UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Юхниця Євген: …Й непоборних до себе презирств. - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Смайлик, 27.03.2013 - 17:09
Святкувавсь в кабаре ювілей:Мутон Ротшильд – прикраса стола, раптом бачу, десь біля дверей чорна тінь, недоречно, пройшла. Серед музики, сміху й розваг, як змія прослизнула, без втіх, вже без блиску в блакитних очах, та й на пасмах лежить білий сніг. Пригадалось, давно це було, пам’ять зріджує часто тепер, дев’яності – важке ремесло, не один вже в канаві помер. Їй на вигляд тоді – двадцять п'ять, на розкішному ложі, в манто, братани біля неї стоять, щоб не рушив принцесу ніхто. Тільки потім - розправа швидка, уціліла вона, Бог поміг, із-під куль чиясь добра рука витягала, бо був оберіг. Зачинилися двері авто, перед нею сховався весь світ, бо для інших – ніким і ніхто залишалась із стосами бід. Святкували всю ніч ювілей, стіл зігнувся від того питва, тінь стояла десь біля дверей та й зігнувшись до виходу шла. Я мовчав, непривітно отак, я не зміг пригорнути плече, в неї свято, як повен кабак, як гукають: Подай нам іще!  
Славомир, 18.03.2013 - 16:10
І що Ви маєте на увазі "стал нас защищать"!? Поки я бачу, як "Беркут" захищає кримінальних авторитетів про владі від свого народу
Славомир, 18.03.2013 - 16:05
А захищати Україну від антиукраїнської, безграмотної, бандитської влади кожен її громадянин зобов"язаний всіми можливими засобами, в тому числі і поезією.Щоб не стати новими Стусами, Семенками,Симоненками і не закінчити шлях хрестом на табірному кладовищі з черговим номером.
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
зря Вы так о человеке, который нас от всех, впервые, начал защищать. я не политик, но различаю позицию крикунов и позицию скалы, которую никто не может проломить...да и Президент это. Не думаю, чтобы вам было приятно, будуч, достигнув такой должности, чтобы Вас кто-то таким экивоком опускал... можно подумать, за 20 лет до него многого страна достигла...(я не защищаю и не сторонник политиков, просто стараюсь в жизни всегда писать объективно.) 
Георгий Добровольский, 18.03.2013 - 10:03
Такая видно их судьба-жалеть не стоит их дружище, их приблатненная гурьба виновна в том, что мы на пепелище. И если совесть промелькнет в душе отравленной, барыжьей; не думай, чудо не придет и духом он не станет нищий. Катерина Шульга, 17.03.2013 - 23:49
Шановний пане Євгене, сподіваюсь, Ви не образитесь моїй інтерпретації форми, ідеї та сюжету Вашого твору.В кабаре святкувавсь ювілей. Шеф приїхав, тис руки, вітав. Сяяв блиск світових асамблей І чужинських, паризьких вистав. Враз побачив, зригнувшись, її – Жінку першого з вбитих колег… Пригадались квитки на «Балі», Гул надій «дев’яностих» шеренг. …Віддалялась до виходу тінь, Постарілої з горя вдови. Зупинить її - сором чи лінь Ватажку-комерсанту «братви»?.. Попливла повз прислуга з пюре, Задзвеніли пляшки на столах. Зупинилася біля дверей… Він її… не окликнув. Пішла. P.S. І немов після стресу артист, Шнапсом шеф тамував отой біль, Що родивсь від зневаги й презирств. Та… вдовиних "душевних похміль". НЕХАЙ ВАМ БУДЕ ВСЕ НАЙКРАЩЕ! Володимир Шевчук, 17.03.2013 - 14:46
вдало передана драма, резонанс на лице. Сам сиджу, задумався... а коли відгуки почав читати... - виявляється, не одного мене на роздуми потягло після вірша Вашого  
Крилата (Любов Пікас), 17.03.2013 - 14:12
Ну, мене вразила середина. А те, що він запивав свої емоції спиртним, чомусь не вразило. Хоча це дає певну надію на те, що він щось змінить у своєму житті чи житті цієї жінки.
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ага...спиртне - не працює, як впевненюючий читачів жест...зрозумів...дяк 
Олександр ПЕЧОРА, 17.03.2013 - 14:12
Цікаво виписаний сюжет з житія братанів на тлі непростої жіночої долі.  
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую! "комерсантської братви"))) це трошки інше)))  
Крилата (Любов Пікас), 17.03.2013 - 13:26
На мить щось людське блиснуло у душі шефа. Та він відкинув цю непотрібну йому емоцію. Вдова... Ну, навіщо ворушити минуле? А вона, мабуть, чекала, що затримає.
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, це - в середині твору, а було(що Головне) - початок і закінчення, різні по заряду струму тексту, тобто середина - просто матерія, на якій я намався створити різницю потенціалів першого і останнього рефрена(намагаюся навмисне розбирати і поліпшувати твір, знаю, що це корисно і мені і всім, хто приймає участь і просто читає - для цього і існує подібний сайт!) Тому, питання - різниця атмосфери, завдяки середині тексту - відчувається значною?
owl silence, 17.03.2013 - 13:24
я не знаю, мене не було за тим застіллям все передано чудово і все зрозуміло))) 
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ок, зрозумів, відповідь на моє, міжрядкове питання - отримав. Дуже - дяка!!!
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а, і рима є))) та Ви що?  а емоції які викликає? чи тільки технічна рима?
Лидия Науменко, 17.03.2013 - 13:08
Так, герой розумiе... "спиняе шнапсом бiль". Плачi щирi (це передано вдало). 
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, зрозумів!!! А яку б ви додали емоцію, чи думку ще?
Сетубальський, 17.03.2013 - 13:04
Моменти різні в свідомості людській бувають,інколи моменти прозріння, самокритичного розуміння.Гарно.
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, так ці моменти я й хотів підкреслити, не даючи того, що станеться у майбутньому у героїв...
Штундер Юлія, 17.03.2013 - 12:55
Образ жінки-вдови займає особливе місце у Вашій поезії.Вдова, як втілення жінки, зображена і мученицею, і стриманою, і витривалою, сильною особистістю, бо не кожна зможе, втративши чоловіка, прийти на святкування з болем у душі.Також в творі змальовується душевний стан шефа,що особливо привертає увагу своєю людяністю.Це дозволило Вам підкреслити в ньому ідею духовного зростання,руху до святості,співчувань.Вона ж - це втілення тяжкої жіночої долі.Отже, в своїй поезії Ви відтворили боротьбу за людське в людині,яку веде кожен з нас.Ці мотиви наскрізно проходять через душу читача.
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Відчуваю, буду скоро вибачатися перед Вами за "пишіть зрозуміли пости, а не значки")))) Якби хтось так мені дарував критику - все було б інакше в мому житті... Супер-написано! Професійно і по справі! Вам вдалося помітити, відносини людяності, їх зернятка, через "нерозмовну" перемову шефа і вдови, її шанс йому - стати людянішим(біля виходу), та відкриття його справжнього серця - читачам, через останній рефрен. Ну, так, приблизно, планувалося...Дякую за проф.критичний текст!!! Мені таких ніколи ніхто не писав!!!
Лидия Науменко, 17.03.2013 - 12:52
Мабуть, i презирство до себе не вiдбiлить чорноi душi. Реальнiсть сьогодення...
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, не відбілить, можливо, бо в тексті нічого про це нема.(не те завдання стояло перед написанням) Скажіть будь ласка, а є впевненність, що герой дійсно розуміє, у чому неправий? чи виглядають "неискренними" його плачі?
Наталія Ярема, 17.03.2013 - 12:41
Шефи мають навіть непоборні презирства до себе? По-моєму , що ні...
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
