Вона давно лежала на столі,
Злегка прикрита білим рушником,
У тонких струнах звучання долі,
Прожиті днини, бути страдником,
Зіграти з шиком, то ж на волі.
І часто з смутком за дні прожиті,
Смичок зривався. В душі зболеній,
Неприховати тривожні миті,
В звуках мелодії… зажуреній.
Вона давно лежала на столі,
Старий футляр зчорнів під час війни,
Мо» повезло, залишив у селі,
Разом з речами забув на вікні.
Яке то щастя, хата вціліла,
Футляр, як оберіг, лише потлів,
А під вікном, бузина розцвіла,
Згадавши, ятрив душу, все ж жалів.
Гримлять гармати, музика в душі,
День перемоги… рідні стежини,
Війни мелодія, зникла в глуші,
Звук струн у скронях, гіркі сльозини,
Охопив смуток, нема родини.
На підвіконні…. весняний промінь,
Зморені руки рилися в речах,
Ледь підгорілих. Мокрі долоні,
Та лише мить, сльози щастя в очах.
Вона давно… лежала на столі,
Злегка прикрита білим рушником,
У тонких струнах, звук миру, волі,
Вона заграє, так, аж в горлі ком.
Жилисті руки … Тремтіла струна,
Душі схожа, господаря в хаті,
Летять снаряди, навіщо ця війна?
Чом припхались, вороги прокляті?
Плакала скрипка, душа волала,
Сльоза котилась, жура і відчай,
Горе це нащо, доля зазнала?
Чом світ жорстокий, скрізь протиріччя?
У хаті тихо… скрипка на столі,
Над нею фото,тривожний погляд,
Ти неспроможний, йти проти долі,
Онук з думками,схилився поряд.
До болю в очах, поглянув на стіл,
Він поспішив, країну боронить,
І Бога просив, щоб добавив сил,
Щоб повернутись, зіграть на скрипці.
27.07.2022р
"У тонких струнах, звук миру, волі
Прекрасно, Ніночко 
Зворушлива, щемна розпвідь про долю скрипки. 
