Ще зраня було хмарно
Та згодом сонце вийшло
І все б було прекрасно
Та ти кричав мені слова невтішні
Можливо то було з кохання
Але хіба таке кохання?
Коли в стосунках двоє грішні
Коли і вдень та і вночі ти спокій мій тривожиш
Коли окрім нещастя думати ні про що не можеш
Коли слова кохання які б хотілось говорити
Тримаєш в собі та на прощання
Лиш тихо скажеш ти "прощай"
І все.... не вже це все?
Все те що зміг мені сказати
Не до любити...Не до кохати...
Просто піти і залишити
Солодкий присмак самоти...думки про те
як ми могли б щасливі разом ходити
Посміхатись і сердцем і очима
Та це думки...все знов і знов
Цього нема і пішла любов!
