Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Проговорилася / проза/ - ВІРШ
logo
Ніна Незламна: Проговорилася / проза/ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 17
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Проговорилася / проза/

Ніна Незламна :: Проговорилася / проза/ 
          / Одна сторінка з особистого життя/

     За вікном зима… Та сніжна, сувора зима запам`яталася  мені на все життя.
   Це було напередодні нового року. Зо два дні, сипав білий пухнастий сніг, а вчора під вечір, ох і хурделило. «Світу білого не видно»,- так мама казали. Ми вже  й так кілька днів надвір не висовували носи, був  такий сильний мороз, аж вікна понамерзали льодом, а так хотілося покататися на санях.
    Наша вулиця довга, тягнулася вздовж великого поля,  відмежовувалась від нього широкою дорогою.
 На цьому полі,  під час війни, німці зробили склад зброї, так всі розповідали. Я теж,  як ще меншою була, пам`ятаю вибух на полі. Це було влітку, аж хату трусонув, всі хто був в ній злякалися, повискакували на вулицю. З інших осель теж всі повибігали, дивилися на поле, майже посередині, стіною стояв пил.  Як він розвіявся, виднілася купа землі разом з конюшиною. Люди шепотіли між собою, що добре, що не пшениця росла, так би весь урожай згорів.
   Туди, де стався вибух,  дітей не пускали, казали глибоку яму вирило,що там підірвалася циганка з двома дітьми. Всі журилися, що така біда сталася. 
На другий день сюди приїхало багато військових, все поле перевірили, ящиками вивозили патрони, снаряди і бомби. Мені здавалося бомби були схожі на довгі груші, але дуже завеликі. Тільки після перевірки, батьки нам дозволили бігати по полю. Ну правда коли, ще нічого не сіяли, або зібрали врожай. На полі сіяли пшеницю, кукурудзу, а охороняли все об`їждчики з батогами, це такі чоловіки в військовій формі на конях. Садили там і картоплю, старша сестра Ліда її збирала, коли вже сніг падав. Пам`ятаю,  ми теж з Олею(сестра старша на три роки за мене),  допомагали їй,  хоч і холодно було. Пальці рук  так замерзали, аж зашпори в них заходили, біліли, як з поля  прибігали в хату, швидко руки  пхали у теплу воду, відігрівалися.
    Моє рідне поле мало невеликий схил до дороги, тому коли  гуляла хурделиця, з нього несло й несло снігу, аж засипало паркани. А одного разу так насипало, що  тато не міг надвір відчинити двері. Він зразу, як тунель пробив руками, а потім вже відкидав  від дверей. Добре хоч сніг був пухким, а так би прийшлося з іншої сторони вікно витягувати, так мама клопоталася. У нас сім`я велика. Старша сестра жила окремо, вже  вийшла заміж, друга сестра в цей день була на роботі, вона працювала на швейній фабриці в Харкові, а третя сестра  по направленню поїхала працювати в Москву, вона закінчила  медичне училище. Четверта сестра  вчилася в Харкові на штукатура. А брат, старший за мене на сім років, пішов до сусіда  однокласника, пограти в карти. Він часто там пропадав, казав нам,
- Мені нема, що з дівчатами водитися. 
Тож ми з Олею, цього дня, в обідню пору, залишилися вдома з мамою. Я не знала, що мама робила, але вона, то заходила в хату, то знову поспішала в літню кухню. Ми дуже просили маму, щоб відпустила нас погуляти, покататися на санях.
 А кататися було де, старші діти прямо на полі накидали гору снігу й всі по черзі з криниці носили воду й поливали її. Вона за ніч замерзла, аж дзеркалилась. Гора мала схил на дві сторони, одна сторона довша, з невеликим схилом до вулиці, а друга сторона  з крутим схилом, тягнулася в глиб поля, вона навіть мала два трампліна. Старші діти й навіть дорослі, каталися на крутому схилі гори, а молодші  діти спокійніше з`їжджали з довшої сторони. Це спеціально так зробили, бо старші діти не хотіли водитися з меншими.
     Нарешті мама  дозволила нам піти погуляти, наказала Олі, щоб дивилася за мною. А, як я замерзну, щоб відразу йшли додому.  Оля одяглася швидко, вона  ж  до школи ходила, було в що одягтися  і взутися.
 А мені мама шукала одяг, перебирала старі лахи. Нарешті знайшла братові штанці, вони, правда, були завеликі, але мама їх підв`язала резинкою. Взула  мене  в старі черевики Олі, а щоб не спадали, нап`ялила на мене чиїсь  великі панчохи, склавши їх вдвоє, шепотіла, що так буде тепліше. Одягла в осіннє  пальто, навіть не знаю чиє, його напевно всі переносили.  А на голову пов`язала  велику  ворсисту хустку. Вона така була велика, що ховала мені плечі. Мама наче нею загорнула мене, пов`язала  навхрест попід руки, посміхнувшись сказала,
-Ну, от ти тепер в мене «мужичок с ноготок».*
Я відразу запитала,
А, як це мамо, з мене сміятися не будуть?
 -Та, тож Миколка тобі розповідь читав, що не пам `ятаєш? Там хлопчик був на картинці…
Я, аж зраділа, коли пригадала?
 -А, це той, що з лісу на возі дрова віз?
Вона кивнула головою. Коли ми виходили з хати, сказала,
- Йдіть, тільки ж нікому не кажіть, що я самогонку жену. Міліція прийде, біди не оминути. А ти ж Олю, дивися, як Ніна замерзне, зразу приведи додому. Я хвіртку на клямку закрию, ти ж дістаєш  її відкрити.
  Ми задоволені, кожна з санями, вийшли до юрби дітей. Для мене звичайно сані з товстими дошками заважкі, але ж так хотілося покататися. Оля відразу побігла на крутішу гору, а я каталася з меншими дітьми.
     Весело, галасно навкруги. Всі діти задоволені, вже й в сніжки награлися й накаталися  на санях.  Менших дітей,  на горі ставало все менше й менше. І я позирала до Олі, гукала, махала руками, щоб йти додому. Бо вже пальці на ногах, здавалося не мої та й  під носом було мокро. 
 Сутеніло, я підійшла до Олі, тупцювала ногами,
-В мене ноги вже змерзли, пішли додому…
 Вона вся розчервоніла, здивовано кліпала очима,
- Тю, подивися, ще всі діти катаються, завтра ж неділя, в школу не йти, чого й куди  мені спішити. Ти порухайся більше, тоді й зігрієшся.  
 І  посміхаючись, пішла до своїх дівчат.
 Я, ще два рази з`їхала з гори та холод пробирав все тіло. Не могла терпіти, знову гукала Олю й махала їй руками. Але вона не звертала на мене уваги, підіймалася на гору. Я з розсердя лягла животом на сані, вирішила, з`їхати з гори так, як старші діти катаються. Та раптово сані перевернулися і я полетіла стрімголов. Очутилася неподалік гори в пухкому снігу. Хтось мене взяв на руки, струшував з хустки й з обличчя сніг,
- Ану, хто це? Ти чия?
 Мені всміхався дядько Василь. Його всі називали дільничний, а чому, я не знала.  Він жив в кінці нашої вулиці. 
Я шморгаючи носом, назвала, як звати маму й тата.
-О, то це ж зовсім поруч, пішли я тебе заведу додому, бачу ти вже вся, як бурулька, мабуть замерзла. 
- Угу, – кивнула я головою.
 Я  знала, що дядько добрий, він інколи всіх дітей на вулиці пригощав смоктальними цукерками. Раділа, що ніс мене на руках, ще й притулив до себе і в той же час віз сані.
 Дядько Василь товкнув хвіртку рукою, але вона не відчинилася. І тут я пригадала,
-О! Мама хвіртку на клямку закрила, щоб ніхто не заходив, бо вона самогонку жене.

                                                                                 *- рос мовою.

                                                                             27.11.2019р

ID:  856331
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.11.2019 16:15:22
© дата внесення змiн: 10.12.2020 17:53:07
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 23 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Н-А-Д-І-Я, Любов Іванова, Тетяна Горобець (MERSEDES), Любов Вишневецька, ТАИСИЯ, Ніна-Марія, Микола Холодов, геометрія, Надія Башинська, Веселенька Дачниця, Світлая (Світлана Пирогова), Valentyna_S, Катерина Собова
Прочитаний усіма відвідувачами (754)
В тому числі авторами сайту (42) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед



КОМЕНТАРІ

Малиновый Рай, 29.11.2019 - 23:53
цікаве оповідання.сподобалось.
give_rose friends hi friends give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, шановний! give_rose 21 21 22 22
 
ТАИСИЯ, 29.11.2019 - 22:04
Вот как интересно ведут себя дети!
Ведь они бесхитростные! meeting victory taanci
А Вы, Ниночка, изложили эту историю естественным и привлекательным языком... Браво!
hi ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Большое спасибо, Тая! Это ведь я и была...Иногда вспоминаются моменты из жизни в раннего возраста....
Рада,что проведали меня. Всего наилучшего Вам! give_rose 21 22 22
 
Капелька, 29.11.2019 - 21:09
12 shr Дуже приємно читати таку цікаву, гарну, веселу розповідь! 16 23 16 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Це одна із сторінок мого життя... Натхнення Вам, шановний! give_rose 22 22 21
 
геометрія, 29.11.2019 - 20:57
Ніночко зачиталася,і усміхалася,і сльози витирала, бо ж і у нас таке бувало, тільки я з братом ходила, і санків у нас не було, а були саморобні ковзани, на двох одні; та навіть не надвох а на всю вуличну компанію, то ото по черзі ми й каталися... 12 12 16 16 43 42 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую. Валюшо! В нас сані теж саморобні й дуже важкі були.Гарного Вам вечора! give_rose 22 22 21
 
Ніна-Марія, 29.11.2019 - 19:32
Дякую Вам, Ніночко, за чудову розповідь! Люблю Вашу прозу!!!!! 12 12 16 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую! Завжди Вам рада! Гарного вечора! give_rose 22 22 21
 
Чайківчанка, 29.11.2019 - 19:29
biggrin tongue wink wink a vun mav nuh i dodomy viv.Zaraz mama nalie cuvyhu. biggrin tongue friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Марійко!. Я ж тоді,ще мала була,як кажуть під стіл пішком ходила,років шість чи й було... give_rose 22 22 21
 
Валентина Ланевич, 29.11.2019 - 19:14
Чудова розповідь, Ніно! 12 І нас міліціонери цукерками пригощали, щоб ми сказали, чи женуть наші батьки горілку та ми були з партизанського краю, хоч від ласощів таки не відмовлялись. biggrin 16 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Валюшо! Так мені тоді мабуть років шість було,чи й не було... give_rose 22 22 21
 
Наталі Калиновська, 29.11.2019 - 19:06
12 Майстриня прози!!! 16 21 22 22 23 32 39
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Наталочко! give_rose 22 22 21
 
Н-А-Д-І-Я, 29.11.2019 - 19:00
12 12 16 16 Гарні у вас, Ніно, прозові твори...Читаю їх завжди із задоволенням. Удачі вам. Гарного вечора. 21 22 22 give_rose give_rose give_rose hi 9 019 good
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую!. Навзаєм,дорогенька! give_rose 21 22 22
 
Світлая (Світлана Пирогова), 29.11.2019 - 17:29
12 Гарні спогади з дитинства. Я теж своє дитинство пригадала: і намети снігові на рівні будинків, і те, як каталися на портфелях до самої школи, бо кучугури по всій вулиці тягнулися. Чудова пора була.)) hi 21 give_rose 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Гадаю, це добре,коли згадується ,щось хороше. Успіхів Вам! give_rose 22 22 21
 
Олеся Лісова, 29.11.2019 - 16:46
12 021 Ніночко, як же вміло Ви все описали. Повернулося дитинство, з сестриним пальто і пуховою хусткою, з санчатами і гіркою. Дякую Вам за чудову розповідь. 22 22 shr give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я щиро дякуюВам! Рада,що сподобалась проза. Успіхів Вам! give_rose 22 22 21
 
Катерина Собова, 29.11.2019 - 16:29
12 12 12 Ніночко, ну Ви й майстриня розповіді - відірватись не можна, читала на одному диханні! Розсмішили!
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за теплі слова,за оцінку. Це ж про себе, згадуються моменти з дитинства... give_rose 22 22 21
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  Навіть
Master-capt: - Слово сполучник "навіть" підсилює відтінок речення, і синонімів немає. Та в нашій мові є схожі відтінки... Хоч би що. Хоть би. Принаймі. Усякому разі. Все-таки. Зокрема. Та ще й. Особливо. Неначе. Проте. Однако.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Навіть
О. Хвечір.: - Чим можна замінити слово "навіть"? У словниках синонімів до цього слова я не знайшов...
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Маргіз: - Твердосплавний жанр, музика не для всіх, чоловіча музика, слабакам у залі не всидіти, музика сильних
Синонім до слова:  метал
Master-capt: - Жесть. Мажор. Набат. Грохот. Грохотон. Вогнемет. Сталевий ритм. Камнепадний жанр.
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Синонім до слова:  аврора
Enol: - світлограй - це максимум для моєї фантазії
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Мобілізація
Маргіз: - Мобілізація У країні мобілізація – перевірка на патріотизм, єдність, мужність, колективізм, непідробність та силу коду нашої нації.
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - лебедина пісня, перехрестя (осені та зими), рубікон
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Мобілізація
Маргіз: - Мобілізація - солдатозбиралізація
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Бабине літо - пізня осінь, пізнє кохання, зимова вишня, місячна соната, ще не останній танок, жіноче соло, жіночі спогади, вік не має значення, спогади про молодість, відшуміло, відцвіло
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - правдивий, її половинний, не для загалу, терплячий, не перекоти-поле, неперелітний, незальотний
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Вичитка - робота над помилками
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Світла, чиста душею та помислами
Синонім до слова:  Мобілізація
Master-capt: - Призив. Рекрут. Рекрутизація. Доукомплект. Резервокомплектація. Резервіровання. Оповіщення. Обороноздатність. Оборономіцність. Оборонозахист. Вистій. Вишкіл. Противостояння.
Синонім до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: - І тут нема фантазії у поетів поки, чи бажання, чи думки)) :42:
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Наталя Хаммоуда: - Файна, красна, ладна, привале́бна,гожа...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Церата
Наталя Хаммоуда: - Клейонка, вощанка, циру́тка, (стеленка і плінка) -- казала моя баба. Не знаю, звідки походження.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Svetoviya: - Ловкенька, так говорила моя прабабця 1909р.н. Черкащина.
Синонім до слова:  Церата
@NN@: - церата- цератка(скатерка) не скатертина, бо то ткана льняна чи бавовняна, оздоблена шитвом чи стрічками, святкова...
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Олександр Холденко: - Ловка , це вправна , я також з чернігівщини
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
Синонім до слова:  Вірний
Ніна Колодяжна: - Баннолистий, невід'ємний, прилипкий, невідчіплюваний, завждипоручний, прирослий
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
епіграми з рогами: - ловка (Чернігівщина, Сумщина, Полтавщина)
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie