Пригріло сонце, і навколо
Так рясно маки зацвіли.
Громами небо розкололо,
І зорі дивляться з пітьми.
Колише вітер диво-квітку,
Насінням сіє вздовж доріг.
А смерть і восени, і влітку
З війни ступає на поріг.
приспів:
Червоним квітнуть рясно в полі
Чиїсь страждання, чиїсь долі,
Умиті росами, дощами,
Слізьми знедоленої мами.
Червоним квітнуть край дороги
Чиїсь надії і тривоги.
А мати в чорному ридає,
Та біль їй серце розриває.
Поглянь...поглянь, як маком квітне,
То кров'ю скроплена земля.
І так тужливо стогне вітер?
А з неба капає сльоза.
До Господа в молитві мати
Кричить, волає на весь світ.
Той крик несила вже тримати.
Квітує кров'ю маків цвіт.
Зоє- неперевершено....Дуже гарно... Як в унісон-- в мене в пшениці-- повно маків...Чому це так ?Зоє, памятаєш,в тебе був вірш : Я просто жінка... Я відразу ж написав: Япросто одинокий чоловік, це я тільки починав писати....
Зоя Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірш прочитала. Мов би потай ходили моїми стежками...
А маків в цьому році насправді дуже рясно, ніколи так не квітували... Краса яка... і пробирає смутком...
Гарно складена. 
