Дивилась вечером, як засинає син (Оленочці Боднар)
Дивилась вечером,як засинає син,
Сніданок вже на завтра готувала.
За день щасливих прожито годин
Десь двадцять п'ять.Але не рахувала.
І виступ в клубі,і нові пісні.
І втішити когось,і обігріти.
Вона неначе сонце навесні,
Дарує усмішку,дарує щиро квіти.
Не забуває рідних і старих.
А ввечері так щиро помолилась.
В молитві називає всіх близьких.
Під зіронькою щастя народилась.
І повкладала спати всіх близьких,
І на ніч іх так ніжно цілувала.
Хоч знала,що нема дітей чужих,
І навіть ім всім щастя побажала.
Присіла ще писать своі вірші,
Щоб думкою до серця доторкнутись.
Щоб написати щиро,від душі.
Щоб когось втішити,про когось не забути.
Сонечко ти моє! Я плачу, бо хочу бути такою, як ти мене бачиш. А може я й є така? Відчуваю як у мене виростають крила. Дякую тобі сердечно.ТАКІ СЛОВА ОКРИЛЮЮТЬ І ЗМУШУЮТЬ ЗАДУМАТИСЬ !!! А ЩЕ БІЛЬША ПРИЄМНІСТЬ - ПОЧУТИ ЇХ З ВУСТ ЛЮДИНИ, ЯКУ ДУЖЕ ЛЮБЛЮ І ПОВАЖАЮ !!!
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шикарно!
