Вітер колисав зелені коси,
Гнув і розперезував гілля.
Літні трави, скошені в покоси,
Линув спів вербовий у поля.
Буревій в краю́ ні з ким не ладив,
Ні на мить спинитись не хотів.
Шаленів, сміявся, ще й лукавив,
Обіцяв... та тільки не жалів.
А верба завзято сподівалась,
Вірила в прийдешній день:
Ті вітри невічні, добре знала,
Бо в надії – безлічі натхнень.
І засвітить сонце в кожну хату,
Обігріє землю досхочу.
Рідний край, мов вишивку багату
Зросить небо в крапельках дощу.
Звеселиться світ, птахи і люди
Співокрай проллється у піснях.
Хоч вітри ще дують звідусюди, –
Прилетить в гніздо далекий птах!
Справжня пісня щирої української душі. Торкаєте, даруєте емоції і переживання. Радію, що Ви є
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я теж дякую, що ви є
Я стільки мелодії записала з ваших файлів до віршів. Тепер слухаю по мобільнику музику в дорозі.
Люблю музику без слів.
Вам дякую за візит. Рада вам завжди.
