Не змовкає,не стихне душа,
Криком птаха,що в небі кричить,
Доки руки брудні палача,
Рідну землю,там,кров*ю святить!
Розривається серце-щемить!
За синів,що в землі,вже лежать,
Не дожита,та юності,мить,
Вічним сном в небесах,уже сплять!
Розум виміри мітить війні,
Пам*ять,воском стікає в свічах,
Землю вкрили тумани сумні,
Загубився,той,час у очах!
Не замовкне моє слово-чуй!
Об*єдналося серце й душа!
Не руйнуй,я кричу,не катуй!
Бо не вартий,ти,навіть гроша!
Забурлила в моїх жилах,кров,
Розятрилась,в моїм серці,біль,
Не розпнеш,мою душу,ти,знов,
Хоч на рани,мої,сипеш сіль!
гарні у вас матеріали. вартісні думки, вдалі образи, присутні почуття, але такий матеріал просить і доброго оформлення, трошки "технічної шліфовки", бо він того вартий.
перепрошую за слова свої, але байдуже не міг мимо пройти
Леся Утриско відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00