  ж  дах  і  вітер,    і  пилюка.
 Два  дні  поспіль,  вдома  допомагав  батькам,  а  вчора  спеціально  в  містечко  їздив,  придбав  для  Тані  телефон.  Як  одягався  поклав  його  на  столі.  Роздумував  -    можливо,  ще  прийдеться  в  Москву  поїхати.  Зроблю  подарунок,  потрібна  річ,  занесу  хай  потішиться.  
 Підбадьорюючи  себе,  так  поспіщав,  що  не  помітив,    як  забув  взяти  телефон.  У  роздумах  -    та  треба  ж  допомогти,  її    батько  на  дах  не  полізе,  не  ті  роки.  Та  й  щоб  хлопці  швидше  впоралися    та  геть  зникли  з  моїх  очей.  Хай  на  своїх  дівок  задивляються,  нема  чого  в  чужий  город  лізти.  Перед  самою  хвірткою  в  його  нагрудній  кишені  з  мобільного  телефону  прозвучав  звук.  О,  від  когось  СМС,  ще  й  так  зарано.  На  мить  зупинився  прочитати.  Здаеться  з  Москви  »  Олежек,  освободишься,  перезвони.  Наташа.»*
-  Ой,  Наталю,  тільки  не  сьогодні,-  пробурчав  і  знервовано  поклав  телефон  в  кишеню.  Рукою  мацнув  бокову  кишеню.  В  душі  сварив  себе,  а  телефон  забув,  от  турок.  Та  тут  же  цмокнувши  язиком,  махнув  рукою,  може  й    на  краще,  матиму  привід    прийти  завтра.
   Хвіртка  відчинилася  без  скрипу,  зайшовши,  позаду  себе  товкнув  її  рукою,  але  вона  лише  тихо  погойдалася.  Та  він  на  це  не  звернув  уваги  і  не  дуже  голосно  до  пса,
-Дружок  це  я,  не  лякай  господарів.  Але  пса  не  було,  тож  він  не  зволікаючи  жодної  хвилини,  попрямував  вперед.  По  обійсті  бігали  кури,  в  загорожі  гуси  один  поперед  одного,  спокійно,  без  зайвих  криків,  з  корита  діставали  їдло.  Озираючись,  по  обійсті,  докумекав,  це  ж  напевно  старий  пішов  на  рибалку.  Тітки  не  видно,  може  Таня  ще    й  спить.  Прошмигнув  на  веранду,  тихо  ледь  відчинив  в  хату  двері  й  неголосно,
 -  В  хаті  хтось  є?  
У  відповіть  тиша….  
   В  цей  час  Ольга,    з  відром  бараболі,  поверталася  з  льоху,  який  знаходиться  за  хатою.  Вона  почула  якесь  шарудіння  на  веранді,  подивилася  на  хвіртку,  пробурчала,
-Ой,чого  я  після  Миколи  на  клямку  не  зачинила.    Зупинилася.  Та  ні….  здається  ж  хвіртка  була  зачинена.  Чи  хтось  чужий  зайшов.  Посеред  обійстя  залишила  відро,  метнулася  до  вікна  хати.  Поправила  хустку    на  голові  й  приклала  руки  до  скла.  Між  них  всунула  голову,  придивлялася,чи  хтось  там  є.  Аж  впріла,  побачивши  постать  чоловіка,  розхвилювалася,  знову  поправляла  хустку,  тремтячим  голосом  прошепотіла,  
-Ой,  лишенько!  Хто  ж  то  в  страшному  одязі,  ще  й  в  кептурі,  чи  й  не  бомж  якийсь?
 Саме  в  цей  момент  Олег  сміливо  направився  в  кімнату  до  Татьяни,  зазирнув,  де  й  поділася  рішучість.  Перед  ним  на  ліжку  лежала  русалка.  Вона  солодко  спала,  розпущене  волосся  покривало  всю  подушку,  через  тоненьку  нічну  сорочку  просвічувались  повненькв  перси.
Раптом  знадвору  почув  шарудіння.  Зачинив  до  неї  двері,  але  вони  скрипнули.  Він  присів  за  стіл,  не  знав  куди  подітися.  На  щастя,  в  хату  ніхто  не  зайшов.  За  мить    почув  її  голос,
-  Мамо,  що  пора  вставати?
 Олег  був  на  сьомому  небі,  чемно  постукав  у  двері,
-Таню  це  я.
Вона,  як  птаха  зірвалася,  накинула  халат,  посміхнулася  й  відчинила  двері.  Він  сміливо  зробив  крок  вперед….    Саме  в  цю  хвилину,    з  дровенякою  в  руках  влетіла  Ольга.  Вона,  піднявши  її  догори,  намагалася  з  усієї  сили  вдарити    його  по  плечах.  За  постаттю  Олега  Таня  побачила  матір,  від  здивування  округлилися  очі,  тільки  й  встигла  крикнути,
-Ні  мамо!
Та  цей  крик    дровиняку  не  зупинив,  хоч  удар  виявився  меншим  та  кептур  злетів  з  голови.  Олег,  зразу  не  міг  зрозуміти  крику  Тані,  получивши  по  плечах,  ледь  скривившись,  почервонів.  Вона  стрілою  підлетіла  до  нього,
-Ти,  як  Олеже?
Мати  від  несподіванки  випустила  дровиняку,  остовпіла.  Від  побаченого  не  могла    й  слова  сказати.
Таня    тремтячими  руками  взяла  руки  Олега,
-  Ти  сядь  на  ліжко.  Тобі  не  погано?  
Як  підбитий  птах,  опустивши  голову,  присів  на  ліжко.  Кліпнув  очима  й  посміхнувся,
-Та  я  нічого…  Здається  плечі  цілі…
Присіла  поруч,  сплеснула  в  долоні,
-Оце  так  зустріч!  Тоді  гусав  покусав,  тепер  мама  вчудила.
 Ольга  в  цей  час,  знервовано  присіла  за  стіл.  Їй  ніяк  не  могло  вкластися  в  голові,  чому  не  розпізнала  хлопця.
Таня  зачинила  двері,  вони  залишилися  наодинці.
 А  Ольга  з  опущеними  плечима,  хитаючи  головою  виходила  з  хати,
-Це  ж  треба  такого?!  Боже…  Боже..
     Олег  не  втратив  нагоди,  вона  така  близька  і  така  красуня.    З  розпущеним  волоссям  схожа  на  пишну  півонію.  Як  не  доторкнутися  до  неї,  як    привабливі  уста  не  поцілувати?
 Привітний  погляд,  обійми  і  ніжні  поцілунки  діяли,  як  ліки  від  потрясіння.    Лише    за  кілька  хвилин,    пролунав  голос  батька,
-Таню,  я  вже  прийшов,  гайда  рибу  чистити.
Вона  чмокнула  Олега  в  щоку,  запитала,
-Як  почуваєшся…    Підеш  додому?
Вставши  з  ліжка,  розім`явся,  подвигав  плечима,
-Та  здається  я  в  нормі,  не  хвилюйся.  Завдяки  твоєму  крику  удар  вийшов  не  такий  вже  й  сильний.  Давай  про  це  більше  не  говорити.  Думаю  не  обов`язково  всім  розповідати  про  це,  що  сталося.  Я  пішов…  На  порозі  веранди  привітався,
-Доброго  ранку!  А  я  ранній  гість.  Нині  все  одно  вдома,  вирішив  прийти  допомогти.
Зненацька  загавкав  Дружок…    Микола  поспішив  зустрічати  робочих.  Попереду    на  них  чекав  важкий  день.  Всі  поринули  в  роботу.
   Діло  йшло  до  обіду….  Поміж  маленьких  хмарин,  яскраво  позирало  сонце.  Таня  морщилася    від  проміння,  кліпала  оченятами,  посміхалася,
-Гей,  хлопці!  Гайда  злазьте  звідти,  будемо  обідати!  
До  неї  підійшов  батько,
-От  молодці,  що  значить  молоді,  роботи  лишиться  на  пару  годин.  А  Олег  спритний  і  все  -  то  він  знає  і,  як  класти  той  шифер,  як  його  закріпити.
-  Тю…  Тато,  так  від  мабуть  не  менше  покрив  дахів  чим  ці  хлопці.
-А  що  хлопці?  Гарні,  роботящі.  Он  Руслан,  як  позирає.  Ти  ж  не  дуже  посміхайся  йому.  Бо  бачив  воду  йому  подавала,  то  Олег,  так  з  під  лоба  дивився,  напевно  ревнує.  Дивися  щоб  не  почубилися  ці  два  півні.
-  А  я  тут  при  чому?-  здивувалася.
-  Причому….  Причому…    Та  ти  ж,  як  та  квітка    в  росі,  що    іскриться  на  сонці,    весь  день  збентежена,  рум`янці  на  щоках.  Менше  усміхайся  і  не  дуже  води  своїми  оченятами.  Он  подивися,  які  веселі  і  всі  на  тебе  витріщаються.  А  в  очах  бісики  скачуть  і  обличчя  сяють  широкою  усмішкою,-  трохи  сердито    вичитав  її  батько  і  махнувши  рукою  пішов  в  хату.
   Олег  озирнувся,  намірився  йти  до  драбини,  Богдан  побачивши  це,    стрімко  зробив  ривок  і  широкий  крок,  за  мить  стояв  попереду  нього.  Гаряча  кров  вдарила  в  обличчя  Олега.  Диви,  от  ***    то  йому  п`ять  раз  води    принеси,  то  компоту  подай,  ще  й  підморгує  їй.  Глибоко  вдихнув  повітря      й  різко  видихнув,  наче  скинув  з  себе  непотріб.Так  спокійно….  йому  вдалося  вгамувати  свою  гарячкуватість,  тож    лише  пронизав  його  сердитим  поглядом.    Богдан  відразу  підійшов  до  Тані,
 -Чуєш  мала,  дай  телефончик  запишу.  Ми  в  селі    ще  маємо  роботу,    може  якось…    ввечері  погуляємо.
Олег,    злізши  з  драбини  за  мить  очутився  біля  них.    Поклав  руку  на  її  плече  і  поцілував  в  щоку.    Вона  відразу  вивільнилася,
-Олеже    не  дозволяй  собі  забагато.
Він  же    хотів  пригорнути  її,  показати  хлопцям,  що  тут  стосунки  серйозні.  Та  вона  суворо  глипнула  на  нього  і  на  крок  відійшла  в  сторону,
-  Не  чіпай!
-Ну  Таню,  я    ж  просто  хочу  тебе  обійняти,-  розставивши  руки  наближався  до  неї.  За  мить  дорогу  перегородив  Богдан,
-Ти,  що  не  зрозумів,  що  тобі  сказали.  Я  думав  ти  їй  родина,  а  ти  липнеш,  як  банний  лист.
 Розмова    проходила  на  підвищених  тонах.  На  щастя,  з  драбини  швидко  злазив  Руслан,  адже  він  все  чув.  За  мить  розставивши  руки  став  між  ними,
-Так  хлопці  угомоніться,  покриємо  дах,  тоді  будете  розбиратися,  хто    кому  хто.
 Саме  в  цей  час  вийшла  з  хати  Ольга,
Ну  хлопці,  чого  базікаєте,  руками  розмахуєте.  За  столом  поговорите.  Йдіть  до  хати,  обід  стигне.
 Та    помітивши,  що  донька  збентежена,  звернулась  до  неї,
-  Так,    а  ти  йди,  я  сама    про  них  подбаю.  І  продовжила,
-А  ви  хлопці  йдіть  за  мною,  покажу  де  руки  помити.
 Таня,  як  миша  затаїлася  в  своїй  кімнаті.  Присівши  на  ліжко,  після  суперечки  ледве  заспокоїлася.  Думки  били  молоточком  по  мозку,  от  візьму  і  не  піду  за  стіл,  тим  паче  не  голодна,  добре  що  накуштувалася  вареників  з  сиром.  Казав  батько  не  усміхайся,  тож  нехай    і  без  мене  обходяться.  Прилягла    на  ліжко,  на  голову  поклала  подушку.  На  душі  кепсько,  не  хотіла  нікого  ні  чути,  ні  бачити.  З  під  подушки  дивилася  у  вікно.  Вітерець  гойдав    тоненькі  гілочки  черешні,  на  них  випиналися  молоденькі  листочки  і  деінде  понадувалися  бруньки  цвіту.  Вони  заспокоювали,  заколисували  її,  не  помітила,  як    і  заснула.                                                                                                                                                                          
4ч
       За  обідом  старші  чоловіки  про  щось  гучно  гомоніли.  Олег  з  своїми  думками  про  Таню.  В  голові,  як  у  вулику,  а  часом  напливало,  немов  морська  хвиля  -  а  її  немає.  Позирав  на  двері  кімнати,  напевно  там,  тож  зайшла  в  хату,  можливо  вийде?  Чому  не  йде,  може  батьки  нагримали?
     Два  брати  їли  мовчи,  тільки  час  від  часу  переглядалися  і  позирали  на  нього.  Господиня    весь  час  припрошувала  до  страв.  З-за  столу  першим  встав  Олег,  подякував  й  нахилившись  до  неї,  тихо,
-  Я  навідаюся  до  Тані?  
На  знак  згоди  кивнула  головою.  За  столом  метушня,  всі  поступово  підіймалися,  дякували  за  обід.      Олег  підперши  стінку,  чекав  коли  всі  вийдуть.  Ольга,  мала  винуватий  вигляд,  намагалася  не  дивитися  на  нього,  поспішила  в  свою  кімнату.
   Тихий  стукіт  у  двері.  Таня    спросоння    глипнула  на  вікно.  Футти,  це  я  заснула.  Олег  постукав  вдруге.  Не  запитуючи  хто,  різко  встала  з  ліжка,  відчинила  двері.  Задоволений,  озираючись,    повз  неї  прошмигнув  у  кімнату,  зачинивши  за  собою  двері,  обіперся  на  них,  
-  Ти,  як  сонечко?  Що  спала?  Часом  не  захворіла?  Чи  можливо  виморилася  на  кухні?  І  не  обідала…    Хочу  подякувати  тобі  за  обід,  такий  смачний  та  якби  ти  там  була,  був  би,  ще  смачнішим.
-  Та  ну,  скажеш  таке.  Я  не  голодна,  варила  вареники,  накуштувалася.
Олег  топився  в  її  очах,
-    І  не  догоджай  тим  западенцям,  хай  вдома  керують,  своїх  дівчат  ганяють.
 У  відповідь,  наблизилася  до  нього,  рукою    торкнулася  чуба,
-А  ти,  що  ревнуєш?
-  Таню  ти  моя  дівчина  і  на  цьому  крапка….  Ніяких  залицяльників,  ти  згодна?
 За  мить,  долонею  прикрила  йому  уста,  ледь  посміхнулася,    
-Якщо  ти  добре  подумав,  то  добре.  Але  знай  в  мене  не  характер,  а  характерець,  так  часом  мама  каже,  бо  вперта.  А  тато  їй  перечить,  бо    в  нас  з  ним  дуже  схожі  характери…
-Мені,  що  вісімнадцять  років,  чи,  ще  молоко  на  губах  не  обсохло,  щоб  я  розкидався  такими  словами.  Я  хотів  тобі…
Але  раптом  спохватився,  адже  ледь  не  проговорився  за  телефон  і  замовк.
-Що  ти  хотів  сказати?  -    кліпнула  оченятами,  -Ану  зізнавайся!
   -Та  я,    ну  ж  запитав  тебе  чи  ти  згодна,а  ти  заговорила  мене,  -  йому  вдалося  викрутитися  з  цієї  ситуації.
Задерши  голову  догори,  дивлячись  в  нікуди,  наче  в  роздумах,
 -Згодна  Олежку,  згодна,  тільки  давай  це  не  дуже  на  людях  показувати.  Якось  незручно  при  комусь,  щоб  мене  отак  обіймали  та  цілували.      
 Її  пухкенькі  губи,  як  стиглі  вишні,  манили  до  себе.  Він  припав  до  них,  бажав  випити  весь  солод.  За  якусь  мить,  заховалася  в  його  обіймах.  З  кімнати  пролунав  голос  батька,
-  Олю,  а  Таня,  де?
 Заторохтів  посуд,  сердитий  голос,
-  Вона  з  Олегом  в  кімнаті,  заганяли  дівчину…
Сяючі  очі,  хитро  позирнула  й  прошепотіла,
-  Всі  мене  жаліють.  Ти  йди  я  зараз  прийду.
 Коли  Олег  вийшов,  Ольга  витирала  посуд,  не  повертаючи  до  нього  голови,    кахикнула  й  майже  прошепотіла,
-Олеже  ти  вибач,  що  так  вийшло…  Та  на  верх  вже  не  лізь,  хай  самі  закінчують.  Якщо  додому  не  йдеш,  то  краще  весь  хлам  та  щепки  поприбирати  з  під  ніг,  щоб  раптом  носом  не  зарити.
Важко  перевівши  подих  спитала,
-Я  це…  Хотіла  запитати,  спина  болить?
-  Та  нічого,  я  міцний,  як  дубок,-    посміхнувся  й  продовжив,  -  До  весілля  заживе…  Давайте  забудемо  про  це  непорозуміння.  В  житті  всього  буває  та  не  все  треба  пам`ятати.  
-  Ну  й  добре,  -  погодилася,-  І  мені  легше  на  душі.
Він  вийшов  надвір…..  Зайнявся  прибиранням  обійстя.  Хлопці  ж  відразу  помітили  його,  здивовано  переглянулися,  продовжували  викладати  шифер.
 Таня,  вийшовши  з  кімнати,  допомогла  матері  з  посудом.  Ольга  довго  мовчала  та  все  ж  потурбувалася,
-Що  певно  набігалася,  пристала…  Вечеряти  є  що,  до  них  не  йди,  досить  няньчити,  нехай  самі  обходяться.  Он  Дружок,  цілий  день  в  льоху  закритий,  скавулить,  занеси  йому  їсти  й  повертайся.  
 Тільки  дівчина  вийшла  з  хати,  Богдан,  немов  чатував  її,  відразу  зліз  з  даху.  Вона  швидкою  ходою  йшла  по  стежці  до  льоху,  він  вже  наздоганяв  її,
-Таню,чуєш  квіточко.  Я  ж  не  ловелас  якийсь,  а  хочу  зустрічатися  з  тобою,    з  серйозними  намірами.  І    нашому  батькові  ти  сподобалася.
-А    я  що  корова,  чи  кобила,  що  мене,  ще  й  батьки  будуть  вибирати.  Може,  ще  в  рот  намагатимуться  подивитися,  щоб  знати,  чи    є  всі  зуби..
Слова,    як    обухом  по  голові,  зупинився,  витаращив  очі.  Таня  відкрила  льох,  Дружок  уздрівши  чужого,  вискаливши  зуби,  гучно  загарчав  через  решітку.  Вона  озирнулася,
-Он  дивися,  тебе  навіть  пес  не  хоче  признавати.  Він  у  нас  чутливий,    на  відстані  відчуває  людину,  чи    добра,  чи  лиха.  Тож  відійди,  не  дратуй  його.  Та  гадаю  і  мені  з  тобою  немає  про  що  говорити.  Знаєш,  ми  хоча  й  українці  та  всі  різні.  Шукай  собі  дівчину  таку,  як  сам,  западенку.  Кажуть  краще  живеться  на  рідній  землі,  чим  на  чужині.
Він  прислухався  до  її  слів,  бо  ж  пес  так  гавкав,  аж  у  вухах  лящало,
-А  може  все  ж  даси  номер  телефона,  подумай...  Чого  тобі,  такій  панянці,  сидіти  в  цьому  селі?
Ті  слова  зачепили  її  за  живе.  Суворо  звела  брови.  Ледь  нагнулася  до  пса,    гладила  рукою,
-  Ну  вгамуйся,  мій  хороший,  помовчи.
Подала    йому  курячу  кістку.  Й    озирнулася,  досить  неприязно  подивилася  на  хлопця,  
-Ну,  якщо  тут  живуть  такі  панянки,  як  ти  кажеш,  значить  це  село  чогось  варте.  Рідний  край,  це  немов  рай,  тут  все  миле  і  чарівне.  Он  став,  краса  і  гордість  нашого  села.  Лебеді,  лелеки,  дикі  гуси  й  качки,  нема  ніде  таких,  як  у  нас.  А    в  цвіту  сади  пахучі,  з  бджолинними  піснями.  А  поля  квітучі,  згодом  з  щедрими  хлібами,  по  них  ромашки,  як  сонечка.    І  волошки,  то  немов  лагідні  очі  поля,  над  якими,  відчуваючи  волю,  літають  птахи.  А  спів  соловейка  з  лісу…  Ой,  що  тобі  сказати,  а  люди  у  нас    щирі  і  добрі…
 Привідкривши  рота,  зачаровано  дивився  на  неї.  Але  ж  гарна.  Від  її  промови  настільки  здивувався,  подумав  -  тю,чи  й  справді  так  любить  своє  село?  За  мить  уговтався,
-Та  ти    все  ж  подумай  до  вечора,
Вона  з  легенькою  усмішкою  на  обличчі,  крутнула  головою,
-Навіть  і  не  чекай,  я  все  сказала.
   Це  напевно  на  щастя,  що  Олег  в  цей  час  був  за  сараєм.    Повернувшись  на  дах,  Богдан  очима  шукав  його.  Ніде  не  помітивши,  кивнув  рукою  до  брата,
-Глухий  варіант,  не  розважимося….  
   Надворі  насувалась  темінь…  За  вечерею  Таня  сиділа  поміж  батьками,  брати  тільки  переглядалися  між  собою  і  немов  по  черзі  підморгували  їй.  Олега    це  бісило,  червонів  і  бліднів  та  мусив  все  витримати,  не  хотілося,  щоб  хтось  окрім  них  знав  ту  розмову.
 Микола    подякував  за  роботу,  розрахувався  з  Романом.  Той  звернувся  до  синів,
-Ну,  що  йдемо?,
Богдан  двинув  плечами,  до  батька  тихо,
-Йдемо  тату,  ця  краля    гордячка.  Думали  прогуляємося  з  нею,  а  вона,  як  пава  хвіст  підняла.  Вважає  себе  непідступною.
Батько  сердито  поглянув  на  нього,  на  мить  зажмурив  очі  і  стиснув  губи,  дав  зрозуміти,  щоб  замовчав.
     Батьки  провели  робітників  за  хвіртку,  прощалися.  Біля  веранди  Таня  з  Олегом  задоволено  дивилися  один  на  одно,  полегшено  перевели  подихи.  Тепло,  легко  на  душі,  вона  йому  не  розповіла  про  розмову  з  Богданом.  А  він  тішився,  дивно,  пішли  мовчки?  Та  гріла  думка,  позбувся  суперників.  За  кілька  хвилин  батьки  повернулися,  Таня  до  них  веселим  голосом,  
   -Ну  а  тепер  я  піду  за  хвіртку  виведу  Олега,
Батько,  примруживши  очі,  посміхнувся,  на  ходу  крутнув  головою  й  майже  крикнув,
-  А  що  сам  не  вийде!
 Й  тихо  про  себе  засміявся,  продовжив,
-  Яка  краса  та  молодість,  чого  так  швидко  виростають  діти.  Поклавши  руку  на  плече  дружині,
-Пішли  люба  відпочивати.  Ноги,  аж  гудуть,  натоптався  за  день…  
   Таня  пару  метрів  відійшла  від  обійстя,  зупинилася  під  молоденькою  тополею.  Солодкий  поцілунок  збуджував  молоді  тіла.  Олег  відчував  легке  тремтіння  свого  тіла,  став  осторонь.  Хоча  й  доволі  темнувато  та  він  хотів  сказати  їй  важливі  слова,  намагався  дивитися  очі    в    очі.
-Таню  я  давно  тебе  кохаю…  Ще  від  тієї  пори,  як    з  річки  витягнув.  Моє  серце    пронизане  стрілою.  Як  зранений  птах,  чекав  коли  ти  підростеш  і  вилікуєш  мене.  Вилікуєш  ніжністю,  щедрими  поцілунками,  станеш  рідною.
Магічним  блиском  пристрастних  очей  зачарував  її.  Зробила  крок  до  нього,  на  мить  сп`яніла,  самовільно  закрилися  очі.  Легкий  довгий  поцілунок,  заводив  в  храм  любові.  Поцілувавши  її  повіки,  легенько  відсторонився,
-  Я  знаю,  як  ти  жила  ці  роки,  мене    весь  час    не  покидали  думки  про  тебе.  Звичайно,  я  не  принц  на    білому  коні.  Але  чи  ти  кохаєш  мене?  Чи  ти  підеш  за  мене  заміж?
     На  кілька  секунд  запала  тиша.  Поряд  в  кущі,  щось  зашаруділо  й  затихло.  Відволікло  її  від  думок,  що  сказати?  Куди  поспішати  і  чого?
-Знаєш  Олеже,  в  мене    є  план.  Я  хочу  в    містечку  закінчити  курси  перукарів.  Хочу  мати  свідоцтво.    Курси  вже  почалися  з  лютого  місяця.  Ти  пам`ятаєш  Марію  з  мого  класу,  вона  в  тій  перукарні  працює,  планую  на  наступний  набір  потрапити.  Я  ж  з  восьмого  класу  стрижу  жінок,  чоловіків  та  гадаю  не  завадить  перейняти  досвід  від  інших.
 -А  чому  б  і  ні,  це  ж  просто  чудово.  То  я  завтра  поїду  в  містечко  й  про  все  довідаюся.
-Знаєш,  я  вже  піду,-
 Не  давши  їй  договорити,  знову  поцілував,  за  мить  рішуче  вирвалася,-
 -Ну  все  годі,  бувай!  Намагався  спіймати  за    руку,  різко  вирвалася.  Лише  кілька  секунд….  Зникла  за  хвірткою,  пролунав  брязкіт  клямки.
 Здається  все  добре,  але    ж  не  відповіла  на  запитання,  бентежили  думки  по  дорозі  додому.  За  мить  пригадав  чаруючі,  привітні  очі.  Посміхнувшись,  вже  й    виправдовував  її,  полохлива  пташечка,  ще    ж  зовсім  молоденька.  Напевно,  не  була  готова  до  такої  розмови.  Та  я  ж  живий,  чого  час  тягнути?  Раптовий  звук  СМС  перебив  думки.  Коли  витягнув    телефон  з  кишені,  прицмокнув.  О,  знову  з  Москви.  І  чому  їм  не  спиться,  читав  текст  »  Олежек.  Ты  нам  очень  нужен.  Срочно  перезвони.  Наташа».*

                                                                                                                                                                                             Далі  буде

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020

Вона прийшла

Вона  прийшла,  така  тендітна,
Неначе  зелен  квіти  в  очах,
З  цілунком  сонця,  ніжна,  привітна,
Було  й  летіла,  немов  той  птах.

Часом  здіймалась,    полохлива,
У  піднебесся  до  хмаринок,
Вела  розмову,  вже  смілива,
Щоб  пробудити  сонний  ранок.

Зустріти  сонце,  жарин  жмуток,
Взяти  й  розсипать  по  всій  землі,
Прогнати  холод,    спалить  смуток,
Все  пробудити    в  світлі  й  теплі.

Весняний  вітер  -  смілий  скрипаль,
Заграв  лагідно  й  жайвора  спів,
Про  весну  звістку,  понесуть  вдаль,
Частку  щастя  подарує  усім.

                                     24.04.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2020

Похмурий ранок

Похмурий  ранок…  холодний  суховій,
Земля  чекає  на  благодатний  дощик,
Я  ж  помандрую,  радо  в  рощі  одній,
Зі  мною  поруч  промінчик,  як  ліхтарик.

Один  -  єдиний,  пробився  між  хмарин,
Посланець  сонця,    ніжно  пестить  віти,
До  себе  вабить  молоденький  полин,
Хочуть  цілунку    й  барвінкові  квіти.

Сині  фіалки….  шепіт    пелюсточків,
Мені  здалося,  чую  їх  прохання,
Вони  в  надії  сонячних  деньочків,
Й    бажання    вмитись,  легеньке  зітхання.

Нехай  би  роси  на  сонці  заіскрились,
Й  земля    водиці  напилась    досхочу,
Тоді  б  напевно    і  птахи  звеселились,
Усі  благають,  тепленького  дощу.

Похмурий  ранок…  Посійте  хмаринки,
Хай  пройде  дощик  й  барвиста  веселка,
Заграє  щедро.  Весняні    краплинки,
Засяють  всюди,    неначе    перлинки.

Краса    довкілля,    вкотре  потішить  нас,
Ми    здатні…    любить,  цінити,  що  Бог  дав,
На  жаль  заводить,  суховій    свій  романс,
Так  хочеться,  щоби    дощик  вигравав.

Життя  природи    -  радість  всього  життя,
Нехай  всміхнеться,  весь  навколишній  світ,
Земля  порине    в  щасливе  майбуття,
По  всіх  деревах  весна  розсипле  цвіт.

                             15.04.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2020

Оце так зустріч / проза 1, 2 ч. /

     1ч.
       Весняний    ранок  пробуджував  село  …    Ребристі  хмари  тільки  вздовж  обрію  на  заході.    А  всюди  купчасті  білі  хмари,    мов  кораблі,  чи  човники  в  небесному  морі.  Та  все  ж  поміж  них  привітно  визирає  сонце.  Воно  неначе  грається  в  хованки,    то  вирячиться,    ледь  –  ледь    пригріє  до  землі  ,  то  знову  сховається  за  хмарою,  зі  сторони  прикрасить  в  позолоту.  Легенький  вітер  хмаринки  колисав  й  повівав  до  землі,  торкався  пелюсток  первоцвітів  й  гілок  вербички,  на  ній,  як  маленькі  сонечка  -    розквітли  пухкенькі  котики….
На  обійсті    ґелґочуть  гуси  й    неподалік,  час  від  часу  співає  півень.  Як  охоронник,  строго  позирає  на  поважних  курок,  що  гарбаються  під  парканом.  
   Скрипнули  вхідні  двері  веранди…  На  ходу,  всовуючи  ноги  в  теплі  резинові  калоші,  вискочила  Таня.  Поспіхом,  на  голову  накинула    теплу  рожеву  хустинку,  ледь  затягнувши  два  кінці  й  під  сходами  намацала  баняк  з  запареним  комбікормом.  Це  ж  раненько    приготувала  мати,  нині  ж    автобусом  поїхала    в  містечко  до  стоматолога.  А  батько,  прокинувся  не  світ  не  зоря    й  вирушив  на  рибалку.  Де  б  більше  проводив  часу,  в  поле,  ще  не  час  трактору  їхати,  дуже  мокро.  Одну    втіху  має  зранку,  а  ввечері    любить  подрімати  біля  телевізора.  
     Таня,  єдина  донька,  пізненька  квіточка  в  сім`ї.  Білявка,  з  зеленими  очима  красивої  форми,    більше  схожа  на  батька  і  така  ж  непосидюча,  як  він.  Тендітна,  як  молоденька  берізка,  їй  нині  виповнилося  вісімнадцять  років.  Та  вже  здатна    в  полі  на  тракторі  орати  землю.  Здавалося  руки  і  пальчики  маленькі    та  з  усмішкою  сідала    за  кермо  трактора  і  підморгуючи,  говорила  батькові,
-  Ну  й  що,  що  дівка….  Тату,    може  посперечаємося,  хто  швидше  приїде  до  поля?
 А  він  мовчав,  лиш  посміхався,  на  згоду  кивав  головою.  Інколи  після  того,  як  вона    його  підмінить  на  тракторі,  поки  він  пообідає,  подивиться  в  її  хитренькі  оченята,  обійме,  поцілує  в  чоло  й  скаже,
-  Ой,  квіточко  ти  наша,  це    ж  не  жіноче  діло.  Та  поки  що  потішся,  потішся…
     Батькам,    то  щастя,  мати  таку  доньку,  на  старості  років  буде  підтримка.  Тим  паче  любить  рідну  землю,  пообіцяла,  що  не  покине  рідне  село.  
       На  обійстц  їй  зручно  в  спортивнихах    штанах.  Правда,    в  маминій  курточці,  як  в  скафандрі,  завелика,    за  те  тепло.  Гусак,  побачивши  господиню,    гучно  заґелґотав.  А  вона  неначе  пташка    пурхала,  курям  насипала  зерна    й  налила  води  в  стару  пательню,  їм  так  зручніше  пити.  Годила  гусям,    в  велику  пластмасову  миску,    рукою  накладала  перемішані  варені  лушпайки  з  запареним  комбікормом.    Гусак  й  дві  гуски  дякували  їй,    тягнулися  до  неї    і    ґелґотіли    в  один  такт,  аж    у  вухах  лящало.  Їх    білі  крила    виблискували  на  сонці.  Ці  милі  сотворіння  для  неї,  ще  з  дитинства  втіха.  Ставок  близенько,  є  нагода    втекти  з  дому  й  побачити,  полюбуватися  природою,  широким    ставом,  а  влітку  вдосталь  накупатися  .  А  став    той  -  гордість,  радість  села.    Невеличкі  пагорби,  як  пляж,  а    навпроти,    попід  самий  ліс,    вода  на  сонці    рябить,  виблискує.    Листовий  ліс,  віддзеркалюється  у  воді,зачаровує  своєю  красою.  Деінде    обривчасті  береги,  з  під  них  б`ють  джерела  холодної  води.  Та  нині  ж,  ще  весна  й  не  проснулися    трави  на  пагорбах,  лише  неподалік,  під  кущами  шипшини    бузковим  кольором  квітне  ряст.  І  де  -  не  -  де    підсніжники,  вле    вже  з    порижілими  пелюстками.
Таня,  набравши    з  криниці  відро  води,  з  розмаху    вилила    її  в  залізне  глибоке  корито,  що  спеціально  для  гусей.    Гусак  задоволено    закричав,  у  воду  занурив  голову,    за  мить  виринув,  роззявивши  дзьоба,  крутив  головою,  краплі  води  розліталися  навкруги.  Гуски  ж,  посмакувавши  корму,  не  поспішаючи  підійшли  до  корита.  Дівчина  присіла  біля  них,  з  усмішкою  на  обличчі,    по  черзі  гладила  голівки,
-  Ну  от  почекайте,  ще  кілька  днів,    підемо    на  став,  полюбуюся,  як  будете    хлюпатися  у  водичці.  Заздрю  вам,  а  мені  ж  треба  літечка  чекати.
     Раптово  скрипнула  хвіртка.  Дівчина    різко  розвернулася,  ледь  не  впала,  
-  Тю,  хто  б  це?  
Хитаючись,    здійнялася    на  ноги.  Кліпала  очима,  здивовано  дивилася  на  молодого  чоловіка.  А  він  стояв  біля  хвіртки,  якби  ближче,  то  можливо  б  і  впізнала,  але    ж  далеченько.  Тю,  ще  й  з    вусами,    щось  таких  не  знаю.
 Олег    рукою  поправив    краватку,  яка  виднілася  з  під  куртки,  з  білою  сорочкою,
-  Ти  чого  Таню,  не  впізнала?  
 Вона    трохи    розгублена,  збентежена,    відчула,  як  кров  прилила  до  обличчя,    в  вухах  задзвеніло.
Зразу    йти    не  наважився,    запитав,
-А  де  Дружок  подівся?  Не  бачу,  щоб  зустрічав.  Та  й  ти    чомусь  збентежена...    Іншого  пса  немає?  То  я  зайду?
Без  вичікування  відповіді,  сміливо    попрямував  до  неї.
Зненацька  обоє  здригнулися,  від  крику  гусака.    Витягнувши  шию,    гусак    з  шипінням,    направився  до  нього.    Кричав    на    все  обійстя,  подав  тривогу,  це  не  було  йому  звичним,  щоб  хтось  чужий  посмів  з`явитися  тут.
Дівчина    ледь  стримувала  сміх,  оце  так  ґвалт  вчинили.  Але  не  встигла  й  слова  сказати,  як    гусак,  розправивши  крила  кинувся  на  нього.  Хлопець  захищаючись,    наставив  руки,  вперед  долонями.    Той,  як  звір  кинувся  й  щипнув    одну  з  долонь,  за  мить  крапала  кров.    Він  скривився,    з  кишені  швидко    витягнув  хустинку,  затиснув  її  в  кулаці.Таня  з  переляку  зблідла,  вирячивши    очі,  репетувала  до  гусака,
-  Ану  гайда,  гайда!  Ти,  що      Мартин  з  глузду  з`їхав?!  
Їй  ледь    вдалося  обома  руками    схопити  сердитого  гусака.  Затискала  йому  крила,  пригортала  до  себе,
   -  Втихомирся  дурню!Досить  -  досить,  тебе  ніхто  не  чіпає…
   -  Оце  так  захисник,  тут  і  пса  не  треба!-  голосно  сказав  Олег,  підійшовши  до  неї.
   -  Тю,  а  я  вас  не  впізнала,  -  випалила    у  відповідь  й  стиснула  пишненькі  губи.  
Відчула,  що  хустинка  на  голові  ледь  тримається,  ось  -ось  розв`яжеться  й  сповзе  на  плечі.  Ще,  тільки  цього  не  вистачало,  я  ж  косу  не  переплела,  що  подумає,  як    мене  побаче  розпатлану.  Щось  тепле  підкралося  в  душу,  відчула  до  нього  симпатію.  
Він    миттєво  почервонів,  щиро,  гучно    розсміявся.  Гусак  з  гусками    не  забарилися,  заґелготіли,  немов  продовжили  його  сміх.
Вона    ж  затримала  на  ньому    здивований  погляд,  кліпала  очима,
 -  Це  скільки  років    вас  не  було,  мабуть  зо  шість,  чи  й  більше.    Давайте…    женіть  гусок  в  загорожу,  а  я  цього    сміливця  -  охоронця  сама  занесу.
 Їй  напевно  теж  було  смішно,  що  не  впізнала  його,  бо  весь  час  стискала  губи.  Правою  рукою    притискала  гусака  до  себе,  а    лівою  заспокоювала,  гладила  по  голові.  І  в  той  же  час  по  черзі    підіймала  плечі,  підтримувала  хустку.
       Олег,  чорнявий,  кароокий  хлопець,    на  шість  років  старший  за  неї.  Будинок  його  батьків  недалеко  від  них,  метрів  п`ятсот,  не  більше.  В    їх  сім`ї    троє  хлопців,  старший  Микола    давно  одружений,  живе  окремо  в  кінці  села,  має  свій  невеличкий  продуктовий  магазин.  Сашко  менший  брат  за  Олега,  вчився  в  одному  класі  з  Танею.  
     Село  ж,    є  село,  всі    один  одного  знають  і  про  всіх  все  знають.  Як  кажуть,  тільки    зранку  перший    півень    заспівав,  що  настав  ранок,  так  і    нова  звістка  розліталася  по  селі.    Хто  й  де  одружився,  кого  забрали  в  лікарню  лікуватися,  чи  народжувати,  а  хто  вже  й  помер.  
         Таня    від  Сашка  знала,  що  Олег  поїхав  на  заробітки  в  Москву,    фінансово  допомагав  батькам.  Але  дівчина    й  думки  не  мала,  що  вона  дуже  подобалася  Олегові.  Він,  ще  коли  вчився  в  школі,  цікавився    її  життям.  А  коли  поїхав,    Сашко  придбавши  собі  телефон,  крадькома    її  фотографував  та  знімав  на  відео  і  відсилав  брату.    Дівчина  і  не  підозрювала  цього,  життя  ж    в  селі  набагато  простіше.  Чи  на  ставку    юрбою  купатися,  чи    в  парі  з  ким  небудь  пасти  корови,  відносини  майже  завжди  дружні,  тож  не  дарма    кажуть  -    село,  як  велика  родина.
       Олег,  ще  тримав  хустинку  в    кулаці,  другою  рукою  махав  на  гусей,  
 -  Та  ти  ж  вже  подорослішала,  чого  до  мене  на  –  «ви».  Он,  яка  панночка  виросла.  Чи  вважаєш,  що  я  старий?
Він  відкрив    невисоку    загорожу  з  штахет,  загнав  гусок  і  закрив,
 -  О  так-  так,    тільки  тепер  я  гусака  пущу,  а  то  знову  летітиме,  -  нахилилася  за  загорожу.  Відпускалала  гусака,  за  ним,  з  голови  сповзала    хустка.  Олег  підхопив    хустку  і  раптово  ніжно  взяв  її  за  плечі,
-Ану!  Побачу,  яка  ти  стала.  Ти  і  в  хусці  гарна,  а  без  неї,  ще  краща.  Ну  справжня      рожева  трояндочка!
За  мить  була  ладна    провалитися  крізь  землю.  Обличчя  пашіло,  не  знала  куди  подіти  свої  смарагдові  очі.  З  розсердя  випалила,
 -Та  ти  Олег….    що  з  глузду  з`їхав?  Відпусти!
Звичайно  відпустив,  подавав  хустку,  уважно  дивився  на  неї,хлтів  знову  побачити  її  красиві  очі.
 -  Ну  оце  вже  по  нашому!  А  то  на    -  ви….  Оце  так  зустріла  давнього  знайомого,  ще  й  гусака  натравила  на  мене…  
Вона    різко  попрямувала  до  хати.  О!  Натравила,  ще  щось  скаже,  щоб  образити  мене  -    подумала  і  вголос,
-  Зараз  винесу  зеленку,  подивимося,  що    там  за  рана  на  руці.  Бачу  скривився,  як  середа  на  п`ятницю  і  хустинка  в  руці  вся  в  крові.
Він  задоволено,  їй  навздогін,  
 -  Ага,    літру  крові    втратив,    напевно    тільки    ти    залікуєш  мою  рану.  
Не  знав,  чи  вона  почула  останні  слова  та  не  поспішаючи,    пішов  за  нею.
Зайшовши  на  веранду,    різко  зупинився.  Е  ні,  так  відразу  не  можна  злякаю.  Присів  на  лавку,  відкрив  долоню,  скривився  від  болю.    Сочилася  кров,  гусак  і  справді    глибоко  щипнув  біля  великого  пальця.
 Таня  швидко  повернулася,    заклопотано  присіла  біля  нього,
-  Оце  й  справді  зустріч,  нічого  собі,  оце  так  Мартин.  Ти  вже  вибачай  нас,  я  й  гадки  не  мала,  що  може  таке  статися.  Бачиш  ти  мене  колись  в  річці  спас,  як  ногу  звело  в  воді,    а  тепер  я  тебе  буду  спасати.
Де  й  біль  подівся,  враз    його    обличчя  засяяло,
 -  Тетянко,  ти  пам`ятаєш?  Можливо    й    пригадаєш,  як    з  Сашком  грали  в  хованки  й  ти  набрала  ріп`яхів    в  коси,  тоді  ми  всі,    хто  був,    витягували  їх.    А  ти  ледь  не  плакала,  але  додому    не  йшла,  чи    боялася,    чи  не  хотіла    засмучувати    батьків.  
Вона    уважно,  не  поспішаючи,  зеленкою  залила    рану,  приклала  бинт  з  ватою  й  перев`язувала  бинтом  руку,
-  Напевно    два  рубці  залишаться,  основне,  щоб  інфекція  не  попала.  Оце  так  пам`ять  буде  за  зустріч.  Та  скільки  пам`ятаю    тебе,    був    сміливчиком  в  нас,  тож  заживе,  де  подінеться.
Олег,  серйозно  дивлячись  на  неї,
 -  Ага,    до  весілля  заживе,  як    люди  кажуть.  
Вона,  тримаючи  зеленку  й  бинт  в  руках,  присіла  біля  нього,  
 -А,  що  може  привіз  наречену  з  собою…  То  коли  весілля?
Він  не  очікував  такого  запитання,  розгубився.  Та  все  ж    прямим  поглядом  дивився    в  її  очі,  наче    хотів  ,  щось  знайти,  раптом  нагадав,
-  О!  Почекай!
З  кишені  дістав  шоколадку,
 -  Це  тобі!
Здвигнувши    бровави  стримано  взяла  й  знизавши  плечима,    часто  кліпаючи  очима,  намагалася  приховати  усмішку  на  обличчі.
-  Це,  що  замість  відповіді?    То,  хто  ж  вона?
 Раптово  відчинилася  хвіртка,  загавкав  Дружок,  за  ним  йшов  батько.  вмить  різко  змінилася  на  обличчі,
-О!  Тато  з  рибалки  йде!
 Дружок    кинувся  гавкати  на  Олега  та  коли  він    назвав  його  по  імені,  пес,  виляючи    хвостом,  вже  лише    обнюхав  його.  Зробивши  коло  на  обійсті,    розлігся  під  хатою  й  спостерігав  за  кожним  рухом  присутніх.
 Батько  підійшов    ближче,  до  стіни  притулив  вудочки,  Тані  подав  відро  з  рибою.  Задоволено  простягнув  руку,
 -  Ти  диви,  це  чи  ти  Олеже?!  Ну  і  вимахав,  помужнів!  Справжній  чоловік  став.  Добре,  що  нас  не  цураєшся.    Привіз  дружину,  чи  сам?
 -  Та  в  нас    є  свої    дівчата  -  красуні,    нащо  нам  кацапки,-    ледь  почервонів,  крадькома  дивився  в  сторону    Тетяни.
Вона,  почувши  відповідь,  поспіхом  схопила    синю    пластмасову  миску,  що  висіла  на  стіні  й  вийшла  з  веранди.  Уже  в  ній  плпвала  риба,  в  різні  сторони  летіли  бризки..  Дівчина  затримала  на  ній  погляд,    впіймала  себе  та  думці  -  ти  ба,  не  одружений.  
 Батько,  знімаючи  чоботи,    торкнув  рукою  Олега,
 -  А  ти  сідай,  не  соромся!  Зараз  підемо  в  хату.
   Й  гучно  до  доньки,
 -  А  ти  чого  гостя  тримаєш    на  веранді….    Гайда  електрочайник  включи,    почаюємо.  Думаю  Олег  не  поспішає,  а  тоді  й  риби  почистемо,  звариш  юшки.  Там  і  мама  приїде,    автобус    за  розкладом  їздить,    дякувати  Богу    дорога  не  розбита.  Хіба  ж  гостя  на  суху  зустрічають,  вина    виноградного,  вистояного    скуштуєш.  Три  роки  назад  гарно  вродив  виноград,  ми  з  Танею  добре  попрацювали,  ще  літрів    сорок  є.  
       З  усмішкою  на  обличчі,  вона  міцно    зав`язала  хустку    й    поспішила  в  хату.  Можливо    й  справді    треба  так  гостей    приймати.  А  вуса  йому  пасують,  цікаво,  а  як  же  цілуються  з  вусами?  Від  настирливих  думок,    ледве  стримувала  сміх.  Перед  очима  його  приваблива  усмішка.  Дивно….    не  одружений.  Тож  будемо  приймати  гостя,  а  справді,  чому  б  і  ні….
2  ч.                                                                                                
     Дівчина  вдчувала  гучне  серцебиття,  за  чолом  доганяли  божевільні,  поплутані,  сполохані  думки.  Ой,  який    в  мене  вигляд!  Не  знімаючи  з  себе  курточки,    в  своїй  кімнаті  стояла  перед  дзеркалом.  Ото,  ну  справжня  селючка,  тільки  в  скафандрі.  В  душі  сміялася  сама  за  себе,  диви,  він  мабуть    теж  сміявся  з  мене,    ще  й  така  розхристана.  Хвилювання  переповнювало  душу,  легкий  трепіт  тіла,  немов  в  очікуванні  чогось  важливого.  Мов  пташечка    пурхала  по    кімнаті.  Ой,  треба  переодягтися  та  косу  заплести.  Машинально  включила  електрочайник.  Ой,  аж  в  голові  дзвенить,  а  що,    заплету  косу,  складу    віночком,  мені  ж  так  краще.
       Тим  часом,  Микола  стягував  рибальсьькі  штани,    з  захопленням  позирав  на  Олега.  Думки,  як  бджолинний  рій  -  козак,  що  сказати,  от  такого  б  зятя,  славний,  ще  й  з  гарної  сім`ї,
 -  Я  зараз  до  корови  подивлюся  та  води  їй  занесу,  десь  має  отелитися  наша  Красуня.  А  ти  йди  до  хати,  не  соромся.  В  тебе  такий  розгублений  вигляд,  наче  вперше  в  нас.  Тішся,  адже  молодий,  бо  ці  роки  швидко  проходять.  Чи  ти,  ще  не  знаєш  солодощів  хмелю  від  кохання.  Он  Славко  -    твій  однокласник,  вже  двоє  діток  має.  Гайда,  сміливіше  хлопче,  чи  кацапки  нічого  не  навчили…  Йди  до  хати,  не  чужий  же…
 За  мить  Олег  мав  вигляд  вареного  рака.  Він,  як  ошпарений  зняв  з  себе  курточку,  знімав  взуття,
 -  Та    Миколо  Васильовичу…  йду.  З  задоволенням  зайду  в  хату,  я  ж  і  від  вина  не  відмовляюся.  
     Підморгнувши,  Микола  у    хату  відчинив  двері,
-  Заходь.  А,  я  зараз….    Я  швидко  справлюся…
Олег,  переступивши  поріг,  біля  столу  побачив  Таню,  вона  саме  вийшла  з  кімнати.
-  Ух  ти!  
-  Від  раптового  вигуку  вона  різко    почервоніла,  повернула  голову    в  його  сторону,  кліпала  округленими  очима.
Зиркнув  на  її  сонячні  очі,  стояв  як  укопаний.  
-  Та  ти  ж  не  лякай  так,  проходь…  А  де  ж  тато,  чому  не  йде?-  від  хвилювання  потирала  руку  об  руку.
Хлопець  не  міг  відірвати  від  неї  очей,
-  До  корови  пішов…  подивитися.  
   На  столі  в  тарілці  лежала  розламана  на    маленькі  шматочки  шоколадка  й    глибова  миска  з  бубликами.
Вона  крутнулася  на  одній  нозі,
-  Зараз  подам  чашки,  чайник  закипів,  сідай  до  столу.
По  спині  відчував  холодний  піт,  в  душі  сварив  себе.  Тю,  думав  все  так  просто,чому  такий  нерішучий.  Ті  очі,  як  очі  мавки,  але  ж  славна.  Присів  за  столом.    За  мить    в  хату  зайшов  батько,  бадьоро  усміхнувшись,
-  Ну,  що  голуб`ята  чай  солодкий  буде  чи  ні?    І  позираючи  на  стіл,  запитав,
-  А  шоколадку  де  взяла?
Донька  змовчала,  Олег  знову  почервонів.    Батько  зрозумів,  нащо  було  запитувати,  заставити  хлопця  почервоніти,
-  Ну  то  наливай  чайку  і  то  скоро,  бо  наша  Красуня,    ось  –  ось  буде  мати  телятко.
Парував  чай..  Вона  на  стіл  поставила  варення  з  чорної  смородини,  не  рішуче  запропонувала,
-  Можливо  хто  в  прикуску  з  варенням  любить…..  
-  Молодець,-  позираючи  на  Олега,  похвалив  батько,  -    Ось  так  і  треба  гостей  зустрічати…
-  Ти  оце  шоколадку  приніс,а  я  своїй  Олі  «  барбарис»  приносив,  хрумали,  прицмокували  на  пару  й  сміялися,  хто  швидше  з`їсть.  І    бувало,  коли  в  полі  на  посівній,  прибіжить  до  мене,  пиріжків  принесе,  а  я  їй  цукерку…  Така  вона  молодість,  як  весна  квітуча,  ще  й  солодка…
Знадвору  почувся  гавкіт  Дружка.
-  О!  Ти  хлопче  вдалий  на  починок,    до  нас,  ще  хтось  добирається.
Почули  жіночий  голос,
-  Заходьте…  Заходьте,  не  соромтесь,  зараз  про  все  домовимося.
Таня  здивовано,  
-  О,  мама  приїхала!  Кого  запрошує?
Ольга  відчинила  двері  й  голосно,
-  Приймайте  гостей!
До  хати  зайшло  троє  чоловіків.  Двоє,  можна  сказати,  хлопці,  дуже  схожі  між  собою,  а  один    років  п`ятидесяти.  Тільки  всі  привіталися,  Ольга  запросила  до  столу,
-  Як  добре,  ще  й  гостя  маємо,  з  приїздом  Олеже!
Він,  підвівшись  подякував,  хотів  вийти  з-за  столу  та  вона    торкнулась  плеча,
-  Куди  поспішаєш,  хіба  ж  годиться,  гості  в  хату,  а  ти  з  хати.  Не  тікай,  можливо  щось    порадиш.
 Помічаючи  на  собі  погляди  хлопців,  дівчина  вмить    почервоніла,    зірвалася  з  місця.
-Так  –  так  доню,  давай  чашки,  хлопці  з  дороги,  поп`ємо  чаю  та  й  домовимося  про  дах.
Тільки  тепер  Таня  нагадала,  що  батьки  мали  розмову,  знайти  когось,  щоб    шифером  перекрити  дах  сараю.  Вона  розставила  чашки,  нахилилася  до  матері,  прошепотіла,
-  Мамо,  я  тут  більше  не  потрібна.  Піду  корові  води  дам.
Швидко  одяглася  в    курточку  й  вийшла  надвір.  Ну  слава  Богу,  позбулася  поглядів.  Дивилися  так,  наче  на  оглядини  прийшли.  Витягла  з  криниці  води,  хлюпнула  на  обличчя.  І  чого  так  розпашіла,  як  хто  жар  висипав  на  мене.  Позираючи  до  вхідних  дверей  хати,  поспішила  в  сарай.
 За  мить  вискочила,  наче  за  нею  хтось  гнався.  В  очах  сонячні  іскринки,  забігла  до  хати,
-  Ой,  яка  то  радість,  тату,  телятко  є.  
Микола  протягнув  руку  до  чоловіка,  той  привітно  посміхнувся,
-Дякуємо  за  чай!  Домовивилися,  через  три  дні  будемо  у  вас.
Таня  поспішила  на  подвір`я,  закрила  в  буді  Дружка,  щоб  часом  когось  не  хапнув.  За  мить  біля  неї  стояв  Олег,
 -Таню,  пройдемося,  така  погода  гарна.  Може  до  ставу  сходимо.
Вона    намагалася  не  виказати  себе,  що  задоволена  його  пропозицією.  Ледь  стримувала  усмішку,  відводила  очі,  то  до  хати,  то  десь  вдалечінь.
-Якщо  батьки  нічого  не  скажуть,  то  пройдемося.  Їм  зараз  не  до  мене,  до  корови  підуть.  Олег  попрямував  до  криниці,
-Давай  зо  два  відра  води  витягну,  нині  потрібна  буде.
     Батьки  провели  гостей    за  хвіртку.  Олег    тягнув  воду.  А  Таня  з  під  лоба  спостерігала  за  ним  -  диви,  такий    простий,  хазяйський,  ще  й  сильний,  так  легко  тягне  відро.
Усміхнений  батько,  поглянув  на  доньку,  підморгнув  й  голосно,
-Олю,  то  пішли  до  корови.
Вона    находу    одягала  стареньку  курточку,  поспішила  в  сарай.
Олег  задоволено  взяв  Таню  за  лікоть,
-То,  що  скажеш?
Його  дотик,  як  струм  по  тілу.  Гучно  забилося  серце,    наче  в  кулак  хотіла  затиснути  хвилювання,  перевівши  подих,  на  згоду  кивнула  головою,  йшла  до  хвіртки,
-Ну  пішли,    може  повідаєш    про  щось  новеньке….
     Вони  вийшли  з  вулиці,  до  ставу  йшли  мовчки.  Війнуло  прохолодним  вітром.  Олег  поспішив  -    їй  на  голову  накинути  капішон  від  курточки,
-  Що  чобітки  взула  добре  та  і  цим  захиститися  не  завадить.  Весняний  вітер  вередливий,    може  й  провіяти.  Тут  на  пагорбку,  добряче  повіває.
Вона  різко  повернулася  до  нього,  дивлячись  прямо  в  очі,
-А  ти  без  шапки,  то  нічого?  Ти  не  промерзнеш?  Чи  вважаєш,  що  я  маленька?
З  легким  хвилюванням,  він  поклав  дві  руки  на  її  плечі,
-Ти  поруч  біля  мене,  мені  вже  тепло.
 Трохи  соромлячись,  лед  –ледь  відвела  голову  в  сторону.  Ніжний  дотик  руки  до  підборіддя.  На  мить  завмерла,  стільки  ніжності  і  тепла  в  його  погляді.  Раптовий    дотик  уст,  мов  пробудив  її.  Вона  легенько  торкнулася  руками  його  курточки,
-Почекай…  Це  що  в  нас  з  тобою  побачення?
 І  кліпаючи  красивими  очима,  
-У  нас  з  тобою  така  різниця  у  віці….
Думка-  ну,  як  дитя,  яка  наївність,  пригорнув  до  себе,
-Таню,  облиш  говорити  дурниці!  Шість  років-  не  сміши,  а  кажеш  не  маленька.  Вона  мовчала.  Їй  так    комфортно  в  його  обіймах.  Впнувшись  носом  в  курточку,  пробурчала,
-А  я  ото  якось  думала,  як  цілуються  вусаті    чоловіки,  що  відчувають  дівчата  та  жінки.
Він,  раптово  голосно  засміявся,  як  метелика,    відпустив  її  з  своїх  обіймів.  А  потім  знову  подивився  їй  в  очі,  посерйознішав,  припав  до  уст.
-Ти  така  солодка,  спокуслива,  пахнеш  м`ятою…
-Та  то  коси  пахнуть,  а  не  я,  -  прошепотіла,  опустивши  голову.
     Якийсь  час    йшли  мовчки.  Згодом    попросила  розповісти  про  себе,  де  працював,  що  бачив  в  Москві.    Він  мало  про  що  запитував.Поки  навчалася  в  школі,  брат  всі  новини  описував.Писав  і  про  хлопців  -  однокласників,  які  намагалися    позалицятися  до  неї.  
     Вони  йшли  не  поспішаючи,  він  відстав  від  неї.  Відразу  відчула,  що  його  близько  немає,  розвернулася  назад.  Вже  поспішаючи,  доганяв  її,    підніс    маленький  букет  квітів  рясту,  
 -Це  тобі!  З  весною  тебе!  Поцілував  в  щоку.
-  Дякую  –  
-  Не  знаю  які  квіти  твій  тато  дарував  мамі  та  тобі  від  мене  поки  що  ці.  Перші  квіти,  як  перше  кохання,  як  перші  поцілунки,  їх  не  забути.  Пригадую,  любиш  волошки,  ромашки,  маки  польові      та  це  ближче  до  літа,  прийде  час,  ще  подарую  не  один  букет.
Вона    підносила  букетик  до  носа,  злегка  посміхаючись,  взяла  його  під  руку.  Олег,    від  задоволення,  аж    примружив  очі,
-А  подяка  тільки  словами.
Раптово  почервоніла,  легенько  махнула  рукою,  пришвидшила  ходу,
-Гадаю  мені  пора  додому.
Він  майже  доганяв,  схвильовано  запитав,
-Таню,  а  ти    для  мене  на  Івана  Купала  сплетеш  віночка?
-Тю  –  зненацька  вирвалося  в  неї,  -  Ти  що  свататися  надумав?  Так  мені  ж  тільки  вісімнадцять…
Лише  одна  мить,  стояв  навпроти  неї,  обома  руками  взяв  її  за  голову,
-  Саме  квітка  в  вісімнадцять!
І  нахилився  поцілувати  та  вона  наставила  руки,
-  Почекай  Олеже,  почекай!  Я  до  обіцянок  не  готова,  який  ти  жвавий,  в  тебе  все  так  просто.  Квіти,  віночок,  а  життя  воно  складне…  
І  вже  затріщала,  як  цокотуха,
-Знаєш,  недавно  передивлялася  мамину  стару  валізу.  Ти  ж  знаєш  мама  гарно  співає,  розповідали,  що  в  молоді    роки,  своїм  співом  все  село  чарувала.  А  тато,  навіть  хвалився,  що  з  лісу,  їй    соловейко  підспівував.  Це  напевно  він  жартував.  Я  знайшла  старенький  пісенник,  а  там    в  одній  пісні  є  такі  слова  »  Постав  хату  з  лободи…  А  в  чужую  не  веди…»
Вона  так  сказала  ці  слова,  наче  трохи  підспівала  й  пішла  вперед.
Олег  мовчки  взяв  її  під  руку  і  хриплуватим,  наче  стомленим  голосом  запитав,
 Таню,  можливо  ти  плануєш  своє  життя  поєднаним  з  Олексієм.
-Ні  –  ні!  -  не  вагаючись,  жваво  заперечила,-  Якщо  він  і  на  випускному  був  заради  мене,  це  не  значить,  що  в  мене  з  ним  якісь  стосунки.
І  тут  же  здивувалася,  а  звідки  він  знає?  О!    Це  напевно  від  братика,  от  шпигун.
     Вони  підходили  до  обійстя.  Олег  не  знав,  як  краще  поступити,чи  тут  попрощатися,чи  все  ж  таки  зайти  попрощатися  з    її  батьками.  Вона  вирвалася  вперед,  відчинила  хвіртку,  голос  подав  Дружок.  Вона  весело  до  нього,
-Це  свої,  не  зявкай!
 Біля  сараю    копошилися  батьки.  Батько  мив  корито,  а  мати  на  терці  терла  буряки  й  кидала  в  корито  для  гусей.  Гуси  час  від  часу  подавали  звуки,  а    гусак  сердито  шипів  на  курей,  які  підскакували  до  чергової  порції  натертого  буряка.
Дівчина  окинуло  всіх  поглядом  й  голосно,
-Ну  що,  кого  привела  Красуня?  
Батько  посміхнувся,
-Гарна  ознака,  гості  в  хату  -  бичок  є.  Прибуток,  це  завжди  добре!  А,  що  Олеже  легкий  на  вдачу?
     Мати,  перестала  терти  буряк,  поглядом  зміряла  обох  з  голови  до  ніг,
-Часом  не  до  ставу  ходили?  Що  Олеже  десь  -  то  дитинство  згадували,  тягне  в  рідний  край?
Олег  тупцювався  на  місці,  наче  виправдовувався,
-Та  я  ж  на  заробітки  їздив.    І  не  думав  з  села  виїзджати.  Тепер  і  тут  є  робота.  Он  брат  бригаду  збирає,  будуть  новобудови.
Батько  витирав  руки  об  фартух  дружини,
-А,  що    правда,  що  якісь  бізнесмени  недалеко  від  магазину  землю  придбали?  Хто  вони  й  що    будуватимуть,  не  знаєш?  Чутки  всякі  ходять,  хтось  каже  медпункт  новий  буде,  інші  кажуть    комусь  з  наших  землю  виділили.  
Олегові  незручно  зізнатися,  що  будівельні  матеріали  завезені  братом  для  двох  будинків.  Для  його  оселі  та  для    оселі  меншого  брата,  який  в  цей  час  навчався  в    місті  на  стоматолога.  Тож  він  вирішив    про  це  багато    не  говорити,
-  Та  цим  брат  займається,  а  що  буде,    згодом  побачимо.  
     На  околиці  села  старий  сільський  медпункт  давно  пустував,  з  медсестер    там    ніхто  не  хотів  працювати.  За  ті  нещасні  дві  тисячі  гривень,  де  немає  води  та  пічне  опалення,  бажаючих  не  знайшлося.  В  селі  знали  медсестер,  при  потребі  йшли  до  них  додому,  ті  допомагали  ліками    і  при  потребі  робили  уколи.  Інколи  радили,  їхати  до  лікаря    в  районне  містечко.  В  меншого  брата  були  думки  відновити  медпункт,  згодом  відкрити  стоматологічний  кабінет,  якщо  звичайно  на  це  піде  сільрада.
В  розмову  втрутилася  мати,
-  Може  промерзли,  то  гайда  до  хати.  Таню,  запрошуй,  он  бачу  вуха  почервоніли.
Він  не  заперечував  йшов  за  нею.      Зачинивши  за  собою  двері,  запала  тиша.  
Таня  зняла  курточку,
То  ти  справді  замерз,  а  казав  я  тебе  зігріваю.
   Усмішка  прикрасила  його  обличчя,
-  Та  я  не  хотів  заперечувати,  хотів  поцілувати  тебе,  потім  піду.
-  Ну  тоді  в  щічку,-    її  веселий  голос  розрядив  напруженість.
-  А,  що  заважають  мої  вуса  ?
Вона  за  мить  посерйознішала,
-  Гадаю  на  сьогодні  досить….  Що,  як  мед  так,  ще  й  ложкою?
 Її  хитрий  погляд  спровокував  до  поцілунку.
-  Вона    обома  руками  товкла  його  в  плечі,  звільнившись  від  поцілунку,  заговорила  слабким  тихим  голосом,
-  Ну,  досить….  Олеже  досить…  Йди  пока  батьки  не  прийшли.
На  згоду  кліпнув  очима,
-  Я  на  днях  появлюся.  Бувай…
Вийшовши  з  хати,  господарям  подякував  за  гостинність  і  попрощався.
   Уже  за  хвірткою  Олег  полегшенно  перевів  подих.  Ну  здається  все  йде  за  планом.  Ой  весна  -  весна,  що  ти  робиш  з  нами…
   Таня  ж    дивилася  у  вікно,  як  він  подавав  руку  батькові,  щось  говорив  й  пішов.  Зайшла  в  свою  кімнату,  впала    на  ліжко.  Думки-    отакої,  чотири  поцілунки  в  першу  зустріч.  Хіхікала,    задоволено  морщила  носа.  А  й  справді    впорола  дурню,  про  вуса  сказала.  Про  все  розповів,  а  от  чим  буде  далі  займатися  не  сказав.  Він  то  закінчив  ветеринарне  училище,чи  й  справді  в  нашому  селі  буде  свій  ветеринар.  Тут  нагадала  про  свято  Івана  Купала.  А,  що  можливо  й  то  правда,  як  візьме  з  води  мій  віночок.  І  широко  відкривши  очі,  весело    вголос,
-От  тоді  можна  й  піти    з  тобою  у  весільний  танок!
 До  хати  зайшли  батьки,  зірвалася  з  ліжка,
 -О,  а  я    оце  хочу  переодягтися  та  щось  по  телику  подивитися.
   Вона  помітила,  як  переглянулися  батьки  та  запитань  ніяких.  Задоволено  примружила  очі,  їй    -  це  було  на  руку,  треба  часу  впоратися  з  розбурханими  емоціями.  Все  зважити,  навчитися  опановувати  себе,  а  й  справді,  не  поводитися,  як  дитина.  Ой,  впіймала  себе  на  думці  -  напевно  я  дорослішаю.

                                                                                                                                                                       Далі  буде
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2020

Давня пригода / віршована розповідь /

 Одного  разу,    я  попала  в  село
Це  з  подружкою,  туди  нас  занесло
 Тут  кажуть  мешкає,  баба  знахарка
Давненько  жіночка  пенсіонерка
Охороняє,  село    й  всіх  від  лиха
Ще  називають  її  ворожиха
Подружка,  після  похорону  мами
Спати,  на  жаль,  не  могла  ночами
Запросила,    з  нею  мені  сходити
Я  ж    інакше,  не  вміла    поступити.
 Вздовж  річки  стежка,  крива  в  сухій  траві
 Йдем  наче  в  яму,  моторошно  мені
Попереду  дуб,    велич  -  охоронець  
А  біля  нього,    вріс  в  землі  камінець
Мов  підпирає  маленьку  хатину
Її  ледь  видно  за    низеньким  тином
А  дуб  крислатий,  гілля,  аж  до  низу
Попід  віконця,  стоять  купи  хмизу.
І  на  подвір`ї,  молоденьке  теля
Ще  якась  жінка  пригортає  маля
Воно  ж  маленьке,  ледь  трима  голівку
Підняло  очі…  Тож  вздріла  ластівку
   Там  над  дверима  гніздечко.  А  стріха
То,  певно  захист  від  вітру,  як  дмуха
 Від    дощу  мабуть,  немов  парасолька
Щоб  не  попала,  жодненька  крапелька.
Я  дивувалась,  цій  маленькій  хатці
Біленька,  славна.  Кіт  сидів  на  лавці
Так  умивався,  старанно,  уміло
Ні,  не  боявся,  роздивлявся  сміло.
Скрипнули  двері,  на  порозі  бабця
Ледь  посміхнулась,-  А  ви  взяли  яйця?
Жінка  з  малятком,  кивнула  привітно
В  очах    я  бачу,    надію  і  світло.
На  вид    немочна,  старенька,    худенька
Мов    берізка,  лиш  згорблена,  низенька.
-І  ви  заходьте,  секретів  не  маю
 До  нас  хитренько,  -Так  краще  вважаю.  
 І  ми  за  жінкою  йдемо  до  хати
Я    намагалась,  цікавість  сховати
Так  пах  чебрець,  вмить  огорнуло  теплом
Нас  зопросила,  присісти  за  столом.
 Жінку  з  синочком  навпроти  ікони
Вона    ж  невпоспіх  робила  поклони
Й  читала  молитву,  я    її    не  знала
Так  тепло  на  душі,  ледь  не  задрімала
 Щось  жінці  шепотіла  й  взяла  маля
На  стіл  поклала.  Тихо  благословля
 Й  сама  хреститься,  роздягла  малого
Маца  тіло.  І  рушника  вогкого
 Приклала  зверху    й  давила  пальцями
З  чола  злизала,  а  потім  губами
Торкалась  його  усіх  кінцівочок
Раптово  різко  поклала  на  бочок
 Й  гучно  сказала,-  Зараз  він  заплаче
Це  не  біда,  тож  йому  буде  краще
 Чомусь    взяв  страх,  аж  похололи  руки
Ой,  наш  Всевишній,  за  що  ж  такі  муки?
Миттєво  ручку,  так  різко  підняла
Малий  заплакав,  я  сльози  спиняла
Бабця,  всміхнувшись,  -  То  вивих  ключиці
До  жінки  каже,  -  Тепер  ти  дай    йому  циці.
 І  до  груді,  чмока,  аж  чоло  змокріло
Всміхнулась  бабця,-  Ну  от  -  гарне  діло
Ми  тішилися,  герой,  наш  хлопчисько
До  жінки  бабця,-  Спатиме  Василько
 Побачиш  нині.  Й  свічку  запалила
 Яйцем  качала  й    воду  в  стакан  лила
Туди  й  жбурнула,  розбила  яйце
-  Не  журись  люба,  ну  от  тепер  і  все.
Ледь  підморгнула  й  до  мене  тихенько
Візьми  відерце,  тут  вода  близенько
Носити  важко,  давно  живу  одна
Того  здоров`я  шкода  та    й  вже  нема
Я  їй  кивнула,  на  це  дала  згоду
 Вона  услід,-    Ти  зверни  до  городу
І  там  побачиш  по  стежці  криницю
 Та  не  соромся,    посмакуй  водицю
Вона  ж  цілюща,  все  життя  її  п`ю
 Вже  дев`яносто  літ,  бачиш  я  жию
Й  взяла  за  руку,-  Ти  будеш  щаслива
Себе    образить,  не  дай,  будь  смілива!
В  душі  відчула  тепло  до  самих  ніг
Чомусь  зневіра,  мене  розбирав  сміх
Я  до  обличчя  гаряче  відчула
   Щоки  пашіли.  Жіночка  гукнула
-  Чуй,  зачекай  й    мені  треба  води
Підемо  разом,  не  спіши,  зажди!
Маленького  лишила  на  ліжку
Я  ж  кинула  погляд  на  подружку
 Тож  так  злякалась,  кліпала  очима
Нас  охрестила  бабця  за  плечима
Мені  тривожно,  одну  лишили
Але    ми  поспіхом,  все  ж  рушили.
Стара  криниця,  справді  дивина
Вода  холодна,  чиста,  джерельна
Смак  мов  солод,  де  й  сила  взялася
Жінка  тихо,  аж  засміялася,-
Поглянь,  а    в  мене  покращився  настрій
Завдяки  бабці,  бач,  оцій  примудрій
Як  говорить,  все  робить  знахарка
Ти    помітила,  як  справно  торка
Й  перевертала    маля  так  вміло
Боялась  я  й  під  серцем  щеміло.
Ми  повернулися,  до  хатинки
Старенька  саме,  тушила  свічки
 Ну  от  і  добре,  сили  набрались
 Дружно  у    відповідь  посміхались
-Ну  дівчатка,  все  вертайтесь  з  Богом!
Ми  їй  дякували  за  порогом
 Та  з  нас  грошей,    вона  не  взяла
Подружка  хустку  з  сумки  витягла
Й  на  плечі  накинула  старенькій
Я  рада,    хустиночці  будь  якій
Тихо  сказала  і  просльозилася
Немов  в  поклоні  похилилася
 Та  знайте  ж  ви,  я  ж  не  ворожиха
Як  люди  кажуть,  не  роблю  лиха
Це    мені  Бог  дав    руки  чутливі
Я  відчуваю  де  й  який  вивих
Гадаю  і  в  свічках  нема  біди  
Й  в  молитвах  спасіння  від  Іуди.
 Перхрестила  ми  раді  пішли
Знов  немаленький  шлях  підкоряли
Вузенька    стежка  й  сонце    яскраве
Чомусь  здавалося  більш  ласкаве
Йшли  мовчки,  кожен  в  своїх  роздумах
   Лиш  часом,    оминаючи  комах.
Попереду,  роздвоїлась  стежка
-Дівчата,  як    вам  оця  знахарка?
 Жінка  з  дитям,  раптово  запитала
Моя  бабуся    її    добре  знала
Під  час  війни,  в  селі  повитуха
Колись  мені,  хвалилась  свекруха
-Ви  не  на  потяг?  Я    запитала
Вона  маленького  пригортала
А  він,  так  спав,  ну  немов  янгеля
Неначе,  після  слів  хрестителя.
 Мені  йти,  іще  три  кілометри
В  селі  навіть  немає  медсестри
Тож  й    ходимо  до  цієї  бабці
Ніколи  не  відмовить    в  помочі.
Розпрощались,  тож  ми  поспішали
 Живемо  так,  мабуть  би  й  не  знали
 Що  на  світі,  ще  є  добрі  люди
 Що  сказати,    просто  роблять  чудо  
 Я    не  витримала    й  до  подружки
 А,  що  ти,  почула  від  ворожки?
Та  мені  сказала,  ходить  до  храму
До  сорока  днів  поминати  маму
Про  себе  з  нею  поспілкуватись
Дала  пораду  -  посповідатись
Казала,  що  минуться  чорні  дні
 Зникатимуть,  всі  ночі  бентежні.
Почули  сигнали  електрички
Й  ми  з  подругою,  немов  сестрички
 З  веселим  настроєм  повертались
Додому  й  на  краще  сподівались
 Слова  знахарки  вселяли  віру
 Пригадали,  ту  усмішку  щиру
 Тож  будемо  раді  кожному    ранку.

                                                                   1980р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2020

Христос Воскрес!

[youtube]https://youtu.be/SaJpoKj7EgE[/youtube]

 Христос  Воскрес!  З  паскою  друзі!  Вітаю  всіх  з  Великим,  Світлим,Миролюбивим  святом!Смачної  паски!  Божої  ласки!  Молімся  люди!  Всупереч  бідам  і  негараздам    думками  згуртуймося,  каймося!  Просимо  в  Бога  прощення  і  його  благодаті  в  кожну  душу  і  серце  на  цій  святій  землі!  Славімо  ж    його  люди!    З  Великоднем  усіх!  Христос  Воскрес!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2020

Весна в мандрах

О  матінко  -  моя  земля    мила,
Весна  в  мандрах,  розправила  крила,
В  первоцвіти  розвіяла  роси,
Ніби  снігом  вкрила  абрикоси.

Білий  цвіт  заворожив  довкілля,
Я  торкнусь  тонесенького  гілля,
Це  вперше,    вона  дарить  окрасу,
Завада…  Думкам    важким  і  стресу.

Вже    й    поряд,  веселиться  пташина,
Гніздечко,  рехтує  ця  родина,
Позира,    клопочеться  шпачиха,
 Та  щоб  зручно  й  не  сталося  лиха.

На  все  свій  час,  співає  вітерець,
Уже  втішався,  летів  навпростець,
Де  полечко,  проснулись  озимі,
Й  зелені  трави  в  златій  ряднині.

Яскраве  сонце  дарує  тепло,
Гляну  довкола,  так  гарно  було,
Весна    шанує  рідну  землицю,
В    квітуче  диво  вбира  світлицю,
Мене    красуня  зачарувала,
Частинку  щастя  подарувала.
                                   
             13.04.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2020

Суперечка (з гумором)

І  чого  бурчати  стала
Онук  каже    до  бабусі
За  планшет,  мене  дістала
Мов    бджола  та  у    вусі
Дай  на  порно  подивитись
От  жінка,  впертюща,  як  бик
 Не  набридло  дзижчать,  спинись
До  нього    стара,-  От  індик!
Розставив  ноги,  все  сидиш
Червона  пика  ,  кров  грає
Собі  тим  порно,    лиш  шкодиш
Шкода  матуся  не  знає…
Не  соромлячись  їй    онук
Хіба  ти  цим  не  займалась
Нарешті  виключи  свій  звук
Мабуть  забула,  як  кохалась…
Стара,  аж  зблідла  ,  -  О,    Боже
Тобі      тільки  ж  чотирнадцять!
Онук  до  неї,    -  Вельможа
-Де  повага…    Вчить    негоже
-  Й  брехать.  Он    очі,  аж  блистять
-Видно  діда  пригадала
-Не  бійсь,    гріх  святі  відпустять…
 На  голові  руку    трима
Розчарувалась,  мовчала
Мабуть  сказати  та  дарма
 Така  пора,  вже    настала.

*
Цей  планшет    їх  виховання…
На  жаль  знищить  самоконтроль
І  зганьбить  силу  волі
Чи  сім`ї    такий  хранитель?
   Як  бур`ян,  зросте  у  полі…

                                                 20.03.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2020

Пробудилась річка

Пробудилась  річка,  в  весняних  потоках,
Зранку  посріблила  сонливі  береги,
Сяють  намистинки,  в  золотистих  крапках,
Сонце    ніжно  пестить,  зеленаві  луги.

Чап..  чалап  крокує,  лелека  в  спокусі,
Мужні  крила  гріє,  тішиться  погоді,
По́друга  кружляє  у  синім  піднебессі,
Гра  сопілкою  і  вітерець  природі.

Втішаються  двоє..До  рідного  краю,
Радо  повернулись,    віра  і  стремління,
Тож    кращого  нема,  казкового  раю,
Знов  гніздечко  звити,  не  бере  сумління.

В  задзеркаллі  небо,  хмаринки  –  кораблі,
Вітер  несе  свіжість,  ледь  куйовдить  хвильки,
Неймовірна  краса,  подякую  землі,
Й  річці  поклонюся,  впіймаю  краплинки.

О,  яке  то  щастя,  все  бачити  мені,
За  красу  земную  подякую  Богу..

               Шановні  друзі!

                                 Щиро  вітаю  всіх  з  Вербною  неділею!
                               Щастя  і  здоров`я  Вам!  Терпіння  і  поваги!
                               Достатку  і  любові!
                                 Божого  благословіння  на  многії  літа!

                                                                                                     12.04.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2020

Благодатний сон / рим. проза /

                         Після  сну,  нестримуючи  емоцій,  серед    ночі,  на  аркуш    лягли  мої  рядки
                                                                                                                   ***
Погляд  в  літню  ніч…  Вповні  місяць  ясноокий,  Чумацьткий  шлях
 То  б  моя      воля…    Я  б  від  захвату    –  туди    злітала  мов  птах
 Сім`я  сузір`їв….  Тривожно,  ніч  зореока,      забрала    сон.
 То  тиша,то  знов…  Тихий  шелест  листя  -  музика  в  унісон
   У  вікно  навстіж….  Запахи  трав  терпких,      нічна  прохолода
 Віднайду  спокій?  Чи  прийде    Божа  благодать  й    допомога…

     О,  країно!  Знаю  кругла  земля,  тут  живу    на  ній  я.  Україна  моя,  благодатна  земля.  Є  ліси  і  моря,    і  безмежні  поля.  Ясноока    блакить.  Промінь  сонця…  Ця  мить….  Скажіть,  як  не  радіти?  Та  чи  можна  посміти?  Не  побачить    красу,  яку  Бог,  всім    нам    дав?!
     Щастя    -  сенс    житя.    Життя  дар  Божий.  Народила  ненька  мене  в  день,  пригожий.  Він    її      й  мене,  прийняв,    на  цей  світ,  нині  наша  земля.  Стріну  ранню  зорю.  Мамо,  я  вже  не  сплю.Тож  піду  у  життя,    там  є  стежка  й  моя.  Помолюсь  на  порозі,  думка  -    шепіт,  чи  й  взмозі?  Наперед    хто  це  скаже?  То  вже  лиш    час    покаже.    Яку    дав  мені  долю….
     Ледь  зажеврів  світанок,    в  кольорах  різнобарвних…Аж  вражає  очі  мінливість,      фіолетових    і  синіх.  Ген,  по  обрію  тягнеться,  темно  -  червона  смужка.  Розріз    по  вертикалі,    золотистая  нитка.  Вже  спромігся  прорватись,  промінь    сміло,  златавий…  Ніжно  небо  торкає,    лукаво  позирає.  Небо  прийме  в  обійми,  він,  як  неньку  цілує.    Небо  синь  засіяє,  зорі  зникнуть  повсюди.  З  ними  й  сни  ясноокі,  чи  видіння  приблуди?  Мо»  приборкають  спокій,  чи    позбудусь  я  мрії?
   Ранок  ледь-ледь    шепоче,  поклонюся  дорозі.  Вітер  щоки  лоскоче,    чом  душа  все  в  тривозі?    Пестить  сонечко  ноги.  Там,  попереду  довга,  ген  чорніє  дорога.    Я  ступлю  босонога,  в    душі  рада  й    до  Бога.  Як  верба  похилюся  і  до  нього  звернуся.  Під  крило  ти  візьми…  Прошу  благослови..  ..  Хай  пройду  я  свій  шлях,  подолаю  весь  страх.  Щоб  щаслива  й  на  волі,  як  волошечка  в  полі.  
   Ясне  сонце  яскраве,    сипле  золото  всюди.  Миле,  тепле,  ласкаве,  певно  гарний  день  буде.    Сонце  -  Боже  творіння,  як  і  небо  й  земля.  Я  розвію  сумління,  ранком  сяє  роса.  По  траві,  по  хлібах,  погляд    мій  наче  птах.  Ой,  яка  ж  це  краса,  чарівні  небеса  .  А  по  них  там  хмаринки,    мов  човни  й  паруса.  Ще  пів  неба  сивіє,  може  дощик  посіє.  Прийму  Бога  крестіння,  приховаю  сумління.  Часом  йду  й  озираюсь  й  до  землі  нахиляюсь.  Я  красу  цю  спрймаю,  з  неї    сили  черпаю    й  далі  йду    в  майбуття.
   І  душа  вже  співає,  вдалечінь  подивлюся.  Поле,  вітер  гуляє,  як  дитя  посміхнуся.    Наче  все    море  в  хвилях,    в  золотих  акварелях.  Ні,  мені  це  не  сниться  -  колоситься  пшениця.    Доторкнулась  рукою,  вже  вдається  рікою.  Цвіт  –  краплинки    злітають,  тріпочись  відлітають.  Вмить  здійнялись,  комашки,  заясніли  ромашки.  Жу-жу-жу  мова  бджілок,  мов  тихеньких  сопілок..    І  деінде    по  полю,    манять  погляд  волошки.    Насолоджусь  ,  надивлюсь,    я  на  них  іще  трошки.  Ген-ген,    по  край  поля,  маківки  червоніють,  тихий  шепіт  з    травами,  тут  й  дзвіночки  синіють.  
   А    за    полем,    як  сторож,  дуб  старезний  широкий.  Підпирає  лісочок,  за    ним    зелен  горбочок.  Сонце  в  сивім  тумані,  випива  роси  ранні..
   Вздовж  дороги  травичка…  Низько  летить    синичка.  Це  ж,  як  вісник  погоді,  все  супутниця  волі.  При  дорозі  дві  пташки,    голуби  сизокрилі.  Ранок…..  сонце  стрічають,  ой,  які  ж  вони  милі.  Промінь  пару  цілує,  тихо  голуб  воркує.    Раптом  подруга  в  небо,  трепіт  крил  засторога.  Він    сміливо  за  нею,  полетів,    мов    стрілою.  А  я    ж,    ледь  посміхнувшись,    далі  йтиму  стежинкою.  Споришева,    холодна,    м`якість,  я    відчуваю,  червоніють  підошви,    росинки  збираю.  Наберуся    з  них    сили,    в    сонця    трішки    тепла.  А  природа    красу      надасть,  мрії  -    принесуть    небеса.  І  землиця  свята,  вскладе  в  душу  добра.  А    Господь  наш    Ісус,    навчить    мене  любові  .  В  житті  щастя  знайду!    І    за  все  це,    подякую  Богові!
                                                                                                                                                             Березень  2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2020

Земля в спокусі

Розсипа  сонце,  золоте  проміння,
Земля  чарівна,  неповторна  краса,
Відчула  ніжність,  дотику  сплетіння,
Весняний  подих  відлітав  в  небеса.

Й  падав  частково,  в  спокусі  цілунку,
Сріблясті  роси,  кольори  веселки,
Біленький  крокус  виглядав  веснянку,
Рубіну  відблиск,  бережуть  фіалки.

Проміння  скаче  під  звучання  співу,
Це  шпак  виводить,  дав  знати  прилетів,
Розрива  тишу,  лунає    за  версту,
Земля  в  спокусі    сонячних  кларнетів.

Я  прислухаюсь…  погляну  довкола,
Жага  відчути    окрилення  душі,
Скоро  проб`ється,  травичка    шовкова,
Теплом  сповиє,  мене  весняний  світ.


       20.03.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2020

Весняний ранок

Весняний  ранок  насупив  брови,
Мов  дід  сердитий,  кинув  тумани,
Неначе  в    шоці,  сумні  діброви,
Й  зелене  листя  ніжних  тюльпанів.

Хто  зрадив  тебе,  ранковий  пане,
Де  весну  сховав  з  сонячним  садом,Наголос
На  хмари  глянь,  ти  наш  отамане,
Тож  сам  здружився  із  ураганом.

Простір  небесний,  світанком  зорів,
Ти  захопився  з  вітром  у  вальсі,
Й  місяць  зіщуливсь,  ледь  -  ледь  майорів,
Від  гучних,  злих  нот  від  музикантів,
Хоч  всі  вважали,  це  не  на  часі.

Зрадив  веснянці…  Їй  свої  танці,
По  горах,    й  нивах,  втішно  танцювать,
 Радив  одітись.  В  сонячних    штанцях,
По  полю,  в  садах,  всюди  погулять.

Схаменись  ранку,  земля  чекає,
Брови  розправ  і  посміхнись  нині,
Ти  панянці,  пташина  співає,
Сонце  вгамує    клубки  туманні.

                                               
               30.03.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2020

Тоді й ладен одружиться ( з гумором)

Гуля  пташка  на  просторі
А  Грицько,  як  надозорі
Почув    кроки  молодиці
Поспішала  до  криниці
Це  ж  Гануся,  його  люба
Що  частенько  гладить  чуба
Він  кохає,  це  ж  зізнався
Одружитись  зарікався
Така  славна,чорноброва
Дівка  –  мавка,  гонорова
Ото  так  вже  зачарує
Що  Грицько  навіть  не  чує
Круг  неї,  як  півень    бродить
Вона  ж,  за  ніс  його  водить
 Не  спішу,  я  до  заміжжя,
Бо  до  нього  треба  вміння
Рушників  не  вишиваю
Хоч  сорочку    гарну  маю
Оце  сусід  подарував
Як  вночі  вчора  цілував…
Й  готувати  я  нездатна
Мати  каже  не    придатна
До  сім`ї,  хоча  й  доросла
 Й  позира  на  нього  скоса
Не  вгоджу,  каже  свекрусі
Три  сережки  є  на  вусі
Купа  фарби  на  обличчі
Полюбляю  вечорниці
Я  ж  красуня  -  цим  горджуся
Причарую,  як  взуюся
 В  модні  капці  на  підборах
Щоб  не  шастать  по  коморах
Ганчірки    якісь  носити
Як  квіточка  хочу  жити
 Не  люблю,  посуду  мити
 Чим  зможу,  я  догодити?
Грицько  наче  із  похмілля
 Зрозумів,  яке  то  зілля
Нащо  часто  частувала
То  ж  напевно    чарувала
 Як  в  дзеркало,  до  криниці
Бач  щічки,  як  полуниці
Нахилилась,  зчервоніла
А  в  криниці  вода  чиста
Вже  й  помацала  намисто
Розвернулась  дівка  -  краля
А  Грицько,  мов  замав  крила
Така  щоби    не  варила?
Мені    треба,  щоб  все  вміла
То  й  за  що,  її  кохати
 Очутивсь,  аж  біля  хати
 Впав  в  травицю  і  говіє
Та  й  про  себе  тихо  мріє
Покохатись  не  відкажеш
Любиш  діло,  прийдеш,  ляжеш
Як  годить  мені  навчишся
Тоді  й  ладен  одружиться..

                                               2019р
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2020

Иду по тропинке

Куда    спешишь,  бежишь  тропинка,
Меня  зовешь,  ты  за  собой,
А  на  реснице,  уж  слезинка,
Я  так  скучаю  за  тобой.

Цветут    подснежники    в  лесу,
Вспомнилось  вдруг,  тебе  дарил,
В  душе  хранил,  надежды  луч,
Одну  любить,    мечту  таил.

Ах  молодость,  если  бы  знал,
Костёр  пылал,  душа  горит,
Себе  мерзок,  ведь  проиграл,
В  карты  её,  не  хочу  жить.

То  солнечно  затмение,
Было,  а  может  быть  ревность,
Не  шла  на  примирение,
Плакал,    у  ног  как  кочевник.

Иду,  каюсь,  перед  Богом,
Знаю  такое  не  простит,
Но  вспомнит  о  чернооком,
Ведь  тогда  смог,  я  покорить.

Помню  чудное  мгновенье,
Как  луч  солнца,  в  твоих  глазах,
Быть  с  тобой,  наслаждение,
На  моих,  таяла    руках.

Весна    красна,    снова  один,
Цветы    не  цветут    без  тебя,
Да  я  не  лучший  из  мужчин,
За  это  и  браню  себя.

Да  нынче,  как  опавший  лист,
Простишь  и  может  согреешь,
Пойми,  ведь  я  не  аферист,
Меня  немного,  ведь  знаешь.

Иду  -  спешу  по  тропинке,
Вдруг  подарит,  судьба  встречу,
Поверишь  ты,  сиротинке,
За  ошибку    -  я  отвечу


                                                           1990г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870112
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.03.2020

Різні по крові / рим. проза /

       Всюди  гори  й  полонини…    Край  Карпатський  чарівний…    Велич  -    сосни,  похмурі  ялинкові  й    пишні  смереки  –  це  скарб  земної  краси.  Здаля  видніються  гори,  на  них  шапки…    білі  й  сизі  хмари.  Аж  до  підніжжя  лежать  дивні  кіселеві  тумани.    Інколи  ввечері  ,  здається  немов  гуляють  там  шамани.  Раз  –  у  -  раз  чути  крик  якоїсь  пташки.  
           Місяць  серпанком  зазирав    у  вікно…    Понурений  Гожо,  за  столом  сидить  давно.  Сюди    щовечора    немов    магнітом    тягне.    Журба  в  душі…  Знов  заливав    спиртним,    життя  гріховне.  У  ресторані    тихо  музика  звучала,    офіціант  швидко  наливав    вино  в  бокал.    Поруч      співачка  спокушала,  циган  поводився  мов  кардинал.  Йому  годили,  настільки    можна  було,  він  не  сприймав  ні  від  кого  відмов,  одна  сьогодні,  а  завтра  інша  спроможна,    здатна    в  нього  розпалити  вогонь.  А  цього  вечора,  спочатку  пив    коньяк  і  вина    пляшку  висушив    демонстративно,  зеркальна  куля    крутилась,    мерехтіла    мов  маяк.  Шаленна  молодь,  в  обіймах,  притискаючись,  танцювала    плавно  –  плавно.  …
     Красунчик…Чорні  очі,  аж  горять,  йому  б  і  справді,    не  одну  підкорять.  Золотий    товстий    ланцюжок  і  хрест  на  грудях,    на  вказізівнім  пальці    з  зображенням    орла  печатка,  хоч  й  молодий  та    сніжна  сивина  на  скронях,  в  костюмі  чорнім,  червона  краватка.  Біла  сорочка  пасувала,  мов  наречений.    Його  душа,    занадто    страждала,  сам  дивувався,  тож    лише  з  нею,  чомусь    завжди  чемний.  Скільки  ночей  і  скільки    ж  вечорів  і  ось,  знову,    дивився    лише  на  неї…  Згадав,  одного  разу    наважився,    посмів,  почервонівши,  подарував    сині  орхідеї.  Між  квіти  заховав  записку  «Співатимеш,  то  підійди».  І  підійшла…    Усміхнена,    рукою  йому  зіпсувала  зачіску  й    ледь  примруживши    очі,    сказала,
-  І  не  жди!
 Прямий  погляд,  то  неначе  кинджал,  зводила  з  розуму,  він  так  її  жадав.Ті  орхідеї  сині,  як  її    чарівні  очі,    мабуть  тому,    такі  занадто    довгі  ночі.  Десь  сон  тікав,  немов  губився  серед  лісу.  Як  виспатись,  хоча  б  від  того  мав  би  втіху.  Мінливий  місяць  уповні    -  ввижалась  усмішка    в  темноті  на  зоряному  простирадлі.  На  якусь  мить  очі  ставали  мов  скляні,    все  в  роздумах,  підстерігли  думки  жахливі,  підлі.    Здавалось  уві  сні,  що  наче  поряд    й  солодкий  поцілунок  відчував,  відкривав  очі,  бачив  мавку  поруч,  здавали  нерви,  чи  я  й  насправді  покохав?  Було  їх  скільки  та  ні  одна  з  них  так  не  манила,  якби  ж  то  дала  згоду,  оця…  мила.    Думки  джмелині,  чи  силою  візьму?  Та  ні,  чи    тоді  я,  сам  собі  прощу?  
   Букет  троянд  червоних  ,  у  нього    на  столі,  хай  зважуся,  він  рахував  секунди.  Нехай  іще    раз  посмію,  руки  торкнутися  і  подарую  їй  троянди.
Вона  стояла  біля  скрипаля,  нині  одягнена,  ну  справжня  краля.  Ніжне  спокусливе  плаття,    світло-  жовтого  кольору,  нагадувало  квітку  латаття.  Бажання  підійти  і  доторкнутись,  тепло  б  відчути,  тьохкало  в  серці.  Та  він  лиш  поглядом  смів  до  неї    торкнутись,  відмовитися  -  ні,  хоча    вкотре  звинувачував  свою  впертість.
 Жінка  ж  зробивши  кілька  кроків,  співати  не  стала,  присіла  тут,    навпроти  нього.  І  на  троянди  уваги  не  звертала,    ледь  -ледь  всміхнулась,
--«    А    все  ж    таки,    я  свого    добилась.    Знаю  ти  циган…  Ми  різні  по  крові  й  неоднакові  звичаї  в  нашого  народу.  
Він    лише    на  мить  занімів,  тут  же    заперечив  головою,  поглядом  ловив  її  вуста,    хотів    любові,
 -Я    не  зазіхну  на  твою  свободу!
 Пристальний  погляд  в  очі,  -
-Ти,  як  співала  так  й  співатимеш,  лиш  подаруй  одну  ніч,  більше  нічого  не  прошу.    В  грудях  болить,  як    ти  з  іншим    йдеш,  як  борони  Боже  нареченою    станеш,  знай,    того  ніколи  не  прощу.  Йому,    чи  іншому,    нікому  не  віддам,  чи  хочеш,  щоб  була  біда?
 Вона  мовчала,  дивилась  прямо,    грізно,    думки  блукали,  що  скажу  рідним?    Ой,  якби  ж  вони  знали  всі  -  всі…  Тріпоче  серце,  так  боляче  мені.  Як  я,  його  кохаю  -  цього  цигана…  Вже  так  давно  від  нього  в  серці  рана.  Якби  то  знав,  що  вона  сама  з  далекого    села.  О,  Боже,  заради  чого,  я    скільки  всього  перенесла….
   Майже  шість  років    поспіль,    квартиру  винайма,  а  з  нею  поруч,  як  мати,    одна  знайома.  Якось  у  сквері  познайомились  вони,  так  випадково  на  лавці,  восени.  Міленький  дощ  почався,  вставала  похапцем,  зненацька  стало  зле,  а  у  вухах  дзень  –  дзень,  від  чого  міркувала?  За  мить  поблідла,  втратила  рівновагу,    ото    тоді    старенька  й  звернула  на  неї  увагу.    Сама  ж  за  фахом    медик,  колись  працювала  медсестрою,  тому  й    її    не  запитала  -  що  з  тобою?  Все  зрозуміла,    дивлячись  на  дівчину,  
 -Ой    бачу,  напевно  …    матимеш  дитину….
 Відтоді  і  жили  вони  удвох,  ну,  а  згодом,  коли  у  світлині    втрьох,  лиш  тоді  Люба  зізналася  від  кого  народила  сина,  важко  було  та    відчувалась  радість,    вона    щаслива.    Мов  янгеля,    чорняве,  карооке,    повненьке  маля,  тішилася  й  плакала,  о,  як  же  на  нього,  схоже,  яке  ж  дати  ім`я?  Та  ні,  недовго    вибирала,  Баро  -  що  означає  важний,      головний.  Бабуся  косо  поглядала,  ще  й  кучерявий,  ото  славний!
   Старенька  бавила  дитину,  а  Люба  заробляла  копійчину.  То  посуд    мила    у  кав`ярні,  а    згодом    працювала  у  перукарні.  Одного  разу  робила  зачіску  клієнту  -  чоловіку,  тепер  мабуть  буде  дякувати  довіку.  Що  познайомилася  з  ним  неочікувано,    наспівувала  пісню  про  кохання.  Цей  голос  його  вразив  й  сама  світленька,  як    зірка  рання…    Встав  з  крісла  і  зміряв  її    з  ніг  до  голови,  потім    до  неї  всміхнувся  мило  й  мелодійно,
 -»Хто  ви?  Я  хочу    до  себе  запросити,  чарійвний  голос,  попрошу  вас,    мій  ресторан  відкрити.  Маю  ансамбль,  хлопці  гарні,  молоді  та  ви  не  бійтеся,  вони  добрі,  не  нахабні.  І  маю  текст,  мені  надрукували.  Тож  дуже  прошу,  щоб  дарма  часу  не  втрачали.  Моя  візитка,  ось,  там  є  адреса,  тож  буду    вас  чекати,  принцесо….
   І  зник….
 «Ото  так  дивина  -,  сказала  тихо,  а    можливо  це  на  краще,  чого  думати  про  лихо?    
     І  ось  тепер,    вона  тут,    більше  року    співає  і  бачить,  як    той,  її  чорнявий  хлопець    -  страждає.    Чи  вона  знала  тоді,  як  працювала    у  кав`ярні,  що  до  неї,    в  когось  думки  будуть,    темні.  Після  роботи,  восьме  Березня  святкували,  народу  повно,  знайомі  критикували.  Що  лише  каву  смакувала,  навіть  сміялись,  вона  ж  невинна,  соромлячись,    очі...  ховала.    Пізно  ввечері  ,  ввірвалась  веселих  молодиків,  юрба    і  кожного  пригощала  келихом  вина.  Цього  разу  відмовитися    не  вдалося,  чорнявий  хлопець,  наче  порядний,  здалося.  Лише  пів  келиха  посмакувати  вмовив  її  мило.  Кілька  хвилин,  засумнівалась,  чому  це  так  сп`янило?    І  лише  вранці,    в  чужій  квартирі,  протерла  очі,  побачивши,  бажання  викричатися  щомочі.  Та  не  наважилась,    солодко  спав,  немов  дитина.  Але  ж  він  красень,  оголене  тіло,  зверху  зелена  ряднина.  Підбита  пташка,  серце  розривалось.  Як  тепер  бути,  але  це  ж  між  нами  сталось...  Це  -  непоправне,  що    ж  він  і  хто,  як  міг?!  В  грудях,  ледь  -  ледь  стримувала  дикий  сміх…    Їй  би  розплакатися  вволю.  Та  навіщо  тепер  винуватити  долю?!  Тож  сама  винна,  сп`яніла  від  вина….    Тож  розгрібай,    те    що  сталося  -  своя  провина.
   І  після  того,  він  декілька  раз  був  у    кав`ярні.  Всі  сподівання  були  марні.  Інколи  на  вулиці    зустрічав,  все  на  підпитку,  обходив  стороною,  не  помічав.
   Та  ось  тепер,    він    в  ресторані  постійний  гість.  Їй    так  болить  і    розриває  злість.  Не  пам`ятає  -    думка  -    скільки  в  нього  таких  було.    І  в    голові  від  думок  тих,  шуміло  і  гуло.
 Останнім  часом  майже  пити  перестав,  мов  заглядала  йому  в  душу,  він  страждав…  На  все  час  треба,    зрозуміла,  що  це  вона,  його  вилікувати  зуміла.    Давно  нема  дівиць  –  паліїв    і  тих,  що  цілуватись  лізли,  майже  зовсім  п`яні.  Своє  життя  на  краще,  врешті  змінить  зумів,  погляд  до  неї  ніжний    й    очі  ясніші,  часто  замріяні.
   Та  цього  разу,  вона  сама  зробила  крок  назустріч.  В  його  душі  думка,  як  співоча  пташка,  втішався,  нехай  би    так  все  життя  пліч    -  о  –  пліч.    І  навіть    ладен  їй  ніженьки  мити,  все  рівно  ж  ,  я    не  дам  їй  ні  з  ким  жити.  Сам  буду,  для  неї    циганських  пісень    співати,  якби  ж  лише  її  тіло  пізнати,    цілувати  і  кохати,  весь  вік  кохати.  Він  весь  горів,  почервонів,  краплини  поту  виступили  на  чолі.  Звернули  увагу    всі  присутні,    як  затремтіли  квіти  на  столі.    Її  раптовий  дотик  рук,  немов    спалах  вогню  в  його  душі.  І  він  почув  її  сердечка  стук,  всі  інші  -    їм  були  байдужі.  За  мить  схопивши  її  руки,    сховав  своє  обличчя  в  них.  В  неї  ж  бажання  давно  в  обіймах  потонути,  в  цей  час  відчула  його  гарячий  подих.  Він  так  раптово    підклав  хустинку,  здригнулись  плечі  на  хвилинку.  Підняв  обличчя,  в  очах  море  сліз.  Зненацька  зірвався  з  місця,  підхопив  її  на  руки    й  поніс.  Лиш  двері  гучно  грюкнули  вздогін.    А  по  кав`ярні    прозунав  гучний  грім.
Вона  не  виривалась  і  він  присів  на  лавці,  що  біля  кав`ярні.Солодкі  поцілунки,  такі  жадані.  До  чого  тут  слова,  всі  були  б  зайві.Тіла  горіли  у  спокусі.  Вона,  як  квітка  завмирала  від  обіймів.  І    шепотіла,  
-Гожо,  нині  не  на  часі…
Ледь  прикривала  пишні  груди,
-Ну,  досить  -  досить,  ти  вже  раз  посмів..
До  нього  зразу  не  дійшли  слова,  лиш  згодом,  хвилюючись    відсторонився.
Дивився  в  очі,  руки  цілував,
-  Та,  що  ти,  щоб  я  та  тебе?  В  житті  б  образити  ніколи  не  наважився.
Вона  бентежачись,    звільнилась  від  обіймів,
-Ну,  що  ж  я  доведу,  що  все  ж  колись  посмів
Як  листочок    з  дерева,  лекко    зірвалася  з  лавки  й  махнула  рукою  до  автівки,
-Таксі-  таксі!  
Гожо,  аж  моторошно  стало,  що  можуть  буть  за  витівки?  Ой,  щось  не  вірю  я  цій  пташці.
   Кілька  секунд,    таксі  летіло  по  містечку.  Він  ніжно  обіймав  за  плечі,  тішився,  нарешті  піймав  пташечку  і  проведе  з  нею  цілу  ніч,  чи  хоча  би  вечір.
 В  вузенькому,  тихенькому  провулку  таксі  зупинилось.    А  в    Люби  серденько  тремтіло,  гучно  билось.  Суворо  в  очі  подивилась,
-Ну,  що  ж  це  тобі  мабуть  і  не  снилось.  Це  твій  іспит  на  все  життя,  чи  ти  зганьбиш  себе,  чи  щасливим  сприймеш  майбуття.  
     Гожо  розрахувався  за  таксі,  в  самого  ж  думки  -  цікаво,які  ж  можуть  бути  справи  такі.  Що  моє  життя  залежатиме,    що  за  іспит  приготувала.  Біс  забирай,  я  на  все  ладен,  якби  ж  тільки  кохала.
     Непоказний  будинок…  У  вікнах  горіло  світло.  Вона  всміхалась,  натисла  на  дзвінок.  В  дверях  старенька    відчинила  двері  й  привітно,
-  О  Любочко,  ти  не  одна  дитинко.  Зарання  нині…    А  я,  саме  читала  казочку  дитині.
Гожо  здивовано    повів  очима  до  Люби,  хотів  щось  запитати.  Але    не  встиг,    хлопчисько  вискочив    з  кімнати.  Й  прямо  до  матусі,  став  обіймати.  Чоло  і  очі,    і  чорна  чуприна,  він  зрозумів,  то  його  дитина.  Та  безпорадно  тримав  руки  перед  собою,  а  потім,  немов    в  танці,  по  колінах  бив  рукою,  то  по  одній  нозі,  то  по  другій.    За  мить    на  стільчик  присів,  з  понуреною  головою,
--О  молодість..  .  Я    пригадав,  колись    напідпитку    посмів…  То  це  я    твої    чаруючі      очі,  все  бачив    чи  під  ранок,  чи  серед  ночі.    А    інколи  було,    здавалось    твоїм  голосом  співає  пташка  за  вікном.    Тому  і  пив,  свої  страждання    заливав  вином.    І  часто  у  кав`ярні  задумувався  над    минулим.    Та  чомусь  кожного  разу    перед    очима    наче  дим.  В  голові    гуділо.,тому  й  неспромігся    підійти  сміло.    Як    тебе  звати  не  пам`ятав,  мені  здавалось,    від  тих  думок,    розум  втрачав.
 Старенька    наче  трохи  розгубившись,  в  куток  забилась,  щоб  незаважати.  
 А  в  неї  по  щоці  сльоза  скотилась,  чомусь  нічого  не  могла  сказати.  Лише  міцненько  пригортала  сина,  на  якусь  мить    в  душі  зізналася    -    щаслива.  Хоч  стільки  всього  пережито  та  всі  страждання,  немов  з  водою  змились  через  сито.
Запала  тиша  по  хатині…  Та  не  сиділося  дитині.  Хлопчик    крутив  головою  в  різні  боки  й    рукою  раз  –  у  -  раз    потирав  носа  й  щоки.    Задирав  голову  до  мами,  а  то  дивився  на  дядька  й  кліпав  очима.
Врешті    зліз  з  рук    і    став  серед  кімнати,  
-Чого  так  тихо,    може  досить  мовчати,
Він  протягнув  руку  до  Гожо,
   -  Давай    будем  знайомитись,  мене  звати  Баро.
 Чоловік  ледь  всміхнувся,  подав  руку  і  поглянув  на  Любу.  Та  ледь  не  розсміялася,  зажала  нижню  губу.  На  віях    сльози  забриніли,  напевно    сльози  радості,  думка  -  який  сміливий,  що  з  нього  виросте?  Малий,  забравши  руку,  крутнувся  на  одній  нозі,  спинившись,  хитро  дивився  до  матусі,
-Ну  я  так  бачу,    оце  тепер  ми    нарешті  зібралися  всі.  Напевно  будемо  з  цим  дядьком  друзі.  І  де  ти  знайшла,    кучерявого    такого,  чомусь    на  мене,так  дуже  схожого…...

                                                                                                                                                   Лютий  2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2020

Час веснянки

Під  парканом  легке  шарудіння,
Це  вітерець  з  чебрецем  заграє,
Його  взЯло,  легеньке  сумління,
А  чи  вже  й  час  веснянки  настає?

Мілкі  листочки,  повздовж  фіалок,
Шепіт  тихенький,  ведуть  розмову,
А  ми  чекаєм,    давно  на  бджілок,
Рясно  умиті,  рано  росою.

Чебрець  в  задумі,  погляд  до  неба,
Панянки  праві,  вже  сонце  вище,
Йому  ж  із  вітром,  здійнятись  спроба,
Зібравши  сили,  жага  найвище.

Тепла  б  побільше,  мені  ж  ще  рано,
Фіалки  чують,  співочу  мову,
Вітрець  й  весна,  завели  сопрано,
Сумний  чебрець  прислухавсь  слухняно.

                                   23.03.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2020

Весняний подих

Весняний  подих  кружляє  навкруги,
Зве  відпочити    на  лоні  природи,
Сріблиться  річка  між    мілкі  береги,
Яскраве  сонце  не  втрача  нагоди.

Злате  проміння  утопа  у  водах,
Легенька  хвилька  здіймає  оксамит,
 Рибинок  кілька,  наче  в  хороводі,
Круги  розводять,    неначе  шлють  привіт.

Весняний  подих  мелодія  весни,
У  первоцвітах,  в  вербичках  розквітне,
Я  вдихну  трунок,  вже  так  легко  мені.

О,  неповторний  весняний  дивосвіт!
Несмілі  бджілки  ,  крокусів  цілунки,
Краса  мімози,  вражає  диво  –  цвіт,
Жіноча  ніжніть  в  весняному  трунку!

Вітер,  веселий,  як  молодий  скрипаль,
Буйний  зненацька,  як  в  хаус  -    музиці,
Часом…  лагідний,  розпорошить  печаль,
 Ладен  коритись    веснянці    -  владиці.

Весняний  подих    на  мить    війне  теплом,
Трави  сонливість,    пригорне  у  обійми,
Вбереться  в  силу,  зазеленить  клинком,
Блакитне  небо  звільниться  від  пітьми.

Весни  чарівність,  не  втратила  нагоди,
Налюбуватись,  вдихнуть  подих  весни,
Неначе  в  казці  на  лоні  природи,
Попрошу  Бога,    не  знати  б  нам  війни.

                                                     21.03.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2020

О, Боги миру цього!

О  Боже  й  Боги,  миру  цього!
Молю,землицю  захистити,
Тож  нам,  більш  не  треба  нічого,
Щоб  просто,на  землі  нам  жити.

О,  Боже    Сонця  і  Бог  Миру,
Я  падаю,  знов  на  колінах,
Спаси  помилуй  Україну,
Запри  вірус  у  темних  стінах.

Нехай,  смертельні    краплі    згинуть,
Довічно  ідуть  у  безодню,
Прошу,  спаси  свою  дитину,
Ти  нас,  не  поведи  в  катівню.

Взиваю,  я  всіх  сорок  святих,
Простіть,  ми  за  гріхи  в  каятті,
Та  ви,згляніться  й  на  молодих,
Хай    будуть,  молитви  почуті.

Нехай,  краплини  смертоносні,
Це  сонце  висушить,  засмажить,  
Заплаче  небо  й  дощі  вчасні,
Навіки  змиють,  щоб  нам  вижить.

О    Боженьку  прошу,    благаю,
Щоб  нас    зберіг    на  цьому  світі,
Ніде  нема  кращого  раю,
Де  радість,  щастя  й  квітнуть  квіти.

О  Боже,  звертаюсь  до  тебе,
       Зглянись,  ти  на  землю      святу,
Мене  під  крило  взять  треба,
З  душі…  моєї    зніми  смуту.

***
Шановні  друзі!Звертаюся  до  Вас!
На  жаль    ми  живемо  не  в  простий  час
Шануйтесь!  Бога  не  забувайте!
Та  його  заповіді  читайте!
Нехай  в  душах  не  ховається  страх
Надіймося  і  Бог  почує  нас!

                                                     25.03.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2020

У дивну ніченьку

Ховалось  сонечко  за  обрій,
У  царство  ночі  і  темноти,
По  небу  хмари,  у  гербарій,
Складались  купками  залюбки.

Жага  відпочити,  погледіть,
У  нічку  казкову  до  річки,
Спочине  лебідка  тут  й  лебідь,
Зоринки  по  водах,мов  свічки.  

Спокуслива  тиша  повсюди,
Мабуть  налітались  за  день,
Боялись    вітру  воєводи,
Його  уривчастих  пісень.

Червона    полоса  втопилась,
Освітить  трон  вже  й  місяченько,
Ніч  строга–  цариця,  дивилась,
Кохала  та  й  так    давненько.

Хмаринки  кліпали  очима,
Сріблились  роси  скрізь,  по  траві,
Уповні  місяць,  ледь  –  ледь  блима,
 В    оправі,  жовтенько  -    золотій.

Казкова  пані,  неповторна,
Летіла  зіронька  все  тремтить,
Яка  ж  ця  ніченька  ноктюрна,
Їй  би,  запам`ятати  цю  мить.


                 23.03.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2020

Нашей любви ВИВАТ!

                       
Сегодня  мужу  день  рождения
 Мы  по  пять  грамм  для  настроения
 Выпьем  вдвоём  за  его  здравие
В  семье  горжусь,  ведь  равноправие

 Я  пожелала  словечко  сказать
Мой  нежный  взгляд,  слегка  обнять
Будь  же  здоров,  улыбайся  чаще
В  весенний  день,  пусть  уйдёт  ненастье  

Твой  блеск  в  глазах  -  солнечные  лучи
   В  подарок  мне,  от  сердечка    ключи
Куда  зачем,    наши  годы  спешат?
В  душе  кричу  нашей  любви  ВИВАТ!

Для  тебя  нимфою,  знаю    была
Околдовала,  слегка  в  плен  взяла
Ты  вспомни,  тогда,  так  пахло  весной
Меня…  очаровал,  нежна  с  тобой

 Иль  от  погоды,  иль  от  свидания
Пусть  обойдут,    нас  все  расставания
В  тёплых  объятиях,  слегка  дрожу
Я  поцелуем,  в  ответ  награжу

И  пусть  уж  осень,  но  в  душе  весна
Ведь  ты  же  знаешь  одному  верна
 Мы  два  берега  у  одной  реки
Нас  сам  Бог  благословил  навеки.

 В  душе  кричу,  ВИВАТ  нашей  любви!
Одно  прошу,    просто  будь  рядом  ты!

                                                             12.03.2020р

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869024
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.03.2020

Швидкісний потяг

Швидкісний  потяг,  потяг  мого  життя,
Весняна  стрічка,  квітуча  дорога,
Страшні  новини,  гучне  серцебиття,
В  душі  надія,  хоч  сиві  літа.

Не  поспішаю  на  станції  зійти,
Раніш    якої,  назначено  мені,
Тунелі  чорні,  все  ж    я  маю  пройти,
Нехай  мій  потяг,  шляхи  має  земні.

Думки  таємні,  про  короновірус,
На  жаль,  бентежать,  як    краплі  дощові,
Попереджав,  ще    пророк  Нострадамус,
А  чи  звертали,  на  це  увагу    всі.

Життя  по  лезу,  декому  по  долі,
Хто  зна  від  чого,  земля  робить  вибір,
Чи  й  розминуся?  Ще    волошок  в  полі,
Я  знайти  хочу.  Завжди  маю  намір.

Побачить  квіти,  ромашки,  тюльпани,  
Квітучі  вишні.  Почуть,  солов`я  спів,
Ловити  запах,  сонячні  фонтани,
Насолодитись,  щедротами  хлібів.

Нехай  мій  потяг,  промчиться  до  лісу,
Де  зелен  колір,  як  ознака  жити,
І  всі  сумління    послати  до  бісу.

Зоріють  долі,  лиш  на    станції  зійти,
Де  осінь  змінить,    фарби  на  зимові,
Одне  бажання,  щоб  з  весною  цвісти,
Й  лише  йти  поруч.  Щоби  мости  нові  
Єднались  з  шляхом  майбутнього  життя.


                         22.03.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020

Вечірній гість / проза /

                   Пізня  осінь…    До  балкону  навстяж  відчинені  двері  .…    Легенький  вітерець  погойдував    шовкові  сині  фіранки,  пахло  свіжістю  й  вогкістю.  В  кімнаті  настінний    великий  старий  годинник    відбиває  «Тік  –  так».    Книжкова  шафа  вщент  заповнена  книгами,  старий  диван,  з  дерев`яними  поручнями,  торкався  килима,    що  висів  на  стіні,  над  ним    сімейне  фото.  В  кутку  кімнати  невеличкий    телевізор,  його    Павло  дуже  рідко  вмикав.  Не  до  вподоби  плітки  й  розваги,  що  говорити  вже  за  фільми.  В  самого  життя,  що  можна  й    фільм  зняти,  чи  написати  книгу.  Серед  кімнати  круглий  стіл,  покритий  вишитою  скатертино  -,  це  рукоділля  дружини.    По  середині    скатерті  й  по  краю    вишиті  червоні    троянди  в  сплетінні  з  зеленими  листочками  й    стеблинами.  Вона  завжди  розстелина,  як  пам`ять  про  кохану.  Нагадування,  що  вона  поряд  з  ним,  хоча  минуло    більше    трьох  років,  як  пішла  в  інший  світ.
     Павло  підійшов  до  дверей,  в  роздумах,  чи  зачинити?    Та  ні,  нехай,    добре  провітрю  кімнату    -  й  вийшов  на  балкон.  Сьогодні  має  прийти  Софія,  єдина,  люба    донечка  -      його  сонечко.  Він  не  уявляв  життя  без  неї.  Інший  раз,  як  погляне,    перед    очима  мов  його  дружина.  Красива  форма    зелених  очей,    білявка,  губи  пишненькі,  як  стиглі  вишні.  Справді,  так  дуже  схожа  і  характер  м`який,    лагідний.  Та  правда  хитренька,  що  не  сказати  про  дружину.  Задавав  собі  запитання,  чому  доні  щастя  нема?    Вже  й  квартиру  має,  сама  собі  господиня.  Їй  недавно  минуло    двадцять  сім  років,    а  все  сама.  Оце  нині  субота,    має  вихідний,    тож  десь  до  обіду  з`явиться.  Щось  смачненьке    приготує,  пощебече,    як  пташечка.    Ще  й  сьогодні  має  бути  вечірній  гість,  як  вона  сказала,  так  про  свого  хлопця.  Сказала,що  він  дуже  хоче    познайомитися    з  родиною.  А  яка  тут  родина…    лише  дві  рідні  душі.
   Він  тримався  за  перила  балкону.    Вдивляючись  вдалину,    до  центральної  дороги,  почув  скрегіт  заліза,  це  трамвай  перетинає  стрілки.  Кожного  разу,  почувши  різкий    скрегіт,    або  звуковий  сигнал  трамваю,    пригадував  свою  роботу,    на  якій  пропрацював  більше  тридцяти  років.
     За  кермо  трамваю  сів  відразу  після  служби  в  армії,    знав  всі  маршрути  по  Одесі,    зупинки  та    постійних  пасажирів.    На  одній  з  кінцевих  зупинок    і  зустрівся  з  Полінкою,  допоміг    їй,  підніс  валізу  до  під`їзду.  Дівчина    в  той  час,  в  Києві    закінчила    університет,    отримала  диплом  педагога.  Знайомство  переросло  в  кохання,  а  згодом  і  побралися.    Дружина    в  школі  викладала  географію,    через  рік  народила  Софійку,  якою  тішилися,  як  маленьким  янголятком.Здавалося  щастю  не  було  меж,  розуміли    один  одного,    з  пів  слова,  як  кажуть  люди.  
     Та  біда  не  оминула    їх.    Павлові  лишалося  трохи  більше  трьох  років  до  пенсії.    Одного  дня,  як  завжди  уважний    водій  за  кермом    та  не  помітив,  коли    чоловік,  років  п`ятидесяти  опинився    під  колесами  трамваю.  Дякувати  Богу,  чоловік    залишився  живий,  лише  пом`яло  кінцівку  правої  ноги.  З  пасажирів    хтось  сказав,  що  сам  кинувся,  хтось  відмовився  йти  за  свідка.  А  ті    люди,  що  в  цей  час  були  поблизу  на  вулиці,  помітили  лише  тоді,  як  почули  скрегіт  заліза,  коли    Павло  різко  натиснув  на  гальма.
     На  жаль,    Поліна    не  змогла  пережити  такої    біди,    судової  тяганини,  не  витримало  серце.  Суд,  взявши  до  уваги  експертизу,  що  постраждалий    чоловік  був  напідпитку,  засудив  Павла  на  два  роки,  пославши  в  Красноярський  край  на  вирубку  лісу.  Як  не  намагався  довести  свою  невинність  та  зробити  це,    не  вдалося.  Молодий  адвокат    вимагав  великого  хабара,    але  де  ж  ті  гроші,  як  зарплата,  що  в  нього,  що  в  дружини  невелика.  Хто  ж  знав  ,  що  потрібні  будуть  гроші,  лише  два  місяці  минуло,  як    придбали  квартиру  для  доньки.  Все  життя  збирали  гроші,    трьом      жити  в    однокімнатній  квартирі,    доволі    ж  не  комфортно.
     Одночасно  дві  біди,  які  лягли  на  його  плечі,  чуттєво  позначилися  на  здоров`ї.    Відбуваючи  срок,  без  підтримки  дружини,  страждала  душа  в  переживаннях,  в    хвилюванні.  Одне  тримало  бажання  жити,  це  Софійка,  хотів  бачити  її  щасливою.    
     А  час  летів…    Згодом…    в  житті  чорна  полоса  минула.  Вийшовши  на  волю,  останній  рік  до  пенсії,  пропрацював    двірником.    Життя  продовжилося,  хоча  важка  ноша  пережитого  давала  про  себе  знати,    підіймався  тиск,  часто  турбував  біль  в  області  серця.
         Павло  почув,  як  відчинилися  двері,  голос  Софійки,
-  Тату,  це  я  -    привіт!
 Закривши  балком,  поспішив  в  обійми,    поцілував    її    в  чоло,
-О,  ти  сьогодні  така  красуня!  Бачу  зачіску  змінила,  а    в  оченятах  веселики    скачуть.  А  чи  й  не  закохалась  часом?
Софія  поправила    волосся,  що  ледь  спадало  на  плечі,
-Так,    я  на  кухню!    Запечу  рибу  на  вечерю,  а  ти  відпочивай.
Павло  тільки  посміхався,  її    співучий  голос  заспокоював    його.  Поглянув  на  фото  і  вкотре  подумав,  як    же  вона  схожа  на  дружину.
Пройшло  трохи  часу…  Надворі  темніло,  його  розбирала  цікавість,
-  Софійко  …    І,  як  того  чоловіка  звати,  чи  то  хлопця?  
-  Дмитром.    Він  адвокат,  тату.    Холостяк,  на  два  роки  старший  за  мене.  Побачиш,  такий  солідний,  чорноокий  і  до  того  ж  одягається  гарно.    Ну  й    видно  не  з  бідних.    А  закохатися,  ще  не  встигла,  бо  ж    його  знаю  лише  два  тижні,  але  він  дуже  наполягав,  щоб  я  вас  познайомила.  Як  навіть  в  нас  не  складеться,    хвилюватися  не  буду,  мені    ж  не  вісімнадцять  років.  Щоб  бігти  світ  за  очі  незнавши  людини.  Гадаю,  хоча  б  рік  треба  позустрічатися,    щоб  зробити  висновки,  хто  він,  який,  тоді  можливо    й  закохатися.
На  обличчі  усмішка,    кілька  раз  хіхікнула.  
-Ой,  дивися  доню,  така  професія,  чи  й  справедливий  ?  Ти  ж  знаєш  моє  відношення  до    людей  з    такою  професією,  -  голосно  сказав  батько  й    трохи  замислившись,  продовжив,  
-  Прокурори,  адвокати,  судді  -    такі  люди  рідко  живуть  чесно.    А  до  речі,    мого  адвоката    теж  Дмитром  звали.  Тебе  на  суді  не  було,  ти  б  послухала,  що  це  за  народ.  А,  ще  й  відверто  казати  за  гроші,    ну  тобто  за  хабар,  жах,  до  чого  котиться  світ…
На  кухні  пахло  рибою…    Софія    готувала  салат  з  свіжих  овочів,  тішилася,  що    все  задумане,  встигла    приготувати  до  приходу  гостя.
   Павло  стояв  на  балконі.  Думки,    легке  хвилювання  в  душі,  дивувався  донці.  Як  в  цієї  молоді  легко  все?  Їй  двадцять  сім,  а  вона  й  не  журиться,  що  незаміжня,  каже  не  хвилюватимусь.    От  щебетуха,    мабуть  і  справді,  ще  не  зустріла  своє  кохання.
 Він  на  алеї  помітив  чоловіка,  що  йшов  з  букетом  троянд.  Світло  ліхтаря  впало  на  букет,    о  червоні,  це    напевно    до  нас,
-  Доню,    видно    наш  гість  йде,  якийсь  чоловік  з  квітами    вже  зайшов  у  наш  під`їзд.  
Через    пару    хвилин  пролунав  двірний    дзвінок.  Від  хвилювання      стиснув  руки  в    кулаки,  присів  на  дивані.  Донька  поспішила  до  дверей.  Привітно  щебетала  біля  гостя,  поки  той  знімав  плащ    і  запросила  в  кімнату.Усміхнена,  жвава  Софія  тримала  в  руці  великий  букет    червоних  троянд,
-  Ось  знайомся,  мій  тато    Павло  Петрович.
Побачивши  гостя,  ледь  збліднів,  зашуміло  в  голові.  Намагався  не  показатися  непривітним,    він  десь  бачив  цей  погляд  та  все  ж  всупереч    волі    посміхнувся,  але    з  дивану  не  підійнявся  .    Хлопець  першим  подав  руку,
-  Дмитро.  Приємно  познайомитися.
 Павло,  відчув  гарячу  долоню  Дмитра.  Думка,  як  стріла,    про  себе,  ой,  що  ж  це  я,  як  першокласник  хвилююся,  такі    холодні  руки.
Дмитро  в  другій  руці  тримав  пакет    й  ледь  посміхаючись,
-  А  це  вам,  гадаю  для  знайомства  так  годиться.
Взяв  пакет,  подякував  й  відразу  віддав  донці,
-  Софійко,    візьми…  на  стіл  покладеш,  скуштуємо  гостинці.
Й    трохи  розгублено  до  Дмитра,
-  А  ви  …  Он  там  ванна,  можна  руки  помити…
   Дмитро    направився  до  ванної  кімнати.  Софія  торкнулася  батькового  плеча,  кліпнула  очима  й    кивнула  рукою,  щоб  йшов  за  нею.  На  кухні    на  стіл  виклала    баночку  червоної    ікри,  баночку  шпрот,    півлітрову  пляшку  коньяку  «  Коктебель»    і    коробку  цукерок  «  Київ  вечірній».    Весело  підморгнула  батькові  та  тут  же  здивувалася,  він  помарнів  на  обличчі,    мов  росою,  чоло  покрите  потом,
-Тобі,    що  погано?  Змарнів…
Батько    взяв  її    за  руку,
-Ти  не  звертай  уваги,  це  трохи  перехвилювався,  цікавий  твій  вечірній  гість  та    чи    за  зарплату    придбав  такі  гостинці?
 Махнувши  рукою,  повернувся  в  кімнату.    В  доньки  роїлися  думки,  а  й  справді  з  першого  візиту    такий  широкий,    як  кажуть  люди.  На  сто  шістдесят  карбованців  ,  так  жити  не  будеш.    Чи  щирість  така,  чи  хоче    себе  показати    достатньо  заможнім?  А  тато,    як  побачив  його  чомусь  зблід.  Невже  це  він?    Вона  брала  в  руки  виделки,  а  вони  чогось  раз  -  у  -раз  випадали  з  рук,  торохтіли  по  столі.
-  Тьфу  ти,-  сама  до  себе  тихо,  а  потім  голосно,
-  В  мене  все  готово,    давайте  в  кімнаті  накриємо  на  стіл.
Вечеря    вдалася    на  славу;  запечений  короп,  прикрашений  лимоном,  салат  з  свіжих  овочів,    тушені  свинячі  ребра  з  чорносливом  і  варена  картопля  притрушена  свіжим  кропом  і  котлети.  Тут  же,    красиво  викладені  на  тарілочки  гостинці    Дмитра  і  неподалік,  на  підвіконні    лежала  коробка  цукерок  «Київ  вечірній».
-  Ну  ти  господиня!  Молодчина!    -  вирвалося  у  Дмитра
   Він  весь  час  посміхався  до  Софії,  був  уважним,  подавав  страви.    Вона    дякувала  й    клала  страви  в  його  тарілку,  запрошувала    скуштувати  .
   Розмова  не  в`язалася,  хоча  й  випили  по  двадцять  грам  коньяку.    Батько  весь  час  мовчав,    під  столом  ховав  руки  ,  час  від  часу    стискав  кулаки.  
     Дмитро  дивився  на  нього  прямим  поглядом,  наче  очікував  якісь  запитання.    Софія,  часом  схиливши  голову,  подивлялася  на  батька.    Роздумувала  -    нічого  не  запитує,  ні    це  неспроста,  тут  щось  не  так.  
     В    душі  горіло  полум`я  образи.  Тоді,  як  ще  знайомився,  брав  сумнів,  чи  це  він,  той  адвокат,  що  вимагав  хабара.  А  тепер  Павло  був  впевнений,  його  величність.  Так-  так,  ото  життя,  не  дарма  кажуть  -  земля  кругла.  Невже    він  мене  не  впізнав?    Намагався  вгамувати  хвилювання,    хустинкою  витирав    змокріле  чоло  й  знову  провалився  в  роздуми.  Та  то  й  не  диво,  може  і  не  впізнав,  я  за  ці  роки  зовсім  посивів,  постарів.  Сказав  би    йому    пару    неприємних    слів,    якби  десь  зустрілися  сам  на  сам.  Але  зараз  краще  змовчу,  не  буду    ж  доні  псувати  вечір.    Одне  тішило  його,  що  донька    молодчина.  Добре  розуміє,  що  треба  хоча  б    один    рік,  для  знайомства,  щоб  приймати  серйозні  рішення.  Від  цих  думок,  немов  камінець  відліг  від  серця.  Не  мав  наміру  про  щось  говорити,  запропонував    випити.
Дмитро  після  другої  чарчини  повеселішав.    Протягуючи  руки  до  риби  весело,  співоче  промовив,
-Ну,тепер,  як  кажуть  рибку  беруть,  як  жіночку,  обома  руками,  щоб  не  пручалася  та    раптово  не  вискочила.
 Він  забрав  найбільший  шматок  риби  й  запихав  в  рот,  так  жадібно,  наче  зроду  не  куштував.Та  закінчивши    істи    рибу,  рукою  витер  губи    й  порушив  тишу,
-  Я  Софійці,  ще  не  сказав,  що  маю    крутий  автомобіль,  «Дев`ятку»  вишневого  кольору    та    трикімнатну  квартиру  .  Зізнаюся,  я    не    дуже  заможній    та  зате  в  мене      багато  друзів  і  всі    мають  високі  посади.  Якщо,  щось    потрібно,  то  скажіть,  нині  такий  час,  без  друзів  ніде  не  обійтися.
На  згоду,  батько  лише  кивнув  головою  й  собі  поклав  в  тарілку  шматок  коропа.  Виделкою    розділяв  його  на  маленькі  шматочки  і  не  поспішаючи    смакував.
Дмитро  продовжив,
-Оце    я  наполіг,  щоб    нас  познайомила.    Тож  треба  знати  з  якого  гнізда  пташка  та    якого  роду.  Мені  ж  нині  тридцять  років  буде,    одружений  не  був.  Знаєте  такі  речі    треба  зважено  робити,  як  то  кажуть,  треба  знаки  кого  в  вищий  світ    показати,  вивести  в  люди.
 В  цей  час  ,  Софія  помітила  в  руках  батька    паперову    серветку,    він  знервовано  рвав  її    на  шматочки,  сам  почервонів,  як  буряк.  Вона  різко  піднялася,
-Дмитро  вийдемо  на  балкон,  мені  здається  тут  стало    занадто  жарко.
Він  вирячив    чорні    очі,  здивовано,
-  Та  я  ж  це….  Ще  не  наївся.
 Софія,  підхопила    його  за  руки,
-  Ну  пішли,  потім,  хай    трохи    поговоримо  й  кімната  провітриться.
І    прошепотіла  батькові  на  вухо,
-Тату,  піди  на  кухню  постав    на  газ    чайник.  І  не  хвилюйся,    прошу  не  сприймай  все  так    близько  до  серця.  Все  буде  добре.
Дмитро  вийшов  на  балкон.
Павло,  кліпаючи    очима,  кивнув  головою,  
-  Добре    доню,  добре!  Не  звертай  уваги  на  мене.  Я    й  справді  піду  на  кухню,  не  буду  вам  заважати.
Вона,  як  завжди  веселилася,    легенько    й  мило  по  сміхнулася,  поспішила  на  балкон.
Павло    на  кухні  здвигував  плечима,  не  міг  зрозуміти,  який  чайник  на  газ,  коли    бачив  електрочайний.  Ні  ,  мабуть,  я  трохи  охмелів  -  подумав  про  себе.  
Павло  ввімкнув    електрочайник  й  присів  на  стілець.  Він  задивлявся  у  вікно,  злегка    трусилися  руки,  щемно  на  душі,  по  щоках  текли  сльози.    Намагався  вгамувати  душевний    біль,  свої  почуття.  Сказати  чи  ні?  Запитував  себе,  достаток  це  добре,  але  ж  не  завжди  людей  робить  щасливими.  Схиливши  голову,    згадував  суд,  обличчя  і  промову    цього  адвоката.  Перед  собою,    немов  бачив  дружину,  як  ій  після  суду  викликали  «Швидку    допомогу».
Раптово  почув  голос    доньки,
-  Таточку,    як  ти  тут?  Прости  мене,  прости!  Я  ніколи  не  думала,    що  це  може  бути  він.  Вибач,  зарано  привела    познайомити.  Так  вийшло...    він  дуже    наполягав.
Він  піднявши  голову,  рукою    прибрав  з  очей  сиве  волосся  і  запитав,
-  То  де  він?
Софія    поклала  руки  на  його  плечі,    дивилася  в  зажурливі  очі,
-  Ти  уявляєш,  ту    коробку  цукерок,  що  приніс,  забрав!  Ото  жлоб,  ще  й  такий  неохайний,  а  несе  себе,  як  не  знати    й  хто!    Посміхнися,  не  журись,  він  пішов  і  більше  ніколи  не  прийде.    Я    по  твоїй  поведінці  зрозуміла,    що  це  він,  вибач  і  забудь.    Знаєш,  можливо  ця  зустріч  і  на  краще,  наші  стосунки  далеко  не  зайшли,  можна  сказати    були  піонерські.  Я  йому  не  сказала,  що  він  був    адвокатом  по  нашій  справі.  Просто  суворо  заявила,    що  нам  не  по  дорозі,    щоб  більше  ніколи  не  з`являвся  в  моєму  житті.
Батько  піднявся  з  стільця,  ніжно  взяв  за  плечі.  Погляд    в    очі,  намагався  зрозуміти,  чи  й  справді  вона  не  шкодує  за  ним,
-Ти  розумниця,  як  не  пошкодуєш,  то  біс  з  ним,  з  цим  вечірним  гостем.Тоді    й  справді,давай  забудемо,    як  неприємний  сон.
Кивнув  рукою  до  вікна,
 -Он  поглянь!  Який  чудовий  вечір!  Кілька  днів    підряд  все  хмарно…  А    нині    привітне  зоряне  небо  і  місяць  майже  вповні,    так  ясно  світить…
Вона  усміхнено  погодилася  й  повернула  голову  до  вікна,
-Так  тату!  І  він  здається    посміхається  мені!    Значить  в  нас  з  тобою  все  буде  добре.    Будь  ласка,  не  журися,  що  я    сама…    Пригадуєш,  як  мама  казала;  на  все  свій  час    »  Прийде  така  неділя,  що  і  в  нас  буде  весілля».

                                                                                                                                                                                             05.01.2020р
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2020

Ти не шкодуй

Ти  не  шкодуй,  ласкавих,  теплих  слів,
Людині  тій,  що  з  тобою  поряд,
Що  в  холоди,  в  мороз  й  серед  снігів,
Що  дарить,  радість  і  ніжний  погляд.

Іди  вперед,  все  життя  пліч  –  о  –  пліч,
Сонце  стрічай,  тішся,  що  прийшов  день,
І,  як  спливе,  незвана  темна  ніч,
Прикре  чуття,  чи  в  свято,  чи  щодень.

Ти  віднайдеш  підтримку  від  друга,Наголос
Рідна  душа,  на  цій  святій  землі,
Тобі  опора,  коли  дощ  й  хуга,
Як  заблукав,  у  туманній  імлі,

У  душі  смуток,  від  болі    і  журби,
Та  дотик  рук,  як  промінь  сонячний,
Струмом  проб’є,  ти  віднайдеш  скарби,
Силу  і  мужність,  в  день  безсонячний.

Тож  ти  подаруй  шматочок  щастя,
Захований,  що  плекав  під  серцем,
Гадаю,  кожному  із  нас  вдасться,
Щоб  дружба,  знов  була  чистим  скельцем.

В  похмурий  день,  не  шкодуй  добрих  слів,
А  темна  ніч….  зіркою  ясною,
Ти  другу  стань.  Тоді  й  не  буде  сліз,
Залишиться,  по  житті  з  тобою.


                                     09.02.2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2020

В місячному сяйві

Нам  добре  з  тобою,    в  місячному  сяйві,
Хоча  знаю  любий,    тут  всі  слова  зайві,
У  серці  радість,    вже  ловлю  жаги  погляд,
Як    місяць    й  земля,  ми    у  всесвіті  поряд.

До  тебе  прихилюсь,  стук  сердець  відчую,
Зізнаюсь  у  коханні,  я  не  жартую,
Тож  будь  мені  сонцем,  зігрій  душу  й  тіло,
Від  щастя,  щоб  серденько,  аж  тріпотіло.

Розсип  ти  троянди,  колючки  на  попіл,
 Згорю  під  тобою…  поклади  на  постіль,
           Спокуси  час,  у  ніжності  потопаєш,
Ти  сонце  моє,  знаю,  вірю,  кохаєш..



                             Вірш  зі  скрині

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2020

В квітучому полоні

Дарить  весна,  проліскові  віночки,
Линуть  прозорі,  джерельні  дзвіночки,
Моя  земля  в  квітучому  полоні,
Промінчик  сонця,  тримаю  в  долоні.

Зникли  давненько,  холодні  тенета,
Вітер  заводить,  піснями  соната,
Право  на  щастя,    дарує  природа,
Все  оживає,  яка  насолода.

Осяйний  день,  сильніший  спалах  добром,
Веснянка  ніжно,  оповила  теплом,
Душа  втішається,  серце  співає.
Сюжети  щедрі,    весна  розсипає.


           14.03.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2020

Знаю, не прийдеш

Хмари  закрили,  зорі  серед  ночі,
Ти  не  прийшов,  пороша  по  стежині,
Мені  ввижались,  весь  час  твої  очі,
На  душі  гірко,  ти  там  на  чужи́ні,  

Струшу  сльозину  із  хмарами  разом,
Серце  тріпоче,  як  біль  вгамувати?
Ти  вже  не  пройдеш,  цим  зимовим  садом,
Хто  ж  мене  нині,  буде  цілувати?

Ворожа  куля…  серденько  спинилось,
Соколик  любий!  Крик  до  піднебесся
Де  Божа  ласка?  Злетів…  й  ненаснилось!
Ні,  не  забуду..вже  й  сиве  волосся.

Так,  час  минає…  знаю,  ти  не  прийдеш,  
Вітер  гуляє,  в  темряві  нічній,
Скажи    мій  любий,  як  без  тебе  жити,
Як  без  кохання  вижити  самій.


                                       28.01.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2020

Приходи мой котик

Уж  помыла,  я  свой  хвостик,
Где  желанный,  ты  мой    котик,
Мой  любимчик    и  отрада,
Тебя    видеть,  очень    рада.

Наши  детки  у  краватки,
Так  шустры,    играют  в  прядки,
   Подросли  смешны  малявки,
Всё  мурлычут  -  М-ур-  добавки.

Хотят  всё!  Ноют,  каждый  день!
Так  устала  -    подняться  лень!
Видишь,  март,  уж  за  окошком,
Порезвиться  бы  немножко,
Приходи  мой  милый  котик,
Поласкай,  чуть-  чуть  животик.


                                           2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867527
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.03.2020

Каяття… /проза /

         
                     Ранковий  гомін  пробуджував  місто….
     Володя,  славний,  чорнявий  хлопчина,  проснувся  й  відразу  позирнув  на  двері  до  балкону.  Ага,  ось,  що  мене  розбудило.  Й  швидко  одяг  спортивні  штани,  потягуючись,  вийшов  на  балкон.  Літній  вітерець  здіймав  чуприну,  він  озирав  все  навкруги  й  тішився.  Ну  от  нарешті  батьки  отримали  квартиру,  як  добре,  ще  й  школа  близько.  Хоча  й  навчатися  залишалося  два  роки  та    все  ж  так  було  приємно.  Легке  хвилювання  переслідувало  його,  вчителі    ж  інші  й  колектив  класу,  як  приймуть?  
   Та  школа,  де  він    раніше  навчався,  знаходилася    на  околиці  міста.  Його  сім`я  жила  в  старому    приватному  будинку,  що  залишився  від  бабусі.  Неподалік  березовий  гай,  шкільний  стадіон  й  здавалося  рукою  подати  до  Дніпра,  який  всіх  приваблював,,  особливо  в  теплу  погоду.  Було  де  з  друзями    розважитися,  свобода.    За  цим,  всім  звичайно  шкодуватиме,  але  ж    щодня  туди    їздити  не  буде    -  далеченько.
   Задоволено,  примружуючи  очі,  повернувся  в  ліжко,  намагався,  заснути.  На  душі  тепло,  бажання  поніжитися…  Тта  чому  й  ні,  адже    батьки  теж  відпочивають.  
   Його  розбудили  веселі  голоси  і  брязкіт  посуди  з  кухні.    Магнітом,  потягнуло  на  балкон,  ще  раз  подивитися,  куди  потрапив  й    в  якому  середовищі  буде  знаходитися.  Здивувався  від  побаченого,  це  так  зранку?!  Між  квітучими  акаціями,  за  довгим  столом,  декілька  чоловіків  грали  в  доміно,  про  щось  сперечалися,  махали  руками    й  раз  -  по  -  раз  сміялися.
 Хлопця  все  цікавило…  Ледь  перехилившись  за  поручні  балкону,  всміхнувся,  побачивши  біля  кожного  під`їзду  дерев`яні  лаковані  лавки.  О,  це  ж  так  добре,  для  всіх    комфортно.  За  сквером  знаходився  такий  же    п`ятиповерховий  будинок  і  біля  кожного  під`їзду  теж  виднілися  лавки.  Здається  тут,  не  сумно  буде,  в  дворі  знайдуться  друзі,  з  такими  висновками,  повернувся  до  кімнати.
Він  чув,  як  грюкнули  вхідні  двері  і  відразу  пролунав  голос  мами,
-  Синку,  тато  вже  пішов  на  роботу,  може  поснідаєш  зі  мною,вдвох  веселіше.  Думаю  вже  час….  
   Нова  школа,  нові  друзі…  Все  ввійшло  в  свою  колію.  З  цього  ж  будинку  двоє    однокласників  і  з  будинку  навпроти,    декілька  дівчат.  Всі  ходили  в  одну  школу,  але  навчалися  по  різних  класах.    
   Теплими  вечорами,  в  дворі  за  столом  весела  компанія,  приколи,  анекдоти,  інколи,  під  настрій,  бринькання  гітарою.  Хлопець,  хоч  і    не  вмів  грати  ні  на  одному  з  музичних    інструментів  та    коли  хтось  співав,  то  з  задоволенням  підспівував.
       Майже  щоранку  Тамара  виглядала  в  вікно,  до  будинку  навпроти.  З  під`їзду  виходив  Володя,  він  привернув  її  увагу  з  першого  ж  вечора  -    коли  в  сквері    зібралася  молодь.  Кохання  з  першого  погляду,  їй    хотілося  бути  з  ним  поруч,  чути  його  голос.  Раділа  ранковій  зустрічі,  як  всі  йшли  до  школи,  в  очах  веселики  і  ніжні  погляди,  в  надії,  що  помітить.  
   Але  її    теплий  погляд,  веселий  сміх,  не  привертали  його  уваги.  Чому?  Скільки  раз  запитувала  себе,  такий  холодний,  немов  айсберг  в  океані.  Чи,  ще  в  душі    буяло  дитинство?  Їй  інколи  здавалося,  що  жодна  дівчина  не  зможе  привернути  його  уваги  до  себе.  Вона  ж,  хоча  й  мало  його  знала  та  при  кожній  зустрічі  уявляла  себе  нареченою  біля  нього.  Вечорами,  сидячи  в  сквері  з  друзями,  сум  не  відступав  від  неї.  Молоде  серце  тріпотіло  та  все  ж    не  втрачала  надії,  що  колись,    він    їй  запропонує  зустрічатися.
   Півтора  року  швидко  пролетіло…  Напередодні  Нового  року,  хлопці  й  дівчата  збиралися  відсвяткувати  Новий  рік,  у  одного  з  хлопців  вдома.  Компанія  знайома,  всі    з  двору.  
На  перший  погляд  закоханих  і  не  було  та  коли  розпочалася  вечірка,  як  голубки,  сиділи  по  парах  Лише  Володя,  як  одинокий  дятлик,  торкав  струни  гітари  й  відразу    їх  притримував  рукою,  не  чекаючи  відлуння.  Ніби  замислившись,  за  кожним  дотиком  струни,  трусив  головою.  Неподалік,  за  столом,  сиділа  Тамара,  любувалася  ним.  Сьогодні  дівчина  одягла  найкращу  сукню,  виділялася  від  всіх  дівчат  модною  зачіскою,  навіть  зробила  легенький  макіяж.  Те,  що  вона  молодша  за  всіх,  по  її  виду  і  поведінці,  цього  не  скажеш.  Вона  ледь  схилившись,  з  під  лоба  вирячила  на  нього  круглі  волошкові  очі,  довго  дивилася,  здавалося  хотіла  впіймати  його  погляд.    Помітивши,  що  кожен  зайнятий    своїми  розмовами,  за  мить,  поправляючи    коротке  волосся,  присіла  поруч  з  ним.  Він  підморгнув  і  несподівано  для  неї,  почав  награвати  музику  пісні  «  Лада».  Тамара  на  якусь  мить  розгубилася  і  посміхнувшись,  нагнулася  до  нього.  Тихо    заспівали  пісню  вдвох.  Відчуття  щастя  наповнило  душу  дівчини,  адже  він  звернув  на  неї  увагу.
   Світало.....    всі  розходилися  по  домівка.Тамара,  мило  всміхаючись,  сиділа  на  руках  у  Володимира,  який  ледь  тримав  в  руці  келих  з  шампанським.  Його  сині  очі,  п`янкі,  туманні,  він  майже  не  вловлював    ті  слова,  що  шепотіла  дівчина,  весь  час  поправляючи    виріз  сукні  на    пишних  грудях.  Йому  б  засоромитись,  почервоніти,  як  колись  в  класі  в  таких  ситуаціях,  а  тут  все  інакше,  в  голові  гуділо,  відчував  спокусу  близькості.  
   Проснувся  Володимир  на  дивані,  в  кімнаті  де  відбулася  вечірка,  не  розумів,  як  могло    таке  статися.  Повертаючись  на  бік,  поруч  помітив  жіночу  білизну.  За  мить  його  обличчя  стало  червоним,  як  ошпарений  окропом,  зірвався  з  місця.  В    дверях,  в  короткій  майці  стояла  Тамара.  Вона  глянула  на  нього  усміхненими  очима  й  зробивши    зо  два  кроки  по    кімнаті,  підморгнула,
-Ти  не  хвилюйся,  ніхто  й    ні  про,  що  не  дізнається.  Я  просто    думала  подуріємо  і  все,  а  вийшло,  як  вийшло…  Це  напевно  я  більше  винна,  бо  ти  був  у  дрезину  п`яний…
     Володимир  дивувався,  ніяк  не  міг  второпати,  що  він  і  з  нею?  Ті  веснянки  на  обличчі,  не  приваблювали  його,  хоча  очі    й  насправді  мала  красиві.  Йому  хотілося  якнайшвидше  впасти  в  своє  ліжко  і  добре  виспатися.  Спішив  додому,  думка  переслідувала;  хай  йому  біс,  вперше  переспати  з  дівчиною    і  не  пам`ятати!  Як  це  могло  статися,  не  вкладалося  в  голові.
   Тамара    наче  спокійно  подивилася  вслід,  але  в  душі  від  хвилювання  тремтіла.  Який  він  загадковий  і  мій  та  легкий  страх  бентежив  душу.  Заспокоювала  себе,  а  може  все  минеться.,  обійдеться  без  наслідку.  Роїлися  думки,  можливо  згадає    все,  що  було    вночі  й  буде  моїм  на  все  життя.  Її  серце  давно  страждало  за  ним,  вона  при  друзях  стримувала  свої  почуття.  Боялася  осуду,  сама    ж  не  приваблива,  а  він  красень.  Знала,  це  великий  гріх.      Якщо    ж  батьки  дізнаються,  не  переливки  будуть,    навіть  можуть  вигнати    з  дому.  Якби  ж  не  ходили    до  тітки  Ганни  з  молодшою  сестрою(  Наталя  була  на  три  роки  молодша  за  неї),  в  секту  п`ятидесятників,  тоді  б  напевно,  по  -  іншому  дивилися  на  життя.
   За  вікном  справжня  зима….    В  сквері  зимова  казка;  всі  дерева    й  кущі  покриті  білим,  сяючим  пухом,  снігові  пагорби  синявою  й  сріблом  переливалися  на  сонці.  Два  дні  поспіль  вирувала  хурделиця,    а  згодом  вдарив  мороз.  Ніхто  й  носа  не  висовував  з  квартир,  лише  інколи  перегукувались  з  балконів.
   Шкільні  канікули    Володя  провів  вдома,  не  виникало  бажання  поспілкуватись  з  друзями.  Скільки  не  намагався  згадати  новорічну  ніч,  але  йому  зробити  цього  не  вдавалося,  запав  сумнів,  а  чи  й  справді  щось  було?  А  можливо,  то  вино    розлили,  заспокоював  себе.  Напевно  хотіла  привернути  увагу,  заздалегідь  спланувала,  але  ж  у  чужій  квартирі!  Та  врешті  ж  я  не  лопух,  щоб  піддатися  на  таке!  
   Навчання  в  школі  відволікало  від  думок  про  особисте  життя.  Він  більше  приділяв  уваги  книгам,  намагався  уникати  зустрічі  з  нею.  Вона  ж  лише  зі  сторони    закохано  дивилася  на  нього,  блідніла  й  червоніла  пригадувала  спокусливу  ніч.  Чи  шкодуватиму?  Запитувала  себе  і  тут  же,  відкидала  думки,  ні  -  ні,  я  буду  з  ним.
     А  час  летів….    Володимира,  після  закінчення  школи,  від  Військкомату,    послали  вчитися  на  курси  водія.  А  за  пів  року  й  призвали  до  служби.  За    його  проханням,  батьки  гучних  проводів  в  армію  не  робили.  Ввечері,  напередодні  від`їзду,    лише  декілька  хлопців  з  гітарою,  завітали  до  нього.  Та  не    став  він  в  армії  водієм.  В  Військкоматі    видних  хлопців  відбирали  в  морфлот  й  не  оминули  його,  адже    з  групи  виділився  міцною  статурою,  зростом.
   Змінювалися  пори  року….  Позаду  три  роки  служби  в  морфлоті.  На  початку  літа  повернувся    змужнілим,  справжнім  чоловіком.  Мама,  побачивши  його,  ніяк  не  змогла  заспокоїтися,  зупинити  сльози  радості.
   Напевно    вже  ж  є  передчуття  жіноче,  інтуіція….    Напередодні,  Тамарі  сон  наснився,  що  вона  босонога,  йде    по  траві.  А  назустріч    йде  Володимир,  пристальний  погляд,  мило  всміхається.  Але  за  мить  очі  сумні,  махнувши  рукою  зникає  поміж  дерев.
   Вона  в  цей  день  всі  очі  прогледіла,  чатувала  біля  вікна.  Ледь  вгамовувала  хвилювання,    гостра  думка  -  сон  в  руку.  Виходила  на  балкон,  затамувавши  подих,  зирила  на  вхідні  двері  його  під`їзду.  Пригадувала  розмови  хлопців,  що  має  скоро  приїхати.  Від  думок,здавлося  з  грудей  вискакувало  серце.  Можливо  тепер,  через  стільки  років  мене  згадає,  помітить.  Тож  не  така,  як  була  чотири  роки  назад,  веснянки  зникли  й  зачіску  змінила  і    стан  красивий.  Он,  мама  каже,  що  славна  дівка  стала,  а  то  була,  як  обпатране  курча.  Вже  й  на  шиї  в  мами  не  сиджу,  як  інші  дівчата.  Після  навчання  маю  пристижну  професію  бухгалтера,    в  ДСК    зарплата  гарна.
     Вечоріло…  Як  в  минулі  часи,  в  дворі  біля  столу  зібралася  молодь.  Двоє  друзів  Володимира  вже  й  одружилися,  закохані  пари  сиділи  обійнявшись.  А  він,  з  сумки  виставив  на  стіл  шампанське,  кілька  склянок  та  коробку  цукерок,    припрошував  всіх  випити  за  його  повернення.  Тамара  спостерігала  з  вікна,  любувалася  ним,  згадувала  ту,  єдину  ніч  й  раз  –  по  -  раз  витирала  непрохані  сльози.  Взяти,  ось  так  просто    й  підійти?  Та  ні,  не  піду,  скаже  бігаю  за  ним.    Й  перед  іншими  не  зручно,  раніше,  як  збиралися  всі,  звали  до  себе  в  компанію,  а  зараз  тиша.  Підкрадався  сумнів,  каяття  в  душі,  можливо  я  тоді  поспішила.
   В  кімнаті  напівтемрява,  з  магнітофона  лунала  музика.  Присівши  на  стілець,    до  пізньої  ночі,  Тома  не  відводила  очей  від  компанії.  Скільки  думок  передумано,  стільки    віршів  не  вголос,  а  про  себе  прочитано.  Себе  втішала,  як  має  бути  так  і  буде.  Чим  відволіктися,  що  зробити,  щоб  не  думати  про  нього?  На  це,  вона  відповіді  так  і  не  знаходила.
   А  час  летів…    Пройшло  лише  два  місяці,  як  він  повернувся,  Тамарі  так  і  не  вдалося  з  ним    зустрітися.  То  захворіла,  два  тижні  провалялася  в  ліжку,  то  на  роботі  дали  путівку,    поїхала    відпочивати  в  Євпаторію.  Хто  б  упустив  такий  шанс,  тим  паче  батьки  дозволили  вирватися  з  дому.
   Три  тижні    відпочинку,  дівчині  не  принесли  втіхи.  В  кімнату  поселили  дві  старенькі  бабусі,  які    часто  дрімали  та    спілкувалися  між  собою,    тільки  й  розмов  про  розбещену  молодь.  Позирали  скоса  та  попереджали,  щоб  часом    в  кімнату,    не  привела  якогось  кавалера.    Вечірні  прогулянки  біля  моря,  крики  чайок  навіювали  сум,  думки  за  нього,  як  він  там,  чи  забув?  Шкодувала,  що  змарнувала  час,  не  наважилася  зустрітися.
   Потяг  набирав  швидкість….  Вона  поверталася  додому,  думки  тільки  за  нього.  Хвилювалася,  тремтіло  сердечко,  а  чи  й  впізнає?    Золотистий  і  шоколадний  загар  пасував  їй.  В  плацкартному  вагоні    багатолюдно,  гамірно  від  розмов  і  сміху.    Навпроти  неї,  на  нижньому  місці,  присів    білявий  чоловік  середнього  віку.  Вона  помічала  його  прискіпливий  погляд  й  чомусь  зразу  ніяковіла.  Та  згодом  їй  це  набридло  і    поглядом  погордливої  зневаги  зміряла  його  з  ніг  до  голови.  За  мить,  на  його  перекошеному  обличчі  з`явилася  посмішка,  він    підморгнув.  Ще  тільки  цього  не  вистачало,  подумала  й  різко  відвернулася  до  стіни.  А  він,  нікого    не  соромлячись  голосно,
-  Ото  загарчик…  Гарна  краля!
От  дурень  старий,  хотілося  відповісти  на  його  слова,  але  стрималася.
   Думки  -  думки,  як  в  полі  квіти,  що  хиляться  від  вітру.  Мені  б  його,  якнайшвидше  зустріти,  думаючи  за  Володимира,  засинала,  погойдуючись  в  вагоні,  як  в  колисці.
Потяг  прибув  о  десятій  ранку…  Літній  вітерець    приємно  торкався  обличчя  й  злегка  розвіював  волосся.  В  піднесеному  настрої,    швидко  котила  валізу,  з  усмішкою  позирала  довкола,  
     -  Ну  от,  кілька  метрів  і    все,  я  вдома…  Цікаво,  а    він  на  роботі,  чи  вдома?  Сьогодні  ж  субота.
 Проходячи  мимо  будинку,  в  якому  жив  Володимир,  на  лавці  помітила  знайомих,  в  кожного    на  грудях  зліва    прикріплена  біла  квітка.  Тю,  що  це  весілля?  Цікаво  в  кого?    Немов  підкрадаючись,  прошмигнула  поміж  дерев  скверу,  за  мить  стояла  в  дверях  свого  під`їзду.  Цікавість  роз`ятрила  душу,    відчувала  приплив  крові  до  обличчя,  все  ж  озирнулася.  Одягнений  в  чорний  костюм,  Володимир    тримав  за  руку  Оксану.У  весільній  сукні  дівчина  була  схожа  на  прицесу.  Їй    наче  хтось  шпилькою  кольнув  в  області  серця.  Це  ж  дівчина  з  його  будинку,  з  другого  під`їзду!    Це  ж,  як?  
   За  мить  стояла  біля  дверей  своєї  квартири.    Тремтіли  руки,  ледь  попала  ключем  в  отвір  замка.
   Душили  сльози,  розпач  розривав  груди,    впавши  на  ліжко,  схлипуючи,  ридала  в  подушку.
-  І,  що    за    життя!?  Це  ж  не  правильно,  не    так  мало  бути!      Не  так,  Володю!  -  виривалося  з  грудей.  
   Чому  він  її  вибрав  і  коли  зустрічалися?  От  дурепа,  чому  впустила  його?  Сто  запитань,  а  відповіді  немає,  душа  мліла  й  боліла,  серце  гупало,  немов  хотіло  вискочити.
   Суттєво  виснажена  риданням,  час  в  від  часу  схлипуючи,  тулилася  до  подушки,  хотіла  в  ній  знайти  розраду.  Від  сліз  пекло  в  очах,  по  -  зрадницькому  злипалися  повіки,  забулася  в  тривожному  сні.    
       Вона  проснулася  від  голосів,  батьки  з  сестрою  повернулися  з  суботньої  служби.  Мати,  побачивши  її  в  ліжку,  поцілувала  в  лоб,
-З  приїздом  доню!  А  чому  одягнена?  Часом  не  захворіла?
-Та  ні,  не  виспалася  в  потязі,  людей  в  вагоні,  як  бджіл  в  вулику,-  тільки  й  встигла  сказати  ці  слова,  як  в  кімнату  забігла  сестра.
       Тихий  сімейний  обід….  Мати  час  від  часу  дивилася  на    Тамару,  помітила  зміни  в  характері.  То  все  донька  весела,  а  це  лише  кілька  речень  про  відпочинок  і    вже  мовчання.  Мати  не  витримала,
-  Доню,  в  тебе,  щось  сталося?
-  Та  ні!  Все  гаразд….  Оце  з`їздила,    побачила  інше  місто….  Як    там  люди  живуть.  Роблю  висновки,  дорослішаю  мамо….
Сестра  обійняла  її,
-  Я  так  сумувала  за  тобою.  Ой,  там  на  книжній  поличці,  тобі    від  Оксани  запрошення  на  весілля.  Володька,  з  іншого  під`їзду,  на  ній  одружується,  це  ж  сьогодні,  підеш?
 Тамара  ледь  зблідла.  Намагалася  не  виказати  себе,  це  їй  не  до  вподоби,    відразу,  встаючи  із-за  столу,
-  Яке  там  весілля,  я  з  дороги,  хочу  відіспатися!  
Наталя    поспішила  за  нею,
-    Ну  то  пішли!  Розкажеш  мені  про  море  і  про  все  -  все,  що  бачила,  а  потім  і  заснеш…
     Минула  зима….  Позаду  розчарування  в  житті,  вся  в  роботі.  Інколи  через  вікно,  бачила  завжди  веселими,  усміхненими  Володимира  з  Оксаною.  Кудись  би  втекти  звідси,  щоб    їх  не  бачити,  роїлися  думки..  Згадуючи  ніч  з  Володимиром,  охоплював  сором  і  каяття.  Мабуть  тоді,  я  все  ж    таки  поспішила,  то  була  помилка.  Та  знову  підкрадався    сумнів,    а  можливо  б  з  часом  і  змогла  завоювати  його  серце.
     Йшов  1980  рік….  По  радіо  тільки  й  розмови  про  будівництво  Байкало  -  Амурської  магістралі.  Ешелонами,  під  оркестр,  відправляли  молодь  на  будівництво  залізничної  дороги.  Тамара  загорілася  бажанням    туди  поїхати.  Мабуть  все  ж  доля,  одного  разу  батько,  прийшовши  з  роботи,  розповів,  що  з  його  цеху  молоде  подружжя  їде  на  БАМ.  Донька    не  впустила  цього  шансу.  Вмовила  батьків  відпустити,  заробити  грошенят.Та,  як  сказала    їм,  -  Треба  ж  колись  стати  самостійною.
 Три  роки  напруженої  праці,  Тамару  відволікали  від  всіх  думок.  Працювала  не  за  фахом,  але  мала  задоволення.  В  ідальні  мила  посуд,  а  згодом,  стояла  поруч  з  кухаркою,    готувала  їсти,    для  робочих,  що  прокладали  залізничну  колію.  Серед  молоді,  де  вечорами  пісні  під  гітару,  заживала  рана  від  загубленого  кохання.    З  компанії  до  неї    залицявся  Іван,  він  на  шість  років    старший  за  неї,  не  одружений,  статурою  й  зростом  нагадував  Володимира.  Дівчина  визнала  свою  провину,  каялася  за  те,  що  спокусила  його  в  ту  незабутню  ніч.  Час  від  часу  сама    собі    спогадами  сипала    сіль  на  рану.  Перше  кохання,  як    зірка  рання,    у  снах  бачила  його  очі,  то  наче  близько,  а  то  десь  далеко  -  далеко.
     Нарешті,  вперше  за  всі  роки  взяла  відпустку,  з  гарним  настроєм,    потягом  їхала  додому.  Проїздом,  зупинилася  на  один  день  в  Москві,  подивилася  місто.  Поспішала,  саме  в    день    її  приїзду,  сестра  виходила  заміж.
     Ось  так,  молодша  і  вже  наречена…  Можливо  й  правильно  робить,  одне  не  подобалося  їй,  що  наречений,  якого  звали  Сергієм,  був  з  п`ятидесятників.  Вона  дуже  рідко  ходила  на  зібрання,  декілька  раз  бачила  його  на  службі  в  церкві.  Що  сестра  в  ньому  знайшла,  не  могла  зрозуміти.  Невисокий,  з  личка  не  красень,  не  привертав  уваги.  
       Біля  під`їзду,  кілька  жінок  гомоніли  між  собою,  чекали  на  наречену.    Вся  сім`я  проводжала  Наталю,  до  автомобілів  прикрашених  кульками,  що  щойно  під`їхали  під  самий  під`їзд.  
     Тамара    йдучи  позаду,  неподалік  від  автомобілів  побачила  Володимира  з  дружиною.  Вони  привітно  посміхалися  всім.  Оксана  в  знак  привітання  помахала  рукою.  Защеміло  під  серцем,  не  знати  й  чого  та  відчула  прилив  крові  до  обличчя,  все  ж    відповіла  змахом  руки.  А  вони  за  ці  роки  й  не  змінилися.  Тільки  й  встигла  подумати  та  тут    же,  відразу  відволікли  від  думок.  Всі  гомоніли,  сідали  в  авто,  поспішали    в  ЗАГС,  а  після,  вінчання  в  своїй  церкві.
   Уже  позаду  тисячі  кілометрів…  Тамара  поверталася  до  своєї  роботи.  За  вікном  миготіли  дерева,  будови,  але  вона  їх  не  помічала,  все  думки  за  Володимира,  напевно  щасливий,  дивно,  скільки  часу  пройшло,  а  дітей  не  мають.
   А  час  летів…    Знову  вся  в  роботі….  В  дерев`яному  бараці,  в  якому  всі  жили,    пішли  розмови,  що  кількість  працівників  вже  не  потрібна.    Хто  хоче,  може  написати  заяву  на  звільнення  й  повертатися  додому.  Одного  вечора,  в  невеличкому  клубі  зібралися  на  прощальні  збори.  На  столі  лежали  дві  купи  заяв,  хтось  залишався,  мав  бажання  перейти  на  іншу  ділянку,  а  хтось  написав  заяву  на  звільнення.  Тамара  з  своєю  компанією  знаходилася  в  першому  ряду,  поруч  з  нею  сиділо  молоде  подружжя,  з  яким  вона  сюди  приїхала.  Вони  вирішили  повернутися  додому,  в  неї  ж  такого  наміру  не  було.  Іван  запрошував  її  поїхати  в  Іркутськ.  Дуже  розхвалював  місто,  яке  розміщене  на  березі  річки  Ангар.  Обіцяв  за  фахом  влаштувати  на  роботу,  до  того  ж    розповідав,  що    в  перспективі  можна  отримати  квартиру.
 А,  що  вдома  на  мене  чекає?  Стільки  раз  запитувала  себе.  До  морозів  звикла  та  й  якщо  набридне,  то  завжди  зможу  повернутися  додому.  До  того  ж    батьки  залишилися  самі  вдома.  Чоловік  Наталки,  після  закінчення  інституту,  по  направленню  поїхав  в  Кіровоград.  Через  пів  року,  як  молодий  фахівець,  від  заводу  отримав  квартиру.
 По  приїзду  в  Іркутськ,  Іван  влаштував  її  на  роботу  в  порту.  Від  роботи  поселили  в  гуртожиток.  Неподалік,  за  пів  року  мали  закінчити  будівництво    п`ятиповерхового  будинку  для  молодих  спеціалістів.  Її  все  влаштовувало,  одного  остерігалася,  що  майже  всі  люблять  випити  горілки.  Особливо  після  отримання  зарплатні,  як  якась  навала  нападала  на  чоловіків,  після  перепою  по  тижні  не  з`являлися  на  роботі.
 Дружба  з  Іваном  продовжилася.  Його  сім`я  вже  декілька  років  живе  в  цьому  місті.  Самі  ж  родом  із  Харкова,  приїхали  на  заробітки  та    отримавши  квартиру  залишилися  тут.  Іван  часто  зустрічав  її  з  роботи,  не  одноразово  запрошував  до  себе  додому,  хотів  познайомити  з  батьками.  Та  вона  наважилася  на  це,  лише  через  рік,  коли  отримала  двокімнатну  квартиру  в  п`ятиповерхівці.
   Згодом,  в  колі  найближчих  друзів  по  роботі,    в  ресторані    відгуляли  невеличке  весілля.  Так,  вона  стала  дружиною,  але    того  вогню,  того  бажання  бути  коханою,  в  душі  не  відчувала.  Чи  то  вже  так  звикла  до  Івана,  чи  все  ще  спогад  про  Володимира  стримував  пізнати  насолоду  в  інтимних  стосунках.  Але  через  рік    завагітніла  і  мала  намір  народити  дитя.
   Одного  зимового  вечора,  йдучи  з  роботи,  послизнулася,  від  болі  не  змогла  піднятися  на  ноги.  Швидка  привезла  її  до  лікарні,  але  вже  було  пізно,  стався  викидень.  Тільки  на  другий  день  Іван  прийшов  до  лікарні,  від  нього  тхнуло  перегаром.  Їй  було    дуже  боляче  все  ж  намагалася  не  кричати,
-Ось  в  чому  справа…Це  ти  вчора  замість  того,  щоб  мене  забрати  з  роботи,  взяв  напився…  Адже  знав,  яка  слизота  по  дорозі.  Безвідповідальний  ти  Іване,  з  таким,  як  ти  мабуть  не  варто  жити,  а  тим  паче  виховувати  дітей.  
   Важкий  період  настав    в  її  житті.  Сімейні  чвари  з-за  дрібниць,  переростали  в  справжній  скандал.  Все  ж  через  пів  року,  вони  розлучилися.  Та  то  тільки  на    папері,  він  все  таки  інколи  приходив  до  неї  і  часом  залишався  на  ніч.  Як  вона    сама  собі    сказала,    не  заміжня,  але  часом  є  з  ким  зігрітися  в  ліжку.  Він  наполягав  знову  зійтися,  але  її  рішення  було  остаточним  –  в  одну  й  ту  саму  річку  два  рази    входити  не  варто.
   Тамара,  раз  в  п`ять  років  приїздила  провідати  батьків,аогт  просили  повернутися  додому.  Але  вона  вирішила  заробити  північний  стаж,  щоб  повернутися  додому  й  тут  отримувати  пільгову  пенсію.  Одного  разу  й  побувала  в  гостях  в  сестри  -    в  Кіровограді.  З  щедрими  подарунками  переступила  поріг  квартири,  адже  Наталка  вже  мала  сина  й  доньку.  Дітвора  раділа  подарункам,  а    вони  тішилися  зустрічі.  Маленьке  свято  було  лише  на  пару  днів  й  вона    знову  поспішала  в  Іркутськ.
 А  час  минав…  То  розквітали  квіти,  то  завмирали,  знову  довкола    засипали  сніги.  Перші  сиві  волосини,  які  побачила  в  дзеркалі,  нагадували  про  роки,  вже  й  мабуть  час  повертатися  додому.Уже  звільнилася,  продала  квартиру.  Напередодні  від`їзду  прийшов  Іван.  
-  От    і  настав  час  повернутися,-    ковтаючи  сльози,  тихо  проговорила,  збираючи  речі  у  валізу.  
Пригорнув  її  до  себе.  Він  знав,  що    багато  в    чому  винен,  не  раз  каявся  за  свою  поведінку.  Відчував  -  вона    його  з  собою  не  покличе.  
     Важка  дорога  додому,  адже  звикла  до  всіх  і  до  всього,  але  треба  повертатися,    батьки  давно  жалілися,  що  важко  одним,  стали  зовсім  немічні.  Кілька  днів  у  потязі,  скільки  думок  та  спогадів  про  життя.
 Ну,  от  і  рідне  місто….  обідня  пора.  Дивувалася,    в  Іркутську,  ще    так  морозно,  а  тут  так  приємно  -  пахло  весною.  Чарувало  ясне  сонце  й  чиста  неба  синь.  Хоча  сніг  і  лежав  по  обіч  дороги,  але  вже  майже  весь  сірий,  струмочки  води  стікали  на  дорогу.  Весняний  вітерець,знімав  втому  переїзду.  Ступила  на  тротуар,  швидкою  ходою  ,з  двома  валізами  на  колесах,  поспішала    додому.  Біля  будинку  в  якому  жив  Володимир,    біля  його  під`їзду  -    побачила  батьків  і  купу  людей.  Мати  побачивши  доньку,    радо  махнула  рукою,  поспішила    назустріч.  Слідом  за  нею,  опираючись  на  палку  шкутильгав  батько.  
Зі  смутком  в  очах,  мати  обіймаючи,  розплакалася,
-  Добре,  що  приїхала,  бачиш  дитино,  яке  воно  життя…  
Тамара  зрозуміла,  що  хтось  помер,  але  не  хотіла  запитувати.  Вони,  не  поспішаючи,  йшли  додому.  Мати    тремтячим  голосом,  
-  Ми  старі,  то  так  і  буде,  а  це  ж,  ще  жити  й  жити  та  Бог  забрав.  Шкода,  ще  ж  молода,  напевно    ж  така,  як  ти.  Ну  ти  ж  знала  Оксану.  Кажуть  цукровий  діабет…  Тапер  і  Володька  сам  залишився.  Це  років  два  чи  три  назад  його  батьки  померли.  а  її  то,  ще  раніше,  кажуть  в  її  мами    теж  був  цей  діабет.  Хай  Бог  всі  біди  відводить  .    Тамара    пригадала  Оксану  у  весільній  сукні  і  його  -    красеня  в  чорному  костюмі,  сльози  -  горошини  потекли  по  щоках.  В  горлі  ком,  ледь  видавила  слова,
-А  діти…  Діти  в  них  є?
 -Та,  які  ж  діти,-  заперечила  мати,  кивнувши  рукою,-  Кажуть,  в  неї  цей,  цукор,  ще  був  зі  школи,  народжувати  заборонили.
Від  думки  -  як  же  він  тепер  один  ?-  аж  кольнуло    в  області  серця.
   Батьки    повернулися  до    під`їзду,  а  Тамара  переодяглася,  теж  вирішила    підійти,  провести  Оксану.
 Володимир  без  головного  убору,  схиливши  голову,  стояв  біля  Оксани.  О,  Боже  ,  де  ж    чорнява  чуприна?  Чому  посивів    так  зарано?  От  біда,  що  ж  час  в  житті    робить  з  всіма  нами…
   Вона  не  змогла  стримати  сліз.  Їй  шкода  обох,  це  ж    вже  не  молодість,  що  все  в  рожевих  окулярах.  Проживши    роки,  як  сивина    вкриває  волосся,  тільки  тоді,  розумієш,  що  життя  прожити,  не  поле  перейти.
 Вона  наважилася  підійти  попрощатися  з  Оксаною  і  висловити  слова  підтримки.  Після  її  слів,  він    заплакав  і  поклав  свою  голову  на    її  плече,  вона  ж,  ковтаючи  сльози  прошепотіла,
-  Тримайся,  Володю,  змирися  з  долею.
Ні,  вона  не  поїхала  на    цвинтар,  більше  не  хотіла    бачити  його  страждання.  Їй  пекло  в  грудях,  бідкалася  на  його  долю  і  свою.  Але  ж  могло  бути  все  інакше.
 Минув  тиждень…..  Тамара  готувала    сніданок,  коли  почула  дзвінок  в  двері,
-    Мамо,  може  відчиниш  двері,  я  ж  рибою  займаюсь.
 Жінка  здивувалася  гостю,
-  Тамаро  це  напевно  до  тебе…  Помий  руки,  вийди.
 Здивувалася,  але  похапцем  помила  руки,  поправляючи  фартух,  підійшла  до  дверей.
Перед  нею  стояв  Володимир,  очі  повні  суму  й  безпорадності.  Він  тупцював  на  місці,    дивився    їй  прямо  в  очі,то  намагався  сховати  сльози,  які  наверталися,  трималися  на  віях.  Нарешті  видавив  з  себе,
-  Нам  треба  поговорити…
Легке  тремтіння,  холод  пройняв  тіло,  щеміло  під  серцем,  але  ж  не  відмовить,
-  Зайди  до  квартири,  я  від  батьків  нічого  не  приховую.
 Переступивши  поріг,  голосно,
-Я  всіх  запрошую  до  себе  на  завтра,  на  дванадцяту  годину.  Прийдуть  сусіди,  це  ж  дев`ять  днів    буде…
 Відчуття  жалю  переповнювало  душу,  відразу  відповіла,
-  Гаразд,  ми  прийдемо…
Він  зжимав    кулаки,  озирався,  немов  не  знав  куди  подітися,  продовжив,  
-Я  б  тебе    попросив  прийти  мені  допомогти,  адже  ти  знаєш,  я  залишився  зовсім  один…  Друзі  вечері  зайдуть,бо  ж  на  роботі.  Я  дещо    готове  візьму  в  «кулінарії»    та    все  ж  боюся,  сам  не  впораюся….
-  Гаразд,  не  хвилюйся,  я  о  десятій  прийду,  -  відповіла  й  відразу  відчинила  двері,  дала  йому  зрозуміти,  що  більше  нічого  не  треба    говорити.  Ледь  стримувала  сльози,  їй,  як  зраненій  пташці  хотілося  кричати,  серце  розривалося  на  шматки.
     На  наступний  день,  як  і  обіцяла,  прийшла  до  нього  о  десятій  годині.  Двері  відчинила  сусідка,  тітка  Катерина,  Володимир  поїхав    на    цвинтар.  З  полегшенням    перевела  подих,    з  ним  на  самоті  було  б    важко    залишитися.
   Минали  дні  і  ночі…  Стільки  думок  передумано,  скільки  сліз    і  хвилювань.    Вона,  знову  з  тіткою  Катериною,    допомогла    все  приготувати  на  поминальні  сорок  днів.  
 Життя  продовжилось…  Часто,  як  і  колись,  дивилася  у  вікно  -    до  його  під`їзду,  як    йшов  на  роботу  і  повертався.  Інколи  сиділа  з  сусідами  на  лавці  біля  свого  під`їзду,  він  підходив  ближче,  вітався  ділився  деякими  новинами.  Всім  бажав  гарного  вечора  і  з  смутком  в  очах,  опустивши  голову  йшов  додому.
   Пройшло  пів  року….      Однієї  суботи  Тамара    йшла  з  базару,  в  двох  руках  несла  торби  з    продуктами,  позаду  себе  почула    його  голос,
-  Можна  я  допоможу?
   З  руки  вихопив  сумку  й  продовжив,
 -  Тобі  теж  не  легко,  бачу  батьки  на  лавці  не  сидять….
-  Так,  ходжу  біля  них,  це  ж  батьки.  Бог  дає  життя,  треба  тішитися.  А  яким  воно  є,  то  напевно  вже  залежить    і    він  нас  теж.  Мабуть  таким,  яким  ми  заробили  в  Бога,  -    говорила  не  поспішаючи,  наче  роздумуючи.
 -Я  вдячний,  що  ти  мені  допомогла,  тож    тепер  твій  боржник.  Хотів  дізнатися,  як  ти  прожила  ці  роки?.  Не  раз  я  каявся,  що  не  поговорив    про  нас  з  тобою,  десь  зникла.  Молодий  був,  не  наважився  піти  до  тебе  додому.  Зізнаюся,  з  Оксаною  напевно  був  щасливим  та  на  жаль,  коротке  це  щастя,  діточок  не  замали…
-  Каявся,  я  теж  каялася  і  не  раз.  Це  перше  кохання  і  єдине  було  в  моєму  житті.  Та  досить...  вже  нічого  не  повернеш,  давай  про  це  не  будемо  говорити,  принаймні  зараз…
   Минув  рік  після    смерті  Оксани….  Володимир  сидів  на  лавці  біля    її    під`зду,  по  телефону  попросив  вийти  до  нього.  Тамара  вже  була  одягнена,  збиралася  йти  на  базар,  в  гаманці  рахувала  гроші.
   Здивувалася,  коли  побачила,  в    його  руці  гвоздики,  аж  подих  перехопила,  що  це?  Та  вже  помітила,  що  їх  парне  число,  запитала,
-Ти,  що  на  цвинтар  йдеш?  
 -Так.  Тільки  спочатку  до  церкви,  хотів    тебе  попросити,  може  хоч  до  церкви  зі  мною  сходиш?    Щось  зовсім  кепсько  себе  почуваю,  тисне  в  грудях  і  тиск,  як  збісився,  ліки  п`ю  та,  щось  не  дають  ефекту.
 На  згоду  кивнула  головою.  Він  взяв  її  під  руку  й  вони  не  поспішаючи    пішли  по  алеї,  в  напрямку  церкви.  Весняний  вітер  обвіював    розчервоніле  обличчя,  їй  скільки  хотілося  йому  сказати!  Позирала  на  його  задумане  обличчя,  ну  от  Володю,  така  нам  доля,  ми    тепер    один  без    одного  ніяк.  І  якщо,  іншим  разом,  покличеш,  щоб  прийшла  допомогти,  не  посмію  відказати,  хоч  нам  вже    й  такі  роки,    але  моя  любов  до  тебе  не  погасла.  Стискала  очі,  щоб  не  заплакати  та  сльози,  як  ранкові  росинки  на  вітру,  тремтіли  на  віях.
 Не  минуло  й  місяця…  Він  прийшов  до  неї  з  квітами,  запропонував  жити  разом.  Від  болю  чи  від  радості,  але  стиснулося  серце.  На  очах  бриніли  сльози,  ховаючи  обличчя  на  його  грудях,  ледь-  ледь  тремтіла,  уста  уривчасто  шепотіли,
   -  Ну  от,  хоча  в  обох    в  волоссі    сивина  та  все  ж,  я  тебе  дочекалася.  

                                                                                                                                                                                                   2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2020

В зимний вечер

[youtube]https://youtu.be/gQOIowAvthA[/youtube]

Ах  как  прекрасен,  зимний    снежный  вечер
Сияние  звёзд…    И  нежность  глаз  твоих
Слегка  обняв,  как  хрупки,  теплы  плечи
И  месяц  светит…  Только  для  нас  двоих

Я  пригласил  тебя,  на  чашку    чая
Март  на  пороге,  предчувствие  весны
Время  любить,  мне  не  нужна  другая
На  сердце  радость…  Ведь  счастливы  же  мы….

Февраль  2020г.

                                                         Стих  к  картине

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866963
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.03.2020

Рушник для донечки / слова до пісні/

До  віконця,  туман  сивий,  ранок  спочиває
Пригорну  промінчик  сонця,  нехай  засіяє
На  рушнику,  для  донечки,  щоб  доля  всміхалась
Скоро  від  батьків  поїде,  щоби  й  не  цуралась

Приспів:  Нехай  в`ється  стежка,  по  житті  рівненька
Щоб  добре  жилося,  донечко  рідненька
Твої  оченята,  гірких  сліз  не  знали
Щоб  в  чужій  сторонці,  завжди  поважали.

Ой,  лягай  золота  нитко,  в  домі  на  достаток
А  червоная  на  щастя,  подолати  смуток
Ще  й  волошечки  й  ромашки,  вишию  густенько
 Щоб    в  любові  з  діточками,  прожили  гарненько

Приспів:  Нехай  в`ється  стежка,  по  житті  рівненька
Щоб  добре  жилося,  донечко  рідненька
Твої  оченята,  гірких  сліз  не  знали
Щоб  в  чужій  сторонці,  завжди  поважали.

Розстелю  рушник  під  ноги,  щоби  й  не  боліли
Вірність,    щиреє    кохання  та  й  не  загубили….
Ясний  день  і  темна  нічка,  таємниці  знають
Хай  ніхто  їм,  не  наврочить,  боги  захищають

Приспів:  Нехай  в`ється  стежка,  по  житті  рівненька
Щоб  добре  жилося,  донечко  рідненька
Твої  оченята,  гірких  сліз  не  знали
Щоб  в  чужій  сторонці,  завжди  поважали.

Зеленая  нитка  ляже,  рясніють  листочки
Нехай  слова  тільки  ніжні,  джерела  струмочки
Звеселяють  всю  родину,  як  весняні  квіти  
Щоб    ми  доню,  могли  з  батьком,  довіку  радіти
                                                                                                                     
 Приспів:  Нехай  в`ється  стежка,  по  житті  рівненька
Щоб  добре  жилося,  донечко  рідненька
Твої  оченята,  гірких  сліз  не  знали
Щоб  в  чужій  сторонці,  завжди  поважали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2020

Дві пори року / оповідання /

                                                                                     Осінь  2019р

     Золота    осінь  в  свої  права    вступає  поступово…  Де  не  
поглянеш…  Це  неначе  казка.    І  де  бере  скільки  фарб  різноманітних?  В  якій  скрині    всі  тримає,  ця  художниця?    Хоч  сонце  світить  ясно  та  з  кожним  днем  все  менше  дарує  тепла.  Прохолодні    ночі    і  ранки    сповивають    дерева,  кущі    й    деякі    в  суцвітті    квіти  і  різноманітнітрави.  По  стежці    й  при  дорозі,    мережкою  спориш  в  темно  зеленому  жупані  .  По  –  під  парканом    гордий,  високий  лопух.  Він  довго  триматиме    сухі    ріп`яхи,    хоча    листки,    з  часом  зовсім  втратять  зелений  колір,  порудіють  й  присохнуть.  Але  засне  він  тільки  на  зиму,  а  навесні,  як  всі  багатолітні  трави  набравшись  сили,  від  коріння    пустить  нові  листочки.  Довго,  до  морозів,    осінь  чарує      різнокольоровими  айстрами  й  хрезонтемами.    Нас    тішать  материнські    оберіги  –  чорнобривці,  нагадують    про  вишиті  рушники,  подаровані  на  щастя.    Золотистий  колір  сонця  довго  в  собі  тримають  пишні  кущі  нагідків.  Ці  квіти  втіляють  в  душі      сонячне  тепло  й  світло.Своєю  щедрістю  тішить  осінь.    Медово  пахне  виноград    й  достиглі    рожевощокі    груші.    І  не    здивуєшся  коли  побачиш,  як      бджоли    збирають    пахучий  солод.  Тут  й  не  обійдеться  без    сердитих  ос,  не  по  одинці,  а  по  кілька  штук  налітають  на  солодкі  груші.    Різноманітність  яблук    тішить  очі  :    стиглі,    соковиті,  великі,  маленькі,  смачні,  жовті,  зелені,  червоні,  червонобокі.  А  на  городах  і    в  полі    поступово  збирають  останній  врожай:    баштанні  культури,  кукурудза,    сонях,  буряк,  соя.
     В  кожну  пору  року  в  лісі  казково…  Осінь      приваблює  різноманітністю  кольорів  :  золотисто-  жовтий,  помаранчевий,  червоний,  зелений,    коричневий.  Он  ясен  молодий,    почервонів,  мов  засоромився.  Неподалік  берізка,  як    зажурена  дівиця,  донизу  розпустила  віти,  вбралася  в    плямистий  сарафан.  Поглядає  до  сонця,    їй  жовтого  кольору    непошкодувало    та  вона,    ще  очікує  від  нього  тепла.  Розправивши  гілля  -    могутні,    мовчазні  дуби,  як  охоронці  ,в  лісі  оберігають  спокій.    А  птахи    поступово    покидають  свої  гнізда  ,  збираються  у  зграї  і  відлітають    у  вирій.  Важка  дорога  та  ми  знаємо,    що    навесні    за    покликом    душі  й  серця  повернутися  на    рідну  землю.
 О,  дивна  осене,    люблю  твою  красу!  Та  все  приборкає    різнокольоровий  листопад.  На  пеньках  та  поблизу  них  ледь  видніються  голівки  опеньок.  А  в  напівсухій      високій  траві  ховаються  старі    грузді.    Війне  вітерець,    тихою  осінньою  музикою,  знову  закружляє  листя    й  полетить  до    землі,  приховає    дари  осені.  Під  ногами  зашурхотить  листя,  налякає  пташку.  Та  сполохано    подасть  звук  й    поміж  дерев  зникне.  Вже    й  кущ  шипшини    майже  зовсім  голий,  лише  причепурився  червоними  коралами,  в  кожному  з  них  блиск,  як  частинка  сонця.  Деінде  по  лісі  височіють      сосни  й    ялини,    намагаються  дістатись  неба.  При  збільшенні  вологи  яснішають,  пахнуть    зелені    голки,  після  дощу  засяють  краплинки.      Куди    не  поглянь,    скрізь  переливається    на    сонці    осінній  багрянець.  Манить    калина  й  горобина,  пречипурились  гронами,  звеселяють  ліс.    Всіх  птахів    запрошують  до  себе  поласувати  ягодами.
 А    пізня  осінь…  Золото  зникає,  втрачає  осінь  яскраві  кольори,  свою  красу.…Частіше  пізні  світанки  у  вишневих  кольорах.Сама  ж  панянка  буває    різна  :  суха,  примхлива,    дощова,  туманна.    Інколи    зарано  посивіє.  А    є  такі  роки,  що  можна    й  довго  нею  любуватись.  Прогремлять  останні    грози,  попрощаються  з  землею.    А  одну  ніч  з
 них,    назвуть  солов`їною.  Цілу  ніч  в  піднебессі  то  близько,    то  далеко    спалахує  блискавка.  На  шматки  розрізає  чорно  -  сіре    небо
 й    сяйвом    раз  –у  –раз    освітить  землю.  В  цю  ніч  все  і  вся  немов  завмирає,  чи  то  від  страху  ,  чи  прислухається  до      гуркоту  гучної,
 барабанної,  чи  тихої    громовиці.
   Як  відлік  часу  все  коротші  дні…  Небо  бундючиться    частіше  дощі
 маленькі,  затяжні.  Та  цього  року  осінь    занадто  скупа  на  дощі.  Частіше    густі,  сиві    тумани.  І  майже  не  було  злив,  щоб  напоїти  землю,  омити  її  напередодні  перших  морозів.Лише  хвойні  дерева  радо  зустрінуть  зиму.  А  останні,  оголені  дерева  й  кущі,  задумлено  поринуть    в  довгий  сон.  В  надії  побачити    яскраві  сни  про  весну.
А  я,    вкотре  погляну  до  осені  й  скажу    бувай…Але  ж  ти  прийдеш,    знаю,  іще    не  раз  в  в  моє  життяПрикрасиш  землю,  пригостиш  врожаєм  мій  рідний  край.  Твою  чарівність,  збережу  в  серці,  понесу  в  майбуття…
                                                                                         ЗИМА
Зима  цього  року….  Чи  й  спить  земля  в  глибокому  сні,  чи  й  ні,  але  
напевно  все  ж  дрімає.  Неба  синь  схована  за  сірими,  кучерявими  хмарами.  Пливуть  монотонно,  немов  сонні.  Інколи    вітер  заграється
 з  ними,  підхопить  менші  і    повільно  піднесе  вверх,  намагається
 похилити  нижче.  Вони  понадувають  щоки,  під  дійством  вітру  розвіюють  легенькі,  пухкенькі  кристалики,  сніжинки  –  балеринки.  
 Дерева  й  кущі  ніжно  вкриють  пухкими,  білосніжними,  мереживними    вуалями.  А  великі  хмари,    справжні  перини,  вітер  ледь  торкнеться  їх  і  вже  за  мить  полетить  лебединий  пух.  А  то,  зненацька,  заряснить  тихий  дощик,  чи  затарабанить  по  землі  великими  краплинами.  З  дня  у  день  все  менше  визирає  сонце.  
   А  колись  були  зими….  Сніжна  королева    володарювала,  розсипала  порошу,  замітала  снігом.  Літала  віхолою,  намітала  високі  пагорби,  що  було  й  не  пройдеж,  погрузнеш  в  снігу.  І  так  заіскриться  поле,  під    білосніжним  простирадлом,  переливається  сріблом  й  золотом.
 Що    й  очам,  те  сяйво    -  заважає  дивитись.  Проникне  сонячний    промінь  поміж  хмарин,  немов  музика  заграє,  перетин  сяючих  кольорів  поведе  у  казку.  Ранковий  сніг  блищить,  ніби  зима  жменями  насипала  блискіток.  Легкий  морозець    скує  маленькі  крижинки  -  зірочки  вздовж  річки,  по  –  під  берег.  В  маленькій  річці    вода  прозора  й  тиха  -  тиха,  немов  приховує    в  собі  якісь  скарби.  На  берегах  приляже  легка  паморозь.  А,  як  мороз  зміцніє,  річка  вкриється  кригою,  завзяті  рибалки  полюватимуть  на  рибу.  Чого  не  скажеш  за  бистрі  ріки,  вони  лиш  притихають  і  дуже  рідко  деякі    з  них  замерзають.
   На  жаль  цьогоріч,    зима  мало  подарувала  краси,  мало  втішила  нас.  Примхлива…  Часто  гуляла  в  обіймах  з  теплим  вітром.  Чи    в  приклад  взяла  собі  панянку  осінь?  Рідко  запрошувала  до  себе  мороз  і  хуртовину.  Лише  на  сході,  все    ж  частіше    мороз    навідувався,  розмальовував  шибки  на  вікнах  та  всім  щипав  щічки.  Та  за  всю  зиму,  ніхто  там  не  побачив  снігурів,  які  раніше  часто  навідувалися  взимку,  не  потішили,  не  здивували    своєю  хитрістю  та  красою.  В  зимовому  лісі  хазяйнують:  сойки,  ворони,  дрозди  –  омелюхи  і  інші  птахи.  А  біля  своїх  осель  ми  частіше  бачимо  синичок,  горобців  та  ворон.  Ну  і  звичайно  завжди  біля  нас  голуби  -  птахи  миру  і  добра.
   І  все  ж  під  Новий  рік,  зима  зробила  нам  подарунок,  майже  вся      Україна  лежала  під  легеньким  пухнастим  снігом.  Правда,  деінде  по  країні  розсипала  порошу,  а  десь  розстелила  легкі,  махрові  простирадла.  Та  в  той  же  час  в  деяких  регіонах  йшов  рясний  дощ  і    лапатий  мокрий  сніг.  Раніше    зима  гордилася    Водохресними  морозами.  Цього  ж  року    лише  в  деяких  місцях  мороз  мав  лише  мінус  п`ять  градусів.  В  більшості    ж  по  території  температура  мінлива,  навідь    сягала  більше    п`яти  градусів  тепла.
 Мабуть  десь  з    п`ятдесят  років  назад,    місяць  лютий  показував  свій  характер.  Гонористий,  гордий,  дружив  з  морозом.  Заковував  річки,  ховав  під  товсті  дзеркала,  ще  зверху  притрушував  снігом.  Дерева  й
 кущі,  поринали  в  глибокий  сон.Часом  від  сильного  морозу,  аж  стовбури  сивіли.  А  було  -    так  прикрасить  дерева  в  лебединий  пух,  що  й  очей  не  відведеш,  чарувала  краса.  
Та  все  ж  з  роками  втратив  лютий  силу.  Чого  й  не  знати,  хто  в  цьому  винен.  Напевно  й  ми  частково,  стоїмо  всупереч  природі  й  погоді.  Глобальне  потепління  по  всій  планеті,    дає  про  себе  знати.  Викиди  газів,  забруднення  землі  сміттям,  хімікатами,  все    на  землі  залишає  свій  слід.  За  кілька  днів  до  Стрітення,  врешті  зима  дала  про  себе  знати.  Та  й  то  тільки  по  деяких  областях.  Посміла  з  вітром  розгулятись,  засипала  снігами  та  в  той  же  час  завдала  шкоди.    Трощила,  валила    дерева,  зривала  щити,  пообривала  лінії  електропередач.  На  саме  ж  свято  -    день  мінливий.  Зустрілись  дві  сестрички  серед  поля.  Світанок  із  багрянцем,  з  вишневим  відтінком  їх  привітав.  Та  все  ж      неспромоглося  сонце  послати  промені,  свій  поцілунок,  розсипати  золото  й  тепло  до  землі.    Очі  ранку    затьмарила  сіра  пелена.  Мабуть  весна  довгенько    намагалася  показати  свої  здібності,  на  жаль  їй  це  не  вдалося.  Так  і  розійшлися,  у  похмурому    дні,  із  тихим  шепотінням  вітру,  кожна  в  надії,  ще  поборотись.Та  так  не  скрізь  було  по  країні.  Ще  морозець  на  сході  має  силу  й  сніг  лежить,  хоча  й  невеликий.  Добре,  що  прикрив  тюльпани  та  підсніжники,  ті  в  надії  вже  весну  зустрічати,  випнули    листочки  -  носики.  Зима  там  на  троні,  зберегла  свою  красу,  в  білосніжній  вуалі  з  срібним  відтінком    потопає  земля.
 Та  все  ж  в  інших  регіонах  зима  поступається.  Яскравіше  й  тепліше,  привітніше  сонечко.  Просинається  земля….    Сонячне  сяйво    зранку  припада  до  землі,  пробуджує  кущі,  силою    наповнює  бруньки.І  в
 лісі  й  деінде  розквітають  підсніжники,  крокуси,  пробуджуються
 багатолітні  трави,  ледь  -  ледь  зеленішають  листочки  барвінку.
 В  весняному  пориві    останній  день  лютого.  За  вікном  плюсова  температура.  Передав  лютий  своє  кермо  березню.  Яскраве  сонце,  примружуючи  очі,  посміхається  до  землі,  пробуджує  все.  Ніжністю
 і  теплом    повиває  землю,    встеляє  стежку  весняному  коханцю.

                                                                                                                                                                         29.02.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2020

Рассвет вишнёвый

Был  чуден  вечер...    давно  предлог  искала,
Чем    заняться?  А  душа  страстью  пылала,
Как    пыл  погасить?  Жадный  взгляд  к  авторучке,
Уж  лист  на  столе…  а  мозги  жгут    колючки.

Я  думала,    тебе    письмо  писать,    иль  нет,
А  ночь  убегая,  звала  к  себе  рассвет,
Глядя  в  окно,  мне  кажется  твой  селует,
В  который  раз,    ты  не  напишешь  мне  ответ…

Рассвет,  уж  вишнёвый,  загорелся  огнём,
Давно,  мне  так  хотелось  погасить  грусть  в  нём.
О,  злато  солнце!  Сожги  мои  печали
Забыть…    лето  бы,    да  как    рассвет  встречали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866187
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.02.2020

О нічко - ніченько

Небесний  простір,  нині  помітно  потемнів,
Висот  досягши,  мої  думи  розгубились,
Втрачався  спокій,  а  вечір  в  душу    жебонів,
Тобі  потрібна?  Сумнів…  мрії  розченились.

О,  нічко-  ніченько,  що  робиш,  ти  блуднице,
В  пелюшку  з  шовкову,  приховала  піднебесся,
Й  молодий  місять,  як    дитятко  блідолице,
Чом  зажурились?  Я  все  ж  тихо  підкрадуся.

Слова    -  прохання…  Ніченько,  зніми  завісу,
Відкрий  простір  і  палахкотіння  ясних  зір,
Принесуть  сили,  сумління  пошлю  до  бісу,
Засну  в  спокусі,  під  ніжний  шепіт  світлих  мрій.

Нехай  насниться  його  силует  і  слова,
Очей  чарівність,  не  приведуть  до  омани,
Любов,  довір`я,  я  лиш    до  цього  готова,
Не  зруйнувати,  кохання,  мости  між  нами.

І  нічні  сльози,  висохнуть  сонячним  ранком
Несу  в  таїну,  свій  біль,  терпкий  смак  печалі
Хай  день  вчорашній,  нам    покажеться  сарказмом
І  тихий  плескіт  хвиль,  нас  стріне  на  причалі.

                                                                     2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2020

Моє життя - сторінки книги / ода /

Моє  життя….  Немов  сторінки  книги
Прочитані  й  прожиті  лише  мною
В  них    літо  є,  осінь  й  зимні  відлиги
З  бузковим  цвітом  долала  тривоги…

Пізня  дитина,  як  брунька  троянди
Що  народилась,  перед  морозами
Часті    хвороби,  не  до  насолоди
Батькам  заважко  -    по  тілу  лезами…

Повінь  весняна,  кликала  до  життя
І,  як  сльозину    солону  ковтала
З  шквалом  перепон,  вірила    в  майбуття
Я  вирвусь  в  люди,  відчувала,  знала

В  зношеній  сукні  долала  шлях  наук
Роки  в  школі,  з  гірчинкою  минали
Літом…  З  бажанням,  збиралася  у  гурт
З  дівчатками,  ми  буряки  сапали

Полечко  чуло  пісню  задушевну
Під  сонцем  ясним,  припікало  в  плечі
Хоч  заробляли,  копійку  мізерну
Збадьорували  відгуки  лелечі…  

Давно  вірш  перший,  написаний  до  свят
Рядочки    теплі,  інколи  згадаю
Я  здивувала  родину  і  малят
В  душі  до  нині  сердечно  плекаю;

«В  маленькому  містечку
На  берегах  крутих
Росло  мале  дитятко
В  сім`ї  Ульянових…
Росло  й  думало  воно
Про  краще,  майбутнє
 Чи  проживемо  сумно?
Чи  світле  незабутнє…?  »
                                                               (  написаний  в  п’ятому  класі)  
         
Та  в  скруті  жити,  які  вже  там  вірші
Та  ще  й  підтримки,  опісля  не  мала
Смачніше  з`їсти,  бажала  я,  як  всі
Іти  працювать  -    надію  плекала

Не  пасла  гуси,  з  дитинством  прощалась
Тепер  лиш  спогад,  як  ранкове  сонце
Те  ґелґотіння,  поки  я  збиралась
Мене  втішало….  Зирили  в  віконце.
***
Вкотре  сторінку  я  перегортаю…
В  домі  нестатки,  сім`я  завелика
 Тож,  тільки  в  праці  можна  збутись  лиха
Може  хтось  скаже,  то  чергова  примха
Хтілось  забути,  слово  «сіромаха»

Мов..  метеличок…  Роси  на  листочках
Вправно  збирала,  щоб  замати  сили
Часто  губилась  в  квітучих  пелюстках
Й  тішились  батьки.  За  мене  просили
 Бога  й  всіх  святих,  здолать  хвороби  й  страх

Щоб  знайшла  стежку,  чарівную  в  житті
Та  й  не  журилась,  з  волошками  в  полі
І  посміхалась  до    ромашок    в  житі
Перегортала  пелюстки  в  суцвітті….
***
А  чи    пройшов  хтось,  свій  шлях  без  помилок?
Все  в  окулярах,    в  тих,  рожевих,  на  жаль  
Ти  молодий  ще,  тож  є  в  навчанні  толк
Школа…  вечірня…    Важко,  в  душі  печаль
Ще  ж  ,  є  робота,  багато  сходинок….

Підйом  по  сходах,  понадміру  крутих
Хоч  оступалась,  все  ж  обрала  волю  
Весни  сім`яття…  В  саду  закоханих
Розцвіла  квітка,  стріла  свою  долю.

Над  шляхом  хата,  стоїть  на  горбочку
То  сон…  Далеко…  Від  мами  і  тата
Колиску  вітер,  гойдав    у    садочку
А  планів  у  житті,  ще  так  багато.

Весна  минала,  в  мене  двадцять  п`ята
Навчання…  Праця…    Вітання  колегам
Вже  й  за  три  роки,  стоїть  своя  хата
 Рукам  завдячу,  мужності  і  батькам  
Всього  навчили,  була  ж  не  пихата.
***
Так…  пори  року,  в  сторінках  ховались
Не  часті  гості,  до  батьків  на  поріг
Спогад    дитинства…  Сім`єю  збирались…
Любов`ю  наповнений,  мамин  пиріг….  

Сльозина  вдачі…  Ненька  приголубить
Чому  так  рідко,  приїжджаєш  доню?
Тож  весь  час  в  справах,  від  сліз  витру  губи
Загляну  в  очі,  поглажу  долоню.

Три  зірки  в  небі  -  маємо  три  доні
Проблем  достатньо,  хворіють  нерідко
Нема  помочі.Та  подяка  долі
Справлялись  удвох,  вже  й  на  душі  легко.

Бувало  часто,    що  папір  та  ручка
Допомагали  труднощі  пережить
До  гуморесок  шукала  словечка
Журби  позбутись  та  всіх  розвеселить…
***
Золоту  осінь,  стріла  в  сорок  років  
Роки  минулі….  Падіння  і  злети
Біда  ввірвалась,  я  втратила  батьків
Душа  страждала,  складала  куплети
Вони    ж  губились,  посеред  листочків…

Я  пролистаю,  лиш  кілька  штук  назад
Зоріє  спогад….  Золоте  весілля
Куйовдив  вітер  багровий  листопад
 Рядки  вітання….  Святкове  застілля

*«Дорогие  мама  и  папа
Дорогие  родители  наши
Вспомните  как  когда  -  то
Уже  пятьдесят  лет  спустя
Вы  повстречали  друг  друга
Друг  другу  открыли  сердца
Не  было  видно  вам  свадьбы
Ведь  годы  были  не  те
Горько  вам  не  кричали
Лишь  хлеб  лежал  на  столе
Но  несмотря  на  невзгоды
Трудностей  не  боясь
Нас  семерых  породили
Бога  за  нас  просили
Чтобы  жило  дитя.
И  вот  сегодня  собрались
Все  за  семейным  столом
Чтобы,  от  сердца  поздравить
Выпить  за  торжество.
Дорогие  мама  и  папа
Простите  детей  своих
Что,  может  не  так  сказали
Иль  чем  -  то,  смогли  огорчить
Сердечно  мы  вас  поздравляем
Хотим  одного  пожелать
Как  в  золотой  век  собрались
Собраться  и  в  семьдесят  пять!
                                                   1980г  *
***
 Роки  минали…  В  волоссі  сивина
Полоса  чорна,  змінилась  на  світлу
Вже  й  наче  рідна,  добріша  чужина
І,  як  дитя,  тішусь  цьому  світу…

Мої  три  доньки,  як  квіточки  в  полі
Шляхи  шукали….  Старанно  навчались
Щоб  щастя  знайти  та  жити  на  волі
Їх  мрії    рясні,    зерном  розсипались…

Вітер  весняний,  сонце  в  піднебессі
 Сприяли  долям  на  вік  поєднатись
В  квітах  рушники….  Весілля  на  часі
За  роком  так  рік    ми  ж  лише  пишались.

На  світ  з`являлось  прекраснеє  дитя
Земная  радість,  взрівши  перші  кроки  
Онуків  милих,  лепет  ;  баба,  дідя
Придали  сили  на  наступні  роки
Як  кисню  ковток,  для  повного  щастя.
***
Вже  за  віконцем  гасяться  ліхтарі
Палав  світанок,  допишу  сторінку
А  чи  й  радіти,  нині  своїй  порі?
Хоч  й  час  зрілості,  не  хочу  спочинку.

Галас  по  хаті,  семеро  онучат
Хай  в  достатку  у  життєвому  вирі
Воїн  не  знають  та  щасливі  встократ
В  радості,  довіку  живуть  і  в  мирі!
***
Так,  літа  мої,    тихесенько  крались
Смерть  підкрадалась  на  віку  три  рази
Болі,  за  молитвами  розчинялись
Знову  я  граюсь,  з  дітками,  як  завжди

Долю  незламну,  вкотре  возвеличу
В  небо  подивлюсь,  читаю  молитву
Завше  в  надії,  весноньку  покличу
Й  тільки  добра  я,всім  на  світі  зичу

Плекаю  спокій,  благодатну  тишу
Місячне  сяйво..  Думки  в  інших  світах
Вірша  рядочки,  чи  прозу  напишу
Ними…  живу  я,  хоч  й  в  осінніх  літах
Улюблене  заняття  не  залишу.

Як,  прожила  я?  Знає  лиш  Всевишній
Писалась  книга,  це  скарб  мого  життя
Хто,  був  зі  мною  й    цей  світ  навколишній
Душі…  дав  вижить,  побачить  майбуття.

Зорі...  зникають,  дарують  новий  день
Ще  в  книзі  маю,  чистенькі  сторінки
Шанс,  чи  дасть  доля  ?  Чи  й  почую  пісень?
Себе  втішаю,  ще  задзвенять  струмки
Стріну  весну,  продовжу  писать  книгу…
*************************
Моє  життя…  На  сторінках  книги
Прочитане,  прожите  лише  мною
Торкаюсь  ніжно    своєю  рукою
Вже  колір  міняють  -  ледь  жовтуваті
В  душі,  як  поладнати  із  собою
А  чи....  заплакать,  чи    й    заспівати
Чи  може  й  справді,  краще  знов  писати…

                                                                                   Лютий  2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2020

Чотири роки на сайті

Чи  йду  по  стежці,    чи  в  житі  серед    поля,
Не  знаю  хто  це,  Муза,  чи  Божа  воля,
Дає  наснаги,  черпати  і  творити,
В  душі  натхнення,    йому  заборонити?

Шепочуть  ночі…    Як  можу  не  писати?
Думки    на  крилах,  висот  сягти,  літати  !
Бруньки  весняні,  сонця  і  тепла  жага,
Рядочки  прози…  Тішиться    моя    душа,
Засяють  рясно,  як  квіточки  в  суцвітті,
Яке  ж,  це    щастя,  жити  на  цьому  світі  !

Доне́сти  людям,  щиро  своє  бачення,
І  зразу  хочу,  попросить  пробачення,
Якщо  не  збіглись,  нині  погляди  в  житті,
 Волошки  сонячні  в  житі  -  думки  мої.

Щоб  люди,    мрію,  як  подарунок  мали,
Минали  осуд,  тепло  й  радість  пізнали,
Добра  частинку,  як    у  полі,  колосків,
Щоб  щастям  очі,  засіяли.  Дзвінкий    спів,
Почули  щебет,  лагідний  солов`їний,
І  вибір  у  житті  мали  оптимальний.
 
Яка  відрада,  у  полоні  відгуків,
Вам  дуже    вдячна,  мов  дзвеніння  струмочків,
Мене  й  надалі,  писати  надихають,
Це  щастя,  коли  мої  твори  читають.
******
Шановні  друзі!  Щиро  дякую  за  підтримку!
Бажаю  миру,  здоров`я,    щастя  !
Любові    і    натхнення    Вам!

                         22.02.  2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2020

Забули Боже слово

О!  Люди,  люди!  Погляньте  до  неба,
Чому  таїте,  в  душах  на  всіх    злобу?
Для  нас  завжди  в  чомусь  бува  потреба,
Та  чом  несе́те  при  собі  хворобу?  

Її  наважтесь,    угамувать  усі,
Щодень  читайте  заповіді  Божі,
Країна  рідна  палає  у  вогні,
Ми  ж  цим  спроможні  завадити  бідам.

На  жаль,  та  звикли,    лиш  себе  жаліти,
Своя  сорочка  …  тепліша  до  тіла,
Тож  ви  згадайте,    хто  навчав  любити,
Чи  враз  забули,  вся  пам’ять  зотліла?

До  тих,  де  війни,  чи  звикли  так  жити?
Згадай  прислів’я,  «моя  хата  скраю»,
Не  кожен  хоче,  іти  боронити,
Зроню  сльозину  й  тут  же  приховаю,
Мабуть  промовчу,  не  буду  дражнити.

 Бо  ж  різні  погляди,кричать  за  волю
Певно  з    Росією  знайдемо  спокій,
Самі,мов  винні,  таку  маєм  долю,
Майдан  для  чого,  в  час  лихий,  жорстокий?

Червоні  очі,    в  іншого  від  злості,
Ми  ж  є  вкраїнці!  Та  пусті    розмови,
І    вкотре,  миють    можновладцям    кості,
Чому  не  мають  у  серцях  любові?

Не  все  так  зразу,  бо  ж  жити  заважко,
Міняють  ціни,  мов  сказились  царі,
Вершать  всі  справи,  нам  змиритись  тяжко,
Але  ж  всім  треба,  покласти  край  війні.

Терпець  урвався,  хтось    тихо  підтримав,
Це  той,  автівку,  придбав  нещодавно,
Базар,  торгівля,  вигоду    отримав,
Отак,  це  дилеру  майже    щоденно.

Народ  привиклий    нову  владу  клясти,
Жага  жадоби  піднеслась  до  вершин,
І  тим  байду́же,  що  навчились  красти,
Їм  не  болить,  якщо  загинув  чийсь  син.

Усі  читайте,  заповіді,  зранку,
Хай  Боже  слово,  сонцем  зайде  в  хату,
Щоби  з’єднатись,  хай  сповідь  на  ґанку,
Щоб  мир  на  світі,  вгамуєм  їх  примхи!


                                           19.02.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2020

З надією живу сьогодні

Я,  як  і  всі,з  надією  живу  сьогодні,
Віра  у  завтра,  радість,  зустріну  світанок,
Не  буде  сліз,  лиш  по    траві  роси  холодні,
І  перший  промінь  теплий,  ясноокий  ранок.

Земна  краса.  Кожного  з  нас  квітучість  щастя,
Як  зберегти,    мир  в  душах,  щоб    краще  жилося,
На  жаль  біда,  прийшла  і  забирає  буття,
Роки  війни…  мерті,  жахіття,  чи  й  снилося?

Гудів  Майдан…  І  кат  зайшов  на  нашу  землю,
Руйнує  все,  а  чому  ж  мовчать  там  всі  люди?
Скільки  страждань    ворог  приніс,  журби  і  болю,
Як  зупинить,  цей  маразм  ,  щоб    мир  був  повсюди?

Коли  ж  і  хто,  спроможній  справитись  з  бідою,
Чи  й  ясний  ранок,  зустріне  воїн  на  посту,
Чи  в  наступ  підуть  ворони  і  ми  з  тобою,
Кінець-кінцем,  поборимо,    коросту  страшну.

Я,  як  і  всі,  з  надією  живу  сьогодні,
Ворог  нехай,  отрима  справедливу  кару,
Щоб  матері,  не  залишалися  самотні,
Щоб  мир  прийшов,    врешті  здолали  цю  почвару.

                                                             19.02.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2020

Вишня дитинства

У  сукні  сонцекльошу  пишна
В  садку  росте    молода  вишня
Як    весна  йде,  зазеленіє
Згодом  квітне…  Так  забіліє!
І  плине…    Запах  по  садочку
Раденько  ,  одягну  сорочку
Й  біжу  до  неї  …  Ой  красуня!
Яка  ж  гарненька,  моя  вишня!
Пізніше..  ..  Як  вдягне  коралі
Так  вабить,  що  ж  робити  далі?
Я  пригублю,  дозрілу  вишню
 Тобі  подякую    Всевишній
Тож    з    вишенькою  підростаю
Я  з  нею    ранки    зустрічаю!
Своє  дитинство    тут    залишу…
Колись  про  це  вірша  напишу
Сама  ж,    в  країну  знань  порину
Знайду  в  житті  свою  стежину.

                                                               
                                                     Вірш  зі  скрині
                                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2020

На другий день Різдва /проза /

         Похмурий  день  навівав  сум….  Сповив  землю    в  сіру  ряднину.    Земля  дрімала  та  не  могла  міцно  заснути,  нинішня    зима  швидше  нагадувала  пізню  осінь.  Безвітряно.  .  Оголені  дерева,на  них  навіть  не  видно  й    інію.  
   До  хати  стежка  вистелена  шлаком.  На  обійсті  -    чорної  масті,  дворовий  пес    Палкан.  Непосидючий,  жвавий,    прив`язаний  ланцюгом    до  довгого,  товстого  дроту.    Долає  відстань,  туди  й  назад,  метрів    п`ятнадцять,    від  хати  до  старого    льоху.    Льох  майже  весь  ховається  в  землі.  Дві  сходинки  з  камінців  ракушняку,  обкладені    великими  сірими  камінцями.  Стіни  льоху  муровані    з    великих  брил    сірого    каміння.  Старі  дубові  двері  й  залізна  штаба  закріплена  великим    залізним  замком,  вказували  на  вік  цього  льоху.  Як  подивишся  на  двері,  відразу    підкрадеться    думка,  щось  цінне    там  лежить,  чи  й  часом  не  старовинні  речі  та  золото.    
 Льох  за  розміром,    доволі  довгий  і  широкий.  Це  спадок    від  прадіда  -    Олени,    він  був  куркулем,  займався  виноробством.    В  ньому  раніше    зберігалося  зо  двадцять  бочок  з  вином,    овочі,  всякі  соління  та  на  полицях  в  кошиках  різні  продукти.  З  роками  виноробство  занепадало,    а  після  війни  вже    ніхто  ним  і  не  займався.  Олена  з  чоловіком  Миколою  зберігали    в  ньому    овочі,  яблука,  різні  продукти  та    самогонку.  На  зиму    жінка  квасила    малу  бочку    капусти  та,  як    і  всі    гарні  господині,  солила  помідори  й  огірки.
Там  і  справді,    влітку  було  доволі  прохолодно,  волого.  На    одній  із  полиць  стояла  здорова  свічка,  її  завжди  запалювали,  щоб    все    побачити,    бо  ж  така  темінь  хоч  око  виколи.  Адже  після  вхідних  дверей,  десь  через  метра  два,  стояли  ще  одні  дубові  двері,  тож  з  надвору,    світло    в  льох    зовсім  не  потрапляло.  Одне  єдине  маленьке  віконце    було  розташоване  між  двома  дверима    та  й  те  скло  в  ньому    все  потемніле,  ще  й    покрите  пилом.    
     В  хаті  легке  шарудіння  ….    Біля  столу    копошилася    Олена,  в  кошик  збирала  гостинці.Чоловік  надумав  сходити  до  рідного    брата  Івана,    він  живе    на  другому  кінці  села.    Вони  ж  з  дідом,  під  самим  лісом  мають  хатину  ,  а  брат    майже  при  долині,  поближче  до  траси.    Сам  живе,    дружина    влітку  віддала  Богу  душу.    По  всьому  селі,    людей  можна  на  пальцях  рук  перелічити.
   Микола,  трохи  схиливши  голову,  сидів  на  стільці,    зажурено  заговорив,
-Другий  день    Різдва,  а  так  ніхто  до  хати    й  не  зайшов….  Ми  стали  зовсім  нікому  непотрібні.
-Що  ти  хочеш,  на  кого  чекаєш?    В  селі  молоді  вже  зовсім  не  залишилося,  не  той  час.  Ні  щедрівок  не  чути,  ні  посівальників  немає,  життя  змінилося,  -  підтримала  розмову.
Вона    повільно  рухалася  по  хаті.    Добре,  що  вдвох,  з  такою  думкою  позирала  на  чоловіка.  Син  давно  в  Росії  живе,  сім`ю  має,  сварили    щоб  повертався  та  чи  й  послухає,  каже  там  робота  непогана,    краща  зарплата.  А  людина    ж,  як  риба,  все  шукає  де  краще  вижити.    
   Накривши  кошика    махровим    рушником,    знову  заговорила,
-Я  оце  думаю,  може  б  завтра  пішов,  вже  обід  та  й  ти  за  сніданком  своєї  випив  сто  грамм.  Я    в  кошик    одну  пляшку  самогонки  поклала,  гадаю  вам  досить.  Та  не  напивайтеся,    на  свята  всі  хочуть  пригостити,  а  ти    такий,  що  й  не  відмовишся,  немає  сили  волі.  Ні,  я  таки  тебе  попрошу,  щоб  менше  хвилювалася,  хай  краще  підеш  завтра,  відразу  після  сніданку.  
Дід    сердито  дивився  з  під  лоба  й  провівши  рукою  по  лисій  голові,  хриплуватим  голосом,
-О!  Дала,  вже  й  пошкодувала,  хіба  мало  в  льоху  залишилося.
Жінка  кивнула  рукою,
-  Та  ти  ж  не  можеш  зупинитися,  як    в  хаті  є  самогон,    мусю  ховати.  Та  хіба    ж  я  скупа,  он  і  м`ясо  печене  поклала  й  ковбаси  копченої  два  кілечка.  І  пляшку  самогонки,  з  кропом  варила,  м`ягенька,  без  запаху,  то  ж  яка  я  скупа,  все  тобі  недогодиш.  Краще    вгамуйся,  лягай  відпочивай!    Ще  встигнете  відсвяткувати,    кажу  ж,  підеш  завтра  зранку,  а  нині  вже  обід.  Чого  йти  в  таку  пору,  зараз  швидко  темніє.    А  я  схожу    в  сарай,  зберу  яйця,    два  дні,  як  не  брала.    
Олена    одягла  стареньку  фуфайку,    взяла  шматок  хліба  й  вийшла  надвір.  Пес,  махаючи  хвостом,  підскакував  біля  неї,  лащився,  зазирав  в  очі.    Кинула  йому    хліб  й    весело  до  нього,
-Ой  хитренький  мій,    танцюєш,  заробляєш  хлібчика.  Ба,    зголоднів!  Он,    по  всьому  обійсті    кістки,  хто    гризтиме?
 Тим  часом  дід,    вздрівши,  що  жінка  пішла  до  курей,    наче  приховуючись,    одягнувся.  Хапнув  кошик  з  гостинцями  й    озираючись,  швидкою  ходою,    пішов  в  сторону  льоху.      Бач,  каже  не  скупа,  а,  що  нам  півлітра,  ще  сусід  зайде,  як  не  пригостити.
 Олена  повернулася  до  хати,    побачила,  що  діда  немає,  від  несподіванки  ледь    яйця  з  фартуха  не  висипала,  знервувалася,
-От  старий  чурбан,  просила  ж  завтра  підеш,    ні  пішов!  Це  вже    точно  ночувати    не  прийде,  засядуть  два    старих  жолуді,    куди  в  них  той  зелений  змій    лізе…..
Поспішила  надвір,
-Треба  льох  закрити  поки  не  забула.
 Зайшовши  до  хати,    роздягаючись,  бурчала,
 -  Бач,  хоча  б  разом  пообідали,  було  б    веселіше…  Добре,  що    в  нього  є  брат,    а,  я  ж,  як    перст    залишилася  одна.  Правду  дід  каже,  нікому  ми  непотрібні.    
 Розчаровано,  махнувши  рукою,    присіла  за  стіл  пообідати.    Після  обіду,  при  включеному  телевізорі,  дрімала  на  ліжку..
   Проснулася  вона,  вже  за  вікном  зовсім  стемніло.  Нагадала,  що  треба  закрити  сарай  й  всунувши  ноги  в  чоботи  та  накинувши    на  голову  стару  пухову    хустку,  вийшла  надвір.  
 Прохолодно,  повівав  невеличкий,  вологий  вітер.  Здалеку  чути    перегавкування  собак.  До  сараю  йшла    майже  навпомацки,  бурчала,
-Ото  дід,    казала    ж,    що  лампа  перегоріла,  треба  замінити,  хоч  кажи,  хоч  не  кажи.    Напевно  треба  самій  замінити,  але    ж  треба  нагадати,  куди    я  її  поклала  .  От  голова  дірява….
Придивлялася  до  неба,
-Ні  місяця,  ні  жодної  зірочки,  хай  би  вже  сніжок  пішов,  охо-хо-хо...
   А  час  спливав…    Наступила  ніч…  Олені  не  спалося,  чогось  гавкав  пес,  наче    кудись  рвався.  Уже  помолившись  до  ікони,  хотіла  вийти  надвір,  але  тут  же  передумала.  А,  що  як  хтось  з    чужих  молодиків,  чи  бомж  якийсь,  трася  іх  матері,    заб`ють.  Отак  самій  ночувати,  просила  ж,    казала  ж  підеш  ранком,  то  ні,от  трясця.
   Чи  спала,  чи  й  не  спала,  на  годиннику  третя  ночі…    Чула,  як  завивав  пес,  лежачи  хрестилася,    читала    молитву.    Думки  ж  ,  як  джелі,    ой  Миколко  хоча  б  біди  не  було,    просила  ж  не    йди.  Гірше  за  мале  дитя,    а,  як  тут  мене  заб`ють.  Пес,  як  сказився,  то  гавкав  пів  ночі,  тепер    виє.  Хай  Бог  відведе  від  нас  біду,  ще  б  синочка  та  онуків  побачити.  Наважилася  включити  телевізор,  щоб  відволіктися  від  кепських  думок.
   Взимку  довгі  ночі…  Та  тож    хоча  б  зима,  як  зима,  а  це  хлюпне  дощ    дві  краплини,  а  снігу  й  морозу  немає,  темінь.
   Нарешті  дочекалася    ранку.  Метушилася  по  хаті,    приготувала    пічку,  щоб  розпалити    й  поспішила  надвір.  Обійшовши    кругом  хати  й  сараю,  заспокоїлася,  що  все  нормально,  відкрила    курей.    Трохи  здивовано,  звернула  увагу  на    пса,  той,  напівлежачи    гриз  кістку  в  самому  кінці  дроту.  Здалеку  -    виднілися  зачинені  двері  льоху,    підійшла    ближче  до    пса,  
 -Тю  й  чого  ти  її  сюди  притаскав?    І  чого  не  давав  спати,  наче  на  повний  місяць  заводив…
Пес  покинув  кістку  й  гавкав  в  сторону  льоху.    Стара  придивлялася    вдалечену  й  сердито  до  пса,
-Тю  на  тебе,  чого  пусто  гавкаєш!    Нема  діда  десь  -  то  до  обіду  може  з`явиться,  хоча  б  тільки  не  напився.
Олена  закінчувала  варити  борщ,  мала  сходити  в  льох,  взяти    квашених  помідор.  Одягаючись,  почула  гавкіт  пса  й  скавуління.  О,  напевно  старий  повернувся,  ну  й  добре,  чого  дурепа    хвилювалася.  З  тарілкою  в  руках  йшла  до  льоху,  пес    гавкав  в  сторону  городу,  здалеку  виднілась  чоловіча  постать.  Стара  радо  відчннила  двері  льоху  і  завмерла,  на  сходах  нижче  -  лежала  купа  лахміття,
-Тю  коли  це  дід  натаскав?  Це  треба  було  гріх  на  душу  брати,    на  свята  робити.
Вона    дивилася  під  ноги,  ступала  по  сходах,  коли  почула    чхання,озирнулася  назад,  але  в  дверях  нікого  не  було,  подумала,  що  то  дід  близько  чхнув.    По  сходах  спускалася  нижче,  від  здивування  ледь  не  впустила  тарілку.    Лахміття  зашевелилося,  з  нього  виднілася  голова  діда,  він  здіймався  на  ноги.  Вона  так  і  сіла  на  сходах,  відняло  мову,  кліпала  очима,  від  нього  тхнуло  перегаром.
-Оленочко,  сонечко,  як  добре,що  ти  прийшла!  Я  так  замерз,  так  замерз.
Розводячи  руками,
-      Мусив  самогон  випити,  їй  Богу,    як  би  не  пив,  то    знайшла  б  мене  мене  без  ознак  життя.  Стукав,  кликав    тебе,  кликав  Палкана,  щоб  гавкав,  але  ти  не  звернула  уваги.  Оце  зібрав  весь  мотлох  щоб  зігрітися  та  так  і  заснув.  А    кошик  внизу  залишив,  дещо  з`їв.
 Аж  тут    з  надвору      відволік  голос  брата,
 -О  ви  обоє  тут,  Христос  народився!  А      я  помітив  Оленка  до  льоху  пішла,  а  тебе  не  бачив…
-Славімо  його!    -  Відповів  дід  і  до  жінки,
-Давай  я  сам,  що  помідор  набрати,    чи  капусти?
Стара  дивилася  на  нього,  по  щоках,  як  горошини    котилися  сльози  й  тихо,  
-Ах,  ти  ж  бісова  душа!  А  я  думаю,чого  пес    рветься,  заводить.  Помідор  набереш!
Він  взяв  тарілку,  пригорнув  до  себе,
-Ну-  ну  живий  я,  живий!  Хотів,    ще  пляшку  самогонки    взяти.  Коли  до  виходу,    двері  закриті  на  ключ,    зрозумів,  що    це    ти  постаралася.  Це  ж  треба,    так  попасти  в  халепу!
 Їй    від  злоби,  хотілося  набити  діда,  але  ж  не  розпочне    сварку  при  братові  та    й    ще  в  свято.
Іван,  напевно  промерз,  переминався  з  ноги  на  ногу,  нічого  не  міг  зрозуміти,
-Ну  ви  там  скоро?
Дід  дружині  прошепотів  на  вухо,
-Нічого  не  треба  розповідати,  а  то  буде    з  нас  насміхатися.
   Олена  сердито,  стиснувши    губи  дивилася    на  чоловіка,
-Набери  помідор  та  кошика  захопи,  а  ми  пішли.    Згодом,  я  з  тобою  проведу  бесіду,  розберуся,  без  свідків.
 Іван  з  Оленою,    вітаючи    один  одного  з    Різдвом,      розцілувалися.  Микола,  тішився,  що  прийшов  брат,  в  надії,  що  дружина    заспокоїться,  не  буде  така  сердита.    Зненацька  чхнув,  підтираючи  рукою  носа,  голосно  їм  в  слід,
-  Ви  йдіть,  я    вас  наздожену….  Я  зараз,  швидко…
І    тихо,  майже  про  себе,
-От  і  добре,    зробимо  профілактику  організму,  щоб    ця  ночівля,  мені  боком  не  вилізла.
                                                                                                                                               Січень  2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2020

Ты рядом

[youtube]https://youtu.be/OALc9w5Ts4M[/youtube]

Меня  дивишь,  таинственный  рассвет
Таишь  в  себе  разновидность  красок
Глубин  небес    коснулся  лунный  свет
Уж  в  каждый  миг  меняешь  окрасы…

Сумел  слегка  коснуться  моих    чувств
Ты  рядом  здесь,  еще  под  луною
Хранит  Господь,  от    нас  уходит  грусть
Сладостна  мысль,    всегда    быть  с    тобою.

                                                               2000г.
****

С  Днём  Валентина  всех!
Счастья  Вам  дорогие!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864758
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2020

Волшебная ночь

С  неба  звёздочка  упала,
Я  желанье  загадала,
Видать  выйду  на  крылечко,
Уж  трепещет  так  сердечко.

Между  тучек  месяц  красный,
Бродит  призрачно  -  прекрасный,
Ночь  волшебна,  ты    в  ней  узник,
В  вышине  небесной  путник.

Ну  исполни  ты  желанье,
И  развей  печаль,  страданье,
Пусть    возьму,  я      звезд  охапку,
Чтобы  мне  не  было  зябко.

Положу  в  них  послание,
Приди  милый  на  свиданье,
Расстелю  все  на  ладони,
Ох  как    ноченьки  бессонны…

По  одной    сошлю  на  небо,
Пусть  зажгутся  все  как  прежде,
Пусть  узнает  мой  миленок,
Что  уж  нет  больше  силёнок.

Быть  одной,  встречать  все  ночи,
Ты  пойми  тяжело  очень
С  неба  звёздочка  упала,
Я  желанье  загадала,
Снова  выйду    на  крылечко,
Вновь  трепещет,  так    сердечко.

       01.2020г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864438
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2020

Погляньте, люди!

                           
Навіяв  вірш  Галини  Брич-  «  Не  продай»

Продати,  хтось  має  щось,  а  хтось  зовсім  ні,
Обдертий,  до  ниточки,чи  впав  на  війні,
На  рідній,  де  родився,    бігав  босоніж,
Давно  в  світ,  пішли  предки,  тепер  ти  небіж?

Як    статись  могло,  скажіть,  хто  ж  тут  хазяїн?,
Хто  нас  повчати  сміє?  Достатньо  руїн!
Болить!  У  душі    печаль  і    щем  під  серцем,
Втішатись,  кожен  хотів,  своїм  озерцем.

Сімнадцятий  раз,  правителі  все  нові,
Підносяться  звістки,  кожен  пан  в  обнові,
Обіцянки,  ось  вже  краще  заживемо,
Насправді  вкотре  одягають  нам  ярмо.

Земля  –  святиня,  життя,  щастя  нації,
Прожити  в  змозі,  несіявши  пшениці?
Чи  маєш  й  досі,  шмат  святої  землі  ти,
На  жаль,  забрали....  давно  синки    та  (братки),
Оті,  це  ж  влада  селищ,  містечок  і  міст,
Кричать  не  в  цьому,  є  сенс  життя,  його  зміст.

У  дружбі  з  МВФ  -  то  людське  спасіння,
Чи  ми  тупі?  Чи  не  маємо  прозріння?
Погляньте,  люди!  Щодня  нас  обкрадають,
Самі  ж  царюють,  нові  котеджи  мають,
В  Європі  дні  та  по  Канарах  гуляють,
Шкода́  роки,  народ  за  холопів  мають.

                                                                   10.02.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2020

У глибокому сні

У  сні  глибокім,  дерева    в  лісі,
Під  білосніжним,  пухнастим  снігом,
Кущі  іскряться,  вздовж  на  узліссі,
Втішаюсь  я,  диво-  зимним  царством.

Промінь  цілує  верхівки  сосен,
Сяє  намисто,  срібні  кришталі,
В  снігу  втопився,  молодий  ясен,
Гілки  густенько  в  білій  вуалі.

В  пагорбках  снігу  сліди  зайчиська,
Ямки,  то  глибші,  то  наче  зверху,
Стрімголов  біг,  спішив  від  вовчиська,
Злякав  напевно,    він  бідолаху.

Переливався  пух,    лебединий,
 Ховав  в  долини,    блиск  золотий,
Поспішав  вечір,  місяцесяйний,
Радів  погоді,    на  землі  святій.

                                           07.02.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2020

Вчорашнє засідання в Раді

                                                 Надихнув  написати,
                                               вірш  Саші  Чорнобілої"
                                             "  Депутати  повертаються"

Засідала  вчора  РАДА
Хтось  кричав  чума  та  зрада
Нас  так  легко,  ні,  не  візьмуть
На  лопатки  не  покладуть
Живемо  вкотре  з  сльозами
І  не  знать,  що  буде  з  нами
 Цирк,  хаос  під  куполом
Розбірки,  гамір    за  столом
 До  упаду  лине  той  сміх
Мабуть  з  цього  сміятись  гріх
Ото    вчора,  чубились    двох...
 Такий  в  залі  переполох
 Разумков  таки  молодець,
Хоч  пасе  молодих  овець
Та      порядок    трохи  навів
Правда  Юлю  не  посмів
Зігнати,  з  свого  крісла
Дала,  зрозуміть,  без  місця
Занадто  хоче  до  влади
 Свої  проводить  паради
Здається  її  потяг  втік
На  жаль  у  очах  має  тік
Вся  червона  мов  троянда
Тож  своя  в    неї  команда
Якби  хтіла  допомогти
З  собою  всіх    нащо  тягти
Трясця,  хочуть  до  корита
Десь    собака  та  зарита
Що  усіх  їх  тягне  туди
Хай    на  радість,  не  до  біди...
А  ми  зирим  та  слухаєм
На  жаль  лиш  вуха  чухаєм
Мать    збудемось  ТБ  скоро
Як  знов  прийде  всяка  свора
Як    усім  жити    й  не  знати
Коли  рятунку  чекати?.
Та,  в  молодих,  запалу  досить
Лише  народ,  іншого  просить
Щоби  мир  та  всім  об`єднатись
Та  нікому  не  продатись
Шкода  досвіду  не  мають
От  всі  люди  і  стра;дають…
Кого  вибрати  до  влади?
Щоби  зникли    гей  паради
Щоб  по  хатах  та  й  в  достатку
Щоби  не  плакав  син?-Татку
Чуєш  не  йди  воювати!
Досить  бабусі  страждати!
Сніг  сіє,  давно  за  вікном
Ми    ж  молимося  перед  сном
Дай  Бог  мудрості  народу
Волі  й  щастя  в  нагороду
Ясна  мрія  в  наших  очах
Перешкодам    хай  прийде    крах!

                                     07.02.20.20р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2020

Давно змішана кров / проза /

     Осінній  вечір…  Цього  року  осінь  видалася  засушливою.  Але  прохолода    зробила  своє  діло,  багато  дерев  напівголих,    понурених,  наче  задуманих,  що  попереду  зима.  Купчасті,  невеличкі    білі  хмари  деінде  розкидані  по  небу,    деякі  із  них,    купаються  в  сонячному  промінні.    По  обрію,  майже  чисто,    лише  тоненька    синя  смужка,  вкрала  шматочок  сонця.  
 Біля  хати,    на  лавці  під  калиною,    сиділа  Марина.  Її  погляд  бігав  по  напівголому  дереві,    червоні,  налиті    соком  ягоди,  спонукали  до  роздумів,  не  давали  спокою.  Ну  от,  вони  достигнуть  при  перших  морозах,  а  там  мама  і  знімить  їх  до  чаю.  Добре  калинонці  ,  не  дарма  викохує  грони,  адже  ці  ягоди,    комусь  так  потрібні.    А  кому  буде  потрібне  моє  дитя,  що  я  ношу  під  серцем?  Мабуть  тільки  мені.  Як  наважитися  сказати    мамі?  Відразу  почне  верещати,  як  завжди,  а  потім  можливо  й  охолоне,  а,  як  ні?  Буде  навчати,  я  ж  казала,  не  оступись,  щоб  не  повторила  моєї  долі.  Звичайно,  не  солодко  жилося  без  батька.  Але  ж  я  живу,  вже  стою  на  ногах,  невже  я  ради  не  дам  ?  Ні  –ні,  я  сильніша    за  неї,  маю  роботу,  ще  й  непогану,  саме  з  дітками.  А,  що  скажуть  люди?Та  Бог  із  ними,  хто  кохав,  той  зрозуміє.  Характери  різні,  хтось  промовчить,  хтось  засудить.  Звичайно  село  гудітиме,  люди  люблять  комусь    помити  кості,  себе  ж  не  видно.  А  можливо  Михась  і  приїде,  чи  передзвонить.  Хоча  пройшло  чотири  місяці,  ні  дзвінка,  ні  СМС  ,  шкода,  мій  номер  телефона  записав,  а  я  чомусь  не  додумалася  собі  його  номер  телефона  записати.    А  можливо  загубив  телефон,  втішала  себе  дівчина.  А,  якщо  сходити  до  його  тітки,    дізнатися  в  неї    номер  телефона,  розпочне  запитувати,  нащо.  Ні,краще  нікуди  не  піду,  треба  мамі  сказати.  Одна    надія,  можливо    тітка  Олена    колись  йому  напише,    розхвалювала,  казала  родич.  Згадала  мамину  звичку,  часто  повторює    її  ;    то  вже,  як  карта  ляже,  у    кожного  доля  своя.  
       Лелечій  крик  відволік  від  думок.  Задерши  голову  догори,    посміхнувшись,  дивилася  на    великий  клин  лелек.    Ну  от  і  ви  видлітаєте,  мабуть  вас  і  не  розрізнити,  не  впізнаю  своїх,  що  гніздилися  зовсім  близько  на  стовпі.  Час  спливе,  чи  й  повернетеся  всі?    Важка  дорога  туди,  а  навесні  назад.  Чи    й  любуватиметься  моє  дитятко    вами,  як  я?  Скільки  запитань,  а  відповідь  хто  дасть    й  що  мені    скаже  мама  ?  Поки  не  видно,  треба  сказати,  а  від  кого,    напевно  треба  приховати.  Наперед  знаю,  скаже  ,»  нерівня  душ  -  це  гірше  ніж  майна»,  верещатиме  -  не  нашої  крові.  А  я  ж    люблю  його,  як  ясне  сонце,    люблю,    блакитне  небо.  Тільки  погляну  догори,  вже  згадую  його  ласкавий  погляд,  його  солодкі  поцілунки.  Хіба  кохання  вибирає  яка  кров?    І  яка  є  -    наша  кров?
 Давно    стемніло  за  вікном…    Зінаїда  повернулася  з  роботи.  Зайшовши  до  хати,  здивувалася,  що  тихо,  бо    завжди  з  телевізора  линула  музика.  На    маленькому    стільчику  сидів  кіт  Мурчик,  побачивши  господарку,    плигнув  на  підлогу,  задрав  хвіст  вгору.    
Мати,  придивляючись  до  доньки,
-    Ти  порося  нагодувала  ?
Марина  накривала    на  стіл,
-  Я  вже  думала,  що  й  не  дочекаюся  тебе,  вечеря    майже  застигла.  Нагодувала  порося    і  про  Мурчика  не  забула,  поласував  кашу  з  молоком  .  А    кури  сьогодні    рано  пішли  на  сідало,  напевно  знову  не  буде  дощу.  
Мати,  переодягнувшись  в  халат,    під  рукомийником  мила  руки,
-  А    гуси    з  долини  всі  прийшли?
-  Так  всі,  я    їм  теж    трохи  пшениці    кинула.  До  мене  так    ґелґотіли,    як    було  не  дати.  Вони    варині  лушпайки  з  комбікормом  не  дуже  полюбляють.
-Ну  гаразд,-  мати  взяла  до  рук  ложку,
-Давай  вечеряти.
   Марина  повільно  смакувала    гречану  кашу    з  молоком,  в  нерішучості,  подивлялася  на  матір.  Як  сказати,  з  чого  розпочати  розмору?  Але  мати  раз-по-раз  подивлялася  на  доньку,  зрозуміла,  щось  хоче  сказати,
-Ти,  щось  розчервонілася,  чи  й  не  захворіла  часом?  Можливо  знову  якогось  віруса    від  дітей  підхопила.
-Та  ні  ,  зараз  кашу  доїм,  хочу  з  тобою  поговорити,  є  справа.  Мати,  намастила  маслом    шматочок    хліба    й  поклала  біля  донькиної  чашки,
-  Ось  давай,    до  чаю  так  ситніше,  здається    ти  трохи  похудла.  Хоча  літо,    є  літо,  в  таку  пору,  роботи  забагато,  всі  ттрачаємо  вагу.
Марина,  подякувавши,  відклала  хліб  в  сторону.  Вона  двома  руками  тримала  чашку  з  чаєм,  зробила    кілька  великих  ковтків  й    глибоко  вдихнувши,  тихо  видихнула.    З  під  лоба  дивилася  на  матір,  
-Мамо  я  вагітна…
З  руки    випав  шмат  хліба,  який  намагалася  намастити  маслом.За  мить    закашлялася,  почервоніла  на  обличчі.    Марина  мовчала,  потираючи  мокрі  від  хвилювання  долоні,  чекала,  що    буде  далі.
Гучний  голос  розірвав  тишу,
-    Так  -  так,  маєш  двадцять  вісім  років,  а  розуму  так  і  не  набралася.  
Кіт,  що  сидів  неподалік  на  підлозі,  з  переляку,  миттєво  занявчав    й  стрімголов  шмигнув  до  дверей.
Мати,    наче  й  не  помітила  кота,  продовжила,
-  І  коли  це  сталося  і  хто  він?  Як  це  я  не  помітила  !  Дитино,  тож  тобі    не  вісімнадцять  років,  чим  ти  думала?  О,Боже!  Я  його  знаю  і  хто  він,  чи  якийсь  приблуда?  
Марині  здавалося,  що  вони  закриті  в  якійсь  бочці,  крик  різав  вуха.  Поблідніла,  глибоко  дихала,  щоб  не  зірватися,  опустивши  голову,  поклала  долоні  на  стіл,
-Мамо  це  Михась…
Мати  зірвалася  із-  за  стола  ,  наче  в  неї  вселився    біс,  почала  махати  руками  й  кричати,
-Та  він  же  єврей!  О  Боже!  Ще  тільки    нам  такого  не  вистачало.  Що  ж  люди  скажуть?!  Він  же  не  нашої  крові!
   Марина  відразу  заперечила,  
 -Так  він  казав,    що    наступного  року  приїде,  якщо  в  нього  нічого  в  житті  не  зміниться.  Мамо  він  такий  хороший    і    родич  тітці  Олені,  ти  ж  знаєш.
 -Який,  до  біса,    родич,  -  мати  різко  сіла  на  ліжко,
 -  Десяте  ребро  її  тітки.  Оце  так  -  так!  Ні    тобі  воно  не  потрібне,  зробиш  аборт.  Згадай,  як  ми  страждали,  як  недоїдали.  Дорікала  ж  мені,  що    тебе  погано  одягала.  А,  що  ти  -  дитині  зможеш  дати  ?  
Донька    встала  з-за  столу,  до  неї    зробила  два  кроки,    хотіла  обійняти  та  мати  взявши  в  руки  подушку,  різко  кинула  на  підлогу.  Вирячивши  очі  крикнула,
-Завтра  йдемо  в  лікарню!  
Й  відразу  вийшла  з  хати.З  грохотом  зачинились  двері.
Шаленно  билося  серце,  Марина  ледь  стримувала  сльози,  а  вони,  рікою  текли    по  щоках.  Дічина  в  розпачі,  голосно,
-Чи  й    срок  дозволить    зробити  аборт  -  мамо,  це  вже  запізно.В  лікарню  не  піду,  хоч  сама    мене  ріж.  
Та  Зінаїда  не  пішла  далеко…    Вона  стояла  під  дверима,  хоч  і  зронила  сльозу  та  хотіла    підслухати,  що  донька  далі  робитиме,  можливо    комусь  телефонуватиме?
Почувши  ці  слова,
Вона    різко  ввірвалася  в  хату.  Але  побачивши,  як  зблідла  донька,  охолола,    в  голосі  відчулася  ніжність,  слова  немов  єхом,
-А  срок  який,  доню?
-Мабуть    запізно  робити  аборт,  вже  скоро  маю  почути  дитя.
Запала  тиша.
За  декілька  секунд,  мати    з  підлоги  підняла  подушку,    мовчки  розстеляла  постіль.  Марина  розуміла,  зараз    краще  промовчати.
Мати  накинувши  ночну  сорочку,  підійшла  до  неї.  Здалося,що    відірвалася  від  думок,  
-Що  мамо?
-  Та  нічого,    завтра  схожу  до  ветеринара,  там  є  дещо,  щоб  сприяти  викидню.  
-Мамо…  Ні  мамо,  я  народжу,  дитя  воно  живеньке.
-    Яке  живе,  ти  ж    кажеш,  ще  його  не    чуєш  …
 Ледь  стримувала  себе,  щоб  не  закричати,
-Ні,    я  народжу  це  дитя!  Кого  тут,  в  селі  собі  знайду….  Мої  однокласники  вже  по  двоє  дітей  мають.  
Мати  різко    махнула  рукою,
-Ті  діти  батьків  мають.  Ти  думаєш,  що  цьому  єврею  потрібна?  Це  ж  така  ганьба  на  все  село,  вихователька  старшої  групи,  який  приклад  подаєш?  Всі  діти  знають,  що  кожен    має  знати  виховання    батька.
-Мамо,  але  ж  на  дитині  не  написано  єврей!  Тим  паче,  це    ж  моя  дитина.  Можливо  хлопчик,  а  хлопчики    частіше  схожі  на  мам.
Переводячи  подих,  донька  продовжила,
-Ти  кажеш  кров  інша,  а  під  ким  тільки  наша  Україна  й  не  була.  За  останнє  тисячоліття  наші  землі  і  під  татарами  й  під  литовцями  були,  що  вже  говорити  за  росіян,  а  там,    що  не  було  євреїв?  Чи    може  ти  точно  знаєш  від  кого  світ  розпочався?  Мамо,  а  можливо  ми  переселенці  з  других  світів,  тому  ми  розподілені,  в  твоєму  розумінні,  на  різні  нації?
-Та  досить….  Ви  молоді,  нині  занадто  розумні  ,  -  сказала  тихо.
-Так  мамо,  давай  краще,  на  цю  тему  не  будемо  говорити.  І  того  чоловіка,  що  на  фото  мені    показала,    що  це  батько.  То  де  він  і  хто  він?    Мовчиш....  Вибач  це  твоє  особисте.  Але  ж,  я  теж  жінка  і  хочу  кохання,  поваги,  хочу  для  душі  розради,когось  кохати  і  любити.
-О!,  Що  до  поваги  краще  промовч,-  перебила  її  й  продовжила,
-Прославимося  на  все  село....  Може  таки  якісь  пігулки  поп`єш,  зрозумій  доню    –    тобі  це  дитя  не  потрібне.
-Мамо,  а  я  тобі  потрібна  була?
Зінаїда  знервовано  замахала  руками,
-Все,  йди  в  свою  кімнату,  досить  базікати.  Мені,  он    звіт  треба  готувати  по  зерну,  а  ти  з  своїми  сюрпризами…
       Марина,  лежачи  в  ліжку,    роздумувала  про  розмову.  Знаючи    маму,  яка  вона  бува  гарячкувата,  непідступна,  іншої  розмови  і  не  очікувала.    Ні,  травити  дитя  не  буду,  якщо,то  краще  сама  нап`юся  пігулок.  Хай  нас  разом  поховає,  тоді  не  буде  слави  по  селі,  за  те    -гадаю  буде  журитися.
   Зінаїда  встала  дуже  зарано  і  вже  сиділа  в  кімнаті  за  паперами.  Марина  вночі,  то  засинала,  то  просиналася  і  наче  чула  матирені  слова,  про  іншу  кров.  А  під  ранок,  прислухалася  до  найменшого  шурхотіння,  інколи  чула  спів  півня  й  тихий  брязкіт  собачого    ланцюга.  Ото…наче  й  тихо  та    Дружкові    теж  чомусь  не  спиться,  може  відчуває,  щось  не  добре.  
Вона  привітавшись,  вмивалася  під  рукомийником.
У  відповідь  мати  кивнула  головою  й  суворо,
-Ти  відро  винеси,  щоб  вода  через  верх  не  потекла.  І  збирайся  ...  Підемо  до  лікаря.
Марина  винесла  відро,  включила  електрочайник,
-Я  в  лікарню  не  піду,  ти  ж  боїшся,  що  в  селі  все  дізнаються,  от  і  сама  візьми  ліки  в  того  ветеринара.
Суворий  погляд  поверх  окулярів,
 -Гаразд,  тільки  пообіцяй,  що  вип`єш.
 У  відповідь    на  згоду…  кивнула  головою.  А    в  самої  думки  за  снодійне,  що  тільки  по  рецепту  дають  матері,
-Я  піду  на  роботу,  сьогодні  тільки  до  чотирнадцятої  години  працюю.  Ти,  що  принесеш    їх  в  обід  мені,  чи  завтра  прийму?
Зінаїда  задоволено  дивилася  на  доньку,
-Та  думаю  один  день  нічого  не  змінить.  По  тобі  не  скажеш,  що  вагітна,  наче    в  талії  така,  як  і    була.  Ти  тільки  не  ображайся  на  мене.  Я  ж    хочу,  щоб  ти  не  зазнала  в  житі  стільки  клопотів  та  невдач,  як  я.  А  заміж,  он  виходять  і  в  тридцять  років.  І  не  обов`язково  мати  дітей.  А,  якщо  й  замати  то  тільки  не  від  таких,  як  Михась.
-Мамо,  а  кажуть,  євреї  люди  розумні.    
 -  Ага,  всі  розумні,  коли  когось  спати  вкладають,  -  пробурчала  у  відповідь.
Марина  мовчала,  чомусь  сіпалось  око  і  похололо  в  грудях,  в  горлі  тиснуло.  Від  злості  хотілося    плакати..  
   Зінаїда,  йдучи  на  роботу,  зайшла  до  ветеринара.  Попросила  таблетки  для  сусідської  корови,  збрехала,  що  та  має  отелитися,  щоб  швидше  пройшов  процес.  В  обідню  пору,  вона  зайшла  до  доньки  в  садочок.  Марина    з  дітьми  саме  розставляла    тарілки  для  борщу.  Мати  всунула  в  руку  пігулки,
-Ти  не  марнуй  часу,  прийдеш  додому,    відразу  випий.  До  ночі  все  має  бути  добре.
 Донька  вмить  розчервонілася,  взявши  пігулки,  не  заперечила.
 Пообідавши  з  дітьми,  на  руки  до  себе  посадила    Ромчика,  чорнявого,    кучерявого  хлопчика.  Він  сьогодні  був  перший  день  в  садочку.  Намагалася  його  втішити,  пояснювала,  що  треба  ,  як  всі  дітки,  після  обіду  лягти  в  ліжко,  трохи  поспати.  Хлопчик  довірливо  заглядав  їй  в  очі,    наверталися  сльози,  хотілося  плакати.    Вже  присівши  біля  його  ліжка,  гладила  по  голівці,  сама  ж,  до  болю  рвала  своє  серце.  А  можливо  і  в  мене    такий  чорнявий,  як  Михась.  Такий  беззахисний  і  гарненький,  як  цей  Ромчик.  
Збігли  години…    Пора  повертатися  додому  та  бажання  не  було.  
 Надворі  розгулявся  вітер,  куйовдив  коротке  русяве    волосся.  Від  різкого  вітру  сльозилися  очі,  вона  кілька  раз  окинула  поглядом    будівлю  дитячого  садочка,  наче  прощалася  з  ним.  Здригалося  тіло,  чи  від  думок,  чи  від  прохолоди.  Тихою  ходою,  наче  ривками,  нібито  хтось  пхнув  її  в  плечі,  йшла  додому.
 На  обійсті,  піднявши  хвоста  догори,    зустрічав  кіт,  терся  об  ноги.  Дружок  ставав  на    дві    задні  лапи,  як  завжди  чекав,  коли  вона  підйде  й  погладить  по  голові.  Руки  хололи  від  думок,  але  від  того,  що  вирішила,  не  хотіла  відступати.  Крутнувши  ключ  в  замку  хати,  гучно,  протяжно  заскавулів  пес  й  всівся,  дивився  їй  вслід.  А  кіт  наче  сказився,  перевертався  на  землі  й  витягувався,  подаючи    гучне,  сердите  нявчання.Відразу  думка  -  дурнику  все  буде  добре.
   В  хаті,    з  приймача,  лунала  третя    симфонія  Й.С.  Баха…    Марина  вже  помившись,  переодяглася  в  чистий,  новий  халат,  сиділа  перед    стареньким  трильяжем.  Легенько  припудрила  носа,    в  дзеркалі  бачила  своє    відображення,    зелені  заплакані    очі.  Ні  вона  більше  не  плакала,  те  сумління,  що  тримала  при  собі,  давно  виплакала..    Перед  нею  лежали  мамині  снодійні  пігулки,  всі  двадцять  і  стояла  склянка  чистої,  як  сльоза  -  свіжої  криничної  води.
Вся  поринула  в  роздуми,  вже  не  слухала  музики.  В  голові  гуділо…  В  жмені    тримала    пігулки,  в  другій  руці  тримала  склянку  з  водою.  Зробивши  глибокий    вдих,  відчула  поштовх  всередині  себе.  Різко  встала  з  стільця,  прислухалася  до  свого  тіла.  По  ліву  сторону  пупця,    знову  відчула  легкий  поштовх.    
   На  всі  сторони    розлетілися  пігулки,  залпом  випила  воду  і  перехрестилася,
 -Бякую,  тобі  Боженку!  Дякую  тобі  !  За  твою  ласку,  за  твою  щедрість,  за  моє  спасіння,  за  спасіння  мого  дитяти.  Прости  мене  грішну  за  необдуману  дію,  прости…
 Вона  навідь  й  сама    від  себе  не    очікувала,  що  поведе  себе  так.  Сльози  щастя  котилися  по  щоках,  по  губах,  крапали  на    халат.
Тільки  тепер  почула  з  приймача  мову  диктора.  Та  наче  зібравши  всі  сили,  емоційно,    голосно  сказала,
 -Ні,  ,мамо.  Я  залишу  це  дитятко,  мені  Бог  дав  на  це  дозвіл.  І,  якби  ти  не  намагалася  мене  переконати,    цього  зробити  тобі  не  вдасться.  
А  потім  тихіше,    задумуючись,  не  поспішаючи,
-А,  щодо  крові,  то  вона  у  всіх  червоного  кольору.  Коли  розіп`яли  Бога  на  хресті,  в  нього  теж  кров    червоного  кольору.  Ну,  а  Михась,  чи  приїде,  чи  не  приїде,  то  вже,  як  карта  ляже,  як  ти  часто  кажеш,  мамо….
Заспокоївшись,стояла  перед  іконою.  Благослови  нас  Мати  Божа,  допоможи  жити  на  цій    святій  землі.
                                                                                                                                                                           06.02.2020р
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2020

Сіє лютий / дит /

Сіє  лютий,  посіває
З  шквальним  вітром  у  обіймах
Зимі  коси  розвіває
Зліта  високо  на  крилах

По  долині,  до  річечки
Дерева  вже  білі-  білі
 Де  не  глянь,з  пуху  стрічечки
Літають  сніжинки  смілі

Хурделиця  завиває
Свище;Ху-гу,Ху-гу  -  гу-гу
Наче,  пісеньку  співає
Я  землю  в  ковдру    загорну

Засіяє,  заіскриться
Засріблиться  мій  рідний  край
Хай  народ  повеселиться
Буде  щедрим    наш  урожай!

                                   05.02.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2020

Сіє лютий

Сіє  лютий  посіває
З  шквальним  вітром  у  обіймах
Зимі  коси  розвіває
Ввисочінь  зліта  на  крилах
Над  долиною,  до  річки
Вже  й  дерева  білі-  білі
По  бережку  з  пуху  стрічки
Літають  сніжинки  смілі
Хурделиця  завиває
Свище;Ху-гу,Ху-гу  -  гу-гу
Наче  пісеньку  співає
В  ковдру  землю  я    загорну  
 Засіяє,  заіскриться
Засріблиться  мій  рідний  край
Хай  народ  повеселиться
Хай  буде  щедрим  урожай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863754
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 05.02.2020

Сіє лютий

Сіє  лютий  посіває
З  шквальним  вітром  у  обіймах
Зимі  коси  розвіває
Ввисочінь  зліта  на  крилах
Над  долиною,  до  річки
Вже  й  дерева  білі-  білі
По  бережку  з  пуху  стрічки
Літають  сніжинки  смілі
Хурделиця  завиває
Свище;Ху-гу,Ху-гу  -  гу-гу
Наче  пісеньку  співає
В  ковдру  землю  я    загорну  
 Засіяє,  заіскриться
Засріблиться  мій  рідний  край
Хай  народ  повеселиться
Хай  буде  щедрим  урожай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863753
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 05.02.2020

Сіє лютий

Сіє  лютий  посіває
З  шквальним  вітром  у  обіймах
Зимі  коси  розвіває
Ввесочінь  зліта  на  крилах
Над  долиною,  до  річки
Вже  й  дерева  білі-  білі
По  бережку  з  пуху  стрічки
Літають  сніжинки  смілі
Хурделиця  завиває
Свище;Ху-гу,  ху  -  гу-гу-гу
Наче  пісеньку  співає
В  ковдру  землю  загорну  -  у
Засіяє,  заіскриться
Засріблиться  мій  рідний  край
Хай  народ  повеселиться
Хай  буде  щедрим  урожай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863752
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 05.02.2020

Кажуть люди на селі /слова до пісні /

Ой  високая  гора,  біля  неї  вишня
Кажуть  люди  на  селі,    що  я  дівка  пишна
Вже  й  піду  прогуляюсь,    її  цвіт    чарує
Мо»стріну    миленького,  серденько  нудьгує

При  дорозі  будяки,  до  спідниці  липнуть
Тож  насправді  парубки,  як  ворота  скрипнуть
Зустрічають  з  квітами,  любить  присягались
Ой,  які  б  ви  не  були,  нащо  мені  здались.

Тож  все  йду  до  вишеньки,  вона,  як  хрещена
Подарує  мені  цвіт,  буду  наречена…
Мій  сужений    чорнявий,  найкращий  на  світі
Загубимось,  ми  із  ним  в  білому  суцвіті…

Із  лісочку  пісенька  лине  сольов`їна
Не  ходіть  же  парубки,    тож  тепер  не  вільна
 Покохала  всім  серцем,  душенька  співає
Ой,  яка  ж  я  раденька  й  він  мене  кохає…

                                                                                               2018р

                           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020

Хочу снігу та й багацько / дит/

Приніс  вітер  нам  хмаринку
Земля,    біла  -  біла
Одягла  зима  хустинку
З  іскристого  срібла

Чомусь  шубки  не  признала
Каже,  що  не  змерзне
 І  морозу  не  вітала
То  ж  й  сніг  скоро  щезне

І  чому  вперте  дівчисько
Бажає  занадто
Хочу  снігу  та  й  багацько
Щоб  всюди  достатньо

І  на    полі,    і  в  садочку
Срібні,    скрізь  кристали
На  горбочку  і  в  лісочку
Землю  звеселяли.

Щоби    дітки    на  санчатах
Зимі  пораділа
Щоб  здіймалися  на  лижах
Немов  мали  крила!  

                 01.02.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2020

Хочу снігу та й багацько /дит /

Приніс  вітер  нам  хмаринку
Земля  біла  -  біла
Одягла  зима  хустинку
З  іскристого  срібла

Чомусь  шубки  не  признала
Каже,  що  не  змерзне
Морозу  не  привітала
То  ж  й  сніг  скоро  щезне

І  чому  вперте  дівчисько
Впевнене  занадто
Хочу  снігу  та  й  багацько
Щоб  було  достатньо.

 І  ген,в    полі,  і  в  садочку
Крижинки,  кристали
На  горбочку  і  в  лісочку
Землю  звеселяли.

Щоб    дітвора  на  санчатах  
Зимі  пораділа
Щоб  здіймалися  на  лижах
Мов  замали  крила!
***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863503
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 03.02.2020

Хочу снігу та й багато / дит/

Приніс  вітер  нам  хмаринку
Земля  біла  -  біла
Одягла  зима  хустинку
З  іскристого  срібла

Чомусь  шубки  не  признала
Каже,  що  не  змерзне
Морозу  не  привітала
То  ж  й  сніг  скоро  щезне

І  чому  вперте  дівчисько
Впевнене  занадто
Хочу  снігу  та  й  багацько
Щоб  було  достатньо.

 І  ген,в    полі,  і  в  садочку
Крижинки,  кристали
На  горбочку  і  в  лісочку
Землю  звеселяли.

Щоб    дітвора  на  санчатах  
Зимі  пораділа
Щоб  здіймалися  на  лижах
Мов  замали  крила!

***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863502
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 03.02.2020

Хочу снігу та й багато / дит/

Приніс  вітер  нам  хмаринку
Земля  біла  -  біла
Одягла  зима  хустинку
З  іскристого  срібла

Чомусь  шубки  не  признала
Каже,  що  не  змерзне
Морозу  не  привітала
То  ж  й  сніг  скоро  щезне

І  чому  вперте  дівчисько
Впевнене  занадто
Хочу  снігу  та  й  багацько
Щоб  було  достатньо.

 І  ген,в    полі,  і  в  садочку
Крижинки,  кристали
На  горбочку  і  в  лісочку
Землю  звеселяли.

Щоб    дітвора  на  санчатах  
Зимі  пораділа
Щоб  здіймалися  на  лижах
Мов  замали  крила!

***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863501
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 03.02.2020

Хочу снігу та й багацько /дит/

Приніс  вітер  нам  хмаринку
Земля  біла  -  біла
Одягла  зима  хустинку
З  іскристого  срібла

Чомусь  шубки  не  признала
Каже,  що  не  змерзне
Морозу  не  привітала
То  ж  й  сніг  скоро  щезне

І  чому  вперте  дівчисько
Впевнене  занадто
Хочу  снігу  та  й  багацько
Щоб  було  достатньо.

 І  ген,в    полі,  і  в  садочку
Крижинки,  кристали
На  горбочку  і  в  лісочку
Землю  звеселяли.

Щоб    дітвора  на  санчатах  
Зимі  пораділа
Щоб  здіймалися  на  лижах
Мов  замали  крила!
***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863500
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 03.02.2020

Хочу снігу та й багацько /дит /

Приніс  вітер  нам  хмаринку
Земля    біла  -  біла
Одягла  зима  хустинку
З  іскристого  срібла

Чомусь  шубки  не  признала
Каже,    що  не  змерзне
Морозу  не  привітала
То  ж  й  сніг  скоро  щезне

І  чому  вперте  дівчисько
Впевнене  занадто
Хочу  снігу  та  й  багацько
Щоб  було  достатньо.

І  ген,в    полі,  і  в  садочку
Крижинки,  кристали
На  горбочку  і  в  лісочку
Землю  звеселяли.

Щоб    дітвора  на  санчатах  
Зимі  пораділа
Щоб  здіймалися  на  лижах
Мов  замали  крила!

***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863499
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 03.02.2020

Ох и гуляка

Сегодня  в  доме    переполох
Смотрю  под    дверью,  мой  кот  издох
Ну  нет,  не  правда,  трясусь  сама
Ох  и  гуляка,  сошёл  с  ума
Уши  в  кровищи,  глаза  закрыл
Мой  неудачник,  что    натворил?
И  где,  и  с  кем,  ты    дрался  нынче?
Лежи  спокойно.  Чего  взвинчен  ?
Этими  днями,  глядел  в  окно
В  глазах  огни,  не  всё  равно
Ушла  подружка,  видать  ревнив
Ты  оказался,  очень  строптив
Ну,  что  воротишь,  нос    от  меня
Скажи    зачем,    мне  эта  возня?
Глаза  унылы,  но  так  нежны
Кажется  чувства  охлаждены
Он  словно  ищет,  ждёт  поддержки
Хочет  припрятать  свои  грешки.
Ну  вот    уснул,  уж  сладким  сном
Его  подружка,  там,  за  окном
Помыла  хвостик,  пойдём  со  мной
Ведь  я  согласна,  ты  мой  ковбой
Посмотри  милый,    луна  полна
Очень  скучаю,    ведь  не  до  сна.

                                                     31.01.  2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863399
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.02.2020

Этот чудный рассвет

Любить,  ценить  -  увы  не  каждый  умеет,
Противоречить,  нет,  никто  не  посмеет,
Ведь  достоверно,  в  нашей  жизни,  всё  так  есть,
Она  порою,  всем  кажется,  просто  жесть.

Но  вы  взгляните,  на  этот  чудный  рассвет,
Проникнет  в  душу  весна  и  солнечный  свет,
Тепло  по  телу,  так  радуется  сердце,
Земля  родная,  прекрасно  жить  на  свете!


                                     2000г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863147
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2020

Ми з тобою не бачились… / до дня зустрічі випускників /

Ми  з  тобою  не  бачились,  здається  сто  років,
Пригадаймо,  коли  вчились,  тікали  з  уроків,
Та  шаргалками  кидались,  вчителі  сварились
Все  тихонями  вдавались,  удвох  не  журились.

Біля  дошки  усміхнені,  все  по-  барабану,
Душі  щастям  наповнені,  мав  тебе  кохану,
Та  любов,  де    лебединна,  її  не  пізнали,
Не  одна,  ніч    солов`їна,тоді  була    з  нами.

Розійшлися  всі  стежинки,  як  по  небу  зорі,
Наші  мрії,  як  сніжинки  та  й    розтавші  в  морі,
Ти  прийди,  нині  до  школи,  хай    у  очі    гляну,
 Не  побачу,  більш  ніколи,  єдину  кохану.

29.01  2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2020

Чи зима, чи то …

Місяць  Лютий  на  порозі,
Зроби  кілька  кроків,
Тебе  стріну  при  дорозі,
Хоч    й  пройде  сто  років.

Чи  зима,чи  то  є  осінь,
Так  по  небу  часто  просинь,
 Вже  сплива  до  кінця  Січень,
Вже    давно  без    су  перечень.

Між  вітрами  північ  й  південь,
Не  побачили  ми  зіткнень,
Спочивають  при  долині,
Ой,  що  ж  буде,  люди    нині?

Вітри  з  сходу  суховії,
А,  як  з  заходу  лихії,
Із  дощем,  все  завітають,
А  озимі  ж  так  страждають.

Давно  хоче,  земля  пити,
Без  води?  Чи  й  можна  жити?
Ой  болить,  вже  голІвонька,
Забарилась,  чом  зимонька?

Десь  морОзенько  забутий,
Принесе,  хай  нам,  хоч  Лютий!
Тож  чекаєм  завірюхи,
ЧарівнОї  лепетухи.

Розгулялася  би  в  полі,
Із  вітриськом  все  ж  у  змові,
Вкрила  землю,  всю  снігами,
 Не  журилися  б  ми  з  вами.

Є  війна,  мо»    на  заваді?
Донесе,  хто  тій  громаді?
Що  вся  зброя,  тренування,
Поведе  до  западання.  

Я  погляну  в  піднебесся,
Боже  праведний,  не  сердься,
 В  серцях  жевріє  надія,
Хай  в  людей,  збудеться    мрія.

Призову  вітри    і  хмари,
Принесуть,  розсіють  чари,
Пухким  снігом    нас  засіють,
Нехай  люди    порадіють.

Щоб  на  славу  і  урожай
Процвітав  наш,  весь  рідний  край!
Пгляну,  нині  ж    до  неба,
Снігу  дай,  Боже,  так  треба!
Хай  земля,    вся  заіскриться!
Хай  народ    та  й  звеселиться!

             28.01.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2020

Земноводний тритон / рим. проза /

                                                                                                                                                   /Трохи  з  минулого/

Осінній  вечір  за  вікном…..    З  дерев  спадало  листя  на  підвіконня,  вітер  його  підносив  догори    знов  і  знов.  І  розсипав  в  окрузі,  то  тихо,  а  то  стрімголов.    Якесь  тулилося  до  стовбурів  дерев  і  перевертаючись  ,  котилося  до  низу.  А  деяке,  сила    вітру  раптово    підіймала    й  несла  до  купи  листя,  чи  до  гори  хмизу.  
   Оце,  на  хвильку,  зупинилась  біля  вікна,  тож  я  сьогодні    вихідна.    Діти  в  садочку,  чоловік  на  роботі.  А  я,  як  завжди  на  своїй  ноті.    Раз  на  тиждень  генеральне  прибирання,    у  клопотах  домашніх,  а  чи  то  є,    чи  нема  бажання.  І  телик  включений,    горла  на  всі  кімнати.  Так,  то  ж  для  настрою,  щоб  веселіше  було  прибирати.  Кімната,  спальня,    дитяча  ,  вже  все  до  діла,  окину  поглядом,  все  зробить  встигла,  немов  дитина    чистоті    раділа.  Як  дні  буденні,  чи  й  встигнеш  все  зробити.    Одягти  дівчаток,  яйця  на  сніданок  збити.  Бо  дуже  полюбляють    омлет,  а  чоловікові    підігріти    пару  котлет.  Як  білка  в  колесі  з  самого  ранку,  ще  й  виконай  дитячу  забаганку.Та  хоче,  щоб  на  руках  несли,    ще  маленька.  Старша,  різниця  нема  трьох  років,  хитренька.  Теж  відкопилить    нижню  губу,  хоче  сльозу  зронити.  Вже  менша  вередує,  просить  пити.  Та,  то  є  добре,  що  часом    з  чоловіком  йдемо  вдвох.  Тоді    вже  й  легше,  в  душі  мов  пісня  солов`їна,    тьох  –  тьох  -  тьох…
   Стою  біля  вікна,  акваріум  на  стіні,    на  літрів  сто  води,  він  так  подобається  мені.  Це  чоловік  –  влітку  його  сам  склеїв  ,  стінки  з  товстого  скла.    Є  в  ньому  водорості    й  морські  черепашки,    вверху  чиста  вода  і    різні  більші  й  менші    рибки  -  така  краса!    
 Та  любуватись  довго  як?  Коли  вечерю  треба  рихтувати.  Нині    короткі  дні,  пора  осіння.  Вже  вечоріє…  скоро  чоловік  з  дітьми  прийде  до  хати.  
   Дзвінкоголосі  дівчатка,  щебечуть  на  порозі.  Розкидані  капці  на  підлозі.  Раптовий  вереск,  сміх  лунає,  одна  другу  доганяє.    Кожне  сердечко    хатину  радістю    наповнює.Тут  давно  мир  і  щастя  царює.
   Вже  втихомирилися  діти….  Дружня  вечеря,  старша  до  тата,  
 -Чи  ти  покажеш,  що  там  в  тій  скляній  банці    нам  приніс?
 Він  посміхнувшись,
-  От  на  запитання  ти  багата.  Де  тут,  щось  приховаєш,  скрізь    всуниш  свій  маленький  ніс.
Я  здивувалась,
 -Ти,  щось  купив?  Що  дали  зарплату?
А  старша  знову,
 -  Коли  покажеш  тату?
Він  смакував  сирні    налисники  з  сметаною  й  махнув  рукою,
 -Так  дали  зарплату,  дали.    Так,  купив  кілька  рибок  в  акваріум.  Бачите  їм,  тож  дайте  спокою.
     Ну  рибок  та  й  рибок,  що  там  такого,  добре,  подумала  я.  Нехай  тішиться  дітвора,  то  тільки  на  радість,  як  кажуть  краще  для  здоров`я.  Трохи  вгамуються  біля  акваріума  -  на  якийсь  час  настане  тиша.  Вже  бачу  старша  донька,  щось  в  кімнаті  за  столом  малює,  якісь  каракулі  пише.  А  чоловік  з  меншою  донькою  на  дивані  журнали    роздивлялись,  про  щось  говорили  і  сміялись.    А  я  на  кухні,  помила  посуд  й  на  завтра  готувала  їсти.  Вже  й  притомилась,  в  думках,  хоча  б  вже  швидше  на  диван  присісти.  
   Ми  трохи  краще  стали    жити  матеріально,  як  будували  дім,  було  доволі  печально.  Окрім  коробки  будинку,  все    останнє  своїми  руками  з  чоловіком  робили.  Хоча  й  на  одному  обійсті  з  свекрухою  та  все  ж  окремо  жили.  І  одночасно  ж  працювали.  Й    в    КЄМ  технікумі    заочно  навчались,  що  дарувала  доля  ,  все  сприймали.
     Ну,  от  на  завтра  борш  є  і  м`ясо  до  каші,  вже  й  налисники  з  вишнями  накрутила.    Ще  треба  колготки  зремотувати    доні    старшій,    тож  здається    на  кухні  впоралася,  все  зробила.    Ще  треба    в  спальні,  із  шафи    чисті  дитячі  речі  забрати,  тож  завтра  в  садочок,  цих  щебетушок    відправляти.  
   Усі    в  кімнаті,    а  я    прямую  через  вузеньку  прихожу  до  спальні,  двері  ледь  –  ледь  відчинені,  йду  в  напівтемряві….  Протягнувши  руку,  світло  увімкнула.  Схиливши  голову,  погляд    на    поріг,  за  мить  скрикнула.    Аж  в  душі  похололо.    Й  раптово  слів  забракло.    Якесь  маленьке  боже  сотворіння  .  Вперше  в  житті    побачила,  для  мене  справжнє  потрясіння.  Я  не  змогла    від  нього  відвести    очей.  Воно  ж    двома  лапками  трималося  за  лутку  дверей.    І  задню  лапку  підіймало  догори.  Я  вже  почула  кроки  дітвори.  Воно  ж  лупате,  хвостиком  по  підлозі  водило.  І  де  взялося,  це  справжнє  диво?  Менша  донька  кліпала  очима,  вже  й  чоловік  стояв  за  її  плечима.  А  старша  доня  підскакувати  стала,
-Ну  мамо,чого  ти?  Так  нас  налякала…    То  цеж  тритон,  тато  купив.  А  він  чогось  з  акваріуму  виліз.  Оце,  такий  сміливий,  оце  зробив  сюрприз.
 Ми  вже  сміялися  усі,  ледь  не  до  сліз  -  можна  сказати.      А,  як  ж  так  налякалася,  чого  й  самій  не  знати.  Вже  й    дивувалася,  зі  школи  не    пам`ятала,  що  я  колись  про  них    читала.    Ну,  а    живого  тритона,  вперше  в  житті    побачила,  напевно  тому  і  мовчала.    
А  чоловік  лиш  посміхався,
-Й  чого  було  кричати?!  І  чого  так  розчервонілась  ти?  Гайда,  візьми  його  в  руку!
Я  гидилася  взяти,    із  уст  не  випустила  й  звуку.      Спостерігала,  як  тішилися  діти.  Їх  радості,  ніяк  не  змогла  зрозуміти.  В  очах  веселики,  усмішки  на  обличчах.  А  в  мене,  серце,  ще  від  несподіванки  тріпотіло,  я  намагалась  в  душі  вгамовувала  страх…  
                                                                                                                                                                                                                                                   
                                                                                                                                                   18.01.2020р
                               

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2020

Дитяче 4

***
По  паркану  ходить  котик
Підіймає  вгору  хвостик
Бачите,  який  сміливий
Знаєте,  ще  й  нелінивий
Мишей  і  крис  дуже  люблю
Тож  кожну  нічку  їх  ловлю.

***
Кум  -    кум    –  кум  ,  жабка  в  ставочку
 По  між  ряски,  як  в    віночку
Має  очі  балухаті
Хазяйнує  в  своїй  хаті
 На  берег  плиг,  воду  змутить
На  сонечці  спинку  сушить…

Загадка

Надворі,  вже  давно  весна
Скажіть  з  ким,  прийшла  вона?
Таке  ясненьке,    тепленьке
Воно  кругленьке,  жовтеньке
Зазирає  у  віконце
Що  ж  це    дітки?    Та  це  ж  –
(Сонце!)

Знов  цей  дощик  

Крап  -  крап  дощик….  Доня  плаче
«Ой,  чомусь    м`ячик  не  скаче
Знов  попав  він  у  халепу
Ну  в  калюжу  ж  …  Взагалі  то..  ..
Блищить…  у  воді  й  сміється
Цей  дОщик,  мов  хизується!
Для  чого,    це  сумне  літо?
Де  ж  сонечко,  ясне    світло?
Чому  в  чорних  хмарах  небо?
Я  гадаю  так  не  треба!»
Й  ледь  хитає  головою,
«  Щось  не  так,    літо  з  тобою!....

Біля  річки  

Я  раненько,  залюбки
Побіжу  до  річечки
В  траві  й  квітах  пагорбки
Там  пасуться  кізочки.
Вони  -  дві  білесенькі
Мають  гострі  ріжки
В  них  гарні,  сіресенькі
 І  тонесенькі  ніжки.
А  над  річкою  верба
У    воді  віти  мила
Туди  кізонька  моя
Та  й  голівку  схилила
Я  в  долонцях  водички
Піднесу,  хай  нап`ються
А    вони  вперед  ріжки
То  неначе  сміються
От  хитрунки,    раденькі
 Все  зирять  до  вербички
Я  ж  хитріша,любенькі
 Тож  дам  з  бурячка  гички
Дуже  люблю  кізочок
Поведу  в  гайочок
 Ім  і  собі,  там  сплету
Гарнесенький  віночок
                             
Про  крота

Кріт  хатинку….    Побудував
Під  ніс  пісеньку  все  співав
Розгрібав    земличку  вміло
Підгризав    травинки    сміло
Впала  нині  капустинка
Покотилася  сльозинка
Та    хто  ж    скажіть  його  уйме?
І    гарний  дощ    коли  прийде?
Нібито  в    городі    й  тихо
Та  в  землі  гуляє  лихо
Треба  дощика  позвати
 Крота  з  хати  виганяти…
                   
***




                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2020

А винен хто?

А,  що  людина…  тепер  море  сліз,
Роки  минали,  працював,    як  віл,
Колись  мав  поле  і  навіть  свій  віз,
Зібраним  хлібом  тішився  весь  рід.

Після  війни  настрій  інакший  був,
Нові  збудовано  підприємства,
Можливо  все,  це  хтось  давно  забув,
Ішли  до  розвитку,  доброчинства.

Минали  дні,  клич  до  комунізму,
Та  люд  збісивсь,  хотів    більше  мати,
Жадність  частіш,  вела  до  цинізму,
Бо    забагато  навчились  красти.

Хтось  взяв  буряк  та  то  ж  кажуть  крапля,
Інший  везе,    додому    тонами,
Вже  й  стали  ми,  як  в  болоті  цапля,
Хапать  підряд,  чи  то  воронами.

На  радість  є,  що  погано  лежить,
 Влада  прийшла,  врешті  маєм    волю,
Воно  б    жить  краще,  щоб  із    кожним  днем,
Та  нам  Бог  дав,  не  найкращу  долю.

Душа    болить  і  під  сердечком  щем,
Заводи  де?  Там  лом  лежить    давно,
Нема,  на  жаль,  фабрик  й  не  сіють  льон,
Лише    «Рошен»,  торгівля  йде  славно.

Володарюють  свої  барони,
Давно  ж  війна,  стражда    Україна,
У  найми  йдуть,  діти  до  Європи,
Моя  земля,    нині  розкраяна.

Тож  хазяйнують,    чужі    циклопи,
А    винен  хто,  мабуть  же    самі  ми,
Розпочалося  з  крихт,  слізьми  скропить,
Зізнатись    гордість?  Та  ні,ну  що  ви!

Себе  покаже  хтось  в  цім  спектаклі?
Чи  крали  всі?    Сподіваюсь,  що  ні,
Бісові  душу,  не  всі  продали,
Синів  шкода́,  все  гинуть  на  війні,  
Чи  й  не  дай  Бог,  всі  чесні  померли?

Та    таїть  часточка,  світлу  мрію,
Владу  змінить,  прийде  мир  і  щастя,
В  серцях  несуть,  бережуть  надію,
Що    жити  краще,  вкраїнцям  вдасться!

                                             25.01.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2020

Немає лиха без добра

                 За  вікном  зимовий  вечір…    Ледь  погойдуючись,  тихо  падають  біленькі  сніжинки  до  землі.  Деякі  припадають  до    скла,    нагадують,  що  все  таки,    зима.    Та  цьогоріч  занадто  м`яка,  як  кажуть  люди.    От,    якби    ж    сувора,  з  частими    густими  снігами,  заверюхами,  як  колись,  в  молоді  літа.  Дивовижні,    під  пухким  снігом  дерева,  поля    іскрилися  на  сонці,  пагорби  по  пояс  в  снігу  та  хоча  б    морозу  градусів    десять.
   Килина,  задивляючись  у  вікно,  проганяла  свої  думки,    можливо  й  на  краще.  Он  Іван  на  печі,    три  дні  лежить  стогне,    не  їсть,  не  п`є.  Лише  рукою  махне  та    й  відверниться  від  неї,    немов,    як  від  якоїсь  зарази.  Добре,    що  є  телевізор,  хоч  до  нього  поведе  розмову.  Та  до  кота  Василя,  який  дуже  полюбляє,  щоб  чухала  йому  голову  та  погладила  шию.
   Життя…    Воно  й    з  дідом  важко,  як    від  нього  допомоги  немає,    все  на  свої  руки.    І  води  принести  й  дров  до  хати  треба.    Щ  е  й  халепа  -    горілка    виграла,  пора  вигнати,  скоро  свята  прийдуть;  Новий  рік,  Різдво.  Може  й  синок  з  Києва  приїде,  давненько  не  був.    Ото    та  міська  краля  Віка,  все  його  не  пускає,  народила  йому  троє  дітей.    Як  він  приїде  на  вихідні,  дзвонить    через    кожні  пів  години  й  репетує,  не  сиди  там  довго,  чого  сидіти,повертай.  І  кожного  разу  заведе    ромову  про  гроші,  що  не  вистачає    та  щоб    не  забув  купити  продуктів.  Боїться  одне  місце  підняти,  щоб  до  магазину  спуститися.  Сам  її  розбалував,  три  роки  дітей  не  було,    сюсюкав  біля  неї,  як  біля  принцеси.  Тоді  діти  одне  за  одним,  через  кожні  два  роки,  як  хто  наврочив.Троє  і  всі  хлопці,  тепер,  як  коня  запрягла  і  те  їй  треба,    і  це,  сам  винен    привчив.  Та,  якби  ж  вона  менше  грошей    на  нові  сукні  тринькала,  тоді  б  на  все  вистачало.  Дякувати  Богу,    автівку    придбали      -  та    тож  не  без    помочі.  По  селі,  раніше  людей  більше  проживало,  приходили  пляшку  самогонки  купити.  Та  й    сама  ж  кравчиня,    по  замовленню  жінок,  шила  спідниці,  сукні,  по  селі  славилася  умілою  майстринею.    І  так,  копійка  до  копійочки,    все  в  хату,    для    єдиного  синочка.  І  в  нього  робота  хороша,    працює  помічником    кухаря  в  ресторані.    Як  кажуть  люди,    з  такою  професією,  не  пропадеш,    голодним  не  будеш.  Он  влітку    мобільний  телефон  привіз  та  дзвонить  рідко.  То  скаржиться,  якоїсь  там,  мережі  немає,  то  каже  зайнятий,  дітей  в  школу  відправляє,  бо  жінка  у  відрядженні.
-  Охо-хо,-    взяла  в  руки  телефон,  чи  й    до  сина  передзвонини.Та  лип,  немає    на  екрані  тих  гачків,  що  син  казав.  З  розсердя  кинула  телефон  на  ліжко.  З  думками  про  курей,  одягла  курточку,    взула  дідові  теплі  калоші    й  поплентала  надвір.  
         Мов  вітер  по  хаті..  ..    Дід  швидко  зліз  з  печі,  крадькома  позирнув    у  вікно.  Ага  ,  пішла  курей  годувати.Швидко,  потираючи  руки    до  каструлі  .  Ой  суп,  ще  й  рисовий,    любимий!    Зачерпнувши  повен  черпак  супу,    жадно  випив  юшку.  Запихаючи  в  рот  картоплю  з  рисом,    за  дверима  почув  шарудіння.  От,  бісова  душа,  що  ж  так  швидко  повертаєшся,  так  і    справді  зовсім  охляю.  
     Добре,  що  худенький  дід.    Мов  метелик  злетів  на  піч.  Гучно  застогнав,  трусився,  по  ньому,  аж  кожух  ходором  ходив,  яким  він  встиг  накритися.
   Килина,  з  повним    фартухом  товстих  дров,  ледве  пролізла  в  двері.    Трохи  зігнувшись,  вивалила  іх  на  підлогу  й  до  чоловіка,
-Отакої…    Знову  стогнеш,  хоча  б  сказав,  що  болить.
 Іван,  з  закритими  очима,  лежав  на  боці,  обличчям  до  стіни.  Мовчав,    вдав  з  себе  партизана  на  допиті  ,  ледь  стримував  бажання  озватися.    З    сумом  в    очах,  дружина    тихо  продовжила,
-О!  Знову  ноги    стирчать    голі…  Ну,  як  дитина….  
І    з  спинки  стільця  підхопила  теплу    хустину,    накрила    йому  ноги.    
 Ба,  підлизується  -  майнула  думка  в  діда  -    не  в  такі  ситуації  потрапляв.  Я    ще  гідний  витримати    цей  допит,  знаю,  що  ти  хитріша  за  лисицю.
Вона  важко,  перевівши  подих,  плаксивим  голосом,
   -Напевно    промерз,  тіпає  тобою.  Наче  кругом  тебе  смерть  ходить    -  бродить  .  Ще  не  вистачало,  щоб  на  свята  помер,  хай  би  вже    влітку,    по  теплі.    Та  й  не  такі  ми    старі  з  тобою,  щоб  про  смерть  думати.  Не  поспішав  би,    як  я  доживатиму  без  тебе….      
Поступово    голос    змінився  на  співочий,
 -  Оце  надумала,  цю  ніч  буду    від  тебе  смерть  відганяти.  Все  рівно  не  спиться,  вирішила  самогонку  вигнати,  вже  давно  не  грає.
   Копошилася  біля  розпаленої  печі    й  продовжувала  бубоніти,
-Он,  трохи  дров  наносила,    на  веранді  поклала,  щоб  надвір  не  ходити.  Добре,  що  до    повної    бочки  з  водою    -  рукою  подати.  Морозу  немає,  тож  легше  на  руки  ,  не  прийдеться  тягти  з  криниці.
Кіт  плигнув  з  її  ліжка  і  почав  тертися  об  ноги.
Вона  взявши  його  на  руки,  гладила  по  спині,
-Щось    я    тебе  Василю  не  розумію.  Як  дід  хворий,  ти  весь  час  біля  нього,  як  не  біля  голови  лежиш,  то  біля  ніг.  А  це  тікаєш  від  нього,  як  від  якоїсь  чуми.
   Килина,  з  годину  метушилася  біля  пічі,  нарешті    встановила  самогонний    апарат.  Трилітрову  банку  для  самогону,  про  всяк  випадок,  поставила  в  кошик  на  підлогу,  щоб  часом,    не  зачіпити  ногами.
   Кинувши  погляд    до  діда,  думки  світліші.  Ну  от  і  добре,    трохи  вгамувався,  вже  не  стогнеш,    лиш  сопеш.    Мабуть  зігрівся,  а,  що  заснув,  то  добре,    трохи  сили  наберешся.  Матимеш  апетит,  чомусь  їсти      нічого  не  хочеш.
   Вона  включила  телевізор,  зробила  тихіше  звук,    зручно  всілася  на  ліжку.  По  каналу  «Інтер»  йшов  концерт.  Немов    під  спів  Полякової,    ледь  посміхнувшись,  підхопила  спиці  в  руки,  на  яких  вже  було  зв`язано  половину    жіночої  шкарпетки,    продовжила      в`язання.
     Іван  кліпав  очима,  ну  нарешті,  дочекався,  тепер  вже  не  почує  мене.  Він  зовсім  не  спав,  а  тіпало  його,  бо  ж  дуже  знову  заболів  нижній  передній  зуб.    Щоб  вгамувати    той  біль,  вже  два  дні  і  дві  ночі    горілкою  полоще  рот..  А  після  горілки,  ще  більше  їсти    хочеться.  Ото  тільки  баба  з  хати,  очі  бігають,  як  в  зайця,  що  ж  знайти  закусити,  швидко    хапоне  шмат  хліба  та  сала    і  знову  на  піч.  По  крихтиночці    хліб  їв,  а  сало  смоктав,  немов  немовля  цицьку.      А  після  іжі,    той  зуб  іще  дужче    болить.  Та  тільки  при  одній  думці  зізнатися  дружині,  більше  тіпало    від  страху.  
   Йому  вже  минуло  сімдесят  літ,  за  ці  роки  лише  два  зуба  загубив.  У  лікарні  з  зубами  ні  разу  не  був,  вони    хоч  і  руді,  але  цілі.  Інколи  бачив,  як    дружина  мучилася,  ходила  по  хаті,  червоніла  й  біліла  від  болі,  його  ж  охоплював  страх.  Одного  разу    навіть  їздила  в  районне  містечко,  їй    там  вирвали    два  зуба  .  То  бідна,  три  дні  лежала  в  ліжку,  навіть  темперарура  тіла    піднялася  до  тридцяти  дев`яти  градусів.  Та  дякувати  Богу  все  обійшлося.    Ні  –  ні,  щоб  я  поїхав  до  лікарні  ні  -    я  на  такі  страждання  не  згоден.  Може  воно  й  краще  вдома  вирвати,  як  вона  колись  сама  собі,    шовковою  ниткою.  Ото  жінки  терплячі  ,  трасця,  де  в  них  та  сила,  народжувати,  ще  й  самій  собі    висмикувати  зуби.    Вона  відчайдушна,  їй  зуб  вирвати,  що  нитку  розірвати,  видно,  одне  й  те  саме.  В  руках  сильніша  за  мужика.    Ото,  як  інколи,    стане    збирати  обрізане  гілля    для  пічки,  то  в  руках  так  стисне,  аж  тріск  на  весь  город.
     Дід,  ледь  роззявивши  рота,  з  пляшки    посмоктував  горілку.    Намагався  затримати    її  на  тому,  клятому  зубі,  щоби  втихомирити  біль.    Ненароком  язиком  зачепив,  наче  вже  трохи      й  хитається.    Ще      більший  біль  віддавав  в  щелепу,  викликав  паніку  і  почуття  безпорадності.  Ледь  –  ледь  стримував  себе,  щоб  не  зіскочити  з  печі.  Та,  як  зізнатися?  Боявся,  що  Килина  наважиться    вирвати  той    зуб,  шовковою  ниткою.  Тільки  від  однієї  думки  мокріла  лисина  й  дибом    підіймалося  волося,  яке  залишилося  навколо  неї.    Краще    було  б  самогонкою  залити,  чим    ця  казенка,  бідкався  старий.  Стримуючи  емоції,  все  ж  відчув  полегшення  і    знесилений  задрімав.
   Пройшов  час…      В  хаті  занадто  жарко,    пахло  самогоном.  Кіт  розігрівся,  лежав  на  підлозі.    Втомлена  Калина,  сидячи  на  стулі,  спостерігала  за  останніми  краплями  самогонки,  що  капали  з  труби  в  щойно  поставлену  літрову  банку.  І    одночасно    дивилася  телевізор.
   Минуло  з  пів  години,  як  проснувшись,    дід    з  закритими  очима  лежав    на  спині.    Докоряв  себе,  що  поїв  супу,  відчував  мурашки  по  тілу,  йому  б  до    вбиральні,    помочитися.  Терпів,  здавалося,  аж    очі  вилазили  на  лоб.  Вдавав  з  себе,  що  спить.    Та  час  від  часу,  як  розвідник,  одним  оком  позирав  до  дружини,  спостерігав    за    кожним    її  рухом.
Дружина  встала  з  стільця    й  тихо,  
-Ну  от….    Дякувати  Богу,  здається    вже  кінець.
Почувши  ці  слова,  дід  від  радості  ледь  не  заспівав.    Ну  нарешті.  Ось,  піде  надвір  воду  виносити,  зроблю  свою  справу  в  помийне  відро.
   Вона  одяглася  в  куртку,  взулася  в  чоботи  і  з  бочки      у  відро  вичерпувала  воду.  Ну  от  і  добре,  розмірковував  дід,  воду  ж  понесе  в  яму,  що  на  городі.  Біля  хати  ж  не  виливатиме,  щоб  всі  люди  почули    запахи,  я  за  той  час  все  встигну.
 За  кілька  секунд    гупнули  двері,  він  миттєво  повернувся  на  бік,  злазив  з  печі.  Протягнувши    ногу,  відчув  тепле,  подумав,    що  то  край  плити    і  обіперся  на  неї.  Але    то  була    труба  від  самогонного  апарату.  Різко  похитнувся  й  кубарем    злетів    прямо  на  кота,    обличчям    врізався  в  підлогу.  Кіт  з  переляку    гучно  занявчав,  відскочив  в  сторону.    Дід  не  міг  зрозуміти,  чому  опинився  на  підлозі.    Все  обличчя  старого  горіло,  по  всьому  тілі  відчував  біль.    Хотів  підійнятися  та  в  дверях  з`явилася  Килина.  Побачивши  чоловіка  на  підлозі,  щ  е  й  з  окровавленим  обличчям,  злякалася.  В  сторону  відкинула  відро,  допомогла  йому  встати,
-Ой,  лишенько,    Іванцю!  Та,  чого  ж  мене  не  почекав.  Боженько,  що  голова  закрутилася?  Мабуть  носа  розбив.
Дід  трусився,  як  в  полі    будяк    від  сильного  вітру..    Рукою  провів  по  губах,  відчув,  що  зуба  немає    і  заплакав.
Сполохана  дружина,  зі  сльозами  на  очах,    схопила  рушник    витирала    й  роздивлялася  обличчя,
-Соколику  мій  старенький…    Та  здається  носа    не  розбив….  Може  губу  розсік?
Прикриваючи  рота,  відмахнувся  рукою,  показав  на  двері.  Килина  зрозуміла,  що  хоче  до  вбиральні,    на  плечі  накинула    курточку.  Обличчя  скривлене  та  світла  думка  зігріла  його  серце  -  бач,  таки  не  дарма  є  прислів`я  ;    «немає    лиха  без  добра».
 Охаючи,  бабця  з  бочки  виносила  воду  й  всі  причандали.  За  кілька  хвилин,  в  хату  зайшов  дід.  Відчував  себе  героєм,    хоча  й    впав,  трохи  боліло  тіло,  але  ж  позбувся  того,  клятого  зуба.
Вечоріло….      В  хаті  тихо…    Кіт  дрімав  на  печі,  а  вони  вдвох    за  столом,  чистили  картоплю  в  мундирах.  Дружина  мило  всміхалася  й  раз  –  по  -  раз  поглядала  на  чоловіка,
-Ну,  от  і  добре,  майже  весь  день  проспав,  сили  набрався.  Бачу  лихоманка  пройшла,    може  спробуємо  по  двадцять  грам  свіженької?
Дід  задоволено  потер  долоні,
-А  чому  б  і  ні?  Що  злякалася  люба?  О!  Як  би  ж  ти  знала,  як  я  перелякався,  що  залишишся  сама.
Жінка,    тупцяючись  біля  столу,    розставляла  посуд  та  різала  сало.  А  Іван  милувався  нею,  а  перед  очима  той  зуб,  який  згодом  знайшов  на  підлозі.Ой,  миленька  моя,  якби  ж  я  тобі  розповів  правду,  то  певно  б  не  всміхалася  до  мене,  а  добряче  б  по  плечах  отримав.
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 
                                                                                                                                                               20.  01.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2020

Никто не верит слезам ( стих. рассказ)

Шёл  не  спеша,    он  едва  тянул  корягу
Холодным  потом,  уже  давно  покрыт    лоб
 Да  нелегко,    вот  если  бы  без  напрягу
Тогда  бы  верно,  все  назвали  его  жлоб….

Здесь  всё  не  так,  как  уж  по  жизни  мечталось
Гроши  в  ладони,  за  сорокалетний  стаж
Пенсию    ждал,  ведь  так  отдохнуть  хотелось
Работа  в  поле,  не  похожа  на  вояж.

Вставал  с  рассветом    и  подойдя,  как  к  другу
Привет,  конь  добрый!  Сегодня  пашем  поле
Уж  взгляд  заботливый,  торопится  к  плугу
И    вдаль  посмотрит,  словно    птица  на  воле.

Грохот  мотора,  тряска  целыми  днями
Но  душа  пела,  утром  солнце  встречая
И  столько  раз,  уж  упираясь  локтями
Он  лез  под  трактор,    вновь  сам  себя  ругая
Недосмотрел,    вот  ведь  гайки    раскрутились.

Глубокой  ночью,    едва  тащился  домой
Совсем  бессилен,  лишь  улыбнётся  жене
Изнемогая,  укрывался  с    головой
Всё  же  был  рад,  он  каждой  пришедшей  весне.

Звуки  рычания,    слышались  издалека
Кучу  соломы,  едва  не  перевернувшись
Тянул  прицепом,    вновь  ожидая  толчка
После  дождя  ведь  и  снова  улыбнувшись
Глаза    прикроет,  словно  в  детстве  от  прыжка.

Их  ласковый  блеск….  Казалось  нашёл  счастье
 Полны  закрома  -    мысль  согревала    сердце
Теперь    весёлым,    он  домой      возвращался
И  радовался,    в  себе  был  уверен….

Что  уж  теперь    мне,  тихо  с  болью  бурчал
Да  нет  деньжонок,  к  сожалению  на  дрова
И  на  таблетки.  Хотя  тяжело  дышал
Запас  бы  сделать,  на  пороге  Покрова…

Гривны    -  копейки…  Текут  капли  по  щекам
Вот,  из  пенсии  -  к  сожалению  осталось
Никто  не  верит,    горьким,    душевным  слезам
Не  рад  жизни,  уж  злобу  таит  на  старость….

                                                                                                   2018г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861987
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2020

Вітання із Хрещенням Христовим.

Чом  ясно  зірка,  не  світить  з  вечора  й  до  ранку,
Про  що    рік  новий,  віщує  нам  про  Україну?
Нехай  відкриється,  нині  небо,  на  світанку,
Землю  вода,  скропить  й  душі  і  кожну  хатину.

Народ  збирається,  в  церквах,  воду  освятити,
Лунає  слово,  в  Бога  попросим  прощення,
За  гріхи  вільні  й  невільні.  Щоб  в  достатку  жити!
Хай  ясна  зірка  засвітить  й  прийде  примирення!

Нехай  вода,  сили  додасть,  мудрості    й  поваги,
 Бійців  на  Сході  освятить,  придасть  віри  в  волю,
Ранкове  сонце  спопелить  зради  та  інтриги,
 Принесе  свято  країні,    хай  вже  кращу  долю!

Тож  відзначаймо,  люди,  ми  свято  Водохреща,
 Свята  вода,  хай  окропить  ласкою,  любов`ю,
Хай  прийде  в  кожну  світлицю  добро,  радість,  щастя!
Миру  пожалує  усім,  миру,  міцного    здоров`я!

***
             Шановні  поети,  поетеси!    Мої  дорогі  друзі!  

                           Порадіймо!    Ісус  охрестився!
                         Нехай  Свята  вода  із  Йордану
                         І  Вас  сьогодні    освятить!
                         Вітаю  Вас  із  Хрещенням  Христовим!
                         Щиро  бажаю  бути    завжди  здоровими!

                                                                                                                 19.01.2020р
                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2020

Ясніють зорі…

Ясніють    зорі,  то    чиїсь  долі,
У  піднебессі  немов  в  полі,
Одні  яскраві,  веселіші,
А  інші  тихі,  ледь  темніші.

Радо  стрічають  надвечір`я,
Народ    зібрав  їх  у  сузір’я,
Подібні  колу,  чи  як  стежка,
Схожі  намисту,  як  мережка.

Такі  і  долі,    у  всіх  різні,
В  одних  проблеми  величезні,
 Все  душу  рвуть,  думки  огидні,
Нема  роботи,  весь  вік  злидні.

Інші  живуть  та  все  жирують,
Страждань  катма,  все  бенкетують,
Грошей  накрали,  бо  при  владі,
Підносять  дулі  всій  громаді.

Зорі    яснІ…  на  видноколі,
Я    зупиню,  думки  поволі,
Так,  щоб  всі,  хочеться  –  щасливі,
Дружно  жили,  в  мирі,  багатстві!

Вже  нічка,  сяють,  берегині,
Не  дам  скотитись,  я  сльозині,
Хоч,  як  душа,  болить,  страждає,
Та  моя  зіронька,  все  знає.

Й  собі  зізнаюсь  -  іспит  в  житті,
Що  проживаю  на  чужині,
Маю  змиритись,  така  доля,
Знаю  на  все,  є    Божа  воля.

Не  дорікну,  я  їй,  що  ви,  ні,
Шкода́,  буваю,  рідко  в  рідні,
Давно  змирилась…    просто  живу,
Земна    дорога….  свій  хрест  несу.

                                     17.01.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2020

То мов безодня

Погляд    до  неба….  мов  безкінечність,
Голуба,  сіра,  часом  мінлива,
Думка  літає…  життя  чи  смертність,
На  нас  чекає…  щастя  чи  диво.

Світ  потойбічний…    ніхто  не  знає,
То  мов  безодня,  домисли,  віра,
Як  хтось  уходить,  серденько  крає,
Сонце  сховалось,  пелена  сіра.

Чом  відбирає?  Тебе  не  спита,
І  хто  дав  дозвіл,  життя  забрати?
Яке  ж  то  горе…  в  молоді  літа,
Уходять  діти…  за,  що  й  не  знати.    
               

10.01.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2020

Ой! Болить зуб, ой! /відповідь на вірш dashavsky/

Немов  жарт  та    то  ж  біда,
Бо  той  зуб,  як  та  хандра...
То  болить,    а  то  ниє...
ПОтом  тіло  умиє.
А  мо»  горілки  дати,
Ну  щоб,  не  страждати...
От  халепа  не  бере...
Щоку  мабуть  роздере...
Й  обличчя  стане  куля
Онук  скаже  –  Дідуля
Гайда  ноги  та  в  руки
Хіба  зуби,  то  муки
Де  смілість,життя  прожив
Хоч  старість  та  дорожи
Кожен  зуб,  як  кожен  рік
Бережи,  його  як  сніп
Не  кричи,  ото  -  Ой-  ой
Хоч  старий,  та  ти    ж  ковбой
Мо»  краще  підлікувать
Щоб  молодість  відчувать?
В  лікарні  молодичка
Як  сонечко  із  личка
Причарує,  всміхнеться
Втече    біль,    все  минеться.

                                     13.01.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2020

Сашко / проза /

                                                                                                                                                                 /  Трохи  з  минулого  /

               Зимовий  вечір  …    Все  вікно  в  білому  рядні,  чути  свист  вітру,  гуляє  хурделиця.  В  комині  час  від  часу,  аж  гуде  й  відразу  чути  сильний  тріск  дров.  На  плиті,  в  щілинках  між  кругами  видніються  язики  полум`я,  вони,  то  зовсім  маленькі,  то  від  вітру,  аж  вискакують  через  щілини.  
Мама  на  кухні  в  своїх  справах,  старша  сестра  Оля  в  спальні,  читає  книгу.  А  я,  наполегливо  втримую  великі  ножиці,  вирізаю  з  газети  «Правда»  різні  картинки.
З  веранди  чути  голоси,  згодом  сміх  і  гупання  ногами.  За  мить  слова  мами,
-Он  віник,  обтрусіть  сніг  з  себе…  І  хто  в  таку  негоду  ходить…
   Я  зрозуміла  прийшов  брат  Микола  з  друзями…  
В  кімнату  ввалилися  хлопці,  веселі,  усміхнені,  хіхікали  й  моргали  один  одному.  Як  на    мій  погляд  великі,  а  я  ж  тільки  піду  в  школу,  правда  вже  вісім  років  має  бути.
     А  в  сім  років,  мене    в  школу  не  взяли.    За  кілька  днів  до  навчального  року,  мама  одягла  мені  сукню  сестри,  правда,  в  якій    вона  вже  три  роки  в  школу  відходила.  Та  то  нічого,  я  до  цього  звикла.  Остання  в  сім`ї,  що  не  подерлось  зовсім,  чи  то  відремонтує  мама,  все  мені  перепадало.  Сукня  коричневого  кольору,  мама  сама  її  пошила,  на  жаль  вона  мені  була  майже  по  кісточки  ніг.  Мама  ж  вміло  й  швидко  підшила  низ  сукні,  зробила  трохи  нижче  колін.  Та  й  в  ширину  теж  була  трохи  завелика,  але  мама  посміхалася  й  цілувала  мене  в    чоло.  Втішала,  сказавши,  що  на  вид,  я    не  така  худенька,  що  обов`язково  мають  взяти  до  школи.  
   Та  мої  мрії  не  збулися,  вчителька  запросила  мене    присісти  за  парту.  Я  така  задоволена,  сміливо  залізла  на  сидіння    парти.  Але  на  жаль,  мої  очі,  перед  собою  побачили  дошку  парти.  Мама  швидко  підклала  під  мене  кофтинку  та  й  так  із-за  парти    виднілись  тільки  очі.  Ніс  впирався  в  дошку,  я  скривилася,  ледь  стримувала  сльози,  щоб  не  розплакатися.  А    вчителька,  мило  посміхнувшись,  погладила  мене  по  голові  й  наказала  гарно  їсти.  Бо,  як  буду  така  мала,  то  й  на  наступний  рік  не  візьмуть  до  школи.    Ото  взнавши  про  це,  мій  брат,  він  за  мене  старший  на  сім  років,  прямо  при  своїх  друзях  назвав  «кнопкою».  Хто  був  в  кімнаті  всі  засміялися.  Тільки  Сашко,  друг  брата,  присів  біля  мене,  погладив  по  голові,
-  Ну  чого  ви  дитину  ображаєте?
 І  до  брата,-  І  не  сором,  дилда…    
 Мені  запам`яталися  його  сині  привітні  очі.  Я  дивилася  на  брата,  вони  ж  однолітки,  чого  такі  різні?
         Пройшло  три  роки…      За  цей  час    всі  підросли.  Хлопці  закінчували  десятий  клас.  Микола  з  Сашком  і  Віктором,    так  і  дружили.  В    нашій  сім`ї  їх  називали;  тополя,  дуб  і  верба.  А  й  справді,    їм  підходили  ці    назви.  Брат  був  чорнявий,  високий,  Сашко  ж,  русявий,  майже  такого  зросту,  як  брат,  тільки  добре  вгодований,  як  мама  казала.  Віктор  трохи  нижчий  за  них,    мав  красивого  кучерявого  чуба,  чомусь  мав  звичку  сутулитися.  Вражало  мене  те,  що  колір  очей  був  однаковим,  правда  погляд  Сашка  завжди  здавався  ніжним.            Одного  дня,  мама  спекла  пиріжки  з  капустою.  Поклала  їх  в  миску,  прикривши  рушником,  поставила  в  кімнаті  на  столі,  де  я  робила  уроки.  Їх  запах    рознісся  по  кімнаті,  аж  слинка  потекла,  хіба  можна  було  втриматися,  не  взяти?  Смакуючи  пиріг,  я  читала    казку,  яку  нам    в  школі  задали  прочитати.  Це  казка  про  дванадцять  місяців,  тільки  й  відволікли  мене  пиріжки,  я  знову    занурилася  в  книжку.  Раптом  відчинилися  двері,  в  кімнату  зайшли  хлопці,  брат  відразу  два  рази  смикнув  мене  за  косичку  і  суворо,
-  Дивися  читанку  не  замасти,  ще  ж  іншим  по  ній  навчатися.
 Я  скривилася,  від  болю,  аж  сльози  виступили  на  очах.
Сашко  відразу  до  брата,
-  От  дурень!  Це  ж  твоя  сестра,  що  ти  її  ображаєш?!
І  нахилившись  до  мене,  погладив  по  голові,  вмить  різко  розвернувшись,  дав  брату  щегля  зразу  відскочив    у  бік.
Віктор  розставивши  ноги,  вже  стояв  між  ними,
-Так  харе,  півні.  Миколо,  краще    пиріжками  пригости  та  й  підемо.
Я  забрала  біленький  рушник,  яким  були  накриті  пиріжки,  стиснутим  голосом,
-Беріть,  пригощайтеся.  
Віктор    першим  схопив  пиріжок,  поспішив  до  дверей,  
 -Пока  «кнопка»!
Сашко  знав,  що  я  ображалася,  коли    мене  так  називали,  сердито,  до  Віктора,
-Тю  …  Та  пішов  ти!  Яка  вона  кнопка,  подивися,  як  підросла,  а  вії    які  довгі  і  очі  має  красиві.
 Микола  не  звернув  уваги  на  ці  розмови,  теж  взяв  пиріг,
-Бери  Сашко  та    пішли.
-  Ой,  ще  теплі,  дякую!  –  взявши  пиріг,  сказав  Сашко  й  підморгнувши,  вийшов  за  хлопцями.
 А  час  летів…  Хлопців  призвали  в  армію,  служили  всі    в  різних  містах.
   Микола  повернувся  з  армії  останнім,  він  служив  водієм    в  Казахстані.  
       Вечоріло…  Ми  всі  сиділи  за  довгим  столом  в  нашому  саду  .  Поруч  три  старі  яблуні  «шафран»,  яблука,  ще  невеликі,  не  стиглі,  але  тоненькі  червоні  смужки  виблискували  на  сонці.  Довкола  яблунь  цвіли  матіоли,  я  тримала  в  руці  декілька  квіток,  це  подарунок  Сашка.  Він  також  кілька  квіток  дав  і  Олі.  Хоч  і    зірвав  їх,  на  ходу,  підходячи  до  столу,  все  ж    мені  було  приємно.  Я  тішилася,  що  не  зробив  різниці  між  мною  і  сестрою.  Хоч  я  вже  навчалася  в  восьмому  класі  та  мене  завжди    в  любій  ситуації  принижувала  сестра,  докоряючи  -  ти  ж  менша    за  мене.  Веселі  розмови,  розповіді  про  службу  затягнулися  до  пізнього  вечора.  Гуртом    зі  столу  прибирали  посуд,  хлопці  спішили  до  клубу.  Прощаючись,    усміхнений  Сашко  підійшов  до  мене,
-Ну,що  Нінок,  підросла,  мабуть    я    б  тебе  й  не  впізнав,  якби  десь  зустрів.  Знаю,  Микола    скоро  буде  одружуватись,  а  я  напевно  тебе  почекаю…
Він  пішов,  я  на  якусь    мить  наче    завмерла,  відчувши,  що  горять  щоки,  побігла  до  хати.  От  Сашко,  таке  вигадав!  Сам,  як  дядько  мені,  а  таке  утнув,  подумала  я.
 Брат  одружився,  адже  його  дочекалася  дівчина,  яка    проводжала  в  армію.
Пройшло  два  роки…    Я    після  восьмого  класу  пішла  на  шестимісячні  курси,  згодом  працювала  телефоністкою.
   Одного  разу,  приїхавши  з  нічної  зміни,  застала  в  нас  Сашка,    він  з  братом    за  столом    пив  пиво.  Здивувалася,  давно  не  бачилися,  розмови  були,  що  поїхав  на  будівництво,  а  тепер  повернувся,  бо  хворіла    його  мама.  Він  один  був  у  батьків,  я  тільки,  як  подорослішала,    дізналася,  що  в  нього  була  сестричка,  яка  маленькою  померла  від  запалення  легенів.  Тільки  тепер  я  зрозуміла  його  ставлення  до  мене.  Його  погляд  і  зараз  був  щирим,  ніжним,  як  завжди.  Та  він  побачивши  мене,  з  сумом  опустив  голову  і  раптом  мелодійно,  мов  заспівав,
*-  Ой,  Нинок  -  Нинок…  Сегодня  жизнь  моя  решаеться,  сегодня  Нинка  соглашается….*
Я  здивовано  до  нього,
-Тю….  Ти,  що  п`яний?
Він,  вставши  з  стільця,  взяв  мене  за  плечі,  прямим  поглядом  дивився  в  очі.    В  його  очах    я  бачила  сльози,  ніяк  не  могла  второпати,  що  за  Нінка  й  чому  сумний?
Він,  розмахуючи  руками,  продовжив,
-  Бачиш,  чекав  коли  підростеш…  А  тобі,  ще  нема  сімнадцять.  А  мене  женять,  мама  каже,  вже  старий  дуб,    всі  одружені,  а  я  ще  гуляю,  пора  гніздо  вити.
Залягла  мовчанка,  Микола  смакував  оселедця  й  посміхнувся,
-От  набрався…    Напевно  перед  пивом  вже  щось  пив….
Я  дивилася  на  Сашка,  зрівнявшись  зі  мною,  він  мав  вигляд  дядька  -  велетня.  Розуміла  ті  слова  -    «Я  тебе  почекаю»,  що  колись  мені  казав,  були  жартом.    В  душі  бажала  йому  щастя.  Але  цікавість  ятрила  душу,
-Сашко!  А,  як  звати  твою  наречену,  чому  співав  такі  слова?
Він,  переводячи  подих,  присів  на  стілець,  нахилившись,  обійняв  голову  двома  руками,
-  Як…  Як…  Ніною  звати,  так,  як  тебе…  Якби  інакше,  я  б  на  ній  не  одружився…
         Я  розуміла,  що  в  цьому  винне  пиво…  Хоч  кажуть,  що  в  тверезого  на  умі,  те  в    п`яного  на  язиці.  Та  я    так  не  думала.    Мабуть,  ще  молода  була,  багато  чого  в  житті  не  знала,  не  розуміла  
 Так,  таке  життя,  всі  одружуються,  але  чому  примушують  одружитися?  Хіба  можливо  не  кохає?  То  ж  нащо  одружуватися?!  Мені  по  неволі  пригадалися  моменти  з  дитинства,  як  він  захищав  мене.  Якась  жаринка  пекла  під  серцем,  мені  було  його  шкода,  а  чому  й  не  знати…..

                                                                                                                                                               *---*-  Рос  мовою.
                                                                                                                                                                                                                                                                                                       
                                                                                                                                                                 Грудень  2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2020

Світи зіронько

Світи    ти  зірко,  вечірня  світи,
Миру  і  щастя,  людям  принеси,
Добав  любові,  мудрості  й  тепла,
Щоб  закінчилась  огидна  війна.

Світи  ясніше,  зіронько  світи,
Людини  погляд,  на  краще  зміни,
Щоб  об`єднатись  і  в  дружбі  жити,
Щоби  синочків  не  хоронити.

Мрію  плекаєм,  адже  різні  всі,
Війну  убийте,  у  своїй  душі,
Несіть  надію,  слухайте  Бога,
Війна  то  пекло,  смерті  дорога.

Життя  цінуймо,  живем  тільки  раз,
В  єдності  сила,  давно  прийшов  час,
Порозуміймось!  Землю  збережем,
Всі  негаразди,  здолати  зможем!

Світи  вечірня,  зіронько  світи,
Щоб  зупинити  війни  на  віки,
І  побороти  ненависть  і  зло,
Щоб  панували,  радість  і  добро!
                                 
                                                   06.01.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2020

Віщій сон про авіокатастрофу (віршована розповідь) . .

         Місяць  по  обрію,  ховавсь  за  хмари
Тікала  ніч,  поспіх  зібравши  зорі
Забрала  й  сон,  наснилися  кошмари
Мов  чорний  птах,  простягнувши  пазурі
Хапав  розкиданий,  мотлох  по  землі….

Десь  відлітав    та  вкотре,  з`являвся  знов
Пітьма,  імла,  й  пилюка  все  змішалось
В  жилах  від  страху,  аж  закипіла  кров
Душі  тремтіння,  мов  поруч  ввижалось
Тьмяний  вогонь  й  невеличка  купа  дров…

Ковтаю  я,    так  жадібно  повітря
Горю  в  страху,  напевно,  десь,  щось  сталось
У  горлі  спазм,  бажання  знайти  світла
Забракло  сил,  пригніченою  встала
До  дзеркала…  По  чолу  піт  і  зблідла..

Свята  вода,  ледве  придала  сили
Знов,  щось  гнітить,  тиснуть  думки  тривожні
А  за  вікном,    ясніли  небосхили
Здолать  кошмар,увесь  цей  чи  й  спроможні
Ведіння  всі,  зробити  не  страшними…

Пташок  нема,    співу  не  чути  так  давно
Дерева  в  ряд,  напевно  теж  бачать  сни
І  знову  мрія…  Засяє  зірка,  Різдво
Тож  почекаємо,  стрінем  щастя  й  ми
Й  на  благодать,  мо»  позбудемось  війни…

Страшну  звістку,  ранком  почули  люди
Народ  завмер,  біля  телеекранів
Жах,  кошмар,  то  мов  посланець  Іуди
Мені  наснивсь,  серед    пітьми,  туманів
Болить  серце,  від  нічної  приблуди…

Чи  й  взнаю  хто,  наперед  дає  знати
Й  до  мене,  присилає  сни,  ці  віщі
Я  не  завжди,  здатна    їх  розгадати
Хай  би,  несли  радощі,  веселощі
Мир  і  добро  до  будь  якої  хати….
***
Їм  би  всім  жити  й  жити..  Молоді  ж,  радіти    б  життю
В  царство  небесне,  їх  забрала  невідома  сила
Потай  сховаю,  я  біль,  гірку  непрохану  сльозу
Вічная  пам`ять,  усім    хто  не  долетів  додому
Співчуття  рідним,  батькам.  В  журбі  вклонилась  країна.

                                                                     08.01.2020р
                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2020

В окопі

В  горлі  тисне,  в  очах  сльози,
Тут  нелегко,  вже  морози,
У  окопах,  сніг  до  згуби,
Він  поранений  у  груди.

В  небо  погляд,  прости  Боже!
Проклятущий,  згинь  же  ворог!
Я  за  волю,  за  свободу,
Ти  ж  за  що?  Грошей  колоду?

У  Святвечір  зірка  сяє,
Лежить  воїн  і  не  знає,
Чи  хтось  прийде,  допоможе,
Ледь  –  ледь  хрипло  -  Спаси  Боже!

Мов  метелики  у  очах,
Ой,та  чом,  же  я  та  й  не  птах?
Десь  свистіло  і  гуділо,
Засвітилось…    біло-  біло.

Ледь  -  ледь  тіла,  відчув  трепіт,
Та  раптово  тихий  шепіт,
Гей,  хтось  є  ?  Як  янгол  з  неба,
Тут  ні  –  ні,    лежать  не  треба.

Гайда  брате,  підіймайся,
Лише  добре  пригинайся,
Спадав  сніг,  світліли  мрії,
Є  тепло,    в  душах  надіі…

Бліндаж  поруч…  в  небі  сяйво
В  очах  радість…  слова  зайві.

                                 06.01.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2020

З Різдвом Христовим!

[youtube]https://youtu.be/zgLcPemrnqg[/youtube]

Стрічали,  новорічну  ніч  казкову,
Согодні,  приходить  Святвечір  до  нас,
Нехай,    принесе  разом  із  любов`ю,
Вам  нині,  справжнє  щастя  повсякчас!

Мете,  хай  за  віконечком  пороша,
Снігами,  щедро  покриються  поля,
Усім,  бажаю,тільки  хорошого!
Хай  хилиться,  до  землі  колосся
Й  цьогоріч,    хай  буде,  багатий  урожай!

Нехай  відлітають  розчарування,
 Святвечір,  щедрий,  нам  радість  принесе,
Тепла,  здоров`я,  удачі  й  натхнення,
В  достатку  жити  й  миру  понад  усе!

В  Різдвяну  ніч,  я  погляну  до  неба,
Прости  Всевишній  кожного  за  гріхи,
Пробач  провини,  дай  благословення!
Прошу,  благаю,  країну  захисти!
***
Шановні  друзі!  З    Різдвом  Хрестовим  Вас!
Хай  злагода  панує,в  кожній  хаті!
Достойні  будьте  божій  благодаті!
Хай  Бог  дарує  кожному  надії!
Йзбуваються,  усі  найкращі  мрії!
Христос  народився!  Славімо  його!

                                                     05.01.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2020

Ой, берези плачуть. . / надихнув вірш Зої Енеївни /

Ой,  берези  плачуть  й  рідна  Україна,
Як  уже  набридла  ця  війна  огидна,
Десь  літають  кулі,    дні,  ночі  задовгі,
Воїн  там,  на  варті,  чатує  в  окопі.

Й  не  один,  ледь  живий,  страждає    в  полоні,
Засіяла  зірка...  Святвечір...застілля,
Бандюкам  байдуже,  в  них  давно  похмілля,
А    по  небу  сяйво...    янголи  спустились.

Не  до  втіхи,  батьки,  сумні,  зажурились,
Всюди  запахи,на  столі  страв  дванадцять,
Як  збороти,той  біль,  де  ж  то  силам    взяться,
Памянути,  щоби  сльозу  проковтнути,
 Привітати…з  Святом,  плаче  батько  й  мати.
***
Ой,  під  серденьком  пече    і  нестерпно    болить,
Коли  ж  МИР    прийде  в  країну,    щоб  щасливо  жить.

                                                                             05.01.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2020

Ще одна нічка

Нудиться  душа…  красиві  очі,
Вкотре  наснились,  посеред  ночі,
Погляд  –  метелик…  стіни  холодні,
В  тілі    бажання,  вовчі  голодні.

Ще  одна  нічка…  згасає  мрія,
Чом  журба  -  дружка…  втекла  надія,
Гріє  зізнання…  то  моя  вина,
Зникло  безсоння…  знову  засина.



                                       24.12.2019р

                                     Вірш  до  картини

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2020

Вона чекала дива / проза /

            В  квартирі      з  телевізору  линуть  передноворічні  привітання…    За  вікном,  мерехтіння  різнокольорових  гірлянд.  Ну,  ось,  вже  за  двадцять  третю,    подумки  зазирає  у  вікно.  Під  Новий  рік
 всі  чекають  дива  та    чи    я  дочекаюсь?  Не  знаю  де  ти…    Навіть  не  подзвонив,  чи  вже  й  забув?    Можливо    іншу  знайшов,  молоденьку  волонтерку,  чи    санітарку,  з    якою  перевозиш  поранених.  А  може  гріх  беру  на  душу?    Де  ти  нині  і  чому  мовчиш?  Хоч  подзвони,  бо  ж  під  серденьком  щемить.
Легенький  мокрий  сніг  прилипав  до  скла  й  розставав,  прозорі  краплини  котилися    донизу.  Та  ні  не  буде  мені  дива,  вже  вмовляла  себе,  гірка  сльоза  попала  на  вуста.  А  літо  ж  було  с  присмаком  солоду,  квітуче  і  щасливе.  І  та  обіцянка  гріла  їй  майже    півроку.  Чекала  радості,  добра,  хотіла  сімейного  тепла.  В  дощову  осінь…з  нею    виливала  сльози.  В  душі  вкотре  сперечання,  немов  грози.  А  чи  чекати?  Чи  він  просто    тоді  пожартував.  Та  його  погляд    здавався  щирим  і  теплим,  немов  вогник    в  казці  надій.    Серед    сірих,    похмурих,  низьких  хмар  шукала  відповідь  в  імлі.  Інколи  вийшовши  на  балкон,  дивилася,  як  вітер  гонить  при  землі    останній  зірваний    з  дерева  листочок  ,  а  то  підійме  й  понесе  його  так  швидко.    І  він  вже  зникне    з  поля  зору.  Та  вона  тримала  вогник  в  душі,  він,  то  згасав,  то  знову  набирався  сили  від  думок.Чи  буде  диво?  Чи,  принаймні,    хоч  почує  дзвінок?  Коли  ж  закінчиться  ця  війна?  Від  думок  холод  по  тілу.
     До  Нового  року  залишається  кілька  хвилин....  До  дзеркала  підійшла,  для  кого  зачіску  робила?  Як  важко  зустрічати  Новий  рік,    в  одинокості.    Легка  усмішка  на  обличчі  й  сама  до  себе,
-  Шампанське.  Як  кажуть,  все  є,  і  хліб,  і  сіль…  Тільки  тебе  нема…
По  телевізору  показують  вітання  президента,  здивовано  присіла  на  диван,
-Ти,  ба  !  Ось  і  диво!  Він  без  краватки,  без  білої  сорочки..
Вона  уважно  прислухалася  до  слів,  раз  –  по  –  раз  кліпала  очима.    Вже    окрім  нього,    інші    люди  вітали.  У  горлі    ком,  зібралися  хвилюючі    почуття,  чи  й  вдасться  йому  все  зробити?  Він  зібрав  всю  Україну,  з  кожного  куточку  лунало  вітання,  намагається  всіх  примирити,  об`єднати.  На  віях  мерехтіли      непрохані    сльозини.  Вона  не  помічала  їх.    Емоції  переповнювали  душу,  якби  ж  все    збулося,    що  сказав.  І  ти  б  повернувся    додому  назавжди.  Й  не  хоронили  б  матері,  жінки  соколів  своїх.  Тоді  б  нарешті  і    ми  побралися.  Їдеш  на  Схід,  зникаєш  місяцями  і  вкотре,  при  розлуці    шепочиш  на  вухо,  що  так  треба,  треба    їхати,    служба  кличе  віддати  борг  країні.    
   Два  келихи,  поставлені  на  столі,  наповнила  вином,  на  спинці  стільця    повісила  його  військовий  плащ  .  Думки  джмелині,  ну  от,    ти  не  приїхав,  буду  пити  я  за  двох,  а  тобі  там,  хай  гикнеться!
     По  телевізору  -  лунає  відлік  секунд…    Здригнулася  від  дверного  дзвінка.    Метеликом  здійнялася,  швидко    до  дверей.      Гучно  билося    серце,  а  може  він,  жадана  мрія.  В  таку  пору,    хто  ж  там?  З  тремтінням    зазирнула    в    дверне  вічко…    Це  він,  скотилася  сльоза,  ну  от    і  я  дочекалася  новорічного  дива.

                                                                                                                                                       01.01.2020  р.
                                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2020

Частівки 5

[youtube]https://youtu.be/XR5IJbcx1YU[/youtube]
В  перукарні  парик  вділа
Запитую  свого  діда
Гарно  ?  І  грошей  не  шкода
Він  до  мене  -  справжня  хвойда

Бал  -  маскарад  на  Новий  рік
Вимивався  хитренький  кіт
В  душу  сумління  підкралось
Де  ж  щурів  скільки  набралось?

З  неба  летіли  сніжинки
Дмитро  спішив  до  Маринки
Чоловік  в  садку  на  святі
Замість  нього  він  на  вахті.

 Зима  ковдру  розстелила
А  кум  каже  мені  мила
Кучугури,  пухкий    сніжок
Нарешті  віддаси  боржок

 Радий,  сповістив  дружині
На  корператив,  йдем  нині
Зразу  наче  зашарілась
Як  йти,  в  костюм  щура  вділась
                             
 Я  замерзла,  як  бурулька
 В  домі  кум,-  А  ну    глянь  Юлька
Хвала,  (горобчик)  піднявся
В  тебе  ж,  давно  закохався.
                                                                                                                 
Влюбився  я  в  карооку
 Тепер  маю  замороку
Кожну  нічку,    і  день  при  дні
Горить  спокуса  у  мені.

Лягли  спати  з  чоловіком
А  він  же  старший  за  віком
Я  ж    близенько,  і  так,  і  сяк
А  в  нього  там,  давно  мертвяк..

Обіймалися  на  лавці
Вже  й  освідчився  я  Галці
Бо  так  промерз,  зігрітись  хтів
Голубочком  завуркотів  

Стріла  кума  я  під  вечір
 Обіймав  мене  за  плечі
Палали    очі  вогнями
 Розтанув  сніжок  під  нами.

Одинокість  душу  їла
Швидка  до  мене  летіла
В  думках  лікар  молоденький
Прийшов  Дід  Мороз  старенький…

 Кажу  мамі  буде  свято
Залицяльників  багато
Та  прийшов  Іван  з  сватами
Не  по  мене,  а  до  мами.

В  Дід  Мороза  забаганка
 Як  Новий  рік,  так  й  коханка
 Щоб  з  авто  й  німа  в  екстазі
 Та  веселила  в  дорозі.

Коли  сіла  на  дієту
Шепчу  куму,  по  секрету
Мо  прийдеш?  Тихо  на  вушко
Поглажу  там    й  твоє  брюшко

Білий  щур  господар  нині
Посприяє  Україні
Чвари  уладнати  вдасться
Адже  всім  бажає  щастя!

***

З  Новим  роком  друзі!  З  Новим  щастям!
 Миру,  здоров*я,  достатку  тепла  і  любові  Вам!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019

Ой, літай, літай / дит /

Ой,  літай,  літай    білесенький  сніжочок
 Прикрашай  землю,  ляж  на  поріжочок

Закружляй  в  танці,  прикраси  ялинки
В  чарівничий  блиск,  в  пухнасті  хустинки

Прилітай  хутко,  всюди  заіскриться
Нехай  народ  та  й  гарно  веселиться!

Хай  летять  й  летять,  сріблясті  сніжинки
 Накрий  ковдрою    криштальні  стежинки

Не  барись,  літай,  засіяй    по  полю
Рідний  край,    хай    замає  кращу  долю!

Ой,  сніжок,  літай,  дай  землиці  сили
Щоб    врожай  гарний,  будемо  щасливі!

                                                                 30.12.2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2019

Частівки 4

Чому  зима,  в  чорнім  пальто
Й  на  що  буде,  схоже  свято
Видно  Бога  розгнівили
Купу  гріхів  заробили.

Заблукала,    влітку      в  лісі
Стріла    КУма  ,  на  узліссі
Повернулись  до  дубочка
Тепер    бавлю,    я  синочка

Давно    пічку  розпалина
В  вікні  свічку  запалила
Знав    сусід,  готова  їжа
Й  крапає  горілка    свіжа

Сабантуй,  село  гуляє
Дід  Мороз  бабу  вмовляє
Каже  ти  ж  моя  Снігурка
Хоч  старенька  в  тебе    курка.

Ой,  болить,  життя  дістало
Дорожча…  І  м`ясо  й  сало
Знову  гривня  обвалилась
Доживаєм  вік  у  злиднях

Зайшов    до  хати,    Дід  Мороз
Пихтів  неначе,  паровоз
Здіймалися  диму  клубИ
Ще  й  тхнуло,    так,  як  із  трубИ

Ми  прикрасили  ялинку
В  Снігурку  -  мента  Яринку
Дід  Мороз,  як  взнав,  злякався
Втік  до  лісу,  заховався

Ой,  мало  снігу,  каже  Гриць
Благав  сусідку,  лягай  ниць
Бо  труси  будуть  в  болоті  
Що  скажу,  я    своїй    Мотрі

Новий  рік…  Салат  горою
Пляшка  коньяку  з  собою
В  барі,  балділи  на  славу
Біда,  влюбивсь  в  золотаву…

Плаче  баба,  б`є  посуду
Кричить  знайду,  ту  п*скуду
 Снігова  краля  літала
 Під  Новий  рік,  діда  вкрала

На  дерев`яному  возі
З  старим  кумом  при  морозі
Холодно,  погрітись  мріє
Умовляв,  тож  все  твердіє.

Наш  колектив,  в  корператив
Всі  грошенята  запустив
Тож    живу,  в  клубі  нічному
Дружина,  вигнала  з  дому.

Біля    офісу,  блищить  лід
Став  фігуристом,  мій  сусід
Недарма,  йшов  в  депутати
Там  буде,  час  коротати.

                                                                           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019

Давно минуло….

Давно  минуло  моє  літечко,  давно,
Хоч  побілило,  знову  ледь  -  ледь  коси,
Та  я  думками,    вкотре  бреду  в  село,
Де  босонога,  струшувала  роси.

О  рідний  край  мій,  небесна  синява,
Де  ясне  сонце,  з  птахами  будили,
В  вікно  відкрите,  шепотіла  листва,
Кожного  року,  яблука  родили.

В  сад  молоденький,  з  бджілками  літала,
Буденно  в  праці,  під  пахким  суцвіттям,
Та,  що  покину,  рідний  край  не  знала,
В    роки  юнацькі  мріяла  про  щастя.

Навпроти  поле…  Синіють  волошки,
І  присмак  хліба,  у  зернах,  на  вустах
Вишневий  ранок  стрічала  навпрошки
По  між  колосся,  злітала,  наче  птах…

А  на  подвір`ї  гуси  гелготіли,
Погляди  в  очі,  які  ж  вони  щирі,
Мені    на  радість,  на  випас  хотіли,
Хай  погуляють  де  яр  і  пустир.

Частенько  бачу,  при  долині  в  квітах,
Вербу  сивеньку,    далеко  в  тумані
Чи  серед  снігу,  при  сурових  зимах
Де  мов  на  санях,    на  яву  не  у  снах.

Та  цьому  часу…    Вороття  немає,
Солодкий  спомин,  зігріває  серце,
Часом  сльозина,  душенька  страждає,
Як  ти  без  мене,    рідненьке  озерце?

У  згадках  літо,  квітуче  буяє,
В  спориші  стежка,  ледь    листям  покрилась,
За  літом    й  осінь  стрімко  відлітає,
Й  морга  до  мене,  чого  зажурилась.
                                             

                                             20.11.2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2019

У піднебессі

У  піднебессі  сірі  кораблі,
Стоять  на  місці,  то  за  мить  пливуть,
Ледь-ледь  гойдають  й    несуть  сум  мені,
Й  знов  вибирають,  надалі  свій  путь.

Потік  повітря,  підхопить  знизу,
Злегка  потрусить,  зловлю  краплину,
Немов  прозору  сльозину  чисту,
Варто    спинитись,  хоч  на  хвилину.

Й  посто  подумать  -    погоду  люблю,
Кажуть  в  природі,    вона  все  гарна,
Чи  то  є  осінь,  чи  літо  ясне,
Зима  примхлива,  чи  весна  –  красна,
В  обійми  вхопить  й  зігріє  мене.

Адже  живе́мо,  ми  завдяки  їй,
Всіх  надихає  жити  і  творить,
Свіже  повітря,той  цвіт  архідей,
Скажіть,  будь  ласка,  можна  не  любить?

Думки  весняні,  полонять  серце
Зима  відійде,  яку  нам  Бог  дав,
Держу  в  долоні,  надій  озерце
Як  кожен  мрію,  щоб  день,  кращим  став!

                                             20.12.2019р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2019

Кроха / проза/

       Я  проснулся  от  громкого  разговора  родителей…  Лёжа  в  постели,  слегка  потягиваясь,  посматривал  в  окно…  Ну  вот,  опять  дождь  моросит.  Ух  и  наверное  холодный,  как  и  в  понедельник.  Не  люблю  осень,  надоела….  Желания  нет,  но  это  придётся,  на  себя  напяливать  ботинки  и  целый  ворох  одежды.  Увы,  это  не  лето,  да,  ушло,  убежало.  Ох,  как  печально,  но  надо  вставать  и  собираться  в  садик.  И  вдруг  вспомнил,  ведь  надо  спешить.  Вчера  к  нам  в  группу  пришла  новая  девочка,  звали  её  Светочкой.  Вы  знаете  имя  подходит  ей.  Ведь  такие  чудные  глазки,  как  цветы  фиалки  на  клумбе,  синие  -  синие,  а  ресницы  длинные  –  длинные.  Мне  кажется  я  на  неё  бы  смотрел  и  смотрел,  завораживает.  Да  разве  я    мог    не  обратить  внимание  на  неё?  Радостный  взгляд,  как  лучик  солнца  блеск  в  глазах  и  такая  милая  улыбка.  А  волосы  светлые  кучерявые,  едва  касались  плеч.  Ну,  просто  вылитый  ангелочек,  да,  подобна  тому,  которого  я  видел  в  церкви.  Мы    как  то  с  мамой  туда  заходили,  на  какой  то  праздник,  а  на  какой,  я  уже  и  не  помню.  Она  одета  в  красивое  платье,  в  белую  и  синюю  клеточку,  оно  ей  очень  подходило  к  цвету  глаз,  словно  маленькая  принцесса.    Света  стояла  возле  воспитательницы,  то  закрывала  глазки,  то  снова  открывала,  наверное  ждала,  что  она  ей  скажет.  Мне  показалось,  что  никто  не  заметил,  что  в  группу  зашла  новая  девочка.  Мальчишки  складывали  дворец  из  деревянных  кубиков,  а  девочки,  сидя  за  столиками,  что  -  то  рисовали.  А  я  сидел  возле  входа,  здесь  у  нас  на  столике  лежали  книги  и  раскраски.
Воспитательница,  Любовь  Ивановна,  увидев  меня,  сказала,
-Вот,  у  нас  новая  девочка,  зовут  её  Светочка,  ты  Алёша  представь  её  деткам,  мне  надо  на  минутку  отойти.
И  она  ушла  в  спальню.
Я  взял  девочку  за  руку,  думал  будет  выдираться,  но  нет,  она  хлопала  глазками  и  улыбалась.
Я,  не  мешкая,  позвал  всех  ребят,
-Вот  Любовь  Ивановна  сказала,  что  у  нас  новая  девочка,  познакомьтесь,  её  зовут  Светой.
Конечно  все  ребята  её  окружили  и  каждый  начал  называть  своё  имя.  В  это  время  вошла  Любовь  Ивановна,  с  улыбкой  на  лице,  хлопала  в  ладоши,
-Я  всё  слышала,  молодец  Алёша,  с  заданием  справился,  а  теперь  ребята,  идём  мыть  руки  и  будем  завтракать.
Я,  честно  признаться,  даже  не  заметил  как  прошёл  день.  На  завтраке,  Любовь  Ивановна  посадила  Свету  вблизи  себя,  наверное  думала,  что  не  будет  есть,  захочет  капризничать,  как  у  нас    некоторые  новенькие,  ,на  удивление,  всё  обошлось.
Затем  мы  со  Светой  складывали  пазлы  и    в  книгах  рассматривали  картинки.  Время  так  быстро  пролетело  и  уже  все  садились  обедать.  Я  конечно  сначала  удивился,  что  Любовь  Ивановна  её  посадила  за  наш  столик.  Ну,  а  потом  подумав,  решил,  может  и  правильно  сделала,  ведь  Серёжи,  который  прежде  с  нами  сидел  за  столиком,  уже  два  дня  не  нету,  наверное  заболел.  К  сожалению  у  нас  так  бывает,  можно  сказать  все  по  очереди  болеем,  но  я  пока  держусь.
После  обеда  все  ложились  спать,  я  уже  лежал  на  своей  койке,  когда  вошла  Любовь  Ивановна  со  Светой,  размахивая  рукой,  что  -  то  ей  рассказывала.  Мои  глаза  закрывались,  сквозь  дремоту,  услышал  голос  воспитательницы,
-Все  глазки  закрыли  и  спать.
Проснулся  я,  когда  почти  все  дети  были  одеты,  возле  моей  койки  стояла  Света.  Увидев,  что  я  проснулся,  мило  улыбнулась  и  сказала,
-Ну  ты  соня….  Что  дома  не  выспался?  А  я  вот,  на  чуть-  чуть  глаза  прикрыла,  вот  на  столько.
Она  большой  и  указательный  палец  соединила,  а  потом  сделав  между  них  небольшой  промежуток  сказала,
-Вот  на  столько  уснула,  видишь?
Улыбаясь,  одевался,  было  приятно,  что  она  рядом  со  мной.
После  полдника  Свету  забрала  мама,  а  я  остался  играть  с  ребятами.  В  четверг,  меня  всё  время  забирает  папа  после  работы,  он  обычно  задерживается,  поэтому,  я  ухожу  из  садика  последний,  иногда  предпоследний.  И  он,  мне  каждый  раз  говорит,»Извини  сын,  на  работе  заколебали».  Я  сажусь  в  машину,  где  вечно  на  сиденьях  валяются  его  чертежи  на  строительство  новых  домов  и  он  всегда  напоминает,
«Смотри  не  брось  под  ноги,  аккуратно  пожалуйста».
-  Алеша,  подъём,  -  позвал  отец,-  Бегом  в  ванную  чистить  зубы  и  одеваться…
Ну  вот,  подумал  я,  теперь  бегом,  нельзя  было  раньше  позвать.  Сейчас  мама  будет  торопить  и  так  каждый  день.
Отец  на  ходу  жевал  бутерброд,  почти  непонятно  что-  то  пробурчал  и  чмокнув  маму  в  щеку,  помахав  рукой,  скрылся  за  дверью.  Было  слышно  как  он  бежит  по  лестнице.  Мама,  прикрыв  дверь,  сказала,
-Кроха!  Давай  сынок  побыстрее  одевайся,  а  то  я  опоздаю,  первый  урок  математика,  мне  надо  было  бы  придти  пораньше.
Я  возмутился,
-Мама  какой  Кроха?  Говоришь,что  я  большой,  а  называешь  меня  так,  как  маленьким  называла.
Она  лишь  улыбнулась  и  заглядывая  в  зеркало,  подкрасила  губы,  продолжила,
-  Да  Кроха,  хорошо  не  буду.  О,  да,  сегодня  пятница,  с  садика  я  тебя  заберу,  как  всегда,  сразу  после  полдника.
Я  одевался,  не  мог  заправить  рубашку  в  штаны,  она  увидев,  возмущённо  сказала,
-Ох  сын,  пора  взрослеть!  Уже  должен  быть  самостоятельным,а  ты  всё  возишься.
Мама,  что  -  то  искала  в  своей  сумке,  а  потом  побежала  в  спальню.  Она  держала  в  руке  телефон,
-Вот,  чуть  не  забыла,-  сказала  и  положила  его  в  сумку.
Я  одел  ботинки,  подтянув  шнурки,  стал  их  завязывать,  как  назло  у  меня  не  получалось.  Я  иногда  уже  завязывал  их  сам,  но  сейчас  спешил,  наверное  поэтому  не  получалось.
Она  нервничала  и  ко  мне  сердито,
-Надо  взрослеть  сын,  почему  не  научишься  быстро  завязывать?
Вздыхая,  завязала  мне  шнурки  на  ботинках  и  мы  поспешили  в  садик.
Через  дворы  идти  ближе,  поэтому  мама  решила  пойти  этой  дорогой.  Мне  казалось  мы  не  шли,  а  летели,  потому  что  её  зонтик  всё  время  клонился  то  в  одну,  то  в  другую  сторону  и  мелкий  противный  дождь  попадал  мне  в  лицо.
Она  поздоровалась  с  воспитательницей  и  оставила  меня  в  гардеробной,  сама,  как  мотылёк,  поспешила  в  школу.
У  двери  меня  ждала  Любовь  Ивановна,  я  тихо  поздоровался  и  взглядом  искал  Свету.  Она,  в  том  же  красивом  платьице,  сидела  у  окна.
-Привет,  Светочка!  –  я  коснулся  её  плеча.
Она  улыбалась,
-  О!  Привет,а  я  вот  сижу…  жду  тебя…  Давай,  те  пазлы  сегодня  сложим,  что  вчера  не  успели.
     Мы  весь  день  были  вместе,  я  видел,  что  она  со  мной  во  всём  соглашается  и  мне  это  нравилось.  Девочки  с  группы,  искоса  посматривали,  то  на  меня,  то  на  неё,  о  чём  -  то  шептались.  Некоторые  мальчишки  звали  её  в  свою  компанию,  но  она  мило  улыбаясь,  крутила  головой  и  мы  вместе  продолжали  играть.  Я  в  ответ  улыбался  ей.  Ведь  приятно,  что  из  всей  группы,  она  выбрала  играть  со  мной,  а  не  с  другими  ребятами,  хотя  они  тоже  не  плохие,  но  иногда  бывают  задиристые.
После  сна,  уже  подали  полдник,  я  посматривал  на  дверь,  ведь  за  мной  должна  придти  мама.
Едва  успел  выпить  какао  с  печеньем,  как  я  услышал  голос  мамы,
-Кроха!  Кроха!  Пойдём  домой!
Я  сдвинул  плечами,  вот  еще,  возмутился  про  себя.  Светочка  допила  какао,  поставив  чашку,  улыбнулась,
-  Ну,  пока,  до  понедельника!  Я  буду  ждать!
Я  слегка  опустил  голову,  в  ответ  махнул  рукой  ,
-  Пока!
Мне  так  было  не  приятно,  что  мама  при  всех,  опять  назвала  меня  Крохой.
К  моему  счастью,  ей  кто  -  то  позвонил,  она  разговаривая  вышла  на  лестничную  площадку,  я  не  спеша  одевался.  За  окном  уже  темнело,  дождя  не  было,  но  мне  на  душе  было  отвратительно.
Мы  вышли  из  парадного  входа,  освещенного  фонарями,  мама  весело  сказала,
-Ну  вот,  молодец  сын,  сам  оделся,  на  глазах  взрослеешь.
Я  подняв  голову,  неожиданно  для  себя,  от  лучей  фонарей  закрыл  глаза,
-  Мама,  я  думаю…  Знаешь,  твоё  время  взрослеть,  уже  давно  прошло.  Но  ты,  всё  ещё  как  ребёнок,  ведь  столько  раз,  я  тебя  просил,  не  называть  меня  Крохой.

                                                                                                                                                                                                       Ноябрь  2019  г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858848
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.12.2019

Зима не на коні

Ой,    не  дивіться,  що    так  сумно  мені,
Це  ж  все  тому…    осінь  не  покидає,
Грудень  прийшов...  а  зима  не  на  коні,
Я  в  душі  таю,  здійснення  світлих  мрій.

Місяць  утік,    набридли  чорні  фарби,
Сірі  хмарки,  взяли  його  в  обійми,
Заплакав  дощ,  сміло  туливсь  до  верби,
Не  гони,  шепіт,  легкий,  хоч  я  з  слізьми.

Вже  вечоріло…я    дивлюсь  до  неба,
Не  мерехтять,  зірочки  в  піднебессі,
 Щем  під  серцем,  морозу,  снігу  треба,
 Десь  заблукали,  їм  літать  на  часі.

                             21.12.2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2019

Маю мовчати ( з гумором)

   Скажіть  люди,  що  за  зима?
Крапа  дощ,  знов  снігу  нема
Несу  з  лісу,  я    ялинку
За  плечима,  ще  й  Яринку.
Потонув  чобіт,  в  багнюці
А  я  ж  казав  тїй  тварюці
Краще  б  вдома  почекала
Ревнувала,  верещала
Нагадала,  що  колись
В  тому  році  похваливсь.
Що  ялинки  пишні,  славні
Так  сподобались  Світлані
Тоді  приліз  в  рваних  трусах
Помаду  вздріла  на  вустах
Викручувавсь,  аж  побілів
За  гріх    -  зізнатись  не  посмів
Збрехав,  від  вовків  ховались
Під  страхом  же  обіймались.
Не  подумав,  пішла  нині
Не  відмовлю  ж  господині
Бо  боюсь,  як  кум  узнають
Мене  й  Свєтку  розстріляють
Хоча  й  ноша  завелика
І  червона  в  мене  пика
Та  тепер  я  маю  мовчати
Сім`ю  ж  не  хочу  втрачати

                           17.12.2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2019

ДО ДНЯ МИКОЛАЯ

Світи  -  світи    місяченько
Дідусь  спішить,  далеченько
Пройшов  поле,  йде  через  гай
Мандрує,  Святий  Миколай
Привітно  мерехтять  зірки
Тож  всі,  зустрічаймо  дітки!
Вдягнувся  добре,  в  кожушку
Ледь  білі  вуса,  мов  в  пушку
Не  став,    снігу  він  чекати
Всміхнувшись,  зайшов  до  хати
Приніс  у  своїй  торбинці
Слухняним  діткам  гостинці.
Телефони  і  планшети
Завідні,  дивні  ракети
 Машинки,  швидкі  й  пожежні
Солдатики    є  відважні
Ще  й  принцеси,  гарні  ляльки
Ігри,  кульки,  і  свистульки.
Як  спішив,  вітерець  віяв
Він  десь  різочку    посіяв
Ой  маленькі,  то  так    треба
Не  була  нам  в  ній  потреба
Бо  ви  всі  гарні  малятка
Любі  хлопчики  й  дівчатка!
Хоч  я  старенький  чарівник
Ходить  щороку,  до  вас  звик
Прийшов  з  святом  привітати
Миру  й  щастя  побажати!

           18.12.2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2019

Життя…життя. .

Життя…    життя.    Доріг  багато  так,
Вони  всі  різні,  вибереш  одну,
По  ній  пройти,  гадаєш  ти  мастак,
Завжди  захочеш,    відчути  весну.

Так,  як  тоді,  в  щасливім  дитинстві,
Все  безтурботні…  ранки    й  вечори,
Здавались  нам,  суцвіття  барвисті,
Й  манна  впаде,  з  небесної  гори.

Не  все  так  є,  знімеш  окуляри,
Оті  рожеві.  Й  прийде  час  вагань,
Мов  кам`яні  попереду  мури,
Чи  й  перебориш?  Тайна  сподівань.
.
В  незламність  віриш,  згинуть  запони,
Надія  день,  новий    зустріти  йдеш,
Душі  політ,  сприймеш  перемогу,
 І  долі    дякуєш,  що  ти  живеш.


                                   12.12.2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2019

Де ж зими сміливість…/ дит /

Не  вбралася,  зима  в  фату
 І  не  в  шубі,  як    щороку
Де  ж  поділа,  волохату
Нині  має  замороку

Десь  сховавсь  мороз  відважний
Ніяк  не  введе  в  спокусу
 Вітерець  чомусь  мінливий
 Тріпоче  косичку  русу

Де  ж  волосся    лебедине?
Та    веселість  і  сміливість?
Бере  туга,  час  то  плине
Проганяй  свою  сонливість

Я  все  зирю  до  віконця
А  там  сіро,  немов  осінь
В  піднебессі    нема  сонця
Між  хмарин  сміється  просинь

Просинайсь,  не  будь  байдужа
Сядь  в  карету  всі  чекають
Хай  злетить  на  землю  стужа
Хай  сніжинки  політають….
.
                                               09.12.2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2019

Проснись, зимонько

Ой,  час  летить,  життя  триває,
Зима  дріма  сором`язлива,
Дивина    колір,  свій  тримає,
Чи  боязка,  що  прийде  злива?

І  розплеска  паморозь  в  полі,
Згубить  надію  на  холоди,
Скрізь  чародійство  і  поволі,
Змиє  водиця  її  сліди.

Вологи  мало,  то  є  правда,
І  суха  осінь,  забракло  сил,
Рідко  зимові,  дощ  розрада,
Його  немає,  сивий    небосхил.

Проснися,  зимо,  сядь  на  сані,
Погукай  в  гості,  стрімкий  вітер,
Хай  збудить    хмари  в  океані,
Нехай  розсипле  білий  бісер.

Ти  так  засяєш,  як  годиться,
В  танці  з  морозом,  у  обіймах,
Хороший  сон,  землі  насниться
Вся  засріблить,  немов  на    крилах!


                                                   
                                     11.12.2019р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2019

Ти немов вітер

[youtube]https://youtu.be/PGXI-CY1jyw[/youtube]

Я  так  хотіла,  від  нього  заховатись
Як    від    дощу,  холодного,  з  вітром,  градом
Красунчик    мріяв,  що  здатна  закохатись
Просив  настирно…  Давай  пройдемось  садом…

Очі,    як  зорі…  Хитрий  і  смілий  погляд
Здалось  все  добре,    в  обіймах  знайшла  спокій
Та  в  тій  спокусі…  Запали  страх  й  тривога
Немов    тонула,    в  річці  стрімкій,  широкій…

Де  ж  береги  ті?    Хочу  з  води  тікати
Я    в  ній  не  риба,  ловлю  ковток  повітря
Волі  бажаю,  не  зможу  покохати
Мов  рак  вчепився,  ті  руки  -  гострі  вістря….

В  душі  волаю,    я  благаю  відпусти
Дихнуть  не  можу,  уста    ловив  миттєво
На  смак  солоні…    Це  ж  сльози,    не  руш  коси!
Мені  б  звільнитись…  Не  марнуй    час  даремно!

Ти    зимній  вітер,    холодний,    неприємний!
Слова  пекучі…  .  Спішила  по  стежині
Нащо  терпіти,  лишать  осад  полинний
Не  переслідуй    -  запам`ятай    віднині.
 
                                                           2000р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2019

Інколи мрії збуваються / проза /

      З  вікна  пахло  весною….      Від    невеличкого  вітру    разом  з  фіранкою  гойдалися  сонячні  промені.  По  кімнаті  наче  буря  пройшлася.  Галина  вкладала
 книги  в  останню  валізу.  А  поруч  Оксанка    -  у  свій  рюкзак  складала    одяг,    ледь  не  плачучи,  до  мами,
 -  І  ти    називаєш,  це  вірним  рішенням,  переїхати  жити  в  село.  Думаєш  так  буде  краще,  легше.    Як  же  я  звикну  до  іншого  класу?  До  не  знайомих  вчителів?  Провчитися  шість  років  в  школі,  напевно  в  мене  є  подруги,  що  хіба  не  знаєш,  там  на  мене  не  знати,  що  чекає?
 -  Досить  сперечань!  Вже    все  давно    вирішено,  то  не  село,  а  селище  і  доволі  величеньке.  Буде    де  відпочити,    річка,  великий  став,  неподалік  ліс,  ти  ж  любиш  збирати  гриби,  хіба  ні?  Ну  а,  що  хата,  то  нічого,  все  можна  зробити  по-  сучасному,  воду  провести,  зробити  санвузол,  не  гірше  чим  в  нас,    -  не  поспішаючи  говорила  жінка  й  позирала  на  старий    будильник,  який  залишався  стояти  на  столі.
Останній  мотлох  скидала  в  мішок,
 -  Давай,  сонечко,  винесемо  цей  непотріб  до  сміттєвого  бака.  Та,    ящики  й    валізи,  бо  вже,  за  кілька  хвилин  таксі    приїде..
   Авто,  виїхавши  за  місто,  набирало  швидкість.    Оксана  раз  –  по  -  раз  дивилася  у  вікно  і  на  водія,  здорового,  з    густою  чорною  бородою  дядька,  який  їй  нагадував  Карабаса  -  Барабаса,  з  казки  »Золотий  ключик».  Їй,  ще    не  доводилося  бачити  таких  товстих  чоловіків,  ще    й  схожих  на  одного  з  персонажів  казки.  Дівчинка  декілька  раз  нахилялася  до  нього,  хотіла  запитати,  чи    скоро  приїдуть  та  мама  брала  за  руку  й  показувала    вказівним  пальцем,  прикладаючи  до  губ,  щоб  мовчала.  Напевно  не  хоче,  щоб  відволікла  від  дороги,  зробила  висновки  і  на  якийсь  час  захопилась  краєвидом  за  вікном.  Вздовж  дороги  чорніли    поля  і  наче  вистроїлися  вряд  зовсім  голі  дерева.  Сонце  вже  підійнялося  вище,    світило  в  очі,  вона    хитренько  примружувала    їх,    від  задоволення      всміхалася.    Здалеку  виднівся  темно  -  сизий    ліс  і  перші    недобудовані  будинки,    а  далі,    поміж  дерев,    проглядали,  покриті  шифером,  одно  та  двоповерхові  будинки  і  з  куполами  церква.    
Трохи  хвилюючись  Галина    нахилилася  до  доньки,  обійняла    за  плечі,
-Ось  і  наше  селище,  дивися!
Вмить  догнала  думка-  можливо  тут  моя  доля.  Згадала  за  чоловіка,    поїхав  на  заробітки  в  Москву,  майже    відразу  подав  на  розлучення,    вже  минуло  п`ять  років,  відтоді  й  гризе  одинокість,  хоч  і  є  донька,живеться  веселіше  та    на  жаль  -  не  та  розрада.  
   Вона  працювала  в  одній  з  бібліотек,  на  краю  міста,  останнім  часом  їх  мали  розформувати,  тому  й  наважилася  на  переїзд.    Її  тут  ніщо  не  тримало,  цю  однокімнатну  квартиру,  (частину  якої  залишив  чоловік  замість  аліментів),    вирішила  продати.  За  фахом  бібліотекар,  а  кому    і  де  зараз  потрібна  ця  професія.  Одній,  без    чиєїсь  допомоги,  витягнути    доньку  важко,    час  іде,    поїде  вчитися,  а  мені  мабуть    вже  час  і    про  себе  подумати.  В  тридцять  п`ять  років,    не  хочеться  потонути  в  домашніх  справах,  в    одинокості.  Від  думок,  легенький  піт  виступив  на  чоло,  пригадала  пісню  Олега  Винника  »  Вовчиця».  Ті  слова    збуджували  жіночі  почуття,  торкалися    душі,  тріпотіло  серденько,  ні,  вона  не  вдова!    Та  на    молодий  місяць  в  душі  вила,  мов  та  вовчиця,  невже  більше  не  пізнає  чоловічої    ласки,  любові.  
   На  якусь  мить,  автівка  легенько  підскочила,  пробудила  від    думок,  вона  поправила  русяве  волосся    й  носовою  хустинкою  витерла  змокріле  чоло.  Звичайно  хвилювалася,  адже  хотілося  відкинути  всі  вагання,  самій  собі    підтвердити,  що  вона  права  в  своєму  рішенні.  Хіба  можна  прожити  без  любові,  без  ласки,  тієї  насолоди,  яку  всім  подарував  Бог?  Ні,  зарано  йти  в  монахині.    Життя  продовжила  донькою,  а  що  далі?!    Нічого,  терпіння,    іще  раз  терпіння,  будинок    непоганий,  тож  бачили  очі  ,  що  купували,    буде  все    гаразд,  з  трепетом    в    серці,  втішала  себе.  
 Три  кімнати  -    всі  прибрані    і  меблі    є,  доволі  й  непогані,  тож  щось  з  великих    речей  перевозити  сюди,  не  мало  сенсу.  Тим  паче,  що  квартиру  продала  з  меблями,  тож    не  прогадала.    
   Оксанка  вибрала    кімнату,  щоб  виднівся    схід  сонця.  Галина  мов  зробила  прищеплення  доні,    навчила    любити  книги.  Дівчинка  росла    розумною,  кмітливою,  часом  вона    дивувала  своєю  хитрістю,  винахідливістю,спати    лягала  з  книгою  й  просиналася  з  нею.  Доню  -  вважала    молоденьким    жайворонком,  бо    просиналася  дуже  рано.    Любила    спостерігати  за  сходом  сонця,  як  перші,  яскраві  промені  пестять  землю  й  заглядають  у  вікно,  раділа  -  немов  квіточка.
   Пройшло  майже  два  місяці,  Оксанка,  можна  сказати,  не  погано  вписалася  в  колектив  класу.  Діти  проявили  цікавість  до  неї,    адже  дівчинка  навчалася  на  відмінно.    Не    скупа  на  поради,  чи    дати  телефон,  якщо  комусь  конче  треба  передзвонити,  чи    списати  домашнє  завдання  з  математики.    Дівчинка    загалом  було  слухняною  і  веселою,  вміла  логічно  мислити,  в  компанії  виділялася  сміливістю,  хитрістю  та  правда  інколи    й  гострим  слівцем.  Мати  помічала  спритність  доньки,    хорошу  пам`ять.  Допускала,  що  тут  не  тільки  в  її  вихованні  заслуга,  а  ще  й  велике  значення  мають  книги.  
   Галина    влаштувалася  на  роботу,  нянечкою  в  дитячий  садок.  Вважала,  що  їй  пощастило,  саме  напередодні    її    приходу  в  відділ  кадрів,    одна  з  працівників  закладу  принесла  лікарняний,    пішла  в  декретну  відпустку.  
   На  новому  місці  добре,  сподобалася  земельна  ділянка,  не  дуже  встигло  зарости  травами,  тому  вчасно,  вдвох  з  донькою,    засадили  городиною.    Але  паркан  потребував  ремонту.  Не  хотілося  їй  молодиці,  щоб  було  гірше  ,  чим  у  інших,тому  й  проговорилася    в  одній  із  розмов    перед  співробітницями.Здавалося  і  з  сусідами  повезло.    Павло  і  Катерина  ,  майже  такого  віку,  як  і  вона,    жили  в  достатку,  тільки  бідкалася  жінка,  що  Бог  не  дав  дітей.  Вона  ніде  не  працювала,    а    Павло  працював  шофером,  при  консервному  заводі.  Але  за  браком  часу  спілкувалися  рідко.  А  можливо    Катерина    боялася  втратити  чоловіка,    намагалася,  щоб  він  якнайменше  зустрічався  з  нею.
   Багато  часу  не  прийшло…..    Буквально  через  два  дні,    Галина  з  роботи  поспішала  додому.  Біля  входу    в  дитсадочок,  про  щось    розмовляли  два  чоловіки.  Вона  відразу    на  них  звернула  увагу,  цікаво,    кого  чекають  ,  чомусь  не  заходять  на  територію?  Такі  собі,  нічого,  здалеку  симпатичні,  мабуть  по  років  сорок  -  зробила  висновок.    Злегка  відчула  прилив  крові  до  обличчя,  чи  розпашіла?  Й  приклала  руку  до  щоки,  ото  хтось  про  мене,  щось  говорить.    Намагалася  піймати  вітерець,  йти  швидше,  освіжити  обличчя,  зняти  напругу.    Вітер  злегка  куйовдив,  розсипав  волосся,  що    ледь  прикривало  плечі.  Вона    вийшовши  за  ворота    дитсадка,  порівнялася  з  чоловіками,  один  з  них  вигукнув,
-  Ви  часом  не  Галина?
-  Я?  Так,  саме  вона…  Ви  щось  хотіли?-  відповіла  трохи  зніяковіло.  
-  То  ми  це,-    почав  другий…
Чоловіки  трохи  розгубилися,  а  потім    разом  один  перед  одним,  як    переполохані  сказали  свої  імена.  
 Іван,    чорнявий    чоловік,  середньої  статури,  погляд,  лагідний,  ніжний,  але  за  тим  поглядом  вбачалася  хитрість.  Він  мило  усміхався,  змірюючи  її    з  голови  до  ніг.  Степан    -    білявий,  охайно  підстрижене  волосся,  підкреслювало  його    красиву  шию.  На  якусь  мить  Галина  сама  себе  піймала,  що  придивилася  на  нього.  На  зріст  вищий  за  Івана,  змужнілий.    Він  переминався  з  ноги  на  ногу,  несміливо  позирав  на  неї  й  відразу  ж    опускав  очі.
Іван  поспішив  йти  вперед,    потираючи  руки  весело  сказав,
-  Кажуть  вам  працівників  треба?  Паркан  і  доріжки  полагодити,  то  ми  годні  це  зробити.  Це  наша  робота,  не  бійтеся,  не  схибимо,  дорого  не    візьмемо.
-  Ну  то  пішли  побачите  свій  фронт  робіт.
Тут  же    рішуче  заперечила,  кивнула  рукою
-  Гадаю  нам  викати  ні  до  чого…  Не    такі  ми  старі,  можна  й  на  ти,  так  по  –  простому,  воно  й  домовитися  і    спілкуватися  легше.  Не  думайте,  що  я,  як    з  міста,  то  якась  гордячка.  Хоча  нахаб  не  переношу,    попереджаю.  …
Сама  дивувалася  своїй  поведінці,  де  та  сміливість  і  відвертість  взялася,    мабуть  з  тихенької  ,  як  миша,    з  роками  роблюся,  вольовою,  сильною  жінкою.    То  таки  на  краще,      інколи    донька  каже,  »Мамо  не  будь  тихенькою  сірою  мишкою,  зараз  це  не  в  моді.»  
Іван  перебив  роздуми,  знову  заговорив,
-  Тільки  там  якийсь  помідор,  огірок,  шматочок  сала  на  обід,  тож  голодні  не  будемо  працювати  цілий  день,  ну  і    якщо  можна  сто  грам  інколи,  щоб  сила  була.
Степан  торкнув  рукою  його  за  плече,-
-  Та  можна  й  без  сто  грам…    А  то  подумаєте,  що  ми    якась  алкашня….
Жінка  намагалася,  не  дивитися  на  них  при  розмові,
-  Побачимо,  які  ви  фахівці,  думаю  час  покаже,  а  там  видно  буде.
   Через  три  дні  робота  закипіла,  привезли  камінь,  відсів,  цемент.  Чоловіки  почали  мурувати  паркан.    Галина    раненько    готувала    обід,  розуміла,  що  важка  це  робота,  як  тут  бути  голодному,  потім  йшла  на  роботу.    Оксанка  ж    любувалася  чоловіками,  коли  вони  вслід  дивилися  матері.  Вона  ж  пізніше  йшла  до  школи,  усміхалася,  хитро  позирала  на  них.    Цікаво,  задавала  собі  питання,  що  один,  що  другий  не  одружений,  це  ж  треба  такого,  чи  це  для  мами  таких  спеціально  підіслали.  Ну    дядько    Іван,  то  їй  навряд  чи  підійде,  від  нього  інколи  пахне  горілкою.  Каже  любить    ввечері  випити  пива  та  мабуть  бреше.  Ну,  а  дядько  Степан,чомусь  їй  нагадує  розгублене  дитя,  тільки  мама  на  нього  погляне,  він  відразу    намагається  дивитися  в  бік,  інколи  весь  зчервоніє,  як  варений  рак.  Та  -  то  нічого,  робила    висновки  донька.  ой  напевно  вона  йому  подобається.  Цікаво,  кого  мама  вибере?    Он  обоє    на  неї  дивляться,    як  коти  на  сметану.  
 Три  дні  поспіль,  час  від  часу  пускався  дощ.  Чоловіки  працювали  з  перервами,  на  веранді  чекали  закінчення  дощу.  Після  школи    -    Оксака  їх  трохи  розважала,  розповідала  про  уроки,  шкільні  пригоди.
   Одного  ранку  Галина  спішила  на  роботу,  вийшла  на  веранду,  вгледіла,    що  десь  поділися  туфлі,  здвигнула  плечима,  розгублено,  але  голосно,    запитала  в  чоловіків,
-  Хлопці  !    Часом  не  бачили  моє  взуття?
Іван  стояв  біля  бетономішалки,  розвів  руками,  кивнув  головою.  Із  –  за  бетономішалки  вийшов  Степан,  в  руках  тримав,  начищені    до  блиску,    туфлі,
-  Я  оце…    Бачу  вчора  після  дощу  трохи  в    багнюці,  вирішив  їм  зробити    гарний  вигляд.
Від  подиву,  аж    округлилися  очі,  вона    злегка  почервоніла  та    все  ж  не  розгубилася,
-О!  Дуже  дякую,  Степане!  Дякую!
 Поспіхом  взулася,  швидкою  ходою  прямувала  до  хвіртки.  Павутинились  думки,  ото,  це  ж  треба    такого,    тихий,    скромний,  на  вид  гарний  та,  ще  й  здається  добрий,  не  перевелися    справжні  чоловіки.    Цікаво,  чому  не  привів  дружини  додому,  чи  матері  не  зміг  догодити?  Ну  Івана  видно    відразу,    любить  хильнути  чарку,    а  в  цього  важко  знайти  недоліки,але  ж  стидається,як  дівка.
     Буквально  цього  ж  дня,  як  Галина  прийшла  з  роботи,  на  веранді  на  невеличкому    столику  помітила    купу    різних  шоколадних  цукерок.  Легка  усмішка  на  обличчі,  невже  Степан?  Тож  не  донька,    знає  в  неї  грошей    немає.
     Чоловіки  працювали  за  хатою,  роботи  залишалося  на  день    -  два,    не  більше.    Вона,  швидко  переодяглася    в  халат,  позирнула  в  дзеркало,  всміхнулась  побачивши  свої  принади.    Літній  халат  обтягнув    її  пишні  груди,  підкреслював    красивий  стан,  крутнувшись  на  одній  нозі  весело  до  себе,
-  Здається  не  така  й  стара,  можливо    й  хай  позалицяються.
Як  дівчисько  вискочила  з  хати,    відчула  прилив  крові  до  обличчя  і    злегка  крутнувши  головою,  сама  до  себе,
-  Ой  роки  –  роки…  Де  ви  взялися,  де  поділося  те  заквітчане  літо,    і  чому  так  час  летить,  а  в  душі  весна  -    хочеться  співати.
Підходячи    ближче  до  чоловіків,    весело  й  голосно  до  них,  
-  Ну,  що  тут?    Бачу  справи  йдуть,  скоро  вінок.  От  і  добре….
 Задоволено  дивилася  на  паркан,  красиво,  майстерно  зроблена  розшивка,  любувалася  роботою  й  продовжила,
-  Бачу  цукерок  купили…  Я    на  газ  поставила  чайник,  почаюємо    разом.  Оксанка  любить  солодощі,  каже    сама  не  наважилася  взяти.
Іван  задоволено  почухав  чуприну,
-  Та  це  я  вирішив  всіх  побалувати,  тепер  буду  знати,  що    мала  солодощі  любить,  тільки  вони  ж  там  різні,  чи  й    догодив?
   Вона  помітила,  як  незадоволено  зирнув  на  нього  Степан,    важко  перевів  подих,  немов  хотів  щось  сказати,  але  змовчав.  Легка  усмішка,  зробила  вигляд,    що  не  помітила,  розвернулася  і  повернутися  назад,    на  ходу,  крикнула,
-  Не  баріться,  встигнете,    вже  ж    мало  залишилося.  Гайда,    пішли,  разом  відпочинемо.
     З  телефона  звучала  музика,  Оксана  задоволено  смакувала  цукерки,  поглядала,  то  на  маму,  то  на  чоловіків.    Добре,  що    нам  такі  зустрілися    трударі,  не  якісь  ледачі,    ще  й  гарні,  не  гидко  й  поспілкуватися    -    роздумувала  дівчинка.  От  би  мама  з  ними  більше    часу  проводила,  краще  б  дізналася  на  якого  з  них  можна  покластися.  Можливо  б    вийшла  заміж,  тоді  вже    не  рахувала  копійки  від  зарплатні  до  зарплатні.  Чомусь  червоніє,  соромиться,  немов  боїться  їх.  Кумедно  спостерігати  за  ними,  як  один  перед  одним  хочуть  їй  догодити,  той  чай  наливає,  той  цукерки  пропонує,  сміх  та  й  годі,  як  діти.  Може  сказати  мамі,  вже    досить  самій  бути,    хай  би  й  вітчим  був,  я  ж  не  проти..
 Вже  зовсім  стемніло,  коли  чоловіки    подякували  й  розійшлися  по  домівках.  Готуючись  до  сну,  Оксанка  повернулася  в  мамину  кімнату,  хитро  позирнула,
-  А,  що  мамо,  заміж,  ще  не  гукають?
Та  оторопіла  від  такого  запитання,
-  Це,  що  за  розмова  доню?  Здається  такого  в  книгах  не  навчають.  Це  справи  дорослих.    І  з  чого  ти  взяла,  що  я  хочу  вийти  заміж?
-  Ну  мамо…    ти,  якась  старомодна,  чого  тут  соромитися,  всі  йдуть  заміж,  а  ти,  що  гірша  за  інших,  ще  ж  молода    і  така    гарненька  в  мене.    І  є  друга  сторона,  як  кажуть  медалі,  дві  зарплатні    в  хаті,  не  одна,  тож  сама    інколи    так  кажеш.  І  чого  вони  мовчать,  не  розумію,  я  ж  бачу    -  ти  обом  подобаєшся…
Суровий  погляд  до  доньки  зробив  свою  справу,
-  Так,    зупинись!  Йди  спати,  досить  таких  розмов!
Підвела  очі  догори,    тихо,    щоб  не  почула  мати,
-  Ну  -  ну,  побачимо,  що  життя  покаже.  
 Напередодні  вихідного  дня  паркан  був  закінчений.    До  пізнього  вечора    Іван  з    Степаном  зносили  останні  невеличкі  камінці  до  купи.    Галина    накрила  вечерю,  хотіла  розрахуватися  за  роботу.  Та  обидва  відмовилися  брати  гроші,    сказали,  що  після  заходу  сонця  з  хати  виносити    нічого  не  варто,    обіцяли  зайти  завтра  -  по  обіді.  
     Оксана    саме  пішла  до  магазину,  коли  Іван  з  Степаном  переступили  поріг  хати.  Іван  поставив  на  стіл  пляшку  вина  й  цукерки,    Степан    з  пакету  витягнув  кільце  ковбаси    і  сир.  Галина    зашарілася,
-  Та  це  я  мала  вам  гарний  могорич  поставити,  а  ви  з  своїм  прийшли.
Для  кожного  на  столі    розставляла  тарілки.  По  кімнаті  пахтіли  голубці,  які  щойно  стушкувала.  
   Серед    чоловіків,    вона,  як  квітка,  після  випитого  вина,  розчервонілася.  Усмішка  сяяла  на  обличчі,  весело  спілкувалися,    коли  раптом    різко  відчинилися    двері,  в  хату  влетіла  схвильована,    розчервоніла  сусідка,
-  Люди!  Ой  Боженько,    біда    в  мене,  в    Павла  інфаркт!    Он,  щойно  сказали,  знайшли    зупинений  автомобіль,    на  півдорозі  до  заводу.  А  він  там    і  вже  не  дихає.  З    швидкої  допомоги  сказали  інфаркт,  забрали  на  розтин…
Степан  відразу  піднявся,  наче  щойно  й  не  сміялися,  кивнув  рукою,
-Тут  треба  допомогти,  це  ж  треба  такого,  ще  ж    такий  молодий  …
     Пройшло  сорок  днів    після  похорон  сусіда.  Катерина  стала  часто  заходити  в  гості,інколи    розповідала  про  свою  молодість,  про  життя  з  чоловіком.  Просила  замовити  за  неї  слівце  в  садочку,  щоб  взяли  на  роботу.
     Оксані  жінка  не  сподобалася    своєю  поведінкою.  Хоч  мати  їй  і  говорила,  що  ходить  часто,  бо  залишилася  сама.  Заспокоювала,  пройде  час  звикнеться,  не  буде  надоїдати.  
 Пройшов  рік…  За  цей  час  майже  нічого  не  змінилося,  лише  одне,  що  Оксана  підросла.  Стала  проявляти  свій  характер  щодо  Катерини,  їй  не  сподобалася  мамина  ідея  мати  її  за  подружку.  
   На  обійсті  лунали  гучні  розмови  і  сміх.  Іван  і  Степан  стояли  біля  криниці,    про  щось  розповідали  Оксані.  Саме  в  цей  час  Галина  повернулася  з  роботи,  ще  біля  хвіртки,а  вже  усміхалася,  
-  Ну  у  вас  тут  весело,  за  кілометр  чути.
У  Степана  засяяли  очі,    почервонів.  І  відразу  опустив  голову.    А    в  Івана  в  очах    веселики,    задоволено  потираючи  руки  сказав,
-  В  тому  році  пообіцяли  почистити  криницю,  зараз  саме  на  часі,  звільнилися  від  робіт,  як  -  то  кажуть  прийшла  ваша  черга.  Будемо  працювати,  тут  на  пів  дня  роботи,  завтра  зранку    прийдемо.
Як  бджола  на  мед  летить  так  й  відразу  відчинила    хвіртку  Катерина,
-О!    Чую…    тут    у  вас  весело,  про  що  розмови  ?  Така  гарна    компанія    зібралася,  то    може  посидимо  в  мене,  про  запас  маю  пляшку  смачного  вина.
Степан  направився  до  хвіртки,
-  Та  ні,    вибачайте,  вдома  справи  є,  я  йду,  он  Іван,  як  хоче….
Катерину,  наче  щось  вкусило,  здригнулася,  перебила  його,
-  Що    моя  компанія  тобі  не  підходить?
Галина  оторопіла  від  поведінки  сусідки.    Оксана,  надула  губи,  ледь  почервоніла,    чомусь  позирнула  на  відро,  що  стояло  неподалік,.  У  дівчини  з`явилося  бажання  зупинити  сусідку,  так  сказати  охолодити,  зупинити  нахабство,  вилити  б  відро  води  на  голову  та  на  жаль    відро  стояло  пусте.  Вона  сміливо  зробила  крок  вперед,  дивлячись  в  очі  прямим  поглядом,
-А  може  хтось  має  після  роботи  відпочити,  чи  дещо  вдома  зробити,  он  в  городі  наприклад.    У  вас  тітко  бур`яни    в  городі,  вище  нашого  паркану,  а  ви  все  зайняті,  все  відпочиваєте,  в  гості  на  вино  запрошуєте….
Катерина  ж  розвела  руками,
-  Та  в  мене  цим  займався  Павло,  я  сама  всього  не  подужаю,треба  помічника.
-Ну  й  шукайте    та  тільки  не  тут,    -    крутнувшись  на  одній  п`яті  сказала  дівчина  і  посміхаючись  пішла  до  хати.  
 Настала  тиша.  Мов  чорна  кішка  пробігла  по  обійсті.  Степан  вже  був  за  хвірткою,  Іван  переминався  з  ноги  на  ногу,  розводив  руками,
-  То  ми  пішли  завтра  прийдемо.  
І    пішов  до  виходу.    Галина  відчувала  незручність  за  поведінку  доньки,    але    намагалася  не  показати  це  на  собі,  лише  рум*янець  прикрасив  щоки.  Їй  теж  набридло,  майже  через  день  пусті  розмови.    Хотілося  зайнятися  своїми  справами,  а  інколи  й  відпочити.  
У  Катерини  від  здивування  округлилися  очі,  на  обличчі    побіліла,  як  стіна,    розставивши  руки,  дивилася  на  Галину,
-  Ну  от,  нікому  непотрібна.      Позираючи  до  хати  тихо  запитала,
-В  тебе,  що  роман  з    Степаном?  Он,  як    в  нього  очі  горять,    як  тебе  побачить.  
Галина  й  сама  не  знала  чому,  але  трохи  розгублено,  наче  оправдовувалась,
-  Ну,  з  чого  ти  взяла?  Їх  майже  рік  у  мене  не  було,  так,  інколи  десь  в  магазині  побачимось.  Щось  таке  видумуєш…
Катерина,  аж    повеселішала,
-  Ну  то  і  добре,  думаю  був  би  гарним  господарем  в  мене  на  обійсті,  бачу  роботящий.
Оксанка  і  не  думала  підслухати  їхні  розмови  та  в  хаті  було  майже  навстіж  відчинене  вікно.  Дівчина  скривила  губи,  здвигнула  бровами  -    ох  нічого  собі,  бач  чого  лисиця  сюди  бігає,  ага,    хоче  знати,  що  в  нас  діється.  Чекай  -    чекай,  на  чужий  коровай  рота  не  роззявляй.  Після  таких  думок  посміхнулася,  примруживши  очі,  »  Я    тобі  тітко  покажу,  де  раки  зимують…  Забудеш  сюди  дорогу!»
   Наступного  дня    з  самого  ранку  чоловіки  чистили  криницю,  поставили  насос,  в  кухню    провели  воду.  Оксана  весь  час  підбадьорювала,  на  планшеті  показувала  різні  приколи  про  тварин.  Вдень  посіяв  дощик,  дівчина  розважала  чоловіків  на  веранді.  Вже  по  закінченні  роботи    на  обійстя  зайшла  Катерина,
-  Оксанко,  мами,  ще    ж  немає  з  роботи,  то  хай  хлопці  повечеряють  в  мене,  а  мама  прийде  хай  зайде,  веселіше  буде.  
У  неї  від  здивування  ледь  очі  не  вилізли  з  орбіт,  хитнула  головою,
-  Нема  чого  в  чужому  городі  капусту  рвати!  Вони  зараз  йдуть  до  хати,  там  на  столі  є  їсти  й  пити,  зараз  і  мама  надійде.    Як  тут  пригостяться,  то  й    хай  до  вас  йдуть,  як  захочуть.
 Степан  складав  речі  в  торбу  й  позирав  на  дівчину  і  дивувався,  ото  молодь,  це  напевно    перехідний  вік,так  в  них  називається.  В    кишеню  за  словом  не  полізе.  Таке  розумне  дівчисько,  знає,  що  сказати,  напевно    при    Галині  так  би  не  поводилася.  
Катерина  розвернулася  до  хвіртки,    в  цей    же  час,    хвіртку  відчинила  Галина.  Зайшовши  на  обійстя,  привітно  глянула  на  всіх,  
-Що    все  ж  встигли  зробити.      Прийшлося  цілий  день  вам  потратити  із  –  за  дощу,  добре,  хоч  злива  не  пройшла..  Молодці!.    Ну  пішли  до  хати,  треба  обмити,  це  діло.  
І  до  Катерини,  
-  А  ти  бачу  йдеш,  напевно  справи  маєш…
Жінка  оторопіла,  бо  вона  й  не  думала  йти  додому,    трохи  схвильовано  розвела  руками,  
-  Так  -    так!  Ой  -  ой  ,  я  ж  чайник  на  газ  поставила  …
 Й  швидко  зникла  за  хвірткою.  
Чоловіки  засиділися  допізна,  хоч  Степан  кілька  раз  намагався  встати  з-за  столу  та  Оксана  сиділа  біля  нього,  торкалася  руки  і  вкотре  показувала  на  планшеті  різні  приколи  з    тваринами.
Вже  все  небо  покрилося  зірками,    блідий  місяць  уповні  позирав  до  землі,      в    нічній    тиші  голосно    переспівувались  цвіркуни.  Чоловіки  прощалися,    поспішаючи,    розійшлися  по  домівках.
Оксана  допомогла  матері  прибрати  весь  посуд  і  йдучи  в  свою  кімнату,  хитро  повела  очима  й  наче  ненароком,
-А  дядько  Степан  класний  мамо!
Цього  разу  вона  й  не  подумала  заперечити,    бо  сама  думала  про  нього.  
Донька,  вкладаючись  в  ліжко,  посміхалася,    мабуть  треба  щось  придумати,  бо  так  і  не  вирішиться  питання  самотності.
     Наступного  дня  Оксана  йшла  з  магазину,  назустріч  йшов  дядько  Степан.  Побачивши  його,  дівчина  поправив  волосся  на  голові  й  ледь  -  ледь  посміхаючись,  наче  рідного,  взяла  під  руку,
-  О,  такі  веселі!  Часом  не  від  тітки  Катерини  йдете?  То  весь  час  з  дядьком  Іваном,  а  це  самі.
Привітно  поглянув,
-  Та  ні,  це  з  дитсадка  йду.  Дивився    там    фронт  робіт.  Маємо  дах  перекривати,  йду  попередити  своїх  знайомих,  щоб  завтра  зранку  розпочати.  Вдвох  з  Іваном    не  справитися,  треба,  ще    зо  двоє.
Оксана    зраділа,
-О!  То  добре!  То  маму  будете  бачити  щодня.  А  то  про  нас  забуваєте,  вже  все    на  обійсті  полагодили,  тепер    і  дорогу  забули….
Степан  навіть  зупинився,  що  цій  дитині  сказати?  Сказати  правду,  скаже  здурів  дядько.  Чи  злукавити,  оббрехати  себе,  скаже    боягузливий,  не  зізнався.
Він  взяв  дівчину  за  плече,
-  Розумієш,  це  особисте…    Ну,  як  тобі  сказати…  Ти  ще  маленька  для  таких  розмов.
Вона  почервоніла  й  голосно,
-  Та,  що  ви    такий  несміливий!  Мені  тринадцять  років  минуло,  ви  думаєте  я    мала.  Хіба  я  не  бачу,  як  дядько  Іван  хоче  мамі    і  мені  догодити.  А  ви  -  тільки  червонієте.    А  я  дядька  Івана,  якщо  чесно  сказати,  гиджуся.  Не  хочу  бачити  в  домі  чоловіка,  від  якого  пахне  горілкою,    хоч  він  і    добре  працює  …  
-  Зачекай!  Не  торохти  так  швидко.  Ти  хочеш  сказати,  що  твоя  мама  не  проти  вийти  заміж?  І  ти  з  цим  погодися?
-  Та  ні,    з  дядьком  Іваном    жити  -    я  на  це  згоди  не  дам.  Хай  хоч  скільки  раз  приносить  цукерки.  Йому  більше  імпонує  тітка  Катерина.  Вона  все  хоче    винця  посмакувати,  шукає  компанії,  от    і  хай    дядька  Івана  пригощає,  вони  в  чомусь  схожі.  
Степан  дивувався    міркуванню  дитини,  її  сміливості  говорити  на  цю  тему.  Вони    саме  підійшли  до  перехрестя.  Як  би  це  їй  сказати,  думав  Степан,  як  підібрати  слова  ,  щоб  зрозуміла,  
-  Ти  не  хвилюйся,  думаю  в  Івана  шансів  немає  ,  мама  розумна  жінка,  гадаю,  чекатиме  від  тебе  згоди.
Оксана  повернула    в  сторону  магазину  і  майже  на  ходу  голосно,
-  То  ви  дядько  Степане  заходьте  до  нас  на  чай!  Бо  ви  маєте  шанс  влаштувати  своє  життя.  Поменше  соромтесь!  Бувайте!
   Вона  пішла,  а  він  навіть  не  рушив  з  місця,  в  голові  думки,  як  оси.  Ця  дитина  не  проти,  щоб  я  був  з  її  матір’ю,  вона  готова  мене  прийняти  в  свою  сім`ю?  Немов  оп`янілий  від  несподіванки,  чи  від  щастя,  раз  –  у  -  раз  кліпав  очима,  в  роздумах    поспішав  додому.
     Пройшло  два  тижні….  Оксана  готувалася  до  школи,  за  тиждень  перший  дзвінок,    дивилася  на  свій  старий  ранець.  Третій  рік  з  ним  ходить  до  школи,  вид  в  нього  нікудишній,    але  мама  сказала,  що    грошей  на  все  не  вистачить  .  І  подумала  про  дядька  Степана,  от  жив  би  з  нами,  то  напевно  б  купив  новий  ранець.    А  можливо  й  іще  дещо,  адже  видно  -  не  скупий  дядко.  Дві  зарплатні  вдома  то  краще,  завжди  так  каже  мама.  І  чого  він  не  приходить.  Вона  саме    сиділа  біля  вікна,  побачила  –  з  букетом  волошок  заходила  мама.  Аж  підстрибнула  від  радості,    за  мить    присіла  на  стілець,  підкрався  сумнів,а  може  це  дядько  Іван.  Але  хвіртки  Галина  не  зачинила,  за  нею,    з  пакетом  в  руці,  показався  дядько  Степан.
Ну  нарешті,    зраділа  донька.  Так  мало  бути  і  так  буде.  Адже  я  так  цього  хочу,  думаю,  що  мама  теж  цього  хоче  і  в  мене  буде  новий  ранець,    ой,    думаю,    тепер    вже  не  пошкодує  грошей.  В  душі  трохи  тривожилася,  може  дядько  Степан  не  проговориться  за  їхню  зустріч.Адже  тоді    їй  будуть  непереливки,  плекала  надію,  що  все  обійдеться.  Тож  не  думаю,  що  він  такий  пустий,чи  донощик  –  нарешті  дівчина  заспокоїлася.
   Перший  осінній  день  видався  сонячним.    Де  -  не  -  де  по  небу  пливли  маленькі  білі  хмаринки.  Легенький,  прохолодний  вітерець    пестив  обличчя.  Грала  весела  музика.  Діти  в  святковому  одязі,  копошилися,  гомоніли  між  собою.Уже  готувалися  до  урочистої  лінійки.  Оксана  поглядала  на  присутніх  вчителів  і  батьків,  між  них    стояла  мати  з  дядком  Степаном.  Полегшено  перевела  подих,  наче  з  себе    зняла  важку  ношу.    Радість,  відчуття  щастя  переповнювало  душу,  тихо  прошепотіла,
-  Ну,  от  матусю,  інколи  мрії  збуваються,  як  ти    колись  казала.  Ось  і  знайшла  ти  свою  долю.  
   І  усміхнувшись,  підставила  обличчя  до  сонця,  зморщила  носика,  в  очах  вигравали  веселики,  
-  Все  добре  люба,    ми  разом    з  тобою  знайшли  її….

                                                                                                                                                                   Вересень  2019р
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2019