Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Після випускного/проза/ - ВІРШ

logo
Ніна Незламна: Після випускного/проза/ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Після випускного/проза/

Ніна Незламна :: Після випускного/проза/
   Чудовий,  ясний світанок пробуджував все на землі. Яскраві сонячні промені танцювали, вигравали фіолетовими,світло – синіми, синіми, а часом рожевими кольорами. Немов один перед одним хизувались, який з них вміє краще мерехтіли.
   Небо  на сході  вже світло-голубе і чисте, зовсім немає хмаринок. Аж десь там, вдалені, туди на захід, здавалося небо від обрію підпирали дві великі  темно-сірі  хмари. .
Маленькі  пташки пурхали час від часу над землею і знову  зникали у високій траві і у кущах. Скрізь світилися  сріблястим сяйвом чисті  роси, здалеку здавалися  кришталеві.
       Після  випускного вечора  не  поспішали, йшли недалеко та за розмовами  добрели, аж  до річки. Трохи далі розлігся широкий став. Густий, високий очерет і зілля  немов охороняли їх.
 А далі потопала в шовкових травах  і квітах долина.
 В небо здійнявся красень – лелека… широко розправивши  крила  літав, кружляв, оглядав,  що діється довкола.
Олексій з Оксаною сиділи на великому сухому дереві  навпроти річки, на пагорбку, між квітучих шовковиць. Чарівні пахощі літали навкруги, від річки відчувався запах зілля і води, свіже повітря  радістю наповнювало серця.
         За плечима, трохи вище, виднілися дачі, а далі до траси, листяний ліс, який тягнувся,  аж до містечка.
По воді мерехтіли перші сонячні промені.
-Ой дивись ,дивись,- показувала на річку  Оксана.
Там плескалися сріблясті рибки, то одна,то за нею інша, немов гралися в хованки  і по воді розходилися  пружні круги. 
- Тихо… Не кричи, бо злякаєш, - спокійно  промовив Олексій і махнув рукою  під окрай річки.
 На піску сиділи дві жаби, вирячивши очі, полювали на комах.
 А над  водою, майже на місці,  висіла, махала крилами бабка.  Та раптом крутнулася  і швидко зникла.В чагарнику почувся шурхіт, мелькнула видра і шубовтнулася в воду.
-Оце так! Ти бачив?- тихо запитала дівчина.  Він кивнув  головою, великий палець приклав до губ, показав, щоб мовчала.
  Задоволені,не зводили очей з  річки, милувалися, як рябила вода від вітру і виблискували на сонці  водяні білі лілії. А зовсім поруч нахилилася стара плакуча верба, її коси купалися в воді, під ними вода немов завмерла, що навіть видно було водорослі і зграйки маленьких риб.
Десь далеченько почувся крик качки, відразу  у відповідь пролунало кілька звуків. На другій  стороні річки, ще дрімала пара лебедів, під крилами сховані голови.
-А може вже підемо?- запитала Оксана, обхопила себе руками.
-От я дурень,ти ж в легенькій сукні, прохолодно..
Зняв з себе жакета, накинув на  її плечі,, подивився в  красиві, блакитні очі,  ніжно поцілував в уста.
Вона нічого не сказала, трохи зашарілася, ледь почервоніла.
-Ти пам`ятаєш, як ми ще в п`ятому класі приходили сюди, я  дівчат учив  плавати?
-А чому ж ні, звичайно пам`ятаю.
 А ти не забув, як  у восьмому класі хлопці взяли в когось на дачах надувний човен і ми сперечалися хто буде першим плавати?  І  як тоді  господар прибіг за ним,- посміхнувшись продовжила розмову. 
- Так,збігло дитинство, вже і юність тікає. Ми вже дорослі, на нас чекає зовсім інше, нове життя,- помітив Олексій.
-Ти ж знаєш, я подаю документи в  Н Т У ( Х П І ), думаю все буде гаразд, треба  вчитися, щоб чогось досягти.
-Тобі хочеться в Харків? Я тут поближче, в Вінницю, в медичний університет хочу та не знаю чи вийде, великий конкурс.
-Ми ж не слабаки, будемо впевнені в собі,  поступимо вчитися, принаймні я так надіюся і мрію, що все буде добре….
-Почекай, зараз прийду ,-  сказав Олексій, піднявся в гору за шовковицю  і зник.
Вона дивилася вслід і  тішилася ним. Красень, стрункий, чорнявий, ще й розумний. Ловила себе на думці, що давно їй подобається, себе не вважала красивою та русяве густе волосся  у класі всіх вражало своїм блиском. А за очі, в класі хлопці шепотіли між собою, що один погляд міг звести з розуму та на ці розмови дівчина не звертала уваги.
Вони в школі сиділи  на  різних рядах парт, часом помічала його погляд, підіймала голову, обоє ж червоніли, перша опускала очі.
 Це тільки після Новорічного карнавалу став проводити  її  зі школи додому  А на свято Восьмого Березня привітав квітами. Був дуже веселий, багато розповідав про свої плани, що хоче працювати  в сфері технологій, того вечора він перший раз її поцілував.  В останній місяць  занять залишалися після уроків у школі, зубрили формули, готувалися до екзаменів. 
      Поїде  вчитися та й по дружбі,думала іншим разом, хто знає, що буде через п`ять років.
       Вже зовсім виринуло сонце і промені  лягли на росяну, немов шовк  траву, яка  блистіла, переливалася, мерехтіла зелено-синім кольором.
Він стояв перед нею  і посміхався, - Дивись що я знайшов!
В долонях тримав яскраво-червоні,кругленькі полуниці,
- Бачиш, це далі на пагорбі, їх правда  там не багато. Їж, це тобі, я трохи посмакував коли збирав…
Вона  задоволено подивилася, подякувала. Він дивився в її очі,здавалося намагався  запам`ятати їх.
      Вже сів поруч з нею, з долоні брав  по одній суниці підносив  до  її губ, щоб вона їла. Задоволена всміхалася і після кожної дякувала. Вже, як всі з`їла ,обоє розсміялися, він поцілував.
-Мені здається, що  буде дощ, бачиш ті хмари, що були на заході, вже до нас підкрадаються і вітерець  почав віяти прохолодний,-
міцно обійнявши проговорив Олексій.
   Вибралася з обіймів, піднялася,
-  Ну то пішли, бо й  так далеко заперлися, скільки часу мине поки доберемося, а то й справді, ще змокнемо.
    Піднімалися під пагорб, з кущів вилетіли сполохані горобці.
-О,бачиш, ховаються, напевно точно буде дощ.
  Взявшись за руки, прямували дорогою під лісом, а поряд на сонці  красувалося поле з конюшиною.
-Почекай,- моргнувши сказав їй. 
Вже попід лісом  в траві рвав квіти. Ромашки, дзвіночки і листки папороті склав у букет, демонстративно підніс і вклонився , чмокнув в щічку.
Вона збуджено сміялася, як мала дитина підносила квіти  вгору і знову весело сміялася.
Опанувавши себе від емоцій проговорила,-
-Ой насправді, яка чудова  природа, яка краса довкола нас. Наша земля найкрасивіша,наша земля найщедріша, як можна її не любити. і десь їхати.
-Та  що ти, тож я в Україні буду. Проминуть п`ять років швидко та й  літом же  буду вдома, ще не раз  разом полюбуємося  природою.
-Пішли швидше вже дощ накрапає, - проговорила Оксана.
- Ой, подивись,там при дорозі стара скирта, побігли заховаємось,-запропонував Олексій.
Познімали капці, босоніж, як малі діти бігли до скирти.
   Ті  хмари здавалося не великі та дощ йшов гарний. Вони весело сховалися в соломі, лише ледь виднілися  прикриті обличчя.
- Ну нарешті закінчився…Ти змок?-запитала. 
- Я - то в твоєму жакеті, а ти в одній сорочці. Тепер вигляд в нас напрочуд не карнавальний,- продовжила вона і вилізла із скирти.
-Та ні, так трохи,- заперечив...
Знову яскраво виглянуло сонце, сірі хмари пливли вдалину і небо стало синьо-голубе та де-не-де з`явились маленькі білі хмаринки.
Вони задерли голови догори, милувалися небом. Ласкаві промені падали на їхні  обличчя, примруживши очі  посміхалися, раділи, насолоджувалися теплом.  
   Олексій підійшов до неї, збирав останню солому на голові, обтрушував  сукню, обіймав. 
-Ну пішли прохолодно,-  проговорила вириваючись.
   Ґрунтова  дорога, аж блистіла від дощу, ноги  ковзали по ній.Він  взяв  під руку, весело шльопали по багнюці.
        Нарешті добрались до траси. Хлопець нарвав багато трави, вона ж звичайно була мокра, намагався витерти  їй ноги.
Звичайно не зручно, трохи соромилася. Стояла на одній нозі трималася за нього, від  лоскоту заходилася сміхом, він задоволено  з посмішкою спостерігав. Врешті  дістав носову хустинку  витирав  майже чисті ноги, взував капці.
Вся розчервоніла від сміху підійшла  чмокнула в щоку та він обійняв і вже поцілував в уста.
      По широкій трасі  проїхала, засигналила  автівка.
-Ой,що ми робимо, нас же бачать,- проговорила  вириваючись. .
Взялися за руки, щасливі, радісні,з надією на світле майбутнє, йшли по обіч траси, перед ними стелилася велика дорога в нове життя.

                                                                                    Далі буде

ID:  712117
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.01.2017 13:38:30
© дата внесення змiн: 05.12.2020 06:35:58
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 21 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Н-А-Д-І-Я, Любов Іванова, Віталій Назарук, Світлана Моренець, Ніна-Марія, Шостацька Людмила, Svitlana_Belyakova, Надія Башинська, Наталі Косенко - Пурик, Білоозерянська Чайка, Parallax
Прочитаний усіма відвідувачами (1625)
В тому числі авторами сайту (41) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Чудова тематика, яка охоплює читача такою життєвістю і веде по тій довгій стежині у майбуття. Дякую, Ніночко, за красу твору, яка так майстерно передана. 16 12 12 12 ros ros ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, Наталочко! Рада,що сподобалася проза.Всього найкращого Вам! give_rose 22 22 21
 
12 чудова історія зародження кохання wink biggrin
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! give_rose 21 22 22
 
Чайківчанка, 18.08.2018 - 21:54
give_rose 12ГАРНО ,ПАНІ НІНО !ЗГАДАЛИ МОЮ ПОДОРОЖ ПО УЗБЕРЕЖЖЮ ЧОРНОГО МОРЯ В ЦІ ТРАГІЧНІ ДНІ .ДЯКУЮ!
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Вам Марійко!!!Завжди Вам рада.
Успіхів і натхнення!!! friends give_rose give_rose give_rose
 
Любов Іванова, 03.09.2017 - 21:06
На ніч все ж віднайшла хвильку для цього оповідання.. І не пошкодувала.. Йду читати наступну частину! 12 12 12 42 16 43
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Так ,Любо,перша частина солодка,а друга нажаль гірка.... give_rose
 
Виктория - Р, 21.01.2017 - 16:08
give_rose 16 Чудова розповідь, кохання, краса! 21
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Але ж там далі життя...Читайте,далі,якщо є бажання.. Успіхів Вам!!! 22 22 21 give_rose
 
Виктория - Р відповів на коментар Виктория - Р, 21.01.2017 - 17:03
Так, я бачу, прочитаю, згодом 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Успіхів і натхнення! 22 21 22 give_rose
 
Виктория - Р відповів на коментар Виктория - Р, 21.01.2017 - 19:28
Навзаєм ! give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,сонечко!Рада спілкуванню. give_rose
 
Ніла Волкова, 20.01.2017 - 17:52
Гарна у ВАс проза, Ніночко! Світла і чиста, як Ваша душа...
Бо погана людина так не напише.
give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Нілочко! Приємно.Дякую . Всі різні, всім не догодити.Але хай всім буде добре! 22 21 22 give_rose
 
Надія Башинська, 19.01.2017 - 09:52
45 heart heart 45 ЯК ГАРНО!!! ОБИРАЮ!!! flo26
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Надійко! Нажаль доля вирішить неприпустиме..Та ,що поробиш...Різні життя...
Зі Святом ВАс!!! 22 21 22 give_rose
 
геометрія, 18.01.2017 - 14:39
Гарно, Ніно! Спогади, спогади, спогади - ними тепер живемо... 12 16 43 42 flo36 flo31 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!!! Рада,що завітали.Дякую за підтримку.
Дуже рада,що моє захоплення подобається де-кому.Зі святом Вас Водохреща! Здоров*я,миру Щастя,добра і натхнення,а ще терпіння,для пенсіонерів зараз не життя нажаль.а виживання. Сама собі думаю,яке життя, в дитинстві недостатки ,вже .як пішли в самостійне життя ,то давай будувати самі житло,і одночасно вчитися і виховувати дітей.Здається тільки оклигали ,діти підросли ,онуків треба бавити.Вже підросли,здається пожити,то болячки лізуть.ще й пенсія мала,скоро ноги будем протягувати ,в магазин хоч не йди,ціни щодня нові. Отаке маємо життя.Щось мене понесло. Всього найкращого!!!З повагою give_rose
 
геометрія відповів на коментар геометрія, 18.01.2017 - 16:24
Прочитала, й гірко посміхнулася. Які ж схожі у нас проблеми. У мене майже 49 років педстажу, та ось людям хоч чуть-чуть добавляють пенсію, а в мене ні руш, на місці, ніби для мене ціни не скачуть. Та я не проти, що іншим дабавляють ті нещасні "копійки", але ж,..і мені треба якось виживати. Приїжджають онуки, а в мене немає чим їх і пригостити, ото лише пиріжків напечу, та якусь консервацію з погреба дістану, та ще картопля виручає... І вас, Ніно, з Водохрещам, нехай воно наснаги та здоров"я добавляє, а терпіння у нас уже вистачає... 16 girl_sigh tender 22 flo32 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,я з Вами однієї думки.Дякую! Всього найкращого!!! 22 21 22 give_rose
 
give_rose give_rose give_rose 16 12
Такі гарні і добрі твори завжди потрібні. Усім. Дякую за цей твір!
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Евгене,рада,що сподобалась розповідь.З наступаючим Вас святом Водохреща. Миру,добра,здоров*я і натхнення!!! 22 21 22 give_rose
 
Віталій Назарук, 18.01.2017 - 13:00
Світлі сторінки життя!!! 12 16 19 22 22 flo12
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!Рада спілкуванню. 22 22 give_rose
 
dashavsky, 18.01.2017 - 11:11
12 Дуже гарний твір. Згадав молоді роки с.Комарівку Черкаської обл. Куди приїзджав до тітки на канікули. Як то було тоді чудово, танці
кожний вечір. Кіно. 16 flo32 flo16
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!!!Так,є що згадати з молодості. Зараз зовсім не така молодь нажаль. 22 22 give_rose
 
Наташа Марос, 18.01.2017 - 10:57
31 flo31 31 Це чудово!!! ok Але ж... розворушили... girl_sigh
22 21 22 Дякую за насолоду!!! flo12 flo12 flo12
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Наталочко! Нехай Бог Вам допомагає в житті! 22 22 give_rose
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: