Зустрілися Рак і Жаба
На бе'резі біля річки.
Тепло, сонце... Яка зваба !
Повилазили з водички.
Жаба часу тут не гає
Мошку почала ловити.
Язичком липким хватає.
Рак голодний... Як тут бути?
Вмить задкує, їсти хоче,
В мул заривсь і корм шукає.
Жаба сита мружить очі,
Гріє спину, сонце сяє.
- Чому грітися не хочеш
І поживку тут шукати?
Хіба в мулі тобі краще
Копирсатись, бруд ковтати?
- Ти вже сита і ще липне, -
Така відповідь у Рака.
- Кожен живе так, як звикне,
Моя доля небораки. *
Кожний живе так, як може,
Чим природа наділила:
Плавають, стрибають гоже,
Хтось літає, має крила...
В мене щит* і не журюся,
Що в житті я неборак,
Панцир, ноги, клешні, вуса,
Як ущипну, - буде знак ! *
Рак тямущий, не сумує,
Живе так, щоб не журитись.
Все, що має, він цінує.
З тим, що дано, вміє жити.
***
Серед нас, на жаль, є раки
І мораль ця при нагоді,
Якщо відчай в небораки,
Може стати у пригоді.
* Неборак - становище людини, істоти до якої виникають співчуття.
* Щит - тут твердий покрив для захисту м'якої тканини.
* Використала вислів з української народної казки "Коза - дереза".
Саме так, Катрусю, і серед нас є люди з обмеженими можливостями, що викликають співчуття, але пристосовуються, живуть якщо тільки не зламалися. Сердечно вдячна Вам за постійну підтримку.
