Брунатне серце...рідко кам'яніє.
Воно кохає, що не є - пером.
У сяйві чистім довго-довго мліє,
Сповите сумом - диво-білим сном.
Будує взором ті важезні скелі,
Спиняє ніжно всю живу ходу.
І зводить замки ТАМ, де чорні стелі,
Де хтось далекий знов завів луну...
ОбІрве сили, всі земні начала,
Сховає муку, тільки б не знайшли!..
Брунатне серце, як усі, кохає,
Та змісти інші в тім його чутті...
03.12.2022