Ну й осінь! Жовтень – ні на що не схожий...
Невже він десь – яскравий і шалений?
Мороз нежданий, як немилість Божа,
геть обморозив листя, ще зелене.
Сади зчорніли, скорчившись від болю,
обвисли і похнюпилися крони
приречено сумні, покірні долі
підступній... мов накаркали ворони.
Природа, увібравши горе краю,
дощами плаче, вже й втрачає віру,
що ве́рнуться колись всі барви раю...
Вони, як наші будні – чорно-сірі...
І лиш калина сяє. Милий світе,
це ж наша купина́ неопалима!
Тріпоче кущ: "Все буде добре, вірте!
Я – символ України – незборима!"
29.10.2015 р.
Гарно, Світлано! Калина- наш символ, у ній є і чари, ми з нею розквітним, розвіємо хмари, вона незборима і ми у це вірим, діждемось свободи своєї країни...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Диво-ягода, ніщо її не бере – ні спека, ні мороз!
Отак і ми мусимо триматись, вірити і надіятись, Валю!
Дякую за добрі слова.
