***
Стяги на вишках,
хрестоносці бліндажів гартують зброю(що ще робити),
хоча, хтось помолиться Богу, згадає цивілку,
дружину, коханку, чи просто захочеться запалити,
хто-зна, можливо останнє бажання - це
легке повітря ...
... те повітря, важке, як зіниці вранці, немов не спав,
те повітря, просякнуте тривогою тиші далеких горизонтів,
а земля ледь багряна й холодна, як чавунний сплав,
його не зігріти парою чобіт, ба, навіть, якщо їх буде сотні.
І за спинами спини - попереду хрест на шиї, і молоко пари,
останній спокій опановує, у кожного свій Єрусалим.
Зникає страх, й життя набуває іншої барви,
тому коли віддаєш усе заради єдиної мети,
перестаєш бути злим,
на цю країну, на її байдужість в хмарах,
на камбеки слів , і закляклу стабільність брехні,
на безтурботні ночі, й що всі заклопотані у справах,
в них немає війни, хоча ми на війні.
Пізніше,
їх будуть впізнавати на вулицях, опісля
проводжати поглядами, і мовчки перешіптуватися очима,
буцімто, вони не такі, як всі, бо дихали іншим повітрям....
... але на те була причина.
березень 2017р.
#Інша_нація
ID:
726485
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 30.03.2017 23:16:58
© дата внесення змiн: 30.03.2017 23:16:58
автор: Микола Соловей
Вкажіть причину вашої скарги
|
