ОСТАННЯ НІЧ.
Обоє розчаровані і знічені...
Очікуване щастя не збулось.
Побачення на пальцях перелічені...
З розлуками життя переплелось...
Остання ніч. Вона у долі вкрадена.
Минулих мрій куйовдився туман.
Та по – між нами, мов холодна гадина,
Пролізла раптом непомітна грань.
Хотілось нам зазнати знову розкошів,
Хотілось свята, ніжності в руках!..
Та замість цього – пестощі, мов прошені,
Вуста зів’ялі... зморшки на щоках...
Все якось мляво. Без вогню, без пристрасті.
Звисає шкіра торбами грудей ...
Тіла в обох, - немов у мумій, - висохлих
Та ще безсилля змучених людей.
І ми обоє разом усвідомили,
Що це вже все! Це – старості пітьма.
Чим снили ми, тепер далекі спомини.
Чого не взяли, то навік нема.
Це – крах надій! Здригались плечі в плачеві,
Розчарування в грудях, наче піч...
Всім драматизмом старості позначена,
Минала наших мрій остання ніч.
04.10.2015
Так передати драматизм, трагічність ситуації, може лише Майстер! Вклоняюся Вам... 
