Чому мовчиш? Поглянь мені у вічі…
Хіба тобі не люба,чи не мила?
Погоджуюсь,що почуття не вічні,
Та хіба тобі я зовсім не потрібна?
Хіба не згадуєш ти теплі дні,
Прогулянки по місту та усмішки,
Обійми наші на нічному тлі,
Та поцілунки – нахабнії крадіжки?
Тепер проходиш мимо,не зирнувши,
Повільно так,навмисно й болючи.
Ідеш ти мимо так і не збагнувши,
Як хочеться торкнутися руки.
Як хочеться зловити погляд мрійний,
Що надихає,манить й просто живить.
Тепер я відганяю сум постійний,
Та по дорозі його ніхто не спинить.
Ти ж викрав мрію з мого тіла,
Тепер злодійкувато мене маниш.
«Я ж просто бути поруч хтіла»,
Натомість у відповідь мені ти скажеш:
«Пробач мене,не в силах я кохати,
Слабкий я,мрій давно немає.
Думками буду лиш тебе тримати.
Тобі ж я щастя тільки побажаю».
