Пов'язала злива коси Вельоном густим. Вітер пасма їй заносить, Хоче заплести. Перемотує, тріпає Сотнею хвостів, І біжить по даху плаєм Срібний водостік. Не вміщається у жолоб, Гучно булькотить, Обливає вікна, щоби Потемніло вмить. По саду пружинить злива, Миє малахіт, Сіро- синьо-мерехтливо Обіймає світ.
ID: 986998 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 24.06.2023 15:23:36 © дата внесення змiн: 24.06.2023 19:58:52 автор: Горова Л.
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie