Мені приснився сон. Я бачила Вкраїну
Могутню та велику. Перед моїм чолом
Вона стояла гордо, не на своїх колінах!
В очах розквіт запал, на голові -- вінок.
Всміхалась Україна, і радісно співала.
Сиділа над Дніпром і голосом своїм
Мені розповідала : яка є в людях сила,
Пронесена крізь пелену віків.
Вона мовляла тихо але водночас дзвінко,
Розсипавши гул слів по всій своїй землі.
Почуйте їх будь ласка! Почуйте Україну!
Пройміться нею серцем і не бувать біді.
Вона сказала нам, що будуть ще часи,
Які пробудять дух!Наш незалежний, вічний!
Й згадаємо тоді. Ким ми колись були.
І більш не будем людом пересічним.
Що ми постанем вверх, як наші прадіди.
І будемо боротись за нашу Батьківщину.
І буде за на сонце! За нас будуть ліси!
І ми здіймемось ввись і скинемо провину.
Вставайте! Досить вже ж терпіть!
Вставайте! Людоньки, будь ласка!
Та скільки ж можна вже так жить?
Ви ж українці! Воля ж наша!
І сила наша й правда в нас,
А тут СВОЇ Ж за горло душать!
Ми мовчимо... І думать страх,
Що нами правлять павші душі...
Болить? Болить! І серце рветься
Від цього болю на шматки.
А може кинуть ще нам перцю?
Щоб рани дуще запекли!
Бо ми ж як стадо, як ягнята,
Покірно йдемо на різню
В "Майбутнє світле"!!! і до хати,
закрившись ждем свого часу.
А що? Красиво ж прозвучало :
"Ми українці! Славу нам!"
А ми давно вже просто стадо,
Почуйте люди ці слова...
Я знаю десь у серці в Вас,
Живе прадавній дух могутній,
Який не знає слова " страх",
Який не віре в це майбутнє.
Цей дух дала мені Вона,
чи пробудила... я не знаю.
Цей дух устряв мені в слова
і тепер їх не покидає.
А щоб ви знали як болить,
І серце рветься без упину.
Ще б хоч одного запалить
За нашу рідну Україну!
Ще б хоч однісіньку струну
У ряд безсмертної бандури.
І в кобзаря зостало б сил
Для кличу втраченого люду.
І душу, ще одну, прошу!
І, мабуть, стане краще жити.
Я більш тебе не відпущу!
Народе мій, нестримний вітре...
твоя бабулька = приятное и редкое исключение а другие бабульки пошли и выбрали тех, кого ты видишь. И таких "бабулек" пока ещё миллионы. и они кряхтят, но идут на участок выбирать, а молодёжь туда не идёт. вот и получается, что вашу (молодых людей) жизнь определяют те, кто своё уже отжил. вот и живём мы все в такой заднице
Жабокрик відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а другие бабульки пошли и выбрали тех, кого ты видишь. И таких "бабулек" пока ещё миллионы. и они кряхтят, но идут на участок выбирать, а молодёжь туда не идёт. вот и получается, что вашу (молодых людей) жизнь определяют те, кто своё уже отжил. вот и живём мы все в такой заднице 
Браво! Молодець! Така молода гарна дівчина, і ТАКІ теми освітлює! Та ще й як!!! Слава Україні! 
