О, де ви сьогодні, і дочки, й сини,
Онуки, батьки і родини?..
Розвіяв по світі вас вихор війни,
Понищивши пів України.
У східних степах другий рік - цілина,
Снарядами сіють й збирають.
І села й міста косить люта війна,
І жертви людські прибувають...
Мов прірва якась між людьми пролягла,
Хтось нам допоможе - реально?
... Хоронять в одному селі - пів села,
Мій світе! Скажи - це нормально?!.
Європа в задумі, стурбовані США,
Ховають в паперах обличчя...
А де ж їхня людяність, совість, душа?
І це - двадцять перше сторіччя?!.
Чи ми повернулися в вік кам'яний,
Де дикі, первісні закони.
Де кожен, хто хворий, чи лютий і злий
Плює на усі заборони...
Кого боїтесь, чи за що продались,
Затисли у жмені гармати...
Не вірите в те, що цей ворог колись
Прийде до вашої хати?..
Тремтіть, і торгуйтесь - була не була?
Побачите, що з того буде...
Коли переможе "імперія зла",
Чи будуть між вами ще люди?..
... Гартується сталь у пекельнім вогні ,
Ця хвиля відплати - невпинна!
Ми стали , мов криця, в цій грізній війні -
Народ і моя Україна!
Нескорені, мужні і сильні сини,
За вас ми вклоняємось Богу!
Пройшовши пекельні дороги війни,
Несіть в рідний дім - ПЕРЕМОГУ!
