(з настрою)
141* за сюрпризи буття вам воздам, небеса!
Так, знаю, що вино, любов і дів каприз
І ангелів з небес на землю кинуть вниз.
А я? – Не ангел, плоть, спокусам віддаюся –
І небу шлю хвалу за кожен цей сюрприз!
142* давав, як щастя, маємо – мороку…
Кажуть, бог – це любов, справедливість, добро.
– Так чому ж Ти забрав потаємно ребро,
Щоб створити жону – мук і спраги причину,
Ще й поставив на очі спокуси тавро?
143* хай лунають пісні - від життя, про життя, для життя!
Всі вірують в щось, сотворяють богів і кумирів,
Щоб час своїх днів у марноті проводити; ліру
Я так налаштую, щоб бога свого оспівати –
Бо бог мій не любить псалми, а пісні у трактирі.
144* життя – це любов, тож покличу всіх в секту закоханих
І кличе бог ваш в храми
на молитви, поклони,
Лякає пеклом за гріхи у гніві повсякчас –
Мій кличе цілувати
жінок, а не ікони,
Любить вино і – жити! один-єдиний раз!
***
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... колись вийде.
а поки що - як на душу лягає, адже на чергу у ранг класиків і талантів вже запізнився.
мої вітання, Травнева і Мінлива, як нинішня весна!
Це якось дріб*язково - нарікати Пластичному хірургу за вилучення ребра! 
ще б пак! але ж кожен чоловік - власник, егоїст і собака на сіні, от і давить те відсутнє ребро, холера йому в бік, аж у сеце 
