Двобічна дуель почуттів і емоцій
У потязі просто загублених мрій.
Знову шукаю тебе у потоці
Енергії, хвиль і безглуздих подій.
Я чую усе що говориш так тихо,
Я бачу крізь стулені штори очей.
Лишусь сам на сам із просоченим гріхом,
Порину в потік безіменних людей.
Я бігтиму так, ніби ззаду погоня,
Як ніби женеться крізь ніч ураган.
І знов заболить у замучених скронях
Безвихідь думок, їх оглухлий туман.
Пробач, якщо чимось впустила образу,
Я щиро прошу, мене просто пробач…
Збагну я усе, але, жаль, не одразу,
Пройти має сміх, ненависть і плач.
Ти- мій, я- твоя, знаю я, то навіки.
І що б у життя не вривалося знов,
Ти- моя панацея, зцілення, ліки,
Мій друг, моє серце, душа і любов!
Гарний вірш.
щиро, віддано, чесно... 
