Іду, любуюсь, шелест трав на горбочку,
Неподалік, де глянь, круги по ставочку,
Вода барвиста… рябить, топить проміння,
Здатна створити легеньке миготіння.
То враз стемнить, то знов легке просвітління,
Мов через шовк, вражає позолотіння,
Уже вляглося поверх веселкових хвиль,
Як ті думки, що повсякденно бентежать,
Що особисто лиш кожному належать.
На дні ставка, вода ховає тривоги,
Бо ж тут вона, нема іншої дороги,
Як і людині, смуток сама вгамує,
Як душі світло - полегшення відчує.
Ось тут і я! Сприймаю дари природи,
Де зграя риб, у мене визива подив,
Все невгамонні, згуртовані доволі,
Передається вдача, бажання волі,
Що притаманне людині мати радість,
Може когось і підстерігає заздрість,
Лише природі й навколишньому світу,
За красу дякую, нині маю втіху.
Йти й не спішить, під блакитним мирним небом,
Коли затишшя, а нам цього ж так треба,
Щоб без війни, без сирен й материнських сліз,
Щоби народ не підстерігав фаталізм!
І кожен з нас плекав надію на добро,
Щоб врешті - решт, ми прикінчили орків зло,
Яке руйнує, усі плани на життя,
Нас українців гріє віра в майбуття,
Моя країна має право на щастя!
Думки , між трав на горбочку,
Ледь поосміхнулась, пройдуся по садочку,
Краса вража, душа на злеті світлих мрій,
На перемогу, я не втрачаю надій,
Придай же Боже, сил воїнам й воячкам,
Щоб зберегли красу й мир своїм нащадкам!
08.08.2023р
Краса вража, душа на злеті світлих мрій,
На перемогу, я не втрачаю надій,
Придай же Боже, сил воїнам й воячкам
Щоб зберегли красу й мир своїм нащадкам!
Чудова робота, пані Ніно, прекрасний фінал - як молитва
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
