Люблю тебе… Не відповідай нічого
На крик цей позабутої душі.
Мовчи,не промовляй ні слова.
Це провокації думок німі.
Це лиш спокуса. Вона така зваблива,
Як мед,який зостався на вустах.
В тобі вона давно жагу збудила,
Жагу зустрітися хоча б у снах.
Не копирсайся,не заворушуй
Минуле мертве,так постав лиш хрест.
Не хочу,мене ти не примушуй,
Робить тобі останній жест.
Нехай панує тиша,не лунає
Ілюзій ехо між думок твоїх.
У даль все йде, з роками все минає,
Тож продовжуй жить в реаліях своїх.
