(О.Ш.)
Якби ж Ви знали, як мені печально,
Що Ваше серце пуп’янками руж
Під ноги болю кинуте безжально,
Де вже вальсує сива панна стуж.
Якби ж Ви знали, як мені боліє,
Як надвечір’я супиться дарма,
Що думи Ваші - сірі сніговії
У перший день, коли прийшла зима
І мало бути б щире новосілля,
Святково-біла спрага скатертин...
Останнє листя падає із гілля,
На склі - покута дощових краплин...
А я б хотіла хмари розігнати,
Щоб небо, наче янгола крило,
З-під ніг усі пелюстки позбирати,
Трояндові, що сумом замело
І Вам піднести їх незмежне диво,
Змахнути жаль отой, що на устах!
Якби ж Ви знали, як мені журливо,
Що Ваше серце нині у сльозах...
(1.12.12)́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381736
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2012
автор: Леся Геник