***
Весна. Вечір. Холодно.
Вона сидить перед дверима дому.
В руках мобільний, в серці є надія.
Їй хтось подзвонить, заспокоїть гонор.
Вона промовчить. Абонент спитає:
"Чи ти в порядку? Ти мене чекала?"
"Чого б це раптом" – кине різким тоном.
Але ж чекала. Хоч і не зізналась.
Але насправді все було не так.
Вона чекала той дзвінок дарма.
Не пролунав гудок того рінгтона.
Вона мовчала. Очі заблищали.
На небі місяць сяяв срібним тоном.
Він був єдиним джерелом тепла.
Вона замерзла, щоки запалали.
І потекли нестримні сльози по губах.
