Пережиті емоції світанку на схилі гори
Тонути у сріблястих хвилях зими
Покинута, залишена уваги чорнобрива
Палає серед невірства і віри у Бога
Рівно дві тисячі років чекання
Дива розбещеного людського серця
Кидає нас від небес до печалі
На коліна просити незаслуженого прощення
Тільки три тисячі ночей проплакала
Повірити намагалась хоча б у щось
Я її не покинув і нізащо не покину
Вона остання моя надія