(О.Ш.)
Якби ж Ви знали, як мені печально,
Що Ваше серце пуп’янками руж
Під ноги болю кинуте безжально,
Де вже вальсує сива панна стуж.
Якби ж Ви знали, як мені боліє,
Як надвечір’я супиться дарма,
Що думи Ваші - сірі сніговії
У перший день, коли прийшла зима
І мало бути б щире новосілля,
Святково-біла спрага скатертин...
Останнє листя падає із гілля,
На склі - покута дощових краплин...
А я б хотіла хмари розігнати,
Щоб небо, наче янгола крило,
З-під ніг усі пелюстки позбирати,
Трояндові, що сумом замело
І Вам піднести їх незмежне диво,
Змахнути жаль отой, що на устах!
Якби ж Ви знали, як мені журливо,
Що Ваше серце нині у сльозах...
(1.12.12)́́́
ЯКЕ ТРЕБА МАТИ ВЕЛИКОДУШНЕ, ЧУЙНЕ І СОНЦЕСЯЙНЕ СЕРЦЕ, ЩОБ НАПИСАТИ ТАКИЙ ГЛИБОКИЙ, ЧУТТЄВИЙ, ЩИРИЙ І СМІЛИВО-ВІДВЕРТИЙ ВІРШ!
ЯК ТРЕБА БУТИ СИЛЬНОЮ, ЩОБ ДІЙСНО НЕ РОЗПЛАКАТИСЯ, ЧИТАЮЧИ ТАКІ СЛОВА...
ЯК ВАЖЛИВО БУТИ ВДЯЧНОЮ, КОЛИ ЛЮДИ ХОЧУТЬ ДОПОМОГТИ ЩИРИМИ І ТЕПЛИМИ СЛОВАМИ!
ЯК НЕЛЕГКО ПРИЙНЯТИ ВАЖЛИВЕ І МУДРЕ РІШЕННЯ - СТАТИ ЗНОВУ СВІТЛОЮ, ЩИРОЮ, ВІДВЕРТОЮ...
ЯК ВАЖКО МОВЧАТИ, КОЛИ ХОЧЕТЬСЯ ТАК БАГАТО СКАЗАТИ...
ДЯКУЮ, ЛЕСЮ, ЗА ТВОЮ ВЕЛИКОДУШНІСТЬ, ДОБРОТУ, ЗА ВМІННЯ ПРОБАЧАТИ, ЗА ТВІЙ ТАЛАНТ ТАК ОБРАЗНО ВІРШУВАТИ І ЗА РОЗУМІННЯ, А ЩЕ ЗА ДВГОТРИВАЛЕ ТЕРПІНННЯ, ЗА НЕБАЙДУЖІСТЬ І ЗА ДУШЕВНІ АВАНСИ, НА ЯКІ НАВІТЬ НЕ РОЗРАХОВУВАЛА...
ЯКЩО ЧЕСНО, Я ШОКОВАНА...
"..якби я могла - я тобі неба прихилила б..." - казала так мені мама моя колись... у Вас звучить цей щиросердний
мотив... Ви вже допомогли О.Ш. - он скільки люду бажає радості йому (чи їй)і допомагає ВАм розганяти хмари...
Якби ж...Думаю,скоро все минеться і на душі у цієї милої і щирої людини знову стане сонячно! Настрій,як і погода,мінливий...Хай розійдуться оті дощові хмари!Зворушило твоє вболівання і щире прагнення допомогти,підтримати,розрадити!.. -а це для О.Ш. Хай не сумує це вразливе трепетне серденько!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко...
Не зговорючись, наші душі у прагненні одного ж...
Сподіваюсь теж, що хмари розсіються і небо лагідно всміхнеться синню, а отже й усі настроєві негаразди розтануть!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п.Валю...
Мені надзвичайно приємно, що Вам сподобалися ці, небайдужі до чужого суму, рядочки.
Не сумуйте ж ніколи! А, якщо й прийдеться ковтнути з тої чаші, то хай сум той буде світлим і незатуманеним розпукою...
Хоч я ні сном, ні духом не знаю кому присвячені ці чудові рядки, але з задоволенням витерла сльози цій людині, бо, якщо вона заслуговує доброго відношення Лесуньки, значить чогось таки вартує у цьому світі. ЗАЧЕПИЛО.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Патарочко... А за теплу руку, що витирає чужі слізки - особливо! Світла Ваша душа, а я маю за величезну приємність знатися з її Власницею!
Щасти Вам в усьому!
І ще раз - гарненько дякую...