О, пам’ять! Ти як гама світлотіні,
Як барва звуків, ти як блиск здаля
Гранчастого коштовного каміння,
Що для щасливця зберегла земля.
Предивний дар здобутків і прозріння
Сховай углиб, щоб спогад не кружляв,
Не турбував докорами сумління,
Щоб час на зліт високий окриляв!
Буди, буди юнацтва світ яскравий,
Де неповторність зустрічей ясних,
Де день стрясає ніч з плечей своїх,
Як видиво натхненної уяви,
Щоб відсікти гілляччя слів сухих
На непідкупного мистецтва славу!
Алecь Звoнaк
Памяць
О памяць! Ты, як гама светаценяў,
Як фарбы гукаў, як сцямнелы бляск
Шматграннага і рэдкага камення,
Што зберагла для ўдачлівых зямля.
Дзівосны дар знаходак і здзіўлення
Схавай глыбей, каб водгуллем здаля
Не варушыў дакор твайго сумлення,
Каб час на ўзлёт высокі акрыляў!
Будзі, будзі далёкі свет юнацтва,
Дзе непаўторнасць радасных сустрэч,
Дзе цені ночы дзень страсае з плеч,
Як прывіды натхнёнага вар’яцтва,
Каб голле друзлых ссохлых слоў адсеч
У гонар непадкупнага мастацтва!
