Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
Гарний вiрш, Любове. Дуже цiкавий сюжет, досить цiкавi життевi роздуми. Чимось сюжет перегукуеться з рядками Тараса Шевченка "Заворожи менi, волхве, друже сивоусий". Тiльки вiн навпаки просив волхва заворожити, а у вашоi героiнi зовсiм протилежнi погляди. Ну, як кажуть: "Скiльки людей - стiльки iдей".
Тiльки от в украiнськiй мовi набагато частiше вживають слово "повалених", нiж "звергнутих". Може вам 16 рядок трохи змiнити - "Повалених богiв не закликай".
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Дмитре, приємно, що заходите в гості.
Дозвольте мені не погодитися з Вами, адже слово «звергнути » цілком українське і до богів приміниме: «При князі Володимирі, як звергали ідолів, то й Ладоша звергли з Гуляй-ріки у річку Ладинку»
Нi, ну так за часiв князя Володимира люди ж вживали старослов'янську мову. Хоча у основу сучасноi украiнськоi мови i закладена старослов'янська, але все-таки ж деякi слова зараз вiдрiзняються.
Хоча може у вас вiрш з таким вiдтiнком стародавнiьоi мови. Он навiть Тарас Шевченко, коли перекладав уривок з твору "Слово о полку Iгореве" також деякi старослов'янськi слова вживав:
Полечу, каже, зигзицею
Тiею чайкою-вдовицею
Я понад Доном полечу
Рукав бобровий омочу
В рiцi Каялi.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на тім і порішили хай це буде родзинкою мого твору.
Дуже цiкавий сюжет, досить цiкавi життевi роздуми. Чимось сюжет перегукуеться з рядками Тараса Шевченка "Заворожи менi, волхве, друже сивоусий". Тiльки вiн навпаки просив волхва заворожити, а у вашоi героiнi зовсiм протилежнi погляди. Ну, як кажуть: "Скiльки людей - стiльки iдей".
хай це буде родзинкою мого твору.
