Знаєш, брате , а ми - Українці
І не маємо права на крок хоч убік.
Бачиш орди вже сунуть російські
І найкращі сини йдуть у бій.
Є за нами провина незмінна,
Дали волю російському кату
Зневажати свою Україну
І ще звати його старшим братом,
Свою мову вважати - не першою
І співучість її - за вторинність,
Наші діти вже нас перевершили:
Кров’ ю платять за наші провини.
Бачиш, брате, а ми - Українці,
Українське усе тепер в моді,
Хоч спливають століття невпинно,
А Шевченко наш - батько народів.
Ще не чули ніколи на світі
Про загарбницькі наші пориви,
Тільки завжди і мужні, і світлі
Українці своє боронили.
Вже нас сотні небесні і тисячі
В небі високо над Україною,
Недоспівані і недописані
Русским «братом» до смерті прострілені.
Чуєш, брате, а ми - Українці
До останньої краплі крові
Не здамося убивцям кремлівським,
Чуєш, брате, - ніколи, ніколи !
