Мої думки,як в небі птахи вільні,
Кружляють вітром-спинку їм нема,
Літні дощі-хмарки весняні,світлі,
Мов віхола,що розізлить зима!
Бува,розправлять,ніжно свої крила,
Тай линуть музикою-у поля,
Бува,мов сном,їх ніч приворожила,
Лиш стиха чути пісню солов*я!
А десь зірвуться,наче урагани,
Шматують мов лозою,в блискавках,
Проллють дощем-солоними сльозами,
Й несуть їх вдалеч,крила,на вітрах!
Їх на хмарках гойдає тепле сонце,
Тай тулить,мов до матері,дитя,
Заглянуть вдаль,у зимоньки,віконце,
Тай губляться,мов йдуть у забуття!
Не спіть,ви любі,навіть не дрімайте,
Бо ще не час-ще літо,не зима!
За все простіть,тай душу не картайте,
Летіть у далеч-віддиху нема!