Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216256
Ти знаєш: я хочу лягти горілиць поруч тебе
В нескошені трави,що трохи гірчать полином,
І поглядом спільним обняти цілісіньке небо,
І вірші спивати солодким досвітнім вином...
Ти знаєш: я хочу навчитися слухати вітер ,
Пізнать таємницю сплетіння розхристаних рим;
І піснею серця весь Всесвіт холодний зігріти,
І змити дощем із душі вже потрісканий грим...
Ти знаєш: я хочу життя по краплині пізнати ,
Знайти його сутність в намисті коштовнім роси;
І промені перші з тобою щоранку стрічати,
І слухати світу пташині дзвінкі голоси....
Ти знаєш: я хочу розпити на двох чашку кави,
Одну щоб на двох, щоб по черзі її цілувать;
І просто мовчати про те, що обом нам цікаво,
І просто сміятись, бо нам іще є ,що сказать....
ви і мої бажання тут вилили, ви і з мого серця слово взяли, ви і моє сокровенне відчули - і не сховали! коли і я навчуся так говорити від світу закоханого у життя і поезію серця - теж осмілюсі сказати сакральне: "Ти знаєш - я хочу життя, що пізнав, малювати!"
ви мені дуже подобаєтеся манерою розмови. буду читати вас
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро! Мені надзвичайно приємно читати Ваш коментар...
я знаю: Кохання - це вічність
нескошених рим, що гірчать полином,
і завжди таємна й приємна душі алогічність,
мов зорі на небі за настіж відкритим вікном...
я маю: навчитися бути, як вітер,
щоб вільно літати думками у вись,
і десь поміж різних сполучень із літер
знайти саме ті, що лірично у вірші злились...
я мрію: із променем першого сонця
зустріти й пізнати пісенну росу,
і кожну краплинку відчути у рідній сторонці,
щоб так й тільки так вітворити безмежну красу...
я буду: щоразу завжди й неодмінно
у свіжості кави, що зварена тільки на двох,
вбачати й писати про світ наш великий й чарівний,
бо тільки Кохання - найвищий життя епілог!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я цей епілог збережу у самісінькім серці,
Де сонце живе і дитинство моє золоте,
Де віра у казку сріблИться холодним джерельцем,
Де папороть вічно: щодня і щоночі цвіте!