Як не знати, про що ти мовчиш, тісно зціпивши губи.
І щетина, немов із дороги далекої пил.
Дай погладжу чоло, і зберу з нього сполохи, любий,
Хай в долоні стече гіркота, яку ти не допив .
Як розвіється сниво, з його крижаного полону
Я тебе заберу, і цілунком зігрію м'яким.
Обійми і повір в те, що ніжність моя не схолола.
І зболілі серця не розіб'є тужба на друзки.
Буде ранок дощем заливати пусте завіконня,
Де останній листок, як прив'язаний жаль до гілля,
Де і хмари пливуть, ніби нашим неспокоєм повні,
Де і вітер не знає, дмухнути на нас звідкіля.
Ти мене обійми і повір, що негода скінчиться,
Наше щастя вернеться дорогою щирих молінь.
А що там, за вікном, як колись, нам не буде різниці.
То ж віддай темні думи нічні у долоні мої .
Краса і ніжність переповнює. Образність зашкалює. І сюжет такий знайоми, такий рідний. Якщо це разове явище - круто. Якщо постійно -? Зараз якраз працюю над собою, щов не брати на свої плечі чужі проблеми, навіть рідних і коханих.
Супер! Дуже і дуже! Читав ніби про себе)
Тому дозвольте дещо сказати - не в режимі зауваження, а просто як внутрішній поклик, чи що... У 7-му рядку може краще "Обійми і май віру, що ніжність..."? бо цей оборот "... в те, що..." додає до душевного ритму щось таке... чого можна уникнути. До того ж слово "повір" є і в четвертому стовпчику.
І в останньому рядку слово "темні" читається мені як "мені", хоч бери та застрелься) Невдячна це справа і мабуть так робити не можна, але якби цього вірша впіймав я, то останній рядок був би "То ж віддай мені думи свої і скажи їм амінь"
Вибачте, будь ласка, і дякую за таку класну, і близьку емоцію.
Дякую і Вам, що прочитали. Вираз "обійми і повір" повторюється двічі. Але якби вірш був довшим, я б його повторила ще раз . В мене мало автобіографічних віршів. Але саме цей- про мене.то мої відчуття. Погоджуюсь з крайнім рядком- я теж читаю "мені", але так як "мої" я зав'язала на римі, то " мені" там ніяк не може бути. От і появилося слово " темні", яке там звучкти не хоче. Але думала- прокатить. Не прокатило. Прийдеться міняти рядок. Завтра.
Дякую за увагу!