Мені ти боляче зробила
Лиш тільки тим, що відпустила,
Не захотіла біля себе,
"Тебе мені уже не треба"...
Сказала це, та не словами,
Чекала дій якихось, шарми,
Зі мною щастя не хотіла,
Зі мною більше не раділа.
У чому винен? Я не знаю...
Тебе ж не менше я кохаю,
Ні ти ні я тепер не в парі,
Невже так житимемо й далі?
Мені хоч раз ти б написала,
Хоч раз про себе б нагадала,
А я втомився все чекати,
Лише б тебе хоч раз обняти.
Щоб не вертілась, не тікала,
Щоб поцілунок мій прийняла,
Якщо би знав, що ти кохаєш,
Що ти листа мого чекаєш…
Я всі б вірші, що так складаю,
Що з болем з серця витягаю,
Тобі віддав би й схаменувся,
Що я розлуку цю позбувся.
Але цього ти не бажаєш,
Вірші, мовляла, не читаєш,
Повір, я більше міг би дати,
Та не примушу ж покохати...
22.3.2014
