Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Горова Л.: Згадаєш чи? - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ales, 16.08.2023 - 21:53
Такі думки, схожі на погляд чорного крука, що седить на хресті (древнього кладовища), він дивиться на тебе, і ти розумієш, що він знає, що ти знаєш....
Горова Л. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я знаю, що ти знаєш, що я знаю... Знайома плутанка зі слів. Ну а чому крук? Невже то я?
...вичерпний погляд, замість сотні слів.Так можуть бачити лиш звірі (птахи) і завсім безсловесно діти.
Прозектор, 10.07.2023 - 00:23
Гарно, чуттєво написано, сподобалось. Згадав і свої рядки:Твій чар, п'янкіший блекоти, В моєму серці буде завше, Нехай і впевнений, що ти Мене забудеш не згадавши. Р.S. "Ві́рші", не "вірші́", відголос і луна - одне і теж (16-ий ряд.) Горова Л. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! В моєму творі я згадую саме вірш ( чоловічий рід). Якби згадувала віршу ( жіночий рід) , то був би збитий наголос. А так все правильно . Дякую за уважне читання! Щодо відголоску луни, це Ваша позиція, яка має право на озвучення. В мене інша.
Я знаю, що пишу - за новими правилами тільки "вірші", незалежно від однини. Але як хочете, знаю людей, котрі кажуть "дерева", "Україна" і їм теж правильно.
Горова Л. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ВІ́РША, і, жін., заст. Вірш. Сиділи там скучні піїти, Писарчуки поганих вірш (Іван Котляревський, I, 1952, 13; Засилаю до Вас невеличку віршу (Панас Мирний, V, 1955, 414).Так і я ж знаю,що пишу- твір, а не наукову роботу по нових правилах. З пов. Світлана Себастіані відповів на коментар Світлана Себастіані, 08.07.2023 - 21:14
Романтичний герой твоєї ЛГ кусатиме лікті. Онєгін-2.
Світлая (Світлана Пирогова), 06.07.2023 - 17:34
Згадає він, мабуть, не раз,Але ж є гордість поміж вас. Горова Л. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і за обране! Після вчорашнього страху трохи сентиментів...
|
|
|