Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр ПЕЧОРА: На Покрову в малім селі… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ євген уткін, 15.10.2018 - 21:26
Ваше б слово, Вашу б думку та Богові б в ухоТа на жаль, мабуть, такого господь Бог не слуха Бо тікає наша молодь із рідної хати За кордон на заробіткт та наймитувати. А Ваш вірш мені сподобався, особливо виклад. З повагою Євген. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар євген уткін, 15.10.2018 - 21:58
Дякую... Озивайтесь, телефонуйте. Ви ж і досі не маєте збірки з вашими віршами...
Леся Геник, 15.10.2015 - 21:28
Не ті "Покрови" настали...Не ті села... Не ті люди... Але надія таки мусить бути! А раптом... Валентина Мала, 15.10.2015 - 20:32
Гарне свято Покрови!І голос ваш такий гарний, класичний,літературний!Можна діткам на уроках включати!Спасибі! З теплом!
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...А відчув, Ти - брате, що писалось це вже років двадцять тому.
Променистий менестрель, 15.10.2015 - 12:50
Бідне село... Малочисленне... Вимираюче, виживаюче... Але ж надією живе - що колись ОТІ нажруться й геть позабігають по загряницях...Може тоді ... босі по стерні - до нового життя... по камінчику... Колись і про Покрову пам'ять верне... Дай Боже... Олександре. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...Та нам без нас і Бог не допоможе!
Патара, 15.10.2015 - 10:22
Про духовність забули люди, на перше місце в них стали гроші, матеріальне убиває духовне, а це - ЖАХ... Але гени на землю не падають, вірю я у свій народ, бо корінням іде глибоко і вирвати його не вистачить сили ні в кого... Просто не все зразу... Вірш ліг на душу, пане Олександре.
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда. І дай Боже... Але ж і він нам не допоможе, доки самі собі не напнемося як слід!
Валя Савелюк, 15.10.2015 - 09:18
а ще на Покрову у селі - п"ють і матюкаються (жінки теж, і навіть діти), власне, як і на Великдень, та й кожного дня... у хатах в печах-грубках не палять, сплять у холоді - бо дров мало і дорогі... багато там чого ще, - межі гризуть і переносять тайно - і за те, що вкрали - вбивати готові, і це не перебільшення, це "із власного досвіду" - деградувало наше село, і то настільки, що і повірити неможливо, навіть власним очам і вухам... тому - український Народ - це ми,які не ожлобилися ні в місті, ні у селі
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таке ж нині, таке...А оцей вірш я писав в дев"яностих роках минулого століття. Є в мене одна з кільканадцяти невиданих книжок "ШЛЯХ"- селянська доля... |
|
|