Від сонця, світло у твоїх очах.
Від неба - чистота в душі твоїй.
Ти,наче сокіл, - вільний гордий птах,
А я живу в полоні марних мрій.
Ти приховав всі почуття й думки,
Закритий світ твій від усього світу.
Ти особливий,інший,не такий,
Яких раніше довелось зустріти...
Про тебе можу говорити днями,
Хоча, мабуть, нічого і не знаю.
Я починаю день цими думками,
З думками лиш про тебе засинаю…
Ми зараз поруч. Притулюсь щокою.
Коханий голос ніжить і п’янить,
Ти зігріваєш теплою рукою,
Даруєш погляд – незабутня мить…
Розплющу очі …це була лиш мрія….
Осипалась надія білим цвітом.
Твій дотик мої плечі не зігріє
І зникли всі слова твої із вітром.
Чем дальше в лес, тем пишешь ты прекрасней.
Пусть будет твой Особенный - как праздник.
И рядом. Настоящий. Не из грёз.
Чтоб взял тебя - и в счастьечко унёс.
Усміхнено-заплакана відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую 
