дивлюся – картинки з моїх журналів,
ой, повирізала й почепила на стіні.
стояла спека, а вона
вбралася в білі мережива,
та так і ходила без ніякого сорому.
о, в неї довге волосся
і високі чоботи зі зміїної шкіри;
вона була – не знаю як сказати:
вона була як повсякденний
мій улюблений звичний костюм.
потім вона скинула з себе то все,
та й заходилась обдирати мою душу!
це було, чисто пісенька
shake, rattle, and roll,
а може, карпати програли в футбол.
та я знаю: вона таємно жорстока.
не такий вже я дурень в підніжках у неї;
всі її наміри бачу
зі швидкістю заплющеного ока,
і навіть коли почуваюсь в безпеці,
чекаю від неї чого завгодно.
таємно жорстока. схопила мене за чуба,
кудись потягла. я хотів спитати
чого їй треба – та лиш поглянув у вічі.
я поглянув у вічі, й побачив те двічі,
чого вона хоче. так, вона дуже груба.
тим часом наливає собі вина,
повільно п'є. каже: авжеж, повільно.
ну, це просто таке моє щастя.
я звик: я стукаю по дереві,
де лиш тільки надибаю. як же мені щастить!
кажу їй: "ти, як вогонь, а я – твоє паливо".
так, вона дасть і дає мені все,
я ніколи й не сумнівався в тому.
горе. проте ж я знаю: вона таємно жорстока.
був би я дурнем, ніколи б того не знав.
жорстока, жорстока. таємна! вона жорстока, –
ніхто б мене у цьому не розчарував
за твором: secretly cruel, kiss
