Я не хотіла б знати твою ніжність,
Та знаю вже про неї не з історій,
Про чесність, доброту і про надійність,
Про дивні відчуття, коли ти поряд.
Я не хотіла б знати про деталі:
Як вранці ти комусь готуєш каву,
І як майстерно знищуєш печалі,
І що з тобою кожну мить цікаво.
Про ті дрібниці, що тобі важливі,
Про все, що тебе часом надихає,
Або про те, до чого ти вразливий.
Але чомусь таки я все це знаю!
Я не хотіла б думати про тебе,
Але вона говорить так багато!
Бува кричати хочеться "Не треба!
Мені не варто стільки всього знати!"
Та я мовчу, доповнюю твій образ.
Кому ж як не мені вона розкаже
Як добре, коли ти весь час є поруч.
Мені так тяжко знати те, що ваше.
01.11.2013
Тому що вона не розуміє і не бачить. А це видно, жінки все бачать, "серцем чують" - як казав персонаж Джигарханяна "Горбатий". І цим самим спричиняє своїй подрузі душевні страждання. А відкривати їй очі не хочеться. Та й певно, не варто, правда ж?
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
