Я закохалась в осінь, в дощ, і в падаюче листя...
Я полюбила вітер, дмущий в спину.
Я зрозуміла, сказане раніш борися!
І здається я знайшла свою людину.
Я не спішу на даний час додому,
Там не до мене, я до цього звикла...
Та після думки і якогось перелому,
Душа зрозуміла, що таке молитва.
Я не боюсь ні болю, а ні зради.
Це теж душа давно пережила,
Не слухаю вже, нічиї поради...
Я сильна і іще жива..!
Я не здалась, коли від холоду кістки ломало,
І не здалась, коли від голоду боліла голова...
В житті моїм багато що бувало,
Та я не здалась, я іще жива!
Бувало сумно, серце розбивалось,
Бували рани, яких не залічити...
Та ще бувало, мрії теж збувались,
І простила людей, яких не простити.
Я закохалась в осінь, в дощ, і в падаюче листя...
Я полюбила вітер, дмущий в спину.
І після давніх слів, борися!
Я, нарешті, зрозуміла, що не гину.
Я не здалась, коли до смерті пара кроків...
І не здалась, коли життєва лінія - крива,
Нехай, життя ще безліч дасть уроків..
Та я не здамся, досі ж дожила!
ID:
621627
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 16.11.2015 21:34:08
© дата внесення змiн: 16.11.2015 21:34:08
автор: Sally_Mur
Вкажіть причину вашої скарги
|
