Цей колорит життя, що не вщухає,
Заманює в свої тенета всіх,
Хто стільки літ задарма проживає. Грає
Й не помічає навколо холодний сніг.
А сніг цей- душить й обпікає.
Тебе, наївного, бере з горло й псевдо обіймає,
Він манить, бреше, а ти свято віриш
Та не обдумуєш, а дієш.
Схаменись, людино, невже не бачиш?
В душі твоїй була весна, та ти її минаєш,
І дозволяєш проникати в світ твій,
Позбувшись в діях цих бажаність мрій.
**
Як маєш змогу, зрозумів ти ці слова:
Думки твої і мрії- це весна.
А все навколо, що б'є, плює й кидає на гріх-
На перший погляд пухкий, лапатий сніг.
