Знову прийшла осінь на нашу вулицю,
Читаються затишні книги і вірші,
залюбки п‘ється теплий трав‘яний чай.
Знову хочеться вірити в споріднені душі,
У теплоту, мир і радість на всій землі.
Вірити хочеться… але біль часом
розриває на дрібні шматочки.
Зради і війни, бентежать не тільки серце,
А й цілий світ.
Якщо хочеться, значить на правильному шляху
Перебороти себе і прийняти весь біль можливо,
Згодом побачити в ньому енергії невичерпне джерело,
І черпати із нього силу.
Пережити зиму.
Засісти за звіти, коли за вікном йде сніг,
Згадати про радість і мир, який прийшов на світ.
Любити, згорати, дивитися на вогонь.
Мріяти, не бути, а справді - жити.
