UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: @NN@: Муар… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Мірошник Володимир, 27.02.2014 - 12:26
Якщо сонце проб'ється з за хмар. Зараз такий стан у всіх. Всі чекають сонця.  
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Володимире, ви правильно мене зрозуміли, - Алеж сонце проб'ється з-за хмар! - будемо вірити  
Людмила Васильєва (Лєгостаєва), 21.02.2014 - 01:22
Цікава техніка написання цього вірша.Про зміст вже й не кажу!Чудово! Браво! 
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую  накладала періодичні малюнки 
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тут підійшло б слово - вписала, а можливо вони самі вписались  тепер вже не скажу 
Салтан Николай, 17.02.2014 - 18:37
Красивий сум з нотками оптимізму.Цікаве порівняння: "Хмари, мов линяле ганчір'я..." ще не зустрічав подібного 
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Ніколя ця зима дивна і образи пов'язані з нею, такі ж
Ірина Хміль, 17.02.2014 - 14:52
І загадковість, і таємничість, і туман, і журба, - все злилося у цій поезії. Відчувається неповторний присмак чи то романтизму, чи то містицизму,а,можливо, і всього разом.Чудовий вірш!
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
коли повертаєшся додому о пів на дванадцяту ночі, а туман захопив весь простір і вітер несе його пасмами, чи хвилями накочує на тебе, а ліхтарі просвічують крізь якийсь серпанок і знаходяться, десь нереально. далеко, то навіть не відразу й розумієш, чи то романтика, чи то містика
Владимир Зозуля, 15.02.2014 - 11:51
Вы верны себе Анна,даже грустя пытаетесь не поддаваться грусти до конца,от этого впечатление от стихотворения у меня осталось размытым немного, то ли грустите,то ли пытаетесь грусть прогнать,наверно это свойство характера,но стихотворение оригинальное и звучит красиво.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ні, то не враження розмите, то правильне сприйняття*інтерференційного візерунку, створеного, при накладаннням двох періодичних сітчастих малюнків*. яка я розумна , аж сама собі дивуюсь  дякую, Володю, що читаєте *бред гламурной пани*
Потусторонний, 15.02.2014 - 01:15
Интересный стиш. Сразу появилось ощущение, что каждую строфу должны читать разные люди, передавая друг-дружке мысль по эстафете как олимпийский огонь."... А вдоль дороги черти с косами стоят. И тишина". Да. Что-то в этом есть. В смысле в стише.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
интересные у вас ощущения а фразочка по другому звучит, не ...., а ......., и тишина или  фонарь  =  , вдалеке аптека 
I.Teрен, 14.02.2014 - 22:28
Класика вимагає так:Добігає мій день до кінця... Ронять хмари линяюче пір'я... Захід сонця пряде надвечір'я... І у ньому - мій смуток і я. Звичайно, залишіть те, що душі ближче. Інколи випадаючі склади у строфах теж про щось говорять. А загалом
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щоб писати класику, потрібно бути класиком, а я, мов маленьке дівча, в класики тільки граюсь на мій погляд, цей вірш має муаровий візерунок, ... |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
Проб*ється,Колего!.. Сусідці б тільки хто розуму добавив... 
