Мій крик душі почуйте люди,
Що в світі новім мов приблуди,
Забувши звичаї свої
Майбутнє вироком вважають.
Згубивши до читання хист
Його гульками розбавляють,
Облишивши писати лист,
Що лиш нащадки прочитають.
Пішла велика та доба.
Ви загубилися у часі.
Долю писаннями назвав,
Більше не бралися кувати.
Борня за бутнє вічно йде -
Прокиньтеся дурні приблуди!
Хто упаде той пропаде
І памʼятать ніхто не буде.
Будуй майбутнє для дітей,
Син воїн і донька красуня.
Не вистоїть отей, чи сей
Коли всі по одинці будуть.
Борня за бутнє йде щочас
В якому ти, дурна свиното,
Тикаєш пальцями на нас,
Чи просто роззявляєш рота.
На тих, хто мудрости старій
Будує і дає обнови,
Хто досі ще будує стрій
І користає рідне слово.
Не те, котрим петра сусід,
А це, котре луна тут завжди,
Лишаючи усюди слід
Як опір, чи шматочки правди.
Таким вже є наш давній рід,
Котрий згадає, що не вирок...
І змолодиться старий дід
Скувавши нову долю в жилах.
Мій рід прокинеться, й тоді
З землі батьків втече чужинець,
Він стане в борні за своїх
У кого така ж кров у жилах.
Вороги зовсім не страшні.
Ніякі ті чужинські воші,
А гниди власні, бо дурні -
Він наче свій, а своїх косить.
Народе мій, прокинься вже!
Щоб збудувать біляву хату,
А в ній зростить гарне дитя -
Навчити і страхів не мати.
Борня за бутнє вічна є
І якщо ти будеш благати
То в волоцюги лиш підеш
Й ніхто не схоче тебе знати.
Життя — се доля є твоя,
Котру ти маєш сам кувати.
Ти та родюча є земля
З котрої зростає багато.
Борня за бутнє
2015.11.21
