Намалюй нашу казку (Катка)
Напиши мені казку в минуле,
Ти для мене весь світ обіцяв.
Ми ж кохання там вчора забули,
А сьогодні уже не впізнав.
Загубили всю велич любові,
Спопелила байдужість красу.
Не сказали суттєвого в слові…
Чи ж тепер головне я скажу?
Напиши мені казку в сьогодні
І осіннім листком надішли.
Ти казав, що листи старомодні,
По – сучасному вже напиши.
Я хотіла в теперішнє взяти
Щастя трішки, бо як же це так?
Ми шалено уміли кохати,
Зберегти ж не зуміли ніяк.
Не пиши мені казку в майбутнє!
Подорожні у ньому лиш ми…
Спогад лине в моє незабутнє,
Обгортаючи пам'ять крильми.
Не пиши більше казку…не треба.
Смутком осінь іде дощова…
Нагадала навіщось про тебе
І з минулої казки слова.
Не пиши мені казку в майбутнє!
Подорожні у ньому лиш ми…
Хочеться теперішнього, сьогоднішнього і дійсного... Не - ми будемо... А ми вже маємо.
Правильно, Тетяно, ви написали
Вірш чудовий, сподобався
Не пиши мені казку в майбутнє!
Подорожні у ньому лиш ми…
Хочеться теперішнього, сьогоднішнього і дійсного... Не - ми будемо... А ми вже маємо.
Правильно, Тетяно, ви написали
Вірш чудовий, сподобався
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00